- Presiding judge (HACC) : Sikora K.O.
Справа № 991/7212/23
Провадження № 1-кс/991/7240/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2023 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2,
представника власника майна адвоката ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 грудня 2022 року за № 52022000000000339,
В С Т А Н О В И Л А :
І. Суть клопотання
1.1. 15 серпня 2023 року до Вищого антикорупційного суду надійшло зазначене клопотання, у якому адвокат ОСОБА_4 просила частково скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 вересня 2022 року на:
- земельну ділянку загальною площею 0,25 га (кадастровий номер: 3225582701:02:001:0019), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку загальною площею 0,164 га (кадастровий номер: 3225582701:02:001:0017), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку загальною площею 0,1777 га (кадастровий номер 3225582701:02:001:0018), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;
- 1/2 частки житлового будинку загальною площею 99 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 ;
- земельну ділянку загальною площею 0,0763 га (кадастровий номер 3220888001:01:011:0365), яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 ;
- домоволодіння загальною площею 57,20 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;
- автомобіль CHEVROLET, 2008 року випуску, VIN: НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2 .
Клопотання обґрунтоване тим, що детективами Національного антикорупційного бюро України (надалі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 грудня 2022 року за № 52022000000000339, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.
За версією органу досудового розслідування, внаслідок підписання Додаткової угоди № 10 до Договору №19/11/29-5 (112/1) на постачання газу, ТОВ «ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ» було повернуто переплату за поставлений у червні 2020 року газ у сумі 14 826 591,60 грн замість 23 077 100,30 грн, чим було спричинено тяжкі наслідки для ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» у вигляді необґрунтованих витрат у сумі 8 250 508,72 грн.
У кримінальному провадженні ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень.
Адвокат зазначила, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебувають у шлюбі (актовий запис про шлюб за № 458 від 23 червня 2000 року). Враховуючи, що зазначене у клопотанні майно було набуте протягом 2006-2018 років, воно є спільною сумісною власністю подружжя.
За твердженням представника, арешт було накладено з метою забезпечення цивільного позову, проте ОСОБА_5 не є особою, яка має стосунок до обставин, які розслідуються у цьому кримінальному провадженні, що виключає можливість звернення до неї з цивільним позовом.
Отже, враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, арешт, накладений на належне їй майно, становить, на думку адвоката, необґрунтоване втручання у її права.
1.2. 16 серпня 2023 року на адресу суду надійшли письмові заперечення прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 на клопотання про скасування арешту, у яких прокурор просив відмовити у його задоволенні, позаяк адвокатом не надано доказів виділення частки ОСОБА_5 у спільній сумісній власності подружжя, що виключає підстави констатувати порушення її прав.
ІІ. Позиція учасників судового засідання
2.1. Адвокат ОСОБА_3 підтримав клопотання адвоката ОСОБА_4 з наведених у ньому мотивів та звернув увагу, що у кримінальному провадженні повідомлено про підозру 4 особам, а тому вони можуть нести солідарну відповідальність за завдану шкоду. Викладене свідчить про те, що з ОСОБА_6 може бути стягнуто суму не більше 2 млн грн.
Також адвокат наголосив, що вартість арештованого майна очевидно не співмірна розміру позовних вимог та значно перевищує його.
Крім того, адвокат ОСОБА_3 уточнив прохальну частину клопотання, зокрема просив скасувати арешт на 1/2 частину наведеного у клопотанні майна та відмовився від вимог в частині скасування арешту, накладеного на автомобіль CHEVROLET.
2.2. Прокурор ОСОБА_7 у судове засідання не з`явився, у наданих слідчому судді письмових запереченнях просив розглянути клопотання за його відсутності.
ІІІ. Оцінка та висновки слідчого судді
3.1. Дослідивши клопотання адвоката ОСОБА_4, надані ним матеріали, письмові заперечення прокурора ОСОБА_7, заслухавши думку представника, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшла таких висновків.
3.2. Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, та полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та/або користування майном (ч. 1, п. 7 ч. 2 ст. 131, ч. 1 ст. 170 КПК України).
Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, та він допускається виключно з метою забезпечення:
- збереження речових доказів;
- спеціальної конфіскації;
- конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
- відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частина 1 ст. 174 КПК України передбачає право власника або володільця майна заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Арешт може бути скасований ухвалою слідчого судді у випадку, якщо особа доведе наявність принаймні однієї з таких підстав:
- в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба;
- арешт накладено необґрунтовано.
3.3. Оцінка та висновки слідчого судді
3.3.1. Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 12 червня 2020 року за № 52020000000000379, у якому ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 вересня 2022 року у межах зазначеного кримінального провадження було накладено арешт на майно, у тому числі на майно, зазначене у клопотанні адвоката ОСОБА_4 . Як вбачається з ухвали, арешт було накладено з метою забезпечення цивільного позову ПАТ «Центренерго» до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів у сумі 8 250 508,72 грн.
3.3.2. Як вже зазначала слідчий суддя, кримінальний процесуальний закон передбачає дві окремі підстави для скасування арешту. Втім, необґрунтованість накладеного арешту, як одна з цих підстав, на наявність якої посилається адвокат, не передбачає оцінку та перегляд по суті постановленого слідчим суддею рішення про накладення арешту. Кримінальний процесуальний закон визначає процедуру такого перегляду - виключно в апеляційному порядку. У протилежному випадку це становило би порушення принципу остаточності судового рішення «res judicata».
Обґрунтованість накладеного арешту може бути оцінена виключно у світлі обставин та доводів, які з тих чи інших причин не були предметом оцінки під час накладення арешту. Наведені адвокатом доводи, зокрема, щодо поширення на арештоване майно правового режиму права спільної сумісної власності подружжя не були дослідженні під час накладення арешту, а тому слідчий суддя вважає наявними підстави для їх оцінки та, відповідно, з`ясування обґрунтованості накладеного арешту з огляду на наведені доводи.
3.3.3. Слідчий суддя виходить з того, що зазначене у клопотанні майно було придбане під час перебування у шлюбі ОСОБА_6 та ОСОБА_5, а тому воно є спільною сумісною власністю подружжя. Адвокат ОСОБА_4 надала матеріали на підтвердження цих обставин, та цей факт не спростовується прокурором ОСОБА_7 .
3.3.4. Стаття 60 СК України передбачає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вимоги клопотання, а саме скасування арешту на 1/2 частину майна, фактично передбачають визначення частки ОСОБА_5 у такому розмірі у спільному сумісному майні подружжя.
Проте презумпція рівності часток майна дружини та чоловіка застосовується виключно у разі поділу майна (ч. 1 ст. 70 СК України). До такого поділу (виділу частки) власники спільно володіють, користуються та розпоряджаються майном за взаємною згодою на рівних правах (ст. 63-66 СК України). Саме це є визначальною рисою права спільної сумісної власності, яка розмежовує його з іншим цивільно-правовим інститутом - правом спільної часткової власності (ст. 356 ЦК України). До поділу майна відсутні підстави робити будь-які висновки про розмір часток подружжя.
При цьому презумпція рівності часток не має абсолютного характеру, адже при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї (ч. 2, 3 ст. 70 СК України).
У всякому разі з`ясування розміру часток, врахування обставин, які впливають на цей розмір, має вирішуватися виключно у порядку цивільного судочинства за позовом одного з подружжя або поданням державного виконавця (ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).
У межах кримінального провадження є неприпустимим вирішення спору про право власності на майно шляхом поділу його з виділенням часток (позиція Верховного Суду, висловлена у постанові від 4 жовтня 2022 року у справі № 752/7440/18).
3.3.5. Слідчий суддя вважає слушними доводи адвоката ОСОБА_3 щодо можливої солідарної цивільно-правової відповідальності 4-х підозрюваних у зазначеному кримінальному провадженні у випадку визнання їх винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, адже це узгоджується з положеннями ч. 1 ст. 1190 ЦК України, яка передбачає, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
Водночас адвокат хибно тлумачить зміст зазначеного цивільно-правового інституту, зазначаючи, що у випадку задоволення позову з підозрюваних буде стягнуто шкоду у рівних частках, зокрема, з ОСОБА_6 може бути стягнуто не більше 2 млн грн (1/4 частина від суми позовних вимог 8 млн грн).
Солідарна відповідальність передбачає право кредитора вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).
Отже, відсутні підстави вважати, що можлива цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 обмежена розміром 2 млн грн, адже зміст деліктних зобов`язань передбачає можливість відшкодування шкоди за рахунок однієї особи навіть у випадку завдання її декількома особами.
3.3.6. Слідчий суддя вважає необґрунтованими доводи адвоката ОСОБА_3 щодо неспівмірності розміру можливого відшкодування та вартості майна, яке арештоване з метою забезпечити це відшкодування.
Констатувати порушення принципу співмірності можливо виключно за наслідком порівняння суми позовних вимог з вартістю арештованого майна. Якщо відомості про позовні вимоги наявні у матеріалах справи, то жодних відомостей про вартість арештованого майна слідчому судді не надано. Також перелік та характер арештованого майна не дає приводів констатувати очевидну неспівмірність цих розмірів.
Слідчий суддя наголошує, що засада змагальності передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими кримінальним процесуальним законом (ч. 1 ст. 22 КПК України).
За таких умов слідчий суддя позбавлена можливості з`ясувати обґрунтованість доводів адвоката в цій частині та, відповідно, констатувати необґрунтованість накладеного арешту з цих підстав.
3.3.7. Частина 6 ст. 170 КПК України передбачає, що арешт з метою забезпечення відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Слідчим суддею при накладенні арешту цю вимогу дотримано, адже зазначене майно належить ОСОБА_6 .
Той факт, що майно належить також і іншій особі, не є перешкодою для досягнення завдань кримінального провадження, адже накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або невідворотним позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, проте таке обмеження має тимчасовий характер.
3.3.8. Таким чином, враховуючи, що адвокати ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не довели, що арешт на майно було накладено необґрунтовано, відсутні підстави для задоволення клопотання про його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст. 170, 174, 372 КПК України, слідчий суддя,
П О С Т А Н О В И Л А :
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1