Document No. 114848433

Date of the hearing: 08/11/2023
Date of the decision: 08/11/2023
Case №: 991/2735/21
Proceeding №: 42017000000004330
Instance: HACC
Judicial form: Criminal

Presiding judge (HACC) : Dubas V.M.

Справа № 991/2735/21

Провадження 1-кп/991/19/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд (ВАКС) колегією суддів у складі

головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (далі - суд),

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

обвинуваченого ОСОБА_6 і захисника ОСОБА_7,

обвинуваченого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції) і захисника ОСОБА_9,

обвинуваченого ОСОБА_10 і захисника ОСОБА_11,

обвинуваченого ОСОБА_12 (в режимі відеоконференції) і захисника ОСОБА_13,

представника потерпілого (Міністерство оборони України) ОСОБА_14,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 про закриття у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК)

кримінального провадження №42017000000004330 від 18.11.2017 щодо обвинувачення

ОСОБА_6 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Сари-Озек Кербулакського району Талди-Курганської області Казахстану, громадянин України, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 27/частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України (далі КК),

ОСОБА_8 (народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Самбір Львівської області, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 27/частиною 5 статті 191 КК,

ОСОБА_10 (народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Києві, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 27/частиною 5 статті 191 КК,

ОСОБА_12 (народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Яворів Львівської області, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 27/частиною 5 статті 191 КК,

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий опис судового провадження.

20.04.2021 зі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (САП ОГП) до ВАКС надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №42017000000004330 від 18.11.2017.

Відповідно до частини 3 статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) для розгляду цього кримінального провадження на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2021 визначена колегія суддів у складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2 і ОСОБА_15 .

Ухвалою ВАКС призначено підготовче судове засідання на 27.05.2021 з перервами до 01.07.2021, 08.07.2021, 22.07.2021. Ухвалою ВАКС від 22.07.2021 призначено судовий розгляд на 27.07.2021 з перервами до 09.09.2021, 14.09.2021, 28.10.2021, 18.11.2021, 09.12.2021, 30.12.2021, 10.02.2022, 03.03.2022, 05.05.2022, 02.06.2022, 23.06.2022, 21.07.2022, 08.09.2022, 20.10.2022, 03.11.2022, 24.11.2022, 22.12.2022, 26.01.2023, 09.02.2023, 09.03.2023, 13.04.2023, 27.04.2023, 04.05.2023, 08.06.2023, 18.07.2023, 27.09.2023, 17.10.2023, 08.11.2023.

В зв`язку із призначенням рішенням Вищої ради правосуддя (ВРП) від 01.06.2023 членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) ОСОБА_15 та перебуванням такого у довгостроковому відрядженні згідно із наказом від 07.06.2023, на підставі розпорядження керівника апарату ВАКС від 09.06.2023 №102ав здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, у результаті якого до складу колегії судді включена ОСОБА_16 . У зв`язку із перебуванням ОСОБА_16 у довгостроковій відпустці згідно з наказом від 16.06.2023, на підставі розпорядження керівника апарату ВАКС від 19.06.2023 № 134ав здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, у результаті якого до складу колегії суддів включена ОСОБА_3 .

2. Короткий виклад клопотання та позицій учасників судового провадження.

2.1. 16.10.2023 до ВАКС надійшло клопотання захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування (на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України) із проханням: «1) кримінальне провадження №42017000000004330 від 18.11.2017 за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27/частиною 5 статті 191 КК, частиною 2 статті 27 частиною 1 статті 366 КК України закрити на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування; 2) у разі закриття кримінального провадження, скасувати обраний 03.08.2020 слідчим суддею ВАКС ОСОБА_17 (справа № 991/6433/20, провадження 1-кс/991/6621/20) у кримінальному провадженні №42017000000004330 від 18.11.2017 запобіжний захід ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, у вигляді застави у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 420 400,00 грн. (чотириста двадцять тисяч чотириста гривень); повернути грошові кошти заставодавцю, а також вирішити інші питання, пов`язані із закриттям кримінального провадження», що обґрунтовувалось зокрема таким:

«З матеріалів кримінального провадження слідує, що 18 листопада 2017 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань було зареєстровано кримінальне провадження №42017000000004330 з правовою кваліфікацією - ч. 5 ст. 191 КК України, за фактом вчинення службовими особами державної установи розтрати майна, яке було їм ввірене, в особливо великому розмірі.

21 березня 2018 року в ЄРДР було зареєстровано кримінальне провадження №42018151030000038 з правовою кваліфікацією - ч. 2 ст. 191 КК України, за фактом привласнення коштів державного бюджету, вчиненого шляхом зловживання службовим становищем посадовими особами ТОВ «РІСТа» при виконанні будівельних робіт зі зведення табірного містечка для розміщення бригади у польовому таборі 235 МЦПП в АДРЕСА_5 .

04 серпня 2018 року, постановою начальника Миколаївського районного відділу Миколаївської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_18, матеріали кримінального провадження №42018151030000038 від 21.03.2018 за ч. 3 ст. 191 КК України об`єднано в одне провадження з матеріалами кримінального провадження №12018150260000453 від 20.07.2018 за ч. 3 ст. 191 КК України. Об`єднаному кримінальному провадженню присвоєно номер ЄРДР - 42018151030000038.

13 листопада 2018 року, постановою прокурора відділу Військової прокуратури Південного регіону України ОСОБА_19, матеріали кримінального провадження №42018151030000038 від 21.03.2018 за ч. 3 ст. 191 КК України об`єднано в одне провадження з матеріалами кримінального провадження №42018160690000207 від 06.06.2018 за ч. 2 ст. 364 КК України. Об?єднаному кримінальному провадженню присвоєно номер ЄРДР - 42018151030000038.

19 лютого 2019 року, постановою прокурора відділу Військової прокуратури Південного регіону України ОСОБА_20 змінено правову кваліфікацію кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №42018151030000038 з ч. 2 ст. 364 КК України на ч. 3 ст. 425 КК України.

01 серпня 2019 року, постановою прокурора відділу Військової прокуратури Південного регіону України ОСОБА_21 змінено правову кваліфікацію кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №42018151030000038 з ч. 3 ст. 191 КК України на ч. 5 ст. 191 КК України.

01 жовтня 2019 року, постановою прокурора відділу Військової прокуратури Південного регіону України ОСОБА_21, матеріали кримінального провадження №42018151030000038 від 21.03.2018 за ч. 3, 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 425 КК України об`єднано в одне провадження з матеріалами кримінального провадження №42017000000004330 від 18.11.2017 за ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 369 КК України. Об`єднаному кримінальному провадженню присвоєно номер ЄРДР - 42017000000004330.

06 листопада 2019 року, постановою прокурора відділу Військової прокуратури Південного регіону України ОСОБА_21, матеріали кримінального провадження №42017000000004330 від 21.03.2018 за ч. 3, 5 ст. 191, ч. 3 ст. 425, ч. 3 ст. 369 КК України об`єднано в одне провадження з матеріалами кримінального провадження №62019150000000846 від 04.11.2019 за ч. 3 ст. 369 КК України. Об`єднаному кримінальному провадженню присвоєно номер СРДР - 42017000000004330.

При цьому 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон №2147-УІІІ), яким, зокрема, внесено зміни до статті 294 КПК України та надано повноваження слідчому судді щодо продовження строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань після введення в дію цього Закону, тобто з 16 березня 2018 року.

Отже, кримінальне провадження за №42017000000004330 було розпочато до введення в дію змін, внесених до КПК Законом № 2147-VIII, щодо порядку продовження строків досудового розслідування, а кримінальне провадження за №42018151030000038, 12018150260000453, №62019150000000846 тощо були розпочаті після введення в дію 16 березня 2018 року цих змін.

Разом з цим, звертаю увагу суду на те, що у об`єднаному кримінальному провадженні за №42017000000004330 має місце реальна сукупність злочинів, тобто були об`єднані, зокрема, різні епізоди повторних злочинів, вчинених одними особами.

Про вказане свідчить і той факт, що, відповідно до обвинувального акту, злочини, вчинення яких інкримінують обвинуваченим, були триваючими та вчинялись у період часу з березня 2017 року по червень 2018 року, тобто, станом на дату реєстрації кримінального провадження №42018151030000038 (21.03.2018), злочини ще не були завершені.

Крім того, з огляду на матеріали, які стали підставою для внесення відомостей до ЄРДР за № 42018151030000038, а саме з рапорту ст. о/у УЗЕ в Миколаївській області ДЗЕ НП України ОСОБА_22, вбачається, що обставини вчинення кримінального правопорушення, відомості про яке і було внесено в ЄРДР за вищевказаним номером, виявлені співробітниками УЗЕ в Миколаївській області - 20.03.2018, після огляду об`єкта будівництва.

30 липня 2020 року, у об`єднаному кримінальному провадженні №42017000000004330, ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 1 ст. 366 КК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 219 КПК України, строк досудового розслідування у об`єднаному кримінальному провадженні №42017000000004330 закінчувався 30 вересня 2020 року.

28 вересня 2020 року, постановою Генерального прокурора ОСОБА_23, задоволено клопотання детектива Національного бюро Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_24 та продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000004330, зокрема, за підозрою ОСОБА_25, до шести місяців (до 30.01.2021).

Згідно вимог ст. 294 КПК України, у новій редакції, яка вже діяла станом на 30.07.2020 року, тобто на момент повідомлення про підозру ОСОБА_10, якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у пункті 2 абзацу третього частини першої статті 219 цього Кодексу, він може бути продовжений в межах строків, встановлених пунктами 2 та 3 частини другої статті 219 цього Кодексу: 1) до трьох місяців - керівником місцевої прокуратури, заступником Генерального прокурора; 2) до шести місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником регіональної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора; 3) до дванадцяти місяців - слідчим суддею, за клопотанням слідчого, погодженим з Генеральним прокурором чи його заступниками.

Таким чином, вказаною нормою передбачено право прокурора вирішувати питання щодо продовження строків досудового розслідування лише на строк до трьох місяців, в усіх інших випадках (до 6 та до 12 місяців), такі строки продовжуються виключно слідчим суддею.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 28.09.2020 року постановою Генерального прокурора ОСОБА_23, строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017000000004330 від 18.11.2017 року було продовжено до шести місяців, тобто до 30.01.2021 року, що, на думку сторони захисту, суперечить вимогам ст. 294 КПК України, у зв`язку з наступним…

Отже, кримінальні процесуальні норми, викладені у ст. ст. 217, 219 КПК України, визначають день початку здійснення досудового розслідування об`єднаних проваджень і особливості обрахування загального строку досудового розслідування таких проваджень. Натомість жодних приписів щодо порядку вирішення питання про продовження строків досудового розслідування в таких провадженнях, відмінних від загальних положень і приписів ст. 294 КПК України, вказані вище норми не містять.

При цьому, відповідно до п. 4 параграфа 2 «Прикінцеві положення» Закону №2147-УІІІ від 03.10.2017 року, зміни щодо судового контролю за продовженням строку досудового розслідування не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.

Разом із тим, загальні положення КПК України не містять підґрунтя до встановлення всупереч приписам ст. 5 КПК України окремих правових режимів щодо вирішення питання про продовження строків досудового розслідування, якщо такі відносини виникли з моменту введення в дію Закону №2147-УІІІ від 03.10.2017 року

Порядок і підстави проведення процесуальної дії і прийняття процесуального рішення визначаються положеннями КПК України, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення, а не датою внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Отже, положення п. 4 параграфа 2 «Прикінцевих положень» Закону №2147-VIII від 03.10.2017 року щодо здійснення судового контролю за продовженням строку досудового розслідування підлягають застосуванню з урахуванням положень ст. б Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 58 Конституції України, статей 5, 8, 9 КПК України.

Незастосування положень Закону №2147-VПІ від 03.10.2017 року у справах, де відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію відповідних змін, а також у тих випадках, коли вказані провадження об`єднані із тими, де відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань до 16 березня 2018 року, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону через недотримання встановленої законом форми здійснення судового контролю за вирішенням питання про продовження строків досудового розслідування.

Вказані висновки узгоджуються із правовою позицією Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, яка закріплена у постанові від 31 жовтня 2022 року у справі №753/12578/19, а також прийняті до уваги слідчим суддею Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2 при ухваленні рішення про закриття кримінального провадження у справі 991/7976/23 від 11.09.2023 (провадження 1-кс/991/8016/23)…

Правові висновки постанови ОП ККС ВС від 31.10.2022 в справі №753/12578/19 є релевантними обставинам кримінального провадження № 42017000000004330 від 18.11.2017, а відтак повинні бути враховані при застосуванні таких норм права.

З вищенаведеного слідує, що після 16.03.2018 року право на вирішення питання про продовження строку досудового розслідування на строк більше трьох місяців у кримінальному провадженні № 42017000000004330 покладалося виключно на слідчих суддів, а відтак, постанова Генерального прокурора ОСОБА_23 від 28 вересня 2020 року про продовження строків досудового розслідування у кримінальному провадженні за №42017000000004330 від 18.11.2017 до 6 місяців (до 30.01.2021), відповідно, винесена поза межами повноважень Генерального прокурора, з порушеннями вимог кримінального процесуального закону, не передбачена вимогами норм кримінального процесуального права, зокрема ст. ст. 219 і 294 КПК України, і порушує концепцію належної правової процедури (due process), у зв`язку з чим не може сприйматися у якості належного процесуального рішення, якими було продовжено строки досудового розслідування до 6 місяців у цьому кримінальному провадженні.

Крім того, станом на час внесення відповідних відомостей про кримінальне провадження №42017000000004330 до ЄРДР (18.11.2017) органи досудового розслідування були обізнані щодо запланованого введення в дію положень Закону №2147-VIII зокрема, щодо форми здійснення судового контролю за вирішенням питання про продовження строків досудового розслідування, якими кримінальний процесуальний закон доповнено за місяць до внесення відомостей в ЄРДР (03.10.2017).

Також варто зауважити, що станом на дату повідомлення ОСОБА_10 про підозру існувала судова практика Верховного Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду про те, що належним суб`єктом продовження строків досудового розслідування після введення в дію положень Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII) є слідчий суддя незалежно від того, що кримінальні провадження, внесені до ЄРДР після 16 березня 2018 року, були об`єднані з кримінальним провадженням, розпочатим до цієї дати (постанова від 23 квітня 2020 року, провадження № 51-728 км 20).

Тобто орган досудового розслідування повинен був застосовувати порядок та використовувати норми КПК України, які були чинними на момент вчинення процесуальної дії та прийняття процесуального рішення і звернутися із клопотанням про продовження строку досудового розслідування до слідчого судді і якщо такі строки було продовжено слідчим суддею, то про порушення положень кримінального процесуального закону вести мову не можна було. Адже ухвалення рішення слідчим суддею забезпечує ще вищий рівень дотримання гарантій прав і свобод учасників процесу. Тим більше, що станом на сьогодні саме слідчий суддя повноважний продовжувати строки досудового розслідування.

Отже, враховуючи, що матеріали провадження не містять даних про те, що слідчим суддею із підстав та у порядку, передбаченому законом, був продовжений строк досудового розслідування, чого не заперечує і прокурор, сторона захисту переконана, що у даному випадку наявні всі законні підстави для закриття кримінального провадження у відповідності до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування».

2.2. 08.11.2023 в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 і захисник ОСОБА_11 підтримали подане клопотання та просили його задовольнити. Обвинувачені ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_12 та відповідно їх захисники ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_13 також підтримали подане клопотання та просили таке задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 заперечила проти задоволення поданого клопотання, вважаючи, що відсутні підстави для закриття кримінального провадження, зокрема зауваживши, що станом на 28.09.2020 продовження строків досудового розслідування саме постановою Генерального прокурора повністю відповідало чинній на той час практиці і правовій процедурі, визначеній КПК.

Представник потерпілого ОСОБА_14 підтримала позицію прокурора і заперечила проти закриття кримінального провадження.

3. Обґрунтування позиції суду.

3.1. Статтею 2 КПК визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частина 1 статті 5 КПК визначає, що процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Статтею 284 КПК визначено вичерпний перелік випадків, за яких закривається кримінальне провадження та провадження щодо юридичної особи, й зокрема, відповідно до пункту 10 частини 1 статті 284 КПК, кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 КПК досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.

Згідно з частиною 2 статті 214 КПК досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР. Положення про ЄРДР, порядок його формування та ведення затверджуються Офісом Генерального прокурора за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Частиною 2 статті 283 КПК визначено, що прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Відтак звернення до суду з обвинувальним актом є одним із можливих варіантів закінчення досудового розслідування, що включає комплекс взаємопов`язаних дій, а саме: відкриття матеріалів досудового розслідування (стаття 290 КПК); складання і затвердження обвинувального акту і додатків до нього (стаття 291 КПК); вручення його копій стороні захисту (пункт 3 частини 4 статті 291 та частина 1 статті 293 КПК); направлення обвинувального акту до суду.

При цьому кожну із таких дій належить вчинити в межах конкретного строку досудового розслідування, визначеного згідно із статтею 219 КПК.

Частиною 1 статті 219 КПК визначено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або винесення постанови про початок досудового розслідування у порядку, встановленому статтею 615 цього кодексу, до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

При цьому частиною 2 статті 219 КПК визначені диференційовані залежно від тяжкості злочину строки досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або винесення постанови про початок досудового розслідування у порядку, встановленому статтею 615 цього кодексу, до дня повідомлення особі про підозру, а частиною 3 статті 219 КПК - з дня повідомлення особі про підозру до закінчення досудового розслідування.

Також згідно з першим реченням частини 4 статті 219 КПК, строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього кодексу. Статтями 294, 295, 295-1 КПК (розташованими в параграфі 4 глави 24 КПК) визначені диференційовані повноваження на продовження досудового розслідування (залежно від терміну) керівника окружної прокуратури, керівника обласної прокуратури або його першого заступника чи заступника, заступника Генерального прокурора, слідчого судді (а саме: 1) до трьох місяців - керівником окружної прокуратури, керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступником Генерального прокурора; 2) до шести місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора; 3) до дванадцяти місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим із Генеральним прокурором чи його заступниками).

Крім того, частина 7 статті 217 КПК передбачає, що днем початку досудового розслідування у провадженні, виділеному в окреме провадження, є день, коли було розпочато розслідування, з якого виділено окремі матеріали, а у провадженні, в якому об`єднані матеріали кількох досудових розслідувань, - день початку розслідування того провадження, яке розпочалося раніше.

Вищенаведені норми статей 217, 219, 294 КПК та пункту 10 частини 1 статті 284 КПК запроваджені Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, та разом з тим в пункті 4 §2 розділу 4 цього Закону визначалось, що деякі норми (зокрема і такі норми пункту 10 частини 1 статті 284 КПК та статей 217, 219, 294 КПК) вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом (тобто з 16.03.2018), не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.

Чинними до 16.03.2018 попередніми нормами статей 294-297 параграфу 4 глави 24 КПК визначались диференційовані повноваження на продовження досудового розслідування (зокрема старою редакцією частини 2 статті 294 КПК визначалось, що якщо досудове розслідування злочину (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у пункті 2 частини першої статті 219 цього кодексу, він може бути продовжений в межах строків, встановлених пунктами 2 та 3 частини другої статті 219 цього Кодексу: 1) до трьох місяців - керівником місцевої прокуратури; 2) до шести місяців - керівником регіональної прокуратури або його першим заступником чи заступником; 3) до дванадцяти місяців - Генеральним прокурором чи його заступниками) та процесуальний порядок продовження строку винятково прокурорами без будь-якої участі слідчого судді.

3.2. З поданого клопотання з додатками та матеріалів кримінального провадження вбачаються такі темпоральні обставини:

1) 18.11.2017 прокурором Генеральної прокуратури України в кримінальному провадженні №42017000000004330 на підставі рапорту від 17.11.2017, де зокрема записано таке - «Також, з`ясовано, що у листопаді 2016 року комерційні підприємства ТОВ «Ріст» (код 25412904) та ТОВ «Вінницька будівельна компанія» (код 32977018) залучені Міністерством оборони України для будівництва військового містечка населеному пункті Улянівка (Михайлівна), Миколаївської області (навчальний полігон «Широкий лан») та перераховано на їх рахунки кошти на загальну суму 116 млн. грн. Проте, в подальшому, встановлено, що роботи у повному обсязі не виконано, кошти, які отримані від Міністерства оборони України, переведені в готівку через діючі «конвертаційні центри» внесені до ЄРДР відомості про ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 КК з таким коротким викладом фактичних обставин, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення «Службові особи державної установи вчинили розтрату майна, яке було їм ввірене, в особливо великому розмірі» (том справи 8, аркуш 44).

2) 21.03.2018 прокурором Миколаївської місцевої прокуратури в кримінальному провадженні №42018151030000038 на підставі рапорту від 20.03.2018, де зокрема записано таке - «22.12,2016 року між Міністерством оборони України в особі ОСОБА_8 та ТОВ «РІСТ» (ЄДРПОУ 25412904) в особі директора ОСОБА_26 було укладено договір №303/3/12/344-16 на виконання будівельних робіт будівництва табірного містечка для розміщення бригади у польовому таборі НОМЕР_1 Міжвидового Центру підготовки підрозділів ( АДРЕСА_5 . В період з 24.03.2017 по 07.03.2018 року Міністерством оборони України на рахунок ТОВ «РІСТ» (ЄДРПОУ 25412904) було перераховано грошові кошти в сумі 125 379 505 мли. гри., на виконання вищезазначених робіт, з яких ПО 105 496 млн. грн. в якості авансу, та 15 274 009 млн. гри. згідно актів виконаних робіт(Форма КБ-2в) та довідки вартості робіт (КБ-3. Станом на 20.03.2018 співробітниками УЗЕ в Миколаївській області було проведено огляд об`єкту будівництва та встановлено, що на об`єкті будівництва відсутні співробітники ТОВ «РІСТ», на даний час роботи не виконуються, ТОВ «РІСТ» не має виробничих потужностей, зареєстрованої техніки, складу кваліфікованих працівників. Також, оглядом побудованих приміщень встановлено, що матеріали не відповідають якості,(термо-панелі розвалюються та відклеюються від стін новопобудованих казарм), що може свідчити про те, що директором ТОВ «РІСТ» було привласнено бюджетні грошові кошти шляхом внесення недостовірних відомостей в акти виконаних робіт та штучно завищені ціни на ТМЦ» внесені до ЄРДР відомості про ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 191 КК з таким коротким викладом фактичних обставин, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення «За фактом привласнення коштів державного бюджету, вчиненого шляхом зловживання службовим становищем посадовими особами ТОВ «РІСТа» при виконанні будівельних робіт зі зведення табірного містечка для розміщення бригади у польовому таборі 235 МЦПП в АДРЕСА_5 ».

3) 08.05.2018 постановою слідчого в кримінальному провадженні №42018151030000038 від 21.03.2018 змінена кваліфікація кримінального правопорушення з частини 2 статті 191 на частину 3 статті 191 КК.

4) 04.08.2018 постановою начальника Миколаївського районного відділу Миколаївської місцевої прокуратури №1 об`єднано в одне провадження №42018151030000038 матеріали кримінальних проваджень №42018151030000038 від 21.03.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 191 КК, та №12018150260000453 від 20.07.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 191 КК.

5) 13.11.2018 постановою прокурора відділу військової прокуратури Південного регіону України виділено з матеріалів кримінального провадження №42018160690000207 від 07.06.2018 в окреме провадження №42018160690000268 матеріали досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 КК (том справи 8, аркуші 201-206, 207-212).

6) 13.11.2018 постановою прокурора відділу військової прокуратури Південного регіону України об`єднано в одне провадження №42018151030000038 матеріали кримінальних проваджень №42018151030000038 від 21.03.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 191 КК, та №420181510300000207 від 06.06.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 КК (том справи 8, аркуші 216-217).

7) 19.02.2019 постановою начальника відділу військової прокуратури Південного регіону України в кримінальному провадженні №42018151030000038 від 21.03.2018 змінена кваліфікація кримінального правопорушення з частини 2 статті 364 КК на частину 3 статті 425 КК.

8) 01.08.2019 постановою прокурора військової прокуратури Південного регіону України в кримінальному провадженні №42018151030000038 від 21.03.2018 змінена кваліфікація кримінального правопорушення з частини 3 статті 191 КК на частину 5 статті 191 КК.

9) 01.10.2019 постановою прокурора військової прокуратури Південного регіону України об`єднано в одне провадження №42017000000004330 матеріали кримінальних проваджень №42018151030000038 від 21.03.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3, 5 статті 191 КК та частиною 3 статті 425 КК, та №42017000000004330 від 18.11.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченого частиною 5 статті 191 КК та частиною 3 статті 369 КК (том справи 8, аркуші 247-248).

10) 04.11.2019 слідчим Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, в кримінальному провадженні №62019150000000846 внесені до ЄРДР відомості про ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 КК (том справи 9, аркуш 27).

11) 06.11.2019 постановою прокурора військової прокуратури Південного регіону України об`єднано в одне провадження №42017000000004330 матеріали кримінальних проваджень №42017000000004330 від 18.11.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами 3, 5 статті 191 КК, частиною 3 статті 425 КК та частиною 3 статті 369 КК, й №62019150000000846 від 04.11.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 КК (том справи 9, аркуші 39-40)

12) 30.10.2020 постановою прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора виділено з матеріалів кримінального провадження №42017000000004330 від 18.11.2017 в окреме провадження матеріали досудового розслідування за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 369 КК та частиною 3 статті 425 КК (том справи 9, аркуші 107-113).

Відтак матеріали цього кримінального провадження №42017000000004330 від 18.11.2017 складаються як з його власних матеріалів, так й матеріалів інших кримінальних проваджень №42018151030000038 від 21.03.2018, №420181510300000207 від 06.06.2018, №12018150260000453 від 20.07.2018, №62019150000000846 від 04.11.2019, які об`єднані в одне провадження.

30.07.2020 в кримінальному провадженні №42017000000004330 від 18.11.2017 повідомлено про підозру таким особам:

ОСОБА_6 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 27 та частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 27 та частиною 1 статті 366 КК,

ОСОБА_26 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27 та частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 27 та частиною 1 статті 366 КК,

ОСОБА_8 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27 та частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 27 та частиною 1 статті 366 КК,

ОСОБА_10 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27 та частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 27 та частиною 1 статті 366 КК,

ОСОБА_12 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27 та частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 27 та частиною 1 статті 366 КК.

28.09.2020 Генеральний прокурор ОСОБА_23 постановою про продовження строку досудового розслідування вирішила продовжити строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017000000004330 від 18.11.2017 до шести місяців (від дня повідомлення про підозру - 30.07.2020), тобто до 30.01.2021, що було обґрунтовано зокрема такими доводами: «необхідність у проведенні почеркознавчої та семантико-текстуальної експертизи. Крім того, необхідно провести огляд вилучених під час обшуків документів і речей, під час огляду яких установлюються обставини, які підлягають доказуванню в цьому кримінальному провадженні, на що потрібен додатковий час як стороні захисту, так і стороні обвинувачення для відпрацювання, підтвердження або спростування відповідних версій та правової позиції щодо повідомленої підозри». Також в цій постанові на аркуші 12 зазначено, що «заперечень проти клопотання про продовження строку досудового розслідування від сторони захисту не надходило, однак захисник підозрюваних ОСОБА_6 та ОСОБА_26 адвокат ОСОБА_7 висловив незгоду з обсягом слідчих дій, зазначених детективом у клопотанні, що в свою чергу враховується Генеральним прокурором при оцінці доводів сторін кримінального провадження».

3.3. Суд зазначає, що під час підготовчого судового провадження в цьому кримінальному провадженні №42017000000004330 від 18.11.2017 вже розглядалось аналогічне клопотання адвоката ОСОБА_7 - захисника обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_26 (який помер та щодо такого закрито кримінальне провадження) - про закриття провадження, яке обґрунтовувалось посиланнями на те, що «30.07.2020 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 27 та частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 27 та частиною 1 статті 366 КК, а ОСОБА_26 - про підозру у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 27 та частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 27 та частиною 1 статті 366 КК. Загальний граничний строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, відповідно до частини 3 статті 219 КПК становив 30.09.2020, проте 17.09.2020 року детективом НАБУ вручено ОСОБА_6, ОСОБА_26 та їх захисникам клопотання про продовження строку досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні до 6 місяців, адресоване на ім`я Генерального прокурора ОСОБА_23, проте відповідно до частини 3 статті 294 КПК, таке клопотання розглядається не Генеральним прокурором, а слідчим суддею, про що виноситься відповідна ухвала. 28.09.2020 Генеральним прокурором ОСОБА_23 відповідною постановою, прийнято рішення про продовження строків досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні до шести місяців - до 30.01.2021. Отже органом досудового розслідування (стороною обвинувачення) застосовано порядок продовження строків досудового розслідування з урахуванням положень статті 294 КПК, які були чинні станом до 16.03.2018 р. …Враховуючи вищезазначене та те, що з загального граничного строку здійснення досудового розслідування, а саме з 30.09.2020 законного процесуального рішення - у вигляді рішення слідчого судді про продовження строку досудового розслідування у даному кримінальному провадженні (відповідно до вимог ст. 294, 295 КПК України чинні станом на 30.09.2020 року) - немає, то відповідно до положень статті 219 КПК строк досудового розслідування закінчився, обвинувальний акт складений та направлений на розгляд до Вищого антикорупційного суду в поза процесуальний строк та порядок».

Ухвалою суду від 08.07.2021 в цій справі відмовлено в задоволенні вищезазначеного клопотання із висновком, що «його доводи за їх змістом взагалі не стосувались дотримання строків досудового розслідування, а зводились до суб`єктивних тверджень захисника про недотримання належного порядку продовження таких строків».

Також ухвалою суду від 09.03.2023 вже під час судового розгляду знову відмовлено у задоволенні клопотань захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6, захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10, захисника ОСОБА_27 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 про закриття на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК кримінального провадження №42017000000004330 від 18.11.2017, де зокрема суд зробив висновок, що правові висновки постанови ОП ККС ВС від 31.10.2022 в справі №753/12578/19 є нерелевантними обставинам кримінального провадження №42017000000004330 від 18.11.2017 і не можуть бути враховані з огляду на таке:

1) «підставою для вирішення даного питання ОП ККС ВС в справі №753/12578/19 була різноманітна судова практика самого ККС ВС, про що прямо зазначено в згаданій постанові: «…Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (постанова від 23 квітня 2020 року, провадження № 51-728 км 20) дійшов висновку про те, що належним суб`єктом продовження строків досудового розслідування після введення в дію положень Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII) є слідчий суддя незалежно від того, що кримінальні провадження, внесені до ЄРДР після 15 березня 2018 року, були об`єднані з кримінальним провадженням, розпочатим до цієї дати. З такої ж правової позиції виходила колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (постанова від 26 травня 2021 року, провадження № 51-768 км 21), на підставі чого касаційна скарга прокурора на ухвалу апеляційного суду про залишення без змін ухвали місцевого суду про закриття кримінального провадження на підставі положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного приписами ст. 219 КПК, залишена без задоволення….

Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду з метою відступу від висновків, викладених Першою судовою палатою Касаційного кримінального суду в рішенні Верховного Суду від 23 квітня 2020 року (справа № 310/9496/19, провадження № 51-728км20) та Третьою судовою палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду в рішенні від 26 травня 2021 року (справа № 199/4574/20, провадження № 51-768км21), з метою формування єдиної правозастосовчої практики на підставі вказаних вище положень ст. 434-1 КПК кримінальне провадження …передала на розгляд Об`єднаної палати. Колегія суддів, спираючись на приписи статей 217, 219 КПК щодо застосування норм права, передбачених ст. 294 цього Кодексу, вважає, що за умови об`єднання матеріалів декількох досудових розслідувань утворюється об`єднане кримінальне провадження, якому присвоюється номер того провадження, що було розпочато раніше, а тому і правовий режим у об`єднаному кримінальному провадженні визначається згідно з тим процесуальним порядком продовження строку досудового розслідування, який передбачений для провадження, що було розпочато раніше. Отже, у разі продовження строку досудового розслідування підлягає застосуванню той правовий режим, який діяв на момент внесення до ЄРДР відомостей щодо того провадження, яке розпочалося раніше».

2) ОП ККС ВС розглядала справу у кримінальному провадженні, «відомості по якому 17.01.2018 були внесені до ЄРДР за №12018100040000576 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 307 КК (тяжке кримінальне правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші кримінальні правопорушення проти здоров`я населення). Надалі відомості про вчинені … кримінальні правопорушення із попередньою правовою кваліфікацією за ч 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 307 КК були внесені до ЄРДР 15 та 16 січня 2019 року за №12019100040000358, №12019100040000371, №12019100040000372, №12019100040000383, №12019100040000384, №12019100040000385, №12019100040000387, №12019100040000389, № 12019100040000390. Постановою прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 кримінальні провадження № 12018100040000576, № 12019100040000358, № 12019100040000371, № 12019100040000372, № 12019100040000383, № 12019100040000384, № 12019100040000385, № 12019100040000387, № 12019100040000389, № 12019100040000390 були об`єднані в одне кримінальне провадження, якому присвоєно номер 12018100040000576.

Отже, кримінальне провадження за № 12018100040000576 було розпочато до введення в дію змін, внесених до КПК Законом № 2147-VIII, щодо порядку продовження строків досудового розслідування, а кримінальні провадження за № 12019100040000358, № 12019100040000371, № 12019100040000372, № 12019100040000383, № 12019100040000384, № 12019100040000385, № 12019100040000387, № 12019100040000389, № 12019100040000390 були розпочаті після введення в дію 16 березня 2018 року цих змін».

З вищенаведеного вбачається, що в згаданому в постанові ОП ККС ВС кримінальному провадженні №12018100040000576 мала місце реальна сукупність злочинів (тобто були об`єднані різні епізоди повторних злочинів, вчинених одними особами), що не відповідає обставинам кримінального провадження №42017000000004330 (де мала місце ідеальна сукупність злочинів, за якої одним діянням вчиняється два або більше злочинів, які мають різні склади і кваліфікуються окремо).

Адже, виходячи зі змісту обвинувального акта у кримінальному провадженні №42017000000004330, факт заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем, вчиненим за попередньою змовою групою осіб у особливо великому розмірі, що мало ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 КК, безпосередньо призвів також до складання, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, й тому орган досудового розслідування додатково кваліфікував діяння згідно з частиною 1 статті 366 КК.

Згодом під час підготовчого судового провадження ухвалою суду від 08.07.2021 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності: ОСОБА_6, який обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 27 та частиною 1 статті 366 КК; ОСОБА_26, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_12, які обвинувачувались у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 27 та частиною 1 статті 366 КК, та закрито кримінальне провадження від 18.11.2017 №42017000000004330, в частині такого їх обвинувачення.

3) ОП ККС ВС прямо зазначила таке: «Отже, кримінальні процесуальні норми, викладені у статтях 217, 219 КПК, визначають день початку здійснення досудового розслідування об`єднаних і виділених проваджень і особливості обрахування загального строку досудового розслідування таких проваджень. Натомість жодних приписів щодо порядку вирішення питання про продовження строків досудового розслідування в таких провадженнях, відмінних від загальних положень і приписів ст. 294 КПК, вказані вище норми не містять. При цьому відповідно до п. 4 параграфа 2 «Прикінцеві положення» Закону № 2147-VIII зміни щодо судового контролю за продовженням строку досудового розслідування не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін. Разом із тим загальні положення КПК не містять підґрунть до встановлення всупереч приписам ст. 5 КПК окремих правових режимів щодо вирішення питання про продовження строків досудового розслідування, якщо такі відносини виникли з моменту введення в дію Закону № 2147-VIII. Порядок і підстави проведення процесуальної дії і прийняття процесуального рішення визначаються положеннями КПК, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення, а не датою внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР. Отже, положення п. 4 параграфа 2 «Прикінцевих положень» Закону № 2147-VIII щодо здійснення судового контролю за продовженням строку досудового розслідування підлягають застосуванню з урахуванням положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 58 Конституції України, статей 5, 8, 9 КПК».

Таким чином, вищезазначеною постановою ОП ККС ВС фактично запроваджена нова процесуальна норма, яка не була та й наразі не передбачена жодною нормою КПК, що обґрунтовано винятково такими твердженнями: «Динамічність правового регулювання інституту продовження строків досудового розслідування обумовлена, перш за все, встановленням нормативно-правових гарантій (контролю) законності здійснення кримінальної процесуальної діяльності органом досудового розслідування, з огляду на що Законами №2147-VІІІ і №2617-VIII змінено нормативно-правові засади щодо змісту процесуальної форми (порядку) у кримінальному провадженні стосовно ухвалення рішення про продовження строків досудового розслідування. Єдина комплексна система процесуальних норм, принципів, правових засобів і правових гарантій, що дозволяють забезпечити максимально сприятливу реалізацію інтересів суб`єктів кримінального провадження та, як результат, реалізацію завдань самого кримінального провадження, свідчить про необхідність застосування положень щодо продовження строків досудового розслідування слідчим суддею в об`єднаних провадженнях у межах повноважень, визначених положеннями як Закону № 2147-VIII, так і Закону № 2617-VIII, якщо відповідні кримінальні процесуальні відносини щодо продовження процесуальних строків виникли після введення в дію цих Законів».

Разом з тим, у постанові ВП ВС від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 68) наголошено, що правові висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формулюються, виходячи з конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 13.02.2019 в справі № 130/1001/17 міститься така правова позиція: «Виходячи з телеологічного (цільового), логічного й системного тлумачення положень статей 434-1 - 434-2 КПК і статей 13, 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», можна зробити висновок, що кримінальним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного кримінального суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного кримінального суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного кримінального суду».

4) Суд констатує, що до часу ухвалення постанови ОП ККС ВС від 31.10.2022 в справі №753/12578/19 не існувало будь-якої визначеної єдиної правової позиції щодо «повноважного суб`єкта на продовження строків досудового розслідування у об`єднаних кримінальних провадженнях», тоді як одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.

Ефективність і стабільність правового регулювання забезпечується та зумовлюється багатьма чинниками й засобами, серед яких одним із найважливіших є передбачуваність, прогнозованість та сталість судової практики. Саме завдяки цьому реалізуються засадничі принципи правової держави - верховенство права, правова визначеність, законність, рівність усіх перед законом і судом та ін. Сталість судової практики як чинник правового регулювання визначається насамперед її єдністю, що необхідно розуміти як принцип, що забезпечує судам при здійсненні судочинства одноманітне застосування нормативних правових актів та їх тлумачення, здійснене вищими судовими органами при вирішенні судових справ.

Також суд зазначає, що частинами 2, 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII визначено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом, й також, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Тобто іншими судами можуть враховуватись правові висновки Верховного Суду, однак такі не мають обов`язкової сили».

3.4. Окрім іншого, у клопотанні про закриття кримінального провадження захисник ОСОБА_11, посилається як підставу для закриття кримінального провадження на висновок слідчого судді ВАКС ОСОБА_2 (члена цієї колегії суддів) в ухвалі від 21.09.2023 у справі №991/7976/23, до зокрема описано таке:

«з дати внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення та реєстрації кримінального провадження за № 12017040000000531 від 06 березня 2017 року до дати його об`єднання з кримінальним провадженням за № 42018100000000448 від 11 травня 2018 року (постанова Генерального прокурора ОСОБА_8 від 11 січня 2021 року) минув строк у 46 місяців і 04 дні, а до дати перших повідомлень про підозру, здійснених 22 лютого 2021 року ОСОБА_9 і ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, минув строк 47 місяців і 21 день, відповідно. З дати виділення з кримінального провадження за № 12017040000000531 від 06 березня 2017 року матеріалів щодо підозрюваних ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (19 серпня 2022 року) і до дати наступних перших повідомлень про підозру у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_14, ОСОБА_2, ОСОБА_15, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (07 вересня 2023 року) минуло 12 місяців і 17 днів;

- останнім днем строку досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 12017040000000531 від 06 березня 2017 року, який був встановлений постановою Генерального прокурора ОСОБА_8 від 13 вересня 2021 року у цьому кримінальному провадженні, є 27 лютого 2022 року, оскільки у його межах починаючи з 22 лютого 2021 року була здійснена низка повідомлень про підозру ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, матеріали щодо яких були виділені з цього кримінального провадження 19 серпня 2022 року, тобто не до початку, а під час воєнного стану (діє в Україні з 24 лютого 2022 року по теперішній час), що унеможливлює застосування у даному випадку норми ч. 8 ст. 615 КПК України (підлягає застосуванню виключно у кримінальних провадженнях, в яких з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та на дату введення воєнного стану жодній особі не повідомлено про підозру), а після вказаного виділення матеріалів, строки досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні у порядку, передбаченому нормами кримінального процесуального закону, не продовжувалися. Закінчення строку досудового розслідування у кримінальному провадженні унеможливлює не тільки проведення у ньому будь-яких слідчих дій, а також і здійснення будь-яких дій процесуального характеру, зокрема, повідомлення особі про підозру, накладання арешту на майно тощо (за винятком прийняття процесуальних рішень, зазначених у п. п. 1-3 ч. 2 ст. 283 КПК України), а також виключає і можливість розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу, оскільки таке вважається поданим поза межами строку досудового розслідування.

Слідчий суддя зазначає, що такий його висновок (щодо спливу строку досудового розслідування після повідомлення особам про підозру за умови подальшого виділення матеріалів кримінального провадження, а також і неможливості застосування у такому випадку норми ч. 8 ст. 615 КПК України) ґрунтується, у тому числі, і на правових позиціях колегій суддів Апеляційної палати ВАКС, які неодноразово вказували на це у судових рішеннях, постановлених за наслідками апеляційного перегляду судових рішень слідчих суддів ВАКС (ухвала колегії суддів АП ВАКС у складі: головуючий суддя ОСОБА_16, судді ОСОБА_17, ОСОБА_18 від 15 лютого 2023 року у справі № 991/6076/22, провадження № 11-сс/991/57/23; ухвала колегії суддів АП ВАКС у складі: головуючий суддя ОСОБА_16, судді ОСОБА_17, ОСОБА_18 від 15 березня 2023 року у справі № 991/1466/22, провадження № 11-сс/991/204/23; ухвала колегії суддів АП ВАКС у складі: головуючий суддя ОСОБА_16, судді ОСОБА_17, ОСОБА_18 від 24 квітня 2023 року у справі № 991/6077/22, провадження № 11-сс/991/201/23).

Крім того, в аспекті спливу строку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні важливим є також наступне.

Постановою Генерального прокурора ОСОБА_8 від 11 січня 2021 року матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях за № 12017040000000531 від 06 березня 2017 року і за № 42018100000000448 від 11 травня 2018 року були об`єднані в одне провадження за № 12017040000000531.

Закон № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, тобто ще до винесення Генеральним прокурором ОСОБА_8 постанов від 19 квітня 2021 року і від 13 вересня 2021 року про продовження строків досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 12017040000000531 від 06 березня 2017 року до 7 місяців (до 22 вересня 2021 року) і до 12 місяців (до 27 лютого 2022 року), відповідно, у якому з 22 лютого 2021 року існували підозрювані особи. Цим Законом № 2147-VIII були внесені зміни до КПК України, згідно з якими були виключені ст. ст. 296 і 297 КПК України, а ст. ст. 294 і 295 КПК України були викладені у новій редакції. Відповідно до вимог, які були встановлені п. п. 2 і 3 ч. 3 ст. 294 КПК України в редакції Закону № 2147-VIII, повноваження на продовження строків досудових розслідувань до 6 та 12 місяців у кримінальних провадженнях, у яких хоча б одній особі повідомлено про підозру, належать виключно слідчим суддям, які розглядають та вирішують ці питання за клопотанням слідчого, погодженим з керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора, у випадку продовження строку досудового розслідування до 6 місяців; клопотанням слідчого, погодженим із Генеральним прокурором чи його заступниками, у випадку продовження строку досудового розслідування до 12 місяців. Слід зазначити, що цим Законом № 2147-VIII також визначено, що внесені ним зміни не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в ЄРДР після введення їх у дію, а саме з 16 березня 2018 року (п. 4 параграфу 2 «Прикінцеві положення» цього Закону).

Слідчий суддя вважає, що норма п. 4 параграфу 2 «Прикінцеві положення» Закону № 2147-VIII у даному випадку підлягає застосуванню з врахуванням норм ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейська конвенція з прав людини), ст. 58 Конституції України і ст. ст. 5, 8, 9 КПК України, у зв`язку з чим та з огляду на вимоги ст. ст. 5, 219, 294-295-1 КПК України, продовження строків досудового розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні за № 12017040000000531 від 06 березня 2017 року (після його об`єднання 11 січня 2021 року з кримінальним провадженням за № 42018100000000448 від 11 травня 2018 року), а тим більше після повідомлення у ньому 22 лютого 2021 року першим особам про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, мало здійснюватися саме слідчим суддею, а не Генеральним прокурором.

Позиція слідчого судді щодо належності слідчому судді, а не Генеральному прокурору, повноважень продовжувати строки досудового розслідування у даному випадку спирається на викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року у справі № 753/12578/19 (провадження № 51-206кмо22) наступного змісту: «Продовження строків досудового розслідування здійснюється слідчим суддею в межах повноважень, визначених положеннями Законів № 2147-VIII і № 2617-VIII, у кримінальних провадженнях, внесених до ЄРДР з 15 березня 2018 року і які були об`єднані з кримінальним провадженням, розпочатим до цієї дати. Положення п. 4 параграфа 2 «Прикінцевих положень» Закону № 2147-VIII щодо здійснення судового контролю за продовженням строку досудового розслідування підлягають застосуванню з урахуванням положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 58 Конституції України, статей 5, 8, 9 КПК. Кримінальні процесуальні відносини із продовження строків досудового розслідування виникають з моменту направлення в спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом, або безпосереднього звернення із відповідним клопотанням до повноважного суб`єкта у зв`язку із юридичними фактами, визначеними положеннями статей 295, 295-1 КПК, і до них застосовуються положення цього Кодексу, чинні на момент початку виконання відповідної дії або прийняття процесуального рішення».

Таким чином, постанови Генерального прокурора ОСОБА_8 від 19 квітня 2021 року та від 13 вересня 2021 року про продовження строків досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 12017040000000531 від 06 березня 2017 року до 7 місяців (до 22 вересня 2021 року) і до 12 місяців (до 27 лютого 2022 року), відповідно, винесені поза межами повноважень Генерального прокурора, з порушеннями вимог кримінального процесуального закону, не передбачені вимогами норм кримінального процесуального права, зокрема ст. ст. 219 і 294 КПК України, і порушують концепцію належної правової процедури (due process), у зв`язку з чим не можуть сприйматися слідчим суддею у якості належних процесуальних рішень, якими були продовжені строки досудового розслідування до 7 та 12 місяців у цьому кримінальному провадженні.

З огляду на ці обставини, а також на те, що слідчому судді не були надані відповідні рішення слідчих суддів про продовження строків досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 12017040000000531 від 06 березня 2017 року, слідчий суддя вимушений констатувати, що строки досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні не були продовжені у відповідності з вимогами норм кримінального процесуального права, а досудове розслідування у ньому станом на дату повідомлення про підозру ОСОБА_2 (07 вересня 2023 року) і звернення детектива до слідчого судді з клопотанням про застосування до неї запобіжного заходу (11 вересня 2023 року) здійснювалося органом досудового розслідування поза межами строків досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.

За таких обставин, процесуальна дія з повідомлення ОСОБА_2 про підозру 07 вересня 2023 року, а також і звернення детектива до слідчого судді з клопотанням про застосування до неї запобіжного заходу11 вересня 2023 року, були здійснені стороною обвинувачення поза межами строку досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 12017040000000531 від 06 березня 2017 року, як і звернення детектива до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу, що унеможливлює його розгляд останнім, у зв`язку з чим слідчий суддя вважає за необхідне закрити провадження за цим клопотанням детектива».

Суд вважає нерелевантними посилання захисника ОСОБА_11 з огляду на те, що кримінальні провадження № 42017000000004330 і № 12017040000000531 стосуються різних правових обставин, за яких мав місце різний порядок продовження строків досудового розслідування через повідомлення осіб про підозру за відмінних процесуальних обставин. Окрім того, відповідно до відомостей офіційного веб-сайту «Судова влада» наразі ухвала слідчого судді в справі №991/7976/23 переглядається в апеляційному порядку та не набрала законної сили.

3.5. Суд не може оминути увагою те, що поданням 16.10.2023 клопотання захисник ОСОБА_11 вкотре намагався спонукати суд переглянути його судові рішення від 08.07.2021 та 09.03.2023.

Суд вважає таку позицію проявом зловживання процесуальними правами та виходить з того, що хоча норми КПК безпосередньо не врегульовують порядок реагування на можливі зловживання процесуальними правами учасниками кримінального провадження, але разом з тим, частиною 6 статті 9 КПК визначено, що у випадках, коли положення цього кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною 1 статті 7 цього кодексу. Також, згідно із частиною 5 статті 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство застосовується із урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Під зловживанням правом в теорії права класично розуміють дії: 1) переважним мотивом яких є заподіяння шкоди; 2) здійснення яких є абсолютно нераціональним з огляду на відсутність будь-якого законного інтересу у здійсненні права, або ж його здійснення завдає шкоди іншому; 3) право реалізується з ціллю, відмінною від тієї, для якої воно існує.

Згідно із частинами 2-4 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка регулює діяльність ЄСПЛ, суд не розглядає жодної індивідуальної заяви, поданої згідно зі статтею 34, якщо вона: a) є анонімною; або b) за своєю суттю є ідентичною до заяви, що вже була розглянута Судом чи була подана на розгляд до іншого міжнародного органу розслідування чи врегулювання, і якщо вона не містить нових фактів у справі. Суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає: a) що ця заява несумісна з положеннями Конвенції або протоколів до неї, явно необґрунтована або є зловживанням правом на подання заяви; або b) що заявник не зазнав суттєвої шкоди, якщо тільки повага до прав людини, гарантованих Конвенцією і протоколами до неї, не вимагає розгляду заяви по суті, а також за умови, що на цій підставі не може бути відхилена жодна справа, яку національний суд не розглянув належним чином. Суд відхиляє будь-яку заяву, яку він вважає неприйнятною згідно з цією статтею. Він може зробити це на будь-якій стадії провадження у справі.

Заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права (ухвала Верховного Суду від 30.05.2018 в справі № 676/7346/15-к).

Використання цього інституту також має місце в практиці Конституційного Суду України (КСУ), який вказав, що повторне звернення до тієї самої особи з клопотанням щодо перевірки того самого положення закону України на відповідність тим самим положенням Конституції України, свідчить про зловживання правом на подання конституційної скарги (ухвала Першої колегії суддів Першого сенату КСУ від 09.07.2018 №213-1(І)/2018).

Також, згідно із частиною 2 статті 1 КПК кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Відтак суд зауважує, що інші процесуальні закони України містять достатньо чіткі норми щодо запобігання зловживанню процесуальними правами.

Так, статтями 44 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПКУ), 43 Господарського процесуального кодексу України (ГПКУ) та 45 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ) під загальною назвою «Неприпустимість зловживання процесуальними правами» передбачено ідентичні норми, за якими учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

З огляду на вищевикладене, суд вважає необхідним роз`яснити, що в разі подання повторного аналогічного клопотання за відсутності нових обставин, таке може бути розцінене як зловживання процесуальними правами та відповідно мати наслідком постановлення рішення про залишення такого без розгляду.

3.6. Суд враховує правові висновки щодо застосування положень пункту 10 частини 1 статті 284 КПК, викладені в:

1) постанові ОП ККС ВС від 11.09.2023 в справі №711/8244/18, згідно з яким «введення в дію положень, вказаних у пункті 4 § 2 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального Кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», у тому числі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК України, є 16 березня 2018 року. Пункт 10 частини 1 статті 284 КПК України застосовується лише до кримінальних проваджень, відомості про які внесені до ЄРДР після введення в дію цього положення, тобто поширюється на кримінальні провадження, відомості про які внесені до ЄРДР з 16 березня 2018 року, і не поширюється на кримінальні провадження, відомості щодо яких внесені в ЄРДР до вказаної дати»;

2) постанові колегії суддів ККС ВС від 10.10.2023 у справі №753/10155/22, згідно з яким «у кримінальному провадженні, у якому відомості про кримінальні правопорушення внесені до ЄРДР як до введення в дію положень, вказаних у пункті 4 § 2 розділу 4 Закону № 2147-VIII (у т. ч. й п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК), так і після набрання чинності вказаними нормами, ні подальше об`єднання цих кримінальних проваджень, ні зміна правової кваліфікації у кримінальному провадженні жодним чином не впливають на імперативний характер вказівки у примітці до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК про дію приписів цього пункту лише щодо справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін, тобто з 16 березня 2018 року. А тому закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК щодо кримінальних правопорушень, відомості по яких внесено до ЄРДР до введення в дію положень, вказаних у пункті 4 § 2 розділу 4 Закону № 2147-VIII, суперечить імперативним приписам примітки до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК».

Суд зазначає, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017000000004330 (в якому триває судовий розгляд та про закриття якого подано клопотання) розпочато 18.11.2017, тобто до дати набрання чинності з 16.03.2018 Законом №2147-VIII, й відтак належна правова процедура продовження строків досудового розслідування в такому кримінальному провадженні повинна визначатись винятково нормами статей 294-297 КПК в редакції, чинній на дату внесення відомостей до ЄРДР (тобто 18.11.2017).

3.7. З огляду на вищенаведене, суд вважає, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017000000004330 не закінчився на момент фактичного надходження до суду обвинувального акту, оскільки продовження цих строків досудового розслідування постановою Генерального прокурора від 28.09.2020 здійснено відповідно до чинних на той час положень КПК, тому відсутні підстави для закриття такого кримінального провадження, визначені пунктом 10 частини 1 статті 284 КПК, й відтак належить відмовити у задоволенні клопотання захисника.

Керуючись статтями 284, 369-372, 532 КПК суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 про закриття кримінального провадження №42017000000004330 від 18.11.2017.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту проголошення.

Повний текст ухвали оголошений 13.11.2023.

Головуючий суддя ОСОБА_1 Суддя ОСОБА_2 Суддя ОСОБА_3 ______________________________________________________________________