- Presiding judge (HACC) : Voronko V.D.
Справа № 991/9810/23
Провадження 1-кс/991/9902/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2023 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3, подане в інтересах ОСОБА_4, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42019000000002463 від 25.11.2019,
ВСТАНОВИВ:
До слідчого судді надійшло вказане клопотання, у якому адвокат ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4, просив: скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі №991/862/23 від 02.02.2023 на майно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, а саме: частку 1/3 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; транспортний засіб MITSUBISHI OUTLANDER, 2020 року випуску, д.р.н. НОМЕР_2, VIN (номер кузова): НОМЕР_3 ; скасувати заборону будь-яким реєстраторам органів державної реєстрації, приватним та державним нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов`язані із проведенням державної реєстрації (перереєстрації, поділу, виділу, тощо) права власності на зазначені об`єкти.
В обґрунтування поданого клопотання адвокат послався на те, що вказаною ухвалою слідчого судді від 02.02.2023 накладено арешт на майно, що належить підозрюваній ОСОБА_4 на праві власності, з обмеженням права розпорядження таким майном. Цією ж ухвалою заборонено будь-яким реєстраторам органів державної реєстрації, приватним та державним нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов`язані із проведенням державної реєстрації (перереєстрації, поділу, виділу, тощо) права власності на зазначені в ухвалі об`єкти. Арешт на майно ОСОБА_4 накладено на підставі п.3 ч.2 ст.170 КПК України, тобто з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Захисник зазначив, що на момент накладення арешту на майно, ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у кримінальному провадженні №42019000000002463 від 25.11.2019, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України, санкція якого передбачає покарання, у т.ч. з конфіскацією майна.
Проте, 19.09.2023 у даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру, згідно якої ОСОБА_4 підозрюється органом досудового розслідування у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України, санкція якого не передбачає такого виду покарання як конфіскація майна.
Таким чином, оскільки арешт на майно ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №42019000000002463 накладався виключно з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, а змінене повідомлення про підозру ОСОБА_4 здійснено за ч.2 ст.364 КК України, яка не передбачає конфіскації майна як виду покарання, тому необхідність у застосуванні арешту майна як заходу забезпечення відпала. Вказане стало підставою для звернення захисника до суду з даним клопотанням.
Судовий розгляд здійснювався 20.11.2023.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_3 повністю підтримав подане клопотання та наполягав на скасуванні арешту з майна ОСОБА_4 .
Детектив ОСОБА_5 у судове засіданні не з`явився, надав до суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити у задоволенні клопотання захисника, свою позицію обґрунтовував тим, що наразі детективами НАБУ за процесуального керівництва прокурорів САП здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019000000002463 від 25.11.2019, за підозрою, зокрема, ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.364 КК України. Додав, що дійсно 01.02.2023 ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України. У подальшому, тобто 19.09.2023, було змінено кваліфікацію злочину, інкримінованого ОСОБА_4, з ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України на ч.2 ст.28, ч.2 ст.364 КК України та відповідно останній повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру у вчиненні вказаного злочину. Обґрунтованість даної підозри не оскаржено.
Детектив зауважив, що положення ст.364 КК України передбачають, зокрема: використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, що полягає у певних діях або бездіяльності суб`єкта, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи; наслідки, що виявляються у завданні істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, а ч.2 ст.364 КК України - тяжкі наслідки; причинний зв`язок між діянням і наслідками.
За версією сторони обвинувачення дії ОСОБА_4 завдали тяжких наслідків державним інтересам, що виразилося у завдані збитків державі на суму 41 778 000 грн.
Постановою від 02.08.2023 у кримінальному провадженні №42019000000002463 змінено потерпілого з Міністерства культури та інформаційної політики України на Державне агентство України з питань кіно. Тож відповідно до ст.55 КПК України у кримінальному провадженні Державне агентство України з питань кіно визнане потерпілим.
Враховуючи викладене, оскільки, у кримінальному провадженні було завдано збитків державі, а потерпілим визнано Держкіно, яке може скористатися своїм правом на пред`явлення цивільного позову у порядку ч.3 ст.128 КПК України, у ході досудового розслідування додатково наявна мета арешту - у забезпечені відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
Детектив зауважив, що ухвалою слідчого судді від 02.02.2023 (справа №991/862/23) задоволено клопотання детектива про арешт майна ОСОБА_4 та її чоловіка - ОСОБА_7, яке належить ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності. При цьому, вказане клопотання та ухвала суду обґрунтовані тим, що незастосування обмежень щодо можливості розпорядження таким майном може призвести до вжиття ОСОБА_4 заходів для приховування, передачі третім особам, з метою уникнення стягнення такого майна як виду покарання. Таким чином на думку детектива, після зміни кваліфікації інкримінованого ОСОБА_4 злочину на ч.2 ст.28, ч.2 ст.364 КК України, санкція якої не передбачає конфіскацію майна, перестала існувати мета арешту: конфіскація майна як виду покарання, однак, продовжила існувати інша мета: відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення. А тому підстави для накладення арешту на майно підозрюваної лишилися тими самими: запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. У даному випадку було змінено лише мету його накладення. Отже, не перестали існувати підстави для накладення арешту.
Додав, що дійсно, на день розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна, цивільний позов не був поданий, проте норми ЦПК України не виключають можливості арешту майна до подання такого позову, адже забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.
Окрім того положеннями ст.174 КПК України встановлено, що арешт майна може бути скасований лише, якщо власник майна доведе: 1) що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба; 2)арешт накладено необґрунтовано. При цьому, Кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає зміну мети накладення арешту, як підставу для його скасування.
Таким чином, як вважає детектив, у застосуванні арешту майна у вигляді обмеження права розпорядження таким майном, не відпала потреба, а адвокатом зворотного не доведено. Додав, що обґрунтованість накладення арешту на майно ухвалою слідчого судді від 02.02.2023 встановлена Апеляційною палатою ВАКС (ухвала від 05.04.2023 у справі №991/862/23). Таким чином, на думку детектива не вбачається підстав, встановлених ст.174 КПК України для скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді від 02.02.2023. Детектив просив розгляд клопотання проводити без його участі.
Заслухавши думку заявника клопотання, дослідивши матеріали клопотання про скасування арешту майна та заперечення детектива, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Як слідує з наявних матеріалів, детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури - процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні за № 42019000000002463 від 25.11.2019, за підозрою серед інших ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В межах даного кримінального провадження розслідуються обставини вчинення керуючим санацією ДП «Національна кінематека України» (далі - ДП «НКУ»), у співучасті із першим заступником генерального директора ДП «НКУ», заступницею Міністра культури України ОСОБА_4, начальником Управління економічного розвитку та фінансів Мінкультури, бенефіціарними власниками (контролерами) ТОВ «Екосолар Інвест», ТОВ «Євросолар», ТОВ «Вест Прайт», директором ТОВ «Вест Прайт» та іншими не встановленими особами, заволодіння частиною комплексу об`єктів нерухомого майна (14 будівель та споруд) ДП «НКУ» у процедурі санації державного підприємства за розробленим планом санації ДП «НКУ», шляхом їх продажу за результатами формального аукціону між пов`язаними особами.
01.02.2023 у межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України, а саме у пособництві в заволодінні чужим майном, яке перебувало у її віданні, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в особливо великих розмірах, вчиненому організованою групою. У той же час злочин, передбачений ч.5 ст.191 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів (ч.6 ст.12 КК України), санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
У зв`язку з наведеним, старший детектив Національного бюро ОСОБА_5, за погодженням із прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_8, звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, що належить ОСОБА_4 а також майна, щоналежить її чоловіку ОСОБА_7 та підозрюваній ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності, з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.
Ухвалою слідчого суді Вищого антикорупційного суду від 02.02.2023 у справі №991/862/23 клопотання ст.детектива задоволене, накладено арешт на майно, що належить підозрюваній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, з обмеженням права розпорядження таким майном, а саме на: 1)частку 1/3 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; 2)транспортний засіб MITSUBISHI OUTLANDER, 2020 року випуску, д.р.н. НОМЕР_2, VIN (номер кузова): НОМЕР_3 ; накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_4 та підозрюваній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1 на праві спільної сумісної власності, з обмеженням права розпорядження таким майном, а саме на: 1)житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 ; 2)земельну ділянку із кадастровим номером 3221887504:05:042:0007; 3)частку 2/3 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; 4)транспортний засіб MAZDA 6, 2017 року випуску, д.р.н. НОМЕР_5, VIN (номер кузова): НОМЕР_6 . Заборонено будь-яким реєстраторам органів державної реєстрації, приватним та державним нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов`язані із проведенням державної реєстрації (перереєстрації, поділу, виділу, тощо) права власності на зазначені об`єкти.
Згідно з вказаною ухвалою слідчого судді від 02.02.2023, підставою для накладення арешту на вказане майно стала необхідність забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, оскільки ОСОБА_4 підозрювалась у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України, а саме у пособництві в заволодінні чужим майном, яке перебувало у її віданні, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в особливо великих розмірах, вчиненому організованою групою.
Захисник у клопотанні вказує, що наразі ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру, згідно якої ОСОБА_4 підозрюють у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.364 КК України. У той же час санкція ст.364 КК України не передбачає такого виду покарання як конфіскація майна.
На підтвердження своїх доводів захисником до клопотання долучено копію повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру ОСОБА_4 від 19.09.2023, відповідно до якої ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, у кримінальному провадженні № 42019000000002463 від 25.11.2019 підозрюється у зловживанні службовим становищем, тобто в умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для самої себе та іншої фізичної та юридичної особи, використанні службового становища всупереч інтересам служби, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України.
Наведене не заперечується і стороною обвинувачення, оскільки як вбачається із заперечень детектива ОСОБА_5, поданих до суду, ним теж зазначено про зміну кваліфікації злочину, інкримінованого ОСОБА_4, із ч.5 ст. 27 ч.5 ст.191 КК України на ч.2 ст.28, ч.2 ст. 364 КК України та відповідно останній повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру у вчиненні вказаного злочину, тобто ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Частинами 1, 2 ст.174 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи з положень ст.174 КПК України, дана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, накладеного за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна, із можливістю надання особами, що не були присутніми в судовому засіданні і про права та законні інтереси яких вирішено питання судовим рішенням, доказів та матеріалів, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба, доведеності перед слідчим суддею їх переконливості.
У той же час, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до ухвали від 02.02.2023, підставою для накладення арешту на майно є забезпечення можливої конфіскації як виду покарання.
Арешт майна, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, накладається на майно підозрюваного, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна (ст.170 КПК України). Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК України.
Як встановлено із матеріалів, у кримінальному провадженні №42019000000002463 від 25.11.2019, ОСОБА_4 19.09.2023 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру, відповідно до якої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюється у зловживанні службовим становищем, тобто в умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для самої себе та іншої фізичної та юридичної особи, використанні службового становища всупереч інтересам служби, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України.
Санкція ч.2 ст.364 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тобто конфіскація майна як вид покарання для вказаного злочину не передбачена законодавцем.
Наведене виключає можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження до майна підозрюваної саме з метою забезпечення можливої конфіскації як виду покарання.
Не заслуговують на увагу доводи детектива ОСОБА_5, щодо того, що наразі хоч і перестала існувати мета арешту - конфіскація майна як виду покарання, однак, продовжила існувати інша мета - відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, отже, не перестали існувати підстави для накладення арешту, оскільки підстави для накладення арешту на майно підозрюваної лишилися тими самими: запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Тож як зазначив детектив, у даному випадку було змінено лише мету його накладення.
Проте такі твердження детектива не ґрунтуються на законі, оскільки норми КПК України не передбачають механізму зміни ухвали суду про арешт майна та відповідно заміни підстави для накладення арешту на майно особи. Тож вказані аргументи детектива є голослівними та такими, що суперечать встановленому порядку застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Окрім того, зазначені детективом підстави для накладення арешту на майно підозрюваної: запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, насправді є завданням такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, у відповідності до абз.2 ч.1 ст.170 КПК України.
Підстави ж для арешту майна зазначені у ч.1 ст.170 КПК України.
Водночас детективом вірно зазначено, що Кримінальний процесуальний закон не передбачає можливості зміни мети накладення арешту.
Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У теоретичному аспекті «належна правова процедура» - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя. Застосування належної правової процедури у кримінальному провадженні - це встановлені кримінальним процесуальним законодавством способи реалізації норм кримінального процесуального права, що забезпечують досягнення цілей правового регулювання кримінальних процесуальних відносин у сфері порядку досудового розслідування та судового розгляду. Воно означає не лише те, що всі дії процесуальних суб`єктів мають відповідати вимогам закону, адже в такому випадку це завдання розчиняється в приписах засади законності. Такі дії мають виникати із наявних повноважень і перебувати в адекватному співвідношенні з конкретним процесуальним завданням, яке виникає в певний момент досудового розслідування і судового розгляду кримінального провадження. Таке адекватне співвідношення приводить до принципу пропорційності.
Належна правова процедура має застосування як під час судового розгляду, так і на стадії досудового розслідування. Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд.
Окрім того варте уваги те, що з постанови детектива від 02.08.2023 вбачається, що листом від 07.09.2020 №10953/27.4 Міністерство культури та інформаційної політики України надало Національному антикорупційному бюро України згоду на залучення потерпілим у вказаному кримінальному проваджені. Та відповідно листом від 16.09.2020 №0423-257/32711 Національне бюро повідомило Міністерство культури та інформаційної політики України про визнання останнього потерпілим у кримінальному провадженні №42019000000002463 від 25.11.2019 та скеровано останньому відповідну постанову. (У подальшому, постановою від 02.08.2023 змінено потерпілого з Міністерства культури та інформаційної політики України на Державне агентство України з питань кіно). За наведеного встановлено, що станом на час звернення детектива до суду з клопотанням про арешт майна та постановлення слідчим суддею ухвали про накладення арешту на майно підозрюваної від 02.02.2023 у кримінальному провадженні вже було залучено потерпілого, до того ж на той час відповідно до повідомленої підозри, за версією сторони обвинувачення дії ОСОБА_4 та інших учасників завдали тяжких наслідків державним інтересам, що виразилося у завданні збитків державі на суму 41 778 000 грн.. Тобто у сторони обвинувачення були підстави для звернення до слідчого судді із відповідним клопотанням про арешт майна саме з метою забезпечення відшкодування шкоди. Проте детектив, з огляду на дискреційні повноваження при виборі підстави для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, звернувся до суду із клопотанням про накладення арешту на майно підозрюваної саме з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання. Таким чином під час розгляду клопотання детектива ОСОБА_5 про арешт майна у даному кримінальному провадженні, за результатом розгляду якого і було постановлено слідчим суддею ухвалу від 02.02.2023, така підстава для накладення арешту на майно підозрюваної ОСОБА_4 стороною обвинувачення як забезпечення відшкодування шкоди заявлена не була, тож відповідно не розглядалась слідчим суддею, з огляду на положення ч.3 ст.26 КПК України.
Бажання детектива на даний час замінити підставу для накладення арешту на майно із забезпечення конфіскації майна як виду покарання, на відшкодування шкоди, є виходом за межі судового розгляду в порядку ст.174 КПК України, суперечить положенням ст.ст.170-174 КПК України та є власним тлумаченням детективом норм кримінального процесуального закону.
Посилання детектива на те, що обґрунтованість накладення арешту на майно ухвалою слідчого судді від 02.02.2023 встановлена Апеляційною палатою ВАКС (ухвала від 05.04.2023 у справі №991/862/23) не беруться слідчим суддею до уваги, з огляду на те, що станом на час постановлення ухвали слідчого судді від 02.02.2023, як і на час постановлення ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 05.04.2023, ОСОБА_4 підозрювалась органом досудового розслідування у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 27 ч.5 ст.191 КК України, тож мета для накладення арешту на її майно - забезпечення можливої конфіскації як виду покарання була обґрунтованою. Зміна кваліфікації дій ОСОБА_4 органом досудового розслідування здійснена 19.09.2023, після чого, відповідно безпідставним є застосування заходу забезпечення кримінального провадження саме з метою забезпечення можливої конфіскації як виду покарання, яке більше не інкримінується підозрюваній.
За таких обставин необхідність у подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження із заявленою метою стосовно майна підозрюваної відсутня, тож такий арешт підлягає скасуванню.
Водночас прохання адвоката, викладене в клопотанні щодо скасування заборони будь-яким реєстраторам органів державної реєстрації, приватним та державним нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов`язані із проведенням державної реєстрації (перереєстрації, поділу, виділу, тощо) права власності на зазначені об`єкти є безпідставним, з огляду на те, що скасування застосованого заходу забезпечення має наслідком зняття такого заходу обтяження в частині, встановленій судовим рішенням та не потребує додаткового зобов`язання відповідних органів/установ на виконання певних дій. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню (ч.2 ст.534 КПК України).
За наведених обставин слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання адвоката ОСОБА_3, подане в інтересах ОСОБА_4, підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 174, 307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.02.2023 у справі №991/862/23 (провадження № 1-кс/991/870/23) на майно, що належить підозрюваній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, а саме на:
1)частку 1/3 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;
2)транспортний засіб MITSUBISHI OUTLANDER, 2020 року випуску, д.р.н. НОМЕР_2, VIN (номер кузова): НОМЕР_3 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1