- Presiding judge (HACC): Shyroka K.Yu.
Справа № 991/5305/23
Провадження № 1-кп/991/72/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
02 серпня 2023 року місто Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючої судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження ОСОБА_8
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_8 подане в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія КИТ» про повернення обвинувального акта прокурору в кримінальному провадженні № 52023000000000185 від 20.04.2023 за обвинуваченням:
- ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, народженого в м. Брянки Луганської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 Кримінального кодексу України;
ВСТАНОВИВ:
1. Історія провадження
16 червня 2023 року до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000185 від 20.04.2023 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Ухвалою суду від 19.06.2023 підготовче судове засідання у справі призначено на 02 серпня 2023 року.
2. Обґрунтування клопотання
До початку підготовчого судового засідання від представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження адвоката ОСОБА_8 надійшло клопотання в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія КИТ» (далі - ТОВ «Компанія КИТ») про повернення обвинувального акта прокурору в кримінальному провадженні № 52023000000000185 від 20.04.2023.
Адвокат вважає, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, оскільки він не відповідає вимогам ст. 291 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), з огляду на дві обставини: (1) в обвинувальному акті відсутні підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи - ТОВ «Компанія КИТ», (2) в порушення вимог п. 9 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт не містить дату його складення та затвердження.
Так, адвокат зазначає про те, що за ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити, зокрема, підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими (п. 7-1 ч. 2 ст. 291 КПК України). Однак, на думку адвоката, в порушення цих вимог КПК України, детективом в обвинувальному акті вказано неповний виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які можуть слугувати підставою для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру (не вказано, яку ж неправомірну вигоду отримала юридична особа, щодо якої здійснюється провадження через інкриміновані дії обвинуваченого).
Крім того, адвокат зазначає, що ч. 2 ст. 291 КПК України встановлено вичерпний перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт, зокрема це: дата та місце його складення та затвердження. Однак, в порушення імперативних вимог п. 9 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті від 15.06.2023, не вказано дату його складення та затвердження.
За таких обставин, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52023000000000185 не відповідає вимогам пунктів 7-1, 9 ч. 2 ст. 291 КПК України, а дані істотні порушення слугують для повернення обвинувального акта прокурору.
3. Позиція учасників у судовому засіданні
Представник юридичної особи щодо якої здійснюється провадження адвокат ОСОБА_8 підтримала подане клопотання про повернення обвинувального акта з підстав, викладених у ньому. Зазначила, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, а саме п. 7-1 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки з його змісту очевидно, що відсутні підстави для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру та п. 9 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки в обвинувальному акті відсутня дата його складення і затвердження.
Захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримав клопотання про повернення обвинувального акта, зазначивши, що прокурор виклав обставини обвинувального акта таким чином (зокрема щодо обставин отримання неправомірної вигоди), що неможливо захищатися від висунутого обвинувачення ні юридичній особі, щодо якої здійснюється провадження, ані самому обвинуваченому (що є порушенням також вимоги п. 1 ч. 2 ст. 291 КПК України). Доповнив клопотання новою підставою, а саме тим, що обвинувальний акт не містить на останній сторінці інформації, що він був саме затверджений, а не складений прокурором (неможливо визначити хто склав обвинувальний акт - детектив чи прокурор), що є порушенням ч. 1 ст. 291 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію свого захисника, просив задовольнити подане клопотання.
Прокурор ОСОБА_5 просив відмовити в задоволені клопотання, пояснивши, що на першій сторінці зазначено дату обвинувального акту: 15 червня 2023 року, яка є датою як складання, так і затвердження обвинувального акта, а дублювати дату й в інших частинах обвинувального акта не вважає за необхідне. Також на сторінках 12-14 сторона обвинувачення виклала чіткі підстави для застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 291 КПК України обвинувальний акт складений детективом та затверджений ним як прокурором.
4. Мотивація суду
Оцінюючи доводи сторони захисту в контексті можливості повернення обвинувального акта прокурору через порушення вимог викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, викладу підстав для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру, відсутності дати складання обвинувального акта, суд виходить із наступного.
Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України (ч. 3 ст. 110 КПК України).
Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а тому значення обвинувального акта як процесуального рішення сторони обвинувачення полягає у тому, що він формалізує правову позицію обвинувачення, ініціює судовий розгляд і тим самим відкриває особі доступ до правосуддя. Тож саме сформульованим обвинуваченням визначаються межі судового розгляду (ч. 1 ст. 337 КПК України).
У підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України (п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України). Тобто, виключною підставою для повернення обвинувального акта прокурору є його невідповідність вимогам закону, а саме наявність таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.
Оскільки п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України визначає можливість повернення обвинувального акта як право, а не обов`язок суду, то підставою для такого повернення не може слугувати будь-яка його невідповідність вимогам КПК України, а лише та, яка дійсно перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити чи дійсно створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність та недоліки обвинувального акта вимогам КПК. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року (справа № 520/8135/15-к, провадження № 51-203 км 17).
За змістом вищевказаної норми для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта суд має встановити невідповідність відомостей, що фактично наявні у обвинувальному акті тим відомостям, які він має містити, згідно з вимогами КПК України. Таким чином, з урахуванням задач підготовчого провадження, суд здійснює перевірку обвинувального акта на наявність невідповідності кримінальному процесуальному закону, яка б перешкоджала призначенню судового розгляду.
Частиною 2 статті 291 КПК України закріплено перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт. Також за змістом ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта додається: реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації. Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється (ч. 4 ст. 291 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем.
Колегія суддів, дослідивши обвинувальний акт, дійшла висновку про відсутність підстав для його повернення прокурору з огляду на таке.
Щодо відсутності дати затвердження і складення обвинувального акта в порушення вимог ч. 1 ст. 291 та п. 9 ч. 2 ст. 291 КПК України
Відповідно до ст. 293 КПК України про те, що єдиний оригінал обвинувального акта у кримінальному провадженні з реєстром матеріалів досудового розслідування скеровується прокурором до суду, перевірці на відповідність вимогам КПК України підлягає обвинувальний акт, що надійшов до суду.
Судом встановлено, що обвинувальний акт містить відомості, передбачені пунктами 1-9 ч. 2 ст. 291 КПК України, підписаний детективом та прокурором, який його затвердив. До нього надано додатки, передбачені ч. 4 ст. 291 КПК України.
Щодо аргументів захисту про не зазначення дати та місця його складення та затвердження, суд звертає увагу на наступне. До відомостей, які мають бути зазначені в обвинувальному акті належить дата та місце його складення та затвердження (п. 9 ч. 2 ст. 291 КПК України).
Дійсно, в оригіналі обвинувального акта, який був направлений до суду, на останній сторінці відповідні поля з датою складення і затвердження обвинувального акта не заповнені, а лише зазначено, що
«Обвинувальний акт складено « » червня 2023 року в приміщенні Національного антикорупційного бюро України, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Василя Сурикова, 3.
Обвинувальний акт підписано та затверджено прокурором « » червня 2023 року в приміщенні Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Ісаакяна, 17» (т. 1 а.с. 16).
Однак, незважаючи на пропуск вказаних полів на останній сторінці акта, датою складення і затвердження обвинувального акта є 15 червня 2023 року, оскільки цю інформацію вказано на першій сторінці обвинувального акта (том 1 а.с. 3). Не зазначення такої інформації ще й на останній сторінці не є суттєвим порушенням вимог кримінального процесуального закону, що не дозволяє здійснити судовий розгляд на підставі обвинувального акта.
З урахуванням того, що можна безумовно визначити, що датою складення і затвердження обвинувального акта є 15 червня 2023 року, а також він складений детективом і затверджений прокурором, судом встановлено, що стороною обвинувачення не порушено вимогу, зазначену в ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 291 КПК України.
Щодо не зазначення підстав застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи в порушення вимог п. 7-1 ч. 2 ст. 291 КПК України
Також суд не погоджується з тим, що обвинувальний акт підлягає поверненню з мотивів відсутності підстав застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими (оскільки, за твердженням адвоката, юридична особа - ТОВ «Компанія КИТ» не отримала жодної неправомірної вигоди на свою користь), а також з підстав незгоди сторони захисту щодо цього.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 та п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України визначення способу та обсягу викладу фактичних обставин кримінального правопорушення в обвинувальному акті належить до дискреційних повноважень прокурора. Кримінальне провадження здійснюється на засадах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій (ст. 22 КПК України). Отже, прокурор як сторона кримінального провадження, є самостійним у визначені правової кваліфікації кримінального правопорушення та доведенні її обґрунтованості у змагальному судовому процесі.
При цьому, в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення та підставами застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується уповноваженій особі юридичної особи від імені та в інтересах цієї юридичної особи.
Таким чином, формулювання обвинувачення, правова кваліфікація кримінального правопорушення та зазначення підстав застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи є дискреційними повноваженнями прокурора, а тому викладається в обвинувальному акті у такому виді, як це вважає за необхідне прокурор.
Як встановлено судом, в обвинувальному акті прокурор зазначив, що
«У даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що 12.09.2022, 28.09.2022, 05.10.2022, 13.10.2022 він пропонував та обіцяв ОСОБА_9 надати неправомірну вигоду у розмірі 1 000 000 грн, який був збільшений до 1 568 470 грн, за здійснення впливу на в.о. Генерального директора ДІ «Центр ДЗК» ОСОБА_10 та в.о. Голови Держгеокадастру ОСОБА_11 з метою відмови ДП «Центр ДЗК» від апеляційної скарги у господарській справі Мо 910/1128/20, в якій іншою стороною є ТОВ «Компанія КИТ», за якнайшвидшої сплати на користь ТОВ «Компанія КИТ» грошових коштів у розмірі 38 476 766,60 грн.
ОСОБА_6 22.02.2022 був призначений на посаду директора ТОВ «Компанія КИТ» (код ЄДРПОУ 37316320), він є уповноваженою особою ТОВ «Компанія КИТ» в розумінні примітки 1 до ст. 96-3 КК України.
Враховуючи, що ОСОБА_6 пропонував та обіцяв ОСОБА_9 надати неправомірну вигоду за здійснення останнім впливу на в.о. Генерального директора ДП «Центр ДЗК» ОСОБА_12 та в.о. Голови Держгеокадастру ОСОБА_11 за прийняття рішень про відмову відповідача ДП «Центр ДЗК» від апеляційної скарги у господарській справі № 910/1128/20, в якій іншою стороною (позивачем) було ТОВ «Компанія КИТ», та за якнайшвидшу сплату на користь ТОВ «Компанія КИТ» грошових коштів у розмірі 38 476 766,60 грн, дії ОСОБА_13 були спрямовані на створення умов для отримання ТОВ «Компанія КИТ» неправомірної вигоди».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 96-3 КК України підставами для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру є, зокрема, вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи кримінального правопорушення, передбаченого, зокрема, ст. 369-2 КК України. Згідно з приміткою 1 до ст. 96-3 КК України під уповноваженими особами юридичної особи слід розуміти службових осіб юридичної особи, а також інших осіб, які відповідно до закону, установчих документів юридичної особи чи договору мають право діяти від імені юридичної особи.
Відповідно до примітки 2 до статті 96-3 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ст. 369-2 КК України, визнається вчиненим в інтересах юридичної особи, якщо воно призвело до отримання неправомірної вигоди або створили умови для отримання такої вигоди.
Таким чином, в обвинувальному акті визначені підстави для застосування до ТОВ «Компанія КИТ» заходів кримінально-правового характеру. Разом з тим, питання про правильність конкретизації підстав для застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи не може бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки на цій стадії судового провадження суд не вправі вдаватися до оцінки вказаних обставин.
Між тим, доводи представника юридичної особи на обґрунтування необхідності повернення обвинувального акта зводяться саме до такої оцінки незгоди.
На переконання суду, викладені прокурором у обвинувальному акті фактичні обставини кримінального правопорушення є достатніми для повного розуміння представником юридичної особи визначених прокурором підстав для застосування заходів кримінально-правового характеру до юридичної особи.
З огляду на викладене, для аналізу аргументів представника юридичної особи суду необхідно дослідити всі обставини кримінального провадження, оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку (ч. 1 ст. 94 КПК України), тобто здійснити судовий розгляд кримінального провадження.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 03.07.2019 у справі № 273/1053/17 кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо.
Більше того, суд позбавлений можливості перевірити правильність викладу фактичних обставин, які є підставою для застосування заходів кримінально-правового характеру до юридичної особи на даному етапі, оскільки вимогами ч. 4 ст. 291 КПК України (якою заборонено до початку судового розгляду надавати суду інші документи, крім обвинувального акту та додатків до нього), для перевірки обвинувального акту на відповідність вимогам КПК у розпорядженні суду на стадії підготовчого судового провадження фактично є лише сам обвинувальний акт, та реєстр матеріалів досудового розслідування.
Викладені адвокатом аргументи підлягають дослідженню судом виключно під час судового розгляду шляхом дослідження процесуальних документів та відповідних доказів. Відповідно до ст. 314, 315 КПК України на стадії підготовчого судового засідання суд не уповноважений здійснювати дослідження та оцінку доказів. Така оцінка надається судом лише після дослідження доказів у ході судового розгляду в порядку, визначеному статтями 89, 94 КПК України.
Фактично, позиція сторони захисту є запереченням по суті проти обвинувального акта, розгляд яких може бути здійснений на етапі судового розгляду кримінального провадження.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання представника юридичної особи задоволенню не підлягає.
З урахуванням викладеного вище та керуючись статтями 110, 291, 314-316, 372, 376 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_8 про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні № 52023000000000185 від 20.04.2023.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК.
Головуюча суддя: ОСОБА_1 Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3