Search

Document No. 115028853

  • Date of the hearing: 14/11/2023
  • Date of the decision: 14/11/2023
  • Case №: 991/7404/21
  • Proceeding №: 42017000000004969
  • Instance: HACC
  • Judicial form: Criminal
  • Presiding judge (HACC): Sikora K.O.

Справа № 991/7404/21

Номер провадження 1-кп/991/60/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2023 року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4,

представників заявника ОСОБА_5 адвокатів ОСОБА_6,

ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 грудня 2017 року за № 42017000000004969, за обвинуваченням

ОСОБА_8, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Прип`ять Київської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та проживає за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 369, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 3, 4 ст. 358 КК України,

ОСОБА_9, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Севастополі, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 369, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 3, 4 ст. 358 КК України,

ОСОБА_10, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Києві, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4, та проживає за адресою: АДРЕСА_5,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 369, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 3, 4 ст. 358 КК України,

ОСОБА_11, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Кривий Ріг Дніпропетровської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6, та проживає за адресою: АДРЕСА_7,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 3, 4 ст. 358 КК України,

ОСОБА_12, який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у селі Розкошівка Лисянського району Черкаської області, та проживає за адресою: АДРЕСА_8,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 369 КК України,

ОСОБА_13, який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у місті Львові, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_9,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 368, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України,

В С Т А Н О В И В :

І. Історія провадження

1.1. На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває зазначене кримінальне провадження.

1.2. 11 жовтня 2023 року до суду надійшло клопотання представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 23 липня 2019 року (справа № 760/20807/19) у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 грудня 2017 року за № 42017000000004969, а саме на 1/2 частину такого майна:

- житловий будинок загальною площею 508,4 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_3 ;

- земельну ділянку загальною площею 2,0 га, кадастровий номер 1822580900:04:000:0032;

- земельну ділянку загальною площею 0,0364 га, кадастровий номер 8000000000:90:191:0368;

- земельну ділянку загальною площею 0,0790 га, кадастровий номер 8000000000:90:191:0178;

- земельну ділянку загальною площею 0,0782 га, кадастровий номер 8000000000:79:213:0012;

- 1/4 частку у праві спільної часткової власності на земельну ділянку загальною площею 0,0877 га, кадастровий номер 8000000000:79:213:0011;

- земельну ділянку загальною площею 0,0908 га, кадастровий номер 8000000000:90:191:0179;

земельну ділянку загальною площею 0,1456 га, кадастровий номер 3222481601:01:052:0217;

- транспортний засіб марки УАЗ 3741, д.н.з. НОМЕР_1, 2007 року випуску;

- автомобіль MERCEDES-BENZ GL 550, д.н.з. НОМЕР_2, 2013 року випуску;

- належні ОСОБА_14 корпоративні права у ТОВ «Полімер-Славутич», які відповідають 100% від загального статутного капіталу розміром 2 200 000 грн;

- нежитлове приміщення загальною площею 90,3 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_10 ;

- нежитлове приміщення загальною площею 146,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_11 ;

- земельну ділянку загальною площею 2,0 га кадастровий номер 1822580900:04:000:0031;

- квартиру загальною площею 74,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_12 ;

- автомобіль MERCEDES-BENZ GLE 450, д.н.з. НОМЕР_3, 2016 року випуску;

- автомобіль TOYOTA PRADO, д.н.з. НОМЕР_4, 2006 року випуску;

- належні ОСОБА_5 корпоративні права у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Бастіо Трейд», які відповідають 100% від загального капіталу розміром 100 000 грн.

Як повідомив адвокат, арешт був накладений з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.

Представник наголосив на тому, що зазначене майно є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_14 та ОСОБА_5, а тому цей захід забезпечення застосований необґрунтовано та без урахування його наслідків для ОСОБА_5 . На його думку, арешт мав бути накладений лише на 1/2 частину майна, яка належить обвинуваченому ОСОБА_14, а тому накладення арешту на частку його дружини порушує вимоги ч. 5 ст. 170 КПК України.

Також адвокат звернув увагу, що з клопотанням про накладення арешту звернувся детектив, проте з клопотанням про арешт майна третьої особи згідно з положеннями ч. 2 ст. 64-2 КПК України має право звертатися виключно прокурор.

1.3. 17 жовтня 2023 року до суду надійшли письмові заперечення прокурора ОСОБА_15, у яких він просив відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту. На думку прокурора, арешт було накладено у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, позаяк поділ спільного майна подружжя не здійснювався, частки кожного з подружжя не виділялися.

ІІ. Позиція учасників судового засідання

2.1. Представники власника майна ОСОБА_5 - адвокати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали клопотання з наведених у ньому мотивів.

Адвокат ОСОБА_6 уточнив прохальну частину клопотання, виключивши з нього автомобіль MERCEDES-BENZ GL 550, д.н.з. НОМЕР_2, 2013 року випуску, адже зазначений автомобіль було зареєстровано на іншого власника до накладення на нього арешту.

2.2. Прокурор ОСОБА_15 у судове засідання не прибув, просив розглянути клопотання без його участі.

ІІІ. Мотиви суду

3.1. Заслухавши думку осіб, які беруть участь у судовому засіданні, дослідивши клопотання та матеріали, надані сторонами кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.

3.2. Правове регулювання

Кримінальний процесуальний закон визначає, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном для досягнення цілей кримінального провадження, у тому числі забезпечення можливої конфіскації майна (ст. 170 КПК України).

Накладення арешту на майно становить втручання у право особи мирно володіти своїм майном, передбачене ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тому при його застосуванні суд повинен оцінювати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. При цьому втручання у права та свободи осіб завжди повинне бути мінімально необхідним для досягнення мети цього втручання.

Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, та він допускається виключно з метою забезпечення:

- збереження речових доказів;

- спеціальної конфіскації;

- конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

- відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частина 1 ст. 174 КПК України передбачає право власника або володільця майна заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Арешт може бути скасований ухвалою слідчого судді у випадку, якщо особа доведе наявність принаймні однієї з таких підстав:

- в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба;

- арешт накладено необґрунтовано.

3.3. Обставини, встановлені судом

3.3.1. Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 23 липня 2023 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 24 жовтня 2019 року, було накладено арешт на наведене у клопотанні майно. Як зазначено в ухвалі, цей захід забезпечення був застосований з метою забезпечення конфіскації майна ОСОБА_14 як виду покарання.

Також слідчий суддя надав оцінку тому факту, що арешт накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя. Зокрема, констатовано, що частки подружжя у майні не визначені, а слідчий суддя позбавлений можливості визначити їх на стадії досудового розслідування.

3.3.2. Колегія суддів виходить з того, що зазначене у клопотанні майно було придбане під час перебування ОСОБА_14 та ОСОБА_5 у шлюбі, а отже, воно є спільною сумісною власністю подружжя. Адвокат ОСОБА_6 надав матеріалами на підтвердження цього факту, зокрема правовстановлюючі документи та свідоцтво про шлюб.

У суду відсутні підстави ставити під сумнів цей факт та окремо аналізувати ці обставини, адже вони були встановлені слідчим суддею та не спростовуються ані власником, ані стороною обвинувачення, яка була ініціатором та є інтересантом продовження дії цього заходу забезпечення кримінального провадження.

Оцінка буде надана лише доводам ОСОБА_5 щодо обґрунтованості застосування арешту на зазначене майно.

3.4. Оцінка та висновки суду

3.4.1. Як вже зазначала колегія суддів, кримінальний процесуальний закон передбачає дві окремі підстави для скасування арешту. Втім, необґрунтованість накладеного арешту, як одна з цих підстав, на наявність якої посилається адвокат, не передбачає оцінку та перегляд по суті постановленого слідчим суддею рішення про накладення арешту. Кримінальний процесуальний закон визначає процедуру такого перегляду виключно в апеляційному порядку. У протилежному випадку це становило би порушення принципу остаточності судового рішення «res judicata».

Обґрунтованість накладеного арешту може бути оцінена виключно у світлі обставин та доводів, які з тих чи інших причин не були предметом оцінки під час накладення арешту. Наведені адвокатом доводи, зокрема, щодо поширення на арештоване майно правового режиму права спільної сумісної власності подружжя були дослідженні під час накладення арешту.

Разом з тим, власник майна ОСОБА_5 не була присутньою під час розгляду клопотання про накладення арешту, тобто не мала можливості наводити свої доводи та міркування з цього приводу попри те, що зазначений захід забезпечення безпосередньо стосується її інтересів та становить втручання у її право власності. Тому колегія суддів вважає за необхідне оцінити обґрунтованість накладення арешту та врахувати її аргументи, оскільки позбавлення власника можливості брати участь у судовому розгляді питання щодо обмежень його права власності становитиме порушення процесуального аспекту права мирно володіти майном, передбаченого ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

3.4.2. Стаття 60 СК України передбачає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Зміст права спільної сумісної власності передбачає, що право власності кожного із співвласників поширюється на все майно, а не на будь-яку частку у ньому.

Вимоги клопотання, а саме скасування арешту на 1/2 частину майна, фактично передбачають визначення частки ОСОБА_5 у такому розмірі у спільному сумісному майні подружжя.

Проте, презумпція рівності часток майна дружини та чоловіка застосовується виключно у разі поділу майна (ч. 1 ст. 70 СК України). До такого поділу (виділу частки) власники спільно володіють, користуються та розпоряджаються майном за взаємною згодою на рівних правах (ст. 63-66 СК України). Саме це є визначальною рисою права спільної сумісної власності, яка розмежовує його з іншим цивільно-правовим інститутом - правом спільної часткової власності (ст. 356 ЦК України). До поділу майна відсутні підстави робити будь-які висновки про розмір часток подружжя.

При цьому презумпція рівності часток не має абсолютного характеру, адже при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї (ч. 2, 3 ст. 70 СК України).

У всякому разі з`ясування розміру часток, врахування обставин, які впливають на цей розмір, має вирішуватися виключно за домовленістю подружжя або у порядку цивільного судочинства за позовом одного з подружжя або за поданням державного виконавця (ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Доказів поділу майна та виділення з нього часток суду не надано.

Натомість, у межах кримінального провадження є неприпустимим вирішення спору про право власності на майно шляхом поділу його з виділенням часток (позиція Верховного Суду, висловлена у постанові від 4 жовтня 2022 року у справі № 752/7440/18).

Відсутні підстави для іншого висновку і в частині корпоративних прав подружжя. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18, статутний капітал приватного підприємства - юридичної особи або майно приватного підприємства - єдиного майнового комплексу можуть бути об`єктами права спільної сумісної власності подружжя (якщо вони не є об`єктами права особистої власності одного з подружжя).

Таким чином, на право власності на частку у статутному капіталі господарського товариства поширюється режим спільної сумісної власності подружжя, і законодавство не передбачає жодних виключень в цій частині.

Слід зазначити, що в цьому контексті особа титульного власника майна не має вирішального значення. Не зважаючи на те, хто саме з подружжя зазначений як власник у правовстановлюючих документах на майно, до майна застосовуються правила спільної сумісної власності.

3.4.3. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення його дієвості та не виключають втручання у права осіб, які не мають стосунку до обставин, які у ньому досліджуються, адже потреби суспільства у розслідуванні кримінально-караного діяння, його судовому розгляді та реалізації його правових наслідків виправдовують таке втручання.

Зокрема, ст. 170 КПК України містить перелік випадків, коли допускається накладення арешту на майно інших осіб. Тобто факт втручання у права інших осіб внаслідок застосування заходу забезпечення не є безумовною підставою вважати його незаконним.

Колегія суддів наголошує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або невідворотним позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, проте таке обмеження носить тимчасовий характер.

3.4.4. Аналізуючи доводи адвоката про неможливість накладення арешту на майно іншої особи на підставі п. 5 ст. 170 КПК України, колегія суддів зазначає, що ця норма за своєю природою має уповноважуючий (дозволяючий) характер, зокрема передбачає можливість накладення арешту з метою забезпечення конфіскації як виду покарання та визначає обов`язкову умову для такого накладення - належність майна підозрюваному, обвинуваченому, засудженому.

Зазначена умова у цьому випадку наявна - майно належить на праві власності ОСОБА_14 . Той факт, що зазначене майно належить також і іншій особі ( ОСОБА_5 ) не ставить арешт за межі закону, адже потреби суспільства у досягненні завдань кримінального провадження, як було встановлено слідчим суддею, виправдовують втручання і у право власності ОСОБА_5 .

Слідчий суддя надав оцінку наслідкам арешту для власників та констатував пропорційність втручання у їх право власності. У колегії суддів відсутні підстави для іншого висновку, позаяк застосований спосіб арешту передбачає обмеження власників у реалізації лише правомочності розпоряджатися (визначати юридичну долю) майна. У праві володіти та користуватися майном власники не обмежувалися.

3.4.5. У контексті посилань заявника про неуповноваженого суб`єкта звернення із клопотанням про накладення арешту, колегія суддів зазначає, що зміст ч. 2 ст. 64-2 КПК України, попри наявні в ній вади законодавчої техніки, дозволяє констатувати, що зазначена норма визначає лише момент набуття прав третьої особи та не регулює порядок звернення з таким клопотанням.

Вимоги до клопотання та особу, яка може звернутися з ним, визначає ст. 171 КПК України. У колегії суддів відсутні підстави вважати зазначені вимоги порушеними, адже арешт був накладений за клопотанням детектива, погодженим з прокурором, що прямо передбачено зазначеною нормою.

3.4.6. Таким чином, у задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст. 170, 174, 369, 372 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3