- Presiding judge (HACC) : Oliinyk O.V.
Справа № 991/1340/23
Провадження № 1-кп/991/23/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
07 серпня 2023 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52022000000000258 від 12.09.2022, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Світловодськ Кіровоградської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 209КК України,
ВСТАНОВИВ:
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває вказане кримінальне провадження, в якому ухвалою від 24.02.2023 призначено судовий розгляд.
03.08.2023 до суду від прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 надійшло клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, у зв`язку із застосуванням до нього запобіжного заходу у вигляді застави.
Обґрунтування клопотання
Прокурор мотивував подане клопотання тим, що ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.08.2022 та колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 06.09.2022 у справі № 991/2725/22 до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 9500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 24 700 000,00 грн, та покладено на нього такі обов`язки: прибувати до детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у цьому кримінальному провадженні, слідчого судді, суду за першою вимогою; повідомляти детектива Національного антикорупційного бюро України, прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у цьому кримінальному провадженні про зміну місця свого проживання; утримуватись від спілкування з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 щодо обставин цього кримінального провадження; не відлучатися за межі України без дозволу слідчого, прокурора, суду.
Надалі ухвалою Вищого антикорупційного суду від 14.06.2023 у справі № 991/1340/23 строк дії покладених на ОСОБА_6 обов`язків продовжено до 14.08.2023.
За змістом клопотання необхідність продовження строку дії таких обов`язків обумовлена тим, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 209КК України, а встановлені під час досудового розслідування ризики, визначені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились.
Вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів або ж скасування чи зменшення обсягу покладених на ОСОБА_6 обов`язків не зможе запобігти ризикам переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та/або суду, а також незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні. Тому прокурор просить суд продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав заявлене клопотання з наведених у ньому підстав.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисники ОСОБА_8, ОСОБА_7 заперечили щодо задоволення клопотання прокурора.
Захисник ОСОБА_7 зазначив, що його підзахисний має зразкову процесуальну поведінку, з моменту притягнення до кримінальної відповідальності не вчинив будь-яких дій та не припустився жодної бездіяльності, які б свідчили про його намагання зашкодити досягненню завдань кримінального провадження чи перешкодити здійсненню досудового розслідування чи судового розгляду.
Під час розгляду клопотань про застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу, покладення на нього процесуальних обов`язків та про продовження строку дії таких обов`язків, судді дійшли переконання про наявність в обвинуваченого необхідності періодично виїжджати за межі України. Як вбачається зі змісту ухвали колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 06.09.2022, збільшені у зв`язку з цим ризики компенсовані підняттям розміру застави з 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб до 9500. Водночас всі клопотання ОСОБА_6 про надання дозволу на виїзд за кордон під час досудового розслідування були безпідставно залишені без задоволення, що є зловживанням сторони обвинувачення своїм процесуальним становищем та призвело до неправомірного збільшення обсягу та змісту запобіжних обмежень.
На переконання захисника, ризики переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду, а також незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні наразі знівельовані з огляду на стадію кримінального провадження та його тривалість. Тому відсутні підстави для продовження строку дії додаткових обов`язків, покладених на обвинуваченого.
Разом з тим зазначив, що обов`язок прибути за викликом до прокурора, суду є загальним та передбачений п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України. ОСОБА_6 має постійне зареєстроване місце проживання зміна якого не призведе до порушення процесуальних обов`язків. Заборона спілкування із ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 звужує обсяг процесуальних прав сторони захисту в іншому кримінальному провадженні, у якому ці особи та ОСОБА_6 мають статус обвинувачених, оскільки такий обов`язок перешкоджає побудові спільної лінії захисту.
Захисник ОСОБА_8 вказав, що обвинувачення необґрунтоване, додаткові процесуальні обов`язки, покладені на обвинуваченого, не є співмірними ні з фактичними обставинам справи, ні з особою та процесуальною поведінкою обвинуваченого, до якого застосовано заставу у значному розмірі.
Обвинувачений ОСОБА_6 додатково пояснив, що обставини, зазначені у клопотанні, не відповідають дійсності, зокрема щодо місця проживання двох його дітей закордоном та наявності ділових зв`язків на території Республіки Кіпр. Вважає, що додатковий процесуальний обов`язок не відлучатися за межі України без дозволу судуобмежує його у правах та свободах, у тому числі перешкоджає виконанню ним своїх посадових обов`язків, які пов`язані із періодичними відрядженнями за кордон, та унеможливлює ефективну реалізацію права на захист від висунутого йому обвинувачення на території Швейцарської Конфедерації.
Мотиви та висновки суду
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 176, ч. 1 ст. 182 КПК України одним із видів запобіжних заходів є застава, яка полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Судом встановлено, що ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.08.2022 та колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 06.09.2022 у справі № 991/2725/22 до ОСОБА_6 в межах кримінального провадження № 52017000000000580 від 30.08.2017 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 9500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 24 700 000,00 грн, та покладено на нього такі обов`язки: прибувати до детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у цьому кримінальному провадженні, слідчого судді, суду за першою вимогою; повідомляти детектива Національного антикорупційного бюро України, прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у цьому кримінальному провадженні про зміну місця свого проживання; утримуватись від спілкування з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 щодо обставин цього кримінального провадження; не відлучатися за межі України без дозволу слідчого, прокурора, суду. Строк дії вказаних обов`язків визначено до 28.09.2022.
Підставами для застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу стали: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 209КК України; існування ризиків, визначених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, а також незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні); недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання встановленим ризикам.
12.09.2022 прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_13 постановою виділив з матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000580 від 30.08.2017 в окреме провадження матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 209КК України (провадження № 52022000000000258 від 12.09.2022).
Надалі строк дії покладених на ОСОБА_6 обов`язків неодноразово продовжувався, останній раз ухвалою Вищого антикорупційного суду від 14.06.2023 у цій справі.
У поданому клопотанні прокурор просить суд продовжити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого, ще на два місяці.
Частиною 7 ст. 194 КПК України визначено, що у разі необхідності строк дії обов`язків, передбачених, зокрема, ч. 5 цієї статті, може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.
Враховуючи положення ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують покладення на особу певних обов`язків.
Суд не надає оцінку наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 209КК України, оскільки він у силу ч. 2 ст. 42 КПК України наразі перебуває у процесуальному статусі обвинуваченого, а на підставі обвинувального акту відносно нього триває судовий розгляд. Питання вагомості доказів висунутого обвинувачення та його обґрунтованості суд має вирішити у змагальному судовому процесі під час розгляду справи по суті.
Прокурор у поданому клопотанні зазначив, що встановлені під час досудового розслідування ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду, а також незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні), не зменшились, продовжують існувати, а тому існує необхідність у продовженні строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Суд вважає, що на даний час ризик переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду продовжує існувати, хоча і в значно меншому обсязі, ніж на час застосування запобіжного заходу.
Так, відповідно до висунутого обвинувачення ОСОБА_6 інкриміновано вчинення особливо тяжких злочинів, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, що саме по собі може свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ. Зокрема в рішенні від 26.06.2001 у справі «Ilijkov v. Bulgaria» (§ 80, заява № 33977/96) суд зазначив, що суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.
Суд бере до уваги, що ОСОБА_6 документований двома діючими паспортами громадянина України для виїзду за кордон (серія НОМЕР_1, виданий 14.11.2013, дійсний до 14.11.2023; серія НОМЕР_2, виданий 07.07.2022, дійсний до 07.07.2032), що підтверджується відомостями з особової картки Державної міграційної служби України на його ім`я.
Обвинувачений за період з 04.09.2016 до 24.08.2021 більш ніж 160 разів перетинав державний кордон України, про що свідчить лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 02.09.2021 № 91-33740/0/15-21-вих. Як вбачається зі змісту протоколу огляду від 25.07.2022, ОСОБА_6 за період з 15.03.2022 до 19.06.2022 перетнув державний кордон України 8 разів. Обвинувачений не позбавлений можливості залишити територію України під час дії воєнного стану та на нього не розповсюджуються обмеження щодо перетину кордону, передбачені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57.
Суд вважає, що про можливість тривалого перебування обвинуваченого за межами України може свідчити наявність у нього ділових зв`язків на територіях іноземних держав, що підтверджується матеріалами виконання запитів про міжнародно-правову допомогу, та проживання закордоном близьких членів сім`ї. Пояснення ОСОБА_6 щодо зміни місця проживання його дітей (менша донька переїхала із Австрії до Англії, а старша донька наразі проживає не в Англії, а у Швейцарії) не спростовують висновків суду. Доказів на підтвердження доводів сторони захисту про відсутність у ОСОБА_6 будь-яких ділових зв`язків на території Республіки Кіпр суду не надано. Закриття банківських рахунків підконтрольних обвинуваченому підприємств не може свідчити про те, що такі зв`язки перестали існувати.
Водночас вбачається, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, на даний час значно зменшився. При оцінці ступеню існування вказаного ризику суд враховує 1) тривалість притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності та застосування відносно нього запобіжного заходу із покладенням додаткових процесуальних обов`язків (особі повідомлено про підозру 28.07.2022 та застосовано запобіжний захід у вигляді застави із покладенням процесуальних обов`язків у порядку ч. 5 ст. 194 КПК України більше року тому), 2) процесуальну поведінку ОСОБА_6 під час досудового розслідування та судового провадження (матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що обвинувачений не виконував процесуальних обов`язків, перешкоджав кримінальному провадженню або вчиняв дії, які б вказували на ухилення від органу досудового розслідування та суду), 3) стадію судового провадження (дослідження доказів сторони обвинувачення).
Суд погоджується із доводами прокурора про продовження існування ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Свідками у кримінальному провадженні, серед інших, є ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12 . Про допит цих осіб заявлені клопотання як стороною обвинувачення, так і стороною захисту.
Відповідно до змісту протоколу огляду документів від 26.08.2021, протоколів допитів свідків від 16.01.2016 та від 04.03.2019, вказані особи пов`язані із ОСОБА_6 довготривалими особистими та службовими зв`язками.
Наразі триває дослідження письмових доказів сторони обвинувачення, заявлені сторонами свідки судом не допитані, а тому існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу обвинуваченого свідки можуть змінити свої показання або відмовитися від їх давання в суді.
Оцінюючи ризик впливу на свідків, судом взято до уваги встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки чи потерпілий допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, окрім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 КПК України (ч. 4 ст. 95 КПК України).
З огляду на вказане суд уважає, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, але й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків та їх дослідження.
Встановлені під час розгляду клопотання обставини дають підстави стверджувати, що ризики переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду, а також незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні є актуальними, хоча перший із них існує на мінімальному рівні.
Оцінюючи необхідність продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків у сукупності та взаємозв`язку із встановленими ризиками, суд зважає на те, що основним запобіжником, який покликаний забезпечити досягнення дієвості кримінального провадження, виконання ОСОБА_6 його процесуальних обов`язків, а також запобігти встановленим ризикам, є застава.
Водночас такі обов`язки як прибувати до прокурорів та суду за першою вимогою, а також повідомляти прокурора, суд про зміну місця свого проживання додатково сприятимуть мінімізації ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а обов`язок утримуватись від спілкування зі свідками ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 щодо обставин цього кримінального провадження унеможливить втілення встановленого ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд відхиляє доводи сторони захисту щодо недоцільності продовження строку дії покладених на ОСОБА_6 обов`язків прибувати до прокурорів, суду за першою вимогою та повідомляти їх про зміну місця свого проживання. Покладення на особу в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України певних додаткових процесуальних обов`язків пов`язане не лише із запобіганням ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, але й з метою досягнення дієвості кримінального провадження. Так, вказані обов`язки пов`язані також із забезпеченням ефективності кримінального провадження (організація судового процесу, здійснення викликів, вручення процесуальних документів у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку тощо) та спрямовані на забезпечення розгляду справи в розумний строк.
Щодо посилання сторони захисту на те, що заборона спілкування із ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 перешкоджає реалізації процесуальних прав в іншому кримінальному провадженні, зокрема побудові лінії захисту, суд зазначає, що процесуальний обов`язок сформульований таким чином, що не забороняє обвинуваченому спілкуватись із вказаними особами щодо обставин, які не стосуються кримінального провадження № 52022000000000258 від 12.09.2022.
Беручи до уваги викладене вище суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого, а саме: прибувати до прокурорів, суду за першою вимогою, повідомляти їх про зміну місця свого проживання та утримуватись від спілкування зі свідками ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 щодо обставин цього кримінального провадження.
Разом з тим, з огляду на зменшення із плином часу ризику переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду, зважаючи на те, що нових обставин на обґрунтування клопотання прокурором не повідомлено, нових ризиків не встановлено, суд вважає, що продовження строку дії такого обов`язку як не відлучатися за межі України без дозволу суду надалі є недоцільним. При цьому суд враховує: 1) зразкову процесуальну поведінку, яку дотепер демонстрував ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, 2) міцні соціальні зв`язки ОСОБА_6 на території України (обвинувачений працює головним радником ТОВ «СПЕЦМАШКОМПЛЕКТ» та директором представництва ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат» в м. Києві; двоє неповнолітніх дітей ОСОБА_6 проживають на території України), 3) забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків застосованою до нього заставою в розмірі 24 700 000,00 грн.
Суд також зважає на те, що ОСОБА_6 має періодичну необхідність у виїзді за кордон, зокрема у зв`язку з його професійною діяльністю та кримінальною справою щодо висунутого йому обвинувачення на території Швейцарської Конфедерації. У судовому засіданні обвинувачений запевнив, що можливі виїзди закордон не перешкоджатимуть проведенню судового розгляду, оскільки він, знаючи заздалегідь погоджений графік проведення судових засідань, матиме можливість належним чином спланувати такі виїзди.
Зазначені вище обставини у своїй сукупності дають суду обґрунтовані підстави для переконання, що непродовження строку дії вказаного обов`язку не призведе до негативних наслідків для розгляду цього кримінального провадження.
З огляду на викладене, у задоволенні клопотання в цій частині слід відмовити.
Судовий розгляд кримінального провадження розпочався 27.03.2023, наразі триває дослідження письмових доказів сторони обвинувачення, відповідно до визначеного судом обсягу та порядку дослідження доказів надалі заплановано дослідження речових доказів сторони обвинувачення, допит свідків сторони обвинувачення, дослідження письмових доказів сторони захисту, допит свідків сторони захисту та безпосередньо обвинуваченого. Для процедури судового розгляду може знадобитись тривалий час, тому суд вважає за доцільне продовжити строк дій обов`язків, покладених на ОСОБА_6, на два місяці.
За таких обставин клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 164, 199, 372, 392 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, задовольнити частково.
Продовжити на два місяці строк дії покладених на ОСОБА_6 ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.08.2022 та колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 06.09.2022 у справі № 991/2725/22 обов`язків, а саме:
- прибувати до прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у цьому кримінальному провадженні, суду за першою вимогою;
- повідомляти прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, суд у цьому кримінальному провадженні про зміну місця свого проживання;
- утримуватись від спілкування зі свідками ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 щодо обставин цього кримінального провадження.
Строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, визначити до 07.10.2023.
У іншій частині клопотання відмовити.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, які входять до групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3