Document No. 115722113

справа №991/10649/23

провадження №1-кс/991/10741/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

«11» грудня 2023 року м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, заявника - адвоката ОСОБА_3, прокурора ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_3, який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_5, на бездіяльність прокурора щодо нездійснення процесуальної дії, яку він зобов`язаний вчинити у визначений строк,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга адвоката ОСОБА_3, який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_5, на бездіяльність прокурора щодо нездійснення процесуальної дії, яку він зобов`язаний вчинити у визначений строк.

Обставини, якими обґрунтована скарга.

Скарга адвоката ОСОБА_3 обґрунтована тим, що в межах кримінального провадження №52023000000000132 його підзахисній ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про підозру за ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 369-2 КК України. Адвокат зазначає, що на рівні принципів кримінального провадження законодавець не лише закріпив твердження про належність права на захист підозрюваному, але й визначив однією із загальних засад кримінального провадження саме забезпечення такого права, тим самим підкреслив необхідність створення належних умов для реалізації підозрюваним цього права. Так, при врученні особі письмового повідомлення про підозру чи про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий та прокурор зобов`язані надати підозрюваному у передбачений КПК України спосіб можливість викласти свої пояснення, показання (усно чи письмово) з приводу такої підозри. При цьому, для реалізації свого такого права підозрюваний не повинен вимагати надання такої можливості, а вона повинна надаватися стороною обвинувачення у безальтернативному порядку. Однак, під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №52023000000000132 підозрюваній ОСОБА_5 стороною обвинувачення не забезпечено можливість дати показання з приводу підозри, чим, на переконання адвоката, не лише порушено її право на захист, але й не дотримано вимог кримінального процесуального законодавства, що в імперативному порядку зобов`язують сторону обвинувачення щонайменше отримати такі показання. На думку адвоката, про таку свою бездіяльність сторона обвинувачення заявила саме 29 листопада 2023 року, коли звернулася до слідчого судді з клопотанням про встановлення стороні захисту строку для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Системний аналіз норм КПК України дає підстави стверджувати, що саме прокурор у кримінальному провадженні зобов`язаний забезпечити учасникам кримінального провадження реалізацію їх процесуальних прав. Однак, на думку адвоката, сторона обвинувачення не забезпечила можливості підозрюваній ОСОБА_5 викласти свої покази з приводу підозри, які вона бажала дати, що суттєво порушує її право на захист. 06 грудня 2023 року адвокат звернувся до старшого прокурора групи прокурорів з клопотанням про невідкладне проведення допиту підозрюваної ОСОБА_5, однак цього зроблено не було. В зв`язку з цим адвокат просить зобов`язати прокурора ОСОБА_4 провести процесуальну дію - допитати підозрювану ОСОБА_5 до завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Позиція сторін у судовому засіданні.

Адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні подану скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених у ній. Додатково зазначив, що він не заперечує проти того, що після кожного вручення ОСОБА_5 підозри та змін до повідомлення про підозру, детектив проводив її допит, але через емоційний стан, необхідність у підготовці до допиту, підозрювана від нього відмовлялася. Однак, під час останнього вручення ОСОБА_5 повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри (08 вересня 2023 року), вона у протоколі зазначила, що для дачі більш детальних показань їй необхідний час, щоб ознайомитися з новою підозрою та матеріалами досудового розслідування. Зазначивши про це, ОСОБА_5 сподівалася, що у найближчий час її викличуть для допиту і вона зможе у повній мірі реалізувати своє право на захист. Однак, звернення детектива до суду для встановлення строків ознайомлення з матеріалами досудового розслідування (29 листопада 2023 року), на переконання сторони захисту, підтвердило намір сторони обвинувачення про закінчення досудового розслідування без допиту підозрюваної ОСОБА_5 . Крім того, в судовому засіданні детектив повідомив, що проводити її допит вони уже не будуть. Вважає, що саме з цього часу розпочалася бездіяльність прокурора щодо недопиту підозрюваної, яку він наразі оскаржує.

Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні проти скарги адвоката заперечував, вважає викладену у ній бездіяльність прокурора абстрактною, яка не передбачена кримінальним процесуальним законодавством, а тому не може бути оскаржена взагалі. Зазначив, що для такої процесуальної дії як допит строки законом не визначені, а саме досудове розслідування проводиться детективом, і в обов`язки прокурора не входить проводити допит підозрюваного у справі. Повідомив, що детективами в межах даного кримінального провадження було проведено чотири рази допит підозрюваної ОСОБА_5, в зв`язку з чим складені відповідні протоколи. Після відмов ОСОБА_5 від дачі показань додаткових клопотань про її допит в інший час стороною захисту не направлялося, а уже після завершення досудового розслідування захист вирішив скористатися таким правом. Такі їх дії, на думку прокурора, є процесуальними перешкодами для сторони обвинувачення. Прокурор просив відмовити у задоволенні такої скарги адвоката.

Встановлені обставини, мотиви і оцінка слідчого судді.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали скарги з додатками, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Перш ніж перейти до розгляду скарги по суті, слідчий суддя вважає за необхідне звернути увагу на те, що з її змісту вбачається оскарження адвокатом підозрюваної ОСОБА_5 бездіяльності прокурора ОСОБА_4 з твердженням про виникнення у нього обов`язку допитати підозрювану ОСОБА_5 . Однак, за результатами попереднього дослідження цієї скарги на етапі вирішення питання про призначення її до розгляду слідчий суддя не знайшов у ній чітких формулювань з посиланням на відповідні норми кримінального процесуального законодавства в обґрунтування позиції щодо наявності у прокурора зазначеного захисником обов`язку щодо допиту підозрюваної у кримінальному провадженні, як і питання щодо можливого факту пропущення/непропущення строку на звернення з цією скаргою, у зв`язку з чим, скарга була призначена до розгляду.

Так, слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України, при цьому сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, що визначені КПК України (ст. 26 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності прокурора в порядку, передбаченому цим Кодексом.

На досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема бездіяльність прокурора, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений КПК України строк (п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України).

При цьому, відповідна бездіяльність може бути оскаржена виключно за наявності таких умов: слідчий або прокурор наділені обов`язком вчинити певну процесуальну дію; така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК України строк; з клопотанням про здійснення процесуальної дії звернувся суб`єкт, що має на це право; відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена.

Наведена норма дозволяє звернутися до слідчого судді зі скаргою не на будь-яку бездіяльність, а лише щодо існуючих обов`язків, строк виконання яких при цьому чітко регламентований кримінальним процесуальним законодавством.

У скарзі та в судовому засіданні адвокат, вказуючи на існування бездіяльність з боку прокурора, посилається на положення ст. 20 КПК України, та стверджує про виникнення у прокурора імперативного обов`язку допитати підозрювану до закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні, оскільки саме прокурор у кримінальному провадженні зобов`язаний забезпечити учасникам кримінального провадження реалізацію їх процесуальних прав, а не забезпечення можливості дати показання з приводу підозри не лише порушує право на захист, але і свідчить про недотримання прокурором вимог кримінального процесуального законодавства, в зв`язку з чим і виникає у прокурора відповідний обов`язок, обумовлений існуванням зазначених підстав.

Вказані норми КПК України, положеннями яких сторона захисту обґрунтовує свою позицію, встановлюють, зокрема те, що підозрюваний має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення.

Відповідно до п.4 ч.2 ст. 36 КПК України, прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений, доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом. За змістом п.2 ч.2 ст. 40 КПК України саме слідчий уповноважений проводити слідчі (розшукові) дії, до яких, зокрема і відноситься допит підозрюваного.

Як вбачається з наданих прокурором протоколів допиту підозрюваного, 10 липня, 11 липня, 08 вересня, 20 жовтня 2023 року детективом проводився допит підозрюваної ОСОБА_5, яка, користуючись правами підозрюваної, відмовилася відповідати на запитання та давати показання, про що детективом зроблена відповідна відмітка у цих протоколах.

Вказане, на переконання слідчого судді, свідчить про безпідставність тверджень адвоката про те, що 31 жовтня 2023 року без забезпечення стороною обвинувачення можливості дати показання з приводу підозри, ОСОБА_5 у порядку ч.1 ст. 290 КПК України було повідомлено про завершення досудового розслідування, оскільки таке право підозрюваній під час досудового розслідування забезпечувалося детективом 4 рази.

Тобто, проаналізувавши доводи сторони захисту та положення КПК України, на які вони посилаються, слідчий суддя приходить до висновку, що жодна із зазначених норм, у тому числі в сукупності із ст. 20 КПК України, не встановлює обов`язку прокурора допитати підозрювану в кримінальному провадженні. Крім того, прокурор є самостійним у своїй процесуальній діяльності та приймає відповідне рішення в залежності від наявності/відсутності для цього підстав з урахуванням усіх обставин конкретного кримінального провадження та дотриманням при цьому розумності строків проведення досудового розслідування в цілому та виконання кожної процесуальної дії або прийняття процесуального рішення в розумні строки.

Тому, констатуючи відсутність у прокурора обов`язку здійснювати допит підозрюваної ОСОБА_5, слідчий суддя позбавлений можливості встановити бездіяльність у його діях, як і визначити її перебіг, та, враховуючи положення ч.2 ст. 307 КПК України щодо можливих результатів розгляду скарги під час досудового розслідування, приходжу до переконання про відмову в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303-307, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_6