- Presiding judge (HACC) : Sikora K.O.
Справа № 991/10457/20
Номер провадження 1-кп/991/90/20
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2023 року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6,
володільця майна ОСОБА_7,
розглянувши у місті Києві у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_7 про зміну місця зберігання транспортного засобу у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 січня 2020 року за № 52020000000000080, за обвинуваченням
ОСОБА_8, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Донецьк, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 1 ст. 209КК України,
В С Т А Н О В И В :
І. Історія провадження
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває зазначене кримінальне провадження.
09 жовтня 2023 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_7 про передачу речового доказу, а саме автомобілю марки/моделі «BMW X5», д.н.з. НОМЕР_1 (2018 року випуску, VIN: НОМЕР_2 ), йому на відповідальне зберігання з можливістю технічного обслуговування автомобіля та використання.
В обґрунтування свого клопотання ОСОБА_7 зазначив, що постановою слідчого від 12 грудня 2018 року зазначений автомобіль визнано речовим доказом у цьому кримінальному провадженні, а ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20 грудня 2018 року на нього накладено арешт.
ОСОБА_7 наголосив, що зазначене майно належить йому на праві власності та упродовж останніх 5 років перебуває на зберіганні в Службі безпеки України, технічне обслуговування транспортного засобу не здійснюється, у зв`язку з чим зменшується його вартість.
ІІ. Позиція учасників судового засідання
2.1. Власник майна ОСОБА_7 підтримав клопотання з наведених у ньому мотивів.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_6 підтримав клопотання ОСОБА_7 та додав, що автомобіль не є предметом неправомірної вигоди, належить ОСОБА_7, що було встановлено під час його допиту в ході досудового розслідування. Також захисник просив врахувати, що з часу розгляду попереднього клопотання про скасування арешту на зазначений автомобіль минуло півтора роки.
Заслухати думку обвинуваченого ОСОБА_8 щодо клопотання не надалося можливим у зв`язку з участю його у судовому засіданні у режимі відеоконференцзв`язку та перериванням такої участі з причин технічного характеру. На початку судового засідання обвинувачений повідомив, що не заперечуватиме проти розгляду клопотання за його відсутності у випадку переривання зв`язку. Враховуючи, що розгляд питання про скасування цього заходу забезпечення не впливає на права обвинуваченого, а також з огляду на участь у судовому засіданні його захисника, цей факт не перешкоджає розгляду клопотання.
2.2. Прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання та повідомив, що під час досудового розслідування було встановлено, що згаданий автомобіль набутий протиправним шляхом та визнаний речовим доказом. За своєю правовою природою зазначене клопотання, на думку прокурора, є клопотанням про скасування арешту, втім ОСОБА_7 відповідних підстав для його скасування не навів.
Враховуючи, що потреба у збереженні речового доказу станом на теперішній час не відпала, підстави для задоволення клопотання, за твердженням прокурора, відсутні.
ІІІ. Мотиви суду
3.1. Заслухавши думку осіб, які беруть участь у судовому засіданні, дослідивши клопотання та матеріали кримінального провадження у межах, необхідних для вирішення клопотання, суд дійшов наступних висновків.
3.2. Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Частина 1 ст. 170 КПК України регламентує, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Кримінальний процесуальний закон не передбачає можливості подання суду клопотання про зміну місця зберігання речового доказу. Втім, на переконання колегії суддів, таке клопотання за своєю правовою природою є клопотанням про часткове скасування арешту майна.
На користь цього висновку свідчать положення ч. 4 ст. 173 КПК України, які орієнтують суд застосовувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна, а також спосіб арешту, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Враховуючи, що ступінь впливу арешту майна на права власника щодо володіння, користування чи розпорядження ним може суттєво відрізнятися в залежності від обраного способу застосування арешту, оцінка пропорційності ступеню втручання у такі права може бути предметом оцінки суду у межах процедури розгляду питання про часткове скасування арешту майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням, зокрема, іншого власника або володільця майна, якщо він доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З викладеної норми вбачається, що реалізація права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна можлива у двох випадках - необґрунтованості його накладення та відсутності потреби у подальшому застосуванні такого засобу забезпечення кримінального провадження.
Судом встановлено, що постановою старшого слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_9 від 12 грудня 2018 року автомобіль марки/моделі «BMW X5», д.н.з. НОМЕР_1 (2018 року випуску, VIN: НОМЕР_2 ) визнано речовим доказом у цьому кримінальному провадженні (т. 5, а.с. 142-144).
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_10 від 20 грудня 2018 року на вказаний автомобіль було накладено арешт (т. 5, а.с. 140-141).
3.3. Оцінюючи наявність потреби у збереженні арешту майна, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК арешт на майно може бути накладено з метою збереження речових доказів. У цьому випадку, відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
3.4. Зі змісту ухвали слідчого судді від 20 грудня 2018 року вбачається, що арешт на автомобіль був накладений у зв`язку з відповідністю цього транспортного засобу критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до обвинувального акта зазначений автомобіль є предметом інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, оскільки, за версією сторони обвинувачення, був отриманий унаслідок його вчинення, а обставини придбання цього автомобіля підлягають встановленню під час розгляду кримінального провадження. У зв`язку з цим, на думку колегії суддів, зазначене рухоме майно має значення речового доказу у цьому кримінальному провадженні, у зв`язку з чим відповідає вимогам, визначеним ч. 1 ст. 98 КПК України.
Разом із цим, доводи ОСОБА_7 стосовно того, що підозра та обвинувачення у межах цього кримінального провадження йому не пред`являлися, а тому на належне йому майно не може бути накладено арешт, є недостатньо переконливими, оскільки саме за наявності передбачених ст. 98 КПК України умов арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи незалежно від притягнення чи непритягнення її до кримінальної відповідальності у межах певного кримінального провадження.
З огляду на вказані обставини, колегія суддів вважає, що на цій стадії кримінального провадження загальносуспільний інтерес в частині накладення арешту на зазначене майно для забезпечення завдань кримінального провадження переважає право особи на мирне розпорядження цим майном та не порушує справедливий баланс між загальносуспільним інтересом та інтересами власника майна.
3.5. Крім того, в ході розгляду клопотання про скасування арешту майна суд не перевіряє законність клопотання про накладення арешту на майно, оскільки це є виключною компетенцією слідчого судді під час розгляду цього клопотання по суті.
Натомість, як зазначалося вище, суд повноважний перевіряти лише обґрунтованість накладення такого арешту та факт продовження існування необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Ухвала слідчого судді від 20 грудня 2018 року містить обґрунтування накладення арешту на майно з тих підстав, які наразі не відпали. І хоча з плином часу та подальшим рухом кримінального провадження арешт майна може втрачати свою актуальність, спеціальні положення про збереження речових доказів та вирішення питання про їх долю одночасно з постановленням судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, базується на засаді безпосередності дослідження показань, речей і документів. Тоді як не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в речах, які не були предметом безпосереднього дослідження судом, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законом.
Таким чином, ураховуючи те, що арештоване майно має статус речового доказу у цьому кримінальному провадженні та необхідність у його арешті наразі є актуальною, колегія суддів приходить до висновку про відсутність умов, передбачених ст. 174 КПК України, за яких накладений на майно арешт може бути скасований, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання ОСОБА_7 слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 170, 174, 369, 372 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
У задоволенні клопотання ОСОБА_7 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3