- Presiding judge (HACC) : Salandiak O.Ya.
Справа № 991/5399/23
Провадження 1-кп/991/74/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
09 серпня 2023 року м. Київ
Колегія суддів Вищого антикорупційного суду в складі:
головуючої судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5
(в режимі відеоконференцзв`язку),
обвинуваченого/
цивільного відповідача ОСОБА_6
(в режимі відеоконференцзв`язку),
захисників обвинуваченого/представників
цивільного відповідача ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,
представника цивільного
позивача ОСОБА_10
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання захисника обвинуваченого/представника цивільного відповідача ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 про направлення подання до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду для визначення підсудності у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023140160000049 від 23.02.2023, за обвинуваченням
ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Мукачево Закарпатської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,
УСТАНОВИЛА:
На розгляді Вищого антикорупційного суду знаходиться кримінальне провадження № 62023140160000049 від 23.02.2023, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
У підготовчому судовому засіданні 02.08.2023 захисник обвинуваченого/представник цивільного відповідача ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_9 подав клопотання, яке в подальшому уточнив, про направлення подання до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду для визначення підсудності у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023140160000049 від 23.02.2023 (т. 2 а.с. 2-11, 12-30, 56-59). Вважає, що є підстави для направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до суду, юрисдикція якого поширюється на с. Астей Берегівського району Закарпатської області, тобто Берегівський районний суд Закарпатської області.
Вимоги клопотання мотивовані тим, що обвинувальний акт від 15.06.2023 не підлягає розгляду Вищим антикорупційним судом у зв`язку з такими обставинами.
ОСОБА_6 не є посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника митної служби III рангу і вище, а його посада не належить до посад та категорій державної служби, зазначених у п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України.
Відповідно до біографічної довідки ОСОБА_6 станом на липень 2022 року він має спеціальне звання - радника митної служби III рангу, категорію посади державної служби «В». Спеціальне звання ОСОБА_6 не є вищим спеціальним званням державного радника митної служби III рангу, а посада держслужби ОСОБА_6 не належить до категорій «А» і «Б». Окрім того, ОСОБА_6 не був обраний чи призначений на інші посади, визначені абз. 2, 4, 5, 6, 9 п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України та не був військовослужбовцем згідно абз. 7 цього пункту.
На переконання сторони захисту, посада ОСОБА_6 на час інкримінованого йому кримінального правопорушення, спеціальне звання та категорія державної служби не відносились до спеціального суб`єктного складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України, як підстава для визначення підслідності за НАБУ, а отже і підсудності за Вищим антикорупційним судом
Розмір завданої шкоди у інкримінованому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 364 КК України, не встановлено.
Зазначив, що матеріали кримінального провадження та реєстр матеріалів досудового розслідування не містять відомостей про прийняті під час досудового розслідування процесуальні рішення у кримінальному провадженні № 62023140160000049 від 23.02.2023, щодо призначення судової економічної експертизи та відсутній відповідний висновок експерта, яким би було встановлено вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, інкримінованим ОСОБА_6 . Оскільки вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням не встановлено, відтак, не встановлено чи перевищує він у дві тисячі і більше разів розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до вимог п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України.
ОСОБА_6 не є працівником правоохоронного органу.
Посилаючись на зміни законодавства з 2013 по 2021 роки, що пов`язані з проведенням адміністративної реформи, зокрема, зазначив, що з 13.02.2020 поняття «органи доходів і зборів» у законодавстві України з питань митної справи не використовується. Згідно з визначенням поняття «митні органи», закріпленого у п. 34-1 ст. 4 МК України, це - «центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну митну політику, митниці та митні пости». Окрім того, у Постанові Кабінету Міністрів від 20.04.2006 № 550 визначено перелік правоохоронних органів, серед яких «митні органи» відсутні. Також ч. 12 ст. 91 Закону України «Про державну службу» чітко розмежовано поняття «правоохоронні», «митні» та «податкові» органи. На переконання сторони захисту, законодавчі зміни у вказаний період додатково підтверджують те, що посада головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Лужанка» Закарпатської митниці, які і інші посади в органах митної служби, яку займав ОСОБА_6, не відносяться до правоохоронних органів.
Інкриміноване ОСОБА_6 кримінальне правопорушення не підслідне Національному антикорупційному бюро України (далі - НАБУ), а отже і не підсудне Вищому антикорупційному суду. На думку сторони захисту, вказаний довід повністю узгоджується з обставинами та зібраними доказами, які відображені в постановах про визначення підслідності від 27.02.2023, 18.04.2023 та визначення спору про підслідність від 18.05.2023 кримінального провадження № 62023140160000049 від 23.02.2023.
Позиції учасників судового провадження у судових засіданнях 02.08.2023 та 09.08.2023 щодо розгляду вказаного клопотання.
Захисник обвинуваченого/представник цивільного відповідача ОСОБА_9 підтримав доводи клопотання та уточнення до нього. Додатково пояснив, що на час вчинення інкримінованого правопорушення ОСОБА_6 також не був службовою особою, яка виконувала адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції. Обіймав посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Лужанка» Закарпатської митниці. Вважає, що прокурор помилково трактує норми Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», оскільки вони направлені на захист працівників органів, що вказані в законі, а не визначає зазначені органи правоохоронними. Зауважив, що висновок експерта, на який посилається прокурор, складений за результатами проведення експертизи в іншому кримінальному провадженні стосовно інших осіб.
Захисник обвинуваченого/представник цивільного відповідача ОСОБА_7 підтримав позицію захисника ОСОБА_9 . Додатково зазначив, що під час досудового розслідування не встановлено обставин, які б підтверджували розмір завданої шкоди саме у цьому кримінальному провадженні. Окрім того, зміст постанов при визначення підслідності від 27.02.2023, 18.04.2023 та вирішення спору про підслідність від 18.05.2023 кримінального провадження № 62023140160000049 від 23.02.2023, свідчать про не підслідність цього кримінального провадження НАБУ. На переконання сторони захисту, оскільки кримінальне провадження № 62023140160000049 від 23.02.2023 не підслідне НАБУ, то воно й не підсудне Вищому антикорупційному суду.
Захисник обвинуваченого/представник цивільного відповідача ОСОБА_8 підтримала позиції захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_7 . Вважає, що «митні органи» не є правоохоронними органами, просила колегію суддів врахувати таку позицію сторони захисту. Посилання прокурора на інші нормативно-правові акти не мають сили в даному випадку, оскільки є чітке визначення законодавства, що Державна митна служба України не відноситься до правоохоронних органів, що зазначено в поданому клопотанні.
Обвинувачений/цивільний відповідач ОСОБА_6 підтримав позиції своїх захисників.
Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_9 . Подав письмові заперечення на клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 про направлення кримінального провадження № 62023140160000049 з Вищого антикорупційного суду до іншого суду (т. 2 а.с. 71-73 зворот).
Зазначив, що завдані збитки вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується висновком експертів № 2104-2109/2110-2115/3347-3374/3375-3403 Полтавського відділення Національного наукового центру «Інституту судових експертиз» Міністерства юстиції України від 30.11.2022, за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи, який міститься в матеріалах кримінального провадження та з яким сторона захисту ознайомлена. Звернув увагу, що на стадії підготовчого провадження суд не може надавати оцінку доказам, які містяться в матеріалах кримінального провадження. Посилаючись на законодавство зазначив, що за функціональним призначенням митні органи є правоохоронними органами, а за своїми обов`язками ОСОБА_6 був службовою особою правоохоронного органу. Не погоджується з позицією сторони захисту, що у разі непідслідності кримінального провадження НАБУ воно не підсудне Вищому антикорупційному суду. Посилаючись на зміст постанов про визначення підслідності та постанови про вирішення спору про підслідність, вказав, що обставини наведені у них підлягають доказуванню шляхом дослідження наявних доказів та надання їм оцінки під час судового розгляду вказаного кримінального провадження, а не на стадії підготовчого провадження. Вважає, що кримінальне провадження підсудне Вищому антикорупційному суду відповідно до вимог ч. 1 ст. 33-1 КПК України та наявної умови, передбаченої п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України.
Представник цивільного позивача ОСОБА_10 щодо вирішення вказаного клопотання покладалась на розсуд суду. Зазначила, що Державна митна служба України -центральний орган виконавчої влади, який, зокрема, здійснює державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи. Наразі не є правоохоронним органом. При цьому Державна митна служба України звернулась із законодавчою ініціативою до Уряду щодо вирішення вказаного питання, оскільки такі функції здійснюються. На сьогодні рішення Урядом не прийнято. На час вчинення кримінального правопорушення Державна митна служба України не була правоохоронним органом.
Державна митна служба України виконує свої функції відповідно до Положення Про Державну митну службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 227 від 06.03.2019. Основними завданнями Держмитслужби є: забезпечення реалізації державної митної політики, зокрема забезпечення митної безпеки та захисту митних інтересів України і створення сприятливих умов для розвитку зовнішньоекономічної діяльності, збереження належного балансу між митним контролем і спрощенням законної торгівлі; забезпечення реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи, запобігання та протидії контрабанді, боротьби з порушеннями митних правил; внесення пропозицій щодо забезпечення формування державної митної політики на розгляд Міністра фінансів.
Також зазначила, що в структурі Державної митної служби України немає слідчих органів. Наразі є структурні підрозділи, діяльність яких спрямована на боротьбу з контрабандою. Вони здійснюють оперативно-розшукову діяльність яка, зокрема, є правоохоронною діяльністю Держмитслужби.
Мотиви суду.
Згідно з обвинувальним актом, головний державний інспектор відділу митного оформлення № 2 митного поста «Лужанка» Закарпатської митниці ОСОБА_6, достовірно знаючи порядок пропуску, переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, діючи умисно, всупереч інтересам служби, вимогам Митного кодексу України, Порядку проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, Положення «Про Державну митну службу України», Типової технологічно схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, Посадової інструкції, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, реалізовуючи злочинний умисл спрямований на використання службовою особою влади з метою одержання неправомірної вигоди для невстановленої на даний час іншої фізичної особи, 30.06.2022, в період часу, близько 18:30 - 18:43 год, перебуваючи при виконанні службових обов`язків, в зоні митного контролю міжнародного пункту пропуску «Лужанка - Берегшурань», на ділянці «в`їзд в Україну» смуга руху «зелений коридор», за адресою: Закарпатська обл., Берегівський р-н., с. Астей, не здійснив митного контролю у формі митних заходів необхідних для забезпечення додержання законодавства з питань митної справи під час переміщення автомобільних транспортних засобів і товарів через митний кордон України, належного митного оформлення транспортного засобу «Mercedes Sprinter», реєстраційний номерний знак України НОМЕР_1 і товарів, що ними переміщувались, а відобразив відомості про митний контроль та митне оформлення транспортного засобу «Mercedes Sprinter» із реєстраційним номерним знаком України НОМЕР_2 та відсутність товарів, які підлягають декларуванню і сплаті відповідних митних платежів, внісши відомості до функціонального модулю «Електронний журнал пасажирського пункту пропуску» АСМО «Інспектор-2006» про митний контроль та митне оформлення транспортного засобу «Mercedes Sprinter» із реєстраційним номерним знаком України НОМЕР_2 і відсутність товарів, які підлягають декларуванню, сплаті відповідних митних платежів та поставивши відмітки про здійснення митного контролю у контрольному талоні Унаслідок чого охоронюваним законом державним інтересам спричинено збитки у формі несплачених обов`язкових митних платежів на суму 14 027 686,58 грн, з яких податку на додану вартість у розмірі 13 921 662,24 грн та мита у розмірі 106 024,34 грн, що у 250 і більше раз перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян і є тяжкими наслідками, згідно примітки до ст. 364 КК України.
ОСОБА_6 обвинувачується в умисному використанні службовою особою влади, всупереч інтересам служби, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої фізичної особи, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (т. 1 а.с. 2-17).
Вирішуючи питання про підсудність цього кримінального провадження Вищому антикорупційному суду у зв`язку з встановленими в обвинувальному акті обставинами, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил підсудності.
Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до іншого суду вирішується колегією у складі п`яти суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду за поданням складу суду, визначеного для розгляду кримінального провадження, або за клопотанням сторін не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.
Відповідно до ч. 1 ст. 33-1 КПК України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці ст. 45 КК України, ст. 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України.
Ст. 33-1 КПК України, яка регулює предметну підсудність Вищого антикорупційного суду містить відсилочну норму із посиланням на статтю 216 КПК України. Відтак, Вищому антикорупційному суду підсудні лише ті кримінальні провадження, у яких розслідуються певні склади злочину, але також обов`язковою є наявність хоча б однієї з умов, передбачених п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України.
Таким чином колегія суддів повинна встановити дві обставини: (1) чи входять інкриміновані обвинуваченим кримінальні правопорушення до переліку тих корупційних кримінальних правопорушень, які містяться в примітці до ст. 45 КК України або чи передбачені вони ст. 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК України; (2) є наявна хоча б одна з умов, передбачена п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України.
Приміткою до ст. 45 КК України встановлено, що корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені ст. 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені ст. 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу.
Обвинуваченому ОСОБА_6 інкримінуються кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 364 КК України, яке є корупційним кримінальним правопорушеннями, наявним в примітці до ст. 45 КК України.
Таким чином, це кримінальне правопорушення належить до підсудності Вищого антикорупційного суду згідно з вимогами ст. 33-1 КПК України у разі, якщо колегією суддів буде встановлено наявність обов`язкових умов, передбачених пунктами 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України.
Вбачається, що обвинувачений ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 62023140160000049 від 23.02.2023 не є особою, яка обіймає жодну з посад, визначених п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України, окрім того вчинене кримінальне правопорушення не підпадає під обов`язкову умову, визначену п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтями 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 368, 369, 369-2 Кримінального кодексу України, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, а також предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 Кримінального кодексу України, у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків).
Відповідно до примітки до ст. 364 КК України службовими особами у ст. 364, 368, 368-5, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Для цілей ст. 364, 368, 368-5, 369 цього Кодексу до державних та комунальних підприємств прирівнюються юридичні особи, у статутному фонді яких відповідно державна чи комунальна частка перевищує 50 відсотків або становить величину, що забезпечує державі чи територіальній громаді право вирішального впливу на господарську діяльність такого підприємства.
Суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, може бути лише службова особа, зазначена у п. 1 та 2 примітки до цієї статті, зокрема, особа, яка постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснює функції представника влади.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.04.2002 «Про судову практику у справах про хабарництво» до представників влади належать, зокрема, працівники державних органів, які наділені у межах своєї компетенції ставити вимоги, обов`язкові для виконання юридичними і фізичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості.
КПК України не містить визначення поняття «державний орган», що вжито в п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК, тому колегія суддів, керуючись ч. 3 ст. 3 КПК, використовує визначення цього поняття в чинному законодавстві, а саме в абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», відповідно до якого державним органом є орган державної влади, в тому числі колегіальний державний орган, інший суб`єкт публічного права, незалежно від наявності статусу юридичної особи, якому згідно із законодавством надані повноваження здійснювати від імені держави владні управлінські функції, юрисдикція якого поширюється на всю територію України або на окрему адміністративно-територіальну одиницю.
Також, зі змісту Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Державна митна служба України є органом державної влади (т. 1 а.с. 61-62). Вказані обставини також підтверджено у судовому засіданні представником цивільного позивача.
У загальному доступі, на веб-порталах Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, розміщено Положення про Державну митну службу України, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227 зі змісту якого вбачається, що Державна митна служба України (Держмитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів. Держмитслужба реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.
Колегія суддів ураховуючи встановлені обставини вважає, що ОСОБА_6 є службовою особою державного органу, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків.
Також в обвинувальному акті зазначено, що внаслідок кримінального правопорушення спричинено збитки у формі несплачених обов`язкових митних платежів на суму 14027686,58 грн, з яких податку на додану вартість у розмірі 13 921 662,24 грн та мита у розмірі 106 024,34 грн.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив - 2481 грн.
З огляду на викладене, розмір завданої шкоди у кримінальному правопорушення, передбаченому ч. 2 ст. 364 КК України, у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (розмір шкоди 2000*2481 повинен складати понад 4 962 000 грн).
Ураховуючи викладене та зазначені відомості в обвинувальному акті, колегія суддів дійшла до висновку про очевидну підсудність кримінального провадження № 62023140160000049 від 23.02.2023 Вищому антикорупційному суду відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України. Так, кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків, і розмір завданої шкоди у кримінальному правопорушення, передбаченому ч. 2 ст. 364 КК України, у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення.
Доводи сторони захисту про те, що оскільки інкриміноване ОСОБА_6 кримінальне правопорушення не підслідне НАБУ, а отже і не підсудне Вищому антикорупційному суду, колегія суддів не приймає з огляду на те, що законодавець не ототожнює підслідність НАБУ і підсудність Вищого антикорупційного суду.
Наразі обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 62023140160000049 від 23.02.2023 перебуває на стадії підготовчого судового засідання.
Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим кодексом.
Згідно з положеннями ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні не вирішуються питання про доведеність чи відсутність вини обвинуваченого та про правильність кваліфікації дій обвинуваченого, про завдану шкоду кримінальним правопорушенням, розмір завданої шкоди тощо, оскільки це питання є предметом судового розгляду, а завданням підготовчого судового засідання є процесуальне та організаційне забезпечення його проведення.
Кримінальне провадження здійснюється на засадах змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій (ст. 22 КПК України).
Беручи до уваги доводи сторони захисту, колегія суддів дійшла до висновку, що повноваження, компетенція, функції посади, яку обіймав ОСОБА_6, мають бути досліджені судом лише на стадії судового розгляду. Водночас, виходячи з мети підготовчого судового засідання, на стадії підготовчого провадження, колегія суддів не уповноважена здійснювати дослідження та оцінку будь-яких доказів, які містяться у матеріалах досудового розслідування. Більше того, кримінальний процесуальний закон містить пряму заборону щодо надання суду інших документів, окрім обвинувального акта та визначених ч. 4 ст. 291 КПК України додатків до нього, до початку судового розгляду. За таких обставин, на цій стадії кримінального провадження, заявлені доводи стороною захисту вимагають ретельної перевірки матеріалів досудового розслідування, а отже, є передчасними. Оцінка таким доводам може бути надана під час судового розгляду у порядку встановленому ст. 89, 94 КПК України.
З огляду на те, що наразі колегією суддів не встановлено очевидних підстав щодо непідсудності вказаного кримінального провадження Вищому антикорупційному суду, оскільки встановлена обов`язкова умова, передбачена п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України та дотримано вимоги ст. 33-1 КПК України, тому клопотання захисника не підлягає задоволенню.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 33-1, 34, 216, 314, 372, 376 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого/представника цивільного відповідача ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 про направлення подання до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду для визначення підсудності у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023140160000049 від 23.02.2023, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК.
Головуюча суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3