- Presiding judge (HACC) : Oliinyk O.V.
Справа № 991/1126/23
Провадження № 1-кп/991/21/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2023 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
з участю:
секретарів судового засідання ОСОБА_4, ОСОБА_5,
прокурора ОСОБА_6,
обвинуваченого ОСОБА_7
захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021000000001007 від 05.05.2021, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Решетилівка Полтавської обл., народного депутата України IХ скликання, з вищою освітою, не судимого, одруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2, має на утриманні трьох малолітніх дітей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 КК України,
ВСТАНОВИВ:
І. Історія провадження
08.02.2023 до Вищого антикорупційного суду з Офісу Генерального прокурора (Спеціалізованої антикорупційної прокуратури) надійшов для розгляду обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021000000001007 від 05.05.2021, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-IX).
У зв`язку з тим, що згідно з класифікацією кримінальних правопорушень, визначеною ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366-2 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-IX), є кримінальним проступком, суд, керуючись положеннями ч. 1 ст. 381 КПК України, ухвалою від 08.02.2023 призначив на підставі вказаного обвинувального акта судовий розгляд.
28.03.2023 до суду від прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 надійшов обвинувальний акт зі зміненим обвинуваченням, відповідно до змісту якого ОСОБА_7 інкриміновано вчинення нетяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-IX).
На виконання вимог ч. 2 ст. 338 КПК України обвинувальний акт долучено до матеріалів кримінального провадження, а його копії вручено обвинуваченому та його захиснику.
З огляду на те, що обвинуваченому було інкриміновано вчинення кримінального проступку і підготовче судове засідання у кримінальному провадженні не призначалось, зважаючи на зміну прокурором обвинувачення, відповідно до якого ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, з метою дотримання загальних засад кримінального провадження та недопущення порушення чи обмеження процесуальних прав обвинуваченого, суд дійшов висновку про необхідність розпочати судове провадження за ч. 2 ст. 366-2 КК України з підготовчого судового засідання, про що постановив відповідну ухвалу від 29.03.2023.
Ухвалою від 17.05.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про повернення обвинувального акта.
Ухвалою від 17.05.2023 суд призначив судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021000000001007 від 05.05.2021, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 КК України.
Ухвалою від 16.06.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_9 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 366-2 КК України та закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021000000001007 від 05.05.2021.
ІІ. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
ОСОБА_7, будучи народним депутатом України - суб`єктом декларування відповідно до пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», 07.04.2021 о 12 год 17 хв, перебуваючи в м. Києві, використовуючи шлюз доступу до мережі «Інтернет» з ІР-адресою НОМЕР_1 та власний кваліфікований електронний підпис, на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції за URL-адресою: https://nazk.gov.ua/, шляхом заповнення форми, визначеної Національним агентством, подав виправлену щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік (унікальний ідентифікатор документа - be3a46e0-99b2-45f2-814c-d3a8a2dca28f), до якої умисно вніс завідомо недостовірні відомості.
А саме, ОСОБА_7, у порушення вимог п. 2, 8 ч. 1 ст. 46 Закону, у поданій декларації в розділі 3 «Об`єкти нерухомості» та розділі 12 «Грошові активи» відповідно не зазначив:
1) відомості про двоповерхове житлове приміщення дуплексного типу, розташоване за адресою: АДРЕСА_3, позначене літерами BD, кадастровий номер 4578307BC5947N0006PY, з паркувальним місцем НОМЕР_8, ринковою вартістю 252 288 євро, що є еквівалентом 8 764 384 грн, яке належало йому та його дружині ОСОБА_10 у 2020 році, у тому числі станом на останній день звітного періоду, тобто на 31.12.2020;
2) відомості про наявні у нього станом на 31.12.2020 грошові активи, розміщені на його рахунках, відкритих в АБ «Укргазбанк», код ЄДРПОУ 23697280, а саме: 0,87 грн, розміщені на рахунку № НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_3 ), та 1 657,10 доларів США, що станом на 31.12.2020 є еквівалентом 46 853,84 грн, розміщені на рахунку № НОМЕР_4 (IBAN НОМЕР_3 ).
Внесені ОСОБА_7 відомості до виправленої щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік відрізняються від достовірних на загальну суму 8 811 238,71 грн, що більш ніж у 3881 раз перевищує прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 07.04.2021.
Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_7 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 366-2 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-ІХ) як умисне внесення суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 500 до 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин
Той факт, що ОСОБА_7 станом на 31.12.2020 та на день подання декларації 07.04.2021 був суб`єктом кримінального правопорушення - народним депутатом України, тобто особою, уповноваженою на виконання функцій держави, суб`єктом декларування та у відповідності до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язаний щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством, підтверджуються:
- роздруківкою із Офіційного порталу Верховної Ради України щодо ОСОБА_7 від 30.04.2021 (т. 2 арк. 137);
- присягою народного депутата України ОСОБА_7 на вірність Україні перед Верховною Радою України від 29.08.2019, скріпленою особистим підписом ОСОБА_7 (т. 2 арк. 240),
- заявою народного депутата України ОСОБА_7 від 29.08.2019, якою він повідомив Верховну Раду України, що відповідно до ст. 78 Конституції України та ст. 1 Закону України «Про статус народного депутата України» надає згоду здійснювати повноваження народного депутата України на постійній основі (т. 2 арк. 246);
- витягом із розпорядження Голови Верховної Ради України ОСОБА_11 від 29.08.2019 № 938-к «Про зарахування на роботу до Верховної Ради України народних депутатів України дев`ятого скликання». Відповідно до вказаного розпорядження ОСОБА_7 зарахували 29.08.2019 на роботу до Верховної Ради України дев`ятого скликання для здійснення депутатських повноважень на постійній основі (т. 2 арк. 247).
Обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав. Суду надав показання, що не мав наміру вносити до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік недостовірні відомості. Житлове приміщення, розташоване у Королівстві Іспанія, з паркувальним місцем, належить його матері ОСОБА_12 на підставі договору дарування від 12.11.2013, укладеного за законодавством Англії. Відповідно обвинувачений вважає, що не повинен був декларувати це майно. ОСОБА_7 був впевнений, що ОСОБА_12 або її представники зареєстрували право власності за останньою. Хоча юристи, які супроводжували укладення угоди дарування, запевнили, що для відчуження нерухомості достатньо цього договору та не потрібно здійснювати додаткові реєстраційні дії. Оригінал правовстановлюючого документа, який підтверджував право власності ОСОБА_7 та ОСОБА_13 на означене майно, передано ОСОБА_12 під час укладання договору дарування. Обвинувачений також передав матері ключі від об?єкту нерухомості. Зазначив, що з 2012 року систематично дарував батькам значні активи, у тому числі й вказану нерухомість в Іспанії, оскільки планував балотуватись в народні депутати, бути в опозиції діючій на той момент владі, тому вживав заходів з метою убезпечення свого майна. Підтвердив, що до початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України він та його рідні користувались об?єктом нерухомості декілька разів на рік. Наразі оригінал договору дарування від 12.11.2013 обвинувачений не знайшов, адже пройшов тривалий час. Факт відсутності документів про перереєстрацію права власності на апартаменти за його матір`ю ОСОБА_7 виявив після того, як його батьки потрапили до лікарні 19.04.2021. Про можливі неточності в електронній декларації ОСОБА_7 одразу повідомив Національне агентство з питань запобігання корупції шляхом направлення 20.04.2021 службою кур`єрської доставки відповідного листа. Тобто до опублікування в медіа журналістського розслідування, яке стало підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Про підготовку статті не знав та із представниками медіа з цього приводу не спілкувався.
У зв`язку з чим просив визнати його невинуватим.
Незважаючи на позицію обвинуваченого, його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-ІХ), доводиться сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів:
- роздруківкою інформації станом на 24.06.2021 16:36:01 з профіля суб`єкта декларування ОСОБА_7, а саме, у розділі «подані документи» міститься інформація щодо щорічної декларації за 2020 рік та виправленої щорічної декларації за 2020 рік, дати та час подання: 31.03.2021 14:41 та 07.04.2021 12:12 відповідно (т. 3 арк. 9-10);
- роздруківкою виправленої щорічної декларації народного депутата України ОСОБА_7 за 2020 рік (т. 3 арк. 11-14, т. 4 арк. 27-35, 209-212);
- роздруківкою щорічної декларації народного депутата України ОСОБА_7 за 2020 рік (т. 4 арк. 213-216);
- роздруківками послідовності дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинив ОСОБА_7 за періоди: 01.01.2021-23.06.2021; 27.10.2016-11.01.2023 (т. 3 арк. 15-21, т. 5 арк. 1-29);
- протоколом від 25.01.2023 у кримінальному провадженні № 42021000000001007 від 05.05.2021, складеним за результатами проведеного старшим детективом Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_14 огляду інформації в мережі Інтернет щодо провайдерів, які надають та надавали у 2021 році послуги доступу до мережі з використанням шлюзів з наступними ІР-адресами: НОМЕР_5, НОМЕР_1 . Оглядом встановлено, що користувачем ІР-адреси НОМЕР_1 є Верховна Рада України, місцезнаходження: м. Київ, Україна (т. 7 арк. 2-5);
- листом в.о. Керівника Апарату Верховної Ради України ОСОБА_15 від 02.02.2023 № 07/8-2023/22383, зі змісту якого вбачається, що в період з 31.03.2021 до 07.04.2021 ІР-адреса НОМЕР_1 була адресою шлюзу доступу до мережі Інтернет із внутрішньої мережі Верховної Ради України (т. 7 арк. 7);
- обґрунтованим висновком Національного агентства з питань запобігання корупції від 24.12.2021 щодо виявлення ознак корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення (т. 4 арк. 4-9, 11-16);
- довідкою від 23.12.2021 № 1016/21 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2020 рік (виправленої), поданої народним депутатом України ОСОБА_7 (т. 4 арк. 17-26);
- показаннями свідка ОСОБА_16, наданими суду в судовому засіданні 16.06.2023, яка пояснила, що як уповноважена особа Національного агентства з питань запобігання корупції проводила повну перевірку виправленої щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», за 2020 рік, поданої народним депутатом України ОСОБА_7 . Підтвердила, що в ході перевірки направляла електронний запит до реєстру власності Хавеа, з метою встановлення належності ОСОБА_7 майна, яке розташоване на території Королівства Іспанія, на який отримала в електронній формі витяг з реєстру власності Хавеа та передала його для перекладу до відповідного структурного підрозділу Національного агентства з питань запобігання корупції. До компетентних органів Англії, з метою встановлення змісту норм англійського права, не зверталась, оскільки об`єкт нерухомості розташований в Іспанії (т. 7 арк. 34-38);
- витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 01.07.2021 № 00031462290 відповідно до якого ОСОБА_7 та ОСОБА_13 05.11.2013 уклали шлюб, відомості про розірвання якого відсутні (т. 2 арк. 231-232);
- матеріалами, які надійшли від компетентного органу Королівства Іспанія на запит Національного антикорупційного бюро України від 21.08.2021 (вих. № 10-145/28315 від 15.09.2021) про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні № 42021000000001007 від 05.05.2021, а саме,
копією договору купівлі-продажу від 16.09.2013 з додатками. Договір укладений між доном ОСОБА_18 та ОСОБА_19, який діяв від свого імені та від імені своєї дружини ОСОБА_20 . Відповідно до умов договору дон ОСОБА_43 (продавець) продає ОСОБА_21 та ОСОБА_22 (покупцям) для їх подружнього партнерства нерухомість - житлове приміщення дуплексного типу, розташоване за адресою: АДРЕСА_4, з паркувальним місцем НОМЕР_8. Нерухомість займає загальну забудовану площу між обома поверхами 120 метрів і 17 квадратних дециметрів, плюс 28 метрів і 20 квадратних дециметрів на терасах, та корисну площу у 106 метрів та 35 квадратних дециметрів. На першому поверсі нерухомість складається з: холу, коридору, спальні, кухні, галереї, ванної кімнати, їдальні-вітальні, тераси та сходів, що ведуть на верхній поверх, а на другому поверсі: коридор, три спальні, ванна кімната, дві тераси та сходи на нижній поверх. Вартість продажу встановлена у розмірі 190 000 євро. Договір купівлі-продажу посвідчений нотаріусом Вищої колегії адвокатів Валенсії ОСОБА_44 (т. 5 арк. 144-159, 173-204, 215-231, т. 6 арк. 26-57);
копіями 128, 129 сторінок тому 1514 архіву, книга 485, Реєстр власності Хавеа № 2, щодо хронології прав власності на нерухоме майно 32.818, єдиний реєстраційний код 03071000428184, за період з 2013 року до 2021 рік. Відповідно до змісту запису 7А від 14.11.2013 ОСОБА_18 продав ОСОБА_21 та ОСОБА_10 нерухомість за ціну 190 000 євро. Повне право власності на це майно зареєстровано за ОСОБА_19 та ОСОБА_23 на підставі договору купівлі-продажу та з урахуванням режиму подружжя, що застосовується до них згідно з національним законодавством (про це свідчить завірена паперова копія акта, складеного 16.09.2013 в нотаріальній конторі міста Хавея, ОСОБА_24, запис 323, книга 140) (т. 5 арк. 144-159, 242-247, т. 6 арк. 97-102);
- витягом з відомостями про реєстрацію з реєстру власності Хавеа № 2 від 30.09.2021 щодо об`єкту нерухомості на території Хавеа № 32818, відповідно до якого об`єкт нерухомості зареєстрований в томі 1514, книга 485, файл 129, запис 7, єдиний код реєстрації 03071000428184, ідентифікатор запиту H80NF00. Вказаний запит № H80NF00 створила ОСОБА_25 29.09.2021 щодо об`єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_6, інша інформація - 4578307BC5947N0006PY. Відповідно до змісту витягу власниками означеного об`єкту нерухомості є ОСОБА_26 та ОСОБА_27 з режимом володіння майном подружжя, який застосовується до них відповідно до чинного законодавства країни їх громадянства, з повним правом володіння повним об`ємом майна, набутим на підставі договору купівлі-продажу, том 1514, книга 485, файл 129, запис 7А від 14.11.2013 (відповідно до даних, що фігурують в офіційному документі, засвідченому нотаріусом Луїсом Апарісіо Марбан, що веде професійну діяльність у м. Хавеа, 16.09.2013, запис № 1368/2013 у журналі реєстрації нотаріальної контори) (т. 4 арк. 173-176, 177-182, 196);
- висновком експертів від 10.03.2023 № 7504 за результатами проведення комісійної судової оціночно-будівельної експертизи за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021000000001007 від 05.05.2021, відповідно до якого ринкова вартість двоповерхового житлового приміщення дуплексного типу, розташованого за адресою: АДРЕСА_4, позначене літерами BD, кадастровий номер 4578307BC5947N0006PY, яке має наступні характеристики: займає загальну забудовану площу між обома поверхами 120 метрів і 17 квадратних дециметрів, плюс 28 метрів і 20 квадратних дециметрів на терасах, та корисну площу у 106 метрів та 35 квадратних дециметрів. На першому поверсі нерухомість складається з: холу, коридору, спальні, кухні, галереї, ванної кімнати, їдальні-вітальні, тераси та сходів, що ведуть на верхній поверх; а на другому поверсі: коридор, три спальні, ванна кімната, дві тераси та сходи на нижній поверх. Суміжна нерухомість, вид на Авеніда-дель-Пуерто, розташованої на південній стороні Комплексу: фасад, передпокій; праворуч, проліт на терасу будинку на першому поверсі; ліворуч, проліт на загальну межу ділянки, призначену для під`їзду з дороги; та з заднього боку, передпокій будинку № 12 . Житлу відповідає місце для паркування, позначене номером 13. Житловий комплекс складається з дев`яти будівель або модулів, позначених номерами 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 та 9, відкритої зони паркування, послуг та зручностей, басейну та різні входи, сходів та садів загального користування, станом на 31.12.2020 становила 252 288 (двісті п`ятдесят дві тисячі двісті вісімдесят вісім) євро, що є еквівалентом 8 764 384 (вісім мільйонів сімсот шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят чотири) гривні (т. 6 арк. 161-225). Зі змісту висновку експертів вбачається, що під час проведення експертизи використано, серед іншого і додаткові матеріали, отримані органом досудового розслідування 16.02.2023 від компетентного органу Королівства Іспанія на запит про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні № 42021000000001007 від 05.05.2021. Зокрема відомості, які містяться у звіті про оцінку об`єкта нерухомості, зробленого оціночною компанією Eurovaloraciones S.A. (т. 6 арк. 161-225);
- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 10.08.2022, складеним старшим детективом Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_14 у кримінальному провадженні № 42021000000001007 від 05.05.2021, з додатком. Тимчасовий доступ до речей і документів, що перебувають у володінні АБ «Укргазбанк», здійснено на підставі постанови прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 від 20.07.2022, погодженої виконувачем обов`язків Генерального прокурора ОСОБА_28 . За результатами проведення такого доступу вилучено у тому числі компакт-диск Verbatim типу CD-R із рукописним написом на поверхні «ОСОБА_7», на якому містяться в електронному вигляді виписки про рух коштів на рахунках ОСОБА_7 № НОМЕР_4 та № НОМЕР_2 за період з 2013 року до 2021 року (т. 5 арк. 63-82);
- протоколом від 10.08.2022 у кримінальному провадженні № 42021000000001007 від 05.05.2021, складеним за результатами проведеного старшим детективом Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_14 огляду відомостей, що містяться на оптичному диску марки Verbatim типу CD-R, на поверхні якого нанесено рукописний напис «ОСОБА_7», який вилучено під час проведення 10.08.2022 тимчасового доступу до речей і документів АТ «Укргазбанк». Відповідно до змісту протоколу на вказаному оптичному диску містяться файли із банківськими виписками про рух коштів за період з 01.01.2013 до 31.12.2021 на гривневому (№ НОМЕР_2 (IBAN: НОМЕР_3 та валютному (№ НОМЕР_4 (IBAN: НОМЕР_3 ) рахунках ОСОБА_7 у АТ «Укргазбанк». Оглядом встановлено, що залишок коштів на гривневому рахунку станом на 31.12.2020 становив 0,87 грн, а на валютному рахунку - 1 657,10 доларів США (т. 5 арк. 83-84).
Під час дослідження доказів суд встановив, що не всі докази, надані прокурором на підтвердження пред`явленого обвинувачення, є належними. Це стосується таких документів:
- копії присяги народного депутата України ОСОБА_7 на вірність Україні перед Верховною Радою України від 27.11.2014 (т. 2 арк. 239);
- копії заяви народного депутата України ОСОБА_7 від 27.11.2014 якою він повідомив Верховну Раду України, що відповідно до ст. 78 Конституції України та ст. 1 Закону України «Про статус народного депутата України» надає згоду здійснювати повноваження народного депутата України на постійній основі (т. 2 арк. 248);
- протоколу від 24.07.2021 у кримінальному провадженні № 42021000000001007 від 05.05.2021, складеного за результатами проведеного старшим детективом Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_14 огляду відомостей, що містяться в Інтегрованій міжвідомчій інформаційно-телекомунікаційній системі «АРКАН» (т. 5 арк. 30-39);
- листа старшого детектива Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_14 від 14.02.2022 № 0424-188/4030 (т. 5 арк. 40).
При ухваленні вироку суд не приймає до уваги зазначені докази з огляду на те, що вони не стосуються пред`явленого обвинувачення, не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Щодо доводів сторони захисту про неналежність ОСОБА_7 та його дружині ОСОБА_13 об`єкту нерухомості, розташованого на території Королівства Іспанія
Під час судового провадження сторона захисту зазначила, що у ОСОБА_7 був відсутній обов`язок декларувати об`єкт нерухомості, розташований у Королівстві Іспанія, з паркувальним місцем, оскільки таке майно з 12.11.2013 не належить ОСОБА_7 та його дружині ОСОБА_13 .
На підтвердження своєї позиції послались на договір дарування від 12.11.2013, укладений між ОСОБА_7 та його матір`ю ОСОБА_12 за англійським правом, у присутності та за згодою ОСОБА_29, оригінал якого обвинуваченим не віднайдено, але збереглася лише копія договору (т. 4 арк. 69-73, 161-166, 167-172).
Суд критично ставиться до такої позиції сторони захисту з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.
У випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин (ч. 1 ст. 5 Закону).
Частиною 2 ст. 31 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що форма правочину щодо нерухомого майна визначається відповідно до права держави, у якій знаходиться це майно, а щодо нерухомого майна, право на яке зареєстроване на території України, - права України.
Право, що застосовується до форми договору, визначається відповідно до ст. 31 цього Закону (ч. 3 ст. 47 Закону).
Зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом (ч. 1 ст. 32 Закону).
Частиною 2 ст. 39 Закону України «Про міжнародне приватне право» унормовано, що право, яке застосовується до виникнення та припинення права власності та інших речових прав, що є предметом правочину, визначається відповідно до частини першої цієї статті, якщо інше не встановлено за згодою сторін. Вибір права сторонами правочину не зачіпає прав третіх осіб.
Водночас право власності та інші речові права, відомості про які підлягають внесенню до державних реєстрів, визначаються правом держави, у якій це майно зареєстровано (ч. 1 ст. 40 Закону).
Тобто вказаними положеннями імперативно визначено, що 1) форма правочину щодо нерухомого майна визначається відповідно до права держави, у якій це майно знаходиться, 2) право власності, відомості про яке підлягає внесенню до державних реєстрів, визначається правом держави, у якій це майно зареєстровано.
За таких обставин форма правочину щодо нерухомого майна, розташованого та зареєстрованого на території Королівства Іспанія, а також право власності на нього, відомості про яке підлягає внесенню до державних реєстрів, визначається відповідно до права Королівства Іспанія.
Разом з тим згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 10 Закону України «Про міжнародне приватне право» обхід закону - це застосування до правовідносин з іноземним елементом права іншого, ніж право, передбачене відповідним законодавством. Правочин та інші дії учасників приватноправових відносин, спрямовані на підпорядкування цих відносин праву іншому, ніж те, що визначається згідно із цим Законом, в обхід його положень, є нікчемними. У цьому разі застосовується право, яке підлягає застосуванню відповідно до норм цього Закону.
Зі змісту листа Генерального консула України в Барселоні ОСОБА_30 від 23.11.2021 № 61225/15-628-93150 на запит Національного агентства з питань запобігання корупції від 12.11.2021 № 45-01/81781-21 вбачається, що питання дарування як рухомого, так і нерухомого майна регулюється статтями 618-656 Цивільного кодексу Іспанії від 16.08.1889 (https://boe.es/buscar/act.php?id=BOE-A-1889-4763). Зокрема ст. 633 згаданого документу визначає, що «Для того, щоб дарування об`єкта нерухомості було дійсним, воно має бути оформлене у нотаріальному порядку, із зазначенням конкретного об`єкта, що дарується, і розмірів витрат, які мають бути сплачені обдаровуваним. Згода на прийняття нерухомості може також міститися в тому ж нотаріальному документі або окремому; але не буде чинним дарування якщо воно здійснюватиметься не за життя дарувальника. Якщо ці дві дії будуть відображені у різних нотаріальних документах, згода про прийняття має бути достовірною і фіксується цей факт в обох нотаріальних документах». Для внесення відомостей про нового власника подарованої нерухомості до Державного реєстру нерухомого майна обов`язковим є розрахунок і сплата податку, після чого відбувається фактична реєстрація нового власника (роз`яснення Служби реєстраторів Іспанії: https://blog.registradores.org/-/inscribir-una-donacion). Розмір податкових платежів може варіюватися в залежності від провінції, де оформлюються права на нерухомість. Для цього застосовуються норми законів, які діють у тій чи іншій автономії Іспанії. Податок має сплачуватися, як правило, протягом 1 місяця з моменту оформлення дарчого документу в нотаріуса (т. 4 арк. 183).
Суд відхиляє доводи сторони захисту щодо відсутності повноважень у Генерального консула України в Барселоні ОСОБА_30 на надання такого роду інформації за запитом Національного агентства з питань запобігання корупції.
Згідно з п. 9 розділу ІІ Порядку проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 29.01.2021 № 26/21, з метою здійснення повної перевірки декларації уповноважена особа Національного агентства має право направляти запити про надання документів чи інформації, у тому числі з обмеженим доступом, до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, нотаріусів, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, спеціалістів, експертів, громадян та їх об`єднань. Зазначені суб`єкти зобов`язані надати запитувані Національним агентством документи (копії документів) чи інформацію упродовж 10 робочих днів з дня одержання запиту.
Положеннями ч. 2 ст. 8 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що з метою встановлення змісту норм права іноземної держави суд чи інший орган може звернутися в установленому законом порядку до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном або залучити експертів.
Як вбачається із запиту від 12.11.2021 № № 45-01/81781-21 під час проведення повної перевірки декларації, поданої ОСОБА_7, заступник Голови Національного агентства з питань запобігання корупції ОСОБА_31, з метою з`ясування достовірності задекларованих відомостей, звернувся до Міністерства закордонних справ України, Генерального консульства України в Барселоні щодо надання інформації зокрема щодо особливостей набуття та припинення права власності на нерухоме майно відповідно до законодавства Іспанії, процедури оформлення права власності та вимог до документів, які є підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно (т. 4 арк. 194-195).
Тобто уповноважена особа Національного агентства з питань запобігання корупції звернулась до Міністерства закордонних справ України, Генерального консульства України в Барселоні в порядку п. 9 вказаного вище Порядку та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про міжнародне приватне право» з метою встановлення змісту норм права іноземної держави. Зі свого боку Генеральний консул України в Барселоні ОСОБА_32 на виконання обов`язку, визначеного п. 9 Порядку, надав відповідь на такий запит.
Такі дії консула за своєю суттю не є наданням консультативних послуг або ж правовою допомогою.
Суду не надано будь-яких доказів того, що повідомлена консулом інформація не відповідає дійсності.
Версія сторони захисту про дарування 12.11.2013 незадекларованого нерухомого майна матері в ході судового розгляду не знайшла свого підтвердження, оскільки оригінал договору дарування від 12.11.2013 суду не представлений; обвинувачений повідомив про його відсутність. Ні на стадії досудового розслідування, ні під час судового провадження сторона захисту не надала оригінал договору дарування від 12.11.2013, у зв`язку з чим сторона обвинувачення була позбавлена можливості призначити технічну експертизу документа, з метою встановлення його давності та відповідно перевірки його достовірності.
Оригінал договору дарування також не було віднайдено під час проведення органом досудового розслідування обшуків за місцем проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_12, що підтверджується змістом протоколів від 02.02.2023 з додатками (т. 5 арк. 103-106, 107-117, 132-136, 137-143).
На підставі досліджених документів та копії договору дарування від 12.11.2013, оригінал якого відсутній, суд дійшов висновку, що
1) договір дарування від 12.11.2013, сторонами якого є ОСОБА_7 та ОСОБА_12, не посвідчений у нотаріальному порядку, тобто не дотримано вимог права Королівства Іспанія щодо форми правочину,
2) такий договір не породжує будь-яких правових наслідків,
3) право власності ОСОБА_7 та ОСОБА_13 на об`єкт нерухомості зареєстровано в реєстрі власності Хавеа № 2 лише 14.11.2013, тобто станом на 12.11.2013 (дату вказану у копії договору дарування) обвинувачений та його дружина не були власниками майна в розумінні права Королівства Іспанія та не мали можливості укладати правочини щодо його відчуження.
Суд констатує, що право власності на нерухоме майно зареєстровано в реєстрі власності Хавеа № 2 з 14.11.2013 дотепер за ОСОБА_7 та ОСОБА_13 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 16.09.2013.
Отже, відсутні підстави стверджувати, що ОСОБА_7 та його дружина ОСОБА_13 протягом 2020 року та станом на останній день звітного періоду - 31.12.2020 не володіли об`єктом нерухомості, розташованим за адресою: АДРЕСА_3, позначене літерами BD, кадастровий номер 4578307BC5947N0006PY, з паркувальним місцем НОМЕР_8.
Такий висновок суду не спростовується наданими стороною захисту експертним висновком юристів від 14.06.2021, складеним від імені адвокатського бюро ТОВ «Норт Легаль» адвокатом, членом Колегії адвокатів Барселони ОСОБА_33, та висновком експерта в галузі права щодо змісту норм іноземного права від 14.02.2023, складеним кандидатом юридичних наук, доцентом, професором кафедри міжнародного права та галузевих правових дисциплін Київського університету права Національної академії наук України ОСОБА_34 .
Положеннями ч. 2 ст. 84 КПК України передбачено, що процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи та висновки експертів.
Експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України «Про судову експертизу» на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об`єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань (ч. 1 ст. 69 КПК України). Не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права (ч. 1 ст. 242 КПК України).
Частинами 1, 3, 5 ст. 10 Закону України «Про судову експертизу» унормовано, що судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. До проведення судових експертиз (обстежень і досліджень), крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом. До фахівця у відповідній галузі знань, який проводить судову експертизу, застосовуються положення цього Закону щодо гарантій, прав, обов`язків, відповідальності судового експерта, крім відповідальності за відмову від проведення експертизи та положень розділу III цього Закону.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що надані стороною захисту висновки не є висновками експертів у розумінні норм Кримінального процесуального кодексу України, оскільки не складені особами, які відповідно до Закону України «Про судову експертизу» мають право на проведення експертиз. Суду не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_33 та ОСОБА_35 мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань, зокрема мають відповідні вищі освіти, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому Законом України «Про судову експертизу».
До того ж проведення експертиз з метою з`ясування питань права не допускається.
Водночас ч. 1 ст. 99 КПК України визначено, що документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
За таких обстави суд вважає, що вказаним висновкам від 14.06.2021 та від 14.02.2023 слід надати оцінку як документам.
Так, експертний висновок юристів ТОВ "Норт Легаль" (м.Барселона) від 14.06.2021 сторона захисту надала на підтвердження того, що договір дарування від 12.11.2013, укладений між ОСОБА_7 та його матір`ю ОСОБА_12 за англійським правом, не зважаючи на те, що це не нотаріальний акт та реєстраційні дії за ним не проведено, має наслідком передачу права власності від дарувальника до обдаровуваного, оскільки використано альтернативний інструмент - передача ключів від об`єкту нерухомості.
Суд зауважує, що цей документ складений за зверненням ОСОБА_7, з метою отримання відповіді, чи можливо сторонам обрати англійське право в якості застосовного права, не до договору дарування нерухомості, розташованої в Іспанії, а до договору купівлі-продажу такого майна.
Разом з тим у змісті висновку цитовано положення законодавства Королівства Іспанія щодо системи передачі права власності, яка заснована на теорії «документа і вручення». Зокрема у ст. 609 ЦК Іспанії зазначено, що право власності та інші речові права набуваються та передаються на підставі конкретних договорів шляхом передачі. Договір (документ) є підставою для виникнення речового права, але воно не передається до моменту передачі речі. Такий документ підлягає реєстрації у Реєстрі власності.
Тобто фактична передача речі (у тому числі передача ключів від нерухомого майна) не є альтернативною підставою для виникнення речового права, а є заключним етапом.
У висновку вказано, що іноземний нотаріальний документ, хоча й має силу достовірного доказу справжності наданої згоди та зобов`язальну договірну силу для сторін, які його підписали, але не є інструментом вручення, не має сили передачі володіння та, відповідно, не підлягає реєстрації в іспанській правовій системі. Функцію інструмента вручення та наступну силу передачі володіння мають тільки іспанські нотаріальні акти.
Зі змісту висновку слідує, що у разі, якби сторони уклали нотаріально посвідчений договір дарування за правом Англії, то такий договір не став би інструментом вручення в розумінні права Королівства Іспанія, не підлягав би реєстрації в іспанській правовій системі та, відповідно, не мав би наслідком передачу права власності.
Суд не погоджується з висновком експерта в галузі права щодо змісту норм іноземного права від 14.02.2023, виготовленим кандидатом юридичних наук, доцентом, професором кафедри міжнародного права та галузевих правових дисциплін Київського університету права Національної академії наук України ОСОБА_34 .
З цього висновку не вбачається, який саме договір дарування аналізувала ОСОБА_36 . У висновку процитовано положення аналізованого правочину, однак процитований текст не відповідає офіційному та неофіційному перекладам договору дарування, які наявні в матеріалах справи, що викликає сумніви в належності такого доказу.
Водночас у висновку від 14.02.2023 наведені положення англійського права, за якими, для того, щоб документ вважався належним чином укладеним договором дарування в особливій формі, кожна із сторін повинна його підписати у присутності свідка, який засвідчує підписи останніх. Законодавство Англії не забороняє чоловіку/дружині підписанта засвідчувати договір в особливій формі, якщо він/вона не є стороною такого договору.
Таким свідком при укладенні договору дарування від 12.11.2013, за твердженням сторони захисту, була дружина обвинуваченого - ОСОБА_13 .
Однак, суд зауважує, що ОСОБА_13 не могла бути свідком за обставин укладення договору від 12.11.2013, оскільки предмет такого договору придбавався ОСОБА_7 та ОСОБА_13 за договором від 16.09.2013 з урахуванням режиму подружжя (спільна сумісна власність подружжя); ОСОБА_13 згідно з витягом з відомостями про реєстрацію з реєстру власності Хавеа № 2 від 30.09.2021 щодо об`єкту нерухомості на території Хавеа № 32818 (т.4 арк.178) була поряд з ОСОБА_7 його власником, що виключає її можливість бути свідком при засвідченні підписів сторін договору (безсторонньою особою, яка не пов`язана із предметом правочину).
Отже, якщо брати до уваги зміст вказаного висновку від 14.02.2023 в частині наведеного законодавства, то можна зробити висновок, що договір дарування від 12.11.2013 не відповідає вимогам англійського права щодо оформлення.
Щодо суб`єктивної сторони кримінального правопорушення
Суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України (в редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-ІХ), характеризується умисною формою вини.
Під завідомо недостовірними відомостями слід розуміти приховану, неправильну інформацію, яка до моменту внесення суб`єктом декларування в декларацію була відома декларанту і усвідомлювалася повною мірою.
Завідомість означає, що певне діяння вчиняється з прямим умислом, тобто особа 1) достовірно знала про доходи, майно, інші активи, а також видатки, які підлягають декларуванню, 2) знала про наявність у неї чи членів її сім`ї таких доходів, майна, інших активів чи видатків; 3) бажала не вказувати у декларації відомості щодо таких доходів, майна, інших активів чи видатків або вказати їх неправдиву вартість, кількість тощо.
Факт вчинення ОСОБА_7 кримінального проступку з прямим умислом доводиться:
- попередженням про встановлені законами України обмеження, заборони та вимоги, пов`язані з виконанням повноважень народного депутата України та розпискою від 27.11.2014, які свідчать про обізнаність ОСОБА_7 з положеннями законодавства щодо декларування (т. 2 арк. 241, 249, 250);
- роздруківками послідовності дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», з яких зокрема вбачається, що під час створення ОСОБА_7 чернетки виправленої щорічної декларації за 2020 рік система електронного декларування 07.04.2021 о 12 год 04 хв автоматично відобразила обвинуваченому методичні настанови щодо заповнення документа, що свідчить про ознайомлення ОСОБА_7 з такими настановами. Водночас 07.04.2021 о 12 год 16 хв ОСОБА_7 перевірив повноту та достовірність зазначеної у виправленій щорічній декларації інформації, а о 12 год 17 хв натиснув кнопку «Перейти на сторінку накладання кваліфікованого електронного підпису» та подав документ шляхом виконання дії «Подання документа підтверджено кваліфікаційним електронним підписом (ЕЦП)». Відповідно до п. 8 розділу ІІ Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016 № 3, перед підписанням документа суб`єкт декларування підтверджує ознайомлення з попередженням про настання відповідальності за подання недостовірних відомостей та про надання згоди на обробку персональних даних шляхом проставлення відповідної відмітки в документі. Тобто обвинувачений перед поданням виправленої щорічної декларації за 2020 рік перевірив зазначену в ній інформацію та був обізнаний про протиправність внесення до декларації недостовірних відомостей (т. 3 арк. 18, т. 5 арк. 23);
- банківськими виписками про рух коштів за період з 01.01.2020 до 31.12.2020 на гривневому (№ НОМЕР_2 (IBAN: НОМЕР_3 та валютному (№ НОМЕР_4 (IBAN: НОМЕР_3 ) рахунках ОСОБА_7 в АТ «Укргазбанк». Із кількості транзакцій, проведених по рахунках за 2020 рік, вбачається, що ОСОБА_7 систематично користувався цими рахунками та йому було відомо про наявність на них коштів станом на 31.12.2020, тому обвинувачений усвідомлював необхідність декларування таких коштів. Посилання сторони захисту на те, що обвинуваченим задекларовано відомості про рахунки № НОМЕР_2 та № НОМЕР_4 не спростовує висновків суду (т. 5 арк. 65).
Про прямий умисел ОСОБА_7 також свідчить те, що він був ознайомлений із порядком набуття у власність нерухомого майна за правом Королівства Іспанія, адже 16.09.2013 уклав як покупець договір купівлі-продажу такого майна, а 14.11.2013 за ним та його дружиною зареєстровано право власності в реєстрі власності Хавеа № 2. За таких обставин суд переконаний, що обвинувачений усвідомлював, що житлове приміщення, розташоване в Королівстві Іспанія, з паркувальним місцем, належало йому та його дружині ОСОБА_13 на праві власності зокрема протягом 2020 року та станом на 31.12.2020. Тому ОСОБА_7 розумів, що відомості про це майно підлягали внесенню до декларації за 2020 рік.
Повідомлення обвинуваченим Національного агентства з питань запобігання корупції про можливі неточності в електронній декларації 20.04.2021 (т. 3 арк. 29, т. 4 арк. 37, 38, 39) та 22.04.2021 (т. 3 арк. 28, т. 4 арк. 36) до опублікування в медіа 22.04.2021 журналістського розслідування (т. 3 арк. 1-4), яке стало підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (т. 2 арк. 121, т. 2 арк. 124-128), суд розцінює як тактику захисту, спрямовану на уникнення обвинуваченим відповідальності за умисне внесення завідомо недостовірних відомостей до декларації за 2020 рік. У цьому контексті суд звертає увагу на зміст відповіді головного редактора української редакції Радіо Свобода ОСОБА_45 від 22.07.2021 № З/1138 на запит головного спеціаліста другого відділу Управління проведення повних перевірок Національного агентства з питань запобігання корупції ОСОБА_16 від 22.06.2021 № 45-01/46201/21. З тексту листа вбачається, що комунікація автора матеріалу щодо недекларування нерухомого майна, яке розташоване в Королівстві Іспанія, мала місце починаючи з 19.04.2021. Тобтоза день до направлення ОСОБА_7 повідомлення Національному агентству з питань запобігання корупції обставини підготовки журналістського розслідування були розголошені (т. 4 арк. 81). Посилання обвинуваченого на те, що особа, відомості про яку зазначені в листі, йому невідома, не спростовує цей факт.
Таким чином, обвинувачений був обізнаний про порядок виконання свого обов`язку з декларування, знав про протиправність внесення до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, недостовірних відомостей, володів необхідною інформацією про наявні у нього об`єкти декларування, однак бажав не вказувати у декларації відомості про такі об`єкти.
За таких обстави суд дійшов висновку, що в діях обвинуваченого ОСОБА_7 наявні всі елементи складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України (в редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-ІХ).
ІV. Мотиви зміни обвинувачення
Відповідно до обвинувального акта зі зміненим обвинуваченням ОСОБА_7 інкримінувалося вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-ІХ), а саме умисне внесення суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», коли такі відомості відрізняються від достовірних на загальну суму 8 811 238,71 грн, що більш ніж у 4 191 раз перевищує прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020. ОСОБА_7 діяв із прямим умислом та з метою створення свого позитивного іміджу політика, уникнення компрометації себе як народного депутата України та депутатської фракції, членом якої він був, а також викривлення дійсного свого та членів сім`ї майнового стану.
Тобто сторона обвинувачення для кваліфікації діяння використала розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на початок звітного періоду за який ОСОБА_7 подав виправлену щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік.
Частинами 2, 3 ст. 4 КК України визначено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
Частина 2 ст. 366-2 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-ІХ) передбачає кримінальну відповідальність за умисне внесення суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму понад 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Тоді як ч. 1 ст. 366-2 КК України відносить діяння до кримінально караного у разі, якщо недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму від 500 до 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Часом вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення є 07.04.2021 - дата подання виправленої щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», за 2020 рік.
Згідно з абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 встановлений у розмірі 2 102 грн, водночас абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2021 (зокрема й станом на 07.04.2021) становить 2 270 грн.
Положеннями ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» унормовано, що прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум застосовується, зокрема для загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики та розроблення окремих державних соціальних програм.
З урахуванням викладеного, а також зважаючи на те, що розмір прожиткового мінімуму для цілей кваліфікації кримінального правопорушення є антиінфляційним засобом, а також відіграє функцію врахування рівня життя населення (з метою визначення суспільної небезпеки того чи іншого діяння), суд вважає, що для встановлення наявності чи відсутності в діях особи складу кримінального правопорушення слід застосовувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений станом на час вчинення такого правопорушення, в даному випадку у розмірі 2 270 грн.
Суд погоджується із позицією обвинувачення, що розмір достовірних відомостей, які слід застосовувати для кваліфікації кримінального правопорушення, відповідає ринковій вартості належного ОСОБА_7 незадекларованого об`єкту нерухомості станом на останній день звітного періоду, тобто на 31.12.2020.
Захист у ході судового розгляду вказав на те, що сторона обвинувачення неправомірно для кваліфікації діяння використала ринкову вартість нерухомості в іноземній валюті станом на останній день звітного періоду та застосувала відповідний курс валют станом на 31.12.2020. Вважають, що вартість об`єкту нерухомості, яка підлягає відображенню під час декларування, має визначатися в порядку п. 2 ч. 1, ч. 5 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції», а саме у грошовій одиниці України на момент набуття майна у власність або останньої грошової оцінки. Тобто у разі, якщо ОСОБА_7 та його дружина придбали нерухоме майно 16.09.2013 за 190 000 євро, то така вартість повинна бути розрахована за офіційним курсом валют Національного банку України станом на вказану дату.
Суд не погоджується із доводами сторони захисту з огляду на таке.
Згідно ч. 2, 3 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності. Відповідно кримінально-правова кваліфікація діяння здійснюється на час вчинення такого діяння. Визначення розміру достовірних відомостей в розумінні ст. 366-2 КК України має здійснюватися на час виникнення обов`язку такого декларування.
Абзац 3 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» пов`язує виникнення обов`язку декларування об`єкту нерухомості з фактом його володіння особою станом на останній день звітного періоду або протягом не менше половини днів протягом звітного періоду.
Отже, достовірні відомості для цілей кваліфікації за ст. 366-2 КК України в даному випадку мають встановлюватися відповідно до ринкової вартості нерухомого майна станом на останній день звітного періоду.
Відомості про вартість майна із правовстановлюючих документів (за відсутності грошової оцінки, проведеної пізніше) підлягають використанню суб`єктами декларування під час заповнення декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», проте не мають значення для цілей кваліфікації діяння за ст. 366-2 КК України.
В даному випадку для визначення розміру достовірних відомостей в розумінні ст. 366-2 КК України - визначення ринкової вартості об`єкту нерухомості - суд застосовує висновок експертів від 10.03.2023 № 7504, оскільки під час проведення повторної експертизи використано додаткові матеріали виконання запиту про міжнародну правову допомогу, які містили детальну інформацію щодо оцінюваного нерухомого майна, зокрема відомості, які містяться у звіті про оцінку об`єкта нерухомості, зробленого оціночною компанією Eurovaloraciones S.A. (т. 6 арк. 161-225), отже, результати повторної експертизи є більш точними.
Виходячи з наведених міркувань, судом встановлено різницю між достовірними і недостовірними відомостями в декларації в розмірі 8 811 238,71 грн (8 764 384 грн (ринкова вартість нерухомого майна станом на 31.12.2020) + 0,87 грн (залишок коштів на гривневому рахунку станом на 31.12.2020) + 46 853,84 грн (гривневий еквівалент залишку коштів на валютному рахунку станом на 31.12.2020), що більш ніж у 3881 раз перевищує прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 07.04.2021.
У зв`язку з цим, наявні підстави для виходу за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті зі зміненим обвинуваченням, у частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, що покращує становище обвинуваченого, на підставі ч. 3 ст. 337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод.
Водночас мотив та мета такого внесення знаходяться поза межами предмета доказування, так як не є обов`язковими ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України. Суд вважає за необхідне виключити із формулювання обвинувачення, яке визнане судом доведеним, посилання прокурора на мету скоєння кримінального правопорушення (створення позитивного іміджу політика, уникнення компрометації себе як народного депутата України, депутатської фракції, членом якої він був, викривлення дійсного свого та членів його сім`ї майнового стану, а також унеможливлення реалізації належного громадського контролю за роботою народного депутата України, виявлення можливих конфліктів інтересів у його діяльності).
V. Доводи сторони захисту про недопустимість окремих доказів
Сторона захисту просила суд визнати висновок експертів від 10.03.2023 № 7504 недопустимим доказом, посилаючись на те, що 1) він отриманий стороною обвинувачення поза межами строку досудового розслідування, 2) експерти самостійно збирали інформацію щодо об`єктів-аналогів, які використовувались для проведення дослідження методом порівняння, що заборонено п. 2.3 розділу IІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, 3) під час підбору об`єктів-аналогів не враховано їх віддаленість від моря, 4) огляд оцінюваної нерухомості всередині не проводився, тому експерти не могли встановити, що об`єкт дослідження знаходиться у придатному для проживання стані.
Суд відхиляє доводи захисту з огляду на таке.
Встановлено, що під час досудового розслідування кримінального провадження № 42021000000001007 від 05.05.2021 старший детектив Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_14 постановою від 16.01.2023 призначив у цьому проваджені судову оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручив експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення експертам поставлено питання щодо визначення ринкової вартості двоповерхового житлового приміщення дуплексного типу, розташованого за адресою: АДРЕСА_4, позначене літерами BD, кадастровий номер 4578307BC5947N0006PY, з паркувальним місцем НОМЕР_8, станом на 31.12.2020 та станом на 07.04.2021 (т. 6 арк. 106-109).
За результатами проведення експертизи орган досудового розслідування отримав висновок експертів від 31.01.2023 № 2101/2102/2103/23-42 відповідно до якого ринкова вартість вказаного майна станом на 31.12.2020 становила 227 567 (двісті двадцять сім тисяч п`ятсот шістдесят сім) євро, що є еквівалентом 7 905 587 (сім мільйонів дев`ятсот п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят сім) гривень, а станом на 07.04.2021 - 232 138 (двісті тридцять дві тисячі сто тридцять вісім) євро, що є еквівалентом 7 636 876 (сім мільйонів шістсот тридцять шість тисяч вісімсот сімдесят шість) гривень (т. 6 арк. 115-150).
03.02.2023 старший детектив Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_14 постановою призначив повторну судову оціночно-будівельну експертизу у кримінальному провадженні № 42021000000001007 від 05.05.2021. Постанова мотивована тим, що експертами під час проведення первинної експертизи не в повній мірі враховано те, що житлове приміщення знаходиться у придатному для проживання стані. Проведення повторної експертизи доручено експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса». На вирішення експертам поставлено питання щодо визначення ринкової вартості двоповерхового житлового приміщення дуплексного типу, розташованого за адресою: АДРЕСА_4, позначене літерами BD, кадастровий номер 4578307BC5947N0006PY, з паркувальним місцем НОМЕР_8, станом на 31.12.2020 та станом на 07.04.2021. Надано експертам матеріали досудового розслідування, зокрема матеріали, які надійшли від компетентного органу Королівства Іспанія на запит про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні № 42021000000001007 від 05.05.2021, та їх переклад на українську мову (т. 6 арк. 151-155).
06.02.2023 старший детектив Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_14 листом за вих. № 10-145/3947 повідомив компетентний орган Королівства Іспанія про те, що до відповіді на запит Національного антикорупційного бюро України від 21.08.2021 (вих. № 10-145/28315 від 15.09.2021) про міжнародну правову допомогу в кримінальному провадженні № 42021000000001007 від 05.05.2021 долучено не всі додатки (т. 5 арк. 233-234).
У відповідь на вказаний лист 16.02.2023 до Національного антикорупційного бюро України надійшли додаткові матеріали від компетентного органу Королівства Іспанія на запит про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні № 42021000000001007 від 05.05.2021 (т. 5 арк. 236-247, т. 6 арк. 1-57), серед яких надійшов звіт про оцінку об`єкта нерухомості, складений оціночною компанією Eurovaloraciones S.A., зареєстрованою в реєстрі оціночних компаній Іспанії під кодом 4388. Оцінка проведена щодо нерухомості, яка розташована за адресою: АДРЕСА_7, кадастровий № 4578307BC5947N0006PY, квартира в будинку з гаражем № НОМЕР_7 . Звіт містить детальну інформацію щодо місця розташування нерухомого майна, його технічних характеристик, рівня оснащення, зовнішньої інфраструктури, сполучення, класу району/розташування тощо (т. 6 арк. 3-25, 61-94).
Суд впевнився, що ці матеріали відповідають запитуваній правовій допомозі, перелік якої міститься у відповідному запиті органу досудового розслідування від 21.08.2021 (вих. № 10-145/28315 від 15.09.2021) (т. 5 арк. 144-159).
01.03.2023 старший детектив ОСОБА_14 супровідним листом за вих. № 0424-006/6817 скерував прокурору ОСОБА_38 матеріали, отримані від компетентного органу Королівства Іспанія та їх переклад українською мовою (т. 5 арк. 235).
03.03.2023 прокурор ОСОБА_39 направила ці матеріали до Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса», для використання під час проведення експертизи (т. 6 арк. 158).
За результатами проведення експертизи орган досудового розслідування отримав висновок експертів від 10.03.2023 № 7504 про ринкову вартість незадекларованого майна.
Як вбачається зі змісту висновку, під час дослідження використані у тому числі матеріали, які надійшли від компетентних органів Королівства Іспанія на виконання запиту органу досудового розслідування про міжнародну правову допомогу. Зокрема на підставі вказаного вище звіту про оцінку об`єкта нерухомості, складеного оціночною компанією ОСОБА_40, а також показань попереднього власника ОСОБА_18 експерти встановили, що придатність нерухомості для проживання знаходиться в межах нормального діапазону ринкового стандарту.
Допитані в судовому засіданні 20.07.2023 експерти ОСОБА_41 та ОСОБА_42 повідомили суду, що ринкова вартість за своєю суттю не є категоричним поняттям, це найбільш вірогідна ціна, за яку майно може бути продано. Під час проведення експертизи враховувались у тому числі показання ОСОБА_7, надані ним на стадії досудового розслідування у статусі свідка, щодо користування цим житлом у 2021 році, що також свідчить про придатність об`єкту для проживання. Особистий огляд нерухомості зсередини не проводився та не має значення для ретроспективної експертизи. Дослідження виконано в межах наданих матеріалів, експерти самостійно не збирали матеріали, що підлягали дослідженню, підбір об`єктів-аналогів для порівняльного методу є лише етапом проведення експертизи, їх можна ідентифікувати за номерами, зазначеними у висновку. Методика проведення дослідження не вимагає, щоб такі об`єкти-аналоги були ідентичними по своїх характеристиках, розташуванню із об`єктом дослідження, оскільки це неможливо. Віддаленість від моря також не впливає на ринкову вартість, адже це житлова нерухомість, а не готельна чи комерційна. На таку вартість для житла більше впливає розвиненість інфраструктури тощо. Під час визначення ринкової вартості нерухомості в минулому експертами враховано всі встановлені обставини та здійснено коригування ціни.
Щодо отримання стороною обвинувачення висновку експертів від 10.03.2023 № 7504 поза межами строку досудового розслідування суд зазначає наступне.
Строк досудового розслідування кримінального провадження № 42021000000001007 від 05.05.2021 відповідно до положень ст. 219, 283, 301 КПК України закінчився 08.02.2023 (день звернення до суду з обвинувальним актом).
Той факт, що висновок експертів від 10.03.2023 № 7504 виготовлений поза межами строку досудового розслідування, не свідчить про його отримання не в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, або ж з істотним порушенням прав та свобод ОСОБА_7 .
Так, відповідно до ч. 1, 8 ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 333 цього Кодексу. Будь-які слідчі (розшукові) або негласні слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими.
Зі змісту ст. 242-245 КПК України вбачається, що призначення експертизи є слідчою (розшуковою) дією. Детектив призначив повторну експертизу в межах строку досудового розслідування, тобто слідча (розшукова) дія відбулась із дотриманням ч. 8 ст. 223 КПК України.
Водночас висновок експерта є процесуальним джерелом доказів, яке являє собою докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи (ч. 2 ст. 84, ч. 1 ст. 101 КПК України).
Експерт у розумінні положень ст. 69, 93, 223 КПК України не є особою, яка проводить слідчу (розшукову) дію.
Норми Кримінального процесуального кодексу України не містять вимоги щодо отримання висновку експерта в межах строку досудового розслідування.
Прокурор на виконання вимог ч. 11 ст. 290 КПК України у судовому засіданні 27.03.2023 відкрив стороні захисту додаткові матеріали, отримані під час судового провадження.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що отримання стороною обвинувачення висновку експертів від 10.03.2023 № 7504 під час судового провадження не є підставою для визнання такого доказу недопустимим.
Суд вважає безпідставними інші доводи сторони захисту щодо недопустимості висновку експертів від 10.03.2023 № 7504, оскільки підбір експертами об`єктів-аналогів для порівняльного методу за своєю суттю не є самостійним збором матеріалів, що підлягають дослідженню, а становить етап проведення оціночно-будівельної експертизи, проведення експертами особистого огляду оцінюваної нерухомості зсередини на час виконання дослідження не має значення для ретроспективної експертизи, сторона захисту не надала доказів, що віддаленість об`єктів-аналогів житлової нерухомості від моря має враховуватися експертами при визначенні ринкової вартості нерухомого майна.
За таких обставин суд вважає, що відсутні підстави для визнання висновку експертів від 10.03.2023 № 7504 недопустимим доказом.
Також сторона захисту просила суд визнати недопустимими докази, отримані за результатами здійснення тимчасового доступу до речей і документів АБ «Укргазбанк», а також всі похідні докази, у зв`язку з порушенням порядку, передбаченого ст. 482-2 КПК України, оскільки тимчасовий доступ до речей і документів здійснений на підставі постанови прокурора, а не на підставі ухвали слідчого судді, постановленої за результатами розгляду відповідного клопотання про застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, з обов`язковою участю народного депутата України.
Суд не погоджується із цим твердженням. Так ч. 2 ст. 482-2 КПК України передбачено, що клопотання про дозвіл на затримання, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, обшук, порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, а також про застосування інших заходів, у тому числі негласних слідчих (розшукових) дій, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата України, розгляд яких віднесено до повноважень слідчого судді, мають бути погоджені Генеральним прокурором (особою, що виконує обов`язки Генерального прокурора). Такі клопотання розглядаються за обов`язкової участі народного депутата України. Слідчий суддя зобов`язаний завчасно повідомити народного депутата України про розгляд зазначеного клопотання, крім клопотання про застосування негласних слідчих (розшукових) дій або обшуку. Якщо народний депутат України без поважної причини не прибув на судове засідання або не повідомив про причини своєї відсутності, таке клопотання може розглядатися без участі народного депутата України.
На підставі Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та Закону України «Про електронні комунікації» щодо підвищення ефективності досудового розслідування «за гарячими слідами» та протидії кібератакам» від 15.03.2022 № 2137-IX, який набув чинності 22.03.2022, розділ ХІ Перехідні положення Кримінального процесуального кодексу України доповнено п. 20-7. Відповідно до цього пункту під час дії надзвичайного або воєнного стану на території України тимчасовий доступ до речей і документів, визначених у п. 2, 5, 7, 8 ч. 1 ст. 162 цього Кодексу, здійснюється на підставі постанови прокурора, погодженої з керівником прокуратури.
Положення п. 20-7 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України не містить будь-яких застережень або ж особливостей щодо вирішення питання про тимчасовий доступ до речей і документів, які стосуються народного депутата України.
Подальші зміни, що вносились до кримінального процесуального закону у зв`язку з удосконаленням окремих положень досудового розслідування в умовах воєнного стану, не скасовували дію п. 20-7 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України.
Прокурор шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_39 постановою від 20.07.2022 надала тимчасовий доступ до речей і документів, що перебувають у володінні АБ «Укргазбанк», з можливістю їх вилучення, зокрема, документів (виписок), які містять відомості про рух коштів на розрахункових рахунках ОСОБА_7 в АБ «Укргазбанк» (т. 5 арк. 53-61).
Постанова винесена прокурором у порядку п. 20-7 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України щодо речей і документів, визначених у п. 5 ч. 1 ст. 162 КПК України, та погоджена керівником прокуратури - виконувачем обов`язків Генерального прокурора ОСОБА_28 .
На підставі вказаної постанови прокурора старший детектив Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_14 здійснив тимчасовий доступ до речей і документів АБ «Укргазбанк», що підтверджується відповідним протоколом від 10.08.2022 з додатком.
За таких обставин, з урахуванням того, що станом на 20.07.2022 (дата прийняття постанови) та 10.08.2022 (дата здійснення тимчасового доступу до речей і документів) на території України діяв воєнний стан, сторона обвинувачення дотрималась процесуальних вимог під час здійснення тимчасового доступу до речей і документів АБ «Укргазбанк» щодо ОСОБА_7 . Тому здобуті під час здійснення такого заходу забезпечення кримінального провадження, а також похідні докази (протокол огляду від 10.08.2022 - т. 5 арк. 83-84), є допустимими.
VІ. Мотиви призначення покарання
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд, відповідно до положень ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, особу обвинуваченого, який є раніше не судимий, одружений (т. 2 арк. 230-232), має матір похилого віку, трьох малолітніх дітей (доньку 2010 року народження та двох синів 2016 року народження (т. 4 арк. 117, 118, 119), з вищою освітою, народний депутат України IХ скликання (т. 2 арк. 240, 247), заступник керівника Постійної делегації Верховної Ради України в Парламентській асамблеї Організації з безпеки і співробітництва в Європі, за місцем проживання надано формальну характеристику, на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває (т. 6 арк. 239-241).
Зі змісту досудової доповіді Обухівського районного відділу № 2 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області вбачається, що ризик вчинення ОСОБА_7 повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства середній (т. 6 арк. 239-241).
Обставин, які обтяжують або пом`якшують покарання ОСОБА_7, передбачених ч. 1 ст. 67, ч. 1 ст. 66 КК України, судом не встановлено.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_7 необхідно призначити основне покарання у вигляді штрафу та додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади.
Відповідно до ст. 55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.
Ураховуючи ту обставину, що вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення було пов`язане із його посадою та із виконанням ним функцій представника влади в органах державної влади, суд вважає за необхідне призначити як додаткове покарання позбавлення права обіймати посади, зазначені у пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», строком на 1 рік.
Суд вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Покарання повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Водночас ОСОБА_7 підлягає звільненню від покарання з огляду на таке.
Як встановлено судом, 07.04.2021 ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366-2 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-IX), за обставин, викладених у вироку.
На час вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення санкція ч. 1 ст. 366-2 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-IX) передбачала покарання у виді штрафу від двох тисяч п`ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
За таких обставин кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366-2 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-IX), згідно з класифікацією кримінальних правопорушень, визначеною ст. 12 КК України, є кримінальним проступком.
Частиною 5 ст. 74 КК України передбачено, що особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 цього Кодексу.
Так, п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі, і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки.
Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років (ч. 2 ст. 49 КК України, еталонний текст з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів - https://www.reestrnpa.gov.ua).
Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у ч. 1, 2 цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років (ч. 3 ст. 49 КК України).
Матеріали справи не містять доказів того, що строк давності притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-IX), зупинявся чи переривався.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366-2 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-IX), не належить до злочинів проти основ національної безпеки України, проти миру та безпеки людства, перелік яких визначено в ч. 5 ст. 49 КК України (у редакції станом на 07.04.2021). Тобто законодавча заборона звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності на нього не поширюється.
Враховуючи, що 1) строк давності притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-IX), закінчився, 2) кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366-2 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-IX), не входить до переліку злочинів, який міститься у ч. 5 ст. 49 КК України, до яких давність не застосовується - суд дійшов висновку про звільнення ОСОБА_7 від покарання на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України.
VII. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся.
Речові докази у матеріалах кримінального провадження відсутні.
Документи, які надані суду сторонами кримінального провадження, підлягають залишенню в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання (ч. 9 ст. 100 КПК України).
Спеціальна конфіскація у кримінальному провадженні не застосовується.
Статтею 118 КПК України передбачено, що процесуальні витрати складаються із: витрат на правову допомогу; витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів, виготовленням дублікатів і копій документів.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта лише у разі ухвалення обвинувального вироку.
Документально підтверджені витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні в загальному розмірі 55 479,08 грн (висновок експертів від 31.01.2023 № 2101/2102/2103/23-42) у розмірі 19 632 грн 08 коп. та висновок експертів від 10.03.2023 № 7504) у розмірі 35 847 грн) слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь держави.
Питання щодо застосування, зміни або скасування заходів забезпечення кримінального провадження, які б підлягали вирішенню при ухваленні судом вироку, відсутні.
Керуючись ст. 100, 124, 368, 374, 392 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-ІХ), та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 3 000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п`ятдесят одну тисячу) грн, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням функцій представника влади в органах державної влади строком на 1 (один) рік.
Звільнити ОСОБА_7 від покарання, призначеного за ч. 1 ст. 366-2 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-ІХ), на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.
Документи, які надані суду сторонами кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 55 479,08 грн (п`ятдесят п`ять тисяч чотириста сімдесят дев`ять гривень вісім копійок).
Повідомити Голову Верховної Ради України про ухвалення вироку стосовно народного депутата України ОСОБА_7 .
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3