Document No. 112751362

Справа № 991/4468/23

Провадження 1-кс/991/4488/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2023 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, детективів ОСОБА_3, ОСОБА_4, захисника ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання детектива Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного Підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6, про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018000000000824 від 05.04.2018,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, в якому детектив просив надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018000000000824 від 05.04.2018 стосовно ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання обґрунтовується тим, що у провадженні детективів Національного антикорупційного бюро України з 19.11.2019 перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018000000000824 від 05.04.2018 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Орган досудового розслідування посилається на те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні, у тому числі особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, щодо якого відповідно до положень ст. 297-1 КПК України передбачена можливість здійснення спеціального досудового розслідування, підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, оголошений в розшук, органом досудового розслідування встановлено перебування підозрюваного на тимчасово окупованій території України, у зв`язку з чим детектив звернувся до суду з клопотанням про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_7 .

Розгляд клопотання було призначено на 31.05.2023 та в подальшому відкладено на 06.06.2023, 28.06.2023, 06.07.2023, 17.07.2023, 28.07.2023, 02.08.2023.

Від захисника ОСОБА_5 та підозрюваного ОСОБА_7 надходили клопотання про дистанційну участь підозрюваного в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в судових засіданнях, призначених на 06.06.2023, 06.07.2023, 17.07.2023, 28.07.2023 та 02.08.2023, за допомогою власних технічних засобів. З урахуванням позиції сторони захисту - адвокатів ОСОБА_5 й ОСОБА_8, які підтримала вказані клопотання, та детективів Національного бюро ОСОБА_3 й ОСОБА_4, які заперечували проти задоволення клопотань, слідчим суддею, зважаючи на недоведеність ініціаторами клопотань обставин, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 336 КПК України, неодноразові клопотання про дистанційне судове провадження в режимі відеоконференцзв`язку відхилені.

Водночас, положеннями ст. 297-3 КПК України встановлено, що клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування розглядається слідчим суддею за участі особи, яка подала клопотання, та захисника. Відтак, розгляд клопотання здійснено у складі осіб, участь яких при розгляді такого виду клопотань визнана обов`язковою.

Крім того, у судовому засіданні 28.06.2023 захисником ОСОБА_5 заявлено клопотання про внесення до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду подання про зміну підсудності та направлення матеріалів кримінального провадження №42018000000000824 від 05.04.2018 відносно ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, з Вищого антикорупційного суду до Солом`янського районного суду м. Києва.

Клопотання обґрунтоване тим, що зазначене кримінальне провадження №42018000000000824 від 05 квітня 2018 року виділене з матеріалів кримінального провадження №12013000000000507 від 27 серпня 2013 року. Запобіжний захід ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №42018000000000824 від 05 квітня 2018 року обирався слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва. При цьому, досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні на той час здійснювалося Головною військовою прокуратурою Генеральної прокуратури України і, відповідно, коли орган досудового розслідування був змінений на Національне антикорупційне бюро, розгляд кримінального провадження, на думку захисника, мав здійснювати саме Солом`янський районний суд м. Києва.

Детектив ОСОБА_4 заперечив проти задоволення клопотання, оскільки кримінальне провадження підслідне Національному антикорупційному бюро України та підсудне Вищому антикорупційному суду, тому підстав для зміни підсудності немає.

Детектив ОСОБА_3 повідомив, що кримінальне провадження було передано до підслідності Національного антикорупційного бюро України, у зв`язку з утворенням Офісу Генерального прокурора. У статутному капіталі АТ «Родовід банк» частка держави становить 99%, ОСОБА_7 був службовою особою вказаної установи в період вчинення інкримінованих злочинів, а тому кримінальне провадження підслідне Національному антикорупційному бюро України та підсудне Вищому антикорупційному суду за ознаками розміру предмета кримінального правопорушення та за суб`єктом вчинення кримінального правопорушення.

З урахуванням доводів учасників судового провадження, слідчим суддею у задоволенні клопотання було відмовлено, оскільки при вирішенні питання прийнятності та можливості розгляду клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_7 обставин, які б вказували на подання клопотання з порушенням правил підсудності, слідчим суддею не встановлено. Водночас, надана ст. 34 КПК України можливість направлення кримінального провадження з одного суду до іншого на підставі подання складу суду, визначеного для розгляду кримінального провадження, з урахуванням системного аналізу норм КПК України, можлива лише після направлення обвинувального акту або іншого документу, яким завершується досудове розслідування, до суду для його розгляду по суті та не передбачає можливості здійснення таких дій під час розгляду клопотань на стадії досудового розслідування.

Вартим уваги є й позиція колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, викладена в ухвалі від 11.07.2023, та колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, викладена в ухвалі від 25.07.2023, за результатом розгляду клопотань захисника ОСОБА_5 про направлення клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_7 з Вищого антикорупційного суду до Солом`янського районного суду м. Києва.

Щодо заявленого клопотання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, учасники зазначили наступне.

Детективи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтримала подане клопотання в повному обсязі, просили задовольнити з викладених у клопотанні підстав та надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування.

Захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_5 у судових засіданнях та в письмових запереченнях зазначив, що клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування не підлягає задоволенню, зокрема з наступних підстав: 1) відсутні правові підстави для задоволення клопотання про спеціальне досудове розслідування за епізодом ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КПК України, оскільки відсутнє зловживання службовим становищем з боку ОСОБА_7, а злочин, передбачений ст. 366 КПК України, відсутній в переліку злочинів, стосовно яких можливе здійснення спеціального досудового розслідування; 2) повідомлення про підозру ОСОБА_7 не здійснено в передбаченому КПК України порядку, а розписки ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які отримали примірники повідомлення про підозру, не є належним підтвердженням вручення такого повідомлення представнику «житлово-експлуатаційної організації за місцем проживання особи» в розумінні ч. 2 ст. 135 КПК України; 3) відсутні законні підстави оголошення ОСОБА_7 у розшук, що насамперед пов`язано із нездійсненням викликів ОСОБА_7 в передбаченому КПК України порядку. Так, лист від 02.04.2018 № 10/4/1-40153-13 не відповідає вимогам ст. 137 КПК України та його не було вручено ОСОБА_7 ; 4) органом досудового розслідування не доведено факт переховування підозрюваного від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності; 5) ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 та вирок Подільського районного суду м. Києва, яким затверджено угоду про визнання винуватості ОСОБА_11, не мають преюдиційного значення під час розгляду цієї справи; 6) недопустимий спосіб отримання органом досудового розслідування повідомлення відділення Інтерполу, розміщеного у рф, щодо нібито перебування ОСОБА_7 на тимчасово окупованій території АР Крим та неактуальність таких відомостей на момент розгляду даного клопотання.

На підставі наведеного захисник просив відмовити у задоволенні клопотання.

Захисник ОСОБА_8 підтримав висловлені заперечення.

Слідчий суддя, заслухавши думки учасників провадження, вивчивши клопотання та дослідивши надані учасниками матеріали, дійшов наступних висновків.

Слідчим суддею встановлено, що Головною військовою прокуратурою Генеральної прокуратури України до 19.11.2019 здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000000824 від 05.04.2018 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Відповідно до постанови заступника Генерального прокурора - Головного військового прокурора ОСОБА_12 від 19.11.2019 досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018000000000824 від 05.04.2018 доручено здійснювати детективам Національного антикорупційного бюро України.

Відповідно до повідомленої ОСОБА_7 підозри від 05.04.2018, органом досудового розслідування встановлено, що 10.06.2009 держава отримала 99,9 % акцій ВАТ «Родовід банк», в якому ОСОБА_7 обіймав посади виконуючого обов`язки Голови правління та Голови правління.

При цьому органом досудового розслідування встановлено, що в кінці червня 2009 року, ОСОБА_7 вступив у злочинну змову з народним депутатом України ОСОБА_13, який також залучив до реалізації свого злочинного плану дружину ОСОБА_14 та тимчасового адміністратора ПАТ «Родовід Банк» ОСОБА_11, щодо заволодіння грошовими коштами банку шляхом створення фіктивної фінансової заборгованості. З цією метою наприкінці серпня 2009 року, після введення у банку тимчасової адміністрації, у центральному офісі ПАТ «Родовід Банк» за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного, 17, діючи умисно, з метою заволодіння грошовими коштами ПАТ «Родовід Банк», ОСОБА_7 уклав завідомо неправдиві документи:

- додаткову угоду до договору від 03.04.2007 між ТОВ «РЕД» та ВАТ «Родовід Банк» № 2 від 16.02.2009, відповідно до якої ВАТ «Родовід банк» зобов`язувався взяти в оренду приміщення будинку, який належить ОСОБА_14, за адресою: м. Київ, пров. Рильський 4 після його здачі в експлуатацію;

- договір оренди від 18.02.2009 між ТОВ «РЕД» та ВАТ «Родовід банк» з додатком № 1 до нього, додаткову угоду № 1-2 від 18.02.2009 та акт приймання-передачі від 25.02.2009, відповідно до яких банк взяв в оренду приміщення будинку за адресою: м. Київ, пров. Рильський 4 площею 5225,8 кв.м з орендною платою 550,5 грн. за 1 кв.м (без ПДВ).

У подальшому на підставі вказаних завідомо неправдивих документів щодо нібито існування, до призначення тимчасової адміністрації в ПАТ «Родовід банк», господарських відносин між ВАТ «Родовід банк» та ТОВ «РЕД» з приводу оренди будівлі за адресою: м. Київ, пров. Рильський 4, за пособництва тимчасового адміністратора ОСОБА_11, грошові кошти з банківського рахунку ПАТ «Родовід банк» були перераховані на банківський рахунок ОСОБА_14 № НОМЕР_1, відкритий у ЗАТ «Європейський банк раціонального фінансування» у розмірі 18 458 420, 12 грн.

Таким чином, ОСОБА_7, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб за вищенаведених обставин, з метою заволодіння грошовими коштами ПАТ «Родовід Банк», шляхом складання та надання завідомо неправдивих документів сприяв останнім у вчиненні злочину - заволодіння з використанням службового становища коштами ПАТ «Родовід Банк» на суму 18 458 420,12 грн., що більше ніж у 600 разів перевищує встановлений на той період законодавством України неоподаткований мінімум доходів громадян, тобто в особливо великих розмірах, внаслідок чого державі в особі ПАТ «Родовід Банк» заподіяно матеріальні збитки на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_7 за наведених вище обставин вчинив службове підроблення - складання та видачу службовою особою завідомо неправдивих документів.

Тобто органом досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні пособництва у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, тобто злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, а також службового підроблення - складання і видачі службовою особою завідомо неправдивих документів, тобто злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КПК України (в редакції Закону України від 05.04.2001 № 2341-ІІІ).

Дані обставини підтверджуються витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (т. 1, а. с. 9), а також повідомленням про підозру від 05.04.2018 (т. 1, а. с. 215-223).

Одним із завдань кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Згідно положень ст. 297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом.

Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 111-1, 111-2, 112, 113, 114 114-1, 114-2, 115, 116, 118, частиною другою статті 121, частиною другою статті 127, частинами другою і третьою статті 146, статтями 146-1, 147, частинами другою - п`ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 408, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.

Здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів не допускається, крім випадків, коли злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошені у міжнародний розшук, та розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.

Із повідомленої ОСОБА_7 підозри вбачається, що останній підозрюється у вчиненні, у тому числі, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, стосовно якого законодавцем закріплена можливість здійснення спеціального досудового розслідування. Водночас, ОСОБА_7 також підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, яке не входить до переліку злочинів, щодо яких ч. 2 ст. 297-1 КПК України передбачає можливість здійснення спеціального досудового провадження.

Разом з тим, зі змісту дослідженого слідчим суддею повідомлення про підозру слідує, що ОСОБА_7, будучи службовою особою - заступником Голови Правління АТ «Родовід банк», діючи умисно з корисливим мотивом, з метою протиправного обернення коштів на свою користь та користь ОСОБА_13 і ОСОБА_14, умисно, як виконавець, перебуваючи в приміщенні АТ «Родовід банк», склав та видав необхідні для вчинення заволодіння коштами Банку завідомо неправдиві документи, які маскують злочинні дії під господарські відносини.

За таких обставин, злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК України, нерозривно пов`язаний із обставинами вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України. Тож, виділення матеріалів досудового розслідування щодо вчинення ОСОБА_7 службового підроблення може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду, а також на дотримання розумних строків у кримінальному провадженні.

Частиною 2 ст. 297-4 КПК України встановлено, що під час вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування слідчий суддя зобов`язаний врахувати наявність достатніх доказів для підозри особи, щодо якої подано клопотання у вчиненні кримінального правопорушення.

Так, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_7, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих слідчому судді матеріалах, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_7 до кримінального правопорушення, за викладених у повідомленні про підозру обставин.

Як вбачається із матеріалів клопотання, обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, у тому числі: актом Головного контрольно-ревізійного управління України № 05-21/59 від 27.04.2010 ревізії фінансово-господарської діяльності ПАТ «Родовід банк»; висновком експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи від 28.04.2016 №21018/15-45; висновком експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 03.10.2017 №16182-16185/17-32; висновком експертів за результатами проведення судово-технічної експертизи документів від 30.07.2010 № 5648/10-11; висновком експертів за результатами проведення судово-технічної експертизи документів від 31.08.2010 № 6511/10-11; договором оренди від 18.02.2009 між ТОВ «РЕД» та ВАТ «Родовід банк» з додатком № 1 до нього, додатковими угодами № 1-2 від 18.02.2009 та 25.02.2009, актом приймання-передачі від 25.02.2009; меморіальними ордерами АТ «Родовід банк» за період з 04.09.2009 до 04.03.2010; положенням про Правління ВАТ «Родовід банк», згідно якого ОСОБА_7, обіймаючи у періоди з 13.01.2009 до 26.02.2009 та із 27.02.2009 до 20.07.2009 посади виконуючого обов`язки Голови Правління та Голови Правління - відповідно, мав право укладати від імені вказаного банку (у тому числі підписувати) договори (контракти, угоди), включаючи зовнішньоекономічні, та/або вчиняти правочини; наказами ВАТ «Родовід банк» від 13.01.2009 № 43 о/с; від 27.02.2009 № 214 о/с; від 20.07.2009 № 691 о/с та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Вказані докази є вагомими та дають обґрунтовані підстави для підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

За таких обставин, слідчий суддя вважає підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, обґрунтованою, докази можливої причетності ОСОБА_7 до вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень - достатніми.

Окрім того, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини у відповідності до якої «обґрунтована підозра» про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, означає наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати об`єктивного спостерігача, що конкретна особа можливо вчинила злочин.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або для пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу. Інакше кажучи слідчий суддя не наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів на даній стадії кримінального судочинства та позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності. Тобто слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для здійснення досудового розслідування.

Щодо доводів захисника ОСОБА_5 про використання стороною обвинувачення вироку суду відносно ОСОБА_15 та ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7, які не мають преюдиційного значення для розгляду даного клопотання, слідчий суддя зазначає, що вирок суду на підставі угоди відносно обвинуваченого ОСОБА_15 дійсно не має преюдиційного значення при розгляді кримінального провадження відносно ОСОБА_7, оскільки в основу судового рішення не можуть бути покладені висновки, встановлені судом під час розгляду кримінального провадження відносно іншої особи. Так, сторона обвинувачення у випадку направлення обвинувального акту відносно ОСОБА_7 до суду, повинна довести належними та допустимими доказами обставини, покладені в суть обвинувачення, оцінка яких має здійснюватися в їх сукупності. Крім того, під час розгляду клопотання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування слідчий суддя встановлює, чи доведено прокурором/слідчим наявність усіх, передбачених ст.ст. 297-1, 297-2, 297-3, 297-4 КПК України обставин, які є необхідними для задоволення такого виду клопотань, при чому ухвалення рішення та його мотиви не можуть ставитися в залежність від висновків, зроблених за результатом розгляду клопотання про обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Разом з тим, доказова база, зібрана на даний час у кримінальному провадженні №42018000000000824 від 05.04.2018, не обмежується лише вказаними вироком та ухвалою, детективом долучено ряд доказів на підтвердження вимог клопотання.

Водночас, слід зазначити, що слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо достатності доказів (підстав), не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а також встановлювати наявність чи відсутність обов`язкових елементів складу кримінальних правопорушень, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Вищевказані обставини, дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, що підтверджується зібраними у ході досудового розслідування матеріалами та доказами, доданими до клопотання сторони обвинувачення, які у своїй сукупності вказують на можливу причетність ОСОБА_7 до вчинення заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем та службового підроблення.

При цьому слід зазначити, що питання про те, чи утворюють зазначені в підозрі дії ОСОБА_7 склади злочинів та чи правильно вони кваліфіковані за ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України знаходиться за межами тих питань, які слідчий суддя вирішує на досудовому провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Як слідує з клопотання, 05.04.2018 старшим слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу управління з розслідування злочинів проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_16 складено повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, у рамках кримінального провадження №42018000000000824 від 05.04.2018, яке постановою прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу управління з розслідування злочинів проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_17 від 05.04.2018 було виділено з матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12013000000000507 від 27.08.2013.

Детектив зазначає, що ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень 07.05.2018 у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень, а саме шляхом вручення повідомлення про підозру житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання ОСОБА_7 . На підтвердження вказаного до матеріалів клопотання долучено розписку від 10.05.2018, надану ОСОБА_9 - представником ТОВ «Житло-Сервіс», яке обслуговує будинок по вул. Паторжинського 14 у м. Києві (т. 1, а. с. 224) та розписку від 07.05.2018, надану ОСОБА_10 - представником ТОВ «Будсервісцентр-комфорт», яке обслуговує будинок № 39 по вул. Л. Толстого у м. Києві (т. 1, а. с. 225).

Водночас, захисником ОСОБА_5 були висловлені заперечення щодо того, що копії зазначених розписок не можуть підтвердити факт вручення повідомлення про підозру ОСОБА_7 «житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи», оскільки, зокрема відсутні докази обслуговування будинків даними юридичними особами, а також відомості, що особи, які отримали примірники повідомлення про підозру, є посадовими особами ТОВ «Житло-Сервіс» та ТОВ «Будсервісцентр-комфорт» та наявність, на думку захисника, ряду інших недоліків у наданих розписках.

Більше того, слідчий суддя зауважив про відсутність в матеріалах клопотання відомостей про приналежність ОСОБА_7, зокрема як місця проживання, якоїсь із квартир в будинку АДРЕСА_1 .

Враховуючи зазначене, детективами було долучено до матеріалів справи інформацію, надану генеральним директором ТОВ «Житло-Сервіс», який повідомив, що вказане товариство у 2018 році здійснювало обслуговування будинку за адресою: АДРЕСА_2, а ОСОБА_9 працювала на посаді управителя житлового будинку до 18.10.2018. Також долучено до матеріалів справи витяг з Державного реєстру речових прав на нерухому майно, відповідно до якого квартира АДРЕСА_3 зареєстрована 23.02.2015 за ОСОБА_18 (т. 2, а. с. 165), яка відповідно до актового запису про шлюб №495 від 08.08.1997 перебуває в шлюбі із ОСОБА_7 (т. 2, а. с. 14-15).

Відсутність в наданих слідчому судді розписках ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відомостей (паспортні дані, адреса та засоби зв`язку, наказ про прийом на роботу тощо), які на переконання захисників, унеможливлюють твердження про вручення повідомлення про підозру ОСОБА_7 «житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи» (ч. 2 ст. 135 КПК України) не впливають на загальні обставини проведення такої процесуальної дії та не створюють передумови для визнання такої дії непроведеною, оскільки нормами чинного кримінально процесуального законодавства не встановлені вимоги до такого виду розписок та не передбачено, кому саме як представнику житлово-експлуатаційної організації має бути вручено примірник повідомлення про підозру. Крім того, сторона захисту наділена значним обсягом процесуальних можливостей отримати такі відомості у випадку необхідності перевірити достовірність вручення копій процесуальних документів для їх передачі підозрюваному ОСОБА_7 .

Елементами, наявність яких слугує критеріями, за якими перевіряється, чи набула особа статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, у даному випадку є наявність таких фактичних обставин: складення щодо особи повідомлення про підозру; невручення повідомлення про підозру внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, відносно якої його складено; вжиття заходів для вручення зазначеного повідомлення у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42, ч. 1 ст. 278 КПК України).

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №42018000000000824 від 05.04.2018 набув статус підозрюваного.

Оскільки слідчий суддя встановив, що ОСОБА_7 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, тому судом може вирішуватись питання щодо надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018000000000824 від 05.04.2018.

Враховуючи те, що органом досудового розслідування встановлено, що за місцем проживання ОСОБА_7 не перебуває та відсутні будь-які відомості про його місцезнаходження, крім того, згідно даних Інтегрованої інформаційно-телекомунікаційної системи «Гарт-1», 05.04.2018 ОСОБА_7 вибув на тимчасово окуповану територію АР Крим, 17.05.2018 постановою старшого слідчого ОСОБА_16 підозрюваного ОСОБА_7 оголошено у розшук (т. 1, а. с. 228).

Крім того, до матеріалів клопотання детективом долучено копію листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України за вих. № 0421-073/14164 від 09.05.2023, згідно з викладеною у ньому інформацією ОСОБА_7 05.04.2018 автомобільним транспортом перетнув пункт пропуску «Каланчак», який межує з тимчасово окупованою АР Крим, та станом на 09.05.2023 на територію України не повертався (т. 1, а. с. 233).

Також детективи звертають увагу, що за повідомленням від 04.02.2021 відділення Інтерполу, розміщеного у москві, місце перебування ОСОБА_7 встановлено в Криму (т. 1, а. с. 231-232). При цьому вказані відомості не є недійсними в розумінні ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», оскільки повідомлення надійшло з відділення Інтерполу москви, а не від посадових та службових осіб на тимчасово окупованій території, діяльність яких є незаконною, а будь-який виданий ними акт - недійсним і таким, що не створює правових наслідків.

Детективи стверджують, що вказане свідчить про факт переховування підозрюваного ОСОБА_7 від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні, у тому числі особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, за попередньою змовою групою осіб, тобто підозрюваний діяв спільно з іншими особами - ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_11, судовий розгляд щодо яких здійснюється в окремих кримінальних провадженнях. За вчинення злочину, в якому ОСОБА_7 здійснював пособництво, останній може передбачити для себе настання негативних наслідків у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, що на думку сторони обвинувачення, стало підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування. Зазначені доводи враховуються слідчим суддею.

Крім того, про перебування підозрюваного ОСОБА_7 на тимчасово окупованій території АР Крим побічно вказують також і неодноразові в`їзди та виїзди дружини підозрюваного ОСОБА_18 у період з 24.05.2019 по 16.09.2021 на територію України через тимчасові пунткти пропуску «Каланчак», який 05.04.2018 перетнув і сам ОСОБА_7, та «Чонгар (Салькове)».

Водночас слідчий суддя зважає на те, що згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на території м. Донецьк та с. Штормове Сакського р-ну АР Крим, яка тимчасово окупована, ОСОБА_7 та його дружина ОСОБА_18 володіють житловою та нежитловою нерухомістю (т. 2, а. с. 21-26), що забезпечує можливість перебування поза юрисдикцією правоохоронних органів України в умовах налагодженого побуту.

Разом з тим, 17.05.2018 постановою старшого слідчого ОСОБА_16 підозрюваного ОСОБА_7 оголошено у розшук, у зв`язку з тим, що за місцем проживання ОСОБА_7 не перебуває та відсутні будь-які відомості про його місцезнаходження, крім того, 05.04.2018 ОСОБА_7 вибув на тимчасово окуповану територію АР Крим.

Слід зазначити, що КПК України жодним чином не обумовлює необхідність доведеності факту перебування особи у розшуку, а лише визначає необхідність оголошення такого розшуку (ч. 6 ст. 193, ч. 2 ст. 281 КПК України), що в даному випадку і було здійснено старшим слідчим ОСОБА_16 шляхом винесення постанови від 17.05.2018.

При цьому, перевірка слідчим суддею способів, якими саме постанову про оголошення розшуку було направлено для організації виконання та вжиті з метою такого розшуку заходи, виходять за межі обставин, що підлягають встановленню слідчим суддею під час розгляду клопотання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування.

Згідно ч. 5 ст. 139 КПК України ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження.

Отже, детективом надано слідчому судді докази складення повідомлення про підозру, його вручення ОСОБА_7 в порядку, передбаченому КПК України для вручення повідомлень, оголошення підозрюваного в розшук та виїзду ОСОБА_7 на тимчасово окуповану територію України.

Поряд з цим, детектив зазначає, що підозрюваний ОСОБА_7 на повістки про виклики детектива Національного бюро на 10 год 00 хв 03.05.2023 та на 10 год 00 хв 05.05.2023, які відповідно до положень ст. 135 КПК України, були йому направлені за відомим органу досудового розслідування місцем його проживання, направлені на адресу захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_8, опубліковані в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора (т. 2, а. с. 105-111).

Таким чином, на переконання слідчого судді, досліджені в ході судового розгляду обставини свідчать про переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду на тимчасово окупованій території України, з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Положеннями ст. 297-4 КПК України законодавець встановив обов`язок слідчого, прокурора довести, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук, та/або уповноваженим органом прийнято рішення про передачу підозрюваного для обміну як військовополоненого та такий обмін відбувся.

Таким чином, досліджені обставини дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 умисно переховується від слідства та суду на тимчасово окупованій території України, що є передумовою для здійснення у кримінальному провадженні №42018000000000824 від 05.04.2018 відносно нього спеціального досудового розслідування у відповідності до положень глави 24-1 КПК України.

Варто зазначити, що ч. 1 ст. 297-4 КПК України визначено випадки, коли слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування.

Поряд з цим, в ході судового розгляду не було доведено наявності обставин, в разі існування яких, слідчий суддя зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018000000000824 від 05.04.2018.

У письмових запереченнях та під час судових засідань сторона захисту наводила також інші аргументи, які не потребують детального аналізу. При цьому слідчий суддя виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (§ 29 рішення у справі «RuizTorija v. Spain» від 09.12.1994, № 303-А; § 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04).

Тобто, усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків слідчого судді, зазначених в судовому рішенні.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, він ухиляється від явки на виклики слідчого, переховується від органів слідства та суду, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, оголошений у розшук, а тому задля виконання завдань кримінального судочинства, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання та визнав за необхідне надати дозвіл на здійснення стосовно підозрюваного ОСОБА_7 спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018000000000824 від 05.04.2018.

Керуючись ст.ст. 139, 297-1, 297-2, 297-3, 297-4, 376 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання детектива задовольнити.

Надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018000000000824 від 05.04.2018 стосовно ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4, який проживає за адресою: АДРЕСА_5, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.

У випадку, якщо підстави для постановлення слідчим суддею ухвали про спеціальне досудове розслідування перестали існувати, подальше досудове розслідування здійснюється згідно із загальними правилами, передбаченими КПК України.

Ухвала остаточна, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1