Document No. 115156356

Справа № 161/12522/18

Провадження №11-кп/991/126/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2023 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції)

захисників ОСОБА_6,

ОСОБА_7, ОСОБА_8 (у режимі

відеоконференції),

прокурора ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду клопотання захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про зміну застосованого відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, у кримінальному провадженні № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України,

УСТАНОВИЛА:

Вироком Вищого антикорупційного суду від 20 липня 2022 року ОСОБА_5 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 369-2 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

У строк відбування покарання ОСОБА_5 зараховано два дні тримання під вартою з розрахунку один день тримання під вартою за один день позбавлення волі та стягнуто з нього процесуальні витрати за проведення експертиз у цьому кримінальному провадженні.

Вирішено питання про речові докази та щодо майна, на яке накладено арешт.

До набрання вироком законної сили змінено обраний обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а сплачені як застава кошти у розмірі 49 620, 00 грн. повернуто заставодавцю ОСОБА_6 .

Не погодившись з указаним рішенням, захисники ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулись до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційними скаргами, у яких просили скасувати вирок Вищого антикорупційного суду від 20 липня 2022 року та призначити новий розгляд справи у суді першої інстанції.

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалою від 08 березня 2023 року частково задовольнила подані захисниками апеляційні скарги та змінила вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_5, виключивши з його мотивувальної частини посилання на протоколи від 02 січня 2018 року за результатами проведення 21 та 22 грудня 2017 року негласних слідчих (розшукових) дій аудіо-, відеоконтролю особи з додатками до нього - оптичними носіями інформації № 6136т, № 6137т, № 2791т., як на доказ. У решті вирок Вищого антикорупційного суду від 20 липня 2022 року залишено без змін.

Постановою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2023 року ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 08 березня 2023 року скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 25 жовтня 2023 року подані захисниками апеляційні скарги на вирок Вищого антикорупційного суду від 20 липня 2022 року призначено до апеляційного розгляду.

10 листопада 2023 року на електронну пошту суду надійшло клопотання захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про зміну застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. Підставою для звернення до суду з таким клопотанням стала відсутність легітимної підстави й мети для подальшого позбавлення ОСОБА_5 волі та утримання його під вартою, оскільки строки давності притягнення останнього до кримінальної відповідальності за інкримінований йому злочин, передбачений ч. 2 ст. 369-2 КК України, закінчився 02 травня 2023 року. Тобто, навіть у випадку визнання ОСОБА_5 винуватим у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, останній вже не може бути підданий будь-якому покаранню, зокрема і позбавленню волі. Водночас ОСОБА_5 не визнає свою винуватість у вчиненні зазначеного злочину та має намір довести свою повну невинуватість у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом, що потребуватиме значного проміжку часу.

У судове засідання з`явились обвинувачений ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції), його захисники ОСОБА_7, ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції) та ОСОБА_6, а також прокурор ОСОБА_9 . Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явились, у зв`язку з чим колегією суддів прийнято рішення розглянути зазначене клопотання за наявного складу учасників.

Заслухавши пояснення обвинуваченого та його захисників, які просили задовольнити подане клопотання в повному обсязі, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення зазначеного клопотання та просив залишити застосований щодо ОСОБА_5 запобіжний захід без змін, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частиною першою статті 201 КПК України встановлено, що обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього судом, чи про зміну способу їх виконання.

Підставами для звернення до суду з клопотанням про зміну застосованого запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. Такими підставами, наприклад, може бути суттєва зміна обставин, що були взяті судом до уваги при застосуванні запобіжного заходу. Таким чином, зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються обставини, що враховувалися судом при його застосуванні.

Відповідно до абз. 8 п. 2 ч. 3 та абз. 13 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження та мотиви його ухвалення.

За висновком суду першої інстанції, після ухвалення оскаржуваного вироку значно збільшились ризики ухилення обвинуваченого від суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим шляхом. А тому, жоден інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не здатен забезпечити його подальшу належну процесуальну поведінку.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Таким чином, попереднє ув`язнення не є покаранням, оскільки особа перебуває в місцях ув`язнення ще до набрання вироком законної сили. Водночас перебування особи в умовах ізоляції від суспільства за характером обмежень, покладених на особу, фактично прирівнюється до позбавлення волі як виду покарання.

Звертаючись до суду з клопотанням про зміну застосованого відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу, сторона захисту зазначила, що строки давності притягнення останнього до кримінальної відповідальності за інкримінований йому злочин закінчилися 02 травня 2023 року, а тому, навіть у випадку визнання його винуватим у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, останній має бути звільнений від призначеного покарання.

Надаючи свої пояснення прокурор підтвердив, що строк притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності закінчився, однак, на його думку, відповідна обставина не може слугувати підставою для зміни обвинуваченому застосованого відносно нього запобіжного заходу.

На переконання колегії суддів, такі доводи прокурора є безпідставними. Зокрема, ст. 8 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободнікого не може бути позбавлено свободи, крім законного ув`язнення особи після засудження її компетентним судом. У справі «Руслан Яковенко проти України» ЄСПЛ зазначив, що підсудний вважається таким, що перебуває під вартою «після засудження компетентним судом» у розумінні пп.«а» п. 1 ст. 5 Конвенції, з моменту оголошення вироку судом першої інстанції, навіть якщо він ще не набрав законної сили та його можна оскаржити.

Запобіжний захід як захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України). Водночас тримання особи під вартою на підставі вироку суду здійснюється з метою забезпечення апеляційного перегляду такої справи як складової кримінального провадження, з урахуванням ризику переховування від суду під тиском тягаря можливого відбування покарання, призначеного за скоєння злочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

З вироку суду випливає, що суттєвою обставиною, яка вплинула на вирішення судом першої інстанції питання щодо застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стало визнання його винуватим у вчиненні злочину і призначення покарання у вигляді позбавлення волі. Тобто, обрання такого запобіжного заходу було пов`язане з необхідністю забезпечення подальшого виконання вироку суду. При цьому судом взято до уваги, що протягом судового розгляду обвинувачений неодноразово не прибував без поважних причин за викликом суду, унаслідок чого до нього неодноразово застосовувалися заходи забезпечення кримінального провадження (привід), обвинувачений був оголошений судом у розшук, судом також було надано дозвіл на його затримання з метою приводу для вирішення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до позиції Верховного Суду звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України та за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення з підстав спливу строків давності (постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі № 640/11750/17; від 25 лютого 2021 року у справі № 192/3301/16-к).

Законодавцем передбачено процесуальне право обвинуваченого відмовитися від закриття провадження та наполягати на дослідженні доказів у справі з метою встановлення його невинуватості. У такому випадку судове провадження проводиться у загальному порядку і в разі доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення суд за результатами такого розгляду постановляє обвинувальний вирок та звільняє таку особу від призначеного покарання на підставі статей 49, 74 КК України (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17 лютого 2022 року у справі № 752/23954/18).

Таким чином, закінчення строків притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності свідчить про суттєве зменшення встановлених судом першої інстанції ризиків, оскільки навіть у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, останній має бути звільнений від призначеного покарання з підстав, передбачених ст. 49 КК України.

А тому, виходячи із конкретних обставин цього кримінального провадження та даних про особу обвинуваченого, враховуючи закінчення строку притягнення останнього до кримінальної відповідальності за обставин висунутого обвинувачення у цьому провадженні, колегія суддів доходить висновку, що подальше тримання ОСОБА_5 під вартою буде суперечити ст. 5 Конвенції. У цьому провадженні відсутні виняткові обставини, які б виправдовували обмеження прав ОСОБА_5 шляхом застосування до нього відповідного запобіжного заходу, а стороною обвинувачення не доведено, що запобіжний захід у вигляді застави не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого і виконання ним процесуальних обов`язків.

Водночас з огляду на неналежну процесуальну поведінку обвинуваченого під час судового розгляду колегія суддів переконана, що застосування до підозрюваного іншого більш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання чи поруки не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на виконанні обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На думку колегії суддів, саме застава в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 53 680, 00 (п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень, є обґрунтованою та здатна забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків.

Крім того, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки на ОСОБА_5 слід також покласти обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України, а саме:

-прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду;

-не відлучатися із м. Луцьк Волинської області без дозволу слідчого (детектива), прокурора та суду;

-повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання чи місця роботи;

-здати на зберігання до ГУ ДМС у Волинській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

За викладених обставин колегія суддів доходить висновку про необхідність змінити застосований відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 53 680, 00 (п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень з покладенням на нього обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись статтями 176-178, 182-183, 201, 405, 407 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 задовольнити частково.

Змінити застосований вироком Вищого антикорупційного суду від 20 липня 2022 року відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 53 680, 00 (п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень.

Покласти на ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України, зокрема:

-прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду;

-не відлучатися із м. Луцьк Волинської області без дозволуслідчого (детектива), прокурора та суду;

-повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання чи місця роботи;

-здати на зберігання до ГУ ДМС у Волинській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії обов`язків встановити до 10 січня 2024 року включно.

У задоволенні клопотання в іншій частині відмовити.

Роз`яснити обвинуваченому, що не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави він зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, суду. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки.

Застава може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за реквізитами: код ЄДРПОУ 42836259, номер рахунку за стандартом IBAN НОМЕР_1, призначення платежу: прізвище, ім`я, по батькові підозрюваного, кошти застави, згідно з ухвалою суду (номер справи, дата ухвали, назва суду).

Роз`яснити заставодавцю, що у разі внесення ним застави, на нього покладається обов`язок забезпечити належну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та його явку за викликом.

Роз`яснити обвинуваченому та заставодавцю, що в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3