Document No. 117259413

Справа № 991/8527/23

Провадження 1-кп/991/104/23

УХВАЛА

22 лютого 2024 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_7 про звільнення обвинувачених ОСОБА_9, ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні № 42016000000000785 від 22.03.2016 за обвинуваченням

ОСОБА_11, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Єнакієво Донецької обл., є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_9, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Києві, є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_10, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Ірпінь Київської обл., є громадянкою України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_12, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4, у м. Єнакієво Донецької обл., є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_5,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1. Історія провадження

Означене кримінальне провадження надійшло до Вищого антикорупційного суду 28.09.2023.

На виконання положень ч. 2 ст. 334 КПК України обвинувальний акт на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.09.2023 передано колегії суддів у складі головуючого судді ОСОБА_13, суддів ОСОБА_1,. ОСОБА_3 для вирішення питання про об`єднання із кримінальним провадженням № 42015000000002833 від 25.12.2015 за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 368 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209КК України.

Ухвалою суду від 10.10.2023 відмовлено у об`єднанні кримінальних проваджень № 42016000000000785 від 22.03.2016 та № 42015000000002833 від 25.12.2015.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2023 для розгляду кримінального провадження № 42016000000000785 від 22.03.2016 (справа № 991/8527/23) визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_3, ОСОБА_2 .

Ухвалою від 11.10.2023 суд призначив підготовче судове засідання.

08.01.2024 суд постановив ухвалу про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні № 42016000000000785 від 22.03.2016 щодо усіх обвинувачених.

Захисник ОСОБА_7 подав клопотання про звільнення обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження щодо них.

2. Обґрунтування клопотання

У клопотанні зазначено, що ОСОБА_10 та ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

Згідно з пред`явленим обвинуваченням ОСОБА_10, ОСОБА_9 та інші особи упродовж вересня 2007 року по лютий 2008 року сприяли заволодінню шляхом зловживання службовим становищем державним майном в особливо великому розмірі, а саме земельними ділянками лісового фонду Дніпровсько-Тетерівського лісомисливського господарства на території Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області у сумі 22 347 000 грн.

Санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років. Вказаний злочин відноситься до особливо тяжких.

Згідно із ч. 1 ст. 49 КК України строк притягнення до кримінальної відповідальності у разі вчинення особливо тяжкого злочину - п`ятнадцять років.

Частини 2, 3 ст. 49 КК України містять умови, за яких перебіг давності зупиняється та/або переривається. Так строк давності зупиняється у разі ухилення від досудового розслідування або суду. Строк давності переривається у разі вчинення протягом цього строку нового злочину.

Разом з тим, умови для застосування положень частин 2, 3 ст. 49 КК України стосовно ОСОБА_10 та ОСОБА_9, відсутні.

З 2007 року ОСОБА_10 чи ОСОБА_9 нових злочинів не вчиняли, що виключає переривання перебігу давності.

Так само відсутні підстави для висновку про зупинення перебігу давності у цьому кримінальному провадженні. ОСОБА_10 та ОСОБА_9 виїхали за межі України до складення повідомлення про підозру та оголошення розшуку. Повідомлення про підозру у належний спосіб не отримували, що свідчить про ненабуття ними статусу підозрюваних у цьому кримінальному провадженні. Згідно з правовими позиціями Верховного Суду зупинення досудового розслідування у зв`язку із розшуком підозрюваного саме по собі не є свідченням ухилення від слідства. А отже, оголошення розшуку ОСОБА_10 та ОСОБА_9 не є підставою для висновку про переховування останніх від досудового розслідування та суду.

Водночас у ч. 2 ст. 49 КК України передбачено, що загальний строк притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину складає 15 років.

Згідно з правовим висновком, наведеним у постанові ВП ВС від 02.02.2023 у справі № 735/1121/20, закінчення загальних строків, установлених ч. 2 ст. 49 КК України (15 років з моменту вчинення злочину, 5 років - проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення.

Загальний строк, передбачений ч. 2 ст. 49 КК України щодо злочину, інкримінованого ОСОБА_9 та ОСОБА_10 закінчився у лютому 2023 року.

Таким чином, з огляду на:

- відсутність обставин, які свідчать про переривання чи зупинення перебігу давності;

- закінчення загальних строків, встановлених ч. 2 ст. 49 КК України (15 років з моменту вчинення злочину),

строк притягнення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України закінчився у лютому 2023 року.

3. Позиції учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_7 підтримав клопотання про звільнення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження щодо них.

У судовому засіданні долучив до матеріалів кримінального провадження нотаріально засвідчені письмові згоди ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Захисник зазначив, що обвинувачені обізнані із суттю пред`явленого ним обвинувачення, повністю розуміють його зміст та не заперечують проти звільнення від кримінальної відповідальності за закінченням строків давності.

Захисник ОСОБА_6, ОСОБА_8 не заперечували проти звільнення обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності та закриття щодо них кримінального провадження.

Прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання з огляду на його безпідставність.

Зазначив, що оцінку обставинам набуття ОСОБА_9 та ОСОБА_10 процесуального статусу підозрюваних суд надавав під час вирішення питання про здійснення спеціального судового провадження, а отже підстав для дослідження цієї обставини при розгляді цього клопотання він не вбачає.

На його думку, з огляду на правовий висновок ВП ВС у цьому кримінальному провадженні закінчилися загальні строки давності за злочином, що інкримінується ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Разом з тим, однією умов звільнення від кримінальної відповідальності є згода обвинувачених на таке звільнення. За відсутності обвинувачених суд позбавлений можливості з`ясувати у обвинувачених, чи усвідомлюють вони наслідки звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, роз`яснити їм суть пред`явленого обвинувачення.

4. Оцінка та мотиви суду

У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про закриття кримінального провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу (п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження серед іншого закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

За змістом ч. 1 ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК України, здійснюється виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом (ч. 2 ст. 44 КК України).

Однією із підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності є закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Умови звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності визначені у ст. 49 КК України.

Так особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили: минули зазначені у законі строки (ці строки диференційовані у ч. 1 ст. 49 КК України залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення); протягом цих строків особа не вчинила нового злочину певного ступеня тяжкості (ч. 3 ст. 49 КК України); особа не ухилялася від досудового розслідування або суду (ч. 2 ст.49 КК України); законом не встановлено обмеження чи заборони щодо застосування давності до вчиненого особою кримінального правопорушення (частини 4 і 5 ст. 49 КК України).

ОСОБА_10 та ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, а саме - пособництві у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненим за попередньою змовою групою осіб в особливо великому розмірі.

Згідно з пред`явленим обвинуваченням прем`єр-міністр України ОСОБА_11, будучи службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, в порушення чинного законодавства, умисно, за попередньою змовою, у тому числі з ОСОБА_9 та ОСОБА_10, незаконно оформив на підконтрольне йому ТОВ «Дом Лесника» державне майно в особливо великих розмірах - земельну ділянку лісового фонду загальною площею 17,4791 га Дніпровсько-Тетерівського державного лісомисливського господарства на території Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області вартістю 22 347 000 грн, що в шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, таким чином заволодів ним, чим завдав шкоди державним інтересам на зазначену суму.

Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності (ч. 3 ст. 4 КК України).

Кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 2 ст. 4 КК України).

Згідно з обвинувальним актом часом (днем) вчинення діяння інкримінованого ОСОБА_10 та ОСОБА_9 є:

- жовтень 2007 року - час написання ОСОБА_9 та ОСОБА_10 заяв до Київської обласної державної адміністрації про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області;

- 06.12.2007 - дата написання ОСОБА_9 та ОСОБА_10 голові Київської облдержадміністрації клопотань про затвердження проекту землеустрою щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення, переведення її до категорії земель сільськогосподарського призначення та відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в межах Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області;

- 16.01.2008 та 18.01.2008 - дати укладення ОСОБА_10 та ОСОБА_9 договорів із ТОВ «Дом Лесника» про продаж земельним ділянок для ведення особистого селянського господарства.

На час вчинення діяння санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачала покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Згідно зі ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів.

Строк давності за вказаний злочин згідно із ч. 1 ст. 49 КК України становить 15 років.

Захисник стверджує, що у лютому 2023 року у цьому кримінальному провадженні закінчилися як диференційовані строки, передбачені ч. 1 ст. 49 КК України, так і загальні, що передбачені ч. 2 ст. 49 КК України.

Суд не погоджується із обґрунтуванням, яке наводить захисник стверджуючи про закінчення диференційованих строків давності.

Оцінку обставинам дотримання стороною обвинувачення вимог КПК України щодо вручення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 повідомлення про підозру, обізнаності обвинувачених із кримінальним провадженням та переховування від органів досудового розслідування та суду суд надав під час вирішення питання про здійснення спеціального судового провадження в ухвалі від 08.01.2024.

Надані суду матеріали доводять як факт вжиття стороною обвинувачення вичерпних заходів по врученню ОСОБА_9 та ОСОБА_10 повідомлення про підозру, так і факт ухилення від досудового розслідування та суду.

Оцінюючи доводи щодо закінчення загальних строків давності, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Згідно із правовим висновком, наведеним у Постанові ВП ВС від 02.02.2023 у справі № 735/1121/20, у разі ухилення від досудового розслідування або суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності або покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого ч. 1 ст. 49 КК України, подовженого на період ухилення. Закінчення загальних строків, установлених ч. 2 ст. 49 КК України (15 років з моменту вчинення злочину і 5 років - проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення.

Враховуючи висновки, наведені у вищевказаній постанові ВП ВС, суд в цілому погоджується із тим, що загальні строки давності, передбачені ч. 2 ст. 49 КК України щодо злочину, інкримінованого ОСОБА_9 та ОСОБА_10 закінчилися у лютому 2023 року.

Водночас застосування норм матеріального кримінального права можливе лише одночасно із застосуванням норм кримінального процесуального закону (постанови ВС Верховного суду від 09.02.2021 у справі № 753/5553/18, від 11.11.2020 у справі № 455/229/17, від 31.05.2018 у справі № 520/6591/15- к).

Процесуальні аспекти звільнення особи від кримінальної відповідальності визначені у статтях 285-288 КПК України.

Із змісту наведених норм вбачається, що процесуальними умовами для звільнення особи від кримінальної відповідальності, у першу чергу, є наявність згоди обвинуваченого на таке звільнення.

Про необхідність обов`язкової згоди обвинуваченого на звільнення на підставі спливу строків давності неодноразово наголошував Верховний суд, зокрема у постанові від 10.04.2018 у справі № 729/1480/13-к. У постанові зазначено, що для звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України необхідна згода обвинуваченого на це, а за відсутності такої згоди суд вправі звільнити лише від покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК України.

Обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.

Разом з тим, у зв`язку зі відсутністю обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на території України, відсутністю відомостей щодо їх місцезнаходження, здійснення щодо них спеціального судового провадження внаслідок їх відсутності та переховування суд позбавлений можливості виконати вимоги щодо роз`яснення суті обвинувачення, роз`яснення підстав звільнення від кримінальної відповідальності.

Наявність нотаріально засвідчених згод обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на звільнення від кримінальної відповідальністю згідно із ст. 49 КК України, не звільняють суд від обов`язку виконання вищевказаних дій.

За таких умов суд не може пересвідчитися у тому, чи у повній мірі обвинувачені розуміють суть пред`явленого їм обвинувачення, а також підстави та наслідки звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження.

Суд вважає, що реалізація права на звільнення від кримінальної відповідальності має здійснюватися у судовому засіданні безпосередньо обвинуваченими.

З огляду на викладене, суд констатує відсутність процесуально-правових підстав для звільнення обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України.

Таким чином, у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про звільнення обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності, належить відмовити.

Керуючись статтями 12, 49 КК України, статтями 284, 314, 372, 392 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про звільнення обвинувачених ОСОБА_9, ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження № 42016000000000785 від 22.03.2016 щодо них.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді

ОСОБА_2 ОСОБА_3