- Presiding judge (HACC AC): Bodnar S.B.
Справа № 991/8642/23
Провадження №11-сс/991/31/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2024 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 жовтня 2023 року, якою частково задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_10, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8, про арешт майна у кримінальному провадженні № 52019000000000053 від 21 січня 2019 року,
УСТАНОВИЛА:
Детективи Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000053 від 21.01.2019 за попередньою правовою кваліфікацією за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України (том 1, а.с. 11-12).
У межах вказаного кримінального провадження 26 вересня 2023 року складено повідомлення про підозру ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України (том 1, а.с. 140-181).
02 жовтня 2023 року детектив НАБУ ОСОБА_10, за погодженням з прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі - САП) ОСОБА_8, звернувся до Вищого антикорупційного суду з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 52019000000000053 від 21 січня 2019 року.
Згідно клопотання про арешт майна підставою арешту майна є наявність достатніх підстав вважати, що судом може бути призначене покарання підозрюваному ОСОБА_9 у вигляді конфіскації майна, оскільки санкцією ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК України), передбачається застосування конфіскації майна, як виду покарання (том 1, а.с. 1-10).
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 жовтня 2023 року зазначене клопотання детектива НАБУ частково задоволено, накладено арешт (із забороною відчуження та/або розпорядження) на:
- 39/40 квартири за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 31479178);
- 1/2 частини майна, а саме:
(1) квартири за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна 7956547);
(2) квартири за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 797546980000);
(3) легкового автомобіля Toyota FJ Cruiser, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (VIN НОМЕР_2 );
(4) легкового автомобіля Lexus LX570, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 (VIN НОМЕР_4 );
(5) легкового автомобіля Suzuki Jimny, 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ),
яке зареєстроване на праві власності за ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_7 та є об`єктом спільного сумісного майна подружжя з ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_8 ;
- 1/2 частини легкового автомобіля Porsche Cayenne, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_9 (VIN НОМЕР_10 ), який зареєстрований на праві власності за ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_8 та є об`єктом спільного сумісного майна подружжя з ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_7 .
Слідчий суддя дійшов висновку, що на майно підозрюваного ОСОБА_9, в тому числі, яке перебуває у спільній сумісній власності з дружиною ОСОБА_11, може бути накладений арешт з метою його конфіскації як виду покарання (том 1, а.с. 232-237).
Не погодившись із указаним рішенням, захисник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_9 звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить:
-поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.10.2023 про арешт майна у кримінальному провадженні № 52019000000000053 від 21.01.2019;
-скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 жовтня 2023 року про арешт майна в кримінальному провадженні № 52019000000000053 від 21.01.2019 та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива НАБУ ОСОБА_10, погодженого прокурором САП ОСОБА_8, про арешт майна у кримінальному провадженні № 52019000000000053 від 21.01.2019.
29 грудня 2023 року захисник ОСОБА_5 подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду доповнення до апеляційної скарги.
Апеляційна скарга та доповнення до неї обґрунтовані тим, що оскаржувана ухвала суду є незаконною через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків слідчого судді, викладених в ухвалі, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням кримінального процесуального закону, а тому підлягає скасуванню виходячи з наступного:
-органом досудового розслідування не доведено наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КПК України;
-згідно довідки Генерального консульства України в Дюссельдорфі (Німеччина) ОСОБА_9 знаходиться на тимчасовому консульському обліку з 12.09.23 по 12.09.24. ОСОБА_9 з 12.09.23 має лише одне задеклароване місце проживання для ведення офіційного листування - за кордоном;
-у кримінальному провадженні № 52019000000000053 від 21.01.2019 повідомлення про підозру ОСОБА_9 складено 26.09.2023, але не вручене у спосіб, встановлений законодавством про міжнародну правову допомогу;
-до виїзду за кордон ОСОБА_9 був внутрішньо переміщеною особою. Фактичне місце проживання ОСОБА_9 : АДРЕСА_4 . Однак орган досудового розслідування навіть не намагався вручити повідомлення про підозру за згаданою адресою;
-повідомлення про підозру за ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 209 КК України ОСОБА_9 є необґрунтованим;
-висновок спеціаліста Держаудитслужби від 26.04.2023, яким підтверджено спричинення збитків «Зоря-Машпроект» у розмірі 61 988 222,14 доларів США та висновок експерта від 30.06.2023 за результатами проведення судової економічної експертизи, яким документально підтверджено нанесення збитків «Зоря-Машпроект» у розмірі 61 988 222,13 доларів США є неналежними та недопустимими;
-орган досудового розслідування спотворює зміст матеріалів міжнародної правової допомоги з Республіки Індія. Саме ж твердження детектива НАБУ про те, що ні Міноборони Індії, ні Індійська компанія Mazagon Dock Limited будь-яких справ з компанією Vasvik Marine Consultants and Suppliers Limited (далі - «Васвік») не мали, не відповідає фактичним матеріалам справи;
-слідчий суддя встановив, що 39/40 квартири за адресою: АДРЕСА_5, набута ОСОБА_9 на підставі договору дарування. Разом з тим, вказана квартира чи її частина ніколи не перебувала у його власності ОСОБА_9 ;
-ухвалою від 05 жовтня 2023 рокунакладено арешт на 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2, яка належить на праві власності ОСОБА_12, яка не має жодного відношення ні до ОСОБА_9, ні до кримінального провадження № 52019000000000053 від 21.01.2019;
-ухвалою від 05 жовтня 2023 рокунакладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 797546980000), яка зареєстрована за ОСОБА_13, який не має жодного відношення до кримінального провадження № 52019000000000053 від 21.01.2019.
16 січня 2024 року на електронну пошту Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли заперечення прокурора САП ОСОБА_8 .
В судове засідання з`явились захисники ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та прокурор САП ОСОБА_8 . Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду скарги, в судове засідання не з`явились, про причини неявки в суд не повідомили. Згідно ч. 4 ст. 405 КПК України, неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. У зв`язку з чим, колегією суддів прийнято рішення розглянути апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на оскарження ухвали слідчого судді за наявного складу учасників.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які підтримали подану апеляційну скаргу разом із клопотання про поновлення строку на оскарження ухвали слідчого судді та просили задовольнити її в повному обсязі, прокурора САП ОСОБА_8, який частково погодився із вимогами апеляційної скарги (в частині скасування ухвали слідчого судді про накладення арешту на 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2, яка належить на праві власності ОСОБА_12 ), заперечував проти задоволення апеляційної скарги в іншій частині, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги і заперечення на неї, колегія суддів дійшла таких висновків.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді обґрунтоване тим, що слідчий суддя Вищого антикорупційного суду на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України розглянув клопотання детектива НАБУ про арешт майна без повідомлення підозрюваного ОСОБА_9, при цьому розгляд цього клопотання на підставі п. 4 ч. 2 ст. 27, ст. 222 КПК України був здійснений без виклику власника майна у закритому судовому засіданні з метою нерозголошення відомостей досудового розслідування. Сторона захисту отримала оскаржувану ухвалу лише 22.12.2023, що підтверджується супровідним листом Вищого антикорупційного суду від 22.12.2023 № 03.14-14/46/2023.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Як вбачається з матеріалів провадження, 11 жовтня 2023 року копія ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 жовтня 2023 року була направлена ОСОБА_9 на його поштову адресу: АДРЕСА_6 . Водночас АТ «Укрпошта» повернуло до Вищого антикорупційного суду рекомендований лист із оскаржуваною ухвалою у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання рекомендованого поштового відправлення.
Також з матеріалів провадження вбачається, що сторона захисту отримала ухвалу слідчого судді від 05.10.2023 лише 22.12.2023, що підтверджується супровідним листом Вищого антикорупційного суду від 22.12.2023 №03.14-14/46/2023.
22 грудня 2023 року захисник ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Згідно ч. 1 ст. 117 КПК України, пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
У випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за можливе поновити захиснику ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 жовтня 2023 року, вважаючи його пропущеним з поважних причин.
Колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді, що на майно підозрюваного ОСОБА_9, в тому числі, яке перебуває у спільній сумісній власності з дружиною ОСОБА_11, може бути накладений арешт з метою його конфіскації як виду покарання, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, тобто з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна(ч. 10 ст. 170 КПК України).
У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали суду, слідчий суддя за результатом розгляду клопотання детектива НАБУ, дослідивши матеріали провадження, дійшов мотивованого висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, з чим погоджується і колегія суддів.
З матеріалів провадження вбачається, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000053 від 21.01.2019 за фактом заволодіння коштами державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» (далі - «Зоря-Машпроект») на користь компанії Vasvik Marine Consultants and Suppliers Limited (далі - «Васвік») на загальну суму 61 988 222,13 доларів США (1 320 783 043,69 грн) під час оплати актів виконаних робіт цієї компанії шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах, організованою групою, а також вчинення подальшої легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, в особливо великому розмірі, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України) (том 1, а.с. 11-12).
У межах цього кримінального провадження 26 вересня 2023 року складено повідомлення про підозру ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_9 кваліфіковані як:
-незаконне обернення чужого майна (коштів державного підприємства) шляхом підписання та забезпечення оплати актів виконаних робіт від 30.09.2010 № 1 та від 25.07.2011 № 2 на загальну суму 326 342,04 доларів США (2 600 951,83 грн) на користь інших осіб (компанії «Васвік») з використанням свого службового становища всупереч інтересам служби (ч. 5 ст. 191 КК України);
-вчинення фінансової операції з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання, маскування незаконного походження таких коштів, і так само набуття коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) походів (ч. 3 ст. 209 КК України) (том 1, а.с. 140-181).
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України).
25 липня 2023 року о 22 год. 23 хв. ОСОБА_9 перетнув державний кордон у пункті пропуску «Лужанка» на угорській ділянці кордону з приміткою у ІАС «АРКАН» - «НЕ ПРИДАТНИЙ ДО В / С З ВИКЛЮЧЕННЯМ В К-АА-044497 ВЛК-396 ВIД 06.03.2023» та на момент оголошення розшуку на територію України не повертався (том 1, а.с. 209).
У зв`язку з тим, що станом на день складання повідомлення про підозру ОСОБА_9 (26.09.2023) його місцезнаходження органу досудового розслідування було невідоме, повідомлення про підозру йому було вручено у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (том 1, а.с. 196-225). Направлення повідомлення про підозру за останнім відомим місцем проживання підозрюваного, у зв`язку з неможливістю встановлення фактичного місцезнаходження останнього, є належним повідомленням про підозру. Така позиція узгоджується із правовою позицією, висловленою в ухвалі Касаційного кримінального суду Верховного суду від 24 січня 2023 року (справа № 369/3820/17).
З системного аналізу положень ч. 1 ст. 42 та ст. 135 КПК України, можна зробити висновок, що дотримання прав особи при врученні їй складеного щодо неї повідомлення про підозру, у разі тимчасової відсутності такої особи за місцем її проживання, полягає не у фактичному врученні такого повідомлення (процесуального документа), а у вжитті органом досудового розслідування усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатися про факт складання такого повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин з усіх доступних для неї джерел.
Вказане дає підстави для висновку, що орган досудового розслідування вжив усіх можливих заходів для вручення ОСОБА_9 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
На стадії досудового розслідування перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри здійснюється не в рамках оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а в контексті визначення вірогідності та достатності підстав можливої причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше досудове розслідування.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). А тому, вирішуючи питання щодо наявності обґрунтованої підозри у даному кримінальному провадженні, колегія суддів також бере до уваги правову позицію щодо визначення поняття «обґрунтована підозра» як існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 Рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04, рішення від 21 квітня 2011 року, остаточне 21 липня 2011 року), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.
Крім того, обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчого суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Отже, повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з`ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.
Матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваної, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини у вчиненні злочину чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.
За таких обставин колегія суддів вважає, що слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, дійшов правильного висновку про обґрунтованість підозри, так як наявні у матеріалах провадження докази формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_9 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 209 КК України.
Відповідно до ст. 12 КК України та примітки ст. 45 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, є особливо тяжким корупційним правопорушенням, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Тобто санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає обов`язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.
Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження носить тимчасовий характер, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна.
Колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту, що повідомлення про підозру ОСОБА_9 мало бути направлене органом досудового розслідування за правилами ч. 7 ст. 135 КПК, тобто з використанням інструментів міжнародного співробітництва. З наданих стороною захисту документів, не вбачається, що орган досудового розслідування, станом на 26.09.2023, був обізнаний про те, що ОСОБА_9 став на консульський облік за певною адресою у Федеративній Республіці Німеччина, за якою могло бути скеровано письмове повідомлення про підозру.
Колегія суддів також відхиляє доводи сторони захисту про недопустимість та неналежність висновку спеціаліста Держаудитслужби від 26.04.2023, яким підтверджено спричинення збитків «Зоря-Машпроект» у розмірі 61 988 222,14 доларів США та висновку експерта від 30.06.2023 за результатами проведення судової економічної експертизи, яким документально підтверджено нанесення збитків «Зоря-Машпроект» у розмірі 61 988 222,13 доларів США, виходячи з наступного.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК України (ч. 1 ст. 86 КПК України).
При цьому КПК України не містить положення про те, що будь-яке процесуальне порушення, допущене при збиранні доказів, тягне за собою безумовне визнання доказів недопустимими (як протилежність за визначенням допустимим доказам). Разом з тим передбачено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ч. 1 ст. 87 КПК України).
На стадії досудового розслідування визнання доказів слідчим суддею, судом недопустимими можливо лише у випадках, коли: (1) такі докази, отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і (2) їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого розслідування чи судового розгляду або шляхом надання додаткових матеріалів, які вже є у розпорядженні сторони кримінального провадження. Саме тому, колегія суддів вважає, що на даній стадії надання оцінки висновку спеціаліста Держаудитслужби від 26.04.2023 та висновку експерта від 30.06.2023 з точки зору їх достовірності, допустимості та належності є передчасним.
Окрім того, доводи сторони захисту в цій частині не впливають та не спростовують висновків слідчого судді, зазначених в оскаржуваній ухвалі щодо обґрунтованості підозри, з чим погоджується й колегія суддів.
Колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту про безпідставність накладення арешту на:
-39/40 квартири за адресою: АДРЕСА_5 ;
-1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 797546980000),
виходячи з наступного.
Метою накладення арешту на майно підозрюваного чи третіх осіб у кримінальному провадженні є забезпечення його спеціальної конфіскації чи конфіскації майна як виду покарання з метою запобігти його реалізації цими особами та забезпечення виконання судового рішення у разі застосування судом таких заходів.
Згідно матеріалів провадження, повідомлення про підозру ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, було складено та надіслано підозрюваному у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, 26 вересня 2023 року (том 1, а.с. 196-225). Із клопотанням про арешт майна детектив НАБУ ОСОБА_10 звернувся до Вищого антикорупційного суду 02 жовтня 2024 року (том 1, а.с. 1-10).
Згідно наданої стороною захисту інформації/витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.12.2023, ОСОБА_9 відчужив на користь ОСОБА_13 належну йому квартиру за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 797546980000) вже 03 жовтня 2023 року (том 2, а.с. 39-43), тобто через 6 днів після повідомлення про підозру та на наступний день після звернення детектива НАБУ із відповідним клопотанням про арешт майна.
Сукупність вказаних обставин, а саме обізнаність ОСОБА_9 про його підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, за які передбачено обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна, а також ймовірно про розгляд слідчим суддею клопотання детектива НАБУ про накладення арешту на належне йому майно, може свідчити про те, що вище вказана квартира могла бути відчужена третій особі саме з метою унеможливлення її арешту та подальшої можливої конфіскації.
Вказані обставини можуть характеризувати правочин щодо відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 797546980000) як такий, що містить ознаки фраудаторності та порушення публічного порядку. Така позиція узгоджується, зокрема, із правовою позицією, висловленою в постанові Касаційного кримінального суду Верховного суду від 20 січня 2022 року (справа № 145/972/16).
Ознакою фраудаторного правочину, який ставиться під сумнів у частині його добросовісності, є зокрема наявність прихованого мотиву підозрюваного уникнути застосування арешту належного йому майна та подальшої можливої його конфіскації. Укладення фраудаторного правочину, за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин 1 та 5 статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України. (постанова Великої палати Верховного Суду від 03.07.2019 (справа № 369/11268/16-ц; провадження № 14-260цс19); постанова Великої палати Верховного Суду від 07 вересня 2022 року (справа № 910/16579/20; провадження № 12-60гс21; ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 24 травня 2022 року (справа № 991/959/22; провадження № 11-сс/991/145/22).
Зважаючи на відсутність у матеріалах справи відповідної угоди та стадію провадження, суд не здійснює її остаточної оцінки.
Окрім того, стороною захисту також не надано суду документів, які б підтверджували їх повноваження на представництво інтересів ОСОБА_13 . Не вказано стороною захисту й яким саме чином накладення арешту на 1/2 частини зазначеної квартири порушує права та законні інтереси підозрюваного ОСОБА_9 зважаючи на їх позицію, що вищевказана квартира підозрюваному не належить.
Сторона захисту зазначає, що 39/40 квартири за адресою: АДРЕСА_5 ніколи не перебувала у власності ОСОБА_9 та є власністю його повного тески. Така позиція захисників є суперечливою, оскільки стороною захисту не надано жодних доказів на підтвердження зазначеного. Окрім того в судовому засіданні захисники підтвердили, що діють виключно в інтересах свого підзахисного.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що, у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Колегія суддів погоджується із доводами сторони захисту, з приводу чого не заперечив і прокурор, а саме про безпідставність накладення арешту на 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2, оскільки згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.12.2023, відчуження ОСОБА_9 зазначеної квартири відбулося 31.05.2013, тобто задовго до повідомлення про підозру та звернення із клопотанням про арешт зазначеної квартири. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 жовтня 2023 року скасувати в частині накладення арешту на 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна 7956547)
Інші доводи щодо скасування оскаржуваної ухвали та відмови у задоволенні клопотання про арешт майна, зазначені у поданій до суду апеляційній скарзі, не спростовують висновків слідчого судді та не можуть бути підставою для скасування ухвали.
Колегія суддів враховує, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 117, 170, 171, 173, 309, 395, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Клопотання захисника ОСОБА_5 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 жовтня 2023 року задовольнити. Строк поновити.
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 жовтня 2023 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 52019000000000053 від 21 січня 2019 року скасувати в частині накладення арешту на:
- 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна 7956547);
та відмовити у задоволенні клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_10 у цій частині.
В іншій частині ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3