Document No. 114994323

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 991/6349/23

провадження № 51 - 6467 ск 23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши касаційну скаргу заявника ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 22 серпня 2023 року про відмову

у відкритті апеляційного провадження,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2023 року касаційну скаргу заявника через її невідповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) було залишено без руху та надано йому десять днів для усунення недоліків. У межах наданого строку заявник подав касаційну скаргу

з усунутими недоліками.

Однак, перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та долучену до неї копію оскаржуваного судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити зважаючи на таке.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 8 серпня 2023 року

відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_4 на бездіяльність уповноваженої особи Національного антикорупційного бюро України

(далі - НАБУ), яка полягає у неповідомленні Національного агентства з питань запобігання корупції про початок досудового розслідування за участю викривача.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу. Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 22 серпня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою на зазначену ухвалу апеляційного суду, в якій просить її скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, оскільки вважає таку постановленою з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та без врахування висновку по застосування норми права, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 646/3986/19.

Колегія суддів, вивчивши доводи касаційної скарги та долучену до неї копію судового рішення, дійшла висновку про таке.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства

є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд, ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (постанова Верховного Суду

від 4 квітня 2019 року у справі № 494/6/18). У постановах від 17 жовтня 2018 року (справа № 646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що «норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).

В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових

і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.

Відповідно до положень ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано параграфом 2 глави 26 КПК.

Перелік ухвал слідчих суддів, які під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, передбачений ч. 3 ст. 307, ч. 1, 2 ст. 309 КПК.

За приписами ч. 3 ст. 307 КПК ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора

в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.

Скарги на інші ухвали слідчого судді, відповідно до положень ч. 3 ст. 309 КПК, апеляційному оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Як убачається з касаційної скарги та долученої до неї копії судового рішення, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, якою розглянуто по суті скаргу заявника на бездіяльність уповноваженої особи НАБУ щодо нездійснення процесуальних дій, які вона зобов`язана вчинити, а саме неповідомлення Національного агентства про запобігання корупції про початок досудового розслідування за участю викривача. Тобто на судове рішення слідчого судді, апеляційне оскарження якого не передбачено ч. 3 ст. 307 та

ст. 309 КПК.

Частиною 4 ст. 399 КПК визначено, зокрема, що суддя-доповідач відмовляє

у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Отже, суддя апеляційного суду з урахуванням зазначених вище положень закону правильно встановив, що апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке відповідно до вимог КПК не підлягає апеляційному оскарженню, а тому, відмовляючи у відкритті провадження на підставі ч. 4 ст. 399 КПК, діяв згідно

з вимогами кримінального процесуального закону.

Що стосується посилання ОСОБА_4 на неврахування судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі

№ 646/3986/19, то колегія суддів вважає його безпідставним, оскільки у цьому висновку йдеться про постановлення слідчим суддею ухвали про повернення клопотання слідчого про арешт майна у зв`язку з недотриманням при поданні такого клопотання вимог ч. 2 ст. 132 КПК, тоді як оскаржена до апеляційного суду ухвала слідчого судді стосувалась іншого питання.

Щодо доводів заявника про порушення його права на доступ до правосуддя внаслідок відмови у відкритті апеляційного провадження, Суд зазначає, що встановлюючи обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, законодавець керується такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009).

В ухвалі Європейського суду з прав людини від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви N 32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути.

За таких обставин наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню

в доступі до правосуддя, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд, відповідно доводи ОСОБА_4 в цій частині

є неспроможними.

З урахуванням наведеного, підстав для задоволення касаційної скарги заявника колегія суддівне вбачає.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428, ст. 441 КПК, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заявника ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду

від 22 серпня 2023 року про відмову у відкритті апеляційного провадження через відсутність підстав для її задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3