Document No. 113723780

Date of the hearing: 27/10/2023
Date of the decision: 27/10/2023
Case №: 991/7864/23
Proceeding №: 52023000000000445
Instance: HACC
Judicial form: Criminal
Decision type: Decision to cancel the seizure of property, Verdicts

Presiding judge (HACC): Mykhailenko V.V.

Справа № 991/7864/23

Провадження 1-кп/991/98/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2023 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря ОСОБА_4,

прокурорів ОСОБА_5, ОСОБА_6,

обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

захисників ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14,

розглянувши у судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду обвинувальний акт та угоди про визнання винуватості від 29.08.2023 у кримінальному провадженні № 52023000000000445, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.08.2023, за обвинуваченням

ОСОБА_7, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Черкаси, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, громадянка України, заміжня, освіти вища, раніше не судима, пенсіонерка, суб`єкт підприємницької діяльності

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 209 (в редакції статті до 28.04.2020), частиною 5 статті 27 частиною 2 статті 28 частиною 1 статті 366 (в редакції статті до 01.07.2020) КК України,

ОСОБА_8, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Черкаси, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2, громадянка України, незаміжня, освіти вища, раніше не судима, здійснює підприємницьку діяльність

ОСОБА_9, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у Республіці Індія, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3, громадянин Республіки Індія, одружений, освіти вища, раніше не судимий, працює виконавчим директором ТОВ «Системні маркетингові дослідження»

В С Т А Н О В И В:

1.До Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52023000000000445, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.08.2023, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 209 (в редакції статті до 28.04.2020), частиною 5 статті 27 частиною 2 статті 28 частиною 1 статті 366 (в редакції статті до 01.07.2020) КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 209 (в редакції статті до 28.04.2020), частиною 5 статті 27 частиною 2 статті 28 частиною 1 статті 366 (в редакції статті до 01.07.2020) КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 209 (в редакції статті до 28.04.2020), частиною 5 статті 27 частиною 2 статті 28 частиною 1 статті 366 (в редакції статті до 01.07.2020) КК України.

Разом з обвинувальним актом до суду надійшли угоди про визнання винуватості, укладені між

1)прокурором третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та обвинуваченою ОСОБА_7, за участю захисника - адвоката ОСОБА_10 (т. 1, а.с. 63-80);

2)прокурором третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та обвинуваченою ОСОБА_8, за участю захисника - адвоката ОСОБА_10 (т. 1, а.с. 81-98);

3)прокурором третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_9, за участю захисника - адвоката ОСОБА_12 (т. 1, а.с. 99-116).

Під час судового засідання захисник ОСОБА_10 заявив клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні. Клопотання мотивовано тим, що умови угоди передбачають надання в майбутньому обвинуваченими викривальних показів щодо інших осіб. Оскільки інші особи можуть чинити тиск на ОСОБА_7 та ОСОБА_8, захисник вважає за необхідне для забезпечення безпеки обвинувачених проводити розгляд у закритому засіданні.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства є гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами. Відповідно до частини 2 статті 27 КПК України суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини лише у разі:

1) якщо обвинуваченим є неповнолітній;

2) розгляду справи про кримінальне правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи;

3) необхідності запобігти розголошенню відомостей про особисте та сімейне життя чи обставин, які принижують гідність особи;

4) якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом;

5) необхідності забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.

При цьому підстави для ухвалення рішення про закритий розгляд справи не є імперативними і не зобов`язують суд ухвалити таке рішення, а лише надають йому таку можливість з огляду на необхідність зберігати баланс між відкритістю судового розгляду і захистом прав осіб, що беруть у ньому участь.

Під час судового засідання від адвоката ОСОБА_15, що діє в інтересах обвинуваченої у кримінальному провадженні, із якого виділені матеріали справи, що розглядається, надійшла заява щодо участі у судовому засідання. Адвокат ОСОБА_15 зауважив, що йому не відомі умови угод та які саме обов`язки мають намір взяти на себе обвинувачені. Однак, зважаючи на те, що кримінальне провадження № 52023000000000445 від 24.08.2023 було виділено з іншого кримінального провадження, в якому його підзахисна має процесуальний статус підозрюваної, адвокат вважає, що обвинувачені можуть дати викривальні покази, які вплинуть на долю, зокрема, його підзахисної. Захисники інших обвинувачених також з`являлися до судового засідання з метою участі у справі про розгляд обвинувального акту щодо ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9, посилаючись на необізнаність про умови угод, але можливу шкоду умовами прав і інтересів підозрюваних в первинній справі.

Суд погоджується, що розголошення умов угоди в частині зобов`язання обвинувачених надати викривальні покази щодо осіб, які можуть бути причетними до вчинення кримінального правопорушення можуть, ставити під загрозу як безпосередньо їх безпеку, так і інтереси кримінального провадження взагалі.

Крім того, у випадку, якщо в процесі розгляду справи суд виявить обставини, які унеможливлюють затвердження угоди, обвинувальний акт має бути повернутий прокурору для продовження досудового розслідування в загальному порядку. На підставі статті 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Таким чином, у випадку відмови у затвердженні угоди обізнаність інших осіб про обставини досудового розслідування може спричинити розголошення інформації з обмеженим доступом і зашкодити подальшому досудовому розслідуванню.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що під час розгляду справи можуть бути розголошені відомості про умови укладання угоди, суд вважає, що клопотання захисника ОСОБА_10 підлягає частковому задоволенню і розгляд кримінального провадження слід проводити у закритому судовому засіданні в частині дослідження умов укладання угод про визнання винуватості.

2.Формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, які передбачають кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачуються особи

2.1.За змістом обвинувального акта ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обвинувачуються у такому.

Досудовим розслідуванням встановлено, що власником 94,9409% акцій публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» (далі - АБ «Укргазбанк», Банк) є держава в особі Міністерства фінансів України.

У період з жовтня 2014 року до березня 2020 року ОСОБА_1 досудове розслідування щодо якої здійснюється у іншому кримінальному провадженні, діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи займану посаду та зловживаючи своїм службовим становищем, створив злочинну організацію, керував нею та брав участь у вчинюваних цією організацією злочинах, а саме організував заволодіння коштами Банку в особливо великому розмірі, підробку офіційних документів, необхідних для реалізації цих протиправних дій, а також легалізацію (відмивання) таких протиправних доходів.

Так, ОСОБА_1 поєднав свої безпосередні повноваження та повноваження інших працівників Банку зі злочинними діями стійкого злочинного об`єднання (злочинної організації), до якого увійшли службові особи Банку та інші особи з метою вчинення особливо тяжких корупційних злочинів, пов`язаних із заволодінням коштами Банку, а також щонайменше з грудня 2014 року до березня 2019 року здійснював керівництво такою злочинною організацією.

Крім того, члени злочинної організації використовували свої службові повноваження та вплив з метою залучення інших осіб для досягнення протиправних цілей. Відповідні особи використовувались як для вчинення правомірних, так і кримінально-караних дій, які були необхідним елементом у ланцюгу заволодіння коштами банківської установи та маскуванням протиправного їх походження. Характерним було те, що ці особи не були обізнані зі злочинним умислом та планом злочинної організації, їх участь була епізодичною.

Так, заволодіння коштами АБ «Укргазбанк» здійснено шляхом переказів фізичним особам, фізичним особам-підприємцям та юридичним особам коштів Банку, як оплати за послуги із залучення ними клієнтів-юридичних осіб сегменту корпоративного бізнесу на обслуговування до АБ «Укргазбанк», які фактично надані не були.

Використовуючи вже укладені депозитні договори та договори банківського рахунку із клієнтами Банку, його службові особи забезпечували підробку офіційних документів, вносячи до них завідомо недостовірні відомості про залучення третіми особами таких клієнтів Банку, та на підставі вказаних документів здійснювали виплату коштів цим третім особам.

З метою вчинення вказаних злочинів учасниками злочинної організації використано механізм матеріального стимулювання Агентів чи Партнерів за залучення Клієнтів на розміщення коштів на вкладному (депозитному) або поточному рахунку в Банку, передбачений Положенням про порядок роботи з партнерами та агентами за депозитними програмами та програмами кредитування корпоративного бізнесу в АБ «Укргазбанк», затвердженого на засіданні Правління АБ «Укргазбанк» 25.09.2013 (далі - Положення).

Відповідно до пунктів 1.1. та 1.3. Положення (в редакції від 25.09.2013) воно розроблене з метою впровадження системи мотивації партнерів, агентів та системних партнерів АБ «Укргазбанк» до залучення ними клієнтів-юридичних осіб сегменту корпоративного бізнесу на обслуговування до АБ «Укргазбанк», а також з метою збільшення обсягів продажів продуктів корпоративного бізнесу.

Згідно з пунктом 1.5. Положення (в редакції від 25.09.2013):

1)Агент - будь-яка фізична особа - резидент, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, здійснює залучення Клієнтів на обслуговування до Банку та має відкритий в Банку поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням платіжних карток у Банку (далі - Агент);

2)Клієнт - юридична особа, що відноситься до сегменту корпоративного бізнесу, за виключенням державних підприємств та підприємств із участю держави у статутному капіталі, яка здійснює свою господарську діяльність відповідно до законодавства України, відкрила вкладний (депозитний) рахунок, отримала кредит в Банку (далі -Клієнт);

3)Партнер - юридична особа (крім підприємств державної форми власності відповідно до законодавства України), фізична-особа - підприємець (виключно на загальній системі оподаткування відповідно до статей 151.1, 177 Податкового кодексу України на підставі свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності/виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), що є резидентами, які за родом своєї основної діяльності мають можливості залучати Клієнтів на обслуговування до Банку на постійній основі, забезпечуючи тим самим потік Клієнтів до Банку (далі - Партнер).

До приходу ОСОБИ_1 в АБ «Укргазбанк» відповідне Положення та передбачений ним механізм стимулювання третіх осіб за залучення клієнтів Банку у практичній діяльності банківської установи не використовувався, а залучення нових клієнтів здійснювалось працівниками Банку, до безпосередніх службових обов`язків яких це відносилось.

Разом з тим, одразу після призначення на посаду ОСОБИ_1, у період з 13.11.2014 до 23.02.2017, до вищевказаного Положення вносились зміни, які забезпечували можливості реалізації злочинного умислу щодо заволодіння коштами АБ «Укргазбанк».

Так, зокрема, перші зміни до Положення, затверджені 13.11.2014 на засіданні Правління АБ «Укргазбанк», дозволили раніше неможливе використання у механізмі виплат як Клієнтів державних підприємств та підприємств із участю держави у статутному капіталі, які розміщували в АБ «Укргазбанк» значні обсяги коштів на вкладних (депозитних) та поточних рахунках, які нібито були залучені, використаними учасниками злочинної організації - Агентами чи/та Партнерами.

Крім того, відповідні зміни надали можливість використовувати як Партнерів фізичних осіб-підприємців, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Поряд з використанням депозитних рахунків введено стимулювання Агентів та Партнерів за розміщення коштів на поточних рахунках Клієнтів та вкладах на вимогу, що вагомо збільшило суми виплат Агентам та Партнерам, а отже і створило можливості для протиправних дій із коштами Банку.

Таке нормативне регулювання внутрішньої діяльності Банку забезпечило можливість співучасникам злочину використовувати свої службові повноваження з метою вчинення протиправних дій.

До злочинної організації поряд із ОСОБА_1 входили й інші службові особи АБ «Укргазбанк» -ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, досудове розслідування щодо яких здійснюється в іншому кримінальному провадженні.

Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зловживаючи своїм службовим становищем, переконавши службову особу АБ «Укргазбанк» - ОСОБУ_13 (досудове розслідування щодо якої здійснюється у іншому кримінальному провадженні) в правомірності виплат Агентам та Партнерам Банку, забезпечили відсутність належного контролю щодо законності та обґрунтованості відповідних виплат з його сторони. При цьому ОСОБА_13 не був обізнаний щодо функціонування та діяльності злочинної організації, а також дійсної мети внесення змін у вищевказані нормативні документи Банку.

Крім того, ОСОБА_1 разом з іншими співучасниками забезпечив залучення до діяльності злочинної організації двох груп фіктивних Агентів та Партнерів:

1)перша група осіб, до якої увійшло щонайменше троє осіб, складалась із членів сім`ї чи близьких друзів членів злочинної організації (із числа службових осіб Банку), а саме: дружини ОСОБИ_2 - ОСОБИ_6 (досудове розслідування щодо якої здійснюється у іншому кримінальному провадженні), близького друга ОСОБИ_2 - ОСОБИ_7 (досудове розслідування щодо якого здійснюється у іншому кримінальному провадженні) та його дружини ОСОБИ_8 (досудове розслідування щодо якої здійснюється у іншому кримінальному провадженні). Вказані особи, враховуючи довіру до них членів злочинної організації, були ознайомлені з кінцевою злочинною метою цієї організації, а саме заволодіння коштами АБ «Укргазбанк», а тому ці особи залучались як пособники вчинення цього злочину. Водночас ці ж особи для досягнення злочинної мети були залучені до вчинення й інших злочинів - внесення до офіційних документів, а саме актів наданих послуг, завідомо неправдивих відомостей, а також легілізації (відмивання) коштів, якими заволоділи члени злочинної організації;

2)друга група осіб, до якої увійшло щонайменше семеро осіб, складалась із знайомих та менш близьких друзів членів злочинної організації, в тому числі, подруги ОСОБИ_4 - ОСОБА_8 та її матері ОСОБА_7, друга ОСОБИ_4 - ОСОБА_9 . Вказані особи, не будучи наближеними до членів злочинної організації, не були ознайомлені з кінцевою злочинною метою щодо заволодіння коштами АБ «Укргазбанк». Вони залучались як пособники у внесенні до актів наданих послуг, завідомо неправдивих відомостей, а також легалізації (відмивання) коштів. Водночас ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 з урахуванням обмеженої інформації, наданої їм ОСОБОЮ_2 та ОСОБОЮ_4, а також низьким рівнем обізнаності у фінансовій та правовій сферах, усвідомлювали протиправність своїх дій, які полягали у підробці документів та передачі отриманих коштів ОСОБІ_4, вчиняючи фінансові операції (переказ на інші рахунки, зняття, оплата комісій, податків тощо) з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, тобто легалізовували (відмивали) кошти, які у подальшому передавали членам злочинної організації.

ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА 12, будучи залученими ОСОБОЮ_2 чи ОСОБОЮ_4, не входячи до складу злочинної організації, виконували визначені їм функції пособників у внесенні до Актів наданих послуг завідомо неправдивих відомостей, а також співвиконавців у легалізації (відмиванні) коштів Банку, якими заволоділи члени злочинної організації. Так, під час вчинення зазначених злочинів вказані особи:

-особисто підпорядковувалися ОСОБІ_4 та ОСОБІ_3, а через них або ж самостійно ОСОБІ_2;

-брали участь у їх реєстрації як фізичних осіб-підприємців, в тому числі надавали необхідні посвідчені копії власних документів (паспорту, картки платника податків тощо) та підписували окремі документи, необхідні для реєстрації (заяви з додатками тощо);

-брали участь у їх постановці на облік в органах Державної фіскальної служби, а у подальшому Державної податкової служби як фізичних осіб-підприємців, в тому числі надавали необхідні посвідчені копії власних документів (паспорту, картки платника податків тощо) та підписували окремі документи, необхідні для реєстрації (заяви з додатками тощо);

-підписували документи як Агенти чи Партнери, необхідні для дотримання описаного у Розділі IV зміненого Положення механізму матеріального стимулювання агентів/партнерів за залучення клієнтів на розміщення коштів на вкладному (депозитному) або поточному рахунку в Банку, який створив видимість залучення чи утримання ними, як Агентами чи Партнерами відповідних Клієнтів, а фактично забезпечив заволодіння коштами АБ «Укргазбанк»;

-здійснювали перекази коштів, отриманих ними як фіктивними Агентами/Партнерами, між своїми банківськими рахунками;

-самостійно або через інших осіб, в тому числі шляхом надання довіреності іншому Агенту/Партнеру чи передачі ОСОБІ_4 банківських карток і PIN-кодів здійснювали зняття вказаних коштів через каси АБ «Укргазбанк».

Таким чином, у період з листопада 2014 року до березня 2020 року, ОСОБА_1 разом з учасниками злочинної організації, а саме ОСОБОЮ_2, ОСОБОЮ_3, ОСОБОЮ_4 та ОСОБОЮ_5, ОСОБОЮ_6, ОСОБОЮ_7, ОСОБОЮ_8, використавши службові повноваження ОСОБИ_13, та залучивши до вчинення окремих злочинів ОСОБУ_9, ОСОБУ_10, ОСОБУ_11, ОСОБУ_12, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_7, а також інших невстановлених на даний час співучасників цих злочинів, забезпечили підробку низки офіційних документів банківської установи, здійснили на їх підставі заволодіння грошовими коштами АБ «Укргазбанк» на загальну суму 205 998 435,93 грн, при цьому легалізувавши (відмивши) ці кошти.

Так, зокрема, у вересні 2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 особисто взяли участь у залученні на обслуговування до АБ «Укргазбанк» державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі - ДП «АМПУ»).

ОСОБА_4 організувала підготовку листа АБ «Укргазбанк» від 24.09.2015 № 1593/8293/2015, адресованого керівнику ДП «АМПУ», в якому висвітлювались досягнення Банку та пропозиція щодо співпраці АБ «Укргазбанк» зі вказаним державним підприємством. Цей лист був підписаний ОСОБА_4.

09.10.2015 заступник директора Одеської обласної дирекції АБ «Укргазбанк» направив директору департаменту корпоративного банкінгу службову записку № 5-197/15/219/2015, в якій зазначено що переговори щодо залучення ДП «АМПУ» як клієнта проведено саме Одеською обласною дирекцією АБ «Укргазбанк».

Крім того, не пізніше 12.10.2015 ОСОБА_1 особисто провів переговори та досяг домовленостей з тодішнім заступником Міністра інфраструктури України щодо залучення на обслуговування до АБ «Укргазбанк» окремих державних підприємств, які входили до сфери управління зазначеного Міністерства, а саме вищевказаного ДП «АМПУ» та морських портів.

В той же час згідно з листуванням ОСОБИ_2 та ОСОБИ_1 у месенджерах, останній особисто контролював використання ДП «АМПУ» як «Клієнта», якого нібито залучили фіктивні Агенти чи/та Партнери.

У період з 20.10.2015 до 24.03.2017 ДП «АМПУ» уклало з АБ «Укргазбанк» договір банківського рахунку № 054/197/1РКО-15 від 20.10.2015, договори банківського строкового вкладу № 100/197/1Д-15 від 01.12.2015, № 101/197/1Д-15 від 15.12.2015, № 030/197/1Д-16 від 14.03.2016, № 031/197/1Д-16 від 14.03.2016, № 037/197/1Д-16 від 30.03.2016, № 038/197/1Д-16 від 30.03.2016, № 059/197/1Д-16 від 08.06.2016, № 065/197/1Д-16 від 21.06.2016, № 066/197/1Д-16 від 21.06.2016, № 071/197/1Д-16 від 06.07.2016, № 073/197/1Д-16 від 21.07.2016, № 085/197/1Д-16 від 05.09.2016, № 086/197/1Д-16 від 05.09.2016, № 090/197/1Д-16 від 04.10.2016, № 095/197/1Д-16 від 04.11.2016, № 096/197/1Д-16 від 04.11.2016, № 106/197/1Д-16 від 07.12.2016, № 006/197/1Д-17 від 31.01.2017, № 020/197/1Д-17 (в актах помилково вказано № 021/197/1Д-17) від 24.03.2017.

Вищевказані договори ДП «АМПУ» укладало з АБ «Укргазбанк» самостійно, без будь-якого впливу зі сторони третіх осіб, у тому числі Агентів чи Партнерів, а саме на підставі внутрішніх нормативних актів підприємства, зокрема власної процедури закупівель (тендеру), передбаченої Положенням про здійснення закупівель товарів, робіт та послуг і договірну роботу в ДП «АМПУ», затвердженим наказом ДП «АМПУ» від 10.07.2015 № 136.

Зокрема, шляхом вибору банківської установи через скерування запитів у державні банки та АБ «Укргазбанк» (як банк з часткою держави понад 50%) і на підстави отриманої інформації вибору установи з найбільш привабливими пропозиціями щодо банківських продуктів та послуг, а саме АБ «Укргазбанк».

Однак, зокрема у період з 29.02.2016 до 17.03.2016 як фіктивного Партнера, який нібито залучив ДП «АМПУ», було використано ФОП ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, друга сім`ї члена злочинної організації - ОСОБИ_4 та партнер по бізнесу її чоловіка.

29.02.2016 службова особа Одеської обласної дирекції АБ «Укргазбанк», діючи від імені АБ «Укргазбанк» як Замовника, та Пандей Джайдіп Кумар як Партнер, знаходячись у місті Одесі, уклали договори про надання послуг № 009/ООД/П-16 та № 010/ООД/П-16.

03.03.2016 на засіданні комітету з управління активами та пасивами АБ «Укргазбанк» під головуванням ОСОБИ_1 та за участі, зокрема, ОСОБИ_2, як члена цього комітету, розглянуто питання «Про встановлення умов співпраці з Партнером ФОП ОСОБА_9 за надання послуг із залучення клієнта ДП «АМПУ» (пролонгація договору банківського строкового вкладу № 100/197/1 (протокол засідання № 030316/2).

Так, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, знаючи, що ДП «АМПУ» вже тривалий час є клієнтом АБ «Укргазбанк», залучення та утримання якого здійснювали працівники Банку, голосували «ЗА» вищевказане питання, при цьому не повідомляючи іншим членам Комітету відомостей про їх персональну участь у залученні та утриманні ДП «АМПУ» на обслуговуванні в Банку.

За результатами розгляду вказаного питання членами Комітету прийняті рішення про встановлення ДП «АМПУ» умов для розміщення коштів на поточному рахунку, а також про встановлення плати ОСОБА_16 за надання послуг із залучення вказаного клієнта.

11.03.2016 службова особа АБ «Укргазбанк», знаходячись у місті Одеса, підписала з ОСОБА_9 такі акти наданих послуг: № 1 на суму 1157623,50 грн; № 1 на суму 990260,06 грн.

До цих актів внесли завідомо неправдиві відомості про те, що загалом у період з 01.02.2016 по 29.02.2016, ФОП ОСОБА_9 нібито залучив ДП «АМПУ» на обслуговування в АБ «Укргазбанк», а саме на розміщення коштів на поточних та вкладних (депозитних) та поточних рахунках, відкритих на підставі вищевказаних договорів № 054/197/1РКО-15 від 20.10.2015 та № 101/197/1Д-15 від 15.12.2015.

Таким чином ОСОБА_9 11.03.2016 як пособник сприяв внесенню до офіційних документів - актів наданих послуг - завідомо неправдивих відомостей.

На підставі вказаних фіктивних актів та складених на їх основі розпоряджень на оплату 11.03.2016 АБ «Укргазбанк» на рахунок ОСОБА_9 № НОМЕР_1, відкритий у цьому ж Банку, як оплату за послуги, що фактично надані не були, перераховано 2 147 883,56 грн, зокрема: 11.03.2016 зараховано 1157623,50 грн та 11.03.2016 - 990260,06 грн.

Надалі, у період з 14.03.2016 до 17.03.2016 іншим фіктивним Партнером ОСОБОЮ_11 на підставі виданої ОСОБА_9 довіреності здійснено зняття вказаних сум готівкою, за виключення сум, сплачених банку у вигляді комісій за зняття готівки. Після чого зняті готівкові кошти ОСОБА_11, за добровільної згоди ОСОБА_9, передала ОСОБІ_4.

Після чого працівниками банківської установи, у тому числі ОСОБОЮ_4 здійснені подальші дії для маскування походження вказаних грошових коштів та можливості протиправного розпорядження ними відповідними членами злочинної організації.

Таким чином ОСОБА_9 у період з 11.03.2016 до 17.03.2016, забезпечив здійснення фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок заволодіння ними членами злочинної організації, а також використав частину цих коштів на сплату, як ФОП, податків, зборів (обов`язкових платежів); на сплату банківських комісій, тобто вчинив легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Надалі, у період з березня до травня 2016 року як фіктивного Партнера, який нібито залучив ДП «АМПУ», використано ФОП ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, матір іншого фіктивного Партнера ОСОБА_8 .

При цьому, з метою відповідності Положенню та можливості залучення її як фіктивного Партнера 17.03.2016 ОСОБА_7 додала до своїх видів економічної діяльності «Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.» (код КВЕД 63.99). В той же час, основним видом її економічної діяльності була та є «Діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання» (код КВЕД 55.20).

У період з березня 2016 року до 06.04.2016 службова особа АБ «Укргазбанк», діючи від імені Банку як Замовника, та ОСОБА_7 як Партнер, знаходячись у місті Одеса, уклали договір про надання послуг № 12/ООД/П-16 від 06.04.2016, а також, знаходячись у місті Києві, уклали додаткові угоди № 1 від березня 2016 року (точної дати не зазначено) до договору про надання послуг № 010/ООД/П-16 від 29.02.2016 про заміну сторони цього договору з ОСОБА_9 на ОСОБА_7, № 1 від березня 2016 року (точної дати не зазначено) до договору про надання послуг № 009/ООД/П-16 від 29.02.2016 про заміну сторони цього договору з ОСОБА_9 на ОСОБА_7 .

У подальшому 29.03.2016 на засіданні комітету з управління активами та пасивами АБ «Укргазбанк» за участю ОСОБИ_1 та ОСОБИ_2 як членів цього комітету розглянуто питання «Про встановлення умов співпраці з Партнером ФОП ОСОБА_7 за надання послуг із залучення клієнта ДП «АМПУ» на розміщення коштів на вкладних (депозитних) та поточних рахунках, відкритих в АБ «Укргазбанк» (протокол засідання № 290316/1).

Так ОСОБА_1 та ОСОБА_2, знаючи, що ДП «АМПУ» вже тривалий час є клієнтом АБ «Укргазбанк», залучення та утримання якого здійснювали працівники Банку, голосували «ЗА» вищевказане питання, при цьому не повідомляючи іншим членам Комітету відомостей про їх персональну участь у залученні та утриманні ДП «АМПУ» на обслуговуванні в Банку.

За результатами розгляду вказаного питання членами Комітету прийнято рішення про встановлення ДП «АМПУ» умов для розміщення коштів на вкладних депозитних та поточних рахунках, а також про встановлення плати Партнеру ОСОБА_7 за надання послуг із залучення вказаного клієнта.

У період з 06.04.2016 до 10.05.2016 службова особа АБ «Укргазбанк», знаходячись в місті Одеса, підписала з ОСОБА_7 такі акти наданих послуг: № 1 від 06.04.2016 на суму 791684,68 грн; № 2 від 06.04.2016 на суму 645628,82 грн; № 2 від 06.04.2016 на суму 658726,50 грн; № 2 від 10.05.2016 на суму 1549430,99 грн; № 3 від 10.05.2016 на суму 151958,15 грн.

До цих актів внесли завідомо неправдиві відомості про те, що загалом у період з 01.03.2016 по 30.04.2016, ФОП ОСОБА_7 нібито залучила ДП «АМПУ» на обслуговування в АБ «Укргазбанк», а саме на розміщення коштів на вкладних (депозитних) та поточних рахунках, відкритих на підставі договорів № 100/197/1Д-15 від 01.12.2015, № 101/197/1Д-15 від 15.12.2015, № 030/197/1Д-16 від 14.03.2016 та № 054/197/1РКО-15 від 20.10.2015.

Таким чином ОСОБА_7 у період з 06.04.2016 до 10.05.2016 як пособник сприяла внесенню до офіційних документів, а саме вищевказаних актів наданих послуг завідомо неправдивих відомостей.

На підставі вказаних фіктивних актів та складених на їх основі розпоряджень на оплату у період з 06.04.2016 по 10.05.2016 АБ «Укргазбанк» на рахунок ОСОБА_7 № НОМЕР_2, відкритий у цьому ж Банку, в якості оплати за послуги, що фактично надані не були, перераховано 3 797 429,14 грн, зокрема: 06.04.2016 зараховано 791684,68 грн; 06.04.2016 - 645628,82 грн; 06.04.2016 - 658726,50 грн; 10.05.2016 - 1549430,99 грн та 10.05.2016 - 151958,15 грн.

Після зарахування цих сум на рахунок № НОМЕР_2 у період з 06.04.2016 по 10.05.2016 ОСОБА_7 здійснила переказ коштів за виключенням сум, необхідних для сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), на свій рахунок № НОМЕР_3, відкритий також у АБ «Укргазбанк».

Надалі, у період з 07.04.2016 до 18.05.2016 ОСОБА_7 самостійно або ж ОСОБА_4 за допомогою отриманих від ОСОБА_7 належної їй банківської картки та PIN-коду, здійснювали зняття вказаних сум готівкою за виключенням сум, сплачених банку у вигляді комісій за зняття готівки.

Після чого працівники банківської установи, у тому числі ОСОБА_4, здійснили подальші дії для маскування походження вказаних грошових коштів та можливості протиправного розпорядження ними відповдіними членами злочинної організації.

Таким чином ОСОБА_7 у період з 06.04.2016 до 18.05.2016 забезпечила здійснення фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок заволодіння ними членами злочинної організації, а також використала частину цих коштів на сплату як ФОП податків, зборів (обов`язкових платежів) і сплату банківських комісій, тобто вчинила легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Крім того, у період з 16.03.2016 до 02.08.2016 як фіктивного Партнера, який нібито залучив ДП «АМПУ», використано ФОП ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, подругу члена злочинної організації ОСОБИ_4. При цьому ОСОБА_8 зареєструвалась як ФОП безпосередньо перед її залученням в якості фіктивного Партнера, а саме 15.03.2016. Кошти, отримані від АБ «Укргазбанк», були єдиним джерелом доходів ОСОБА_8 як ФОП.

В подальшому, у період з 14.03.2016 по 29.04.2016 службові особи АБ «Укргазбанк», діючи від імені Банку як Замовника, та ОСОБА_8 як Партнер, знаходячись у місті Одеса, уклали договори про надання послуг № 013/ООД/П-16 та № 014/ООД/П-16 від 16.03.2016, а також знаходячись у місті Києві - додаткову угоду № 1 від 29.04.2016 до договору про надання послуг № 012/ООД/П-16 від 14.03.2016 про заміну сторони цього договору з ОСОБА_7 на ОСОБА_8 .

У подальшому, 29.03.2016 та 19.05.2016 на засіданнях Комітету за участю, зокрема, ОСОБИ_1, ОСОБИ_2, як членів цього комітету, розглянуто питання «Про встановлення умов співпраці з Партнером ФОП ОСОБА_8 за надання послуг із залучення клієнта ДП «АМПУ» на розміщення коштів на вкладних (депозитних) та поточних рахунках, відкритих в АБ «Укргазбанк» (протоколи засідань № 290316/1, № НОМЕР_4, № 190516/6). Так, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, знаючи, що ДП «АМПУ» вже тривалий час є клієнтом АБ «Укргазбанк», залучення та утримання якого здійснювали працівники Банку, зокрема й ОСОБА_1 та ОСОБА_2, особисто, голосували «ЗА» вищевказане питання, при цьому не повідомляючи іншим членам Комітету відомостей про їх персональну участь у залученні та утриманні ДП «АМПУ» на обслуговуванні в Банку.

За результатами розгляду вказаного питання членами Комітету прийняті рішення про встановлення ДП «АМПУ» умов для розміщення коштів на поточному рахунку, а також про встановлення плати Партнеру ОСОБА_8 за надання послуг із залучення вказаного клієнта.

У період з 06.04.2016 до 10.05.2016 службові особи АБ «Укргазбанк», знаходячись в місті Одеса, підписали з ОСОБА_8 такі акти наданих послуг:

-№ 2 від 06.04.2016 на суму 583708,48 грн;

-№ 2 від 06.05.2016 на суму 1239459,30 грн;

-№ 2 від 08.06.2016 на суму 921816,81 грн;

-№ 1 від 08.06.2016 на суму 85783,85 грн;

-№ 3 від 08.06.2016 на суму 732166,51 грн.

До цих актів внесли завідомо неправдиві відомості про те, що загалом у період з 06.04.2016 до 18.05.2016 ФОП ОСОБА_7 нібито залучила ДП «АМПУ» на обслуговування в АБ «Укргазбанк», а саме на розміщення коштів на вкладних (депозитних) та поточних рахунках, відкритих на підставі вищевказаних договорів № 100/197/1Д-15 від 01.12.2015, № 101/197/1Д-15 від 15.12.2015, № 030/197/1Д-16 від 14.03.2016, № 054/197/1РКО-15 від 20.10.2015, № 031/197/1Д-16 від 14.03.2016, № 037/197/1Д-16 від 30.03.2016.

Таким чином, ОСОБА_8 у період з 06.04.2016 до 08.06.2016 як пособник сприяла внесенню до офіційних документів, а саме вищевказаних актів наданих послуг, завідомо неправдивих відомостей.

На підставі вказаних фіктивних актів та складених на основі них розпоряджень на оплату у період з 06.04.2016 по 08.06.2016 АБ «Укргазбанк» на рахунок ОСОБА_8 № НОМЕР_5, відкритий у цьому ж Банку, в якості оплати за послуги, що фактично надані не були, переказано 3 562 934,95 грн, зокрема:

-06.04.2016 зараховано 583708,48 грн;

-06.05.2016 - 1239459,30 грн;

-08.06.2016 - 921816,81 грн;

-08.06.2016 - 85783,85 грн;

-08.06.2016 - 732166,51 грн.

Після зарахування цих сум на рахунок № НОМЕР_5 у період з 06.04.2016 по 08.06.2016 ОСОБА_8 здійснила переказ коштів за виключенням сум, необхідних для сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), на свій рахунок № НОМЕР_6, відкритий також у АБ «Укргазбанк».

Надалі, у період з 07.04.2016 до 14.06.2016 ОСОБА_8 самостійно або ж ОСОБА_4 за допомогою отриманих від ОСОБА_7 належної їй банківської картки та PIN-коду, здійснила зняття вказаних сум готівкою, за виключення сум, сплачених банку у вигляді комісій за зняття готівки.

Після цього працівники банківської установи, у тому числі ОСОБА_4, здійснили подальші дії для маскування походження вказаних грошових коштів та можливості протиправного розпорядження ними відповдіними членами злочинної організації.

Таким чином, ОСОБА_8 у період з 06.04.2016 до 14.06.2016 забезпечила здійснення фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок заволодіння ними членами злочинної організації, а також використала частину цих коштів на сплату, як ФОП, податків, зборів (обов`язкових платежів) і на сплату банківських комісій, тобто вчинила легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

2.2.Правова кваліфікація дій ОСОБА_7 :

1)частина 2 статті 209 (в редакції статті до 28.04.2020) КК України, а саме вчинення фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також використання коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчинені за попередньою змовою групою осіб;

2)частина 5 статті 27 частина 2 статті 28 частина 1 статті 366 (в редакції статті до 01.07.2020) КК України, а саме пособництво у внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

2.3.Правова кваліфікація дій ОСОБА_8 :

1)частина 2 статті 209 (в редакції статті до 28.04.2020) КК України, а саме вчинення фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також використання коштів одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчинені за попередньою змовою групою осіб;

2.4.Правова кваліфікація дій ОСОБА_9 :

2)частина 5 статті 27 частина 2 статті 28 частна 1 статті 366 (в редакції статті до 01.07.2020) КК України, а саме пособництво у внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

2.5.Формулювання обвинувачення, висунутого ОСОБА_7 :

ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що в період з березня 2016 року по 18.05.2016 вона, діючи умисно, як пособник злочину, за попередньою змовою із ОСОБОЮ_4, сприяла внесенню неправдивих відомостей до Актів наданих послуг, тобто вчинила злочин, передбачений частиною 5 статті 27 частиною 2 статті 28 частиною 1 статті 366 КК України.

Крім того, ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що в період з 06.04.2016 до 18.05.2016, діючи умисно, як співвиконавець злочину, за попередньою змовою з ОСОБОЮ_4, здійснила фінансові операції з коштами АБ «Укргазбанк», якими заволоділи члени злочинної організації, а також використала частину цих коштів на сплату як ФОП податків, зборів (обов`язкових платежів) та на сплату банківських комісій, таким чином легалізувавши (відмивши), доходи в сумі 3 797 429,14 грн, тобто вчинила злочин, передбачений частиною 2 статті 209 (в редакції статті до 28.04.2020) КК України.

2.6.Формулювання обвинувачення, висунутого ОСОБА_8 :

ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що в період з березня 2016 року по 14.06.2016, діючи умисно, як пособник злочину, за попередньою змовою із ОСОБОЮ_4, сприяла внесенню неправдивих відомостей до Актів наданих послуг, тобто вчинила злочин, передбачений частиною 5 статті 27 частиною 2 статті 28 частиною 1 статті 366 КК України.

Крім того, ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що в період з 06.04.2016 до 14.06.2016, діючи умисно, як співвиконавець злочину, за попередньою змовою з ОСОБОЮ_4, здійснила фінансові операції з коштами АБ «Укргазбанк», якими заволоділи члени злочинної організації, а також використала частину цих коштів на сплату як ФОП податків, зборів (обов`язкових платежів) та сплату банківських комісій, таким чином легалізувавши (відмивши) доходи в сумі 3 562 934,95 грн, тобто вчинила злочин, передбачений частиною 2 статті 209 (в редакції статті до 28.04.2020) КК України.

2.7.Формулювання обвинувачення, висунутого ОСОБА_9 :

ОСОБА_9 обвинувачується у тому, що в період з 29.02.2016 по 17.03.2016, діючи умисно, як пособник злочину, за попередньою змовою із ОСОБОЮ_4, сприяв внесенню неправдивих відомостей до Актів наданих послуг, тобто вчинив злочин, передбачений частиною 5 статті 27 частиною 2 статті 28 частиною 1 статті 366 КК України.

Крім того, ОСОБА_9 обвинувачується у тому, що в період з 29.02.2016 по 17.03.2016, діючи умисно, як співвиконавець злочину, за попередньою змовою з ОСОБОЮ_4, здійснив фінансові операції з коштами АБ «Укргазбанк», якими заволоділи члени злочинної організації, а також використав частину цих коштів на сплату як ФОП податків, зборів (обов`язкових платежів) та сплату банківських комісій, таким чином легалізувавши (відмивши) доходи в сумі 2 147 883,56 грн, тобто вчинив злочин, передбачений частиною 2 статті 209 (в редакції статті до 28.04.2020) КК України.

3.Відомості про укладені між прокурором та обвинуваченими ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 угоди про визнання винуватості.

3.1.Зміст угоди про визнання винуватості, укладеної із ОСОБА_7 .

Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень".

3.2.Зміст угоди про визнання винуватості, укладеної із ОСОБА_8 .

3.3.Зміст угоди про визнання винуватості, укладеної із ОСОБА_9 .

4.Позиції учасників судового провадження

4.1.Прокурор у судовому засіданні зазначив про відповідність умов угод про визнання винуватості вимогам законодавства і просив затвердити їх. Підтвердив добровільність укладання угод сторонами. Наголосив, що умови угод у повному обсязі відповідають інтересам суспільства як в частині забезпечення швидкого судового провадження з дотриманням прав обвинувачених, так і в частині надання фінансової підтримки Збройним Силам України в умовах повномасштабного воєнного вторгнення російської федерації. Додатково зауважив, що надані під час досудового розслідування показання обвинувачених дозволили значно прискорити збір доказів та допомогли встановити причетних до вчинення кримінального правопорушення осіб.

За твердженням прокурора, умовами угод не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, а виконання взятих на себе за угодою зобов`язань обвинуваченими не є неможливим для них.

4.2.Обвинувачена ОСОБА_7 у судовому засіданні підтвердила, що усвідомлює суть висунутого їй обвинувачення, визнає вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, не заперечує фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті і в угоді про визнання винуватості. Підтвердила, що укладання угоди про визнання винуватості носить добровільний характер, а виконання взятих на себе за угодою зобов`язань є реальним. Зауважила, що має заощадження, рухоме і нерухоме майно, комерційну нерухомість, за рахунок якої має намір виконати взяті на себе за угодою зобов`язання. Скарги на дії, рішення чи бездіяльність детективів і прокурорів під час досудового розслідування відсутні, жодного примусу, спрямованого на укладання угоди, з боку сторони обвинувачення або інших осіб, не було.

Зазначила, що обізнана про вид та розмір покарання, яке їй буде призначено у випадку затвердження угоди, погоджується на нього, а також підтвердила, що усвідомлює правові наслідки призначення такого покарання.

Також обвинувачена підтвердила, що цілком розуміє наявність у неї права на повний судовий розгляд, у якому прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого її обвинувачують; права мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; права допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення; права подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на її користь.

Підтвердила розуміння наслідків укладення та затвердження угоди, визначених у статті 473 КПК України, а також наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК України.

Просила Суд затвердити угоду про визнання винуватості.

4.3.Обвинувачена ОСОБА_8 у судовому засіданні підтвердила, що усвідомлює суть висунутого їй обвинувачення, визнає вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, не заперечує фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті і в угоді про визнання винуватості. Вказала, що укладання угоди про визнання винуватості носить добровільний характер, а виконання взятих на себе за угодою зобов`язань є реальним. Зауважила, що має стабільний заробіток, рухоме і нерухоме майно, та має намір і можливості виконати взяті на себе за угодою зобов`язання. Скарги на дії, рішення чи бездіяльність детективів і прокурорів під час досудового розслідування відсутні, жодного примусу, спрямованого на укладання угоди, з боку сторони обвинувачення або інших осіб, не було.

Зазначила, що обізнана про вид та розмір покарання, що їй буде призначено у випадку затвердження угоди, а також підтвердила, що усвідомлює правові наслідки призначення такого покарання.

Підтвердила, що їй цілком зрозумілі наслідки укладення та затвердження угоди, визначені у статті 473 КПК України, а також наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК України.

Просила Суд затвердити угоду про визнання винуватості.

4.4.Обвинувачений ОСОБА_9 у судовому засіданні підтвердив, що усвідомлює суть висунутого йому обвинувачення, не заперечує жодну із фактичних обставин, викладених як в обвинувальному акті, так і в угоді про визнання винуватості. Також підтвердив, що укладання угоди про визнання винуватості носить добровільний характер, а виконання взятих на себе за угодою зобов`язань не є неможливим. Зауважив, що має стабільний заробіток та має намір і можливості виконати взяті на себе за угодою зобов`язання. Скарги на дії, рішення чи бездіяльність детективів і прокурорів під час досудового розслідування відсутні, жодного примусу, спрямованого на укладання угоди, з боку сторони обвинувачення або інших осіб, не було.

Зазначив, що обізнаний про вид та розмір покарання, що йому буде призначено у випадку затвердження угоди, а також підтвердив, що усвідомлює правові наслідки призначення такого покарання.

Також обвинувачений підтвердив, що цілком розуміє наявність у нього права на повний судовий розгляд, у якому прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого її обвинувачують; права мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; права допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення; права подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь.

Підтвердив, що йому цілком зрозумілі наслідки укладення та затвердження угоди, визначені у статті 473 КПК України, а також наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК України.

Просив Суд затвердити угоду про визнання винуватості.

4.5.Захисники ОСОБА_12, ОСОБА_10 та ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_14 підтримали угоди про визнання винуватості, наголосили на тому, що їх укладення є добровільним актом усіх сторін. Також захисники підтвердили, що були залучені до процесу укладання угоди з моменту ініціювання, та пояснили обвинуваченим істотні умови угоди та наслідки її укладання.

5.Мотиви, з яких Суд виходив при вирішенні питання про відповідність угод вимогам законодавства і при ухваленні вироку, а також положення законодавства, якими він керувався

При вирішенні питання щодо можливості затвердження угоди суд має встановити, що укладена сторонами угода відповідає вимогам законодавства і відсутні підстави для відмови в її затвердженні.

Дослідивши зміст угод про визнання винуватості, заслухавши думки прокурора, обвинувачених, їх захисників, потерпілого та його представника, суд дійшов таких висновків.

5.1.Щодо відповідності умов угод вимогам КПК України та КК України

Відповідно до частини 2 статті 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (пункт 1 частини 4 статті 469 КПК України).

На час вчинення інкримінованих обвинуваченим діянь редакція частини 2 статті 209 КК України встановлювала, що вчинення фінансової операції чи правочину з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення), а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, що вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або у великому розмірі каралося позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

З 28.04.2020 набрав чинності Закон України № 361-IX від 06.12.2019, яким змінена санкція частини 2 статті 209 КК України і становить позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Водночас на час вчинення інкримінованих обвинуваченим діянь редакція частини 1 статті 366 КК України встановлювала, що складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів караються штрафом до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

З 24.04.2019 року набрав чинності Закон України № 2617-VIII від 22.11.2018, яким в абзаці другому частини першої статті 366 слова «до двохсот п`ятдесяти» замінено словами «від двох тисяч до чотирьох тисяч».

Відповідно до частини 2 статті 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Водночас згідно з частинами 1, 4 статті 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Злочин, передбачений частиною 2 статті 209 КК, на час вчинення за ступенем тяжкості згідно з приписами статті 12 КК України належав до особливо тяжких. У зв`язку зі змінами, внесеними Законом України 361-IX від 06.12.2019, кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 209 КК України, віднесли до тяжких злочинів, а санкція вказаної частини зменшилась. Наведені зміни однозначно поліпшують становище особи, а тому суд до частини 2 статті 209 КК України застосовує положення статті у чинній нині редакції.

Водночас аналіз змін до частини 1 статті 366 КК України в світлі обставин цього провадження свідчить про те, що у порівнянні із законом, який діяв на час вчинення інкримінованого діяння, вони не скасовують кримінальну протиправність діяння, не пом`якшують кримінальну відповідальність та жодним чином не поліпшують становище обвинувачених. Тому відповідно до частини 2 статті 4 КК України щодо обвинувачення за частиною 1 статті 366 КК України підлягає застосуванню закон, який діяв на час вчинення інкримінованого обвинуваченим діяння.

За таких обставин укладання прокурором угоди про визнання винуватості з обвинуваченими ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не суперечить вимогам частини 2 статті 469 КПК України та пункту 1 частини 4 статті 469 КПК України щодо тяжкості кримінального правопорушення.

Пунктом 9 частини 2 статті 52 КПК України передбачено, що у разі укладення угоди про визнання винуватості участь захисника є обов`язковою та забезпечується з моменту ініціювання укладення угоди. Судом встановлено, що угоди між прокурором та обвинуваченими ОСОБА_7, ОСОБА_8 складені та підписані 29.08.2023 у присутності їх захисника - адвоката ОСОБА_10, про що свідчить підпис останнього на текстах угод. Угода між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_9 складена та підписана 29.08.2023 у присутності його захисника - адвоката ОСОБА_12 .

Вимоги до змісту угоди про визнання винуватості закріплені у статті 472 КПК України. Суд встановив, що угоди про визнання винуватості відповідають формальним вимогам, оскільки містять усі необхідні реквізити та обставини.

Зокрема, угоди про визнання винуватості, укладені між прокурором та обвинуваченими ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, містять формулювання обвинувачення щодо кожного обвинуваченого, правову кваліфікацію кримінальних правопорушень із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Сформульоване в угодах обвинувачення відображає істотні фактичні обставини, які є тотожними викладу обставин в обвинувальному акті.

В угодах зазначено обставини, які враховані прокурором при вирішенні питання про їх укладення, зокрема, ступінь та характер сприяння обвинувачених у кримінальному провадженні, характер і тяжкість вчиненого обвинуваченими кримінального правопорушення, наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидкого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень

Суд встановив, що правова кваліфікація кожного із діянь обвинувачених є правильною, що з`ясовано та підтверджено у судовому засіданні. Кримінально-правова оцінка суспільно-небезпечних дій обвинувачених, викладена в угодах, в цілому відповідає ознакам, встановленим у нормах кримінального закону.

У судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтвердили кожну із обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вони обвинувачуються та які викладені в угодах та обвинувальному акті. У присутності захисників визнали свою винуватість у вчиненні інкримінованих їм злочинів. Обвинувачені та їх захисники в судовому засіданні погодилися з кваліфікацією діянь, зазначеною в обвинувальному акті і угодах.

Абзацом 5 частини 4 статті 469 КПК України передбачено, що угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Як вбачається зі змісту обвинувального акта, кримінальними правопорушеннями, у вчинення яких обвинувачуються ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 шкоди (збитків) не завдано.

Відтак невідповідності умов угод вимогам КПК України та КК України Суд не встановив.

5.2.Щодо відповідності умов угод інтересам суспільства

Відповідно до пункту 2 частини 7 статті 474 КПК України суд відмовляє у затвердженні угоди у разі невідповідності її умов інтересам суспільства.

Під суспільним інтересом у кримінальному процесі розуміють певні вигоди для всього суспільства, без задоволення яких неможливо забезпечити його всебічний, стабільний та демократичний розвиток. Вони визнані державою, забезпечені правом, а їх задоволення є гарантією існування і розвитку суспільства вцілому. Суспільний інтерес - це те, що спонукає діяти так, а не інакше заради блага всього суспільства і для блага окремої людини.

У кримінальному провадженні суспільний інтерес загалом виражений в його завданнях, визначених статті 2 КПК України, та полягає у захисті особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Як зазначено в угодах про визнання винуватості, до виділення матеріалів досудового розслідування за підозрою ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 із кримінального провадження № 52019000000000143, у ньому було повідомлено про підозру 15 особам. Досудове розслідування охоплює період з 2014 року по 2020 рік. Обсяг матеріалів кримінального провадження становить близько 400 томів, кількість свідків - понад 100 осіб. Характер досудового розслідування свідчить про його виняткову складність.

Водночас у випадку постановлення судом рішення на підставі угоди про визнання винуватості, умовами укладання якої є добровільність та беззастережне визнання особою своєї винуватості, необхідність у дослідженні доказів, в тому числі допиті свідків відсутня. Адже обвинувачені не заперечують ні фактичних обставин кримінального правопорушення, ні їх юридичну оцінку. З юридичною оцінкою діянь також погоджуються захисники, які є спеціалістами у галузі права.

Укладення і затвердження угоди при дотриманні встановлених законом умов має наслідком скорочення часу досудового розслідування і судового розгляду справи, економію державних ресурсів і особистих ресурсів учасників провадження, зменшення навантаження на прокуратуру, адвокатуру та суди, в яких вивільнюється час і ресурс на виконання своїх завдань і функцій.

У разі затвердження угод про визнання винуватості обвинувачені зобов`язуються перерахувати на підтримку Збройних сил України, а саме Проекту UNITED24 «Армія Дронів» значні суми. Так ОСОБА_7 має внести 3,798 млн грн, ОСОБА_8, - 3,5 млн грн, ОСОБА_9 - 3 млн грн. Крім того, кожен з обвинувачених зобов`язується відшкодувати одну шістнадцяту понесених органом досудового розслідування процесуальних витрат.

Вказане в умовах повномасштабної військової агресії з боку рф безпосередньо очевидно свідчить про додатковий суспільний інтерес - забезпечення фінансовим ресурсом Збройних Сил України для посилення їх спроможності стримувати та відбивати агресію рф.

Затвердження угод забезпечить притягнення обвинувачених до відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень і їх виправлення. Зазначене сприятиме формуванню у обвинувачених і інших членів суспільства антикримінальної правосвідомості та усвідомлення невідворотності покарання за вчинені правопорушення.

З огляду на беззаперечне визнання обвинуваченими своєї винуватості, сприяння обвинуваченими органам прокуратури та Національному антикорупційному бюро України у притягненні до кримінальної відповідальності інших осіб, готовність спрямувати значну суму коштів на підтримку Збройних Сил України, було б недоцільним застосовувати загальний порядок кримінального провадження.

На переконання Суду, характер та тяжкість інкримінованих обвинуваченим ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 злочинів, особи винних, їх ставлення до вчиненого, активне сприяння здійсненню судового розгляду вказує на їх бажання виправитись.

Враховуючи вищевикладене, Суд дійшов висновку про відповідність угод про визнання винуватості обвинуваченими ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 суспільному інтересу.

5.3.Щодо порушення умовами угод прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб

Відповідно до пункту 3 частини 7 статті 474 КПК України під час перевірки угоди на відповідність вимогам законодавства суд також перевіряє чи не порушують умови угоди права, свободи чи інтереси сторін або інших сторін.

Дослідивши зміст угод про визнання винуватості, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, Суд встановив, що умови угод не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб. Умови угод не є невиправдано обтяжливими для жодної із сторін кримінального провадження.

Як зазначено в обвинувальному акті, кримінальними правопорушеннями, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 шкоди (збитків) не завдано.

Разом з тим, під час розгляду угод від адвокатів ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_18, які здійснюють захист обвинувачених в первинному кримінальному провадженні, надійшли заяви щодо участі у судовому засіданні. Такі заяви мотивовані тим, що укладання угод може безпосередньо вплинути на права та інтереси їх підзахисних. Зокрема обвинувачені ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 беруть на себе зобов`язання надати викривальні показання щодо інших осіб, угоди про визнання винуватості можуть містити інформацію про вчинення злочинів такими особами, а висновки, зроблені у вироці при затверджені угод, можуть бути використані стороною обвинувачення як доказ їх винуватості та порушити принцип презумпції невинуватості.

Суд відмовив у задоволенні заяв адвокатів, оскільки участь захисників підозрюваних, які не є сторонами угоди, не передбачена нормами КПК України. Разом з тим, в контексті дослідження можливого порушення умовами угод прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, Суд зазначає.

Подані сторонами на затвердження угоди дійсно містять зобов`язання обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 надати викривальні показання стосовно ОСОБИ_4. Кримінальне провадження на підставі угоди є особливим, певним чином спрощеним порядком, під час якого сторони в межах закону домовляються між собою щодо обставин, які дозволять стороні обвинувачення ефективно здійснювати свої повноваження, а стороні захисту - отримати найбільш сприятливе для себе становище.

Внаслідок сприяння органам досудового розслідування особа має можливість узгодити зі стороною обвинувачення вид і міру призначеного їй покарання. Саме викриття інших осіб є обов`язковою умовою такого сприяння. Очевидним є також те, що викриття інших осіб - є однією із форм досягнення суспільного інтересу щодо повного і об`єктивного з`ясування обставин вчинення кримінального правопорушення і притягнення кожного до кримінальної відповідальності в міру своєї вини.

Щодо тверджень адвокатів про порушення презумпції винуватості стосовно осіб, інтереси яких вони представляють, Суд, дослідивши зміст обвинувального акту та угод про визнання винуватості, встановив, що відомості про інших осіб, які можуть бути причетними до вчинення кримінального правопорушення, є деперсоніфікованими, а обставини викладені таким чином, що унеможливлює їх ідентифікацію та конкретний характер дій, які ними могли здійснюватися.

При розгляді та затвердженні угод про визнання винуватості, вироком не вирішуються питання щодо майна третіх осіб.

Відповідно до правового висновку щодо застосування норм права, викладеному у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19.11.2019 року (справа №759/10575/16-к), обставини, встановлені вироком суду на підставі угоди про визнання винуватості або про примирення, не можуть мати преюдиціального значення при розгляді кримінального провадження щодо іншої особи. У вказаному рішенні Верховний Суд дійшов висновку, що, по-перше, чинний КПК не містить норми, яка би вказувала на преюдиціальне значення таких вироків для доказування фактичних обставин кримінального правопорушення в межах іншого кримінального провадження щодо інших осіб (стаття 90 КПК України вказує лише на преюдиціальне значення рішення національного чи міжнародного суду, яким встановлено порушення прав і свобод людини, для вирішення питання щодо допустимості тих чи інших доказів). По-друге, обставини вчинення злочину у вироку на підставі угоди не встановлюються на підставі повного та всебічного дослідження доказів у межах змагальної процедури за участю всіх фігурантів інкримінованого правопорушення, а набувають значення правової презумпції в силу визнання цих обставин сторонами угоди та затвердження її судом. По-третє, надання вироку на підставі угоди преюдиціального значення у кримінальному провадженні щодо інших осіб порушуватиме гарантії ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини.

Також у відповідності до приписів статті 17 КПК України обставини пред`явленого обвинувачення не можуть бути використані на підтвердження винуватості будь-яких інших осіб, крім обвинувачених, із якими укладені угоди про визнання винуватості у цьому кримінальному провадженні.

За таких обставин, умови угод не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб

5.4.Щодо добровільності укладення угоди

Відповідно до пункту 4 частини 7 статті 474 КПК України при вирішенні питання про наявність підстав для затвердження угоди суд має переконатися, що укладення угоди є добровільним. Будь-який примус зі сторони обвинувачення або третіх осіб, спрямований на укладення угоди, або інші обставини, які викликають сумнів у добровільності угоди, мають спричинити відмову у її затвердженні судом.

Обвинувачені ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а також їх захисники у судовому засіданні підтвердили добровільність укладення угод про визнання винуватості та спільну узгодженість усіх викладених у ній умов. Зазначили про відсутність примусу, погроз, насильства, обіцянок чи впливу будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді зі сторони прокурора. В матеріалах справи містяться заяви, які свідчать про те, що ініціювання угоди відбулося стороною захисту (том 3, а.с. 63, 150, 239). Жодних скарг на дії, рішення чи бездіяльність детективів та прокурорів під час досудового розслідування, а також «претензій» до захисників в процесі здійснення захисту, обвинувачені не мають. Захисники підтвердили, що весь процес досудового розслідування за участю підзахисних, в тому числі після ініціювання укладення угоди, відбувався відповідно до положень чинного законодавства, з дотриманням процесуальних прав на той момент підозрюваних і повагою до них.

Прокурор також вказав на спільну узгодженість усіх викладених в угодах умов, підтвердивши добровільність їх укладення зі сторони обвинувачення.

З огляду на зазначене, а також відсутність будь-яких обставин, які б свідчили про укладання угод сторонами під будь-яким впливом, Суд дійшов висновку, що їх укладення носить добровільний характер та не суперечить бажанню та волі сторін.

5.5.Щодо можливості виконання обвинуваченими взятих на себе за угодами зобов`язань

Пункт 5 частини 4 статті 474 КПК України зобов`язує Суд перевірити угоду на предмет можливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань.

За змістом угод обвинувачені ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зобов`язалися беззастережно визнати свою винуватість в обсязі висунутого обвинувачення під час судового провадження.

У судовому засіданні обвинувачені підтвердили обставини, викладені у формулюванні обвинувачення, надали відповідні показання щодо себе, визнали свою винуватість та щиро розкаялися. Тим самим обвинувачені ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 виконали взяті на себе зобов`язання у цій частині.

Крім того, під час судового засідання обвинувачені ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повідомили про готовність під час судового розгляду кримінального провадження № 52019000000000143 та інших проваджень, з якими воно буде об`єднане та у виділених із них провадженнях, надати показання щодо підтвердження факту знайомства з ОСОБОЮ_4 до моменту їх залучення як фіктивних Партнерів, підтвердження факту їх фіктивного залучення як Партнерів АБ «Укргазбанк», тобто підтвердити, що вони не надавали послуг вказаному банку, в тому числі із залучення або ж утримання клієнтів на обслуговуванні у АБ «Укргазбанк», підтвердження факту їх залучення ОСОБОЮ_4 до вчинення злочинів, передбачених частиною 2 статті 209 (в редакції статті до 28.04.2020) та частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 28 частиною 1 статті 366 (в редакції статті до 01.07.2020) КК України, як співвиконавців та пособників відповідно, підтвердження фактів зняття ними коштів, отриманих від АБ «Укргазбанк» як винагороду Партнерів, та передання відповідної суми цих коштів ОСОБІ_4. Тобто обвинувачені підтвердили можливість виконання взятих на себе за угодою зобов`язань у цій частині.

Також обвинувачені в судовому засіданні підтвердили можливість виконання зобов`язання щодо перерахування зазначених в угодах грошових коштів на підтримку Збройних Сил України. Зазначили, що перерахування цих коштів на підтримку Збройних Сил України не становитиме надмірного тягаря для них, оскільки в них є заощадження, вони володіють рухомим і нерухомим майном. Про наявність у обвинувачених майна, достатнього для виконання умов угод в частині зобов`язання перерахувати грошові кошти, свідчать ухвали слідчих суддів про накладення арешту на майно (том 6, а.с. 107-124, том 8, а.с. 3-7, 35-37).

На підставі викладеного Суд дійшов висновку про можливість виконання взятих обвинуваченими на себе за угодами зобов`язань.

5.6.Щодо відповідності умов угод вимогам закону в частині призначення покарання

За приписами статті 472 КПК України суттєвою умовою, яку має містити угода про визнання винуватості, є узгоджене сторонами угоди покарання, а також звільнення обвинуваченого від його відбування з випробуванням (у випадку досягнення такої домовленості).

Відтак Суд має перевірити узгоджене між прокурором та обвинуваченими покарання на предмет відповідності вимогам закону, а також можливість звільнити обвинувачених від його відбування з випробуванням.

Частина 1 статті 65 КК України передбачає, що суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

У випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Як вже було зазначено, щодо обвинувачення за частиною 1 статті 366 КК України підлягає застосуванню закон, який діяв на час вчинення інкримінованого обвинуваченим діяння, а до частини 2 статті 209 КК України підлягають застосуванню положення статті у чинній нині редакції.

Санкція частини 2 статті 209 КК України передбачає призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Частиною 5 статті 65 КК України передбачено, що у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання винуватості суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

При цьому згідно з частинами 2 та 3 статті 75 КК України сторони дійшли згоди про звільнення обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю один рік для кожного.

Відповідно до частини 3 статті 75 КК України у випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Положення статті 75 КК України не поширюються до засуджених осіб за корупційне кримінальне правопорушення. Відповідно до примітки до статті 45 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ст. 209 цього Кодексу, є корупційним кримінальним правопорушенням. Водночас суд звертає увагу на спеціальну норму, що регламентує призначення покарання у випадку укладення угоди про визнання винуватості.

Згідно з пунктом 12 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 №13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» чинні КК і КПК регулюють два різновиди звільнення від відбування покарання з випробуванням:

- загальний - коли вимагається встановлення можливості виправлення засудженого без відбування покарання;

- спеціальний - у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання винуватості, для укладення якої з`ясування питань, визначених у частині 1 статті 75 КК, не є обов`язковим. Якщо ж сторони узгодили покарання та досягли домовленості щодо звільнення підозрюваного/обвинуваченого від його відбування з випробуванням, відповідно до частин 2, 3 статті 75 КК України суд зобов`язаний прийняти рішення про таке звільнення у випадку затвердження угоди про примирення або визнання винуватості за наявності сукупності таких умов:

1) сторонами угоди узгоджено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років;

2) узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням;

3) угода відповідає чинному законодавству та підстави для відмови в її затверджені, визначені КПК (пункти 1-6 частини 7 статті 474 КПК), відсутні.

За таких обставин звільнення обвинувачених від відбування покарання на підставі статті 75 КК України із покладенням обов`язків, передбачених статтею 76 КК України, не суперечить вимогам КК України.

На підставі частини 2 статті 75 КК України суд вважає за можливе звільнити обвинувачених від відбування покарання з випробуванням шляхом встановлення їм іспитового строку.

Відповідно до частини 4 статті 75 КК України іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років. З урахуванням тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, ролі обвинувачених у вчиненні цих правопорушень, обставин, що пом`якшують покарання (якими є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів), характеристик обвинувачених (том 8, а.с. 52-53), відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд вважає доцільним встановити обвинуваченим іспитовий строк один рік.

Також відповідно до частини 1 статті 76 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 частини 1 статті 76 КК України. Як зазначено в частині 3 статті 76 КК України, на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, суд покладає обов`язки, передбачені частиною 2 цієї статті, необхідні і достатні для її виправлення з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання.

При звільненні від відбування покарання суд вважає за необхідне покласти на обвинувачених такі обов`язки, передбачені статтею 76 КК України і обумовлені угодами:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Щодо застосування додаткового покарання, передбаченого санкцією частини 2 статті 209 КК України, Суд враховує приписи статті 77 КК України, відповідно до якої у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, ранку чину або кваліфікаційного класу.

Тобто в цьому випадку конфіскація майна як додаткове покарання за частиною 2 статті 209 КК України при визначенні покарання обвинуваченим не може бути призначена.

Щодо додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, Суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу 4 пункту 17 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» якщо додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов`язковим, то воно застосовується лише до тих осіб, які обіймали посади чи займалися діяльністю, з якими було пов`язано вчинення злочину. До інших осіб, які були співучасниками злочину, не пов`язаного з їх діяльністю чи займаною посадою, додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю не застосовується.

Як вбачається зі змісту обвинувального акту, у період з жовтня 2014 року до березня 2020 року ОСОБА_1, досудове розслідування щодо якого здійснюється у іншому кримінальному провадженні, діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи займану посаду та зловживаючи своїм службовим становищем, створив злочинну організацію, керував нею та брав участь у злочинах, вчинюваних цією організацією, а саме організував заволодіння коштами Банку, в особливо великому розмірі, підробку офіційних документів необхідних для реалізації цих протиправних дій, а також легалізацію (відмивання) таких протиправних доходів.

ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_12, будучи залученими ОСОБОЮ_2 чи ОСОБОЮ_4, не входячи до складу злочинної організації, виконували визначені їм функції пособників у внесенні до Актів наданих послуг завідомо неправдивих відомостей, а також співвиконавців у легалізації (відмиванні) коштів Банку, якими заволоділи члени злочинної організації.

Отже, за версією сторони обвинувачення ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7 залучені до вчинення злочину службовими особами АБ «Укргазбанк», при цьому саме останні вчиняли кримінальне правопорушення з використанням свого службового становища.

Відтак до обвинувачених ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7 додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю не застосовується.

Суд дійшов висновку, що узгоджене сторонами покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 209 КК України, за своїм видом та розміром відповідає характеру тяжкості вчиненого діяння та особам обвинувачених, а також загальним засадам його призначення, встановленим законом України про кримінальну відповідальність, і здатне забезпечити досягнення мети призначення покарання.

Санкція 1 статті 366 КК України (у редакції до 01.07.2020) передбачає покарання у виді штрафу до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Кваліфікація злочину як пособництво не впливає на призначення покарання.

За змістом угод про визнання винуваті сторони погодили покарання за частиною 5 статті 27 частиною 2 статті 28 частиною 1 статті 366 КК України для обвинуваченої ОСОБА_7 у виді штрафу у розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, для ОСОБА_8 - у виді штрафу у розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, для ОСОБА_9 - штрафу у розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_7 у період з 06.04.2016 до 10.05.2016 як пособник сприяла внесенню до офіційних документів, а саме актів наданих послуг № 1 від 06.04.2016 на суму 791684,68 грн; № 2 від 06.04.2016 на суму 645628,82 грн; № 2 від 06.04.2016 на суму 658726,50 грн; № 2 від 10.05.2016 на суму 1549430,99 грн; № 3 від 10.05.2016 на суму 151958,15 грн завідомо неправдивих відомостей.

ОСОБА_8 у період з 06.04.2016 до 08.06.2016 як пособник сприяла внесенню до офіційних документів, а саме актів наданих послуг № 2 від 06.04.2016 на суму 583708,48 грн; № 2 від 06.05.2016 на суму 1239459,30 грн; № 2 від 08.06.2016 на суму 921816,81 грн; № 1 від 08.06.2016 на суму 85783,85 грн; № 3 від 08.06.2016 на суму 732166,51 грн завідомо неправдивих відомостей

ОСОБА_9 11.03.2016 як пособник сприяв внесенню до офіційних документів, а саме актів наданих послуг № 1 на суму 1157623,50 грн; № 1 на суму 990260,06 грн завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до статті 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК України, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Частиною 1 статті 49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;

3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Відповідно до частини 3 статті 4 КК України часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння (частина 2 статті 4 КК України).

Санкція частини 1 статті 366 КК України у редакції, що була чинною на час інкримінованих діянь, передбачала покарання у виді штрафу до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Згідно зі статтею 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 366 КК України, є кримінальним проступком. Оскільки санкцією статті передбачено покарання у виді обмеження волі, строк давності у цьому випадку згідно з положеннями пункту 2 частини 1 статті 49 КК України складає три роки, які сплили для ОСОБА_7 10.05.2019, для ОСОБА_8 08.06.2019, для ОСОБА_9 11.03.2019.

Кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 366 КК України, не належить до злочинів проти основ національної безпеки України, проти миру та безпеки людства, перелік яких зазначено у частині 5 статті 49 КК України. Тобто законодавча заборона звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності на це кримінальне провадження не поширюється.

У судовому засіданні суд роз`яснив обвинуваченим наслідки звільнення їх від кримінальної відповідальності та переконався у добровільності позиції обвинувачених щодо їх звільнення від кримінальної відповідальності.

Враховуючи викладене, обвинувачені ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підлягають звільненню від кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 366 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

6.Висновки суду

З урахуванням встановлених обставин Суд дійшов висновку, що угоди про визнання винуватості, укладені між прокурором ОСОБА_5 та обвинуваченими ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, відповідають вимогам закону України про кримінальну відповідальність і кримінального процесуального законодавства.

Суд не встановив підстав для відмови в затвердженні угод, передбачених частиною 7 статті 474 КПК України.

Тому суд дійшов висновку про затвердження вказаних угод про визнання винуватості шляхом ухвалення вироку та призначення обвинуваченим узгодженого угодами покарання.

7.Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку на підставі угоди

7.1. Цивільний позов

Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлявся.

7.2.Процесуальні витрати

Відповідно до вимог пункту 13 частини 1 статті 368 та частини 4 статті 374 КПК України при ухваленні вироку суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат.

Відповідно до частини 2 статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Відповідно до обвинувального акта витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні складають 68 677,67 грн, що відповідає 3/16 від вказаних витрат у кримінальному провадженні № 52019000000000143, з якого це провадження було виділене, а саме від 366 280,92 грн, з яких:

1) витрати на залучення експертів для проведення судової економічної експертизи (висновок експерта № СЕ-19-21/16913-ЕК від 25.10.2021), що підтверджується Довідкою Державного НДЕКЦ про витрати на проведення цієї експертизи, відповідно до якої витрати склали 126 312,32 грн (том 2, а.с. 174);

2) витрати на залучення експертів для проведення комісійної судової економічної експертизи (висновок експерта № 1041/60901 від 21.12.2021), що підтверджується актом приймання-передачі послуг № 1 від 21.12.2021 за договором № 441 про закупівлю послуг за державні кошти від 30.11.2021, відповідно до якого витрати склали 47 021,14 грн (том 2, а.с. 175);

3) витрати на залучення експертів для проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи (висновок експерта № 19/9/1-184-CT/19 від 04.06.2020), що підтверджується Довідкою Державного НДЕКЦ про витрати на проведення цієї експертизи, відповідно до якої витрати склали 5 230,40 грн (том 2, а.с. 176);

4) витрати на залучення експертів для проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи (№ СЕ-19-20/14604-КТ від 30.10.2020), що підтверджується Довідкою Державного НДЕКЦ про витрати на проведення цієї експертизи, відповідно до якої витрати склали 9 153,20 грн (том 2, а.с. 172);

5) витрати на залучення експертів для проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи (№ СЕ-19-20/14609-КТ від 30.10.2020), що підтверджується Довідкою Державного НДЕКЦ про витрати на проведення цієї експертизи, відповідно до якої витрати склали 5 230,40 грн (том 2, а.с. 173).

Відповідно до змісту угод кожен з обвинувачених зобов`язався переказати по 22 892,55 грн, що є частиною (однією шістнадцятою) процесуальних витрат у кримінальному провадженні, на рахунки відповідних експертних установ та до державного бюджету (щодо процесуальних витрат понесених органом досудового розслідування при оплаті судової експертизи) відповідно.

Зважаючи на викладене, Суд вважає за необхідне стягнути з кожного з обвинувачених на користь держави процесуальні витрати на проведення судових експертиз в сумі 22 892,55 грн (двадцять дві тисячі вісімсот дев`яносто дві гривні 55 копійок).

Документально підтверджені відомості про інші понесені процесуальні витрати стороною обвинувачення чи стороною захисту у матеріалах кримінального провадження відсутні.

7.3.Винагорода викривачу

Підстави для виплати винагороди викривачу у цьому кримінальному провадженні відсутні.

7.4. Спеціальна конфіскація

Спеціальна конфіскація у цьому кримінальному провадженні не застосовується.

7.5.Заходи забезпечення кримінального провадження

7.5.1.Запобіжні заходи

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 374 КПК України суд при ухваленні вироку серед іншого приймає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.03.2023 до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання із покладенням обов`язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України, строком на 2 місяці (до 06.05.2023) (том 3, а.с. 130-133).

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.05.2023 строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_7, продовжено до 02.07.2023.

У подальшому передбачені частиною 5 статті 194 КПК України обов`язки не продовжувалися.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.02.2023 до ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання із покладенням обов`язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України, строком на 2 місяці (до 23.04.2023) (том 3, а.с. 42-45).

Ухвалою судді Вищого антикорупційного суду від 21.04.2023 строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_8, продовжено до 21.06.2023.

У подальшому передбачені частиною 5 статті 194 КПК України обов`язки не продовжувалися.

Відповідно до частини 1 статті 179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Зважаючи на відсутність клопотання сторони обвинувачення щодо продовження покладених на обвинувачених обов`язків, Суд вважає за необхідне скасувати застосований до ОСОБА_7 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.03.2023 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання та застосований до ОСОБА_8 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.02.2023 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

До обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжні заходи під час досудового розслідування не застосовувались.

7.5.2.Арешт майна

Згідно з частиною 4 статті 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема у випадку непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації.

У цьому кримінальному провадженні обвинуваченим не призначено покарання у виді конфіскації майна, не застосована спеціальна конфіскація, а тому наявні підстави для скасування арешту майна, накладеного:

1) ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.02.2023 у справі № 991/1436/23 на майно ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_7, а саме:

- нежитлове приміщення загальною площею 34.9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_4 ;

- житловий будинок загальною площею 69.2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_5 ;

- частини квартири, загальною площею 82.1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_6 ;

- земельну ділянку кадастровий номер: 7110136700:06:037:0021, площею 0.0598 га, за адресою: АДРЕСА_5 ;

- земельну ділянку кадастровий номер: 7124986000:03:001:0145, площею 0.7651 га, за адресою: АДРЕСА_7 ;

- частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «СВА -МАЙРА» (код ЄДРПОУ 32742149) у розмірі 13 965 грн;

- транспортні засоби: SUBARU FORESTER, державний номерний знак НОМЕР_8, VIN - НОМЕР_9 ; SUBARU XV 2.0, державний номерний знак НОМЕР_10, VIN - НОМЕР_11 .

2) ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.02.2023 у справі № 991/1436/23 на майно, яке є спільною сумісною власністю ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_19, РНОКПП НОМЕР_12, а саме:

- житловий будинок загальною площею 378 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку кадастровий номер: 7124989000:02:003:1607 площею 0.0743 га, за адресою: АДРЕСА_8 ;

- частки в статутному капіталі: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКРИМСПЄЦБУД-2» (код ЄДРПОУ 35558069) у розмірі 750 000 грн; Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «УСВ-ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 41861221) у розмірі 20 272 107,10 грн; Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОНД НЕРУХОМОСТІ УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ 43660053) у розмірі 37 959 276, 16 грн;

- транспортні засоби: SUBARU OUTBACK, державний номерний знак НОМЕР_13, номер кузова НОМЕР_14 ; УАЗ 3151, державний номерний знак НОМЕР_15, VIN - НОМЕР_16, номер двигуна НОМЕР_17 .

2) ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.02.2023 у справі № 991/1435/23 на майно ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_18, а саме:

- квартиру, загальною площею 67 кв. м, за адресою: АДРЕСА_9 ;

- квартиру, загальною площею 77,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 ;

- земельну ділянку, кадастровий номер: 7124986000:03:001:0166, площею 0,5 га;

- машиномісце, площею 16,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_10 ;

- машиномісце, площею 12,1 кв .м, за адресою: АДРЕСА_11 ;

- частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АФГАН-ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 32308158) у розмірі 9 250 грн;

- транспортний засіб AUDI Q5, державний номерний знак НОМЕР_19, VIN - НОМЕР_20 .

3) ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.02.2023 у справі № 991/1439/23 на майно ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП: НОМЕР_21, а саме:

- квартиру, загальною площею 77 кв. м, за адресою: АДРЕСА_12 ;

- квартиру, загальною площею 46,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_13 ;

- квартиру, загальною площею 38,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_14 ;

- транспортний засіб DAIHATSU SIRION, державний номерний знак НОМЕР_22, VIN - НОМЕР_23 ;

- транспортний засіб VOLVO XC60, державний номерний знак НОМЕР_24, VIN - НОМЕР_25 .

на майно, яке є спільною сумісною власністю ОСОБА_9 та ОСОБА_20, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОКПП НОМЕР_26, а саме:

- квартиру, загальною площею 68,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_15 ;

- садовий будинок, загальною площею 102,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_16 ;

- садовий будинок, загальною площею 251,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_16 ;

- земельну ділянку, кадастровий номер: 3222481200:04:002:0316, площею 0,08 га, за адресою: ГО «Садівницьке товариство «Новіта», с/рада Віто-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область;

- земельну ділянку, кадастровий номер: 3222481200:04:002:0421, площею 0,09 га, за адресою: ГО «Садівницьке товариство «Новіта», с/рада Віто-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область;

- земельну ділянку, кадастровий номер: 3222481200:04:002:5590, площею 0,0034 га, за адресою: ГО «Садівницьке товариство «Новіта», с/рада Віто-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область.

7.5.3.Щодо речових доказів і документів

Згідно з частино 9 статті 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Враховуючи положення статті 100 КПК України та Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби Безпеки України, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України, суд вирішує документи, надані сторонами, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Речові докази в цьому кримінальному провадженні до суду не подавались.

Керуючись статтями 12, 65-67 КК України, статтями 100, 373-376, 469-475, 615, 616 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 29 серпня 2023 року між прокурором третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та обвинуваченою ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 52023000000000445, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.08.2023.

1.1. ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 209, частиною 5 статті 27 частиною 2 статті 28 частиною 1 статті 366 КК України.

1.2. Призначити ОСОБА_7 покарання за частиною 2 статті 209 КК України - 5 (п`ять років) позбавлення волі.

1.3. На підставі частини 2 статті 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

1.4. На підставі статті 76 КК України покласти на ОСОБА_7 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

1.5. Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

1.6. Призначити ОСОБА_7 покарання за частиною 1 статті 366 КК України - штраф у розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

1.7. На підставі статті 49 КК України звільнити ОСОБА_7 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

1.8. Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати на проведення судових експертиз в сумі 22 892,55 грн (двадцять дві тисячі вісімсот дев`яносто дві гривні 55 копійок).

1.9. Скасувати застосований до ОСОБА_7 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.03.2023 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

2. Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 29 серпня 2023 року між прокурором третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та обвинуваченою ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 52023000000000445, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.08.2023.

2.1. ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 209, частиною 5 статті 27 частиною 2 статті 28 частиною 1 статті 366 КК України.

2.2. Призначити ОСОБА_8 покарання за частиною 2 статті 209 КК України - 5 (п`ять років) позбавлення волі.

2.3. На підставі частини 2 статті 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування основного покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

2.4. На підставі статті 76 КК України покласти на ОСОБА_8 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

2.5. Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

2.6. Призначити ОСОБА_8 покарання за частиною 1 статті 366 КК України - штраф у розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2.7. На підставі статті 49 КК України звільнити ОСОБА_8 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

2.8. Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати на проведення судових експертиз в сумі 22 892,55 грн (двадцять дві тисячі вісімсот дев`яносто дві гривні 55 копійок).

2.9. Скасувати застосований до ОСОБА_8 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.02.2023 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

3. Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 29 серпня 2023 року між прокурором третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_9 у кримінальному провадженні № 52023000000000445, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.08.2023.

3.1. ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 209, частиною 5 статті 27 частиною 2 статті 28 частиною 1 статті 366 КК України.

3.2. Призначити ОСОБА_9 покарання за частиною 2 статті 209 КК України - 5 (п`ять років) позбавлення волі.

3.3. На підставі частини 2 статті 75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування основного покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

3.4. На підставі статті 76 КК України покласти на ОСОБА_9 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

3.5. Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

3.6. Призначити ОСОБА_9 покарання за частиною 1 статті 366 КК України - штраф у розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

3.7. На підставі статті 49 КК України звільнити ОСОБА_9 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

3.8. Стягнути з ОСОБА_9 на користь держави процесуальні витрати на проведення судових експертиз в сумі 22 892,55 грн (двадцять дві тисячі вісімсот дев`яносто дві гривні 55 копійок).

4. Скасувати арешт, накладений:

4.1. ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.02.2023 у справі № 991/1436/23 на майно ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_7, а саме:

- нежитлове приміщення загальною площею 34.9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_4 ;

- житловий будинок загальною площею 69.2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_5 ;

- частини квартири, загальною площею 82.1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_6 ;

- земельну ділянку кадастровий номер: 7110136700:06:037:0021, площею 0.0598 га, за адресою: АДРЕСА_5 ;

- земельну ділянку кадастровий номер: 7124986000:03:001:0145, площею 0.7651 га, за адресою: АДРЕСА_7 ;

4.2. ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.02.2023 у справі № 991/1436/23 на майно, яке є спільною сумісною власністю ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_19, РНОКПП НОМЕР_12, а саме:

- житловий будинок загальною площею 378 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку кадастровий номер: 7124989000:02:003:1607 площею 0.0743 га, за адресою: АДРЕСА_8 ;

4.3. ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.02.2023 у справі № 991/1435/23 на майно ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_18, а саме:

- квартиру, загальною площею 67 кв. м, за адресою: АДРЕСА_9 ;

- квартиру, загальною площею 77,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 ;

- земельну ділянку, кадастровий номер: 7124986000:03:001:0166, площею 0,5 га;

- машиномісце, площею 16,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_10 ;

- машиномісце, площею 12,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_11 ;

- транспортний засіб AUDI Q5, державний номерний знак НОМЕР_19, VIN - НОМЕР_20 .

4.4. ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.02.2023 у справі № 991/1439/23 на майно ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП: НОМЕР_21, а саме:

- квартиру, загальною площею 77 кв. м, за адресою: АДРЕСА_12 ;

- квартиру, загальною площею 46,2 кв .м, за адресою: АДРЕСА_13 ;

- квартиру, загальною площею 38,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_14 ;

- транспортний засіб DAIHATSU SIRION, державний номерний знак НОМЕР_22, VIN - НОМЕР_23 ;

- транспортний засіб VOLVO XC60, державний номерний знак НОМЕР_24, VIN - НОМЕР_25 ;

- квартиру, загальною площею 68,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_15 ;

- садовий будинок, загальною площею 102,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_16 ;

- садовий будинок, загальною площею 251,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_16 ;

5. Документи, надані сторонами, залишити в матеріалах кримінального провадження.

6. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених часиною 4 статті 394 КПК України та обмежень, визначених у частині 2 статті 473 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

7. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

8. Роз`яснити учасникам провадження, що згідно зі статтею 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.

9. Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за статтею 389-1 КК України.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3

Search

Document No. 113723780