- Presiding judge (HACC) : Tkachenko O.V.
Справа № 991/7414/23
Провадження № 1-кс/991/7446/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ВСТУПНА ЧАСТИНА [І].
Дата і місце постановлення [1-1].
24 серпня 2023 року, місто Київ.
Назва та склад суду, секретар судового засідання [1-2].
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 (надалі - слідчий суддя).
Найменування (номер) кримінального провадження [1-3].
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР) 06 березня 2023 року за № 42023000000000347.
Прізвище, ім`я і по батькові підозрюваного, обвинуваченого, рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання [1?4].
Підозрюваний ОСОБА_2, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у Республіці Молдова, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, (інша інформація у скарзі відсутня).
Закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа [1-5].
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України.
Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження [1-6].
Підозрюваний ОСОБА_2
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА [ІІ].
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається [2-1].
Вирішується питання про скасування повідомлення про підозру ОСОБА_2 у кримінальному провадженні за № 42023000000000347 від 06 березня 2023 року за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України.
Зазначене питання вирішується за скаргою підозрюваного ОСОБА_2 .
Встановлені слідчим суддею обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів [2-2].
Слідчий суддя встановив таке.
Скарга підозрюваного обґрунтована наступним.
У провадженні детективів Національного антикорупційного бюро України перебуває кримінальне провадження за № 42023000000000347 від 06 березня 2023 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 372, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 384, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України.
01 червня 2023 року ОСОБА_2 заступником генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 372 КК України.
Підозрюваний зазначає, що з тексту повідомлення про підозру видно, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України, а саме у притягненні завідомо невинного ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності, поєднаного зі штучним створенням доказів обвинувачення, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
Проте, з огляду на відомі матеріали кримінального провадження, сторона захисту вважає, що повідомлена ОСОБА_2 підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України, є необґрунтованою.
Станом на момент повідомлення ОСОБА_2 про підозру обвинувальний акт відносно ОСОБА_4, на підставі угоди про визнання винуватості розглянуто, а саме 17 травня 2023 року Бабушкінським районним судом міста Дніпропетровська ухвалено вирок, яким ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204 КК України. На теперішній час, вирок Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська щодо ОСОБА_4 набрав законної сили, отже підстави вважати, що ОСОБА_4 не вчиняв злочин, передбачений ч. 2 ст. 204 КК України - відсутні, так само як і відсутня будь-яка не винувата особа.
Підозрюваний також вважає, що склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 372 КК України, передбачає наявність потерпілої особи, невинуватої у вчиненні того злочину, що їй інкримінується, але станом на сьогодні ОСОБА_4 такого процесуального статусу у цьому кримінальному провадженні не набуто.
Підозрюваний вказує на те, що з матеріалів кримінального провадження видно, що він не підписував та не вручав повідомлення про підозру ОСОБА_4 від 21 березня 2023 року, а його дії зі складання і затвердження обвинувального акта та укладання угоди про визнання винуватості знаходяться поза межами об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 372 КК України. Вказані дії не породжували наслідків у вигляді чергового притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності, адже це суперечитиме ст. 61 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Після повідомлення ОСОБА_4 про підозру, він вже набув статус особи, що притягується до кримінальної відповідальності, який не змінювався упродовж усього часу досудового розслідування та судового провадження.
Підозрюваний також звертає увагу на те, що його дії у повідомлені про підозру не кваліфіковані за ч. 2 ст. 27 КК України (виконавець), а враховуючи те, що за версією слідства він був залучений ОСОБА_5 та ОСОБА_6 як виконавець злочину, вказане свідчить про невідповідність змісту повідомленої підозри вимогам п. 5 ст. 277 КПК України, згідно якої повідомлення має містити правову кваліфікацією кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Крім того, на думку підозрюваного, зазначене письмове повідомлення про підозру підлягає скасуванню у зв`язку з тим, що злочин передбачений ст. 372 КК України, і інкримінований, згідно повідомлення про підозру ОСОБА_2 від 01 червня 2023 року, не відноситься до підслідності НАБУ.
Підозрюваний також зазначає, що детектив НАБУ протягом п`яти днів з дня реєстрації кримінального провадження № 52023000000000150 за ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 372 КК України не повідомив письмово прокурора САП про те, що розслідування вказаного кримінального провадження не віднесене до його компетенції, а прокурор САП, в свою чергу, ані самостійно, ані за повідомлення детектива НАБУ, не прийняв постанову про визначення підслідності за слідчим підрозділом органів ДБР. Вказане призвело до повідомлення ОСОБА_2 про підозру та вручення йому повідомлення про підозру особами, які не є уповноваженими особами на вчинення таких процесуальних дій в розумінні ст. ст. 276-278 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду зі скаргою, у якій просить скасувати повідомлення про підозру від 01 червня 2023 року у кримінальному провадженні № 42023000000000347, вручене ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підтвердження викладених у сказі обставин до неї додані матеріали, зокрема: копія витягу з ЄРДР; копія повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 30 травня 2023 року; копія постанови прокурора ОСОБА_7 від 03 квітня 2023 року; копія повідомлення про підозру ОСОБА_2 від 01 червня 2023 року; копія повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 19 травня 2023 року; копія повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_5 від 30 травня 2023 року; копія вироку Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 17 травня 2023 року; копія ухвали Дніпровського апеляційного суду від 07 липня 2023 року.
Слідчий суддя дослідив скаргу з доданими матеріалами.
Мотиви, з яких слідчий суддя виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався [2-3].
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 7 КПК України: «Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження».
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 9 КПК України: «У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу».
Відповідно до вимог ч. 1-2 ст. 22 КПК України: «Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом».
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 24 КПК України: «Кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом».
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 26 КПК України: «Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом».
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 33-1 КПК України: «Слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті».
Відповідно до вимог п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України, умовою підсудності кримінального провадження Вищому антикорупційному суду є вчинення злочину особою, яка обіймає будь-яку з посад, визначених п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України.
Відповідно до вимог п. п. 2 та 3 ч. 5 ст. 216 КПК України: «Детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-2, 366-3, 368, 368-5, 369, 369-2, 410 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з таких умов: 2) розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтями 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 368, 369, 369-2 Кримінального кодексу України, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, а також предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 Кримінального кодексу України, у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків); 3) кримінальне правопорушення, передбачене статтею 369, частиною першою статті 369-2 Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині четвертій статті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 цієї частини».
Відповідно до вимог абз. 3 п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України: «Детективи Національного антикорупційного бюро України з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень, які віднесені цією статтею до його підслідності, за рішенням Директора Національного антикорупційного бюро України та за погодженням із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури можуть також розслідувати кримінальні правопорушення, які віднесені до підслідності слідчих інших органів».
Відповідно до вимог ч. 10 ст. 216 КПК України: «Якщо під час досудового розслідування буде встановлено інші кримінальні правопорушення, вчинені особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов`язані із кримінальними правопорушеннями, вчиненими особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, і які не підслідні тому органу, який здійснює у кримінальному провадженні досудове розслідування, прокурор, який здійснює нагляд за досудовим розслідуванням, у разі неможливості виділення цих матеріалів в окреме провадження своєю постановою визначає підслідність всіх цих кримінальних правопорушень».
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 217 КПК України: «У разі необхідності в одному провадженні можуть бути об`єднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а також матеріали досудових розслідувань, по яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами)».
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України: «Повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення».
Відповідно до вимог п. п. 1-8 ч. 1 ст. 277 КПК України: «Письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення»
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 278 КПК України: «Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень».
Відповідно до вимог п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України: «На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником».
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України: «Скарга повертається, якщо: 2) скарга не підлягає розгляду в цьому суді».
Відповідно до вимог абз. 3 п. 202 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України: «У разі об`єднання в одному провадженні матеріалів досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, серед яких є кримінальні провадження, підсудні Вищому антикорупційному суду, судове провадження здійснює Вищий антикорупційний суд, якщо виділення в окреме провадження матеріалів кримінального провадження, які не віднесені до підсудності цього суду, може негативно вплинути на повноту судового розгляду».
Відповідно до вимог примітки ст. 45 КК України: «Корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу».
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 372 КК України: «Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності слідчим, прокурором чи іншою уповноваженою на те законом особою - карається обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк. Те саме діяння, поєднане з обвинуваченням у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, а також поєднане зі штучним створенням доказів обвинувачення або іншою фальсифікацією, - карається позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років».
З змісту наведених норм кримінального процесуального права видно, що слідчий суддя Вищого антикорупційного суду здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності цього суду, з питань що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
Під час розгляду цієї скарги, з огляду на п. 9 листа Верховного Суду «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» від 03 березня 2022 року за № 1/0/2-22 та з урахуванням загальних засад кримінального провадження (принципів змагальності, диспозитивності та рівності), слідчий суддя також зважає на попередню оцінку фактичних обставин, здійснену ним при вирішенні клопотань прокурора САП про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в ухвалі слідчого судді від 01 червня 2023 року та про застосування до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, в ухвалі слідчого судді від 07 червня 2023 року, а також при вирішенні клопотання адвоката ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу застосованого до підозрюваного ОСОБА_6, в ухвалі слідчого судді від 27 липня 2023 року та низки скарг на бездіяльність детектива та/або прокурора, адвоката ОСОБА_9 в ухвалах від 01 серпня 2023 року, у цьому кримінальному провадженні.
Так, слідчим суддею раніше було встановлено, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України, а саме у пособництві прокурору Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_2 в притягненні завідомо невинного ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності прокурором, поєднаного зі штучним створенням доказів обвинувачення, вчиненого за попередньою змовою групою осіб. ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України, а саме у притягненні завідомо невинного ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності прокурором, поєднаного зі штучним створенням доказів обвинувачення, вчиненого за попередньою змовою групою осіб. Крім того, у цьому ж кримінальному провадженні ОСОБА_5 підозрюється у підбурюванні до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище (особам керівного складу прокуратури Дніпропетровської області), за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України та організації притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності прокурором, поєднане зі штучним створенням доказів обвинувачення, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України.
Належність кримінального правопорушення до підсудності Вищого антикорупційного суду визначається сукупністю вимог до його предметної підсудності (умов підсудності), які встановлені ч. 1 ст. 33-1 КПК України, а саме: належністю кримінального правопорушення до переліку корупційних злочинів, зазначених у примітці до ст. 45 КК України або/та кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 206-2, 209, 211, 366-1 КК України та обов`язковою наявністю хоча б однієї з умов, передбачених п. п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України. В той же час, ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 372 КК України, яке не належить до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду та не є корупційним злочином.
Слідчий суддя звертає увагу, що кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, у вчиненні якого ОСОБА_5 повідомлено про підозру, також не належить до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, оскільки прокурором у судовому засіданні не доведено наявність обов`язкових умов, передбачених п. п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України.
Так, з наявних матеріалів видно, що ОСОБА_5 не належить до кола суб`єктів вчинення корупційних кримінальних правопорушень, які належать до підслідності НАБУ і зазначені у п.п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України, а відповідно і до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, яка визначена вимогами ст. 33-1 КПК України. Крім того, прокурором не доведено, що розмір предмета кримінального правопорушення, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий суддя, також звертає увагу на те, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває більше 4 місяців, проте органом досудового розслідування не встановлено, що вказане кримінальне правопорушення вчинено щодо службової особи, визначеної у ч. 4 ст. 18 Кримінального кодексу України або у п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України, що також є однією з обов`язкових умов належності кримінального правопорушення до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, оскільки слідчим суддею встановлено, що під час досудового розслідування не була встановлена будь-яка особа з керівництва прокуратури Дніпропетровської області щодо надання їй неправомірної вигоди мало місце підбурювання з боку підозрюваного ОСОБА_5 за версією органу досудового розслідування.
Узагальнюючи викладе, слідчий суддя вважає недоведеною належність кримінального провадження за № 42023000000000347 від 06 березня 2023 року до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду.
Слідчий суддя також зазначає, що постанова прокурора САП про об`єднання матеріалів досудового розслідування (№ 52023000000000150 і № 42023000000000347) в одне кримінальне провадження та визначення їх підслідності від 03 квітня 2023 року, не відповідає вимогам норм кримінального процесуального права, з огляду на те, що вона не містить будь-якого мотивування на користь об`єднання кримінальних проваджень, зокрема, необхідності такого об`єднання та чим саме вона обумовлена, а також і неможливості здійснення окремих досудових розслідувань з огляду на негативний вплив на його повноту. Прокурор у резолютивній частині цієї постанові не зазначив підслідність яких саме кримінальних правопорушень він визначив за НАБУ. Слідчий суддя враховує, що прокурором не доведено, що стороною обвинувачення були виконані вимоги абз. 3 п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України, які є необхідними для здійснення детективами НАБУ у даному випадку досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 372 КК України, яке не належить до їх підслідності. Прокурор не надав слідчому судді доказів існування відповідного рішення Директора НАБУ, погодженого з прокурором САП, що свідчить про недотримання стороною обвинувачення вимог абз. 3 п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України.
Слідчий суддя також зазначає, що визначення прокурором САП належності будь-якого кримінального правопорушення до підслідності НАБУ (за винятком тих, що визначені ч. 5 ст. 216 КПК України) не визначає і не змінює предметну підсудність ВАКС, а відповідно і не покладає на слідчого суддю ВАКС обов`язків зі здійснення судового контролю у кримінальних провадженнях щодо таких кримінальних правопорушень.
Слідчий суддя враховує те, що під час розгляду клопотання прокурора САП про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (справа № 991/4684/23), клопотання прокурора САП про застосування до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту (справа № 991/4813/23), клопотання адвоката ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу застосованого до підозрюваного ОСОБА_6 (справа № 991/6491/23), а також при вирішенні низки скарг на бездіяльність детектива та/або прокурора, адвоката ОСОБА_9 (справи № 991/6405/23, № 991/6406/23, № 991/6407/23, № 991/6408/23, № 991/6410/23, № 991/6411/23, № 991/6412/23, № 991/6413/23, № 991/6453/23, № 991/6456/23, № 991/6457/23, № 991/6464/23) у цьому кримінальному провадженні ним також було встановлено, що вказане кримінальне провадження не належить до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, а нових обставин, з моменту розгляду вищевказаних клопотань та скарг стороною захисту у скарзі не наведено.
З огляду на викладе, слідчим суддею не встановлено, а сторонами кримінального провадження не доведено належність цього кримінального провадження до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, а тому вирішення цієї скарги знаходиться поза межами судового контролю слідчим суддею Вищого антикорупційного суду, що передбачено вимогами ч. 2 ст. 33-1 КПК України, у зв`язку з чим вона підлягає поверненню скаржнику.
Слідчий суддя, з огляду на викладене, загальні засади кримінального провадження та керуючись положеннями ст. ст. 7, 9, 22, 26, 33-1, 303, 304, 372, 376 КПК України, дійшов висновку про повернення скарги підозрюваному ОСОБА_2
РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА [ІІІ].
Висновки слідчого судді [3-1].
Слідчий суддя постановив.
Скаргу підозрюваного ОСОБА_2, подану в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, якою оскаржується повідомлення про підозру ОСОБА_2 від 01 червня 2023 року про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України, у кримінальному провадженні за № 42023000000000347 від 06 березня 2023 року - повернути підозрюваному ОСОБА_2 .
Строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження [3?2].
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня отримання її копії шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1