- Presiding judge (HACC AC): Chornenka D.S.
Справа № 991/7924/23
Провадження №11-сс/991/711/23
Суддя 1 інст. ОСОБА_1
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 листопада 2023 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5,
прокурора ОСОБА_6,
підозрюваного ОСОБА_7,
захисників: ОСОБА_8, ОСОБА_9,
ОСОБА_10, ОСОБА_11,
третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_12 у судове засідання не з`явилася,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу прокурора на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 вересня 2023 року про закриття провадження за клопотанням детектива НАБ України про арешт майна підозрюваного ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року,
в с т а н о в и л а:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 вересня 2023 року провадження за клопотанням детектива НАБУ про арешт майна підозрюваного ОСОБА_7 у кримінальному провадженні за № 12017040000000531 від 06 березня 2017 року закрито. Судове рішення мотивоване тим, строки досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017040000000531 не були продовжені відповідно до норм чинного КПК України, а досудове розслідування станом на дату повідомлення про підозру ОСОБА_7 (07 вересня 2023 року) та звернення з клопотанням про арешт майна здійснювалося органом досудового розслідування поза межами строків досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні. Так, з дати внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення та його реєстрації в ЄРДР за №12017040000000531 від 06 березня 2017 року до дати його об`єднання з кримінальним провадженням за №42018100000000448 від 11 травня 2018 року (постанова Генерального прокурора ОСОБА_13 від 11 січня 2021 року) минув строк у 46 місяців та 04 дні, а до дати перших повідомлень про підозру, здійснених 22 лютого 2021 року ОСОБА_14 та ОСОБА_15 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191 КК України - 47 місяців та 21 день. З дати виділення з кримінального провадження за №12017040000000531 від 06 березня 2017 року матеріалів щодо підозрюваних ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 (19 серпня 2022 року) та до дати наступних перших повідомлень про підозру у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_7, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 (07 вересня 2023 року) минуло 12 місяців та 17 днів. Останнім днем строку досудового розслідування у кримінальному провадженні за №12017040000000531 від 06 березня 2017 року, який був встановлений постановою Генерального прокурора від 13 вересня 2021 року у цьому кримінальному провадженні, на його думку, є 27 лютого 2022 року, оскільки у його межах, починаючи з 22 лютого 2021 року здійснена значна кількість повідомлень про підозру ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18, матеріали щодо яких виділені з цього кримінального провадження 19 серпня 2022 року. Тобто не до початку, а під час воєнного стану, що унеможливлює застосування ч.8 ст.615 КПК України, а після вказаного виділення матеріалів, строки досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні у порядку, передбаченому нормами чинного КПК України, не продовжувалися. Закінчення строку досудового розслідування у кримінальному провадженні виключає можливість розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна, оскільки вважається, що воно подане поза межами строку досудового розслідування. Крім того, вважає, що продовження строків досудового розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні за №12017040000000531 від 06 березня 2017 року (після його об`єднання 11 січня 2021 року з кримінальним провадженням за №42018100000000448 від 11 травня 2018 року), мало здійснюватися слідчим суддею, а не Генеральним прокурором. Таким чином, постанови Генерального прокурора від 19 квітня 2021 року та від 13 вересня 2021 року про продовження строків досудового розслідування у кримінальному провадженні за №12017040000000531 від 06 березня 2017 року до 7 місяців, тобто до 22 вересня 2021 року, та до 12 місяців, тобто до 27 лютого 2022 року, винесені поза межами повноважень Генерального прокурора, з порушеннями вимог кримінального процесуального закону - без належних повноважень.
23 вересня 2023 року та 28 вересня 2023 року на електронну пошту Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга прокурора та доповнення до неї, в якій він просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою клопотання детектива НАБУ про арешт майна підозрюваного ОСОБА_7 задовольнити. У випадку встановлення істотного порушення вимог КПК України слідчим суддею та відсутністю розгляду клопотання по суті, просить направити справу на новий судовий розгляд до Вищого антикорупційного суду. На його думку, слідчим суддею постановлено ухвалу з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Вважає, що слідчий суддя постановив ухвалу, яка не передбачена нормами чинного КПК України, а тому вона підлягає апеляційному оскарженню з огляду на позицію Верховного Суду України у постанові від 12 жовтня 2017 року №5-142кс(15)17. У кримінальному провадженні №12017040000000531 об`єднано досудові розслідування щодо чотирнадцяти кримінальних правопорушень, відомості про які до ЄРДР вносились як до 16 березня 2018 року, так і після цієї дати. ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, відомості про яке було внесено до ЄРДР - 11 травня 2018 року (ч.5 ст.191 КК України), а також за кримінальними правопорушеннями, які вносилися до ЄРДР 27 січня 2022 (ч.3 ст.209 КК України) та 21 серпня 2023 року (ч.1 ст.366 КК України). Вважає, що строки досудового розслідування не сплили, оскільки 11 січня 2021 року об`єднано досудові розслідування, в одному з яких не обліковувались строки досудового розслідування, оскільки відомості про кримінальні правопорушення були внесені до 16 березня 2018 року, та досудове розслідування у кримінальному провадженні №4201810000000448, строк якого до повідомлення особі про підозру, ухвалою слідчого судді продовжено до 11 вересня 2021 року. Порядок обраховування строку досудового розслідування при об`єднанні таких досудових розслідувань чинним КПК України не визначено. У постановах Генерального прокурора про продовження строку досудового розслідування та в усіх постановах про зупинення та відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017040000000531 мова йде про матеріали кримінального провадження за підозрою ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.2 ст.28 ч.2 ст.366 КК України, ОСОБА_21, ОСОБА_22 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК України, ОСОБА_17, ОСОБА_18 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України, та за підозрою ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.209, ч.5 ст.27 ч. 3 ст. 209 КК України, які не стосуються кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_7 . А тому, вказані матеріали досудового розслідування були виділені з кримінального провадження №2017040000000531 постановою прокурора ОСОБА_6 від 19 серпня 2022 року. Для вирішення питання, яким чином рахувати строки у кримінальному провадженні та яким чином у ньому слід продовжувати строки необхідно виходити із того факту чи наявні у відповідному кримінальному провадженні підозрювані на момент прийняття відповідного рішення. Факт того, що у кримінальному провадженні раніше повідомлялося певній особі про підозру, проте надалі відповідний епізод з правопорушником був виділений у інше провадження, не утворює нового виду кримінального провадження, а лише повертає провадження до юридичного стану, за якого у кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру і, відповідно, при обчисленні строків досудового розслідування необхідно керуватися ч.2 ст.219, ч.1 ст 294 КПК України, в залежності від того, коли відомості по відповідному кримінальному провадженні були внесені до ЄРДР - до 16 березня 2018 року, чи після. Якщо вважати, що строки кримінального провадження №12017040000000531 від 06 березня 2017 року, після виділення з нього матеріалів щодо підозрюваних в окреме провадження, продовжили спливати, то до вказаного кримінального провадження мають бути застосовані положення ч.8 ст 615 КПК України, оскільки з моменту виділення матеріалів з підозрюваними 19 серпня 2022 року воно є таким, у якому особам про підозру не повідомлялося. На його думку, постанови Генерального прокурора щодо продовження строків досудового розслідування є законними, а висновки слідчого судді безпідставними, так як закон не має зворотньої дії в часі, а відомості до ЄРДР за №2017040000000531 внесені 06 березня 2017 року. У Вищому антикорупційному суді протягом 3 років з 2019 по 2021 рік сформувалася практика щодо питання можливості продовження строків досудового розслідування Генеральним прокурором у кримінальних провадженнях, у яких нікому не повідомлено про підозру, відомості про які внесено до ЄРДР до 16 березня 2018 року, та до яких приєднано матеріали досудового розслідування, зареєстровані в ЄРДР після 16 березня 2018 року, а тому продовження строків досудового розслідування Генеральним прокурором є правомірним.
30 жовтня 2023 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли заперечення захисника підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_11, у яких він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді без змін. На думку строни захисту повідомлення про підозру ОСОБА_7 вручено після закінчення строків досудового розслідування. Зазначає про недопустимість здійснення досудового розслідування поза межами строку досудового розслідування, що мало місце у даному кримінальному провадженні, оскільки вважає, що строк закінчився 10 жовтня 2022 року.
У судовому засіданні прокурор доводи, зазначені в апеляційній скарзі, підтримав та просив її задовольнити.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_11, підтримав надане заперечення та як на додаткове обгрунтування законності ухвали слідчого судді послався на рішення Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 310/9496/19.
Підозрюваний ОСОБА_7 та захисники ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 підтримали позицію захисника ОСОБА_11 .
Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_12 у судове засідання не з`явилася будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду. Відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК України її неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду.
Згідно з ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, слідчий суддя не дотримався в повній мірі зазначених вимог закону.
КПК України є систематизованим зведенням кримінальних процесуальних норм, які регулюють порядок досудового розслідування та судового провадження. У випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади такого провадження, визначені положеннями ч.1 ст.7 КПК України (ч.6 ст.9 КПК України).
Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Із системного аналізу КПК України слідує, що арешт майна як захід забезпечення кримінального провадження може застосовуватися під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора.
Тобто, застосування заходів забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування можливо лише в межах строків досудового розслідування.
Згідно з п.5 ч.1 ст.3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.
Відповідно до ст.283 КПК України особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження.
Прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій:
1) закрити кримінальне провадження;
2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;
3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Таким чином, КПК України чітко визначає межі, коли досудове розслідування вважається завершеним, та які дії сторона обвинувачення має вчинити в межах визначених законом строків досудового розслідування.
Відповідно до ч.1 ст.5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями КПК України, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу слідчий суддя має перевірити чи подано клопотання в межах строку досудового розслідування, оскільки згідно ч.2 ст.113 КПК України процесуальні дії під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням КПК України. Вимога про необхідність виконання процесуальних дій у встановлений КПК України строк також міститься у ст.116 КПК України.
Ухвалою від 17 січня 2019 року у справі № 740/1244/16-к Верховний Суд звертає увагу, що за загальним правилом, слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії можуть проводитися лише в розпочатому кримінальному провадженні, відомості про яке занесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань та не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування. Будь-які слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими (ч. 3 ст. 214, ч. 8 ст. 223, ст. 219 КПК України). Нам думку колегії суддів, з врахуванням загальних засад кримінального процесуального закону, застосування заходів забезпечення кримінального провадження у кримінальних провадженнях після закінчення строків досудового розслідування є неможливим і незаконним, а продовження розслідування після закінчення таких строків не переслідує легітимної мети.
Відповідно до ст.219 КПК України (у редакції, яка діяла станом на 06 березня 2017 року) досудове розслідування повинно бути закінчено:
1) протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;
2) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 КПК України. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати:
1) двох місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;
2) шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості;
3) дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Згідно з ч.2 ст.294 КПК України (у редакції, яка діяла станом на 06 березня 2017 року), якщо досудове розслідування злочину (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у п.2 ч.1 ст.219 КПК України, він може бути продовжений в межах строків, встановлених п.2 та 3 ч.2 ст.219 КПК України:
1) до трьох місяців - керівником місцевої прокуратури;
2) до шести місяців - керівником регіональної прокуратури або його першим заступником чи заступником;
3) до дванадцяти місяців - Генеральним прокурором чи його заступниками.
Законом України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» внесено зміни, які регулюють питання, в тому числі питання строків досудового розслідування, об`єднання і виділення матеріалів досудового розслідування. Датою введення в дію положень, є 16 березня 2018 року.
Відповідно до ч.7 ст.217 КПК України (станом на 11 січня 2021 року, дату винесення постанови про об`єднання матеріалів досудового розслідування) днем початку досудового розслідування у провадженні, виділеному в окреме провадження, є день, коли було розпочато розслідування, з якого виділено окремі матеріали, а у провадженні, в якому об`єднані матеріали кількох досудових розслідувань, - день початку розслідування того провадження, яке розпочалося раніше. Так, згідно постанови Верховного Суду у справі № 264/7347/20 від 14 вересня 2021 року встановлено, що «твердження прокурора про те, що строки досудового розслідування не були порушені, оскільки з кримінального провадження N 42019050000000061 від 20 березня 2019 року відділялися матеріали в окреме провадження та повідомлялося про підозру за ч. 3 ст. 358 КК України ОСОБА_9, а 20 березня 2019 року - ОСОБА_10 за ч. ч. 3, 5 ст. 191 КК України, а далі продовжувалися строки досудового розслідування у цих провадженнях, а тому строки досудового розслідування слід обчислювати відповідно до положень ч. 3 ст. 219 КПК України, є хибними. Колегія суддів звертає увагу на те, що факт виділення з кримінального провадження в окреме провадження матеріалів щодо частини кримінальних правопорушень, які знайшли окрему кримінально-правову кваліфікацію і повідомлення про підозру у їх вчиненні не впливає на обчислення процесуального строку досудового розслідування за фактом вчинення того кримінального правопорушення, в якому повідомлення про підозру не здійснювалося».
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження, а метою, крім іншого, конфіскації майна як виду покарання (ч.1-2 ст.170 КПК України).
У випадку, передбаченому п.3 ч.2 цієї ст.170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна. (ч.5 ст.170 КПК України).
Відповідно до ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави і мету відповідно до положень ст.170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
2) перелік і види майна, що належить арештувати;
3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;
4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Згідно з ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим ч.1 ст.170 КПК України.
З матеріалів справи вбачається, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.2 ст.364-1, ч.2 ст.28 ч.2 ст.366, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 КК України. У даному ЄРДР обліковується 14 епізодів.
06 березня 2017 року до ЄРДР внесено відомості про кримінальне провадження за №12017040000000531 на підставі заяви ПАТ КБ «Приватбанк» про безпідставне перерахування 16 грудня 2016 року грошових коштів на підставі додаткової угоди у вигляді начислення індексації на рахунок ПрАТ СК «Інгострах», внаслідок чого банку спричинено тяжкі наслідки, які більш ніж у 250 разів перевищують неоподатковий мінімум доходів громадян, з попередньою правовою кваліфікацією за ч.2 ст.364-1 КК України.
11 травня 2018 року до ЄРДР внесені відомості про кримінальне провадження за №42018100000000448 за ознаками ч.5 ст.191 КК України за фактом вчинення невстановленими особами ПАТ КБ «ПриватБанк» неправомірних дій, що полягають у привласненні майна ПАТ КБ «ПриватБанк» в особливо великих розмірах, шляхом штучного створення облігацій та здійснення ряду фінансових операцій (т.2 а.с. 9-10).
Постановою Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора від 11 січня 2021 року матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях за №12017040000000531 від 06 березня 2017 року та №42018100000000448 від 11 травня 2018 року об`єднані в одне кримінальне провадження за №12017040000000531 (т.2 а.с.32-33).
07 вересня 2023 року ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12017040000000531 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК України (в редакції Закону №430-ІV від 16 січня 2023 року; із змінами, внесеними згідно із Законами №2258-VI від18 травня 2010 року, №4025-VI від 15 листопада 2011 року; №1702-VII від 14 жовтня 2014 року); ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України (т.1, а.с.19-61).
08 вересня 2023 року до Вищого антикорупційного суду подано клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що детектив НАБУ звернувся до Вищого антикорупційного суду з клопотання про арешт майна підозрюваного ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року за епізодом, який внесено до ЄРДР за №42018100000000448 - 11 травня 2018 року, та у подальшому постановою Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора від 11 січня 2021 року об`єднане з кримінальним провадженням за №12017040000000531 від 06 березня 2017 року.
Разом з тим матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували доводи сторони обвинувачення про продовження строків досудового розслідування, ні кримінального провадження №12017040000000531 від 06 березня 2017 року, ні №42018100000000448 від 11 травня 2018 року.
Зокрема, матеріали, які містяться на DVD диску, не скріплені жодним електронним підписом, а тому не є документом у розумінні Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Крім того, згідно п.20-6 Перехідних положень КПК України у разі відсутності інтеграції системи, яка функціонує в суді відповідно до статті 35 цього Кодексу, з інформаційно-телекомунікаційною системою досудового розслідування слідчий, дізнавач, прокурор подає до суду матеріали в паперовій формі та в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису. Вказаний обов`язок органом досудового розслідування не виконано, а слідчим суддею проігноровано вимоги законодавства та копії матеріалів помилково оцінені як документи.
Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Доводи ж апеляційної скарги прокурора в частині, що постановами Генерального прокурора по епізодам, внесеним до ЄРДР з 11 травня 2018 року, врученої, на його думку, 07 вересня 2023 року підозри ОСОБА_7, строки не продовжувались, можуть свідчити про висновок прокурора, що вони закінчились 11 вересня 2021 року, до введення воєнного стану в Україні, що він і зробив у розділі 2 доповнень до його апеляційної скарги (т.3 а.с.246).
Щодо доводів прокурора, що слідчим суддею було застосовано заходи забезпечення у справах, де на його думку, наявна подібна ситуація, то навіть, за наявності рішення апеляційного суду у таких провадження про залишення їх без змін, дані обставини не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки апеляційний суд розглядає справу у межах апеляційних скарг та встановлених судом обставин з наданих сторонами доказів.
Подання прокурором апеляційної скарги з перекрученим тлумаченням норм законодавства, суд розцінює як перекладання відповідальності за порушення строків досудового розслідування стороною обвинувачення на суд, з метою дискредитації судової влади в очах суспільства. Судова влада фактично втратить підстави для свого існування, якщо під страхом осуду, згенерованим бездіяльністю органу досудового розслідування, буде приймати судові рішення, які не грунтуються на вимогах закону, що буде мати наслідком створення не правової держави, а поліцейської.
Згідно ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст.1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Зміни до кримінального процесуального законодавства України можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до законодавства про кримінальну відповідальність, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи положення даної статті, суд зобов`язаний застосовувати норми законодавства, які прийняті Верховною Радою України і є законом, незалежно від того, хто був автором законопроектів.
Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Положення КПК України про закриття кримінального провадження з підстави закінчення строків досудового розслідування прийняті Верховною Радою, набрали сили закону та на час ухвалення даного судового рішення не скасовані.
Згідно з ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити ухвалу без змін;
2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з ч.1 ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Незважаючи на те, що слідчий суддя закрив провадження за клопотанням з підстави оцінки матеріалів, які він вважав документами, на думку колегії суддів, наявність цих обставин не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення з формальних підстав, оскільки фактично за результатом розгляду такого клопотання з такими матеріалами неможливо постановити рішення про його задоволення. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції»).
На підставі викладеного, керуючись ст.117,132,170,171,173,405,407,418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення та ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 вересня 2023 року про закриття провадження за клопотанням детектива НАБУ про арешт майна підозрюваного ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4