Document No. 113361359

Справа № 991/6415/23

Провадження 1-кс/991/6429/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2023 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Києві клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_10, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 р.,

В С Т А Н О В И В:

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_10, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 р. (далі - Кримінальне провадження), в якому детектив просить обрати відносно підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (далі - Клопотання).

Клопотання мотивовано тим, що:

1) ОСОБА_11 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 382, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, серед яких злочин за ч.5 ст. 191 КК України є особливо тяжким корупційним злочином, злочин за ч. 3 ст. 382 КК України є тяжким злочином;

2) наявні ризики, які свідчать про можливе вчинення ОСОБА_11 дій, передбачених пунктами 1-3,5 ч.1 ст. 177 КПК;

3) постановою детектива НАБУ від 26.02.2022 підозрювану оголошено у міжнародний розшук.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 доводи Клопотання підтримала, просила задовольнити Клопотання у повному обсязі.

В судовому засіданні захисники підозрюваної адвокати ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_8 заперечували проти доводів Клопотання, просили у задоволенні Клопотання відмовити з огляду на наступне:

-ОСОБА_11 не набула статусу підозрюваної у Кримінальному провадженні;

-повідомлена ОСОБА_11 підозра є необгрунтованою, долучені до Клопотання докази є очевидно недопустимими;

-ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України відсутні;

-відсутні підстави вважати, що ОСОБА_11 оголошено у міжнародний розшук, оскільки постанова про міжнародний розшук не звернена до виконання;

-відсутні підстави здійснювати розшук ОСОБА_11 та направляти їй повістки за адресою у м. Києві, оскільки органу досудового розслідування відомо, що вона проживає в Ізраїлі, про що ОСОБА_11 листами від 03.02.2020, 29.02.2020, 19.03.2020 неодноразово повідомляла детективів.

Слідчий суддя, дослідивши Клопотання, додані до нього матеріали, заслухавши доводи сторін Кримінального провадження, дійшов до наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у Кримінальному провадженні, зокрема, за підозрою ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 382, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.

У відповідності до положень ст. 131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно положень ст. ст. 176, 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.

Згідно положень ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

З огляду на положень даної статті слідчий суддя під час вирішення питання щодо наявності підстав для обрання відносно ОСОБА_11 запобіжного заходу у виді тримання під вартою за її відсутності має встановити наступні обставини: (1) чи набула ОСОБА_11 статусу підозрюваної у Кримінальному провадженні, в рамках якого розглядається Клопотання; (2) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_11 кримінального правопорушення, яке їй інкримінується; (3) наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_11 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України; (4) чи наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_11 виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошена у міжнародний розшук.

Зі свого боку, з метою вирішення вищезазначених питань, слідчому судді необхідно встановити у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_11 .

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа.

Зі змісту Клопотання, доданих до нього матеріалів, вбачається встановлення органом досудового розслідування наступних обставин.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.04.2009 у справі № 41/207 частково задоволено позовні вимоги ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», зобов`язано АЕК «Київенерго» (далі - ПАТ «Київенерго») повернути в натурі мазут марки М-100, переданий на зберігання 17.10.2009, загальною кількістю 24 627,097 тонни, про що 06.05.2009 цим судом видано відповідний наказ для примусового виконання рішення.

В подальшому, 12.05.2009 Господарським судом м. Києва задоволено заяву ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» про зміну способу виконання рішення від 21.04.2009 та стягнуто з ПАТ «Київенерго» на користь ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» вартість мазуту марки М-100 на загальну суму 54 179 613,40 грн.

У січні - лютому 2013 року ОСОБА_12 та ОСОБА_13 розробили злочинний план із заволодіння грошовими коштами Державного бюджету України в особливо великому розмірі під виглядом виконання рішення ЄСПЛ на користь ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», до втілення якого на різних етапах залучили ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, а також у грудні 2015 - січні 2016 року ОСОБА_18 .

Зазначений план складався з наступних етапів:

1) під виглядом надання правової допомоги створити спочатку нібито наявні юридичні підстави для видачі Господарським судом м. Києва дубліката наказу про примусове виконання ПАТ «Київенерго» ухвали від 12.05.2009 у справі № 41/207;

2) укласти з однією з підконтрольних ОСОБА_12 юридичних осіб з ознаками фіктивності договір про відступлення ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» права грошової вимоги до ПАТ «Київенерго» на підставі ухвали Господарського суду м. Києва від 12.05.2009 у справі № 41/207 на загальну суму 54 179 613,40 грн з метою запобігання стягненню ПАТ «Родовід Банк» на підставі судового рішення з ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» заборгованості за кредитним договором від 08.07.2008;

3) підшукати в адвокатському середовищі України серед своїх знайомих осіб, обізнаних на належному рівні із процедурою звернення до ЄСПЛ, які б надали згоду обґрунтувати на основі викривленої інформації від ОСОБА_13 підстави про нібито вчинені органами державної влади України та ПАТ «Київенерго» порушення, що полягали в нібито тривалому невиконанні рішення від 21.04.2009 та ухвали від 12.05.2009 Господарського суду м. Києва у справі № 41/207 на користь ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», з метою подальшого звернення до ЄСПЛ, а також довести до відома цих осіб зміст протиправної схеми із заволодіння грошовими коштами з Державного бюджету України, отримати від них згоди на участь у ній;

4) звернутися від імені ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» із заявою до ЄСПЛ з метою стягнення грошових коштів у вказаному розмірі з Державного бюджету України для їх подальшого розподілу між собою;

5) залучити уповноважених службових осіб Міністерства юстиції України та Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ з метою вчинення дій в інтересах ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» шляхом зловживання своїм службовим становищем;

6) підшукати зі свого близького оточення осіб, які б за винагороду на час розгляду справи ЄСПЛ формально погодилися стати керівниками ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» та вчинити юридично значущі дії в інтересах цього товариства;

7) створити за відсутності для цього належних правових підстав умови для прийняття Урядовим уповноваженим у справах ЄСПЛ декларації про дружнє врегулювання спору у справі за заявою ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» проти України;

8) залучити ОСОБА_12 знайомих із його оточення, у тому числі близьких родичів, з метою створення умов для легалізації грошових коштів, запланованих для перерахування на користь ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» відповідно до рішення ЄСПЛ від 20.10.2015 за заявою № 63403/13 у розмірі 54 179 613,40 грн, шляхом надання вказівок для вчинення в інтересах підприємства юридично значущих дій, а також підшукати приміщення з метою встановлення у режимі реального часу віддаленого контролю за банківськими рахунками ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» та інших суб`єктів господарювання, які використовуватимуться співучасниками з метою реалізації їхнього злочинного плану;

9) заволодіти грошовими коштами Державного бюджету України у розмірі 54 179 613,40 грн шляхом отримання фактичної можливості реально розпоряджатися ними на одному з банківських рахунків ТОВ «Золотой Мандарин Ойл».

За версією сторони обвинувачення відповідно до відведеної їй організаторами злочину ролі ОСОБА_11 повинна була усунути перешкоди у заволодінні співучасниками грошовими коштами, які надійдуть на рахунки ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» на виконання рішення ЄСПЛ.

З цією метою після одержання співучасниками інформації про надходження до ПАТ «КБ «Преміум» постанов державного виконавця про арешт коштів ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», ОСОБА_11 як представник боржника 26.01.2016 ознайомилась у відділі примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України з матеріалами виконавчого провадження № 28501095 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 22.07.2011 № 2/84 про стягнення з ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» на користь державного АТ «Родовід Банк» грошових коштів у розмірі 77 352 288,24 грн та дізналась про винесення державним виконавцем постанов про арешт коштів боржника в банках ПАТ «Енергобанк», АТ «Родовід Банк», ПАТ «КБ «Преміум».

Усвідомлюючи, що відповідно до ч. 4 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» цей арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту, а тому при надходженні грошових коштів на виконання рішення ЄСПЛ на рахунки ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» вони будуть стягнуті державним виконавцем з метою виконання рішення на користь АТ «Родовід Банк» ОСОБА_11 на виконання відведеної їй ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ролі вирішила перешкодити виконанню судового рішення на користь АТ «Родовід Банк», тим самим усунувши перешкоди в заволодінні співучасниками грошовими коштами, що надійдуть на виконання рішення ЄСПЛ.

Для цього ОСОБА_11 03.02.2016 підготувала від імені ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду м. Києва від 07.07.2011 у справі № 2/84 про стягнення з ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» на користь АТ «Родовід Банк» 77 352 288,24 грн, яке набрало законної сили 22.07.2011, та апеляційну скаргу на нього, які того ж дня направлено ОСОБА_14 до Київського апеляційного господарського суду.

Розуміючи, що зазначених документів недостатньо для поновлення строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_11 створила в електронному вигляді та запропонувала ОСОБА_13 підробити шляхом підписання колишнім директором ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» ОСОБА_19 задніми числами, а саме 06.06.2011, повідомлення про скасування виданих довіреностей, у якому зазначити про начебто скасування всіх довіреностей, виданих ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» на ім`я ОСОБА_20, на що ОСОБА_13 погодився.

На виконання запропонованого ОСОБА_11 ОСОБА_13 способу створення штучних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження 15.02.2016 ОСОБА_14 як представник ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» подала до Київського апеляційного господарського суду заяву про долучення додаткових матеріалів, а саме копії підробленого повідомлення про скасування виданих ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» довіреностей на ім`я ОСОБА_20, а ОСОБА_11 до вказаної заяви додано копію наказу № 03/02-16 ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» від 03.02.2016 «Про затвердження результатів службового розслідування», підписаного та засвідченого фіктивним директором ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» ОСОБА_21, який містив відомості щодо негайного вжиття заходів до апеляційного оскарження рішення Господарського суду м. Києва від 07.07.2011 та надавав поданим ОСОБА_11 та ОСОБА_14 документам офіційності, а також створював враження реальності проведення ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» господарської діяльності.

Таким чином, ОСОБА_11 за попередньою змовою з ОСОБА_14 використала завідомо підроблені документи.

Цього ж дня ухвалою Київського апеляційного господарського суду відновлено ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» строк на подання апеляційної скарги та прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Як наслідок, 19.02.2016 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_22 у виконавчому провадженні № 28501095 винесено постанову про повернення виконавчого документа органу, що його видав, якою також знято арешт із коштів на рахунках боржника - ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», накладений постановами державного виконавця від 17.12.2015 та 23.12.2015.

Таким чином, ОСОБА_11 за попередньою змовою з ОСОБА_14 умисно перешкодила виконанню рішенню суду, яке набрало законної сили, що заподіяло істотну шкоду інтересам юридичної особи - АТ «Родовід Банк».

Державною казначейською службою України 12.02.2016 на виконання рішення ЄСПЛ перераховано на банківський рахунок ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» в ПАТ «КБ «Преміум» 44 996 789,76 гривні.

Проте через відкликання 10.02.2016 Національним банком України згідно з постановою № 68/БТ банківської ліцензії ПАТ «КБ «Преміум» та його ліквідацію, а також призначення з 11.02.2016 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб ліквідатора цього банку співучасникам не вдалося отримати фактичну можливість розпорядитися грошовими коштами на рахунку ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», відкритому в цій банківській установі.

З метою усунення цієї перешкоди в заволодінні співучасниками грошовими коштами Державного бюджету України на виконання вказівок ОСОБА_12 . ОСОБА_11 у період з 18.02.2016 по 24.02.2016 разом із ОСОБА_13 брала участь у домовленостях з акціонером ПАТ «КБ «Преміум» ОСОБА_23 та працівниками цього банку ОСОБА_24 та ОСОБА_25 з приводу прискорення повернення грошових коштів до Державної казначейської служби України відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Завдяки цим домовленостям 24.02.2016 ПАТ «КБ «Преміум» з рахунку ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» повернуто на рахунок Міністерства юстиції України в Державній казначейській службі України 44 996 789,76 грн, які в подальшому того ж дня на підставі платіжного доручення, підписаного всупереч вимогам наказів Міністра юстиції України від 18.02.2016 № 753/к та від 23.02.2016 № 891/к ОСОБА_16, перераховано на рахунок ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» в АБ «Південний». Кошти надійшли на вказаний рахунок 25.02.2016.

Крім того, Державною казначейською службою України 22.02.2016 на виконання рішення ЄСПЛ перераховано на банківський рахунок ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» в АБ «Південний» кошти в сумі 9 182 823,64 грн, які надійшли на вказаний рахунок 23.02.2016.

Зважаючи на можливість ОСОБА_13 здійснювати вирішальний вплив на господарську діяльність ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», 25.02.2016 співучасники змогли розпорядитися грошовими коштами в сумі 54 179 613,40 грн, що призвело до заподіяння державі збитків, які в шістсот і більше разів перевищують розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на момент вчинення злочину та згідно з приміткою до ст. 185 КК України є особливо великим розміром.

Таким чином, за версією сторони обвинувачення, забезпечивши зняття арешту, накладеного на банківські рахунки ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» постановами державного виконавця, та пришвидшення повернення грошових коштів, які надійшли на рахунок цього товариства у ПАТ «КБ «Преміум» після відкликання його банківської ліцензії, ОСОБА_11 усунула перешкоди в заволодінні співучасниками грошовими коштами, чим вчинила за попередньою змовою з ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_15 пособництво в заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в особливо великих розмірах.

Таким чином, ОСОБА_11 підозрюється:

- у пособництві у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, тобто, у вчиненні особливо тяжкого корупційного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України;

- у перешкоджанні за попередньою змовою групою осіб виконанню рішення суду, яке набрало законної сили, що завдало істотної шкоди інтересам юридичної особи, тобто у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 382 КК України;

- у використанні завідомо підробленого документа, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.

Щодо набуття ОСОБА_11 статусу підозрюваної у Кримінальному провадженні.

Правила, які визначають хто у кримінальному провадженні є підозрюваним, закріплені у ст. 42 КПК.

Частиною 1 статті 42 КПК України встановлено, що підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Отже, у відповідності до вимог кримінального процесуального закону підозрюваним є (1) особа, якій у порядку, передбаченому ст. ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, (2) особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або (3) особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК).

Тобто, вищевказана процесуальна норма визначає три рівнозначні випадки за відповідності ситуації особи хоча б одному з яких вона вважається такою, що є підозрюваною у кримінальному провадженні.

Зокрема, у даному судовому провадженні сторона обвинувачення доводить, що у ситуації з ОСОБА_11 йдеться про третій випадок, передбачений ч. 1 ст. 42 КПК, існування якого свідчить про наявність у нього статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні.

Вимоги, відповідність ситуації конкретної особи яким може вказувати на наявність у неї статусу підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, включають три обов`язкові складові, відсутність хоча б однієї з яких свідчить про відсутність у такої особи відповідного процесуального статусу.

Так, елементами, наявність яких слугує критеріями за якими у третьому випадку, визначеному ч. 1 ст. 42 КПК, перевіряється чи набула особа статусу підозрюваної у кримінальному провадженні, є наявність таких фактичних обставин (фактів): (1) складення щодо особи повідомлення про підозру; (2) не вручення повідомлення про підозру внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, відносно якої його складено; (3) вжиття заходів для вручення повідомлення про підозру особі у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК).

І, якщо для першого випадку, закріпленого у ч. 1 ст. 42 КПК (коли місцезнаходження особи відоме і в день складення їй можливо вручити повідомлення про підозру), передбачено вимогу про його вручення саме у день складення (ч. 1 ст. 278 КПК), то для третього випадку (коли повідомлення про підозру в день складення вручити неможливо) встановлено правило, за яким вручення відповідного повідомлення має здійснюватися у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом для вручення повідомлень. Про це прямо зазначено у ч. 1 ст. 42 і ч. 1 ст. 278 КПК.

Статтею 278 КПК України передбачено порядок вручення письмового повідомлення про підозру - письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України).

Частиною 1 статті 111 КПК України передбачено, що повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.

Частиною 3 статті 111 КПК України передбачено, що повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

Так, Глава 11 Розділу ІІ КПК України містить статтю 135, якою передбачено порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні, а також статтю 136 КПК України, якою встановлено яким чином підтверджується отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом.

Відповідно до ч.1 ст.135 Глави 11 КПК України, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 136 КПК України, належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістку про виклик або ознайомлення з її змістом.

Отже, з огляду на наведені положення закону, стаття 278 КПК України покладає на слідчого/прокурора обов`язок вручити підозрюваному в кримінальному провадження письмове повідомлення про підозру в день його складення слідчим/прокурором, однак, якщо це неможливо зробити, повідомлення про підозру вручається у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень у кримінальному провадженні (ст. 111 КПК України), тобто, - у порядку здійснення виклику в кримінальному провадженні (ст. 135 КПК України) - в тому числі шляхом надіслання підозрюваному повідомлення про підозру поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення повідомлення про підозру по телефону або телеграмою, під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Згідно відомостей, що містяться в інтегрованій міжвідомчій інформаційно-телекомунікаційній системі щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України (система «Аркан», т.3 а. 144-146), ОСОБА_11 15.05.2019 о 17:48 виїхала за межі території України авіасполученням рейсом Київ-Тель Авів. Відомості щодо її повернення на територію України відсутні.

22.01.2020 заступником Генерального прокурора ОСОБА_26 у Кримінальному провадженні складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК (т. 7 а. 125-140).

У зв`язку із неможливістю вручення ОСОБА_11 нарочно Повідомлення про підозру у день його складення внаслідок не встановлення її місцезнаходження, стороною обвинувачення вжито заходів для вручення повідомлення про підозру ОСОБА_11 у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень згідно ч. 1 ст. 278 КПК України з урахуванням ст. 111 КПК України та у відповідності до ч. 2 ст. 135 КПК України, а саме, Повідомлення про підозру вручено ОСОБА_11 наступним способом:

-22.01.2020 у відповідності до протоколу вручення повідомлення про підозру вручено начальнику житлово-експлуатаційної дільниці № 411 ОСОБА_27, в межах обслуговування якої знаходиться будинок за місцем реєстрації місця проживання ОСОБА_28 за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією дислокації житлових будинків, які знаходяться на обслуговуванні ЖЕД-411 Дніпровського району м. Києва (т.7 а. 138-143зв.).

Законом України № 1382-IV від 11.12.2003 «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» в редакції яка діяла до 01.12.2021р. (ч.10 ст.6) визначалось, що Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Законом України № 1871-IX від 05.11.2021 "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні", який набув чинності з 01.12.2021р. передбачено, що реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється, зокрема, з метою ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою (стаття 3). Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону встановлено, шо Місце проживання (перебування) особи, зареєстроване до набрання чинності цим Законом, не підлягає повторній реєстрації (декларуванню).

Таким чином, реєстрація місця проживання (перебування) це спосіб повідомлення особою свого місця проживання для офіційного листування та здійснення іншої комунікації. Людина сама обирає собі місце проживання з огляду на встановлені Конституцією України права, але здійснюючи реєстрацію свого місця проживання особа повідомляє зацікавлених осіб про конкретну адресу місця свого проживання за якою з нею можна вести офіційне листування та здійснювати інші комунікації.

У ч. 2 ст. 135 КПК України вживається саме термін «місце проживання особи», відсутні вказівки щодо ознак місця проживання - зареєстроване або фактичне, але з урахуванням положень Закону України № 1871-IX, для комунікації з особою пріоритетне значення має зареєстроване такою особою місце проживання.

Крім того, з урахуванням положень Закону України № 1871-IX, для комунікації з особою надіслання повідомлення про підозру обов`язково повинно здійснюватися за зареєстрованим місцем проживання особи, оскільки саме це місце проживання визначене самою особою з метою ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій.

Підставами вважати, що квартира за адресою: АДРЕСА_1, є такою, яку ОСОБА_11 використовувала як місце проживання/перебування на території України, і тому могла отримати за вказаною адресою Повідомлення про підозру, а житлово-експлуатаційна дільниця № 411 є у розумінні ч.2ст. 135 КПК України житлово-експлуатаційною організацією за місцем проживання ОСОБА_11, є відомості, наявні в матеріалах справи, зокрема, відомості з особової картки ОСОБА_11 (база даних ДМС України, т. 7 а 176).

Вручення повідомлення про підозру житлово-експлуатаційній організації, яка здійснює обслуговування за адресою: АДРЕСА_1, узгоджується із вимогами КПК України та відповідає положенням Закону, у відповідності до яких офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції ведеться із особою за адресою зареєстрованого місця проживання.

З урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя дійшов висновку, що детективами НАБУ дотримані вимоги КПК України, оскільки органом досудового розслідування Повідомлення про підозру ОСОБА_11 вручено останній у спосіб, визначений КПК України, а саме у відповідності до положень ст.ст. 278, 111, ч.2 ст. 135 КПК України шляхом вручення Повідомлення про підозру директору житлово-експлуатаційній організації за місцем реєстрації ОСОБА_11 .

Доводи сторони захисту про те, що на момент складення повідомлення про підозру органу досудового розслідування було відомо про те, що ОСОБА_28 має зареєстроване місце проживання в Ізраїлі, у зв`язку із чим повідомлення про підозру мало б вручатися у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 135 КПК України, відхиляються з огляду на те, що на момент складення повідомлення про підозру останньою відомою адресою місця реєстрації ОСОБА_28 була квартира АДРЕСА_2, що стороною захисту не спростовано.

Про адресу місця перебування у Ізраїлі ОСОБА_28 повідомила лише 03.02.2020, що підтверджується надісланим нею листом на адресу НАБУ, де вона зазначила, що за місцем її реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 вона не проживає з 27.05.2017 (т.3 а. 149).

Згідно наданих стороною захисту документів (т.7 а. 115-117) з місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_11 знята у зв`язку з вибуттям за новою адресою у м. Києві лише 28.08.2020. Отже, до цього часу вказана адреса вважалася адресою зареєстрованого місця проживання ОСОБА_11, за якою нею здійснювалося офіційне листування та інші комунікації.

Разом з тим, на момент складання Повідомлення про підозру у органу досудового розслідування була відсутня інформація щодо іншого місця проживання/перебування (реєстрації) ОСОБА_11, що стороною захисту не спростовано, що свідчить про відсутність підстав для надсилання Повідомлення про підозру у відповідності до положень ч. 7 ст. 135 КПК України.

При цьому, у відповідності до отриманої від МЗС України інформації (т.7 а. 167-169 зв.) станом на 23.12.2021 ОСОБА_11 не подавала заяву про оформлення документів для залишення на постійне проживання за кордоном. Зазначені обставини підтверджують факт тимчасового перебування ОСОБА_11 за кордоном, відсутність у неї постійного місця проживання у Ізраїлі.

Таким чином, на момент складання Повідомлення про підозру у органу досудового розслідування були відсутні обґрунтовані підстави для вручення Повідомлення про підозру ОСОБА_11 у спосіб, передбачений ч. 7 ст. 135 КПК України.

За відсутності інформації щодо іншого місця проживання/перебування (реєстрації) ОСОБА_11, з урахуванням невстановлення її місцезнаходження, на момент складання Повідомлення про підозру ОСОБА_11 вважалася тимчасово відсутньою за місцем проживання/перебування (реєстрації) на території України за вищевказаною адресою.

Факт виїзду ОСОБА_11 за межі України, а також факт того, що в подальшому її було знято з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1, з урахуванням відсутності інформації про інше її місце проживання (реєстрації), не спростовує того, що на момент здійснення Повідомлення про підозру ОСОБА_11 у контексті положень ч. 2 ст. 135 КПК України вважалася тимчасово відсутньою за місцем проживання/перебування (реєстрації) на території України за вищевказаною адресою, за якою з ОСОБА_11 у відповідності до вимог Закону можна вести офіційне листування та здійснювати інші комунікації.

За такого, вручення Повідомлення по підозру за відомим органу досудового розслідування зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_11 на території України у спосіб, визначений ч.2 ст. 135 КПК України, є обґрунтованим та таким, що відповідає вищевстановленим обставинам.

Стороною захисту не надано таких доказів, які б спростовували відповідний висновок.

Ухвалою АП ВАКС від 16.05.2022 у справі № 991/7486/21 (т.3 а. 136-141) надано дозвіл на здійснення щодо ОСОБА_11 спеціального досудового розслідування у Кримінальному провадженні.

Заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_29 10.07.2023 складено та підписано та за його дорученням прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 того ж дня здійснено письмове повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 5 ст. 27, ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 382, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, у спосіб передбачений КПК України.

10.07.2023 на виконання вимог ч. 2 ст. 297-5 КПК України захисникам ОСОБА_11 : ОСОБА_9 за адресою АДРЕСА_3, (АО «Солодко і партнери»); ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_9; ОСОБА_12 за адресою: вул. Старокиївська, 10-Г, бізнес-центр «Вектор», секція «В», 2 поверх, оф. 210, м. Київ, 04116 та на адресу АДРЕСА_4 ; ОСОБА_6, ОСОБА_30 за адресою АДРЕСА_5 ; ОСОБА_31 за адресою АДРЕСА_6, були надіслані письмові повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 382, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, що підтверджується матеріалами справи (т.7 а. 170-175).

Вищевикладені обставини дають підстави для висновку, що орган досудового розслідування вжив усіх можливих заходів для вручення ОСОБА_11 . Повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

При цьому, зважаючи на приписи ч. 1 ст. 42 та ст. 135 КПК України, можна дійти до висновку, що дотримання прав особи при врученні їй складеного щодо неї повідомлення про підозру, у разі тимчасової відсутності такої особи за місцем її проживання, полягає не у фактичному врученні такого повідомлення (процесуального документа), а у вжитті органом досудового розслідування усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатися про факт складення такого повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин з усіх доступних для неї джерел, що і було здійснено детективом та підтверджується матеріалами Клопотання.

Крім того, Кримінальний процесуальний кодексу України не передбачає обов`язку і права детектива відкласти вручення повідомлення про підозру та чекати настання сприятливих обставин для його вручення особі, яка тимчасово відсутня за місцем проживання. В свою чергу, органом досудового розслідування було вчинено всі можливі передбачені законом дії для того, щоб особа, якій повідомляється про підозру, була обізнана про це.

Вжиття органом досудового розслідування заходів для вручення ОСОБА_11 . Повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, для підтвердження факту набуття нею статусу підозрюваної у Кримінальному провадженні в даному випадку є достатнім з урахуванням того, що у день складання та вручення Повідомлення про підозру місцезнаходження ОСОБА_11 органом досудового розслідування не встановлено, що підтверджується матеріалами Клопотання, а отже до ОСОБА_11 застосовується третій випадок набуття особою статусу підозрюваного у кримінальному провадженні у відповідності до ч. 1 ст. 42 КПК України, оскільки вона є особою, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Враховуючи, що Повідомлення про підозру, як процесуальний документ, складено та підписано з дотриманням норм кримінального процесуального законодавства і стороною обвинувачення вжито заходів для його вручення ОСОБА_11 у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (частина 1 статті 42 КПК України), що підтверджується доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими слідчим суддею, за такого, стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_11 набула статусу підозрюваної у Кримінальному провадженні відповідно до положень ч.1 ст.42 КПК України.

Щодо обґрунтованості підозри.

Однією з обов`язкових умов обрання слідчим суддею, судом запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, обвинуваченого є доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 КПК (частина 6 статті 193 КПК). Однією з підстав застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (частина 2 статті 177 КПК).

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

За такого, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність ОСОБА_11 до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для обрання відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За версією сторони обвинувачення ОСОБА_11 за вищевстановлених в ході досудового розслідування обставин своїми діями за попередньою змовою групою осіб, зокрема, з ОСОБА_14, перешкоджала виконанню рішення суду, яке набрало законної сили, що завдало істотної шкоди інтересам юридичної особи АТ «Родовід Банк», тобто, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 382 КК України, а також діями за попередньою змовою групою осіб, зокрема, з ОСОБА_14, використала завідомо підроблені документи під час подання до Київського апеляційного господарського суду від імені ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» додаткових матеріалів до заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду м. Києва від 07.07.2011 у справі № 2/84 про стягнення з ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» на користь АТ «Родовід Банк» 77 352 288,24 грн, яке набрало законної сили 22.07.2011, та апеляційної скарги на нього, тобто, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.

Згідно з доводами, викладеними у Клопотанні, та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_11 інкримінованого їй кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 382, та за ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України підтверджується сукупністю зібраних доказів, а саме:

-заявою ОСОБА_28 про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 28501095 про стягнення з ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» грошових коштів на користь ПАТ «Родовід Банк» (т.2 а. 113);

-відомостями з протоколу огляду від 30.08.2018 електронних поштових скриньок ( ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3), підтверджується, що

на ім`я ОСОБА_11 видана директором ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» ОСОБА_21 довіреність на здійснення нею представництва ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», а також наявність достатніх підстав вважати, що вона надіслала ОСОБА_13 повідомлення про скасування довіреності, виданої ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» на ім`я ОСОБА_20, тим самим запропонувавши використати завідомо підроблений документ з метою створення штучних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського м. Києва від 14.07.2011 у справі № 2/84 про стягнення коштів з цього товариства на користь АТ «Родовід Банк» (т.1,а. 157, 159-160, т.2 а. 183);

-протоколом допиту ОСОБА_21, згідно якого зафіксовано показання останнього з приводу того, що він погодився на пропозицію за матеріальну винагороду стати директором ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», підписував на виконання вказівок жінки, яка надавала консультації, документи про відкриття рахунку підприємства в АБ «Південний», будь-якими установчими документами підприємства, його печаткою він ніколи не володів та не розпоряджався (т.2 а. 231-232);

-протоколами пред`явлення ОСОБА_21 від 11.04.2019 та від 15.04.2019 для впізнання за фотознімками осіб, які пропонували йому стати директором ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» і надавали консультації під час відкриття рахунку підприємства в банківських установах, за результатами яких ОСОБА_21 впізнав ОСОБА_13 як «замовника» його послуг в частині виконання функції фіктивного директора, та ОСОБА_14, як особу, яка зимою 2016 року дала йому свої контакти з рекомендацією звертатися до неї, у випадку, якщо в нього виникнуть проблеми з правоохоронними органами (т.2 а. 233-240);

-протоколом допиту свідка ОСОБА_20, який повідомив органу досудового розслідування, що на законних підставах представляв інтереси ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», що отримував рішення Господарського суду м. Києва у справі №2/84 в липні 2011 року і передав його представникам компанії, ніколи не отримував повідомлення про відкликання довіреності, виданої ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» на його ім`я, повідомив, що за відповідних обставин не отримував би такого рішення (т.2 а. 197-199);

-протоколом огляду від 10.07.2023 матеріалів справи Господарського суду м. Києва №2/84, яким підтверджується факт подання до Київського апеляційного господарського суду від імені ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду м. Києва від 07.07.2011 у справі № 2/84 про стягнення з ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» на користь АТ «Родовід Банк» 77 352 288,24 грн, яке набрало законної сили 22.07.2011, та апеляційну скаргу на нього, факт ознайомлення ОСОБА_28 з матеріалами виконавчого провадження № 28501095 про стягнення з ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» грошових коштів на користь ПАТ «Родовід Банк», подання ОСОБА_14 та ОСОБА_11 додаткових матеріалів до заяви, зокрема, повідомлення про скасування довіреності, виданої ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» на ім`я ОСОБА_20, а також ОСОБА_11 до вказаної заяви додано копію наказу № 03/02-16 ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» від 03.02.2016 «Про затвердження результатів службового розслідування», підписаного та засвідченого директором ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» ОСОБА_21, який містив відомості щодо негайного вжиття заходів до апеляційного оскарження рішення Господарського суду м. Києва від 07.07.2011, щодо яких існують достатні підстави вважати, що за встановлених обставин є підробленими документами, з метою зняття арешту з рахунків ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» та перешкоджання виконанню рішення суду про стягнення коштів на користь ПАТ «Родовід Банк», (т.2 а. 168-195);

-постановою від 19.02.2016, винесену старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_22 у виконавчому провадженні № 28501095 про повернення виконавчого документа органу, що його видав, якою також знято арешт із коштів на рахунках боржника - ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», накладений постановами державного виконавця від 17.12.2015 та 23.12.2015 (т.3 а. 196).

Вищенаведеними доказами підтверджено наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_11 за попередньою змовою з ОСОБА_14 використала завідомо підроблені документи, умисно перешкодила виконанню рішенню суду, яке набрало законної сили, про стягнення коштів на користь ПАТ «Родовід Банк».

З огляду на вищевикладене, ураховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами справи факти, слідчий суддя вважає, що наявні достатні підстави вважати про те, що ОСОБА_11 причетна до вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 382, та за ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.

Разом з тим, вищенаведеним висновком не констатується наявність в діях ОСОБА_11 вини у вчиненні кримінальних правопорушень. Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акту, а не під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень. Встановлені в ході розгляду Клопотання обставини у сукупності з наявними у справі доказами свідчать про вірогідність причетності ОСОБА_11 до вчинення вказаних кримінальних правопорушень.

Крім того, ОСОБА_11 інкримінується усунення нею перешкод у заволодінні співучасниками злочину грошовими коштами, які надійшли на рахунки ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» на виконання рішення ЄСПЛ, тобто, вчинення за попередньою змовою з ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_15 пособництва в заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в особливо великих розмірах за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

Пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, знаряддя чи засоби вчинення кримінального правопорушення, сліди кримінального правопорушення чи предмети, здобуті кримінально протиправним шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню кримінального правопорушення (ч.5 ст.27 КК України).

З суб`єктивної сторони пособництво передбачає усвідомлення особою характеру власних дій, розуміння того, скоєнню якого саме злочину нею надається сприяння, і бажання надати таке сприяння (прямий умисел). Пособник повинен усвідомлювати суспільно небезпечний характер власного діяння, а саме, що вчинюване ним суспільно небезпечне діяння перебуває в причинному зв`язку або є необхідною умовою суспільно небезпечних наслідків. При цьому, допомога пособника має бути суттєвою.

Для кваліфікації дій, які мають форму юридичних послуг, в якості пособництва, необхідно не тільки їх ідентифікувати та відокремити від об`єктивної сторони основного злочину, а і довести факт того, що особа (повірений) усвідомлювала (або повинна була усвідомлювати) фактичні обставини злочину, була частиною цього злочинного плану, усвідомлювала (або повинна була усвідомлювати) його суспільну небезпеку і розуміла, що таке сприяння виступає необхідною умовою вчинення основного злочину або істотно полегшує таке вчинення.

З Повідомлення про підозру ОСОБА_11 вбачається, що у 2013 році ОСОБА_13, маючи можливість здійснювати вирішальний вплив на господарську діяльність ТОВ «ЗМО» та достовірно знаючи про наявність судового рішення про стягнення з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь ТОВ «ЗМО» грошових коштів у розмірі 54 179 613,40 грн, та ОСОБА_12 вирішили розробити протиправну схему щодо заволодіння та легалізації грошових коштів з державного бюджету в особливо великому розмірі під виглядом виконання рішення ЄСПЛ на користь ТОВ «Золотой Мандарин Ойл». Відповідний план складався з таких основних етапів як: (1) створення видимих правових підстав для звернення до ЄСПЛ із заявою про нібито невиконання органами державної виконавчої служби України рішення від 21.04.2009 та ухвали господарського суду м. Києва від 12.05.2009; (2) створення (за відсутності для цього підстав) умов щодо прийняття Урядовим уповноваженим у справах ЄСПЛ декларації про дружнє врегулювання спору у справі за заявою ТОВ «ЗМО» проти України № 63403/13; (3) створення через залученого співучасника умов для беззастережного виконання органами Державної виконавчої служби (далі - ДВС) рішення від 21.04.2009 та постанови від 12.05.2009 господарського суду м. Києва у справі № 41/207 про стягнення з державного бюджету України на користь ТОВ «ЗМО» повної суми заборгованості у розмірі 54 179 613,40 грн без зарахування зустрічних вимог, встановлених рішеннями судів господарської юрисдикції; (4) організація зловживання службовими особами Міністерства юстиції України своїм службовим становищем для підписання платіжних документів про перерахування зазначеної суми коштів на користь ТОВ «ЗМО»; (5) створення необхідних умов та легалізація грошових коштів, перерахованих на користь ТОВ «ЗМО» на виконання рішення ЄСПЛ від 20.10.2015.

В другій половині грудня 2015 року ОСОБА_13 та ОСОБА_12 дізналися про винесення 17.12.2015 державним виконавцем постанови про арешт всіх банківських рахунків ТОВ «ЗМО» в рамках виконавчого провадження № 28501095 щодо стягнення з цього товариства заборгованості за кредитним договором на загальну суму більше 77 млн грн на користь ПАТ «Родовід Банк». Усвідомлюючи, що це створило загрозу можливого стягнення вказаним банком коштів, що мали бути отримані ТОВ «ЗМО» згідно рішення ЄСПЛ від 20.10.2015, що унеможливить протиправне розпорядження ними, вирішили залучити до реалізації частини свого злочинного плану адвоката ОСОБА_32, яка доручала своїй помічниці ОСОБА_33 деякі технічні завдання, з метою забезпечення юридичних умов для зняття арешту з банківських рахунків ТОВ «ЗМО».

Після забезпечення цього (в результаті скасування судом апеляційної інстанції рішення суду, на підставі якого було видано виконавчий документ та відкрите виконавче провадження), виявилось, що коштами в сумі 44 996 780,76 грн, перерахованими 12.02.2016 на банківський рахунок ТОВ «ЗМО» в ПАТ «КБ «Преміум» неможливо розпорядитись через відкликання 11.02.2016 банківської ліцензії ПАТ «КБ «Преміум» та призначення ліквідатора банку, у зв`язку з чим організатори схеми вирішили забезпечити повернення вказаної суми коштів на рахунок державного казначейства, з метою повторного перерахування належних коштів Міністерством юстиції України на користь ТОВ «ЗМО» на банківський рахунок, спеціально відкритий для цього в іншому банку, для чого також було вирішено скористатися правовою допомогою ОСОБА_11 .

Як вбачається з Повідомлення про підозру, за версією сторони обвинувачення дії ОСОБА_11 по сприянню у вчиненні злочину за частиною 5 статті 191 КК, полягають у наступному: (1) ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №28501095; (2) сприяння у підготовці апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 07.07.2011 у справі №2/84; (3) сприяння ОСОБА_11 через посадових осіб ПАТ «КБ «Преміум» в поверненні грошових коштів з рахунку ТОВ «ЗМО» у ПАТ «КБ «Преміум» до Державної казначейської служби України, як нібито помилково сплачених.

Однією з обов`язкових умов обрання слідчим суддею, судом запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, обвинуваченого є доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 КПК (частина 6 статті 193 КПК). Однією з підстав застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (ч. 2 ст.177 КПК).

Як вже зазначалося вище, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 5 ст. 9 КПК).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86, § 32) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі Нечипорук і Йонкало проти України, заява № 42310/04, § 175).

Рівень обґрунтованості, доведеності підозри має корелювати зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають (можуть бути пов`язані) із прийняттям відповідного процесуального рішення (вчинення процесуальної дії): чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. При цьому стандарти доказування (переконання) поступово зростають з перебігом ефективного розслідування та потребують більш глибокого обґрунтування, що повною мірою узгоджується із об`єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку. Зазначене, зокрема, пов`язане із обов`язком слідчого судді, суду при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення (п.1 ч. 1 ст. 178 КПК).

Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є судовим рішенням, на підставі якого здійснюється затримання особи за межами України, ухвалюється рішення про застосування екстрадиційного арешту для забезпечення видачі особи з метою притягнення до кримінальної відповідальності та здійснюється доставка особи на території України до місця кримінального провадження. На відміну від затриманої особи з метою приводу, яка має гарантії не пізніше 36 годин з моменту затримання бути звільненою або доставленою до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу, затримана особа на підставі ухвали слідчого судді, суду, постановленої в порядку частини 6 статті 193 КПК, може бути затриманою і утримуватись під вартою протягом усього часу, необхідного для екстрадиції та доставки її до місця кримінального провадження. Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за процедурою, передбаченою частиною 6 статті 193 КПК, має правовим наслідком обмеження права на свободу та особисту недоторканність (постанова Об`єднаної палати ККС ВС від 14.02.2022 у справі № 991/3440/20).

Враховуючи ступінь і характер обмежень прав і свобод підозрюваного, стосовно якого обирається запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, ступінь обґрунтованості підозри для прийняття такого рішення має досягати найвищого рівня, який встановлюється КПК на стадії досудового розслідування.

Зазначений висновок викладено в ухвалі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 06.10.2022 у справі № 991/2461/20, якою скасовано ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.10.2020 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_28 у Кримінальному провадженні, постановлено нову ухвалу, якою відповідне клопотання сторони обвинувачення залишено без задоволення.

Слідчим суддею на підтвердження вчинення вищевказаних дій було досліджено долучені до Клопотання докази, у тому числі ті, які стосуються безпосередньо підозрюваної, зокрема:

-протокол огляду від 12.07.2023 разом з додатками, зокрема, апеляційна скарга ОСОБА_34 від імені ТОВ «І.С. Інвест», додаткові пояснення до неї, постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 у справі №41/207 (т.1 а. 114-125), чим підтверджується факт взяття ОСОБА_11 участі у розгляді апеляційної скарги як представника ТОВ «І.С. Інвест» у Київському апеляційному господарському суді, за результатом розгляду якої 10.11.2015 було скасовано ухвалу Господарського суду м. Києва від 12.05.2009 у справі №41/207 про зміну способу і порядку виконання рішення Господарського суду м. Києва від 21.04.2009 у справі № 41-207;

-відомості з протоколу огляду від 30.08.2018 електронних поштових скриньок ( ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 ), зокрема, фототаблиця № 3 до протоколу огляду від 30.08.2018 електронної скриньки ІНФОРМАЦІЯ_3 (якою імовірно користувався ОСОБА_13 ), з якої вбачається, що в цій електронної скриньці в одному з листів міститься в якості додатку проект довіреності від імені ТОВ «ЗМО» на ім`я ОСОБА_35, дата довіреності: 28.12.2015, дата електронного листа 29.12.2015, чим підтверджується, що на ім`я ОСОБА_11 видана директором ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» ОСОБА_21 довіреність на здійснення нею представництва ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», яка була надіслана ОСОБА_35, а також наявність достатніх підстав вважати, що нею було надіслано ОСОБА_13 повідомлення про скасування довіреності, виданої ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» на ім`я ОСОБА_20 (т.1,а. 157, 159-160, т.2 а. 183);

-протокол допиту свідка ОСОБА_36, який за версією сторони обвинувачення формально здійснював управління ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт», в порядку ст. 225 КПК України від 26.11.2019, у відповідності до показань якого вбачається наявність достатніх підстав вважати, що адвокат ОСОБА_28 давала йому документи, в яких викладала зміст показань, які останній повинен надавати органу досудового розслідування, а також десь в квітні 2018 року давала консультації з приводу того, як необхідно вести себе з детективами (т.1 а. 230зв.-231);

-протокол огляду мобільного телефону від 22.08.2018, вилученого за результатами обшуку за адресою: АДРЕСА_7, за місцем проживання ОСОБА_37, яка перебувала в трудових відносинах з ОСОБА_28 (її помічник), яким підтверджено факт надання взимку 2016 року ОСОБА_28 вказівок для ОСОБА_37 на вчинення дій, які стосуються ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» (т.2 а. 153-157);

-протокол огляду документів від 15.08.2018, яким оглянуто протокол огляду речей від 08-11.06.2018 у кримінальному провадженні № 52016000000000436, а саме трьох мобільних телефонів, вилучених в результаті проведення обшуку 02.06.2018 у АДРЕСА_8, вбачається, що у внутрішній пам`яті телефонів за допомогою пошукового запиту «ОСОБА_45» виявлено інформацію про наявність вхідних та вихідних дзвінків, а також повідомлень від абонента « ОСОБА_38 », починаючи з дати 14.09.2016 по 01.08.2018; оглядом на одному з мобільних телефонів ОСОБА_39 телефонів мобільного додатку Viber виявлено листування з абонентом « ОСОБА_40 » особистого характеру починаючи з 27.09.2016 до 01.06.2018; оглядом на іншому мобільному телефоні ОСОБА_39 мобільного додатку Viber виявлено листування з абонентом « ОСОБА_41 », в ході якого 03.08.2017 було надіслано фото паспорта ОСОБА_35 ; в Viber-листуванні з контактом ОСОБА_35 виявлено листування переважно особистого, характеру, в якому, зокрема, 17.02.2017 йдеться про узгодження нового власника мазута, а 28.02.2017 про заборгованість «київенерго» (т.2 а. 200-214);

- матеріали за результатами тимчасового доступу до речей і документів, що перебувають у володінні Міністерства юстиції України, зокрема, заява ОСОБА_35 від 26.01.2016 про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №28501095 до відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, розписка ОСОБА_35 про ознайомлення 26.01.2016 з матеріалами виконавчого провадження № 28501095 по стягненню боргу з ТОВ «ЗМО» на користь ПАТ «Родовід Банк» та копія довіреності ОСОБА_35 від товариства від 28.12.2015, які підтверджують факт ознайомлення ОСОБА_28 з матеріалами виконавчого провадження № 28501095 про стягнення з ТОВ «ЗМО» грошових коштів на користь ПАТ «Родовід Банк» та подальше звернення її помічниці до органів ДВС з метою недопущення стягнення коштів на користь ПАТ «Родовід Банк», а також факт ознайомлення ОСОБА_28 з матеріалами виконавчого провадження № 12501/3946/15 та звернення її помічниці в інтересах ТОВ «ЗМО» та містять, у тому числі, копію ухвали про прийняття апеляційної скарги ТОВ «ЗМО» на рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2011 у справі № 2/84 (т.2, а. 113-121зв.);

- відповідь ПАТ «Київенерго» на вимогу державного виконавця № 321/23 від 21.12.2015 № 42АУ/91П3/12294, розписка ОСОБА_35 про ознайомлення 13.01.2016 з матеріалами виконавчого провадження по стягненню боргу з держави на користь ТОВ «ЗМО», відкритого 16.12.2015 (т.2 а. 122-122зв.), чим підтверджується можлива обізнаність ОСОБА_11 про зарахування ПАТ «Київенерго» зустрічних однорідних вимог на суму 15 991 751,64 грн.;

- лист-відповідь ДП «Укрпошта» на адвокатський запит ОСОБА_35 про надання інформації щодо вручення адресованих ТОВ «ЗМО» листів (т.2 а. 144);

- протокол огляду від 13.03.2020, згідно якого вбачається, що при огляді оптичного носія, вилученого у ПАТ «ВФ Україна» зафіксовані телефонні з`єднання ОСОБА_11 з ОСОБА_42, ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_43, ОСОБА_24 у жовтня, грудні 2015, у лютому 2016 (т.2 а. 215-221), а також інші докази в їх сукупності.

З урахуванням вищевказаних доказів слідчий суддя дійшов висновку, що підозра можливого вчинення ОСОБА_11 інкримінованого їй кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 27, ч.5 ст. 191 КК України не є вочевидь необґрунтованою. Проте, наявні у матеріалах Клопотання та дослідженні у судовому засіданні докази не доводять, що існує обґрунтованість підозри такого рівня, який є необхідним для обмеження прав і свобод особи шляхом обрання щодо неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За версією сторони обвинувачення ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» не мало правових підстав для отримання грошових коштів за рішенням ЄСПЛ від 20.10.2015, оскільки: (1) ТОВ «ЗМО» відступило право вимоги до ПАТ «Київенерго» на усю суму боргу (54 179 613,40 грн) на користь ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» на підставі договору № 1004 від 10.04.2013, і ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» перерахувало кошти за цим договором; (2) 26.11.2013 ПАТ «Київенерго» направило ТОВ «ЗМО» лист про зарахування зустрічних однорідних вимог, це зарахування не оспорювалося ТОВ «ЗМО», тому заборгованість зменшилася на 15 991 751,64 грн і стала 38 187 861,76 грн; (3) були відсутні правові підстави для підписання Урядовим уповноваженим у справах ЄСПЛ декларації про дружнє врегулювання спору між державою та ТОВ «ЗМО».

За версією сторони обвинувачення організаторами протиправної схеми заволодіння грошовими коштами ОСОБА_11 було залучено як пособника у другій половині грудня 2015 року, тобто, вже на завершальній стадії кримінального правопорушення.

Доведення факту усвідомлення ОСОБА_11 злочинного характеру розробленого співучасниками злочину плану щодо набуття ТОВ «ЗМО» 54 179 613,40 грн на виконання рішень господарських судів передбачає наявність доказів про її обізнаність із (1) фактом (обставинами) уступлення ТОВ «ЗМО» права вимоги до ПАТ «Київенерго» на усю суму боргу (54 179 613,40 грн) на користь ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» у 2013 році, та/або з (2) фактами (обставинами) незаконного впливу з боку організаторів злочинної схеми чи інших співучасників на службових осіб Міністерства юстиції України з метою забезпечення виконання відповідних судових рішень на користь ТОВ «ЗМО» за рахунок коштів державного бюджету (за відповідною бюджетною програмою) за відсутності для цього відповідних правових підстав.

На думку слідчого судді, відомості, які містять вищенаведені доказові матеріали, що стосуються ОСОБА_28, свідчать про вчинення останньою у вказаний період дій/вжиття певних заходів на виконання нею своєї професійної діяльності як юрист, надання правової допомоги у виді представництва/консультацій тощо, зокрема, виконання нею доручень в інтересах ТОВ «І.С. Інвест», ТОВ «ЗМО» щодо вчинення нею представницьких юридично значимих дій (надання правової допомоги) як адвокатом в судах господарської юрисдикції та органах ДВС, виконання нею повноважень керівника по відношенню до підлеглих їй працівників (адвокат-помічник).

Проте, у матеріалах Клопотання відсутні докази на підтвердження того, що характер вчинених ОСОБА_11 дій свідчить про її обізнаність із загальним планом протиправного заволодіння бюджетними коштами, про її усвідомлення щодо можливого існування причинно-наслідкового зв`язку між здійсненими нею діями як юристом/адвокатом та реалізацією злочинної схеми, розробленої співучасниками злочину по заволодінню грошовими коштами.

Так, наявні у справі докази не доводять того, що ОСОБА_11 усвідомлювала злочинний характер планів організаторів схеми щодо можливого набуття ТОВ «ЗМО» коштів у сумі 54 179 613,40 грн. з державного бюджету на виконання рішення ЄСПЛ від 20.10.2015, про те, що вона була обізнана з фактом відступлення ТОВ «ЗМО» права вимоги до ПАТ «Київенерго» на усю суму боргу (54 179 613,40 грн) на користь ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» і перерахуванням ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» цих коштів за договором, а також що вона була обізнана про відсутність підстав для прийняття рішення ЄСПЛ від 20.10.2015 і що прийняття відповідного рішення є наслідком штучно створених обставин організаторами злочинного плану за участі співучасників злочину.

Аналіз наявних у матеріалах справи доказів свідчить про те, що комунікація ОСОБА_11 з іншими фігурантами справи стосувалася виконання нею доручень в інтересах ТОВ «ЗМО» як адвокатом в судах господарської юрисдикції та органах ДВС з метою прискорення виконання рішення ЄСПЛ у відкритому виконавчому провадженні, апеляційного оскарження рішення господарського суду, яким було вирішено стягнути заборгованість з ТОВ «ЗМО» на користь ПАТ «Родовід Банк» та подальшого зняття арешту з банківських рахунків ТОВ «ЗМО», повернення коштів, зарахованих на банківський рахунок ТОВ «ЗМО» в КБ «Преміум» через відкликання в нього банківської ліцензії.

Зафіксовані в ході досудового розслідування телефонні з`єднання ОСОБА_11 з організаторами/співучасниками злочину не доводять того факту, що відповідними особами ОСОБА_11 повідомлялося щодо обставин реалізації злочинного плану щодо набуття ТОВ «ЗМО» коштів у сумі 54 179 613,40 грн. з державного бюджету на виконання рішення ЄСПЛ від 20.10.2015, оскільки наявними у матеріалах Клопотання доказами не розкрито зміст відповідних телефонних розмов.

Матеріали Клопотання також не містять доказів особистого спілкування, листування чи обговорення ОСОБА_11 зі службовими особами Міністерства юстиції України питань здійснення ними дій щодо мирного врегулювання спору у справі ЄСПЛ за заявою ТОВ «ЗМО» проти України, перерахування коштів державного бюджету на користь ТОВ «ЗМО» чи обговорення фактів впливу на службових осіб Міністерства юстиції України з іншими співучасниками злочину на час здійснення нею дій, які кваліфіковані стороною обвинувачення як пособництво.

Факт спілкування ОСОБА_11 з працівниками ПАТ КБ «Преміум» у період ліквідаційної процедури цього банку з урахуванням відсутності відомостей щодо змісту відповідного спілкування сам по собі не свідчить про її обізнаність із загальним злочинним планом дій по заволодінню грошовими коштами, про те, що вжиття нею заходів щодо повернення грошових коштів, які надійшли на рахунок ТОВ «ЗМО», відкритому у ПАТ КБ «Преміум», через відкликання у нього банківської ліцензії, має ознаки пособницьких дій у вчиненні злочину за ч.5 ст. 191 КК України. Відповідні обставини не підтверджені належними доказами.

Підтверджений матеріалами Клопотання факт ознайомлення ОСОБА_28 13.01.2016 з матеріалами виконавчого провадження по стягненню боргу з держави на користь ТОВ «ЗМО», відкритого 16.12.2015, свідчить про можливу обізнаність ОСОБА_11 про зарахування ПАТ «Київенерго» зустрічних однорідних вимог на суму 15 991 751,64 грн., однак, не доводить обізнаність ОСОБА_11 із загальним злочинним планом, оскільки ці обставини стосуються лише частини заборгованості, та такі обставини не мали характеру остаточних.

Фактично, позиція сторони обвинувачення щодо обґрунтованості підозри зводиться до того, що обгрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_11 кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 382, та за ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, свідчить про обізнаність ОСОБА_11 щодо загального злочинного плану на вчинення злочину за ч.5 ст. 191 К України, та її участь у ньому як пособника.

Проте, обґрунтованість підозри у вчиненні одного кримінального правопорушення не свідчить про обґрунтованість підозри у вчиненні дотичного злочину.

З огляду на вищевстановлені обставини, досліджені докази, стадію кримінального правопорушення, на якій підозрювана вступила, у слідчого судді відсутні підстави стверджувати, що ОСОБА_11 була обізнана із загальним злочинним планом по заволодінню бюджетними коштами, що вона усвідомлювала протиправність вчинення нею дій як таких, що є сприянням іншим особам у вчиненні злочину. Матеріали Клопотання не містять достатніх доказів на підтвердження відповідних обставин на тому рівні стандарту доказування, який є необхідним для обрання відносно ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку про недоведеність стороною обвинувачення існування обґрунтованої підозри ОСОБА_11 у вчиненні злочину передбаченого ч.5 ст. 27 ч.5 ст. 191 КК України, на такому рівні, який необхідний для обрання щодо неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виправдовує таке обмеження прав і свобод особи.

Встановлення факту того, що підозра ОСОБА_11 у вчиненні злочину передбаченого ч.5 ст. 27 ч.5 ст. 191 КК України, не є обґрунтованою на такому рівні, який необхідний для обрання щодо неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, унеможливлює вирішення слідчим суддею питання щодо наявності/відсутності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, наявності/відсутності підстав вважати, що підозрювана оголошена у міжнародний розшук у відповідності до положень ч. 6 ст. 193 КПК України.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідно до положень ст.ст. 176-206 КПК України, якими регулюється порядок застосування (обрання) запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою, обрання такого запобіжного заходу здійснюється відносно особи, щодо якої існує обґрунтована підозра щодо вчинення нею кримінального правопорушення, з урахуванням встановлених в ході судового розгляду обставин, які свідчать про відсутність підстав вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_11 злочину за ч. 5 ст. 27, ч.5 ст. 191 КПК України не відповідає такому рівню обґрунтованості, який є необхідним для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення Клопотання.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 5 ст. 9, статтями 177, 183, 184, 193-194, 196, 369-372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_44