- Presiding judge (HACC AC): Nykyforov A.S.
Справа № 991/8444/23
Провадження №11-кп/991/137/23
Головуючий колегії суддів І інстанції: ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про повернення апеляційної скарги
21 листопада 2023 року м. Київ
Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2, перевіривши апеляційні скарги захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4, захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 та приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» на вирок Вищого антикорупційного суду від 12.10.2023,
ВСТАНОВИВ:
Вироком Вищого антикорупційного суду від 12.10.2023 затверджено угоду про визнання винуватості від 25.09.2023, укладену між прокурором першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та підозрюваним ОСОБА_8 за участі захисника ОСОБА_9, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000493 від 25.09.2023.
Цим же вироком:
- ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України, та призначено узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років без конфіскації майна;
- ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (у редакції Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018, чинній до 11.08.2023), та призначено узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців з конфіскацією майна;
- на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років з конфіскацією майна;
- відповідно до ч. 2, 3 ст. 75 КК України звільнено обвинуваченого ОСОБА_8 від відбування покарання у виді 5 років позбавлення волі з випробуванням та визначено іспитовий строк тривалістю 3 роки;
- відповідно до ст. 77 КК України, при застосуванні ст. 75 КК України, додаткове покарання у виді конфіскації майна не застосовано;
- застосовано спеціальну конфіскацію шляхом вилучення у власність держави грошових коштів у сумі 350 000 (триста п`ятдесят тисяч) доларів США;
- вирішено питання про скасування арешту майна, долю речових доказів
На зазначений вирок захисником ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4, захисником ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 та ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» були подані апеляційні скарги.
В обґрунтування правової підстави для звернення з апеляційною скаргою захисник ОСОБА_3 посилається на положення п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, яка забезпечує право на апеляційний перегляд справи, та зазначає, що затвердження угоди при визнання винуватості ОСОБА_8 порушило права та свободи учасників кримінального провадження, а саме право на захист та принцип презумпції невинуватості ОСОБА_4 . Обвинувачення ОСОБА_8 безпосередньо випливає з одних і тих самих фактичних обставин щодо яких ОСОБА_4 та ОСОБА_6 повідомлено про підозру, а оскаржуваний вирок безпосередньо стосується прав та обов`язків ОСОБА_4 та ОСОБА_6, які є іншими підозрюваними.
Захисник ОСОБА_5, стверджуючи про право на звернення із апеляційною скаргою, зазначає, що навіть не маючи в своєму розпорядженні тексту угоди, переконаний, що обставини та факти, які встановлені в межах судового провадженні за угодою ОСОБА_8 будуть безпосередньо впливати на доказування фактів в кримінальній справі щодо ОСОБА_6 . Всі інкриміновані ОСОБА_8 обставини нерозривно пов`язані з тими самими обставинами, які інкримінуються ОСОБА_6 та ОСОБА_4, неучасть в судовому провадженні яких та неможливість наведення ними в суді своїх аргументів на свою користь порушило їх право на захист.
В апеляційній скарзі ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» зазначено, що товариство, імовірно, є потерпілим від шахрайських дій ОСОБА_8, адже передані ним грошові кошти у якості неправомірної вигоди могли належати ПрАТ «Полтавський ГЗК» та призначались як оплата послуг за надання правничої допомоги ОСОБА_8 . Відтак кримінальна справа, за результатом розгляду якої Вищим антикорупційним судом було ухвалено оскаржуваний вирок, безпосередньо стосується прав та обов`язків цього товариства, що надає процесуальне право на звернення із апеляційною скаргою.
Враховуючи наведене, особи, які звернулись з апеляційними скаргами прохають скасувати вирок Вищого антикорупційного суду від 12.10.2023 на підставі угоди щодо ОСОБА_8 і направити кримінальне провадження до органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування в загальному порядку.
При вирішенні питання про призначення апеляційних скарг до розгляду, суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для їх повернення, з огляду на таке.
Положення п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначають одну з основних засад судочинства - забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Частиною 2 вказаної норми процесуального закону гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Коло осіб, які мають право подати апеляційну скаргу, визначено ст. 393 КПК. Пунктом 10 цієї норми передбачено, що апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 475 КПК вирок на підставі угоди може бути оскаржено у порядку, передбаченому цим Кодексом, на підставах, передбачених ст. 394 цього Кодексу.
Частиною 4 статті 394 КПК, яка є спеціальною нормою та регулює порядок апеляційного оскарження вироку суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості, визначено, що такий вирок може бути оскаржено:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно на підставах: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, установлених частинами 4, 6, 7 ст. 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладання угоди;
2) прокурором виключно на підставах: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 цього Кодексу угоди не може бути укладено.
Втім ОСОБА_4 та ОСОБА_6 та їх захисники - адвокати ОСОБА_3 та ОСОБА_5, а також ПрАТ «Полтавський ГЗК» не відносяться до кола тих осіб, які мають право на апеляційне оскарження вироку суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості, визначених у ч. 4 ст. 394 КПК України.
Суддя-доповідач не погоджується з посиланням захисників, що хоча ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не є учасниками процесу у цьому кримінальному провадженні, проте їхні права та інтереси порушено вироком, а тому вони є особами, які можуть особисто або через представника оскаржити вирок щодо ОСОБА_8, виходячи із наступного.
При вирішенні питання, чи є підстави для оскарження рішення суду першої інстанції до суду вищого рівня іншою особою, яка не була учасником судового провадження, ключовим є з`ясувати, чи насправді це рішення стосується інтересів конкретної особи.
Так, оскаржуваний вирок ухвалений у закритому судовому засіданні, загальний доступ до його тексту закрито на підставі п. 4 ст. 7 Закону України «Про доступ до судових рішень» з метою забезпечення захисту інформації, яка отримана при розгляді справи у закритому судовому засіданні, що унеможливлює жодній сторонній особі ідентифікувати осіб, про яких зазначено у ньому.
Законодавцем визначена спеціальна процедура апеляційного оскарження вироку суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості, яка обмежує коло осіб на таке оскарження за чітким визначенням учасників кримінального провадження (обвинувачений, його захисник, законний представник та прокурор) та виключних підстав (незгоді із призначеним покаранням, невиконанням судом процесуальних вимог, передбачених ч.4,6,7 ст. 474 КПК, в тому числі нероз`яснення наслідків укладення угоди, а також у випадку затвердження угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 КПК угода не може бути укладена). Оскарження ж такого вироку в апеляційному порядку іншими суб`єктами, окрім тих, що визначені у ч. 4 ст. 394 КПК, буде суперечитиме самому інституту угод про визнання винуватості та фактично зробить неможливим його застосування.
Крім того, відповідно до позиції, викладеної в абзаці 3 пункту 9 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №13 від 11.12.2015 року «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», вирок, ухвалений на підставі угоди (стосовно однієї із декількох осіб) не має преюдиційного значення для кримінального провадження відносно інших осіб, а визнання винуватості першою не є доказом вини останніх.
Твердження ПрАТ «Полтавський ГЗК» про порушення прав та свобод цієї юридичної особи вироком, оскільки товариство, ймовірно, є потерпілою особою внаслідок вчиненого ОСОБА_8 злочину, оскільки грошові кошти, які ОСОБА_8 міг передати отримувачу неправомірної вигоди без відома посадових осіб ПрАТ «Полтавський ГЗК», можуть належати ПрАТ «Полтавський ГЗК» та могли бути передані ОСОБА_8 за надання ним правничої допомоги, є лише припущенням, а тому не сприймаються суддею як фактичні обставини. Матеріали апеляційного провадження не містять доказів про залучення юридичної особи до кримінального провадження в якості потерпілої особи, як і не містять відомостей про завдання матеріальної шкоди ПрАТ «Полтавський ГЗК» внаслідок означеного кримінального правопорушення. Таким чином правове обґрунтування можливості апеляційного оскарження вироку суду від 12.10.2023 ПрАТ «Полтавський ГЗК» не ґрунтується на обставинах провадження та вимогах законодавства.
Відтак ПрАТ «Полтавський ГЗК» не є тією особою, яка в силу приписів ч. 4 ст. 394 КПК України наділена правом на оскарження вироку суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості, а зміст апеляційної скарги не містить доводів, які б свідчили, що оскаржуваний вирок якимось чином зачіпає права та інтереси ПрАТ «Полтавський ГЗК».
Відтак згідно п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційні скарги захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4, захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 та приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» на вирок Вищого антикорупційного суду від 12.10.2023 слід повернути як такі, що подані особами, які не мають права подавати апеляційну скаргу.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 394, 424 КПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4, захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 та приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» на вирок Вищого антикорупційного суду від 12.10.2023 - повернути особам, які подали апеляційні скарги.
Копію ухвали про повернення апеляційних скарг невідкладно надіслати особам, які подали апеляційні скарги, разом з апеляційними скаргами та усіма доданими до них матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, але може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців.
Суддя
Апеляційної палати
Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2