- Presiding judge (HACC) : Zadorozhna L.I.
Справа № 991/9853/23
Провадження № 1-кс/991/9946/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2023 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2,
учасника кримінального провадження:
представника власника майна - адвоката ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Київ клопотання адвоката ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52020000000000277 від 22.04.2020,
УСТАНОВИВ:
10.11.2023 до слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52020000000000277 від 22.04.2020.
І. Суть клопотання
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.06.2023 у справі № 991/5125/23 задоволено клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 та накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, яка є спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_4, право власності на яку зареєстроване за останнім, із забороною відчуження та розпорядження майном.
Адвокат ОСОБА_3 вважає, що арешт на майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_4, підлягає скасуванню, оскільки його накладено необґрунтовано та в його застосуванні відсутня будь-яка потреба.
За результатом розгляду клопотання про арешт слідчий суддя дійшов висновків про наявність підстав для накладення арешту з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), не лише на майно підозрюваної ОСОБА_6, але й на майно, яке належить на праві приватної власності її чоловіку ОСОБА_4 . Висновок слідчого судді, що ця квартира належить на праві спільної сумісної власності подружжю, не відповідає дійсності, з огляду на таке.
23.02.2022 між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 укладено шлюбний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київською міського нотаріального округу ОСОБА_7, відповідно до п. 1.2. якого майно, нажите подружжям під час шлюбу, яке підлягає державній реєстрації, є особистою власністю кожного з подружжя, на чиє ім`я зареєстровано рухоме або нерухоме майно.
Шлюбний договір відповідає вимогам законодавства, його не визнано судом недійсним.
Таким чином, квартира за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта: 1815057680000, яка згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстрована на ОСОБА_4, належить йому на праві особистої приватної власності та не входить до складу спільної сумісної власності подружжя, хоча і придбана під час шлюбу.
Крім того, ОСОБА_4 не має жодного процесуального статусу у цьому кримінальному провадженні (тільки третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт), не несе жодної цивільної відповідальності за шкоду, завдану діями будь-кого з підозрюваних, тому відносно нього не може бути застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження, як арешт майна з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Також, у разі ухвалення обвинувального вироку відносно ОСОБА_6, а у подальшому його виконання в порядку виконавчого провадження, виконавець звернеться з поданням про визначення частки ОСОБА_6 у квартирі, яка належить її чоловіку ОСОБА_4, то з урахуванням чинного шлюбного договору, її частки не буде встановлено відповідно до ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України.
Вважає, що накладення арешту на квартиру, яка належить на праві особистої приватної власності чоловіку підозрюваної ОСОБА_4, є незаконним, непропорційним втручанням у його права щодо мирного володіння майном, а стягнення на таку квартиру не може бути здійснене з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, до якого власник не має жодного відношення.
Враховуючи викладене, ОСОБА_3 просила скасувати арешт нерухомого майна, накладений ухвалою Вищого антикорупційного суду від 15.06.2023 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_4 .
ІІ. Позиції учасників кримінального провадження
У судовому засіданні представник власника майна ОСОБА_3 підтримала клопотання про скасування арешту та просила задовольнити. Зазначила, що надала нові документи на підтвердження права власності та існування доходів ОСОБА_4, які не були досліджені слідчим суддею та колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду при розгляді питання про накладення арешту на нерухоме майно.
Посилання прокурора на те, що підозрювана ОСОБА_6 уклала з ОСОБА_4 шлюбний договір з метою уникнення можливого стягнення за завдані збитки не відповідає дійсності, оскільки шлюбний договір укладено 23.02.2022, а повідомлення про підозру стосовно ОСОБА_6 складено 04.05.2023.
Вказує, що існує дійсний шлюбний договір від 23.02.2022 між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, за яким майно нажите подружжям під час шлюбу, яке підлягає державній реєстрації, є особистою власністю кожного з подружжя, на чиє ім`я зареєстроване майно, право власності не передавалось комусь з подружжя, квартира зареєстрована за чоловіком ОСОБА_4, тому відповідно є його особистою власністю.
Щодо наявності коштів у ОСОБА_4 на придбання житла зазначила, що він з власних заощаджень мав можливість придбати квартиру, відповідно до відомостей з Державного реєстру застрахованих осіб загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України його доходи за період з 2011-2019 роки склали майже 3 млн грн.
17.11.2023 від прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 надійшли заперечення на клопотання про скасування арешту (Вх. № 42476/23), у яких просить відмовити у задоволенні клопотання, оскільки не наведено нових обставин чи доводів, які не були предметом перевірки апеляційної інстанції.
Прокурором зазначено, що у кримінальному провадженні №52020000000000227, у межах якого ОСОБА_6 повідомлено про підозру за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, потерпілим подано цивільний позов про стягнення грошових коштів з підозрюваних, тому щодо майна ОСОБА_6 може бути застосовано арешт з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
Зважаючи на дату укладення шлюбного договору 23.02.2022, за матеріалами судового провадження встановлено обізнаність ОСОБА_6 про кримінальне провадження та спілкування про це з адвокатом в лютому 2022 після того, як інші учасники кримінального провадження обговорювали необхідність сприяти їй в уникненні кримінального переслідування. За змістом хронології подій встановлено, що саме після відповідних обговорень ОСОБА_6 уклала із ОСОБА_4 шлюбний договір, тобто метою його укладення було саме уникнення можливої конфіскації майна чи цивільної відповідальності за завдані збитки у випадку притягнення її до кримінальної відповідальності.
Прокурор САП ОСОБА_5 просив проводити розгляд клопотання за його відсутності, у зв`язку із перебуванням службовому відрядженні та участі у інших судових засіданнях, та врахувати його письмову правову позицію.
ІІІ. Встановлені обставини, мотиви та оцінка слідчого судді
Дослідивши зміст клопотання, письмові заперечення прокурора, додані до них матеріали, заслухавши пояснення представника власника майна ОСОБА_3, слідчий суддя дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання про скасування арешту майна, з огляду на таке.
За змістом ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження, серед іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Вирішуючи подане клопотання, слідчий суддя враховує практику ЄСПЛ щодо можливості втручання за рішенням суду в права особи на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Так, у рішенні у справі «Узан та інші проти Туреччини» ЄСПЛ, оцінюючи виправданість втручання відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, зробив висновок про те, щоб бути сумісним із положеннями Конвенції, втручання повинно відповідати трьом умовам, а саме: (1) бути передбачене національним законом, який в державі вважається необхідним для регулювання використання майна, (2) повинне відповідати загальним інтересам суспільства, (3) має забезпечуватися справедливий баланс між правами власника та загальносуспільними інтересами (п. 195). Крім того, у п. 203 рішення ЄСПЛ, аналізуючи питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби. Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли наявний значний суспільний інтерес на здійснення такого втручання в право людини, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
Частина перша статті 174 КПК України передбачає, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Отже, учасник кримінального провадження, який подав таке клопотання, має довести, що у подальшому застосуванні арешту відпала потреба або, що арешт на майно накладено необґрунтовано.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.06.2023 у кримінальному провадженні № 52020000000000277 накладено арешт на майно, яке є спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_4, право власності на яке зареєстроване за останнім, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта: 1815057680000, із забороною відчуження та розпорядження майном.
Відповідно до мотивувальної частини ухвали від 15.06.2023, арешт на майно накладено з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України).
У випадку накладення арешту для забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження. У разі задоволення цивільного позову суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше (ч. 6 ст. 170 КПК України).
Частиною 8 ст. 170 КПК України передбачено, що вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.
Про обґрунтованість накладеного на майно арешту за п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України буде свідчити, по-перше, те, що такий захід забезпечення кримінального провадження передбачений кримінальним процесуальним законом. По-друге, мають існувати факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що майно, на яке накладено арешт, належить підозрюваному, обвинуваченому, засудженому або юридичній особі, щодо якої здійснюється провадження. По-третє, має бути обґрунтовано підтверджено розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Також, таке майно не має належати до майна, на яке заборонено накладати арешт, або до переліку майна, звернення стягнення на яке заборонено законом.
Отже, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.06.2023 арешт є таким, що передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки ОСОБА_6 на той час було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.
03.10.2022 ПАТ «Центренерго» визнано потерпілим, а 18.05.2023 його представником подано цивільний позов до підозрюваних, у тому числі і до ОСОБА_6, про відшкодування збитків на суму 176 828 508 грн, тому у випадку направлення обвинувального акту стосовно ОСОБА_6 до суду та визнання її винною у вчиненні кримінальних правопорушень, за рахунок майна підозрюваної може бути відшкодовано матеріальну шкоду зазначену у цивільному позові.
Щодо твердження адвоката про те, що за шлюбним договором від 23.02.2022 квартира, на яку накладено арешт, належить лише ОСОБА_4 і не є спільною сумісною власністю, тому на неї необґрунтовано накладено арешт, необхідно зазначити таке.
31.07.2009 зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, 06.09.2019 за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, а 23.02.2022 укладено шлюбний договір, відповідно до підп. 1.2. п. 1 якого майно нажите подружжям під час шлюбу, яке підлягає реєстрації, є особистою власністю кожного з подружжя, на чиє ім`я зареєстровано рухоме або нерухоме майно. В підп. 5.1. п. 5 даного договору значиться, що він набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення.
04.05.2023 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.
За змістом ч. 1, 3 ст. 368 Цивільного кодексу України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 60 Сімейного кодексу України передбачає, що майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті 60 цього Кодексу і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них. (ч. 2 ст. 97 Сімейного кодексу України).
Якщо шлюбний договір укладено подружжям, він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення. У шлюбному договорі може бути встановлено загальний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов`язків. У шлюбному договорі може бути встановлена чинність договору або окремих його умов і після припинення шлюбу (ст. 95, 96 Сімейного кодексу України).
При цьому, згідно з ч. 5 ст. 93 Сімейного кодексу України за шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.
Шлюбний договір між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 укладено 23.02.2022, тобто після державної реєстрації права власності на квартиру, яку було здійснено 06.09.2019.
Враховуючи вищевикладене, режим спільної сумісної власності на квартиру після укладення шлюбного договору не припинено та квартира не стала особистою приватною власністю ОСОБА_4 .
Також шлюбним договором від 23.02.2022 не визначено, що він регулює питання власності майна, набутого до його укладення, і що на майно, набуте подружжям за час шлюбу, не поширюються положення статті 60 Сімейного кодексу України.
Отже, врегулювання ОСОБА_6 та ОСОБА_4 майнових відносин між собою не може тягнути за собою скасування арешту на майно як заходу забезпечення кримінального провадження.
Щодо твердження адвоката про відсутність в ухвалі слідчого судді від 15.06.2023 обґрунтованих доводів необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, слідчий суддя зауважує, що під час розгляду даного клопотання не оцінює законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, якою накладено арешт на майно, оскільки вказане питання відноситься до виключної компетенції суду апеляційної інстанції, а вирішує питання обґрунтованості накладеного арешту на майно.
Правомірність накладення слідчим суддею Вищого антикорупційного суду арешту перевірена ухвалою Апеляційної палати від 09.10.2023, яка постановляючи ухвалу, дослідила обставини накладення арешту на квартиру, яка є спільною сумісною власністю.
Окрім того, оцінюючи доцільність подальшого застосування такого заходу забезпечення, слідчий суддя враховує, що досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершено, прокурор довів наявність підстав вважати, що вчинено кримінальне правопорушення, а накладення арешту на майно має забезпечити в подальшому відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Частиною 1 статті 22 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Інші доводи, які викладені у змісті клопотання, не підтверджують обставин, які мають значення для висновку про те, що у подальшому застосуванні арешту відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Підсумовуючи викладене, слідчий суддя зазначає, що під час розгляду клопотання про скасування арешту майна не доведено, що у подальшому застосуванні арешту відпала потреба чи арешт накладено необґрунтовано, у зв`язку з чим клопотання адвоката ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4, про скасування арешту майна задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 132, 174, 372, 376 КПК України, слідчий суддя -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52020000000000277 від 22.04.2020 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_8