- Presiding judge (HACC) : Bitsiuk A.V.
Справа № 991/8558/23
Провадження 1-кс/991/8628/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2023 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, представника особи, в інтересах якої подано клопотання - адвоката ОСОБА_3, детектива ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Києві клопотання адвоката ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_5, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12013220540000400 від 31.01.2013,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_5, про скасування арешту майна (далі - Клопотання), в якому просить скасувати арешт грошових коштів в сумі 88 300 доларів США, вилучених у ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, під час обшуку 31 серпня 2017 року за адресою: АДРЕСА_1, накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києві від 04.09.2017 року у справі № 757/51149/17-к в рамках кримінального провадження № 12013220540000400 від 31.01.2013 (далі - Кримінальне провадження).
Клопотання мотивовано тим, що арешт накладено необґрунтовано та у його застосуванні відпала потреба, арешт підлягає скасуванню з огляду на наступне: за час досудового розслідування у Кримінальному провадженні, яке триває вже майже 10 років, органом досудового розслідування не встановлено, що арештовані грошові кошти є доказом вчинення злочину, не досліджено походження таких коштів, не підтверджено їх набуття кримінально протиправним шляхом, грошові кошти на відповідають критеріям речового доказу; ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про підозру у вчиненні злочину не повідомлялося, остання як свідок допитана не була, зокрема, і щодо обставин походження грошових коштів в сумі 88 300 доларів США; між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вже 19 років як розірвано шлюб, у будинку, у якому вилучено кошти, він не проживає з моменту розірвання шлюбу; з моменту арешту минуло 6 років, за цей час органом досудового розслідування не вживалися заходи щодо підтвердження або спростування версії про нібито злочинність походження вилучених коштів, що такі кошти набуті кримінально протиправним шляхом; законність походження грошових коштів в розмірі 88 300 доларів США у ОСОБА_5 підтверджується фактом отримання грошових коштів від продажу нерухомості, а також її багаторічною трудовою діяльністю, упродовж якої вона мала змогу накопичувати грошові кошти та зберігати їх у власному домі у вигляді особистих заощаджень.
В судовому засіданні представник особи, в інтересах якої подано клопотання - адвокат ОСОБА_3 . Клопотання підтримав та просив задовольнити з викладених у ньому підстав.
Від прокурора ОСОБА_7 надійшла заява про неможливість взяти участь у розгляді Клопотання, просив розгляд Клопотання провести за участі детектива ОСОБА_4 .
Детектив ОСОБА_4, який діє на підставі доручення прокурора, в судовому засіданні заперечував проти доводів Клопотання, просив відмовити у задоволенні Клопотання з огляду на те, що підстави для скасування арешту грошових коштів наразі відсутні, досудове розслідування не завершено, грошові кошти визнано речовим доказом у Кримінальному провадженні. Зазначив, що в ході обшуку ОСОБА_5 не змогла пояснити походження вилучених коштів, не доведено, що їй належать вилучені грошові кошти з огляду на розмір її доходів та суму грошових коштів, отриманих в результаті реалізації належного їй майна, що свідчить про відсутність підстав для звернення з Клопотанням.
Дослідивши Клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (ч. 2 ст. 170 КПК України).
Пунктом 1) частини 2 статті 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 3 статті 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Виходячи із зазначеного, арешт на майно з метою його збереження як речового доказу накладається на майно будь-якої фізичної чи юридичної особи незалежно від причетності її до вчинення кримінально-протиправних дій та законності набуття у власність цього майна.
Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Під час судового розгляду слідчим суддею встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у Кримінальному провадженні, зокрема, за фактом створення колишнім Президентом України ОСОБА_8 злочинної організації, яка під керівництвом останнього та керівництвом ОСОБА_9 із залученням до участі високопосадовців, керівників центральних органів виконавчої влади України, керівників Національного банку України, провідних державних підприємств, зокрема, ПАТ «НАК «Нафтогаз Україна», ДК «Газ України» та інших пов`язаних з ними осіб, у період з березня 2010 року по лютий 2014 року вчинила низку тяжких та особливо тяжких злочинів, спрямованих на заволодіння майном і коштами відповідних державних підприємств шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем, чим спричинено вказаним підприємствам збитки, з подальшою легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом та ухиленням від сплати податків.
Крім цього, у ході досудового розслідування встановлено, що прикриття діяльності злочинної організації ОСОБА_9 здійснював колишній працівник органів прокуратури ОСОБА_6, який зокрема в період з листопада 2010 року по грудень 2011 року обіймав посаду заступника Генерального прокурора України.
За даними досудового розслідування ОСОБА_6 забезпечував невтручання працівників правоохоронних органів у діяльність злочинної організації шляхом прикриття незаконної діяльність підконтрольних злочинній організації підприємств, зокрема TOB «Укрхарківгазпостачання-2009», TOB «Донецьк-Побутскрапгаз», TOB «Запорожгаз-2000», ТОВ «Кримбутангаз», TOB «Київоблпропангаз», TOB «Луганськпропангаз», TOB «Харків-СПБТ», TOB «Харківспецгазснаб», TOB «Черкаси-Газснаб», TOB «Модус-Вівенді», TOB «Чернівці-СПБТ», TOB «Луганськснабгаз», які здійснювали незаконну купівлю скрапленого газу на спеціалізованих аукціонах для потреб населення, а в дійсності з метою його реалізації за ринковими цінами комерційним підприємствам.
Під час проведення досудового розслідування у Кримінальному провадженні 31.08.2017 р. слідчим було проведено обшук у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, за місцем проживання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в ході якого було виявлено та вилучено 88 300 доларів США (далі - Грошові кошти), що підтверджується протоколом обшуку від 31.08.2017 та додатком до нього у виді опису вилучених під час обшуку речей і документів (а.с. 32-36).
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.09.2017 року у справі № 757/51149/17-к в рамках Кримінального провадження було накладено арешт на грошові кошти в сумі 88 300 доларів США.
Підставою арешту майна став той факт, що грошові кошти в сумі 88 300 доларів США визнано речовим доказом у Кримінальному провадженні, оскільки під час досудового розслідування у Кримінальному провадженні були здобуті певні докази та встановлено наявність достатніх підстав вважати, що такі кошти набуті кримінально противоправним шляхом, за такого вилучені грошові кошти мають значення для досудового розслідування, підтверджують протиправну діяльність осіб, у яких їх вилучено.
Метою арешту вищезазначеного майна, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КК України, є забезпечення збереження речового доказу.
Враховуючи викладене, можна дійти висновку, що арешт накладено обґрунтовано.
У відповідності до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 03.10.2023 вбачається, що єдиним власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, де було проведено обшук та вилучено Грошові кошти, є ОСОБА_5 .
Так, дата реєстрації відповідних відомостей про право власності у витягу вказана 27.07.2018, тобто, до дати проведення обшуку (31.08.2017), що, на думку детектива, не може братися до уваги. Проте, у витягу зазначено, що реєстрація право власності здійснена на підставі договору купівлі-продажу від 03.08.2010, що свідчить про наявність достатніх підстав вважати, що на момент проведення обшуку та вилучення Грошових коштів вказаний житловий будинок належав ОСОБА_5, яка там зареєстрована та фактично і проживала, починаючи з 27.09.2010 згідно відомостей, які містяться у її паспорті (а.с. 21).
На час проведення обшуку та накладення арешту у органу досудового розслідування, з чим погодилися і слідчі судді, існували достатні підстави вважати, що вказаним житловим будинком міг користуватися колишній чоловік ОСОБА_5 - ОСОБА_6, який, за версією органу досудового розслідування пов`язаний із подіями, що розслідуються в рамках Кримінального провадження.
Згідно матеріалів Клопотання вбачається, що 29.09.2004 між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 шлюб розірвано (свідоцтво про розірвання шлюбу, актовий запис № 336, а.с. 19). Адвокат у судовому засіданні підтвердив, що з моменту розірвання шлюбу ОСОБА_5 - ОСОБА_6 разом не проживають, спільного господарства не ведуть.
Наразі у слідчого судді відсутні підстави вважати, що на момент обшуку ОСОБА_6 користувався житловим будинком, у якому вилучено Грошові кошти. В судовому засіданні детектив також не зміг підтвердити, що користувачем житлового будинку був ОСОБА_6, такі докази на даний час у органу досудового розслідування відсутні.
Так, згідно протоколу обшуку від 31.08.2017 (а.с. 32-36) після отримання ухвали про обшук ОСОБА_5 заявила, що в будинку наявні грошові кошти, походження яких вона пояснити не змогла, та вказані грошові кошти в розмірі 88 300 доларів США надала на виконання ухвали суду, при цьому, відповідний протокол обшуку містить вказівку про відсутність заяв, клопотань, зауважень до протоколу, та був підписаний ОСОБА_5 як особою, в приміщенні якої проводився обшук.
Отже, зі змісту протоколу обшуку від 31.08.2017 вбачається, що ОСОБА_5 не вказала на те, що грошові кошти в сумі 88 300 доларів США належать їй.
Однак, на момент обшуку у будинку перебувала лише ОСОБА_5, будинок на праві власності належить їй, підстави вважати, що на момент обшуку ОСОБА_6 користувався житловим будинком, у слідчого судді на даний час відсутні, за такого, з урахуванням того, що доказів на спростування цих обставин та/або на підтвердження того, що власником/володільцем Грошових коштів є інша особа, детективом наразі не надано, існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 є володільцем Грошових коштів, а отже, у відповідності до положень ч. 1 ст. 174 КПК України може звертатися з Клопотанням.
Адвокат у судовому засіданні повідомив, що ОСОБА_5 була у такому стані, що на даний час не знає, чому не змогла пояснити походження Грошових коштів.
Тільки документально підтверджений факт ненадання ОСОБА_5 в ході проведення обшуку пояснень з приводу походження Грошових коштів за відсутності інших вагомих доказів у їх сукупності на сьогодні не може розцінюватися як доказ того, що вона не є володільцем цих коштів, а Грошові кошти набуті кримінально противоправним шляхом.
Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (ст. 87 КПК України).
Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (ч.ч.1,2 ст. 22 КПК України).
Рівень доведеності підстав для подальшого застосування арешту майна має корелювати зі ступенем обмеження прав власника (володільця) арештованого майна. Чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення.
При цьому, стандарти доказування (переконання) поступово зростають з перебігом ефективного розслідування та потребують більш глибокого обґрунтування, що повною мірою узгоджується із об`єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.
Зазначене, зокрема, пов`язане із обов`язком слідчого судді, суду при вирішенні питання про скасування арешту на підставі наданих учасниками кримінального провадження матеріалів оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, вагомість наявних доказів про причетність особи до вчинення злочину, а також доказів, які підтверджуються необхідність подальшого застосування арешту майна / що потреба у арешті відпала.
Велика палата ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (п.81 зазначеної постанови) зробила наступний висновок: «Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний».
Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Під час обшуку та вилучення Грошових коштів орган досудового розслідування зробив висновок, що Грошові кошти належали ОСОБА_6 та набуті кримінально противоправним шляхом саме в силу того, що ОСОБА_5, яка перебувала у будинку та надала ці кошти слідчому, цього висновку не спростувала. Таким чином, в ході обшуку, а в подальшому, під час обгрунтування необхідності накладення арешту на Грошові кошти, було застосовано концепцію негативного доказу, яка сама по собі порушує принцип змагальності, оскільки допускає можливість вважати доведеним твердження однієї сторони через відсутність спростування цього твердження іншою стороною.
Згідно витягу по Кримінальному провадженню останнє налічує 214 епізодів.
Як зазначає детектив та з огляду на зміст витягу, про причетність ОСОБА_6 до вчинення злочину згадується лише у епізоді № 19 за ч.1 ст. 255 КК України.
У Кримінальному провадженні ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про підозру у вчиненні злочину не повідомлялося.
Досудове розслідування у Кримінальному провадженні здійснюється майже 10 років. З часу накладання арешту на Грошові кошти минуло 6 років, що є достатнім строком для здобуття органом досудового розслідування доказів на підтвердження або спростування факту злочинного походження Грошових коштів.
З огляду на тривалий проміжок часу, який минув з часу накладання арешту, з урахуванням ступеня та характеру обмеження прав володільця арештованого майна під час вирішення питання про скасування арешту Грошових коштів, на даний час має застосовуватися саме принцип змагальності та такий стандарт доказування, який потребує більш глибокого обґрунтування, у порівнянні з тим, що існував на момент отримання дозволу на обшук та розгляду питання про накладення арешту на Грошові кошти.
На даний час орган досудового розслідування має довести ті обставини, на які посилається, що потреба у подальшому застосуванні арешту Грошових коштів не відпала, і саме такі належним чином вчинені дії є підставою для того, щоб накладений арешт не скасовувати. Натомість, відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона обвинувачення без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для подальшого застосування арешту, оскільки суперечить загальним принципам доказування.
Жодних нових доказів на підтвердження того, що Грошові кошти могли належати ОСОБА_6, підтверджують протиправну діяльність останнього та/або ОСОБА_5, у якої їх вилучено, що Грошові кошти набуті кримінально противоправним шляхом, за весь цей час органом досудового розслідування не здобуто.
З приводу того чи було органом досудового розслідування за весь час дії арешту (шість років), у тому числі, за три роки, які минули з часу розгляду клопотання про скасування арешту на Грошові кошти, здобуто якійсь нові докази на підтвердження того, що Грошові кошти набуті кримінально противоправним шляхом, та необхідності подальшого застосування арешту Грошових коштів, у судовому засіданні відповідних обставин детектив повідомити не зміг.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора (п.2 ч.3 ст. 132 КПК України).
Таким чином, з огляду на сплив значного періоду часу з моменту накладення арешту (6 років) та відсутність доказів на підтвердження необхідності подальшого застосування відповідного заходу забезпечення Кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що наразі потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права володільця Грошових коштів. Детектив у судовому засіданні не довів існування таких обставин, які б спростували цей висновок.
З урахування вищевикладеного, Клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст.174 КПК України, слідчий суддя,
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.09.2017 року у справі № 757/51149/17-к у рамках кримінального провадження № 12013220540000400 від 31.01.2013 на грошові кошти в сумі 88 300 доларів США, вилучені у ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, під час обшуку 31 серпня 2017 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_10