Document No. 112868159

Справа № 991/6839/23

Провадження 1-кс/991/6862/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2023 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, детектива ОСОБА_3, прокурора ОСОБА_4, підозрюваного ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_6, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_5, на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №62023000000000400 від 18.05.2023,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга адвоката ОСОБА_6, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_5, на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №62023000000000400 від 18.05.2023.

У поданій скарзі зазначені наступні обставини.

Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62023000000000400 від 18.05.2023 за підозрою ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України. Однак як зазначає захисник, докази, наявні в матеріалах кримінального провадження, є недостатніми для вручення повідомлення про підозру ОСОБА_5, не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення та не підтверджують наявність складу кримінального правопорушення в діях ОСОБА_5 .

Так, захисник зауважив, що у повідомленні про підозру орган досудового розслідування зазначає: «У невстановлений слідством час, але не пізніше 10.03.2017 ОСОБА_5 під час здійснення заходів щодо укладення з операторами ГРС договорів експлуатації ГРС та їх складових вирішив використати надане йому службове становище всупереч інтересам служби, залучив директора Департаменту нафтогазового комплексу Міненерговугілля ОСОБА_7, який надав свою згоду на вчинення злочину та узгодив з ОСОБА_5 спільний злочинний план і розподіл ролей».

Зазначене, на думку захисника не відповідає обставинам справи, є надуманим та необґрунтованим. Зауважив, що ОСОБА_5, як Міністр енергетики та вугільної промисловості України, відповідно до своїх повноважень міг надавати державним службовцям та працівникам апарату Міністерства відповідні доручення, призначати, визначати та делегувати відповідних заступників Департаментів.

Для виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 №95 «Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових» (далі - Постанова КМУ №95 від 21.02.2017), профільний напрям якої стосується нафтогазового комплексу, необхідно було залучення профільного департаменту для реалізації положень зазначеної постанови. Разом з цим, міністр Міністерства енергетики України не володів повноваженнями та до його повноважень не входило питання регулювання, супроводження, ведення діяльності департаменту нафтогазового комплексу. Регулюванням та контролем діяльності з питань нафтогазового комплексу займається профільний департамент - Департамент нафтогазового комплексу.

01.03.2017 Резолюцією Міністра енергетики та вугільної промисловості України організацію виконання Постанови КМУ №95 від 21.02.2017 було покладено на директора Департаменту нафтогазового комплексу ОСОБА_7, директора Департаменту корпоративних та майнових відносин ОСОБА_8, директора Департаменту економіки та фінансів ОСОБА_9, директора Департаменту правового забезпечення ОСОБА_10

10.03.2017 на підставі ст.ст.244-246, 247-249 ЦК України, на ім`я ОСОБА_7, директорату Департаменту нафтогазового комплексу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України видано довіреність Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №01/31-2090 (далі-Довіреність), згідно якої йому надається право представляти інтереси Міністерства енергетики та вугільної промисловості України перед юридичними особами з питань, що пов`вязані з укладанням та підписанням від імені Міністерства енергетики та вугільної промисловості України з операторами газорозподільних систем Додаткових угод про розірвання Договорів про надання на праві господарського відання державного майна, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу, не підлягає приватизації, обліковується на балансі господарського товариства із газопостачання та газифікації і не може бути відокремлене від його основного виробництва та Договорів експлуатації газорозподільних систем або їх складових, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових» від 21.02.2017 №95.

13.04.2017 набув чинності Наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України «Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових, власниками яких є держава» №271 від 13.04.2017 (далі - Наказ №271).

Згідно Наказу №271 Департамент нафтогазового комплексу (директор департаменту ОСОБА_7 ) визначено відповідальним структурним підрозділом за виконання вимог Постанови КМУ №95 від 21.02.2017, зокрема приведення договірних відносин з операторамиГPC щодо використання газорозподільних систем або їх складових, власником яких є держава у відповідності до вимог Примірного договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових, затверджених Постановою КМУ №95 від 21.02.2017 та здійснення контролю за дотримання умов таких договорів. Контроль за виконанням Наказу №271 покладено на першого заступника Міністра ОСОБА_11 .

Як зауважив захисник, виходячи зі змісту Наказу №271 директор Департаменту нафтогазового комплексу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України ОСОБА_7 виконував обов`язки щодо виконання вимог Постанови КМУ №95 та приведення договірних відносин з операторами газорозподільних систем щодо використання газорозподільних систем або їх складових, власниками яких є держава у відповідності до вимог Примірного договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових та здійснення контролю за дотриманням умов таких договорів.

Саме Департамент нафтогазового комплексу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України ( ОСОБА_7 ), затверджував та підписував додаткові угоди, протоколи розбіжностей та інші документи, що стосуються питання надання на праві господарського відання державного майна та Договорів експлуатації газорозподільних систем або їх складових, відповідно до Постанови КМУ №95 від 21.02.2017.

Тож, згідно тверджень захисника, зазначеним Наказом ОСОБА_5, як Міністр Міністерства енергетики України, в межах своїх повноважень, розподілив між структурними підрозділами Міністерства обов`язки щодо реалізації Постанови КМУ №95 від 21.02.2017, тобто, вчинив всі дії, спрямовані на належне виконання та реалізацію Постанови Кабінету Міністрів України №95 в межах своїх повноважень. Жодних дій щодо залучення неналежних суб`єктів чи вступу в змову з конкретними суб`єктами чи особами - ОСОБА_5 вчинено не було. Водночас реалізацією Постанови КМУ №95 від 21.02.2017 займались лише профільні департаменти та посадові особи Міністерства енергетики України.

Поряд з цим захисник зазначив, що у повідомленні про підозру відсутні посилання на те, що між ОСОБА_5 та іншим підозрюваним ОСОБА_7 була присутня змова, спільний умисел або будь-яка інша домовленість, а тому повідомлення про підозру є незаконним.

Окрім того захисник зауважив, що організацією діяльності у сфері нафтогазового комплексу займалися заступники Міністра ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які відповідно координували, організовували та відповідали за діяльність Департаменту нафтогазового комплексу, на керівника якого покладено обов`язки щодо реалізації Постанови КМУ №95 в частині приведення договірних відносин з операторами газорозподільних систем щодо використання газорозподільних систем або їх складових, власниками яких є держава у відповідності до вимог Примірного договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових та здійснення контролю за дотриманням умов таких договорів.

Таким чином, як зауважив захисник, ОСОБА_5 лише надав відповідним профільним департаментам, керівникам департаментів доручення та розпорядження щодо вчинення дій для реалізації Постанови КМУ №95 від 21.02.2017. Однак до обов`язків Міністра не входили функції щодо організації роботи та здійснення контролю за діяльністю Департаменту нафтогазового комплексу та іншими Департаментами, які входять до складу Міністерства енергетики України.

Тож зазначені обставини, за доводами захисника, спростовують твердження органу досудового розслідування щодо вступу ОСОБА_5 у змову з ОСОБА_7, оскільки для реалізації Постанови КМУ №95 від 21.02.2017 були залучені структурні, профільні підрозділи/департаменти Міністерства енергетики України, до функціональних повноважень яких входять питання щодо нафтогазової діяльності.

Окрім того захисник додав, що саме працівники Департаменту правового забезпечення Міністерства (директор ОСОБА_15 ) здійснювали перевірку договірних зобов`язань профільного департаменту у сфері нафтогазового комплексу з іншими суб`єктами та здійснювали заходи щодо забезпечення законних інтересів Міністерства у сфері реалізації Постанови КМУ №95 від 21.02.2017. Натомість ОСОБА_5 не мав жодних повноважень та можливостей щодо втручання в діяльність Департаменту правового забезпечення Міністерства, що додатково свідчить про відсутність змови ОСОБА_5 з ОСОБА_7 .

Сторона захисту зазначає, що у повідомленні про підозру стороною обвинувачення безпідставно вказано про те, що, видаючи Довіреність ОСОБА_7, у ОСОБА_5 був присутній злочинний умисел. Захисник наголосив, що під час перебування ОСОБА_5 на посаді Міністра ним було підписано ряд наказів, довіреностей, доручень та інших документів. Зазначені документи готувались відповідними структурними підрозділами Міністерства енергетики України, які погоджували зміст документа, затверджували остаточний варіант, візували його та подавали на підпис Міністру. Тобто, Міністр самостійно не створював зазначені документи, тож не відповідає за їх зміст. Додав, що за зміст документів, які надаються Міністру на підпис, згідно Інструкцій, відповідальність несуть посадові особи структурних підрозділів, які готували проекти зазначених документів та директор юридичного департаменту, який перевіряє документи на відповідність їх законодавству.

У той же час як, стверджує захисник, стороною обвинувачення не надано оцінку діям директора Департаменту забезпечення комунікацій та організаційної роботи ОСОБА_16 та діям Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Так, орган досудового розслідування у повідомлені про підозру зазначає: «...на виконання раніше досягнутої злочинної домовленості з ОСОБА_5, ОСОБА_7 не забезпечив спільно з Департаментом бюджетного фінансування та звітності, Департаментом правового забезпечення, Сектором з питань запобігання та виявлення корупції Міненерговугілля вжиття підпорядкованим йому Департаментом заходів із врегулювання розбіжностей, фактично звільнив цього оператора від обов`язків зі здійснення відрахувань плати за надані в експлуатацію ГРС, що належать державі, та без законних на те підставі надав можливість безоплатно користуватися державним майном».

Зазначене твердження органу досудового розслідування вказує на, нібито, факт залучення ОСОБА_5 до діяльності ОСОБА_7 шляхом злочинної домовленості між останніми, яка спрямована на отримання неправомірної вигоди в інтересах юридичних осіб. Однак, зазначене не відповідає дійсності та не підтверджене доказами.

Так, 12.12.2018 Міністерством енергетики та вугільної промисловості видано Наказ №628 «Про внесення змін до наказу Міненерговугілля від 12.01.2017 №19» (далі- Наказ №628), яким визначено, що Управління нафтогазового комплексу та Департамент бюджетного фінансування та звітності структурними підрозділами Міненерговугілля, відповідальними за здійснення контролю справляння надходжень до бюджету плати за експлуатацію газорозподільних систем або їх складових (код КДБ 21081600). Контроль за виконанням Наказу №628 покладено на першого заступника Міністра ОСОБА_15 . Тобто, саме ОСОБА_15 є відповідальною особою за належне виконання Наказу №628 та мала здійснювати контроль за виконанням зазначеними структурними підрозділами обов`язків, щодо забезпечення надходження до державного бюджету грошових коштів в межах реалізації Постанови КМУ №95 від 21.02.2017. Водночас як стверджує захисник, ОСОБА_5 не був задіяний до питання контролю виконання умов Постанови КМУ №95 від 21.02.1017, зокрема, щодо питань надходження грошових коштів до державного бюджету, оскільки зазначені повноваження належали до компетенції конкретних суб`єктів, а саме: ОСОБА_16 та ОСОБА_15, які виконували дані повноваження на підставі Наказу №628.

Разом з цим, до питання надходження грошових коштів до державного бюджету України внаслідок реалізації Постанови КМУ №95 від 21.02.2017 залучено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі- НКРЕКП) оскільки реалізація Постанови КМУ №95 від 21.02.2017 передбачала залучення НКРЕКП з метою включення до тарифів на розподіл газу окремого блоку «використання газорозподільних систем», так як зазначений орган є профільним органом формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики.

Таким чином ОСОБА_5, як Міністр, не мав жодних обов`язків, повноважень щодо забезпечення надходження до державного бюджету грошових коштів за реалізацію Постанови КМУ №95 від 21.02.2017, оскільки питання тарифів, включення газорозподільних систем до тарифів та порядок сплати, реалізації тарифної політики входить до повноважень НКРЕКП, так як це профільний державний орган, який займається питанням формулювання та включення тарифів у певних сферах. Так, ОСОБА_5, як Міністр, виконував вказівки Кабінету Міністрів України, розпорядження та приймав активну участь у вчиненні дій щодо реалізації Постанови Кабінету Міністрів України №95 від 21.02.2017 в межах наданих йому повноважень та, враховуючи специфіку формування тарифу на розподіл природного газу, ні ОСОБА_5, ні ОСОБА_17 не мали можливості та підстав до злочинної домовленості, оскільки реалізація Постанови КМУ №95 від 21.02.2017 виходила поза межі двох зазначених суб`єктів, та передбачала залучення інших державних органів, структурних підрозділів, окремих посадових осіб.

До того ж захисник зауважує, що ОСОБА_5 не є службовою особою в розумінні чинного законодавства та не є відповідним суб`єктом ст.364 КК України, яка передбачає відповідальність за невиконання службовою особою своїх службових повноважень. Враховуючи зазначене, у органу досудового розслідування відсутні підстави для вручення ОСОБА_5 повідомлення про підозру, оскільки він не є належним суб`єктом інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Разом з цим, захисником зауважено, що основною складовою кримінального правопорушення, передбаченого ст.364 КК України, є наявність вчинення будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи. При цьому орган досудового розслідування не зазначає, для якої саме юридичної особи вчинялись дії для одержання неправомірної вигоди, яким чином, як відбувались домовленості/погодження щодо одержання іншими юридичними особами неправомірної вигоди, в чому полягає суб`єктивна та об`єктивна сторона. Отже на думку захисника органом досудового розслідування не встановлено суть неправомірної вигоди, внаслідок чого відсутній склад злочину, передбачений ч.2 ст.364 КК України. У той же час відсутня і об`єктивна сторона кримінального правопорушення, оскільки стороною обвинувачення не вказано, які саме дії повинен був вчинити ОСОБА_5 для реалізації Постанови КМУ №95 від 21.02.2017. Таким чином, відсутні достатні підстави вважати, що сталася подія кримінального правопорушення, яка дала підстави для повідомлення про підозру, та/або підозрюваний причетний до цієї події кримінального правопорушення.

Викладені обставини на думку захисника, свідчать про наявність підстав для скасування повідомлення про підозру ОСОБА_5 . За таких обставин подальше розслідування щодо ОСОБА_5, тим більше висунення обвинувачення проти нього, не може бути виправдане та порушує його права.

У зв`язку з наведеним захисник просив: повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 01.02.2023 у кримінальному провадженні №62023000000000400 від 18.05.2023 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України - скасувати; повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру від 16.05.2023 ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №62023000000000400 від 18.05.2023 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України - скасувати; зобов`язати уповноважену особу Національного антикорупційного бюро України у кримінальному провадженні №62023000000000400 від 18.05.2023 вчинити дії щодо виключення з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про дату та час повідомлення про підозру ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України, а також відомостей щодо набуття ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, статусу підозрюваного.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_6 скаргу на повідомлення про підозру підтримали в повному обсязі та просили задовольнити, з викладених в ній підстав, вважали, що відсутні докази на підтвердження наявності в діях ОСОБА_5 складу злочину, інкримінованого ОСОБА_5, тож здійснюється безпідставне кримінальне переслідування ОСОБА_5 ..

Підозрюваний ОСОБА_5 додав, що підписаний ним наказ від 2017 року працює по сьогоднішній день, він не скасований ні через суд, ні п`ятьма Міністрами, що були після нього, оскільки вказаний наказ повністю відповідає законодавству та є до цього часу чинним. Додав, що повноваження Міністра реалізуються якраз через видання наказів та довіреностей. Окрім того постанова КМУ №95 до цього часу не реалізована, оскільки немає механізмів для її реалізації. Зауважив, що слідчим було тричі запрошено їх із захисником для закриття кримінального провадження за закінченням строків давності, однак сторона захисту категорично з цим незгодна. В подальшому підозрюваному було вручено нову підозру та матеріали передано до НАБУ.

Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечувала, просила відмовити в її задоволенні, зазначила, що на сьогоднішній день достатньо даних, що підозра обґрунтована, відповідає вимогам ст. 277 КПК України, містить виклад обставин та обґрунтування, які можуть свідчити про ймовірність причетності ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, а матеріали кримінального провадження містять дані, які вказують на можливе завдання шкоди вчиненням даного кримінального правопорушення, так як у кримінальному провадженні проведена експертиза. Додала, що про підозру ОСОБА_5 було повідомлено іншим правоохоронним органом, в подальшому дане кримінальне провадження було передане до НАБУ, через специфіку укладення договорів із розподільними службами та системами, воно є досить складним та потребує вивчення. Наразі сторона обвинувачення вивчає матеріали та встановлює правомірність чи неправомірність дій як ОСОБА_5, так і інших посадових осіб Міністерства енергетики. Зауважила, що обґрунтованість підозри підтверджується матеріалами кримінального провадження, в тому числі і Довіреністю, що уповноважувала не лише укласти угоди з операторами газорозподільних систем, а і укласти додаткові угоди, які і стали підставою для реєстрації даного кримінального провадження, яке було ініційоване Міністром економіки, який в подальшому перебував на цій посаді та ініціював перевірку, ревізію, аудит за результатом яких було визначено, що укладені додаткові угоди не відповідають Примірному договору, який визначався урядом і який повинен бути укладений. Тому на думку прокурора на даний час немає підстав вважати підозру необґрунтованою.

Детектив ОСОБА_3 у судовому засіданні вважав, що повідомлена підозра ОСОБА_5 є обґрунтованою, а наявні в матеріалах кримінального провадження матеріали є достатніми, щоб виправдати подальше досудове розслідування. До того ж підтверджений факт недоотримання бюджетом коштів.

Підозрюваний ОСОБА_5 наголосив, що постановою КМУ №95 передбачено Типові і Примірні договори. Типові договори не передбачені на оренду державного майна, які не можна було укладати, оскільки є заборона законодавством про оренду державного майна, тому вони взагалі не розглядалися, так як треба було змінювати законодавство. Зазначив, що довіреність виписана повністю згідно Примірного договору, згідно тих господарських пунктів, які там передбачені. Наголосив, що в довіреності зазначено, що всі дії проводити тільки у відповідності до законів України. Додав, що довіреність видавалася не ОСОБА_5, а відповідно до серійного номеру, реєструвалася і виконувалася всіма службами, в том числі юридичним департаментом. Зауважив, що наразі немає механізму по реалізації даного наказу. Ніхто з наступних призначених Міністрів не зміг здійснити його реалізацію, оскільки відсутні механізми, це проблема законодавства. Додав, що стороною захисту було здійснено запит до Казначейства які кошти поступали по оренді, то виявилось, що у 2017 році надійшла найбільша сума за оренду.

Прокурор заперечувала проти таких доводів, зазначила, що було порівняно довіреність, підписану ОСОБА_5 ОСОБА_7 та довіреності, підписані іншими Міністрами. Відмінність полягає в тому, що саме довіреність підписана ОСОБА_5 надавала можливість підписувати від імені Міністерства, окрім угод, ще додаткові угоди і власне підписання ОСОБА_7 додаткової угоди і призвело до настання тих збитків щодо несплати оренди за використання державного майна оператором газорозподільчих систем. Тож треті особи отримали такі пільги і по сьогоднішній день дійсно ця постанова не виконана і договори так і не укладені, саме тому і триває досудове розслідування для встановлення істини у даній справі, оскільки всі обставини підлягають з`ясуванню.

Підорюваний ОСОБА_5 зауважив, що дійсно між довіреностями, підписаними в 2012-2013рр є різниця, оскілки в таких довіреностях мова йшла про Типові договори. Однак у постанові КМУ №95 йдеться про Примірний договір і про Типовий договір. Тому довіреності були виписані відповідно Примірного договору та згідно господарського кодексу. Текст довіреності і договорів був узгоджений із 11 посадовими особами, погоджений між департаментами та управліннями Міністерства, в межах законодавства, для реалізації постанови КМУ №95. Додав, що довіреність була видана не звичайні людині, а директору профільного департаменту, який має всі фахові необхідні дані, для того щоб розв`язувати ці питання. Цю посаду ОСОБА_7 отримав в результаті конкурсу. Додав, що було багато нюансів в ході роботи та він виписував догани ОСОБА_7, які той оскаржував у судовому порядку. Вважає, що департамент несе повну відповідальність за реалізацію даних угод.

Заслухавши позиції учасників, дослідивши скаргу з доданими до неї матеріалами, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Із матеріалів наданих сторонами, слідчий суддя встановив, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №62021000000000160 від 22.02.2021 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.2 ст.364, ч.2 ст.367 КК України.

В межах кримінального провадження №62021000000000160 від 22.02.2021 ОСОБА_5 01.02.2023 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України.

У подальшому, 16.05.2023 ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України.

18.05.2023 матеріали з кримінального провадження №62021000000000160 від 22.02.2021 були виділені у кримінальне провадження №62023000000000400 від 18.05.2023 та передані за підслідністю із Державного бюро розслідувань до Національного антикорупційного бюро України.

Наразі Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62023000000000400 від 18.05.2023 за підозрою ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України.

На думку захисника повідомлення про підозру від 01.02.2023 та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру від 16.05.2023 ОСОБА_5 є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Захисником наголошено, що у змісті повідомлення про підозру від 01.02.2023 та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру від 16.05.2023 відсутні чітко зафіксовані фактичні обставини події, підтверджені доказами, які вказують на наявність ознак вчинення ОСОБА_5 зазначеного кримінального правопорушення. Тож захисник вважає, що відсутній склад кримінального правопорушення, відсутній належний суб`єкт вчинення кримінального правопорушення, суб`єктивна та об`єктивна сторона інкримінованого кримінального правопорушення, через що відсутня обґрунтована підозра, яка б дала можливість об`єктивно зрозуміти сторонньому спостерігачу у вчиненні якого злочину та за які протиправні дії підозрюється особа у даному кримінальному провадженні. У той же час захисником наголошено, що ОСОБА_5 діяв у межах та спосіб, визначений Законом, реалізовував виконання Постанови КМУ №95 від 21.02.2017, а тому в діях ОСОБА_5 відсутній склад злочину, передбачений ч.2 cт.28, ч.2 cт.364 КК України.

Право на оскарження повідомлення про підозру на досудовому провадженні передбачено п.10 ч.1 ст.303 КПК України. При цьому, із такою скаргою підозрюваний чи його захисник можуть звернутися після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.

Підстави для повідомлення особі про підозру, процедура та строки вручення повідомлення про підозру та вимоги щодо оформлення повідомлення про підозру врегульовані Главою 22 КПК України.

Так відповідно до п.3 ч.1 ст.276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, зокрема, у випадку, наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч.1 ст.278 КПК України).

Водночас КПК України не містить положень, якими б були визначені підстави для скасування повідомлення про підозру.

Проте з огляду на вищенаведені норми при розгляді скарги на повідомлення про підозру перевірці підлягають: існування визначених підстав для повідомлення особі про підозру; дотримання вимог КПК України щодо оформлення повідомлення про підозру; дотримання вимог щодо строків та порядку вручення повідомлення про підозру.

Водночас, відповідно до ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Згідно із ч.ч.1,2 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Як зазначалося вище, скарга на повідомлення про підозру у вчиненні злочину може бути подана, зокрема, підозрюваним та його захисником після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом ( п.10 ч.1 ст.303 КПК України).

Оскаржуване повідомлення про підозру складене 01.02.2023, повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру складене 16.05.2023. Із скаргою на повідомлення про підозру захисник ОСОБА_6 звернувся до суду 03.08.2023.

На момент звернення до суду із скаргою та на момент її розгляду кримінальне провадження не закрите, обвинувальний акт до суду не передано.

Отже, скаргу подано після спливу двох місяців, що відповідає вимогам, встановленим п.10 ч.1 ст.303 КПК України.

Стандарт «достатніх підстав (доказів) для підозри» є нижчим ніж стандарт «обґрунтованої підозри». Для цілей повідомлення особі про підозру він передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри.

У зв`язку із цим слідчий суддя під час розгляду скарги вирішує питання про доведеність тих обставин, на які посилається сторона захисту у скарзі, та чи можуть бути такі обставини підставою для висновку про недостатність доказів для повідомлення про підозру ОСОБА_5 (у тому числі повідомлення про зміну повідомленої підозри та про нову підозру) у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України.

Захисник стверджує, що в матеріалах відсутні докази на підтвердження вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, додав, що до його повноважень входило насамперед видання наказів та підписання довіреностей, які до цього були погоджені всіма профільними департаментами та управліннями. До того ж довіреність була видана на підставі Примірного договору, у відповідності до постанови КМУ №95 та для реалізації власне зазначеної постанови.

Сторона захисту під час судового розгляду наголошувала на тому, що видання наказу та довіреності відносилося до сфери повноважень Міністерства та відповідно Міністра на той час - ОСОБА_5 .

Слідчий суддя враховує аргументи сторони захисту, що вказаний наказ, як і довіреність, були погоджені відповідними профільними відомствами та поряд з цим зауважує, що вказані обставини мають бути детально з`ясованими в рамках даного кримінального провадження. У той же час безпідставними є твердження захисника про те, що оскільки Міністр самостійно не створював зазначені документи, тож не відповідає за їх зміст.

Поряд з цим не може залишатися поза увагою і той факт, що вказаний наказ до цього часу є чинним та не скасований.

Тож слідчий суддя погоджується, що викладена захисником версія підлягає детальному дослідженню в ході досудового розслідування, з огляду на неурегульованість нормативно-правовими актами сфери передачі в оренду державного майна та необхідності реалізації постанови КМУ №95.

Безперечно підлягає з`ясуванню і наявність (відсутність) законних підстав для звільнення оператора від обов`язків зі здійснення відрахувань плати за надані в експлуатацію ГРС, що належать державі, що надало можливість третім особам безоплатно користуватися державним майном.

Тож на переконання слідчого судді, доводи захисника щодо відсутності складу кримінального правопорушення в діях ОСОБА_5, відсутності події кримінального правопорушення є передчасними.

Так, підлягають дослідженню обставини підписання довіреності ОСОБА_7, зокрема і на укладення від імені Міністерства додаткових угод, з огляду на відсутність таких широких повновжень у інших довіреностях, підписаних іншими міністрами ( ОСОБА_18, ОСОБА_19 ) в 2012-2013 роках. Слід з`ясувати на підставі яких договорів такі довіреності були видані, чи передбачене розширення повноважень положеннями договорів (Типового, Примірного), у тому числі визначених постановою КМУ №95, оскільки за версією сторони обвинувачення саме укладенням додаткових угод було завдано збитків.

Поряд з цим не може залишатися поза увагою і те, що саме Міністром, що був призначений на посаду після ОСОБА_5, було ініційовано перевірку щодо законності укладення додаткових угод, за результатом якої зареєстроване дане кримінальне провадження.

Тож дослідивши надані сторонами докази, з урахуванням доводів сторони захисту, слідчий суддя приходить до переконання, що версія сторони обвинувачення, як і версія сторони захисту підлягають детальному дослідженню та правовому аналізу всіх обставин у сукупності.

В той же час доводи сторони обвинувачення, про те, що надані матеріали стверджують наявність в діях підозрюваного ознак вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КПК України не є вочевидь необґрунтованими та вимагають перевірки з`ясування обставин укладення додаткових угод, що призвели до завдання збитків державі.

До того ж слушними є твердження прокурора про те, що 18.05.2023 провадження було виділене з матеріалів кримінального провадження №62021000000000160 від 22.02.2021 та скероване за підслідністю до Національного антикорупційного бюро України, тож лише в червні 2023 року такі матеріали надійшли до детективів та на даний час детективами, під процесуальним керівництвом прокурорів САП, здійснюється детальний аналіз матеріалів кримінального провадження.

Водночас, надані слідчому судді для огляду матеріали не виключають участі ОСОБА_5 у досліджуваних подіях.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою, оскільки наведені стороною обвинувачення докази з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують підозрюваного ОСОБА_5 з кримінальним правопорушенням на даному етапі досудового розслідування. Однак в подальшому такі обставини мають бути перевірені та оцінені в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.

Поряд з цим не виключається можливість зміни кваліфікації діяння особи, за встановлення такої необхідності, зокрема якщо будуть встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення.

Слід зазначити, що під час розгляду скарги на повідомлення про підозру слідчий суддя не вправі оцінювати зібрані під час досудового розслідування докази з точки зору їх достатності для складання та направлення до суду обвинувального акту щодо підозрюваного.

Поряд з цим кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Із наданих сторонами матеріалів вбачається, що наведені у повідомленні про підозру від 01.02.2023 та у повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру від 16.05.2023 обставини вказують на причетність ОСОБА_5 до подій, що досліджуються в рамках даного кримінального провадження та відповідно до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України, що виправдовує подальше розслідування.

При цьому слід зазначити, що правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.

За такого, питання про те, чи утворюють зазначені в підозрі дії ОСОБА_5 склад злочину та чи правильно вони кваліфіковані ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України знаходиться за межами тих питань, які слідчий суддя вирішує на досудовому провадженні.

З огляду на вищевикладені обставини слідчий суддя не приймає доводи сторони захисту стосовно відсутності доказів на підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України, оскільки зібраними в матеріалах кримінального провадження доказами об`єктивно пов`язується можлива причетність ОСОБА_5 до вищевказаного кримінального правопорушення за обставин, викладених в тексті повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру від 16.05.2023.

На підставі наведеного слідчий суддя відхиляє твердження сторони захисту про недостовірність, суперечливість, недостатність зазначених у повідомленні про підозру від 01.02.2023 та у повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру від 16.05.2023 доказів, як підставу скасування таких, оскільки захисник насправді пред`являє до оцінки наданих доказів такі ж високі вимоги, як під час розгляду обвинувального акту по суті. Однак, питання винуватості чи невинуватості особи у вчиненні конкретного кримінального правопорушення здійснюється судом, шляхом оцінки доказів відповідно до положень ст.94 КПК України - за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

У п. 30 рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява №49684/99 від 27.09.2001, Європейський Суд з прав людини зазначив: «…Незважаючи на те, що п.1 ст.6 Конвенції прав людини зобов`язує суди мотивуючи свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент…». Тобто, ступінь необхідності детально мотивувати аргументи сторін кримінального провадження визначається слідчим суддею з урахуванням обставин справи. У зазначеній справі слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін.

Поряд з цим, захисником не наведено у скарзі обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на будь-яку непричетність ОСОБА_5 до кримінального правопорушення, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, тому на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру від 01.02.2023 та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру від 16.05.2023 вручені за відсутності достатніх підстав для підозри.

Інші обставини, на які посилається захисник у скарзі, також не спростовують обставини, встановлені під час досудового розслідування, та відносяться до питань, які є предметом судового розгляду, а не судового контролю з боку слідчого судді.

У контексті наведеного слід зазначити, що слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо достатності доказів (підстав), не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що на даний час відсутні підстави для задоволення скарги адвоката ОСОБА_6 .

Керуючись статтями 7, 9, 303-307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1