- Presiding judge (HACC AC): Panaid I.V.
Справа № 991/4493/23
Провадження №11-кп/991/117/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2023 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції з ДУ «Київський слідчий ізолятор»),
обвинуваченого ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції з ДУ «Київський слідчий ізолятор»),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України в межах кримінального провадження № 52017000000000717 від 25 жовтня 2017 року, та його захисника ОСОБА_6 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 14.09.2023 про продовження строку тримання під вартою,
УСТАНОВИЛА:
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 14.09.2023 частково задоволено клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 12 листопада 2023 року. Одночасно з цим визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави розміром 48 730 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 130 791 320 грн, за умови внесення якої на обвинуваченого покладено процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України. Оцінивши характер та тяжкість злочину, наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд дійшов висновку про неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою з альтернативою внесення застави у вказаному вище розмірі задля забезпечення досягнення мети його застосування.
Не погодившись з таким рішенням, вважаючи його незаконним, необґрунтованим, постановленим з порушенням вимог КПК України, а висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_6 подали апеляційні скарги, в яких просять оскаржувану ухвалу скасувати; постановити нову, якою в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відмовити.
Захисник та обвинувачений вважають, що під час розгляду даного клопотання суду не були надані докази, які виправдовують подальше тримання ОСОБА_8 під вартою та докази на підтвердження того, що заявлені ризики не зменшилися. Відтак, на думку захисника, суд застосував формальний підхід при оцінці встановлених ризиків. З посиланням на практику ЄСПЛ, захисник вважає, що лише тяжкість покарання не може бути підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник, з урахуваннями висновків фахівців у галузі медичних знань від 13.09.2023, вважає необґрунтованими висновки суду щодо стану здоров`я ОСОБА_8, який виключає його перебування під вартою через неможливість отримання обвинуваченим рекомендованого лікування в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор».
На думку обвинуваченого, суд, не вірно оцінивши майновий стан ОСОБА_8 та його сім`ї, встановив завідомо непомірний розмір застави, що унеможливлює його застосування в якості альтернативного запобіжного заходу.
Заслухавши суддю-доповідача, думку захисників та обвинуваченого, які підтримали вимоги апеляційних скарг та просили задовольнити їх в повному обсязі, прокурора, який просив відмовити в їх задоволенні та залишити оскаржувану ухвалу без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що обіймаючи посаду Голови ДФС України, здійснював сприяння у здійсненні бюджетного відшкодування ПДВ в обмін на отримання від ОСОБА_9 неправомірної вигоди. При цьому, таке отримання неправомірної вигоди ОСОБА_8 здійснювалося за пособництва його радника - ОСОБА_10, який з метою приховання природи отриманих коштів неправомірної вигоди залучив до таких перерахувань низку компаній-нерезидентів з ознаками фіктивності, а також надав можливість ОСОБА_8 використати підконтрольне йому товариство «Newline Leader Ltd» для зарахування частини суми неправомірної вигоди.
За версією сторони обвинувачення таке сприяння полягало у наданні незаконних переваг переліченим платникам податків шляхом першочергового включення відомостей про них до передбачених Порядком № 39 узагальнюючих інформацій ДФС, в порівнянні з іншими платниками. Таким чином, протягом серпня, грудня 2015 року та січня, лютого 2016 року ОСОБА_8 забезпечив здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на користь підконтрольних ОСОБА_9 товариств на загальну суму 3 244 048 800, 33 грн. Загальна сума неправомірної вигоди, отримана на рахунки «RN Group Limited», «Lamagan Ventures Limited» та «Newline Leader ltd» склала 5 597 620 доларів США та 21 016 173,26 Євро, що в перерахунку за офіційним курсом Національного банку України станом на дати зарахування таких коштів склало 722 723 650,99 грн, що, в свою чергу, є особливо великим розміром в розумінні п. 1 примітки до ст. 368 КК України (в редакції від 14.10.2014). Вказані дії ОСОБА_8 кваліфіковані як прохання та одержання службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище для себе та третіх осіб неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за вчинення в інтересах того, хто надає таку вигоду дій з використанням наданої влади та службового становища, тобто за ч. 4 ст. 368 КК України.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Частково задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 суд першої інстанції дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, з чим погоджується колегія суддів АП ВАКС. Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтовано ймовірної можливості здійснити обвинуваченим зазначені дії. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи захисника про формальний підхід суду до розгляду питання про продовження строку тримання під вартою в частині встановлених ризиків та відсутності підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, що зумовлено відсутністю доказів до клопотання, які виправдовують подальше утримання ОСОБА_8 . Зокрема, зі змісту оскаржуваної ухвали та встановлених в суді обставин таке не вбачається. Клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 від 11.09.2023 (т.9, а.с.84-106) разом з матеріалами кримінального провадження на його обґрунтування ( т. 10, а.с. 1-220) дають підстави дійти висновку, що раніше заявлені ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати, не зменшилися, та у сукупності з іншими встановленими обставинами справи (тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, розмір неправомірної вгоди, майновий стан, соціальні зв`язки) є підставою для задоволення відповідного клопотання. З огляду на наведене вище, не лише тяжкість ймовірно вчиненого злочину враховано Вищим антикорупційним судом при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8, відтак доводи захисника в цій частині колегія відхиляє.
Поряд з цим, вирішуючи питання щодо продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 судом першої інстанції враховано й відомості про особу обвинуваченого, вік та стан його здоров`я, майновий та сімейний стан. Зокрема, судом оцінені надані стороною захисту медичні документи щодо стану здоров`я обвинуваченого у період 2017-2023 років (том 9, а.с. 45-46, 50-53, 59-60, 70-71, 79-81; т. 11, а.с. 6-10, 38-53). Дослідивши зазначені документи, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів захисту щодо неможливості подальшого перебування ОСОБА_8 під вартою у зв`язку зі станом його здоров`я. Судом першої інстанції (п. 20-20.11 оскаржуваної ухвали) критично оцінено документи сторони захисту щодо стану здоров`я та встановлено, що згідно листа Київської міської медичної частини Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в м.Києві та Київській області від 05.01.2023, 17.03.2023, 28.08.2023 за час перебування в установі ОСОБА_8 консультований самостійно-обраним лікарем-невропатологом, лікарем-терапевтом, терапевтом-ендокринологом, якими, в свою чергу, проведені відповідні медичні обстеження, за результатами чого було встановлено відповідні діагнози та призначено симптоматичне лікування. Серед іншого, 30.06.2023 ОСОБА_8 консультований в умовах ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова НАМН України». Однак, висновки щодо проведеної консультації з відповідними рекомендаціями щодо подальшого лікування та нагляду до КММЧ не надані ні обвинуваченим, ні його захисником (т. 9 а.с. 46, 50-53, 79-81). Окрім цього, у зв`язку з підвищенням тиску 14.08.2023 ОСОБА_8 оглянутий лікарем-терапевтом, за результатами чого відмовився від запропонованого переведення до стаціонару КММЧ та від наявних медичних препаратів КММЧ з посиланням на те, що приймає власні ліки.
Крім того, ОСОБА_8 неодноразово здійснював біохімічне дослідження крові та сечі, відповідно до яких показники знаходилися в межах норми. 11.07.2023 у зв`язку з тривалим перебуванням в ДУ «Київський слідчий ізолятор» ОСОБА_8 запропоновано проведення рентгенографії органів грудної клітки, від чого обвинувачений відмовився. 16.08.2023 від запропонованого аналізу крові обвинувачений також відмовився. В результаті наявних досліджень та консультацій стан здоров`я ОСОБА_8 оцінено як стабільний, задовільний та такий, що відповідає перебігу наявних хронічних захворювань. Обвинуваченому також неодноразово роз`яснювалося про можливість проведення додаткових обстежень в умовах обраного лікарняного закладу за власний рахунок, згідно п. 2.7 Розділу ІІ Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту. Так, 28.08.2023 ОСОБА_8 доставлений до Інституту О.О. Шалімова, де в стаціонарних умовах обстежений і консультований відповідними фахівцями, за результатами чого були встановлені відповідні діагнози. При цьому, рекомендації щодо призначеного лікування у висновку відсутні, відтак рекомендовано продовження амбулаторного лікування. З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_8 забезпечено прийом його власних препаратів, регулярно за його запитом здійснюється вимірювання артеріального тиску, а також обвинувачений користується власним апаратом вимірювання тиску. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає реальним вжиття заходів по наданню обвинуваченому можливості скористатися правом на вільний вибір лікаря та його консультацію, а тому доводи захисника про обмеження в доступі до медичної допомоги, зокрема, отримання рекомендованого лікування, відхиляє. У ході апеляційного розгляду жодних доказів про неможливість або неякісне надання медичної допомоги ОСОБА_8 в умовах медичної частини СІЗО стороною захисту не надано та не вбачається з відповідей КММЧ. Більше того, в таких відповідях неодноразово наголошується на не наданні обвинуваченим та його захисником рекомендацій щодо лікування за результатами консультацій медичними фахівцями поза межами КММЧ, відтак твердження про неможливість отримання відповідного лікування є необґрунтованим. Доводи захисту з посиланням на висновок фахівців з питань, що потребують спеціальних знань стосовно стану здоров`я ОСОБА_8 від 13.09.2023, не спростовують вищевикладеного.
Окрім цього, колегія суддів вчергове наголошує на тому, що Порядком взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України № 239/5/104 від 10 лютого 2012 року (далі - Порядок) передбачено, що особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров`я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця (пункт 2.6 Порядку).
У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров`я з орієнтовного переліку (пункт 2.7 Порядку).
Якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров`я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО (пункт 2.8 Порядку).
Однак, за результатами апеляційного розгляду, відсутні відомості про неможливість отримання обвинуваченим медичної допомоги в умовах медичної частини ДУ «Київський слідчий ізолятор», які б свідчили про неможливість установи надати належну медичну допомогу ОСОБА_8 за наявними у нього діагнозами. Навпаки, з наданих документів вбачається пасивна поведінка обвинуваченого до запропонованих йому обстежень та лікування в умовах стаціонару КММЧ. Таким чином, на момент перевірки апеляційним судом оскаржуваного рішення перешкод у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, пов`язаних зі станом здоров`я ОСОБА_8, не встановлено, а тому відповідні доводи захисту колегія відхиляє.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України).
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання.
Розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти (див. рішення у справі «Гафа проти Мальти» (Gafа v. Malta), заява № 54335/14, пункт 70, від 22 травня 2018 року; рішення у справі «Істоміна проти України», заява № 23312/15, пункт 25, від 13 січня 2022року)
Європейським судом з прав людини визнано законними та обґрунтованими дії національних судів щодо обрання підозрюваному розміру застави, який перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника, предмет кримінального правопорушення. Навіть якщо сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і фінансових можливостей особи. Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «Пунцельт проти Чехії» (Punzelt v. Czech Republic) від 25.04.2000 констатовано, що ані неодноразова відмова у звільненні під заставу, ні в подальшому встановлена застава у 30 000 000 чеських крон, не були порушенням прав заявника, враховуючи масштаб його фінансових операцій.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, передбаченого ч. 4 ст.368 КК України. Розмір ймовірної неправомірної вигоди, в отриманні якої обвинувачується ОСОБА_8, становить 722 723 650,99 грн. Зважаючи на стадію судового провадження і подальшу перевірку відповідних обставини вчиненого кримінального правопорушення судом під час розгляду обвинувального акту, колегія вважає за необхідне згідно ч. 4 ст. 182 КПК України при визначенні розміру застави враховувати, серед іншого, суму ймовірної неправомірної вигоди на підтвердження фінансових можливостей внесення застави. Такий висновок обумовлюється тим, що відповідні дії інкриміновані особі, призначеній на посаду голови ДФС України, що не лише підриває авторитет та довіру суспільства до органів державної влади і місцевого самоврядування, а й характеризує його можливий матеріальний стан. Матеріали справи не містять відомостей про те, що кошти, які ймовірно вважаються неправомірною вигодою, були вилучені, а відтак є підстави вважати, що вони знаходяться в розпорядженні обвинуваченого чи його близького кола оточення, що не може лишатися поза увагою суду під час оцінки майнової спроможності внесення застави.
Крім того, при перевірці розміру застави колегія суддів бере до уваги майновий стан ОСОБА_8, який оцінює, у тому числі, виходячи з наміру вчинення відповідних фінансових операцій. З матеріалів справи, зокрема, правочину під назвою «Соглашение о неразглашении конфиденциальной информации» від 06.07.2021, укладеного між ОСОБА_11, ОСОБА_12 з однієї сторони (Сторона 1) та E. CONNECT s.r.o. (Словацька Республіка) в особі ОСОБА_14 (Сторона 2) з іншої сторони, предметом якого є отримання інформації щодо купівлі 50% акцій компанії Hamachi Limited (Республіка Кіпр) (який володіє на території України корпоративними правами в тому числі 60% акцій ТОВ «Краматорськтеплоенерго» (розмір статутного капіталу 1 000 000 грн.), 51% акцій ПрАТ «Мега Ресурс» (розмір статутного капіталу 28 000 000 грн.) та 99,99% акцій ТОВ «Хамачі Україна» (розмір статутного капіталу 40 914 320 грн.), вбачається можливість ОСОБА_8 вчиняти значні фінансові операції. Також колегія суддів вважає вірною оцінку та врахування судом наявних значних матеріальних активів сім`ї ОСОБА_8 та його близького оточення з огляду на те, що згідно ч. 2 ст. 182 КПК України застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Практика ЄСПЛ не заперечує врахування кола оточення особи при визначенні розміру застави. Тому судом обґрунтовано прийнято до уваги особиста власність близького кола оточення обвинуваченого, зокрема його дружини, тестя ОСОБА_13, адже це свідчить про можливість ОСОБА_8 разом з іншими особами, що входять до його кола оточення, внести заставу у розмірі, визначеному судом, як альтернативний захід триманню під вартою. Тому при визначенні альтернативного запобіжного заходу для оцінки помірності застави суд виходить як з обґрунтованості вищенаведених ризиків можливого перешкоджання досягненню завдань кримінального провадження так і з майнового стану обвинуваченого і кола його оточення. Окрім цього, як вбачається з ухвали, судом з посиланням лише на строк перебування обвинуваченого під вартою зменшено фактично вдвічі попередньо визначений розмір застави і клопотання прокурора про такий розмір задоволено частково. З огляду на викладене доводи апеляційної скарги про непомірність застави колегія відхиляє, оскільки з оскаржуваного рішення таке не вбачається.
В апеляційних скаргах сторони захисту містяться також інші доводи, які не мають істотного значення, адже не спростовують обґрунтованого висновку суду щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 з альтернативою внесення застави у розмірі 48 730 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 130 791 320 грн. Отже, вони не потребують детального аналізу з точки зору викладення мотивів рішення суду апеляційної інстанції виходячи з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, § 58).
З огляду на вищевикладене, за результатом розгляду апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_6 колегією суддів не виявлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду за апеляційними скаргами сторони захисту. У зв`язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що постановлене рішення є законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстави для його скасування відсутні.
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу Вищого антикорупційного суду від 14.09.2023 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України в межах кримінального провадження № 52017000000000717 від 25 жовтня 2017 року залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3