- Presiding judge (HACC) : Bilous I.O.
Справа № 991/1537/22
Провадження 1-кп/991/14/22
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2023 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
Головуючої судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
секретар судового засідання ОСОБА_4,
за участі:
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6, ОСОБА_7,
захисника ОСОБА_8, ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000001981 від 21 червня 2017 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Потсдам, Німеччина, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 4 ст. 368 КК України,
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця м. Лубни, Полтавської обл., який проживає за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України,
ВСТАНОВИВ:
1.Зміст клопотання та позиції учасників судового провадження
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, обвинуваченому ОСОБА_6 . Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що ОСОБА_6 обвинувачується в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великих розмірах для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, та у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, а саме у вчиненні фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209КК України.
Обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_6, на переконання прокурора ОСОБА_5, підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами у їх сукупності.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 16 серпня 2022 року обвинуваченому ОСОБА_6 змінено запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання та покладено на обвинуваченого наступні обов`язки: прибувати до суду за першою вимогою; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з будь-яких питань із обвинуваченим ОСОБА_7 та свідками ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 ; носити електронний засіб контролю.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 13 жовтня 2022 року строк дії зазначених обов`язків продовжувався до 14 грудня 2022 року, ухвалою від 13 грудня 2022 року - до 14 лютого 2023 року, ухвалою від 08 лютого 2023 року - до 09 квітня 2023 року, ухвалою від 07 квітня 2023 року - до 08 червня 2023 року, ухвалою від 05 червня 2023 року - до 06 серпня 2023 року, ухвалою від 24 липня 2023 року - до 25 вересня 2023 року, а ухвалою від 20 вересня 2023 року - до 21 листопада 2023 року.
Необхідність подальшого продовження обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, прокурор обґрунтовує існуванням наступних ризиків: переховування обвинуваченого від суду, здійснення незаконного впливу на свідків, іншого обвинуваченого у кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Існування ризику переховування від органу досудового розслідування та суду прокурор ОСОБА_5 обґрунтовує тим, що 04 березня 2022 року постановою детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 було оголошено в розшук у зв`язку з його переховуванням від органу досудового розслідування. Окрім того, ОСОБА_6 володіє достатніми фінансовим ресурсами, щоб утримувати себе під час переховування від суду, що в сукупності, на думку прокурора, може сприяти залишенню обвинуваченим території України. Ризик переховування від органу досудового розслідування, на переконання прокурора ОСОБА_5, обґрунтовується також тяжкістю інкримінованого ОСОБА_6 злочину та законодавчими особливостями призначення покарання за вчинення корупційних злочинів; наявністю кримінального провадження № 42018000000002490 від 11 жовтня 2018 року, у якому ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 190 КК України; наявністю широкого кола знайомих серед представників влади та правоохоронних органів, які можуть сприяти ОСОБА_6 у залишенні території України.
Щодо існування ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, прокурор ОСОБА_5 наполягав, що такий ризик зберігається до моменту безпосереднього отримання та дослідження судом їх показань. Зазначив, що під час досудового розслідування ОСОБА_6 вже реалізовував спроби надавати усні накази, вказівки свідкам та контролювати їх виконання. Окрім того, з окремими свідками та з обвинуваченим ОСОБА_24 . ОСОБА_6 має приятельські стосунки, що може спонукати обвинуваченого до висловлення ним прохання надати неправдиві показання.
Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином прокурор ОСОБА_5 обґрунтував тим, що обвинувачений ОСОБА_6 під час досудового розслідування не виконував процесуальні обов`язки підозрюваного, зокрема він та його захисники зволікали при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження, відмовились підтверджувати факт надання їм доступу до матеріалів досудового розслідування; перебуваючи за кордоном на стадії досудового розслідування, обвинувачений не повідомляв детектива, прокурора чи суд про своє місцезнаходження та вживав заходів конспірації та приховування свого місцезнаходження, а також свого реального майнового стану.
До ОСОБА_6 застосовано особисте зобов`язання, що є найбільш м`яким запобіжним заходом, однак з огляду на продовження існування ризиків, які були встановлені судом при обранні запобіжного заходу, строк дії процесуальних обов`язків повинен бути продовжений. Зазначене дозволить підтримати належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 .
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 клопотання про продовження строку дії обов`язків підтримав з підстав, викладених у ньому.
Захисник ОСОБА_8 надала суду письмові заперечення на клопотання прокурора, зі змісту яких вбачається, що, на думку сторони захисту, твердження прокурора про переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від слідства та його неодноразові виїзди за межі України без повідомлення органу досудового розслідування, прокурора чи суду про зміну його місцезнаходження спростовуються тим, що обвинувачений ОСОБА_6 виїздив за кордон на законних підставах після скасування обов`язку здати на зберігання паспорт для виїзду за кордон, при цьому він жодного разу не змінював місце свого проживання та завжди повертався в Україну. Більше того, захисник ОСОБА_8 пояснила, що про кожний випадок зміни обвинуваченим місця перебування сторона захисту повідомляє суд.
Тривале ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, на думку захисника ОСОБА_8, не є перешкоджанням кримінальному провадженню, а чинний КПК України передбачає механізми реагування сторони обвинувачення на таке зволікання шляхом встановлення строку на ознайомлення, у зв`язку з чим уважала відповідне твердження прокурора безпідставними.
Окрім того, захисник ОСОБА_8 навела доводи зацікавленості її підзахисного в об`єктивному розгляді цього провадження, у зв`язку з чим він прибуває до суду за кожним викликом. Зауважила, що обвинувачений ОСОБА_6 ніколи не переховувався від органу досудового розслідування, оскільки не змінював місця свого проживання та контактного номера телефону, а 25 лютого 2022 року отримав зброю та приступив до виконання завдань з оборони України від збройної агресії російської федерації, при цьому він знаходився у м. Києві та Київській області. Жодних повісток про виклик від прокурора обвинувачений ОСОБА_6 у той період часу не отримував та в подальшому самостійно з`явився до органу досудового розслідування.
Також, захисник ОСОБА_8 зазначила, що обвинувачений ОСОБА_6 активно допомагав та продовжує допомагати Збройним Силам України, передаючи їм необхідні матеріальні цінності (автомобілі, засоби захисту, боєприпаси тощо).
Захисник наполягала на тому, що в цьому кримінальному провадженні закінчився строк досудового розслідування через продовження такого строку неуповноваженою особою (Генеральним прокурором, а не слідчим суддею), у зв`язку з чим обвинувачення пред`явлено поза межами визначеного законом строку досудового розслідування.
Не доведено, на думку захисника ОСОБА_8, також обґрунтованість самої підозри, адже ті матеріали, на які посилається в своєму клопотанні прокурор ОСОБА_5, не підтверджують вину її підзахисного у вчиненні інкримінованого діяння. Окрім того, з матеріалів клопотання прокурора не вбачається, за яких обставин, коли, в якому місці, від кого та в якому розмірі обвинувачений ОСОБА_6 отримав неправомірну вигоду для себе.
Безпідставним, на переконання захисника ОСОБА_8, є посилання прокурора на наявність кримінального провадження № 42018000000002490 від 11 жовтня 2018 року, у якому ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 190 КК України, як на підставу існування ризику переховуватись від суду, оскільки зазначене провадження зарито ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 28 березня 2023 року у справі № 463/4460/22.
Щодо спростування наявності ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, захисник зазначила, що наведені в клопотанні прокурора обґрунтування є виключно припущеннями сторони обвинувачення, які не підтверджені належними доказами.
Стосовно обов`язку носити електронний засіб контролю захисник відмітила, що уже 1 рік і 4 місяці обвинувачений ОСОБА_6 не забезпечений відповідним засобом, тим не менше, належним чином виконує процесуальні обов`язки, покладені на нього законом і судом, а отже в подальшому продовженні обов`язку носити електронний засіб контрою немає потреби.
Обвинувачений ОСОБА_6 та інші учасники судового засідання зі сторони захисту своїм правом на висловлення позиції не скористались.
2.Оцінки та мотиви суду
Заслухавши думку учасників судового засідання, суд приходить до наступних висновків.
У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 5, 7 ст. 194 КПК України обов`язки покладаються на обвинуваченого у випадку, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри, ризиків кримінального провадження та неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу. Обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії обов`язків згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Тобто, вирішуючи питання про продовження строку дії обов`язків, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів.
Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Ураховуючи, що в силу положень ч. 2 ст. 42 КПК України ОСОБА_6 наразі перебуває у статусі обвинуваченого, судом не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України, то як при постановленні ухвали Вищого антикорупційного суду від 16 серпня 2022 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 змінено запобіжний захід у вигляді застави на особисте зобов`язання та покладено на обвинуваченого процесуальні обов`язки, так і під час продовження строку дії таких обов`язків судом встановлено наявність наступних ризиків: ризику переховування обвинуваченого від суду, ризику здійснення незаконного впливу на свідків, іншого обвинуваченого у кримінальному провадженні, ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Суд, перевіряючи, чи не змінились зазначені ризики та чи не з`явились нові, ураховує: фінансовий стан обвинуваченого ОСОБА_6, його часті виїзди за кордон; наявність у обвинуваченого знайомих серед посадовців різного рівня влади в силу посади, яку він обіймав раніше - начальника Департаменту вибухотехнічної служби Національної поліції України; необхідність допиту свідків на стадії судового розгляду; суворість передбаченого законом покарання за інкриміновані обвинуваченому діяння та відсутність можливості застосування пільгових інститутів кримінального права при призначенні покарання, що в сукупності свідчить про продовження існування ризиків, установлених судом раніше.
Захисник ОСОБА_8 у своїх запереченнях звернула увагу суду, що обвинувачений ОСОБА_6 належним чином виконує свої процесуальні обов`язки, водночас суд висновує, що така поведінка обвинуваченого є наслідком застосування до нього ефективного та релевантного запобіжного заходу.
Відповідно до КПК України метою запобіжного заходу є необхідність попередити виникнення ризиків, а не застосувати запобіжний захід за наслідками можливого вчинення обвинуваченим відповідних дій. Таким чином, визначена законодавством мета досягається обранням щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання із покладенням на нього обов`язків.
Відповідний ризик слід вважати наявним за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим таких спроб. Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
За таких обставин, суд уважає обґрунтованим та доведеним необхідність продовження існування зазначених в клопотанні прокурора ОСОБА_5 та підтверджених ухвалами Вищого антикорупційного суду від 13 жовтня 2022 року, 13 грудня 2022 року, 08 лютого 2023 року, 07 квітня 2023 року,05 червня 2023 року, 24 липня 2023 року та 20 вересня 2023 року ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд не вирішує питання про можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, з огляду на застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 найбільш м`якого запобіжного заходу.
Беручи до уваги наведені вище ризики, що можуть спричинити настання негативних наслідків для розгляду цього кримінального провадження, суд уважає за доцільне встановити максимальний строк дії обвинуваченому ОСОБА_6 процесуальних обов`язків - два місяці.
Щодо заперечень захисника ОСОБА_8 проти обов`язку носити електронний засіб контролю через фактичну відсутність такого засобу, суд їх відхиляє з огляду на те, що прокурором доведено наявність ризиків, які є підставою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 відповідного обов`язку, а неможливість його реалізації в даний момент не є підставою для скасування обов`язку носити електронний засіб контролю.
Суд також відхиляє посилання захисника ОСОБА_8 на закінчення строку досудового розслідування у цьому провадженні, з огляду на те, що відповідна оцінка таким доводам була надана при постановленні попередніх ухвал про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії обов`язків, а також при вирішенні судом питання про закриття цього кримінального провадження, за результатами якого у задоволенні численних клопотань сторони захисту про закриття кримінального провадження було відмовлено, а нових доводів сторона захисту не навела.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків обвинуваченому ОСОБА_6 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 177, 178, 194, 369, 372, 376 КПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1.Клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000001981 від 21 червня 2017 року,- задовольнити.
2.Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянину України, уродженцю м. Потсдам, Німеччина, раніше не судимому, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, строк дії обов`язків, покладених ухвалою Вищого антикорупційного суду від 16 серпня 2022 року, до 21 січня 2024 року, а саме:
-прибувати до суду за першою вимогою;
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватися від спілкування з будь-яких питань із обвинуваченим ОСОБА_7 та свідками ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 ;
-носити електронний засіб контролю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуюча суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3