Document No. 116784557

справа № 991/2030/22

провадження № 11-кп/991/52/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

05 лютого 2024 року м.Київ

Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, перевіривши апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_4 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 22 січня 2024 року про закриття провадження,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження стосовно обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень: ОСОБА_2 - за ч.1 ст.255, ч.3 ст.27 - ч.1 ст.109, ч.2 ст.369-2, ч.2 ст.344 КК; ОСОБА_5 - за ч.1 ст.255, ч.1 ст.109 КК; ОСОБА_6 - за ч.1 ст.255, ч.1 ст.109 КК; ОСОБА_7 - за ч.1 ст.255, ч.1 ст.109, ч.5 ст.27 - ст.351-2 КК; ОСОБА_8 - за ч.1 ст.255, ч.1 ст.109, ч.5 ст.27 - ст.351-2 КК; ОСОБА_9 - за ч.1 ст.255, ч.1 ст.109, ст.351-2 КК; ОСОБА_4 - за ч.1 ст.255, ч.1 ст.109, ч.5 ст.27 - ст.351-2 КК; ОСОБА_10 - за ч.1 ст.255, ч.1 ст.109, ст.351-2 КК; ОСОБА_11 - за ч.1 ст.255, ч.1 ст.109, ст.351-2 КК; ОСОБА_12 - за ст.351-2 КК.

За ухвалою Вищого антикорупційного суду від 22 січня 2024 року клопотання обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задоволено частково, кримінальне провадження щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ч.1 ст.255 КК закрито в частині пред`явленого кожному з них обвинувачення щодо участі у злочинах, вчинюваних злочинною організацією, у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність такого діяння.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, вважаючи його незаконним і необґрунтованим через допущені істотні порушення вимог кримінального та кримінального процесуального закону під час його постановлення, захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Вищого антикорупційного суду від 22 січня 2024 року про часткове задоволення клопотання обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та закриття кримінального провадження за ч.1 ст.255 КК в частині пред`явленого обвинувачення щодо участі у злочинах, вчинюваних злочинною організацією, у зв`язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність такого діяння.

Також, не погоджуючись з ухвалою Вищого антикорупційного суду від 22 січня 2024 року, вважаючи її такою, що постановлена з грубим порушенням вимог процесуального законодавства, обвинувачений ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою, в якій ставить питання про скасування вказаного судового рішення.

При вирішенні питання щодо відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач перевіряє апеляційну скаргу на предмет прийнятності та відсутності перешкод для призначення її до апеляційного розгляду, що передбачені ч.1, п.1-4 ч,3 та ч.4 ст.399 КПК.

Положеннями КПК передбачено, що ухвала суду про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності може бути оскаржена в апеляційному порядку (ч.11 ст.284 КПК), апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом (п.10 ч.1 ст.393 КПК).

В той же час право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватись у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 р. у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства»).

Пунктом 8 ч.3 ст.129 Конституції України визначено одну з основних засад судочинства - забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ця конституційна засада гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізовано, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження, та кореспондується з положеннями ст.24 КПК, відповідно до яких кожному гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Відтак, при вирішенні питання, чи є підстави для оскарження рішення суду першої інстанції до суду вищого рівня певною особою, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді, ключовим є з`ясування, чи насправді це рішення стосується інтересів конкретної особи.

Положеннями ч.3 ст.479-2 КПК передбачено, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п.4-1 ч.1 ст.284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, на виконання вимог ч.1 ст.372 КПК у вступній частині цього судового рішення зазначено зокрема прізвища, імена і по-батькові обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_4, при цьому у решті ухвала від 22 січня 2024 року не містить щодо вказаних осіб відомостей, які можуть бути використані з метою доведення їхньої винуватості за пред`явленим обвинуваченням.

Таким чином, вказане рішення Вищого антикорупційного суду стосується виключно прав обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Дослідження та надання оцінки діям інших осіб суд не здійснював, а тому не вирішував наперед питання про їхні права, свободи чи інтереси та не встановлював щодо них фактів, що мають преюдиціальне значення.

Із огляду на це відсутні будь-які підстави для висновку про те, що оскаржувана ухвала стосується прав обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_4, їх свобод чи інтересів, та має преюдиціальне значення для розгляду цього кримінального провадження.

Згідно з п.2 ч.3 ст.399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Враховуючи наведене, оскільки оскаржуваною ухвалою не вирішувались питання закриття кримінального провадження відносно обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_4, відповідне судове рішення не стосується їх прав, свобод чи інтересів, а відтак, захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_3, обвинувачений ОСОБА_4 не наділені правом подавати апеляційну скаргу на таке судове рішення, у зв`язку з чим апеляційні скарги підлягають поверненню особам, які їх подали.

При цьому повернення апеляційної скарги не може сприйматись як обмеження доступу до правосуддя, оскільки право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги.

За цих обставин не підлягає вирішенню і питання, зазначене в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_4, про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч.7 ст.399 КПК повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою в порядку, передбаченому КПК.

На підставі викладеного, керуючись ст.399 КПК, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_4 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 22 січня 2024 року про закриття провадження повернути особам, які їх подали.

Копію ухвали про повернення апеляційних скарг разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до них матеріалами надіслати особам, які подали апеляційні скарги.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її постановлення, а у разі постановлення ухвали без виклику особи, яка її оскаржує, з дня отримання нею копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_1