- Presiding judge (HACC) : Oliinyk O.V.
Справа № 991/1340/23
Провадження № 1-кп/991/23/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
25 вересня 2023 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52022000000000258 від 12.09.2022, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Світловодськ Кіровоградської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 209КК України,
ВСТАНОВИВ:
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває вказане кримінальне провадження, в якому ухвалою від 24.02.2023 призначено судовий розгляд.
22.09.2023 до суду від прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 надійшло клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, у зв`язку із застосуванням до нього запобіжного заходу у вигляді застави.
Обґрунтування клопотання
Прокурор мотивував подане клопотання тим, що ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.08.2022 та колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 06.09.2022 у справі № 991/2725/22 до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 9500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 24 700 000,00 грн, та покладено на нього такі обов`язки: прибувати до детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у цьому кримінальному провадженні, слідчого судді, суду за першою вимогою; повідомляти детектива Національного антикорупційного бюро України, прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у цьому кримінальному провадженні про зміну місця свого проживання; утримуватись від спілкування з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 щодо обставин цього кримінального провадження; не відлучатися за межі України без дозволу слідчого, прокурора, суду.
Надалі ухвалою від 07.08.2023 у справі № 991/1340/23 суд продовжив до 07.10.2023 строк дії частини обов`язків, покладених на ОСОБА_6, а саме: прибувати до прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у цьому кримінальному провадженні, суду за першою вимогою; повідомляти прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, суд у цьому кримінальному провадженні про зміну місця свого проживання; утримуватись від спілкування зі свідками ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 щодо обставин цього кримінального провадження.
Прокурор зазначає, що необхідність продовження строку дії вказаних обов`язків обумовлена тим, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 209КК України, а встановлені під час досудового розслідування ризики, визначені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились. Застосування до ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу або ж скасування чи зменшення обсягу покладених на нього обов`язків не зможе запобігти ризикам переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та/або суду, а також незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні. Тому прокурор просить суд продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав заявлене клопотання з наведених у ньому підстав.
Захисник ОСОБА_8 заперечив щодо задоволення клопотання прокурора в частині продовження строку дії обов`язку ОСОБА_6 утримуватись від спілкування із ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 щодо обставин цього кримінального провадження. Вказані особи разом із його підзахисним є обвинуваченими в межах іншого кримінального провадження, у зв`язку з чим виключити їх спілкування неможливо, адже вони беруть участь в одному процесі.
Захисник ОСОБА_7 просив відмовити у задоволенні клопотання, вважає його безпідставним та невмотивованим. Зазначив, що ОСОБА_6 своєю зразковою процесуальною поведінкою як на стадії досудового розслідування, так і під час судового провадження довів сумлінне ставлення до виконання своїх процесуальних обов`язків.
Переконаний, що ризик переховування обвинуваченого від суду є мінімальним, а ризик незаконного впливу на свідків наразі знівельований з огляду на стадію кримінального провадження.
Вважає, що кожен із додаткових процесуальних обов`язків має кореспондуватись із певним процесуальним ризиком, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України. Однак такі процесуальні обов`язки обвинуваченого як з`являтись за викликами до суду (який є загальним, передбачений п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України та не потребує ухвалення окремого судового рішення) та повідомляти суд про зміну місця проживання не можуть запобігти ризику, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Водночас, з урахуванням того, що досудове розслідування у кримінальному провадженні закінчене, продовження додаткового процесуального обов`язку ОСОБА_6 з`являтись на виклик прокурора та повідомляти останнього про зміну місця свого проживання суперечить положенням Кримінального процесуального кодексу України.
Вказав на те, що сторона обвинувачення обґрунтовує існування ризику переховування ОСОБА_6 тяжкістю покарання, яке загрожує обвинуваченому. Проте на розгляді у Вищому антикорупційному суді більше чотирьох років перебуває кримінальне провадження № 52015000000000009, в межах якого ОСОБА_6 висунуто обвинувачення у вчиненні низки особливо тяжких злочинів, санкції яких передбачають покарання до 15 років позбавлення волі. З огляду на те, що його підзахисний ні під час досудового розслідування кримінального провадження № 52015000000000009, ні під час судового провадження у цій справі не вчинив дій, спрямованих на переховування, то відсутні підстави вважати, що ОСОБА_6 вдасться до таких дій у іншому кримінальному провадженні.
Разом з тим у кримінальному провадженні № 52015000000000009 також висунуто обвинувачення ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Значна частина матеріалів кримінального провадження № 52022000000000258 виділена із матеріалів кримінального провадження № 52015000000000009. На переконання захисника, заборона спілкування із ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 звужує обсяг процесуальних прав сторони захисту в кримінальному провадженні № 52015000000000009, зокрема на узгодження правової позиції, підготовку до судових засідань в частині дослідження документів, які містяться у вказаному провадженні та одночасно у провадженні № 52022000000000258.
Звертає увагу, що сторона обвинувачення не здобула та не представила суду доказів незаконного впливу ОСОБА_6 на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію своїх захисників, просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Мотиви та висновки суду
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 176, ч. 1 ст. 182 КПК України одним із видів запобіжних заходів є застава, яка полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Судом встановлено, що ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.08.2022 та колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 06.09.2022 у справі № 991/2725/22 до ОСОБА_6 в межах кримінального провадження № 52017000000000580 від 30.08.2017 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 9500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 24 700 000,00 грн, та покладено на нього такі обов`язки: прибувати до детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у цьому кримінальному провадженні, слідчого судді, суду за першою вимогою; повідомляти детектива Національного антикорупційного бюро України, прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у цьому кримінальному провадженні про зміну місця свого проживання; утримуватись від спілкування з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 щодо обставин цього кримінального провадження; не відлучатися за межі України без дозволу слідчого, прокурора, суду. Строк дії вказаних обов`язків визначено до 28.09.2022.
Підставами для застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу стали: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 209КК України; існування ризиків, визначених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, а також незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні); недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання встановленим ризикам.
12.09.2022 прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_13 постановою виділив з матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000580 від 30.08.2017 в окреме провадження матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 209КК України (провадження № 52022000000000258 від 12.09.2022).
Надалі строк дії покладених на ОСОБА_6 обов`язків неодноразово продовжувався. Ухвалою від 07.08.2023 у цій справі суд частково задовольнив клопотання прокурора та продовжив до 07.10.2023 строк дії частини обов`язків, покладених на ОСОБА_6, а саме: прибувати до прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у цьому кримінальному провадженні, суду за першою вимогою; повідомляти прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, суд у цьому кримінальному провадженні про зміну місця свого проживання; утримуватись від спілкування зі свідками ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 щодо обставин цього кримінального провадження.
У поданому клопотанні прокурор просить суд продовжити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого, ще на два місяці.
Частиною 7 ст. 194 КПК України визначено, що у разі необхідності строк дії обов`язків, передбачених, зокрема, ч. 5 цієї статті, може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.
Враховуючи положення ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують покладення на особу певних обов`язків.
ОСОБА_6 в силу положень ч. 2 ст. 42 КПК України наразі перебуває у процесуальному статусі обвинуваченого, на підставі обвинувального акту відносно нього триває судовий розгляд, тому суд не надає оцінку наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 209КК України. Питання вагомості доказів висунутого обвинувачення та його обґрунтованості суд має вирішити у змагальному судовому процесі під час розгляду справи по суті.
Прокурор у поданому клопотанні зазначив, що встановлені під час досудового розслідування ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду, а також незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні), не зменшились, продовжують існувати, а тому існує необхідність у продовженні строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків.
Суд вважає, що на даний час ризик переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду продовжує існувати, хоча і в значно меншому обсязі, ніж на час застосування запобіжного заходу.
ОСОБА_6 обвинувачується зокрема у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, що саме по собі може свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ. Зокрема в рішенні від 26.06.2001 у справі «Ilijkov v. Bulgaria» (§ 80, заява № 33977/96) суд зазначив, що суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.
Суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у цьому кримінальному провадженні, не може обумовлювати існування ризику переховування, так як ОСОБА_6 не вдавався до таких дій в межах кримінального провадження № 52015000000000009. Під час оцінки ризику переховування суд враховує лише ті обставини, які мають значення для цього кримінального провадження. Процесуальна поведінка особи у межах одного кримінального провадження не може достеменно свідчити про відсутність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, в межах іншого провадження.
Суд зважає на те, що ОСОБА_6 документований двома діючими паспортами громадянина України для виїзду за кордон (серія НОМЕР_1, виданий 14.11.2013, дійсний до 14.11.2023; серія НОМЕР_2, виданий 07.07.2022, дійсний до 07.07.2032), що підтверджується відомостями з особової картки Державної міграційної служби України на його ім`я.
Як вбачається зі змісту листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 02.09.2021 № 91-33740/0/15-21-вих обвинувачений за період з 04.09.2016 до 24.08.2021 більш ніж 160 разів перетинав державний кордон України. Водночас за період з 15.03.2022 до 19.06.2022 ОСОБА_6 перетнув державний кордон України 8 разів, що підтверджується протоколом огляду від 25.07.2022.
У судовому засіданні обвинувачений повідомив суду про два закордонних відрядження, які відбулись за період серпня - вересня цього року, що додатково вказує на те, що ОСОБА_6 не позбавлений можливості залишити територію України під час дії воєнного стану та на нього не розповсюджуються обмеження щодо перетину кордону, передбачені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57.
Суд вважає, що про можливість тривалого перебування обвинуваченого за межами України може свідчити наявність у нього ділових зв`язків на територіях іноземних держав, що підтверджується матеріалами виконання запитів про міжнародно-правову допомогу, та проживання закордоном близьких членів сім`ї.
Суд переконаний, що ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні не зменшився та продовжує існувати.
Свідками у кримінальному провадженні, серед інших, є ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12 . Про допит цих осіб заявлені клопотання як стороною обвинувачення, так і стороною захисту.
Відповідно до змісту протоколу огляду документів від 26.08.2021, протоколів допитів свідків від 16.01.2016 та від 04.03.2019, вказані особи пов`язані із ОСОБА_6 довготривалими особистими та службовими зв`язками.
Наразі триває дослідження письмових доказів сторони обвинувачення, заявлені сторонами свідки судом не допитані, а тому існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу обвинуваченого свідки можуть змінити свої показання або відмовитися від їх давання в суді.
Оцінюючи ризик впливу на свідків, судом взято до уваги встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки чи потерпілий допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, окрім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 КПК України (ч. 4 ст. 95 КПК України).
У зв`язку із викладеним вище суд зазначає, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, але й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків та їх дослідження.
Суд вважає необґрунтованими твердження сторони захисту про нівелювання ризику впливу на свідків з огляду на відсутність доказів вчинення ОСОБА_6 такого впливу за шість років тривалості кримінального провадження.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Встановлені під час розгляду клопотання обставини дають підстави стверджувати, що ризики переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду, а також незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні є актуальними, хоча перший із них існує на мінімальному рівні.
Оцінюючи необхідність продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків у сукупності та взаємозв`язку із встановленими ризиками, суд вважає, що такі обов`язки як прибувати до прокурорів та суду за першою вимогою та повідомляти прокурора, суд про зміну місця свого проживання сприятимуть мінімізації ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а обов`язок утримуватись від спілкування зі свідками ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 щодо обставин цього кримінального провадження унеможливить втілення встановленого ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд відхиляє доводи сторони захисту про невідповідність додаткових процесуальних обов`язків ОСОБА_6 (прибувати до прокурорів у цьому кримінальному провадженні та суду за першою вимогою, а також повідомляти їм про зміну місця свого проживання) ризику, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, та стадії кримінального провадження.
Аналіз положень Кримінального процесуального кодексу України дає підстави стверджувати, що покладення на особу в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України певних додаткових процесуальних обов`язків пов`язане не лише із запобіганням ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, але й з метою досягнення дієвості кримінального провадження.
Так, означені додаткові процесуальні обов`язки пов`язані не лише із запобіганням втіленню ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, але й із забезпеченням ефективності кримінального провадження (організація судового процесу, здійснення викликів, вручення процесуальних документів у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку, ініціювання прокурором укладення угоди тощо) та дотримання його загальних засад, зокрема розумності строків як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження.
Щодо посилання сторони захисту на те, що заборона спілкування із ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 перешкоджає реалізації процесуальних прав у кримінальному провадженні № 52015000000000009, зокрема на узгодження правової позиції, підготовку до судових засідань в частині дослідження документів, які містяться у вказаному провадженні та одночасно у провадженні № 52022000000000258, суд вже неодноразово зазначав, що процесуальний обов`язок сформульований таким чином, що не забороняє обвинуваченому спілкуватись із вказаними особами щодо обставин, які не стосуються кримінального провадження № 52022000000000258 від 12.09.2022.
Суд звертає увагу, що в межах кримінального провадження № 52015000000000009 особам інкриміновано вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 209КК України. Водночас ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 52022000000000258 захищається від обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 209КК України. Тобто обвинувачення у цих провадженнях висунуті щодо різних злочинів.
Враховуючи вказані обставини, суд переконаний, що додатковий процесуальний обов`язок ОСОБА_6 утримуватись від спілкування щодо обставин кримінального провадження № 52022000000000258 зі свідками ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які є обвинуваченими у кримінальному провадженні № 52015000000000009, ніяким чином не може вплинути на реалізацію права на захист осіб в останньому.
Беручи до уваги викладене вище суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого.
Судовий розгляд кримінального провадження розпочався 27.03.2023, наразі триває дослідження письмових доказів сторони обвинувачення, відповідно до визначеного судом обсягу та порядку дослідження доказів надалі заплановано дослідження речових доказів сторони обвинувачення, допит свідків сторони обвинувачення, дослідження письмових доказів сторони захисту, допит свідків сторони захисту та безпосередньо обвинуваченого. Для процедури судового розгляду може знадобитись тривалий час, тому суд вважає за доцільне продовжити строк дій обов`язків, покладених на ОСОБА_6, на два місяці.
За таких обставин клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 164, 199, 372, 392 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, задовольнити.
Продовжити на два місяці строк дії покладених на ОСОБА_6 ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.08.2022 та колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 06.09.2022 у справі № 991/2725/22 обов`язків, а саме:
- прибувати до прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у цьому кримінальному провадженні, суду за першою вимогою;
- повідомляти прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, суд у цьому кримінальному провадженні про зміну місця свого проживання;
- утримуватись від спілкування зі свідками ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 щодо обставин цього кримінального провадження.
Строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, визначити до 25.11.2023.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, які входять до групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3