- Presiding judge (HACC): Sikora K.O.
Справа № 991/5553/21
Номер провадження 1-кп/991/47/21
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 січня 2024 року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6,
його захисника адвоката ОСОБА_7,
обвинуваченого ОСОБА_8,
його захисника адвоката ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52020000000000132 від 20 лютого 2020 року, за обвинуваченням
ОСОБА_10, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Оренбург Російської Федерації, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,
ОСОБА_11, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Каховка Херсонської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, проживає за адресою: АДРЕСА_3,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України,
В С Т А Н О В И В :
І. Історія провадження
1.1. На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває зазначене кримінальне провадження.
1.2. 21 грудня 2023 року обвинувачений ОСОБА_6 заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності та про закриття кримінального провадження у цій частині.
ІІ. Позиція учасників судового засідання
2.1. Сторона захисту обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_8 підтримала зазначене клопотання з наведених у ньому мотивів.
2.2. Прокурор також не заперечував проти звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у частині його обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, та закриття кримінального провадження у цій частині.
ІІІ. Мотиви суду
3.1. Дослідивши клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та матеріали кримінального провадження в межах, необхідних для його розгляду, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.
3.2. Висунуте ОСОБА_6 обвинувачення за ч. 1 ст. 366 КК України
За змістом обвинувального акта, у листопаді 2018 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_6, який з 22 лютого 2018 року виконував обов`язки директора Державного підприємства «Південдіпрошахт» (надалі - ДП «Південдіпрошахт»), і директор ТОВ «Лімітед Едішн» ОСОБА_8, який на той час обіймав посаду заступника директора з кадрових та юридичних питань цього державного підприємства, уклали 4 договори, датовані 01 березня 2018 року (№ 01/03-18-1, № 01/03-18-2, № 01/03-18-3, № 01/03-18-4), про надання послуг щодо переведення паперового архіву ДП «Південдіпрошахт» в електронний вигляд на загальну суму 6 960 000,00 грн.
Надалі, 15 листопада 2018 року ОСОБА_6, діючи на виконання спільних із ОСОБА_8 домовленостей про вчинення злочину, використовуючи реквізити відкритого ним у вересні 2018 року банківського рахунку № НОМЕР_1 ДП «Південдіпрошахт» в AT «Укрбудінвестбанк», придбав в цьому банку 10 бланків простих векселів АА2724901 - АА2724910, за що перерахував з цього банківського рахунку на банківський рахунок № НОМЕР_2 AT «Укрбудінвестбанк» 330 грн.
У подальшому, 04 червня 2019 року ОСОБА_6, достовірно знаючи, що жодних послуг ТОВ «Лімітед Едішн» державному підприємству не надавало, діючи шляхом зловживання своїм службовим становищем, перебуваючи у м. Харкові по вул. Пушкінській, буд. 5, вніс до раніше придбаних в AT «Укрбудінвестбанк» бланків простих векселів (серії АА № 2724901 та серії АА № 2724903) завідомо неправдиві відомості про зобов`язання державного підприємства сплатити на користь ТОВ «Лімітед Едішн» за пред`явленням 6 500 000,00 грн та 500 000,00 грн відповідно, після чого підписав їх та скріпив печаткою ДП «Південдіпрошахт».
Таким чином, ОСОБА_6, використовуючи своє службове становище, виконуючи обов`язки директора ДП «Південдіпрошахт» та голови комісії з реорганізації державного підприємства, діючи умисно, тобто за обставин, коли йому було достовірно відомо про те, що жодних послуг за договорами між ДП «Південдіпрошахт» та ТОВ «Лімітед Едішн» від 01 березня 2018 року не надавалося, вніс до бланків простих векселів серії АА № 2724901 та серії АА№ 2724903 завідомо неправдиві відомості, після чого підписав їх та скріпив печаткою ДП «Південдіпрошахт», і в такий спосіб склав завідомо неправдиві офіційні документи.
Дії ОСОБА_6 стороною обвинувачення кваліфіковані як складання службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
3.3. Правове регулювання
3.3.1. Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Розділ ІХ Загальної частини КК України містить перелік підстав для такого звільнення, зокрема, ст. 49 цього Кодексу одну з цих підстав пов`язує із закінченням строків давності. Такі строки законодавець диференціює в залежності від ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та передбаченого за його вчинення покарання.
Як зазначив Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду (надалі - ККС ВС) в ухвалі від 14 вересня 2020 року у справі № 493/1843/16-к, матеріально-правовою підставою застосування інституту давності вважається істотне зменшення суспільної небезпечності вчиненого злочину внаслідок спливу певного проміжку часу, що суттєво позначається на досягненні мети покарання.
3.3.2. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання (ч. 4 ст. 286 КПК України.)
Зазначені положення кримінального закону про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності носять імперативний характер та у разі надання згоди обвинуваченого є безумовною підставою для закриття кримінального провадження, навіть якщо проти такого звільнення будуть заперечувати інші учасники судового розгляду (ухвала ККС ВС від 27 липня 2020 року у справі № 757/46254/18-к).
3.3.3. Отже, звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з перебігом строків давності не належить до дискреційних повноважень суду, натомість є його обов`язком. Закінчення цих строків є підставою для обов`язкового і безумовного звільнення особи від кримінальної відповідальності за умови надання нею згоди на таке звільнення.
3.3.4. За змістом ст. 49 КК України звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності застосовується за таких умов:
a) вчинення особою кримінального правопорушення;
b) з дня вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили минули визначені ч. 1 ст. 49 КК України строки давності;
c) особа не ухилялася від досудового слідства або суду;
d) особа до закінчення зазначених у ч. 1 ст. 49 КК України строків не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину;
e) вчинене кримінальне правопорушення не належить до переліку злочинів проти основ національної безпеки України, проти миру та безпеки людства, при вчиненні яких давність не застосовується.
Слід зазначити, що факти ухилення особи від досудового слідства або суду та вчинення нею нових злочинів самі по собі не є перешкодою для звільнення особи від кримінальної відповідальності, проте впливають на обчислення строку давності, зокрема, є підставами для його зупинення та переривання.
3.4. Оцінка суду
3.4.1. Щодо факту вчинення кримінального правопорушення
Оцінюючи умову звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, зазначену у пп. «a» п. 3.3.4 цієї ухвали, колегія суддів зазначає, що висновок як про факт вчинення кримінального правопорушення, так і про винуватість особи у його вчиненні можливо зробити не на всіх стадіях кримінального провадження. Хоча положення ст. 49 КК України передбачають, що звільнення особи від кримінальної відповідальності є можливим лише у разі вчинення нею кримінального правопорушення, втім, констатація винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення без ухвалення вироку суду вочевидь порушуватиме принцип презумпції невинуватості, визначений ст. 62 Конституції України, адже, як зазначено у ч. 1 ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Відповідно до ч. 5 ст. 17 КПК України поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
Як зазначив ККС ВС у постановах від 29 липня 2021 року у справі № 552/5595/18, від 12 листопада 2019 року у справі № 566/554/16-к визнання винуватості є правом, а не обов`язком обвинуваченого, а отже невизнання ним своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності його згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ним свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує такого звільнення з визнанням ним своєї вини у вчиненні злочину.
Таким чином, невизнання обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності його згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках, за умови роз`яснення йому судом суті обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення. Така правова позиція узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 17 червня 2020 року у справі № 598/1781/17.
З огляду на викладене, така умова для звільнення особи від кримінальної відповідальності, як вчинення особою кримінального правопорушення, передбачена ст. 49 КК України, під час судового розгляду обмежується лише фактом висунення особі обвинувачення та її згодою на звільнення від кримінальної відповідальності з цих підстав, адже більш широке тлумачення зазначеної норми на цій стадії кримінального провадження, зокрема, необхідність доведення факту вчинення кримінального правопорушення та винуватості у ньому особи, вочевидь буде становити порушення презумпції невинуватості.
А тому суд має вирішити питання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, не надаючи правової оцінки діям обвинуваченого та не констатуючи його винуватість або невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення.
3.4.2. Щодо часу вчинення кримінального правопорушення
Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності (ч. 3 ст. 4 КК України).
Зі змісту обвинувального акта вбачається, що інкриміновані ОСОБА_6 дії, які полягали у складанні та внесенні до бланків простих векселів серії (АА № 2724901 та АА № 2724903) завідомо неправдивих відомостей про зобов`язання державного підприємства сплатити на користь ТОВ «Лімітед Едішн» грошових коштів, за версією сторони обвинувачення, були вчинені 04 червня 2019 року. Отже, саме з цього дня розпочав свій перебіг строк давності.
3.4.3. Щодо дії закону про кримінальну відповідальність у часі
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Отже, як кримінально-правова відповідальність, так і підстави звільнення від неї мають визначатися на час вчинення кримінального правопорушення, тобто йдеться про 04 червня 2019 року.
Разом з тим, з метою правильного застосування закону про кримінальну відповідальність у часі з урахуванням положень ст. 5 КК України колегія суддів вважає за необхідне проаналізувати редакції ст. 12, 49, 366 КК України, чинні як на момент вчинення злочину (04 червня 2019 року), так і у подальшому на предмет погіршення або поліпшення становища обвинуваченого.
За класифікацією злочинів, визначеною ст. 12 КК України в редакції від 15 листопада 2011 року, чинній станом на 04 червня 2019 року, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України, належало до злочинів невеликої тяжкості, в той час як станом на час розгляду клопотання зазначене кримінальне правопорушення є кримінальним проступком.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України в редакції від 08 квітня 2014 року, чинній станом на 04 червня 2019 року, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі, і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки.
Пункт 2 ч. 1 ст. 49 КК України в редакції від 01 грудня 2022 року, чинній станом на дату розгляду клопотання, передбачає тотожні строки (три роки), за спливом яких особа звільняється від кримінальної відповідальності у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі.
Отже колегія суддів не віднайшла підстав для зворотної дії у часі закону про кримінальну відповідальність, оскільки жодна наступна редакція ст. 12, 49, 366 КК України не поліпшувала становище обвинуваченого порівняно з редакцією, чинною на час вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
3.4.4. Щодо перебігу строку давності та можливості застосування звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК України
Суду не надано відомостей про факт ухилення обвинуваченого ОСОБА_6 від досудового слідства, тобто відсутні підстави для застосування зупинення перебігу давності (ч. 2 ст. 49 КК України).
Разом з тим, колегія суддів враховує, що ОСОБА_6 обвинувачується у закінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі, тобто за ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України, який у відповідності до ч. 6 ст. 12 КК України, належить до особливо тяжких злочинів. Часом вчинення цього злочину є 01 листопада 2019 року.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 49 КК України вчинення особливо тяжкого злочину перериває перебіг давності притягнення до відповідальності за вчинення попереднього кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 366 КК України).
Таким чином, виходячи зі змісту обвинувального акта строк давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, був перерваний вчиненням ним у період з листопада 2018 року по 01 листопада 2019 року особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України, а відтак розпочався наново 02 листопада 2019 року та закінчився 02 листопада 2022 року.
Колегія суддів наголошує, що у межах розгляду цього клопотання не вирішує питання вчинення чи невчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України. Предметом оцінки суду є виключно відомості, наведені в обвинувальному акті, а саме можливий вплив цього питання на перебіг та обчислення строку давності щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. Як вже було зазначено, за будь-яких умов цей факт не може спростувати висновок суду, що станом на теперішній час строк давності сплив.
Окремо, колегія суддів звертає увагу, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України, не належить до переліку, визначеного ч. 5 ст. 49 КК України, а отже законодавча заборона звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності на нього не поширюється.
3.4.5. Щодо підстав для звільнення від кримінальної відповідальності
Викладені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що станом на момент постановлення цієї ухвали наявні підстави для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України, на підставі ст. 49 КК України.
Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України наслідком звільнення особи від кримінальної відповідальності є закриття судом кримінального провадження. Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність (ч. 3 ст. 288 КПК України).
Отже, звільнення від кримінальної відповідальності є кримінально-правовим інститутом, який втілює факт припинення кримінального переслідування особи з боку держави. Закриття кримінального провадження в свою чергу є процесуальною формою завершення розгляду кримінального провадження по суті, яка формалізує такий факт.
Таким чином, звільнення від кримінальної відповідальності не може відбуватися без ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
Викладене свідчить про необхідність задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, та закриття кримінального провадження з цих підстав.
На підставі викладеного, керуючись ст. 49 КК України, ст. 284, 369, 372 КПК України, колегія суддів України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Клопотання - задовольнити.
2. Звільнити обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
3. Закрити кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 лютого 2020 року за № 52020000000000132, у частині обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом семи днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3