- Presiding judge (HACC): Moisak S.M.
Справа № 991/10459/23
Провадження 1-кп/991/124/23
У Х В А Л А
16 січня 2024 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
представника потерпілого ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,
обвинуваченого ОСОБА_9,
під час відкритого судового засідання у приміщенні зали суду в м. Києві у кримінальному провадженні, внесеному 24 липня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018000000001782, за обвинуваченням
ОСОБА_9, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Київ, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
розглянувши клопотання прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_9,
В С Т А Н О В И В:
У провадженні колегії суддів Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 42018000000001782 від 24.07.2018 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Під час судового розгляду справи прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 подано до суду клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_9 у вказаному кримінальному провадженні.
Доводи клопотання про продовження строку дії обов`язків
Подане клопотання прокурор обґрунтовує застосуванням під час досудового розслідування до обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді застави з одночасним покладанням низки обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України. У подальшому строк дії покладених на обвинуваченого обов`язків неодноразово продовжувався та востаннє був продовжений ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 30.11.2023 строком до 30.01.2024. Даною ухвалою були продовжені такі обов`язки:
1) прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду;
2) повідомляти суд про зміну місця проживання;
3) утримуватись від спілкування з ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 ;
4) здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі паспорти для виїзду за кордон.
Вказуючи на продовження існування ризику переховування обвинуваченого від суду та ризику незаконного впливу на свідків, експерта у цьому ж кримінальному провадженні, прокурор просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 дію вищевказаних обов`язків на два місяці.
Позиція учасників кримінального провадження
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні клопотання про продовження строку дії обов`язків підтримала та зазначила таке. По-перше, враховуючи стадію кримінального провадження вбачається, що повідомлення ОСОБА_9 про підозру не є вочевидь необґрунтованим. По-друге, прокурор надала пояснення стосовно продовження існування ризиків. Існування ризику переховування обвинуваченого прокурор мотивувала відсутністю у ОСОБА_9 міцних соціальних зв`язків на території України, його тривалим проживанням за кордоном до набуття процесуального статусу у справі, отриманням доходу у понад 400 млн гривень у період 2017-2022 роки, суворістю можливого покарання у разі визнання його винуватим в інкримінованому злочині. На підставі викладеного прокурор вважає, що ризик переховування має високу ступінь імовірності. ОСОБА_9 в змозі забезпечити своє належне існування за кордоном у разі прийняття рішення про необхідність уникнення кримінальної відповідальності. Обмеження щодо виїзду за кордон чоловіків у зв`язку з воєнним станом в Україні на обвинуваченого не розповсюджуються, оскільки він є батьком трьох неповнолітніх дітей. Стосовно ризику впливу на свідків прокурор зазначила таке. ОСОБА_9 тривалий час обіймав керівну посаду в НАК «Нафтогаз України», чим здобув певний авторитет серед колег та підлеглих. Наявний авторитет ОСОБА_9 може використати для впливу на свідків у провадженні. Сторона захисту, як і сторона обвинувачення, заявили велику кількість свідків, яких планують допитати під час розгляду справи. Разом з наведеним прокурор також послалася на приписи КПК України, які зобов`язують суд робити висновки лише на безпосередньо досліджених доказах та на безпосередньо сприйнятих показаннях. З огляду на викладене просила клопотання задовольнити та продовжити строк дії обов`язків на два місяці.
Захисник ОСОБА_7 пояснив, що з моменту попереднього продовження строку дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_9, обвинувачений п`ятий раз прибув до суду для участі в судовому засіданні. На стадії досудового розслідування поведінка ОСОБА_9 також не мала нарікань з боку обвинувачення. Сторона захисту не затягувала ні досудове розслідування, ні теперішній судовий розгляд. Таким чином, на твердження захисника, досягнуто дієвість цього кримінального провадження. Отже, необхідності у продовженні заходів забезпечення кримінального провадження не вбачається.
Разом з цим, захисник зазначив, що клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків є ідентичним тому, яке розглянуто судом 30.11.2023, та які розглядалися слідчими суддями за весь час досудового розслідування. Самим прокурором у клопотанні зазначено про зменшення ризиків, що існували на час застосування до обвинуваченого запобіжного заходу та існували під час попередніх продовжень процесуальних обов`язків. Втім, зі зменшенням ризиків процесуальні обов`язки залишаються незмінними.
На спростування доводів сторони обвинувачення щодо існування ризику переховування зазначив таке. Захистом з метою реалізації дозволу суду на виїзд ОСОБА_9 за кордон 10.01.2024 отримано в Державній міграційній службі України паспорти обвинуваченого для виїзду за кордон та повідомлено про це детектива у кримінальному провадженні № 42018000000001782. Проте ОСОБА_9 за кордон не виїхав, жодних позапроцесуальних дій не вчинив, самостійно прибув до суду для участі в судовому засіданні. Також захисник вказав, що посилання прокурора на наявність грошових коштів у ОСОБА_9 є недоречним. За ініціативи обвинувачення грошові кошти, що перебували на рахунках іноземного банку, відкритих на ім`я останнього, заблоковані.
З огляду на вказане захисник вказав, що стороною захисту не заперечується проти продовження покладених на ОСОБА_9 процесуальних обов`язків, окрім обов`язку здачі до Державної міграційної служби України паспортів для виїзду за кордон.
Захисник ОСОБА_8 заперечив проти задоволення клопотання сторони обвинувачення в повному обсязі. Вказав, що ОСОБА_9 має стійкі соціальні зв`язки на території України. Про вказане свідчить безпосередньо твердження прокурора про виїзди ОСОБА_9 за кордон 85 разів. Виїзди за кордон доводять його повернення до України. Також захисник послався на обставину того, що жоден зі свідків сторони обвинувачення не надає показання проти обвинуваченого. Таким чином, навіть припустивши ймовірність впливу, відсутні підстави впливати на свідків. Прокурор не наводить ніяких фактів на підтвердження існування ризиків, всі доводи сторони обвинувачення є лише їх припущеннями. Проте вказані припущення спростовуються поведінкою ОСОБА_9 . Просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_9 підтримав позицію захисників та додатково пояснив таке. Він користується досить великим авторитетом як в Україні, так і за кордоном, надає консультації урядам різних країн. Вчинення ним дій, направлених на переховування від правоохоронних органів України або суду, призведе до втрати наявного авторитету та неможливості працювати у Європі. Таким чином усе подальше його існування буде зруйновано. Наведені обставини свідчать про відсутність ризику переховування. Разом з цим, обвинувачений зазначив, що займається питаннями санкцій проти російської федерації та питаннями постачання в Україну обладнання для енергосистеми країни. Обмеження можливості вільного виїзду шкодить більш актуальним потребам держави, ніж дане кримінальне провадження. Просив відмовити в продовженні обов`язку здачі паспортів для виїзду за кордон.
Представник потерпілого ОСОБА_6 підтримала позицію прокурора.
Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши позицію учасників провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 01.03.2023 ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 85 413 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становив 229 248 492 гривні та покладено низку обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
У подальшому визначені для ОСОБА_9 обов`язки неодноразово продовжувалися. Востаннє такі обов`язки як: 1) прибувати за кожною вимогою до детектива, прокурора у цьому провадженні, слідчого судді та суду; 2) повідомляти детективу, прокурору у цьому провадженні про зміну свого місця проживання; 3) утримуватись від спілкування з ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 ; 4) здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі свої паспорти для виїзду за кордон продовжені ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.11.2023 строком до 02.12.2023 включно.
Разом з цим, під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.09.2023 зменшено розмір застави до 107 127 044,78 гривень.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення його дієвості, є запобіжний захід.
Пунктом 3 частини 1 статті 176 КПК України визначено заставу як один із видів запобіжного заходу. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним цим Кодексом.
Частиною 2 статті 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Отже, при вирішенні питання про доцільність продовження строку дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_9 суд має врахувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
З приводу обґрунтованості підозри (обвинувачення) суд зазначає, що на даній стадії кримінального провадження, коли обвинувальний акт стосовно ОСОБА_9 скерований до суду, та здійснюється судовий розгляд, повідомлена ОСОБА_9 підозра у вчиненні кримінального правопорушення не є вочевидь необґрунтованою.
Розглядаючи питання наявності ризиків, суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на сторону обвинувачення обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
Попередніми ухвалами слідчих суддів та суду була встановлена наявність існування ризику можливого переховування обвинуваченого від суду, який на твердження прокурора дотепер продовжує мати місце.
Ознайомившись з клопотанням та вислухавши доводи прокурора, колегія суддів погоджується з твердження сторони обвинувачення про продовження існування зазначеного ризику виходячи з такого.
Інкримінований ОСОБА_9 злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КПК України, є особливо тяжкими кримінальними правопорушенням, відповідальність за який передбачена у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, що поряд з віднесенням його до корупційних злочинів позбавляє суд можливості звільнення винної особи від кримінальної відповідальності чи звільнення її від відбування покарання з випробуванням. За таких обставин, у разі доведення вини ОСОБА_9, до останнього буде застосовано виключно реальне покарання у виді позбавлення волі. Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання суду, сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого вчинити дії з метою переховування від суду для уникнення притягнення до кримінальної відповідальності. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Разом з цим, при оцінці ризику можливого переховування ОСОБА_9 від суду, колегією суддів береться до уваги його майновий стан, що дозволить тривалий час переховуватися, у разі потреби, як на території України, такі за кордоном. З огляду на наведене та можливу відсутність у обвинуваченого ОСОБА_9 обмежень щодо виїзду за кордон, колегія суддів переконана, що ризик переховування є актуальним і на час розгляду клопотання сторони обвинувачення.
Посилання сторони захисту на проживання в Україні теперішньої дружини обвинуваченого, на погляд колегії суддів, не є достатнім стримуючим фактором від переховування. На останню не поширюються жодні обмеження щодо перетину державного кордону України, і у разі необхідності вона взмозі вільно виїхати до будь-якої країни.
В оцінці ризику можливого незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні колегія суддів враховує твердження сторони обвинувачення про те, що більшість свідків у провадженні є колишніми або теперішніми працівниками НАК «Нафтогаз України», були або є членами правління, членами наглядової ради НАК «Нафтогаз України». Тому враховуючи, що ОСОБА_9 протягом тривалого часу обіймав керуючу посаду в правлінні державної компанії, він міг здобути авторитет та товариські відносини з відповідними особами, що не виключає можливості використання ним відповідних зв`язків для впливу на свідків у кримінальному провадженні.
Водночас при оцінці ризику можливого впливу на свідків колегія суддів виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отримав у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
Твердження захисників про не надання свідками сторони обвинувачення показів проти ОСОБА_9 не є беззаперечними доводами відсутності ризику можливого впливу на останніх з боку обвинуваченого. В той же час, наявність або відсутність у показаннях свідків будь-яких моментів, що викривають або виправдовують обвинуваченого буде вирішуватися судом у нарадчій кімнаті після безпосереднього сприйняття наданих ними показань.
Підсумовуючи вищевикладене, у судовому засіданні встановлена актуальність існування ризиків, на які посилається прокурор, як правову підставу для продовження строку дії обов`язків, а саме: ризик можливого переховування обвинуваченого від суду та ризик можливого впливу на свідків, що дає суду можливість дійти висновку про необхідність продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_9 . Продовження строку дії обов`язків забезпечить можливість контролю за поведінкою останнього з боку суду та сторони обвинувачення з метою досягнення мети кримінального провадження.
Поряд з цим, з огляду на належну процесуальну поведінку обвинуваченого протягом значного часу, що підтверджується відсутністю нарікань на неї з боку сторони обвинувачення, безумовну появу обвинуваченого в суді за кожним викликом, враховуючи особу обвинуваченого та відсутність обґрунтування з боку прокурора необхідності у продовженні строку дії додатково покладеного обов`язку прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду, закріплення обов`язку п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України щодо прибуття за викликом суду, колегія суддів дійшла висновку, що з метою забезпечення збереження співмірності цілей кримінального провадження та прав обвинуваченого, є необхідність у відмові в продовженні вищезазначеного додаткового обов`язку.
Разом з цим, скасування інших, покладених на обвинуваченого обов`язків, на переконання суду, не забезпечить можливості належного контролю за поведінкою останнього та може призвести до зриву майбутніх судових засідань через вільний виїзд ОСОБА_9 за межі України без погодження відповідного виїзду з судом з урахуванням запланованих та призначених судових засідань.
Керуючись статтями 107, 131-132, 177-178, 194, 369-372 КПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Задовольнити частково клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, у кримінальному провадженні № 42018000000001782 від 24.07.2018.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, строк дії покладених на нього обов`язків, а саме:
1) повідомляти суд про зміну місця проживання;
2) утримуватись від спілкування з ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 ;
3) здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі паспорти для виїзду за кордон.
Строк дії ухвали встановити до 16 березня 2024 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні № 42018000000001782 від 24.07.2018.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді
ОСОБА_3 ОСОБА_2