- Presiding judge (HACC AC) : Pavlyshyn O.F.
- Judge (HACC AC) : Nykyforov A.S., Chorna V.V.
- Secretary : Vozna K.M.
Справа №991/5169/23
Провадження №22-ц/991/7/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2023 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого-судді Павлишина О.Ф.,
суддів Никифорова А.С., Чорної В.В.,
секретар судового засідання Возна К.М.,
за участю:
представника позивача - прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Панченко О.О.,
представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Островської О.Н.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищого антикорупційного суду від 24 серпня 2023 року,
В С Т А Н О В И Л А:
14.06.2023 держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі - САП, позивач) звернулася до Вищого антикорупційного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідачка) про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. Позивач просив ухвалити рішення, яким: визнати необґрунтованим актив вартістю 1 862 336,43 (один мільйон вісімсот шістдесят дві тисячі триста тридцять шість гривень сорок три копійки) грн, а саме - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 103,3 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2030109146101; звернути стягнення на необґрунтований актив - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 103,3 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2030109146101, з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід держави в межах суми 1 862 336 (один мільйон вісімсот шістдесят дві тисячі триста тридцять шість) грн.
Рішенням Вищого антикорупційного суду від 24.08.2023 позовну заяву держави України в особі САП до ОСОБА_1 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави задоволено. Визнано необґрунтованим актив, вартістю 1 862 336, 43 грн (один мільйон вісімсот шістдесят дві тисячі триста тридцять шість гривень сорок три копійки), а саме - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 103,3 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2030109146101, яка належить ОСОБА_1 . Звернено стягнення на необґрунтований актив - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 103,3 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2030109146101, з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід держави в межах суми 1 862 336 (один мільйон вісімсот шістдесят дві тисячі триста тридцять шість) грн.
27.09.2023 до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1, у якій вона стверджує, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Просить скасувати рішення Вищого антикорупційного суду від 24.08.2023 і відмовити у задоволенні позову Держави в особі САП про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
При цьому посилається на такі обставини:
1. порушено ст.23, 46 Закону України «Про запобігання корупції», ч.8 ст.290, ст.291 ЦПК України, оскільки грошових коштів, необхідних для придбання активу вона не набувала та не вкладала в квартиру, останню набула в законний спосіб. Дії батьків щодо купівлі квартири та її дарування не суперечать чинному законодавству. Суд безпідставно визнав необґрунтованим набутий нею актив лише на підставі того, що вона прийняла актив в якості подарунку;
2. порушено ч.3 ст.290 ЦПК України, оскільки не враховано, що квартира набута безоплатно, а відтак позивач мав визначити її мінімальну ринкову вартість на дату набуття;
3. порушено п.2 ч.8 ст.290 ЦПК України, так як представником позивача не надано, а судом не здобуто доказів, що набуття квартири здійснено за її дорученням. Факт дарування квартири не є доказом, що квартира була придбана за її дорученням;
4. порушено ст.12, ч.4 ст.89 ЦПК України, оскільки позов до батьків, які набули у власність квартиру не пред`являвся, вони не є особами, уповноваженими на виконання функцій держави. Суд безпідставно не врахував доходи батьків із 1975 до 2001 року і не повністю врахував доходи з 2001 до 2019 року. Судом не оцінено надані нею докази на предмет ймовірності та підтвердження факту наявності у батьків коштів на придбання квартири. Суд безпідставно не прийняв як доказ пояснення свідка ОСОБА_2 про те, що в подружжя за час спільного проживання були мінімальні витрати.
5. порушено ст.81, 263, ч.4, 8 ст.290, ст.292 ЦПК України, параграф 1 глави 71 ЦК України, так як суд всупереч чинному законодавству не взяв до уваги факт отримання батьками позики від ОСОБА_3, фінансову спроможність останнього надати таку позику. Суд встановив факт наявності в батьків 1467346 грн власних коштів, які були частково використані для придбання квартири, не розглядав та не аналізував ч.2, 3 ст.292 ЦПК України щодо стягнення частини активів або її вартості. Також суд відхилив показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі припущень щодо родинних зв`язків та зацікавленості в результаті розгляду справи.
У судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Островська О.Н. підтримала вимоги поданої апеляційної скарги, а представник позивача - прокурор САП Панченко О.О. заперечила вимоги апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Островської О.Н, представника позивача - прокурора САП Панченко О.О., перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено такі неоспорені обставини.
Відповідно до наказу в.о. начальника Галицької митниці Держмитслужби Державної митної служби України Цабака В. від 18.12.2019 №99-о із 30.12.2019 ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника відділу митного оформлення «Запитів» митного поста «Львів-північний» Галицької митниці Держмитслужби (т.2 а.с.73).
Наказом в.о. начальника Львівської митниці Державної митної служби України Ніжнікова І. від 29.06.2021 №10-0 ОСОБА_1 із 30.06.2021 призначено на посаду заступника начальника відділу митного оформлення «Запитів» митного поста «Львів-північний» Львівської митниці в порядку переведення з Галицької митниці Держмитслужби (т.2 а.с.74-75).
Згідно з наказом в.о. начальника Львівської митниці Державної митної служби України Шахрая О. від 30.09.2022 №1184-0 ОСОБА_1 із 03.10.2022 переведено на посаду заступника начальника відділу митного оформлення «Малехів» митного поста «Львів-північний» Львівської митниці (т.2 а.с.76-77).
Із 28.11.2022 ОСОБА_1 переведена на посаду начальника відділу митного оформлення №4 митного поста «Львів-північний» Львівської митниці, згідно з наказом в.о. начальника Львівської митниці Державної митної служби України Шахрая О. від 25.11.2022 №1448-о (т.2 а.с.87-89).
Зі змісту трудової книжки ОСОБА_1, серед іншого, вбачається, що 10.01.2013 вона прийняла присягу державного службовця і дотепер працює в органах Державної митної служби України (т.2 а.с.78-86).
Станом на час набуття об`єкта нерухомості (13.02.2020-14.02.2020) ОСОБА_1 обіймала посаду заступника начальника відділу митного оформлення «Запитів» митного поста «Львів-північний» Галицької митниці Державної митної служби України.
Із огляду на викладене ОСОБА_1, будучи державним службовцем, є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до пп.«в» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» і щодо її активів за наявності передбачених законом умов може застосовуватися інструмент визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є матір`ю, а ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, - батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, (дівоче прізвище - ОСОБА_5, т.2 а.с.15-23, ім`я при народженні ОСОБА_6 - відповідно до актового запису про народження від 29.09.1990 №2775, що відображено у повному витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (т.2 а.с.12-14).
13.02.2020 між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 укладений договір купівлі-продажу квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пшеничною У.В. (т.2 а.с.43-54, 143-146).
Відповідно до п.1 вказаного договору Продавець передав у власність, а Покупець прийняла у власність кв. АДРЕСА_2, загальною площею 103,3 кв. м. за ціною 1 862 335,43 грн, визначеною згідно звіту про незалежну оцінку, виданого ТзОВ «Комплексна оцінка майна» станом на 18.10.2019 (п.3 договору купівлі-продажу).
Наступного дня - 14.02.2020 між ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ) та ОСОБА_1 ( ОСОБА_9 ) укладено договір дарування Об`єкту нерухомості, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пшеничною У.В. (т.2 а.с.55-64, 147-148).
Згідно з п.1 договору Дарувальник передає безоплатно у власність, а ОСОБА_9 приймає у власність як дарунок Об`єкт нерухомості. Сторони оцінюють дарунок в сумі 1 862 335,43 грн (п.3 договору дарування квартири).
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 13.02.2020 приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Пшенична У.В. на підставі договору купівлі-продажу від 13.02.2020 провела державну реєстрацію об`єкта нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 103, 3 кв.м., власник ОСОБА_4, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2030109146101 (т.2 а.с.51).
Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 14.02.2020 приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Пшенична У.В. на підставі договору дарування від 14.02.2020 провела державну реєстрацію об`єкта нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 103, 3 кв. м., власник ОСОБА_1 (т.2 а.с.63).
Щорічною декларацією ОСОБА_1 за 2019 рік стверджується, що у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» зазначено заробітну плату, отриману за основним місцем роботи у розмірі 165 653 грн, у розділі 12 «Грошові активи» відомості відсутні (т.2 а.с.121-124).
Згідно з відомостями в розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» щорічної декларації за 2020 рік доходи ОСОБА_1 становили: заробітна плата, отримана за основним місцем роботи, у розмірі 261 268 грн; подарунок у негрошовій формі вартістю 1 862 336 грн, у розділі 12 «Грошові активи» відомості відсутні. Також у розділі 3 відображено наявність квартири загальною площею 103,3 м. кв., датою набуття 14.02.2020, розташованої у АДРЕСА_1, що відповідає об`єкту нерухомості, який є предметом позову, що розглядається (т.2 а.с.125-129, 140-142 зворот).
Відповідно до відомостей, які містяться у повідомленні про суттєві зміни, поданому ОСОБА_1 17.10.2021, нею відображено отримання 13.10.2021 подарунок у негрошовій формі у розмірі 195300 грн від ОСОБА_4 та зазначено у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» набуття від ОСОБА_4 у цей же день квартири площею 65,1 м. кв., розташованої в м. Івано-Франківськ вартістю на дату набуття 195300 грн (т.2 а.с.132-133).
У межах здійснення моніторингу способу життя ОСОБА_1, як суб`єкта декларування, Національним агентством з питань запобігання корупції на запит САП (т.2 а.с.134) витребувано відомості та документа, серед яких: пояснення та підтвердні документи щодо походження коштів у ОСОБА_4 на придбання нерухомого майна - квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, подарованої на підставі договору дарування від 14.02.2020; копії банківських виписок за всіма рахунками ОСОБА_1 за періоди з 01.01.2019 по 31.12.2019, з 01.01.2020 по 31.12.2020 та копії довідок про залишок коштів на них станом на 31.12.2019 та 31.12.2020 (т.2 а.с.135-178).
Згідно з розрахунковими листами за 2020 рік щодо нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 заробітної плати та відомостей про рух коштів на належному їй рахунку № НОМЕР_2, який відкритий в АТ «Райффайзен Банк», за період 01.01.2020-13.02.2020 вона отримала заробітну плату в розмірі 16 221,5 грн (т.2 а.с.93-93 зворот,169), а саме: 17.01.2020 - 3 210,32 грн; 30.01.2020 - 9 750,18 грн; 12.02.2020 - 3 261 грн (зазначено тип транзакції: безготівкове зарахування; назва транзакції: (ZARPLATA) GALICKA MITNI).
Тобто, сукупний розмір законних доходів ОСОБА_1 на дату набуття активу - об`єкта нерухомості, які могли бути нею використані, становив 112 271,5 грн (розмір максимально можливих грошових активів на кінець 2019 року (96 050 грн) та доходів за січень-лютий 2020 року (16 221,5 грн) без урахування витрат).
Згідно з абз.1 ч.2 ст.290 ЦПК України позов пред`являється щодо активів, набутих після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену статтею 368-5 Кримінального кодексу України. Станом на дату подачі позову до суду першої інстанції такий діапазон мав становити від 1 003 500,00 грн до 7 377 500,00 грн.
Статтею 291 ЦПК України встановлено, що суд визнає необґрунтованими активи, якщо судом на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів.
При цьому положеннями ч.1, 2 ст.291 ЦПК України визначено, що активи, визнані судом відповідно до статті 291 цього Кодексу необґрунтованими, стягуються в дохід держави. Якщо суд відповідно до статті 291 цього Кодексу визнає необґрунтованими частину активів, в дохід держави стягується частина активів відповідача, яка визнана необґрунтованою, а у разі неможливості виділення такої частини - її вартість.
Згідно з п.5 ч.8 ст.290 ЦПК України законними є доходи, правомірно отримані особою із законних джерел, зокрема джерел, визначених пунктами 7 і 8 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції».
Суд, ухвалюючи рішення про задоволення позову, виходив із того, що:
1. встановлено зв`язок об`єкта нерухомості з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, - ОСОБА_1 і наявність різниці між вартістю такого активу та її законними доходами у межах, визначених ч.2 ст.290 ЦПК України;
2. набуття квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 103,3 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2030109146101, вартістю 1 862 336,43 грн, відбулось за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а грошові кошти, необхідні для її придбання не набуті за рахунок законних доходів ні відповідачки, ні третіх осіб, на яких вона посилалась.
Висновки суду достатньо обґрунтовані, відповідають встановленим обставинам та положенням закону, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Так, судом першої інстанції встановлено наступне.
ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_3, проживає у АДРЕСА_3 (т.2 а.с.7).
Згідно з копією трудової книжки ОСОБА_10 працювала, починаючи з жовтня 1975 року, на різних посадах, перебувала на обліку Бережанського центру зайнятості до 06.05.2012 тощо.
У період із жовтня 1975 по лютий 1979 року ОСОБА_4 отримала 0 грн 02369 коп. (т.5 а.с.50); у період із грудня 1981 по грудень 1986 року, отримала заробітну плату у розмірі 6 377 руб. 80 коп., (т.5 а.с.51); у період із січня 1987 по червень 1988 роки отримала заробітну плату у розмірі 2271 руб 01 коп. (т.5 а.с.230).
Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми доходів, нарахованих фізичній особі податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи (далі - ДРФОПП) у період із 2000 по 2012 рік отримала доходів на суму 196 240,92 грн, а саме: 134 177,79 грн заробітна плата; 10 826,08 грн соціальні виплати з відповідних бюджетів; 425,29 грн виплати відповідно до умов цивільно-правового договору; 44 277 грн від продажу нерухомого майна (договір купівлі-продажу квартири у м. Хмельницькому від 13.11.2010, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А.А.); 6 534,76 грн інші доходи.
Починаючи з 07.05.2012 ОСОБА_4 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію за віком згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування». Відповідно до інформації територіального підрозділу Пенсійного фонду України, у період із травня 2012 по лютий 2020 року, вона отримала виплати в розмірі 117 200, 39 грн (т.2 а.с.95, 99-101, т.5 а.с.62-63).
Чоловік ОСОБА_4 та батько ОСОБА_1 - ОСОБА_2 згідно з копією трудової книжки з жовтня 1977 по вересень 2015 року працював на різних посадах, а також з 1980 по 2005 року проходив службу у Збройних силах України.
Зі змісту витягу із послужного списку, витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 30.12.2005 №207, посвідчень серії НОМЕР_5 від 27.01.1997, НОМЕР_13 від 10.04.2006, НОМЕР_14 від 27.10.2016, довідки Обласної МСЕК від 26.10.2016 №0803253, встановлено анкетні дані ОСОБА_2, його самостійну трудову діяльність у період з 1972 по 1980 роки, проходження служби в Демократичній Республіці Афганістан у період із 1985 по 1987 роки та відомості про проходження військової служби у період із 1980 по 2005 роки, у тому числі у складі ПГВ з 1990 по 1992 рік; наявність пільг та статусів ветерана війни - учасника бойових дій, інваліда війни, інваліда ІІ групи. Однак, вказані документи, не містять конкретних даних про кількість та розміри призначеного чи виплаченого грошового забезпечення у вказані у них періоди, забезпечення військовослужбовця чи його родини продуктовими пайками, відомостей про видачу чеків та їх кількість.
У період із жовтня 1977 по червень 1980 року заробітна плата ОСОБА_2 становила 0 грн 04604 коп.; нарахування грошового забезпечення з лютого по серпень 1988 року складало 2275 руб 58 коп.; із липня 1992 по жовтень 1993 року - 1 527 126, 51 руб коп., з листопада 1992 по серпень 1996 - 377 623 968 крб, із вересня 1996 року по жовтень 1998 року - 8564 грн 80 коп.; у період із грудня 1998 по грудень 2005 року - 82 513 грн 69 коп.; виплачена пенсія у 2006 році складала 24209,20 грн; у період із січня 2006 по грудень 2008 року заробітна плата - 62 455 грн 33 коп.; пенсія у період із січня 2007 по лютий 2020 року - 658 993 грн 80 коп.
У період із 2001 по 2020 рік ОСОБА_2 згідно з відомостями з ДРФОПП (РНОКПП НОМЕР_6 ), які доповнюють довідки, надані відповідачем, отримав доходи у розмірі 337 648,31 грн, з яких: 300 638 грн заробітна плата (2009-2015 роки); 22 631,31 грн соціальні виплати з відповідних бюджетів; 12 300 грн від продажу земельної ділянки (договір купівлі-продажу від 08.09.2016 земельної ділянки для індивідуального садівництва, кадастровий №6120410100:01:001:2055, посвідчений приватним нотаріусом Бережанського районного нотаріального округу Хрущ Д.С.); 2 079 грн інші доходи (т.2 а.с.26, 33-36, а.с.153-154).
Також ОСОБА_2 у період до лютого 2020 року отримав дохід на загальну суму 908 031 грн, зокрема: 48 300 грн від продажу автомобіля у 2018 році марки «DAEWOO», модель «LANOS», 2005 року випуску, VIN-код: НОМЕР_7 ; 200 760 грн від продажу квартири у м. Тернопіль на підставі договору купівлі-продажу від 17.11.2016, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Костецьким Ю.Г.
Отже, судом першої інстанції встановлено, що максимально можливий сукупний дохід ОСОБА_4 станом на лютий 2020 року складав 8648 руб. 81 коп. та 315 441 грн 33 коп. без врахування витрат та максимально можливий сукупний дохід ОСОБА_2 станом на лютий 2020 року склав: 1 529 402 руб. 09 коп., 377 623 968 крб, 2 082415 грн 85 коп., без урахування витрат.
Відтак, максимально можливий сукупний бюджет подружжя без врахування витрат станом на лютий 2020 року становив 1 538 050 руб. 90 коп.+377 623 968 крб.+2 397 857 грн 18 коп.=1 529 402 руб. 09 коп.+377 623 968 крб+2 082415 грн 85 коп.+8648 руб. 81 коп. та 315 441 грн 33 коп.
Також судом першої інстанції установлено, що мінімально можливі витрати подружжя Товарницьких на придбання майна за вказаний період становили 930 510,5 грн, а саме:
1. ОСОБА_2 :
344 000 грн - купівля у 2017 році автомобіля марки «FORD», модель «FIESTA», 2017 року випуску, VIN-код: НОМЕР_8, номерний знак НОМЕР_9 ;
2575 грн - купівля 23.07.2001 квартири у м. Тернопіль, яка 17.11.2016 була відчужена на підставі договору купівлі-продажу за 200 760 грн.
Також матеріали справи містять відомості про набуття права власності рухомого майна (тобто витрати), а саме: 10.11.2000 - автомобіля «ВАЗ 2101» 1974 року випуску; 13.12.2002 - автомобіля марки «FORD», модель «FIESTA» 1986 року випуску; 23.09.2005 - автомобіля марки «DAEWOO», модель «LANOS», 2005 року випуску, VIN-код: НОМЕР_7 . Однак, відомості про вартість вказаних автомобілів відсутні у реєстраційних картках ТЗ.
2. ОСОБА_4 :
375 620 грн - купівля у 2019 році автомобіля марки «HONDA», модель «CR-V», 2017 року випуску, VIN-код: НОМЕР_10, номерний знак НОМЕР_11, який був переданий на підставі довіреності ОСОБА_1 та 623 грн витрат за реєстрацію/перереєстрацію цього транспортного засобу;
206 320 грн - договір відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу №2-4 квартири в м. Івано-Франківську від 31.05.2016;
1 372,5 грн - договір відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення (комори) у м. Івано-Франківську від 31.01.2011.
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що станом на 13.02.2020 різниця між доходами та витратами подружжя Товарницьких, яка не враховує витрати на харчування, одяг, сплату комунальних послуг, підтримання житла у стані придатному для проживання, проїзд у транспорті, на підтримку здоров`я, купівлю трьох автомобілів, їх утримання та заправку, забезпечення двох дітей, становила 1 538 050 руб. 90 коп.+377 623 968 крб+1 467 346 грн 68 коп.=1 538 050 руб. 90 коп.+377 623 968 крб+2 397 857 грн 18 коп.-930 510 грн 5 коп.
Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо майнового стану ОСОБА_3 з врахуванням договору позики, укладеного 01.11.2019, на який посилається відповідачка.
Так, відповідно до відомостей ДРФОПП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_12 ) у період 1998 року по 2019 рік отримав доходи в сумі 2 758 904,34 грн, з яких: 2 156 612 грн - дохід від власної підприємницької діяльності; 237 477,37 грн - дохід, виплачений самозайнятій особі; 222 487 грн - дохід, отриманий у спадщину (подарований) від фізичної особи, що не є членом сім`ї першого ступеня споріднення; 58 139,80 грн - виграші, призи, крім виграшів у держлотерею; 35 113,18 грн - вид доходу відсутній в довідниках; 5 784,8 грн - операції з рухомим майном; 2 022 грн - заробітна плата; 41 268,19 грн - інші доходи.
Згідно з інформацією Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області ОСОБА_3 із квітня 2015 року отримує пенсію по інвалідності, за період із квітня 2015 по листопад 2019 року отримав 75 935,17 грн.
Також згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру транспортних засобів він одержав доходи на загальну суму 188 176 грн, а саме: 26 953 грн - за договором купівлі-продажу гаража від 24.04.2018; 130 323 грн - за договором купівлі-продажу квартири від 29.11.2016; 12 900 грн - від продажу напівпричіпа-самоскида марки «POLKON NW-192» (договір купівлі-продажу транспортного засобу від 27.03.2019 №2411); 18 000 грн - від продажу напівпричіпа-самоскида марки «SDC TP-28» (договір купівлі-продажу транспортного засобу від 31.01.2018 №3367).
Таким чином, загальний розмір законних доходів ОСОБА_3 станом на час можливого надання позики становив 2 758 904 грн 34 коп.+75 935,17 грн+188 176 грн=3 023 015 грн 51 коп.
Ураховуючи відомості вказаних державних реєстрів, ОСОБА_3 здійснив витрати на придбання нерухомості та транспортних засобів на загальну суму 1 677 417,50 грн, а саме: 60 811 грн - купівля транспортного засобу марки «GEELY CK» (довідка-рахунок від 20.05.2014 №ВІА460247); 10 000 грн - купівля транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN», модель «LT 28» (договір купівлі-продажу транспортного засобу від 24.06.2017 №1944); 115 703 грн - купівля транспортного засобу марки «RENAULT», модель «PREMIUM 450 DXI» (договір купівлі-продажу транспортного засобу від 30.06.2017 №1013); 121 200 грн - купівля напівпричіпа-самоскида марки «POLKON», модель «NW-192» (договір купівлі-продажу транспортного засобу від 05.07.2017 №050717); 15 000 грн - купівля напівпричіпа-самоскида марки «SDC2, моделі «TP-28» (договір купівлі-продажу транспортного засобу від 21.08.2017 №2333); 58 000 грн - купівля транспортного засобу марки «IVECO», модель «MAGIRUS 190E» (договір купівлі-продажу транспортного засобу від 05.01.2018 №6220/18/000036); 97 815 грн - купівля напівпричіпа-самоскида марки «BODEX», модель «KIS 33Р» (договір купівлі-продажу транспортного засобу від 26.03.2019 №81-03/19); 120 710 грн - купівля нерухомості на підставі договору купівлі-продажу гаража від 16.07.2015; 178 178,50 грн - купівля нерухомості на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 29.11.2016, 1/2 частка у праві спільної часткової власності з ОСОБА_11, із якою перебуває у зареєстрованому шлюбі з 22.06.2017; позика 16.01.2019 у розмірі 900 000 грн.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.02.2012 (справа №1915/578/2012) частково задоволено позов ОСОБА_12 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, у розмірі 700 грн щомісячно з 2012 по 2015 рік; рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.01.2022 (справа №607/16528/21) частково задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_13 про стягнення боргу за договорами позики. Згідно з цим рішенням 16.01.2019 ОСОБА_3 надав відповідачу позику у розмірі 900 000 грн. Відповідач своїх зобов`язань за договорами позики не виконав, позичених коштів не повернув, на звернення ОСОБА_3 не реагує, у зв`язку з чим виник спір у суді.
Відповідно до договору позики від 01.11.2019 ОСОБА_3 (Позикодавець) передав, а ОСОБА_4 (Позичальник) прийняла у власність 2 000 000 грн, що еквівалентно 82 645 доларів США за офіційним курсом Національного банку України станом на день укладення договору (1 долар США = 24,20 грн). Згідно з п.2 договору позики зазначену вище суму грошей Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві готівкою в строк до 01.11.2024. Після повернення позики в повній сумі Позикодавець повинен повернути Позичальнику розписку.
Тобто судом першої інстанції правильно встановлено, що станом на дату надання позики ОСОБА_4 різниця між законними доходами та витратами ОСОБА_3 без врахування витрат на забезпечення нормальної життєдіяльності родини, витрат на утримання іншого майна становила 1 345 598 грн 01 коп.=3 023 015 грн 51 коп.-1 677 417 грн 50 коп.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не було власних коштів для придбання об`єкта нерухомості, що майновий стан ОСОБА_3 не дозволяв йому надати 01.11.2019 позику у розмірі 2 000 000 грн, а відтак, що обставини купівлі об`єкту нерухомості у цій справі батьками відповідачки за власні кошти та за рахунок позики, є необґрунтованими.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції встановив факт наявності в батьків 1467346 грн власних коштів, які були частково використані для придбання квартири, є безпідставним, так як суд не встановлював цієї обставини, а визначав різницю в доходах без врахування необхідних та поточних витрат.
Твердження в апеляційній скарзі про порушення судом параграфу 1 глави 71 ЦК України та, що дії батьків щодо укладення договорів позики, купівлі квартири та дарування останньої не суперечать чинному законодавству, визнаються колегією суддів неспроможними.
Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін (ст.209ЦК України).
Вимоги до позики урегульовано ст.1046-1053 §1 Глави 71 ЦК України.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст.1047 ЦК України).
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.
Разом із тим, законодавець не здійснює конструювання правового режиму необґрунтованих активів через використання конструкції недійсності. Із урахуванням сутності та призначення конструкції недійсності правочину очевидно, що вона не розрахована на її використання при визнанні необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, оскільки в цьому разі достатньо спростувати презумпцію правомірності набуття права власності (ч.2 ст.328 ЦК України).
А відтак, суд першої інстанції не мав підстав для вирішення питань щодо недійсності укладених договорів позики, купівлі квартири та її дарування, оскільки безспірно встановив необґрунтованість активів.
Твердження в апеляційній скарзі про те, що судом порушено ч.3 ст.290 ЦПК України, оскільки не враховано, що квартира набута безоплатно, а відтак позивач мав визначити її мінімальну ринкову вартість на дату набуття, колегія суддів вважає помилковим.
Так, відповідно до ч.3 ст.290 ЦПК України для визначення вартості активів, зазначених у частині другій цієї статті, застосовується вартість їх набуття, а у разі їх набуття безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, мінімальна ринкова вартість таких або аналогічних активів на дату набуття.
Відповідно до п.1 договору купівлі-продажу квартири Продавець передав у власність, а Покупець прийняла у власність кв. АДРЕСА_2, загальною площею 103,3 кв. м. за ціною 1 862 335,43 грн, визначеною згідно звіту про незалежну оцінку, виданого ТзОВ «Комплексна оцінка майна» станом на 18.10.2019 (п.3 договору купівлі-продажу).
А тому, оскільки набуття квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 103,3 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2030109146101, вартістю 1 862 336,43 грн, відбулось за дорученням ОСОБА_1, тобто не безоплатно і не за ціною, яка є нижчою за мінімальну ринкову, позивач не мав обов`язку визначати мінімальну ринкову вартість квартири або аналогічної квартири на дату набуття.
Твердження в апеляційній скарзі, що представником позивача не надано, а судом не здобуто доказів, що набуття квартири здійснено за дорученням ОСОБА_1, та посилання на те, що факт дарування квартири не є доказом, що квартира була придбана за її дорученням, визнається колегією суддів необґрунтованим.
Так, судом першої інстанції правильно встановлено, що прямий спосіб набуття активів ОСОБА_4 за умови недостатності розміру законних доходів для такого набуття, одночасно виступає опосередкованим способом набуття активів ОСОБА_1 .
При цьому висновок суду першої інстанції про набуття квартири за дорученням ОСОБА_1 обґрунтовано не лише фактом дарування, а й іншими доказами - мізерністю строку перебування активу у володінні ОСОБА_4, сукупністю вторинних ознак, які містяться в укладених договорах, близьким ступенем родинних зв`язків третіх осіб із відповідачкою, проживанням відповідачки у м. Львів у зв`язку з переведенням по службі та необхідністю мати житло за місцем роботи, показаннями ОСОБА_14 щодо огляду квартири не безпосередньо особами, які її в подальшому придбали.
А відтак, вищевказане твердження апеляційної скарги не спростовує висновку суду першої інстанції, що ОСОБА_4 діяла в інтересах ОСОБА_1 та набула спірну квартиру за її дорученням.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що позов до батьків, які набули у власність квартиру, не пред`являвся, вони не є особами, уповноваженими на виконання функцій держави, є неспроможним.
Так, відповідно до ч.4 ст.290 ЦПК України позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред`явлено до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи, зазначені у частині другій цієї статті, та/або до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Із наведеного слідує, що позивач не має обов`язку пред`являти позов до іншої фізичної особи, яка набула у власність активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, незалежно від того чи є або не є особа, яка набула актив, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Твердження в апеляційній скарзі, що суд не врахував доходи батьків із 1975 до 2001 року і не повністю врахував доходи з 2001 до 2019 рік, є голослівним та спростовується розрахунками, проведеними судом першої інстанції щодо доходів родини Товарницьких, а на їхнє спростування до апеляційної скарги не подано жодного доказу.
Посилання в апеляційній скарзі на пояснення свідка ОСОБА_2 про те, що в подружжя за час спільного проживання були мінімальні витрати, за відсутності доказів щодо сукупних витрат домогосподарства на харчування, житло, воду, електроенергію, газ, інші види палива та розрахунків таких витрат визнається колегією суддів необґрунтованим.
Твердження в апеляційній скарзі, що суд відхилив показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі припущень щодо родинних зв`язків та зацікавленості в результаті розгляду справи, колегія суддів вважає безпідставним.
Судом першої інстанції надано оцінку показанням свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не тільки з врахуванням того, що ці особи є зацікавленими в результатах розгляду справи через належність їх до кола родичів відповідачки, а й через те, що показання є суперечливими як між собою, так і з фактичними обставинами справи, які встановлено із досліджених доказів.
Так, ОСОБА_2 в ході допиту допустив суперечливість власних показань, зокрема у тому, що його родина протягом своєї життєдіяльності не несла жодних витрат, а понесені є настільки мізерними, що не впливають на розмір заощаджень, які наведені у відзиві на позов. Із пояснень цього свідка вбачається, що до купівлі квартири 13.02.2020 його родина несла витрати на ремонт житла у м. Бережани та в м. Івано-Франківськ, він користувався автомобілем, а відтак ніс витрати на пальне, проживав в готелі, проходив із дружиною лікування тощо, однак ці витрати не можливо вважати такими, що не вплинули на розмір заощаджень родини. Крім того, свідок ОСОБА_2 посилається на обставини, які не доведені документально, хоча могли бути підтверджені належними доказами. До останніх відносяться відомості про розмір витрат на ремонт житла у м. Бережани Тернопільської області, про які йдеться у рішенні суду від 11.08.2015 у справі про визнання права на проживання, відомості про безкоштовне лікування ОСОБА_2 та ОСОБА_4, у відповідних медичних установах, якщо такі особи дійсно хворіють, відомості про першоджерело грошових коштів, що перебувають на компенсаційних рахунках ОСОБА_2 в АТ «Ощадбанк». Також суперечливими є показання ОСОБА_2 щодо купівлі спірної квартири у м. Львів для власних потреб та негайне відчуження її на користь ОСОБА_1 . Адже така мета придбання та використання об`єкта нерухомості не співвідноситься із негайним його переоформленням на інших осіб.
Показання свідка ОСОБА_3 про те, що його діяльність відображена у звітності фіскальних органів не узгоджується із його показаннями про наявність можливості надати 01.11.2019 позику ОСОБА_4 у розмірі 2 млн грн, із врахуванням виданої 16.01.2019 позики ОСОБА_13 у розмірі 900 000 грн та розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду. Твердження ОСОБА_3 про високу успішність його бізнесу, який полягає зокрема і у купівлі рухомого/нерухомого майна з метою його перепродажу за більшу вартість, не узгоджується із його ж показаннями про необхідність отримання банківського кредиту у 2005 році, а також історією купівлі-продажу гаража за адресою АДРЕСА_4, який було відчужено свідком за суму на 93 757 грн меншу, ніж придбано. Свідок також відмовився назвати розмір своїх заощаджень, який з`ясовувався виключно з метою надання оцінки його спроможності надати позики, про які стало відомо в ході розгляду справи.
Посилання в апеляційній скарзі на конвертування батьками відповідачки коштів у валюту колегія суддів вважає голослівним, оскільки валютообмінні операції не підтверджено письмовими доказами.
При цьому колегія суддів враховує і той факт, що необхідність збереження заощаджень у іноземній валюті спростовується внесенням ОСОБА_4 у 2015 році на депозитний рахунок в АТ «Райффайзен Банк Аваль» коштів у розмірі 53 000 грн, тобто за відсутності будь-яких даних щодо недовіри банківській системі, іноземна валюта не зберігались у банківських установах, однак національна валюта клалась на банківський рахунок.
Колегія суддів не може прийняти подані представником відповідачки висновки експертів за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи від 25.10.2023 та розрахунок коштів, отриманих ОСОБА_3 від продажу автомобілів.
Так, відповідно до ч.3 ст.367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
А тому, оскільки суду апеляційної інстанції не надано доказів неможливості подання до суду першої інстанції доказів, долучених до апеляційної скарги, із причин, що об`єктивно не залежали від представника відповідача, колегія суддів не має законних підстав для прийняття вказаних доказів.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінив за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявні у справі докази і дійшов правильного висновку, що у порівнянні із доказами відповідача, надані позивачем докази відповідають критеріям цивільно-процесуальної якості, а їх сукупність - стандарту більшої переконливості.
За таких обставин безпідставним є твердження апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення - незаконне і необґрунтоване.
Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги відповідачки та скасування рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення - без змін.
Керуючись ст.259, 290-292, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вищого антикорупційного суду від 24 серпня 2023 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О.Ф. Павлишин
Судді А.С. Никифоров
В.В. Чорна