Document No. 116450874

Справа № 991/10619/23

Провадження № 1-кп/991/127/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

15 січня 2024 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7,

їх захисників ОСОБА_8,

ОСОБА_9, ОСОБА_10,

ОСОБА_11,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7, подане в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000423 від 15.08.2023, за обвинуваченням:

ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця російської федерації, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 369 КК України,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця смт Кути Косівського району Івано-Франківської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_3,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Києва, який проживає за адресою: АДРЕСА_4,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 369 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває вказане кримінальне провадження, у якому ухвалою від 05.12.2023 призначено відкрите підготовче судове засідання.

11.01.2024 до суду від прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 надійшло клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 .

Обґрунтування клопотання

Прокурор мотивував подане клопотання тим, що ухвалою Вищого антикорупційного суду від 06.12.2023 у цій справі продовжено щодо ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» на 60 днів, тобто до 03.02.2024 з можливістю внесення застави. Водночас зменшено розмір застави, визначеної ОСОБА_7 як альтернативний запобіжний захід, до 1863 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 5 000 292,00 грн. У разі звільнення ОСОБА_7 з-під варти у зв`язку із внесенням застави покладено на нього ряд процесуальних обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Прокурор зазначає, що необхідність продовження строку дії тримання під вартою обумовлена тим, що ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 369 КК України, а встановлений під час досудового розслідування та судового провадження ризик, визначений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшився та продовжує існувати. Застосування до ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належне виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків. Тому прокурор просить суд продовжити на 60 днів строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7, залишити раніше визначений альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 1863 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 5 000 292,00 грн, та у разі звільнення обвинуваченого з-під варти у зв`язку із внесенням застави покласти на нього процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати до Вищого антикорупційного суду за кожним викликом; 2) не відлучатися із міста Києва без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання; 4) здати на зберігання детективам Національного антикорупційного бюро України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні підтримав заявлене клопотання з наведених у ньому підстав. Зазначив, що обставини, які підтверджують існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема достатній майновий стан обвинуваченого ОСОБА_7 для існування в умовах переховування, були встановлені як на стадії досудового розслідування, так і під час судового провадження та наразі не змінились.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_11 заперечили щодо задоволення клопотання прокурора.

Захисник ОСОБА_11 зазначив, що обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 369 КК України, є необґрунтованим та базується лише на припущеннях сторони обвинувачення.

Матеріалами кримінального провадження підтверджується, що процедура закупівлі UA-2022-08-17-009682-а проведена у відповідності до норм законодавства. Відповідно ОСОБА_6, який діяв від імені Філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця», правомірно уклав договори про закупівлю з ТОВ «Форум Трейд Логістік», ТОВ «ВП Фарбпром», ТОВ «Торговий Дім «Промбізнес», ТОВ «8С Груп». Згідно зі звітами про виконання вказаних договорів загальна ціна закупівлі UA-2022-08-17-009682-а зменшена на 3 303 468,60 грн, тобто Філія «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» отримала товар за нижчою ціною, аніж передбачалось.

Вказані обставини в сукупності спростовують факт домовленості між означеними суб`єктами господарювання та обвинуваченими. У зв`язку з чим відсутні підстави стверджувати, що ці товариства через ОСОБА_12 та ОСОБА_7 передавали ОСОБА_6 неправомірну вигоду за укладання таких договорів та подальшої організації їх виконання.

Разом з тим захисник вказав на те, що сторона обвинувачення інкримінує його підзахисному вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209 КК України. На переконання захисника, кримінально карані діяння, передбачені ст. 209 КК України, потребують предикату. Однак ні в обвинувальному акті, ні в клопотанні прокурора не міститься відомостей щодо того, як саме його підзахисний одержав кошти, які нібито легалізував, та чому такий шлях одержання є злочинним.

Звернув увагу суду на те, що станом на дату вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_13 був розірваний. Водночас ОСОБА_13 мала власні кошти для купівлі транспортного засобу MERCEDES-BENZ GLE 300D COUPE, які одержала від продажу іншого автомобіля TOYOTA RAV4 HYBRID. Щодо інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України, зазначив, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 09.05.2023 вартість придбаного майна становить 2 328 000,00 грн, а не 6 749 848,00 грн, як зазначено в обвинувальному акті.

Захисник вважає, що наразі відсутні ризики, які б зумовлювали необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо його підзахисного. Застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, наприклад нічного домашнього арешту або ж застави у розмірі 2 500 000,00 грн, з покладенням на нього додаткових процесуальних обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, на думку захисника, унеможливить настання ризику переховування ОСОБА_7 від суду.

Зазначив, що розмір застави 5 000 292,00 грн завідомо непомірний для обвинуваченого та його рідних, близьких осіб. Так, все майно ОСОБА_7 арештовано, у зв`язку з чим він позбавлений можливості внести таку суму на рахунок суду. Водночас майновий стан родичів та близьких осіб обвинуваченого також не дозволяє внести 5 000 292,00 грнзастави. Мати обвинуваченого має намір передати в заставу належну їй квартиру, однак навіть у такому разі визначений судом розмір застави є завеликим.

Просив суд, у разі призначення застави як альтернативного запобіжного заходу, визначити її в розмірі 2 500 000,00 грн.

Зазначив, що обвинувачений має міцні зв`язки з Україною, зокрема ОСОБА_7 є засновником та директором ТОВ «Ясунь Транс 27». Вказане товариство тривалий час провадить свою господарську діяльність на території країни, має сформований трудовий колектив та співпрацює з українським бізнесом. Ці обставини, на переконання захисника, свідчать про стійкість ділових зв`язків, нерозривність роду діяльності та специфіки заробітків обвинуваченого саме в Україні.

Короткострокові виїзди ОСОБА_7 закордон не можуть свідчити про можливість тривалого перебування обвинуваченого за межами України.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисники ОСОБА_9, ОСОБА_10, а також захисник обвинуваченого ОСОБА_12 - адвокат ОСОБА_8 підтримали позицію сторони захисту ОСОБА_7, просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

Мотиви та висновки суду

Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесені запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 176, ч. 1 ст. 183 КПК України одним із видів запобіжних заходів є тримання під вартою. Цей запобіжний захід є винятковим та застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 КПК України.

При цьому за правилами ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

У зв`язку із визначенням альтернативного триманню під вартою запобіжного заходу у вигляді застави слідчий суддя, суд на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України в ухвалі зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого, за умови внесення застави, прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

У ч. 1 ст. 197 КПК України визначено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.05.2023 у справі № 991/4495/23 до ОСОБА_7 в межах кримінального провадження № 52022000000000169 від 07.07.2022 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор». Строк тримання під вартою, з урахуванням строку досудового розслідування та часу фактичного затримання, визначено 60 днів, тобто до 20.07.2023 включно. Одночасно визначено ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 10 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 26 840 000,00 грн. У разі звільнення підозрюваного ОСОБА_7 з-під варти у зв`язку з внесенням застави покладено на нього такі обов`язки: 1) не відлучатися із міста Києва без дозволу детектива, прокурора або суду; 2) прибувати на першу вимогу до детективів Національного антикорупційного бюро України, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000169; 3) повідомляти детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; 4) утримуватися від спілкування з працівниками та службовими особами філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» та Акціонерного товариства «Укрзалізниця», зокрема, але не виключно, з ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, а також з іншими підозрюваними ОСОБА_12, ОСОБА_6 у вказаному кримінальному провадженні; 5) утримуватися від відвідування будь-яких приміщень, які належать чи які займають філія «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця», Акціонерне товариство «Укрзалізниця; 6) здати на зберігання детективам Національного антикорупційного бюро України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну. Термін дії обов`язків, покладених на підозрюваного, визначено строком з моменту звільнення з-під варти, внаслідок внесення застави - до 20.07.2023 року включно.

Підставами для застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою стали: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 369 КК України; існування ризиків, визначених п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від органів досудового розслідування та суду; знищення документів та інших речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином); недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання встановленим ризикам.

Разом з тим розмір альтернативного запобіжного заходу у виді застави слідчий суддя визначив з огляду на тяжкість та специфіку кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрювався ОСОБА_7, його майновий стан, дані про особу підозрюваного.

15.08.2023 прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_17 постановою виділив з матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № 52022000000000169 від 07.07.2022 в окреме провадження матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 369 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 369 КК України (провадження № 52023000000000423 від 15.08.2023).

Строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 неодноразово продовжувався, а розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави зменшувався. Останній раз ухвалою Вищого антикорупційного суду від 06.12.2023 у цій справі строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжено до 03.02.2024 та зменшено розмір застави до 1863 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 5 000 292,00 грн.

У поданому клопотанні прокурор просить суд продовжити на 60 днів строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7, залишити раніше визначений альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 1863 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 5 000 292,00 грн, та у разі звільнення обвинуваченого з-під варти у зв`язку із внесенням застави покласти на нього ряд процесуальних обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Частиною 3 ст. 315 КПК України визначено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Враховуючи положення ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, та обставини, які перешкоджають завершенню судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Проаналізувавши обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52023000000000423 від 15.08.2023, доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, а також ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.05.2023 у справі № 991/4495/23 про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та ухвали слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 18.07.2023 у справі № 991/6338/23, від 22.08.2023 у справі № 991/7281/23, від 18.10.2023 у справі № 991/9009/23 про продовження строку тримання під вартою, суд дійшов висновку, що в цьому випадку дотримано стандарт доказування «обґрунтована підозра», який є найнижчим стандартом доказування у кримінальному процесі та не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення, проте є достатнім для вирішення питання продовження запобіжного заходу. При цьому суд також враховує стадію кримінального провадження (судове провадження), що передбачає доведення стороною обвинувачення вини ОСОБА_7 у вчиненнікримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 369 КК України, за найвищим стандартом доказування «поза розумним сумнівом» у змагальному судовому процесі під час розгляду справи по суті.

Щодо тверджень сторони захисту про те, що висунуте ОСОБА_7 обвинувачення є необґрунтованим та спростовується матеріалами кримінального провадження, то суд зазначає, що питання встановлення наявності чи відсутності складу певного кримінального правопорушення у діях особи, вагомості доказів висунутого обвинувачення та його обґрунтованості, а також вірності кваліфікації дій обвинуваченого суд має право вирішити у змагальному судовому процесі під час розгляду справи по суті, а не під час розгляду в підготовчому судовому засіданні клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу.

Разом з тим суд звертає увагу, що в обвинувальному акті містяться відомості не лише щодо договорів про закупівлю UA-2022-08-17-009682-а, укладених ОСОБА_6 від імені Філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» з ТОВ «Форум Трейд Логістік», ТОВ «ВП Фарбпром», ТОВ «Торговий Дім «Промбізнес», ТОВ «8С Груп».

За версією сторони обвинувачення ОСОБА_6, будучи службовою особою - директором виконавчим Філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця», одержав від ОСОБА_12, який діяв за пособництва ОСОБА_7, неправомірну вигоду в особливо великому розмірі за вчинення ним в інтересах третіх осіб дій з використанням наданого йому службового становища, а саме укладення Філією «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» та подальшої організації виконання договорів поставки не лише із зазначеними вище товариствами, але і з ТОВ «АДС Сервіс». ОСОБА_12 та ОСОБА_7 відповідно інкриміновано надання та пособництво в наданні неправомірної вигоди службовій особі, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Суд вважає необґрунтованими посилання захисника на те, що для кваліфікації дій особи за ст. 209 КК України необхідний предикат. Вказівка у вказаній статті на винятково злочинний характер одержання майна (предмета легалізації) не означає, що для висунення обвинувачення за ст. 209 КК України або ж визнання особи винною у вчиненні такого злочину необхідною є наявність обвинувального вироку за предикатне діяння, що передувало можливій легалізації. Відповідно до диспозиції ст. 209 КК України для кваліфікації діяння за вказаною статтею достатньо встановити фактичні обставини, які свідчать про одержання майна злочинним шляхом. Однак суд може встановити наявність або ж відсутність вказаних обставин лише за результатами розгляду справи по суті.

Прокурор у поданому клопотанні зазначив, що наразі продовжує існувати лише один із встановлених під час досудового розслідування ризиків, а саме переховування ОСОБА_7 від суду.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Суд погоджується із твердженням прокурора та вважає, що на даний час ризик переховування ОСОБА_7 від суду є актуальним та достатньо високим.

Злочини, передбачені ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 369 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7, є тяжкими та відповідно передбачають призначення покарання у виді: позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років та з конфіскацією майна; позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна; позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої. Означене покарання в разі визнання ОСОБА_7 винуватим повинне бути призначене до реального відбування без можливості застосування правил ст. 69, 75 КК України (пільгових інститутів призначення покарання), що в сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від суду. Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ. Зокрема в рішенні від 26.06.2001 у справі «Ilijkov v. Bulgaria» (§ 80, заява № 33977/96) суд зазначив, що суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.

Під час судового провадження судом вже було встановлено, що майновий стан ОСОБА_7 є достатнім для існування в умовах переховування, що також свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Відповідно до матеріалів справи обвинуваченому належить шість земельних ділянок, житловий будинок, розташований на території Київської області, квартира, розташована у АДРЕСА_5, транспортний засіб марки Toyota Camry, 2021 року випуску. Факт належності вказаних об`єктів обвинуваченому свідчить про його значні статки. Посилання сторони захисту на те, що частина із означеного нерухомого майна успадкована обвинуваченим, не спростовує висновку суду.

ОСОБА_7 за період з 27.06.2022 до 17.02.2023 декілька разів перетнув державний кордон України. Тобто обвинувачений не позбавлений можливості залишити територію України під час дії воєнного стану та на нього не розповсюджуються обмеження щодо перетину кордону, передбачені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57. Сторона захисту не надала суду доказів на спростування вказаних обставин. Той факт, що ОСОБА_7 виїжджав закордон на декілька днів, не спростовує того, що обвинувачений має можливість покинути територію України під час дії воєнного стану. Суд вважає неспроможними доводи сторони захисту про те, що, з огляду на відсутність в ОСОБА_7 нерухомого майна за межами країни, обвинувачений позбавлений можливості переховуватись закордоном. Суд зауважує, що існування ризику переховування не залежить виключно від того, чи належить особі певне нерухоме майно, розташоване у тому числі закордоном.

Під час вирішення питання продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, крім встановленого ризику кримінального провадження, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, судом враховано існування інших обставин, визначених ст. 178 КПК України, а саме:

1) тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, без можливості застосування пільгових інститутів кримінальної відповідальності (позбавлення волі на строк до 8 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна);

2) вік обвинуваченого (38 років), відсутність відомостей про незадовільний стан здоров`я ОСОБА_7 ;

3) обвинувачений раніше не судимий, працевлаштований, власник та директор ТОВ «Ясунь Транс 27», розлучений;

4) достатній майновий стан ОСОБА_7 ;

5) відсутність відомостей про застосування раніше до ОСОБА_7 запобіжних заходів та про наявність повідомлення йому про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.

Отже, встановлені під час розгляду клопотання обставини в своїй сукупності дають підстави стверджувати про те, що застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою досягнення дієвості кримінального провадження.

Разом з тим суд переконаний, що застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання доведеного ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, особистого зобов`язання для запобігання ризику переховування від суду буде недостатньо, оскільки виконання покладених на обвинуваченого обов`язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_7 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків. Застосування особистої поруки є неможливим, оскільки відсутні особи, які б висловили готовність надати письмове зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його в суд на першу про те вимогу. Застосування застави або домашнього арешту як запобіжного заходу на даному етапі кримінального провадження не буде достатньо дієвим та таким, що зможе в повній мірі запобігти ризику переховування особи від суду.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора в частині продовження строку дії тримання під вартою ОСОБА_7, оскільки лише цей запобіжний захід зможе запобігти встановленому ризику переховування від суду та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

З огляду на те, що обвинувальний акт надійшов до суду лише 06.12.2023, розпочалось підготовче провадження, суд вважає за доцільне продовжити строк дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 на 60 днів.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 06.12.2023 у цій справі було зменшено раніше визначений розмір застави (6 500 000,00 грн) до 1863 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 5 000 292,00 грн, у разі внесення якої ОСОБА_7 вважається таким щодо якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави і на нього покладається ряд обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою захисник ОСОБА_11 стверджував, що вказаний розмір застави є непомірним для ОСОБА_7 та його рідних.

На підтвердження своїх доводів захисник послався на те, що всі активи обвинуваченого (гроші, нерухоме майно, транспортний засіб) наразі арештовані з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, у зв`язку з чим ОСОБА_7 позбавлений можливості внести таку суму на рахунок суду. Матір обвинуваченого - ОСОБА_18 працює медсестрою в КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» та її сукупний дохід за період з квітня 2023 року до вересня 2023 року становить 99 330,94 грн. За словами захисника, матір обвинуваченого має намір передати в заставу належну їй квартиру АДРЕСА_6 . З урахуванням цього сторона захисту ОСОБА_7 стверджує, що помірним для обвинуваченого розміром застави буде 2 500 000,00 грн.

Водночас ОСОБА_7 під час судового провадження зазначав, що є власником та директором діючого підприємства - ТОВ «Ясунь Транс 27», яке надає експедиторські послуги, займається вантажними перевезеннями залізничним сполученням.

Аналіз встановлених судом обставин (зокрема факт перебування активів обвинуваченого під арештом, майновий стан матері обвинуваченого, відсутність відомостей про інших близьких родичів обвинуваченого, які б могли внести за нього заставу, та про їх майновий стан) дає підстави стверджувати, що застава у розмірі 5 000 292,00 грн є непомірною для обвинуваченого та його рідних.

Сторона обвинувачення не надала суду актуальних відомостей, які б спростовували такий висновок суду.

Разом з тим розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ст.182 КПК України).

За таких обставин суд вважає, що раніше визначений розмір застави підлягає зменшенню до 991 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 000 748 (три мільйони сімсот сорок вісім) гривень. Розмір застави розрахований із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2024, що становить 3028,00 грн (ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»). Такий розмір застави узгоджується із майновим станом обвинуваченого, на переконання суду є помірним для нього та повинен в достатній мірі забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_7 покладених на нього обов`язків.

З урахуванням наведеного, на підставі норм абз. 2 ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України, беручи до уваги існуючий ризик, у разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_7 також слід покласти ті обов`язки, про які клопоче прокурор. Такі обов`язки (прибувати до Вищого антикорупційного суду за кожним викликом; не відлучатися із міста Києва без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання детективам Національного антикорупційного бюро України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну) унеможливлюватимуть втілення встановленого ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, та забезпечуватимуть належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України відповідні обов`язки можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців.

Враховуючи викладене, клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 194, 199, 315, 372, 392 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити частково.

Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» на 60 днів із дня постановлення цієї ухвали - до 14.03.2024, з можливістю внесення застави.

Зменшити розмір застави, визначеної ОСОБА_7 як альтернативний запобіжний захід ухвалою Вищого антикорупційного суду від 06.12.2023 у цій справі, до 991 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 000 748 (три мільйони сімсот сорок вісім) гривень. У разі внесення застави у визначеному розмірі обвинувачений звільняється з-під варти і вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 з-під варти у зв`язку з внесенням застави, покласти на нього такі обов`язки:

1) прибувати до Вищого антикорупційного суду за кожним викликом;

2) не відлучатися із міста Києва без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) здати на зберігання детективам Національного антикорупційного бюро України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 у разі його звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, визначити до 14.03.2024.

У іншій частині клопотання відмовити.

Сума застави може бути внесена обвинуваченим або іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) у визначеному розмірі в національній грошовій одиниці України, на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за такими реквізитами: Вищий антикорупційний суд, ЄДРПОУ 42836259; номер рахунка за стандартом IBAN НОМЕР_1 ; призначення платежу: прізвище, ім`я, по батькові обвинуваченого, кошти застави, згідно з ухвалою суду (номер справи, дата ухвали, назва суду).

Роз`яснити обвинуваченому та заставодавцю, що в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, що здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52023000000000423 від 15.08.2023.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику для відома та направити начальнику Державної установи «Київський слідчий ізолятор» - для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - протягом 5 днів з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3