- Presiding judge (HACC) : Tkachenko O.V.
Справа № 521/17260/18
Провадження 1-кп/991/9/21
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2023 року місто Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів - головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (надалі - суд),
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,
обвинувачених ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14,
розглянувши у відкритому судовому засіданні під час підготовчого провадження у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання адвоката ОСОБА_7, який здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_12, про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР) 02 листопада 2016 року за № 52016000000000411, за обвинуваченням:
ОСОБА_10 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Одеса, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України;
ОСОБА_11 (народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Вінниця, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України;
ОСОБА_12 (народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Вінниця, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, проживає за адресою: АДРЕСА_4 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України;
ОСОБА_13 (народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Одеса, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_5 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України;
ОСОБА_14 (народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Одеса, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6, проживає за адресою: АДРЕСА_7 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Вищого антикорупційного суду знаходиться кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 02 листопада 2016 року за № 52016000000000411, за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 16 березня 2021 року у вказаному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання.
31 липня 2023 року від захисника ОСОБА_7 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання про повернення обвинувального акта прокурору. Своє клопотання адвокат обґрунтовував тим, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 52016000000000411 від 02 листопада 2016 року за обвинуваченням ОСОБА_12 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, не відповідає вимогам, які висуваються положеннями ст. 291 КПК України, у зв`язку з чим, повинен бути повернений прокурору, виходячи з наступного.
У клопотанні захисник зазначає, що детективами НАБУ також здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42017000000001097 від 10 квітня 2017 року за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст. 358 КК України, у якому ОСОБА_12 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Разом з тим, формулювання обвинувачення, які містяться в повідомленні про підозру в рамках кримінального провадження № 42017000000001097 від 10 квітня 2017 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, дублюють формулювання обвинувачення, яке міститься в обвинувальному акті в межах кримінального провадження № 52016000000000411 від 02 листопада 2016 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, у якому ОСОБА_12 є обвинуваченим, тобто сторона обвинувачення абсолютно ідентичні дії ОСОБА_12 як голови постійної комісії Одеської міської ради з питань комунального майна одночасно кваліфікувала за двома взаємовиключними складами злочину.
З огляду на викладене, адвокат вважав, що з боку сторони обвинувачення не був дотриманий принцип правової визначеності, що в свою чергу є підставою для повернення обвинувального акта, оскільки є очевидним порушення прокурором вимог п. 2 ч. 5 ст. 291 КПК України (щодо пред`явлення особі обвинувачення, яке має бути конкретним за змістом).
Крім того, оцінка фактичних обставин, а також правова кваліфікація злочину, що викладені у обвинувальному акті, дозволяють зробити висновок, що дії ОСОБА_12, який притягується до кримінальної відповідальності у даному кримінальному провадженні за ст. 191 КК України не можна кваліфікувати як «попередня змова групою осіб» без вказівки на відповідну частину ст. 28 КК України, конкретизації форми співучасті та доведеності обставин, що свідчать про існування попередньої домовленості між співучасниками щодо події злочину.
На думку захисника, відсутність у формулі обвинувачення, викладеній у повідомленні про підозру та обвинувальному акті відносно ОСОБА_12, посилання на ст. 28 КК України унеможливлює вживання словосполучення «вчинений за попередньою змовою групою осіб» при кваліфікації злочину за відповідною статтею Особливої частини КК України.
Адвокат ОСОБА_7 також звертав увагу на те, що ОСОБА_12 не є службовою особою в розумінні ст. 18 та приміток 1, 2 до ст. 364 КК України, а відтак не може бути суб`єктом злочину за ч. 5 ст. 191 КПК України.
Враховуючи наведене, захисник вважав, що в обвинувальному акті відносно ОСОБА_12 відсутнє чітке формулювання обвинувачення та належна правова кваліфікація дій вказаних осіб, а фактичні обставини, що характеризують об`єктивну та суб`єктивну сторони, є незрозумілими та суперечливими, а тому цей акт не відповідає вимогам КПК України та підлягає поверненню прокурору.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 вимоги поданого ним клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Захисники ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_8, а також обвинувачені ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 підтримали клопотання захисника ОСОБА_7 та просили його задовольнити.
Прокурор САП ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення клопотання та зазначала, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Суд дослідив подане клопотання з додатками та дійшов висновку про таке.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути прокурору обвинувальний акт у разі його невідповідності вимогам КПК України.
Вичерпний перелік обов`язкових вимог до змісту та форми обвинувального акта, а також перелік додатків до нього визначені вимогами ст. 291 КПК України. Будь-яких інших вимог до обвинувального акта норми КПК України не містять. Обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на норму (положення) закону та статті (частини статті) КК України, а також формулювання обвинувачення. Таким чином, обов`язковим є відображення в обвинувальному акті трьох складових частин: фактичних обставин кримінального правопорушення (1); правової кваліфікації (формули обвинувачення) (2) і формулювання обвинувачення (короткого викладу тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі) (3), при цьому фабулою обвинувачення є фактична модель вчиненого злочину, а формулою і формулюванням обвинувачення є правова модель злочину (юридичне формулювання), вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Публічне обвинувачення висувається обвинуваченому прокурором у процедурі судового розгляду шляхом оголошення останнім короткого викладу обвинувального акта (ч. 2 ст. 347 КПК України), що власне є початком судового розгляду, після чого суд роз`яснює суть обвинувачення, а також з`ясовує у обвинуваченого, чи зрозуміло воно йому (ч. 1 ст. 348 КПК України). Разом з тим, особа набуває статусу обвинуваченого у разі передання до суду обвинувального акта стосовно неї у порядку, встановленому вимогами ст. 291 КПК України (ч. 2 ст. 42 КПК України), у якому міститься офіційна версія сторони обвинувачення, яка сформована ним за наслідком проведеного досудового розслідування про вчинення особою кримінального правопорушення, передбаченого КК України.
З огляду на наведені норми процесуального права, дотримання вимог норми пункту «а» частини 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у тому числі із застосуванням практики Європейського суду з прав людини як джерела права, яка викладена у низці його рішень, які зазначені у клопотанні захисника («Абрамов проти Росії», «Камасінскі проти Австрії», «Пелісьє та Сассі проти Франції» тощо) в аспекті дотримання цієї норми, зокрема, щодо необхідності роз`яснення обвинувачення особі, детального її інформування про причину обвинувачення (матеріальний аспект), його характер та юридичну кваліфікацію тощо, може бути забезпечене судом лише у змагальній процедурі під час судового розгляду цього кримінального провадження.
Підготовче провадження має завданням процесуальне та організаційне забезпечення судового розгляду, у зв`язку з чим суд у підготовчому судовому засіданні повинен, зокрема, встановити відповідає чи ні вимогам КПК України обвинувальний акт.
Суд дійшов висновку, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, зокрема, і щодо викладу фактичних обставин та правової кваліфікації кримінального правопорушення. В обвинувальному акті зазначені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні відповідно до вимог ч. 1 ст. 91 КПК України, а наведені у ньому фактичні дані у сукупності дають уявлення про кожний з елементів кримінального правопорушення, що дозволяє порівняти юридичне формулювання з фактичними обставинами (фактичною складовою).
Суд зазначає, що викладені захисником ОСОБА_7 у клопотанні обставини не можуть бути підставою для повернення обвинувального акта прокурору, оскільки зі змісту п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України вбачається, що суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду. Отже, повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність в ньому таких недоліків, які саме перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
Крім того, враховуючи завдання підготовчого провадження, а також права і повноваження суду у цій стадії судового провадження, останній позбавлений можливості здійснити перевірку наведених у клопотаннях захисника обставин та доводів на цій стадії судового провадження, оскільки це є предметом судового розгляду і процесу оцінки доказів, що може здійснюватися судом виключно під час судового розгляду та ухвалення остаточного судового рішення у цьому кримінальному провадженні.
Суд не бере до уваги посилання адвоката ОСОБА_7 на обставини викладені у кримінальному провадженні № 42017000000001097 від 10 квітня 2017 року, оскільки колегія суддів має повноваження щодо судового розгляду лише стосовно обвинувачених осіб у межах висунутих обвинувачень відповідно до обвинувального акта, а тому не має прав та повноважень надавати оцінку будь-яким обставинам в інших кримінальних провадженнях.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що викладені у клопотанні захисника ОСОБА_7 доводи повинні бути предметом судового розгляду і процесу оцінки доказів, а тому не можуть бути досліджені та перевірені судом під час підготовчого провадження, а обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, у зв`язку з чим, клопотання про повернення обвинувального акта прокурору задоволенню не підлягає.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини як джерела права, суд зобов`язаний обґрунтовувати своє рішення, але це не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від його характеру (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Салов проти України», «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України», «Руїс Торіха проти Іспанії»).
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність визначених законодавством підстав для повернення обвинувального акта прокурору, у зв`язку з чим, вважає за необхідне у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 відмовити.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 314, 315, 372, 376 КПК України,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_7, який здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_12, про повернення обвинувального акта - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її проголошення. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Повний текст ухвали складений і оголошений 19 вересня 2023 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3