- Presiding judge (HACC): Zadorozhna L.I.
Справа № 760/9481/17
Провадження № 1-кп/4910/34/19
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2023 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів в складі:
головуючої - судді ОСОБА_1,
суддів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
учасників кримінального провадження:
секретаря судового засідання - ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
представника третьої особи - адвоката ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання третьої особи ОСОБА_7 про скасування арешту майна, яке було подано від імені та в інтересах третьої особи адвокатом ОСОБА_6,
установив:
13.06.2023 від адвоката ОСОБА_6, який діє в інтересах третьої особи, на майно якої накладено арешт - ОСОБА_7, надійшло клопотання про скасування арешту майна (Вх. № 21083/23).
І. Суть клопотання
Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 21.10.2016 (справа № 760/675/16-к) у кримінальному провадженні № 52015000000000002 від 04.12.2015 накладено арешт на грошові кошти в сумі 600 000 доларів США, вилучені 19.10.2016 під час обшуку в приміщенні ПАТ «БТА Банк» з індивідуального банківського сейфа ОСОБА_7, належні останньому.
Звертаючись із клопотанням про арешт майна, детектив зазначив, а слідчий суддя погодився, що є достатні підстави вважати, що вилучені грошові кошти є доходами від коштів, одержаних внаслідок вчинення злочину, які в силу цього підлягають спеціальній конфіскації на підставі п. 1 ч. 1 ст. 96-2 КК України.
Такі висновки слідчого судді є безпідставними, необґрунтованими та немотивованими, а відповідний арешт накладено не законно. Окрім того, у накладенні арешту відпала потреба.
Власник вилученого майна ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні має статус третьої особи, щодо майна якої вирішувалось питання про арешт. Відповідно до ст. 64-2 КПК України, із клопотанням про арешт майна третьої особи має право звертатись до суду виключно прокурор. Натомість, із клопотанням про арешт грошових коштів, вилучених у ОСОБА_7, звернувся детектив, що прямо суперечить вказаним вище приписам ст. 64-2 КПК України та порушує процесуальну форму звернення з даного роду клопотанням.
Також, стороною обвинувачення жодними доказами не доведено протиправне походження вилучених у ОСОБА_7 коштів або їх призначення з метою схиляння особи до злочинної діяльності, її фінансування та/або матеріального забезпечення, або належність цих коштів до предмету кримінального правопорушення. В ухвалі слідчого судді відсутні посилання на позицію сторони обвинувачення, будь-яке обґрунтування необхідності арешту майна та наявність ризиків у випадку незастосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.
У порушення положень ч. 3 та 4 ст. 370 КПК України також не наведено будь-яких конкретних і об`єктивних даних, які б свідчили про зв`язок власника вилучених грошових коштів ОСОБА_7 або самих цих коштів з обставинами кримінального провадження, в якому було розглянуто клопотання про накладення арешту. Висновки про злочинне походження даного майна мають характер припущень, оскільки неможливо підтвердити його зв`язок з обставинами розслідуваних кримінальних правопорушень, виходячи з наведеного в ухвалі слідчого судді обґрунтування.
ОСОБА_7 ні на час накладення арешту, ні на теперішній час не має і ніколи не мав статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні, не обвинувачувався у вчиненні будь-яких фінансових операцій з тим чи іншим майном, набутим внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, стосовно яких здійснювалось досудове розслідування у даному кримінальному провадженні.
Крім того, згідно з інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_7 багато років до подій, які викладені у фабулі обвинувачення та кваліфіковані як кримінальні правопорушення, був засновником та бенефеціаром ПАТ «Бінго Інтертеймент», яке здійснювало діяльність найбільшого і найвідомішого нічного клубу та ресторану у м. Києві.
Таким чином, будучи багато років фактичним власником ресторанного бізнесу, ОСОБА_7 абсолютно законно здобув свої статки та заощадження, які й зберігав у ПАТ «БТА Банк» у індивідуальному банківському сейфі, звідки вони були вилучені та арештовані.
ІІ. Позиції учасників провадження
Адвокат ОСОБА_6 вважає, що арешт майна був накладений необґрунтовано (безпідставно). Чи переглядалась ухвала слідчого судді у суді апеляційної інстанції повідомити не може. Зазначив, що арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 21.10.2016, було скасовано у іншому кримінальному провадженні, що є грубим порушенням норм кримінального процесуального законодавства, оскільки таке клопотання має розглядатись в межах кримінального провадження № 52015000000000002 від 04.12.2015. Клопотання підтримав у повному обсязі та просив скасувати арешт, який накладений на майно ОСОБА_7 .
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначила, що арешт, про який йде мова в клопотанні, скасовано. КПК України передбачено дві підстави для скасування арешту майна (необґрунтованість його накладення та відсутність потреби у ньому). Враховуючи те, що арешт скасовано, визначені підстави відсутні. Зазначила, що ухвала про арешт майна є у матеріалах кримінального провадження № …106 та № …121 (в якому скасування арешту і розглядалось), та у реєстрах матеріалів досудового розслідування у зазначених кримінальних провадженнях. Сторона обвинувачення під час накладення арешту зазначала про те, що ОСОБА_7 був помічником народного депутата ОСОБА_8, згідно наявної у розпорядженні податкових органів інформації ОСОБА_7 не мав таких доходів, та розмістив грошові кошти у банківський скриньці на прохання ОСОБА_8 . Таким чином, сторона обвинувачення дійшла висновку, що питання скасування арешту майна можливо розглядати у кримінальному провадженні № …121. На даний час арешт скасований, на теперішній час грошові кошти знаходяться на зберіганні у НАБ України.
ІІІ. Встановлені обставини, мотиви та оцінка суду
Заслухавши осіб, які беруть участь у розгляді клопотання, дослідивши матеріали, додані до нього, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання про скасування арешту майна, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження, серед іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частиною другою цієї статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У п. 194 рішення по справі «Узан та інші проти Туреччини» від 05 березня 2019 року (Заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08 та 19316/08), Європейський Суд з прав людини дійшов висновку, що утримання майна, вилученого за рішенням суду в рамках кримінального провадження, має розглядатися з точки зору відповідності такого рішення закону держави-учасника, який регулює використання майна відповідно до загальних інтересів суспільства.
Частина перша статті 174 КПК України передбачає, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Отже, учасник судового провадження, який подав таке клопотання, має довести, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба або арешт на майно накладено необґрунтовано.
Так, ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 21.10.2016 накладено арешт на грошові кошти у сумі 600 000 доларів США, належні ОСОБА_7, вилучені 19.10.2016 під час обшуку в приміщенні ПАТ «БТА Банк» з індивідуального банківського сейфу № НОМЕР_1, право користування яким має ОСОБА_7, з метою забезпечення спеціальної конфіскації.
У тексті ухвали зазначено, що є достатні підстави вважати, що грошові кошти, вилучені з індивідуального банківського сейфа, право користування яким має ОСОБА_7, є доходами від коштів, одержаних внаслідок вчинення злочину, а тому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 96-2 КК України підлягають спеціальній конфіскації. Незважаючи на те, що ОСОБА_7 є третьою особою у розумінні ч. 4 ст. 170 КПК України, є достатні підстави вважати, що він набув зазначене майно безоплатно та безпідставно і знав або повинен був знати, що це майно одержане внаслідок вчинення злочину, є доходами від такого майна, призначалося (використовувалося) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення, були предметом злочину.
Відомості про те, чи переглядалась вказана вище ухвала судом апеляційної інстанції, на момент розгляду клопотання про скасування арешту, у матеріалах клопотання відсутні.
Про обґрунтованість накладеного на майно арешту за п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України буде свідчити, по-перше те, що такий захід забезпечення кримінального провадження передбачений кримінальним процесуальним законом. По-друге, мають існувати факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що майно, на яке накладено арешт, належить підозрюваному, обвинуваченому, засудженому або третій особі за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України або майно набуто третьою особою безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і ця особа знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 КК України.
При цьому, необхідно зауважити, що закон не вимагає, щоб арешт накладався виключно на майно зазначених осіб, право власності на яке має бути підтверджено на момент накладення арешту. Таке майно може перебувати у володінні, розпорядженні чи користуванні іншої особи.
Таким чином, накладений ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 21.10.2016 арешт є таким, що передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки накладений на грошові кошти третьої особи, стосовно яких існують підстави вважати, що вони відповідають ознакам, передбаченим ст. 96-2 КК України.
Адвокат ОСОБА_6 стверджує, що вказані в ухвалі слідчого судді грошові кошти є власністю ОСОБА_7, які він заробив, будучи власником суб`єкта господарювання.
На підтвердження своїх доводів до клопотання додав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, зі змісту якого слідує, що ОСОБА_9 був засновником (учасником) Закритого акціонерного товариства «Бінго Інтертеймент».
Інших доказів, які змогли б підтвердити факт належності та/або законного набуття арештованих грошових коштів ОСОБА_7, колегії суддів надано не було.
Таким чином, колегія суддів позбавлена можливості перевірити відомості про доходи ОСОБА_7, набуття ним визначеної в ухвалі слідчого судді суми коштів та джерело їх походження. Зазначених адвокатом ОСОБА_6 обставин, у сукупності з подіями вчинених кримінальних правопорушень, які мали місце у січні 2013 - січні 2016 років, імовірним заволодінням злочинною організацією державних коштів у сумі 1 613 224 251 грн, в яку, за версією сторони обвинувачення, входив народний депутат ОСОБА_8, помічником якого, в свою чергу, був ОСОБА_7, на даний момент не достатньо для ствердження про те, що грошові кошти у сумі 600 000 доларів США, які були арештовані, належать саме ОСОБА_7 .
Щодо посилання адвоката ОСОБА_6 на факт подачі клопотання про накладення арешту на майно ОСОБА_7 неналежним суб`єктом, колегія суддів зазначає таке.
Статтею 64-2 КПК України визначається процесуальний статус особи щодо майна якої вирішується питання про арешт. Дана норма не регламентує процедури арешту майна у кримінальному провадженні. Із частини 2 ст. 64-2 КПК України можна дійти висновку тільки про те, що права та обов`язки третьої особи, щодо майна якої вирішується арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду з клопотанням про арешт майна.
Пунктом 10 ч. 2 ст. 36 КПК України передбачено, що прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений погоджувати або відмовляти в погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених КПК України, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання.
Частиною першою статті 171 КПК України визначено, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді має право звернутись прокурор, слідчий за погодженням з прокурором. Особливих чи виключних випадків звернення прокурора з клопотанням про арешт майна в цій частині, а також загалом у статті, не передбачено.
Підстави для відмови в задоволенні клопотання про арешт майна визначені ч. 1 ст. 173 КПК України, до яких належать не доведеність необхідності такого арешту, а також наявності ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Таким чином, звернення детектива Національного бюро ОСОБА_10 до суду з клопотанням про арешт майна, яке погоджено прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_11, відповідає положенням ч. 1 ст. 171 КПК України, у зв`язку з чим колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту в частині неправомірності процедури подання такого клопотання.
Враховуючи досліджені під час судового засідання докази, колегія суддів вважає, що ОСОБА_7 та його представником не доведено, що у подальшому застосуванні арешту грошових коштів в сумі 600 000 доларів США відпала потреба та такий арешт було накладено необґрунтовано, а також не доведено, що ці кошти належать ОСОБА_7 на праві власності, з огляду на що підстави для скасування арешту відсутні.
Додатково колегія суддів зазначає, що у ході розгляду клопотання адвоката ОСОБА_6 до матеріалів клопотання прокурором долучено копію ухвали колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 04.07.2023 (справа № 757/7848/19-к), якою скасовано арешт майна, накладений ухвалами слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 21.10.2016 (справа № 760/675/16к) та від 08.11.2016 (справа № 760/675/16-к).
Керуючись ст.ст.170-174, 372, 376 КПК України, суд -
постановив:
В задоволені клопотання третьої особи ОСОБА_7 про скасування арешту майна, яке було подано від імені та в інтересах третьої особи адвокатом ОСОБА_6 - відмовити.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.
Судді: ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3