- Presiding judge (HACC) : Moisak S.M.
Справа № 991/10459/23
Провадження 1-кп/991/124/23
УХВАЛА
05 березня 2024 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
представника потерпілого ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,
обвинуваченого ОСОБА_10,
під час відкритого судового засідання у приміщенні зали суду в м. Києві у кримінальному провадженні, внесеному 24 липня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018000000001782, за обвинуваченням
ОСОБА_10, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Київ, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
розглянувши клопотання прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого та клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого
ВСТАНОВИВ:
На розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 42018000000001782 від 24.07.2018 за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Під час судового розгляду прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури подано до суду клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_10 у вказаному кримінальному провадженні. Разом з цим, захисником обвинуваченого подано клопотання про зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу шляхом зменшення суми застави.
Доводи клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків
Подане клопотання прокурор обґрунтовав застосуванням до ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді застави з одночасним покладанням на нього додаткових обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України. Дотепер до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді застави і діють наступні обов`язки: 1) повідомляти суд про зміну місця проживання; 2) утримуватись від спілкування з ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 ; 3) здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі паспорти для виїзду за кордон.
Зазначаючи про продовження існування ризиків переховування обвинуваченого від суду та ризику незаконного впливу на свідків, експерта у цьому ж кримінальному провадженні прокурор просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_10 строк дії вищезазначених обов`язків терміном на два місяці.
Доводи клопотання захисника про зміну запобіжного заходу
В обґрунтування поданого клопотання захисник ОСОБА_7 зазначив таке. Протягом року до ОСОБА_10 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в сумі 107 127 044,78 гривень. З моменту застосування до ОСОБА_10 запобіжного заходу поведінка останнього не викликала ніяких нарікань, а ні з боку прокурора, а ні з боку суду. ОСОБА_10 неодноразово виїжджав за межі території України та в визначені для нього дати самостійно повертався до країни. ОСОБА_10 жодного разу не пропустив та не зірвав судове засідання. Наведені обставини, на переконання захисника, свідчать про послаблення ризику переховування, як і тривалість застосованого запобіжного заходу.
Поряд з цим, захисник також зазначив, що більша частина застави внесена за ОСОБА_10 ТОВ «КОНКОРД КОНСАЛТИНГ». Зазначена юридична особа є інвестиційною компанією, що здійснює управління активами своїх клієнтів та забезпечує постійну ліквідність коштів своїх клієнтів. Внесені ТОВ «КОНКОРД КОНСАЛТИНГ» грошові кошти у якості застави за ОСОБА_10 не є власністю фірми, а зібрані компанією, як внески від бажаючих осіб, для внесення застави за ОСОБА_10 . Разом з цим, відповідні внески робилися за умови повернення грошей клієнтам. На теперішній час до ТОВ «КОНКОРД КОНСАЛТИНГ» надходять листи від фізичних та юридичних осіб з проханням повернути раніше надані їм грошові кошти, що збиралися для внесення застави за ОСОБА_10 . Загальна сума вимог клієнтів до ТОВ «КОНКОРД КОНСАЛТИНГ» складає 44 220 000 гривень. У компанії відсутня можливість самостійної виплати цих грошей. У зв`язку з чим фірма несе репутаційні та фінансові ризики. Водночас, ОСОБА_10 також не має фінансової можливості здійснити виплату вказаної суми з власних грошових коштів через блокування його закордонних рахунків.
Посилаючись на наведені обставини, захисник просив змінити застосованих до ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді застави з 107 127 044, 78 гривень на 62 907 044, 78 гривень.
Позиція учасників кримінального провадження
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні клопотання про продовження строку дії обов`язків підтримала та зазначила таке. Ризики, які встановлені в попередніх судових засіданнях, продовжують мати місце. Ризик переховування прокурор обґрунтувала тяжкістю інкримінованого ОСОБА_10 кримінального правопорушення, суворістю можливого покарання, високим матеріальним становищем обвинуваченого, відсутністю достатньо міцних соціальних зв`язків останнього на території України. Відсутність міцних соціальних зв`язків прокурор пояснила постійним проживанням трьох неповнолітніх дітей обвинуваченого та його матері за кордоном, отриманням останнього паспорта громадянина України для виїзду за кордон поза межами країни. Також прокурор звернула увагу суду на ті обставини, що обвинувачений є багатодітним батьком. Вказані обставина дозволяє ОСОБА_10 виїжджати за межі країни у воєнний стан. З приводу ризику впливу на свідків прокурор зазначила таке. Частина осіб, допит яких планується провести в судовому засіданні, не були допитані під час досудового розслідування. Сторона обвинувачення не володіє відомостями, які такі особи можуть повідомити суду. З огляду на вказане ризик впливу ОСОБА_10 на таких осіб є досить високим. Просила задовольнити клопотання та продовжити строк дії процесуальних обов`язків на два місяці.
Захисник ОСОБА_8 заперечував проти задоволення клопотання сторони обвинувачення. Надав письмові заперечення та пояснив таке. Ризик впливу на свідків відсутній у зв`язку з тим, що особи, обмеження спілкування з якими просить прокурор, не надають ніяких показань, що доводять вчинення ОСОБА_10 кримінального правопорушення. Разом з цим, сторона захисту самостійно допитала тих осіб, яких сторона обвинувачення не спромоглася допитати. Показання даних осіб надані суду і прокурору. З приводу ризику переховування захисник зазначив, що обвинувачений виїжджав за кордон і з дозволу сторони обвинувачення, і з дозволу суду. Після кожного виїзду самостійно повертався до країни. Така поведінка свідчить, що ОСОБА_10 свідомо ставиться до свого процесуального статусу, розуміє наявні обмеження та можливі негативні наслідки. Також захисник послався на недоцільність твердження прокурора про майновий стан обвинуваченого. Його майновий стан не підтверджується новими документами зі сторони обвинувачення, проте банківські рахунки ОСОБА_10 за кордоном заблоковані через кримінальне переслідування і він не має змоги користуватися цими грошима. З огляду на констатацію в попередніх ухвалах суду стосовно зменшення актуальності ризиків, просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні надав пояснення стосовно того, що суворість можливого майбутнього покарання не може бути мотивом визнання існування ризику переховування. Направлення обвинувального акта до суду не свідчить про постановлення обвинувального вироку в майбутньому. Безпосередньо з приводу клопотання прокурора пояснив, що не заперечує проти продовження строку дії обов`язків не спілкуватися з визначеним колом осіб та здати на зберігання паспорти для виїзду за кордон.
Разом з цим, захисник ОСОБА_7 надав пояснення стосовно клопотання про зміну запобіжного заходу. Зазначив, що відповідно до вивченої ним практики Вищого антикорупційного суду у разі зменшення кількості та актуальності ризиків, тривалості застосованого запобіжного заходу та добросовісної поведінки обвинуваченого, внесена за особу застава підлягає пропорційному зменшенню. Пояснив, що заставу за ОСОБА_10 внесено юридичною особою ТОВ «КОНКОРД КОНСАЛТИНГ». Гроші для внесення застави юридична особа отримала від своїх клієнтів під зобов`язання подальшого повернення таких коштів. На момент надання фізичними та юридичними особами грошей ТОВ «КОНКОРД КОНСАЛТИНГ», кредитори розраховували на пропорційність повернення грошей зі спливом часу. Ні компанія, ні особисто ОСОБА_10 самостійно не можуть погасити вимоги третіх осіб щодо поверення грошових коштів. Закордонні рахунки ОСОБА_10 арештовані, він не має можливості розпоряджатися грошовими коштами на них. Просив задовольнити клопотання і зменшити розмір застави на 44 220 000 гривень.
Обвинувачений ОСОБА_10 підтримав позицію захисників.
Прокурор ОСОБА_5 стосовно клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу зазначила таке. Внесення застави заставодавцем за особу є виявленням доброї волі конкретної особи. Ніхто не може змусити будь-кого стати заставодавцем. Відтак в момент внесення застави особа розуміє та бере на себе обов`язок гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного/обвинуваченого. Вносячи заставу особа також розуміє, що грошові кошти вносяться нею до моменту скасування відповідного запобіжного заходу. З приводу практики зменшення розміру застави у зв`язку зі зменшенням актуальності ризиків, їх кількості та зміни майнового стану обвинуваченого прокурор зазначила, що дані обставини не є релевантними до справи за обвинуваченням ОСОБА_10 оскільки застава внесена не самим обвинуваченим, а третьою особою. Водночас документів на підтвердження будь-яких грошових зобов`язань між ОСОБА_10 та заставодавцем сторона захисту не надає. Просила відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 .
Представник потерпілого ОСОБА_6 підтримала позицію прокурора.
Вивчивши клопотання та додані до них матеріали, заслухавши позиції учасників провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Щодо клопотання про продовження строку дії обов`язків
ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 01.03.2023 ОСОБА_10 обрано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 85 413 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становив 229 248 492 гривні та покладено низку обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
У подальшому покладені на обвинуваченого ОСОБА_10 обов`язки неодноразово продовжувалися. Востаннє такі обов`язки як: 1) повідомляти суд про зміну місця проживання; 2) утримуватись від спілкування з ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 ; 3) здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі паспорти для виїзду за кордон продовжені ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 16.01.2024 строком до 16.03.2024 включно.
Разом з цим, під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.09.2023, за клопотанням сторони захисту, змінено застосований до обвинуваченого запобіжний захід та зменшено розмір застави з 229 248 492 гривень до 107 127 044, 78 гривень.
На теперішній час у відношенні обвинуваченого продовжує діяти запобіжний захід у вигляді застави в вищезазначеному розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення його дієвості, є запобіжний захід.
Пунктом 3 частини 1 статті 176 КПК України визначено заставу як один із видів запобіжного заходу. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним цим Кодексом.
Частиною 2 статті 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Отже, при вирішенні питання про доцільність продовження строку дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_10 суд має врахувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
З приводу обґрунтованості підозри (обвинувачення) суд зазначає, що на даній стадії кримінального провадження, коли обвинувальний акт стосовно ОСОБА_10 скерований до суду, та на теперішній час здійснюється судовий розгляд, повідомлена ОСОБА_10 підозра у вчиненні кримінального правопорушення не є вочевидь необґрунтованою.
Розглядаючи питання наявності ризиків, суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на сторону обвинувачення обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
Вивчивши клопотання та наявні в суду матеріали провадження, заслухавши думки учасників судового провадження, колегія суддів погодилась з доводами прокурора щодо продовження існування ризику переховування ОСОБА_10 від суду, який на час звернення сторони обвинувачення з відповідним клопотанням не втратив своєї актуальності. Втім суд звертає увагу на відсутність нарікань з боку сторони обвинувачення на поведінку обвинуваченого, його виїзди за кордон та самостійне повернення до країни та констатує, що відповідний ризик на теперішній час продовжує існувати і належним чином попереджається розміром застави.
Водночас позиція суду щодо існування такого ризику ґрунтується, перш за все, на висунутому ОСОБА_10 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, що у відповідності до приписів кримінального законодавства України є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна. На переконання суду, така тяжкість покарання у сукупності з іншими доказами є достатнім мотивом та підставою для обвинуваченого вчинити дії з метою переховування від суду для уникнення притягнення його до кримінальної відповідальності. Таке твердження про достатність підстав для прийняття рішення щодо існування ризику переховування з мотивів тяжкості покарання узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Разом з тяжкістю можливого покарання судом береться до уваги проживання обвинуваченого протягом тривалого часу за межами України (до повідомлення йому про підозру), проживання за кордоном усіх його дітей та матері. Вказані обставини, на переконання суду, свідчать про наявність соціальних зв`язків в обвинуваченого саме за межами України. Водночас наявність в обвинуваченого трьох неповнолітній дітей є обставиною, яка дозволяє ОСОБА_10 здійснити вільний виїзд з країни навіть в умовах воєнного стану. Проживання на території України дружини ОСОБА_10, на переконання суду, не є достатньо стримуючим фактором для останнього, оскільки ОСОБА_22 не має ніяких обмежень щодо вільного виїзду з країни та до повідомлення ОСОБА_10 про підозру також тривалий час проживала за кордоном.
Окрім цього, при обґрунтуванні ризику можливого переховування обвинуваченого від суду колегія суддів враховує і майновий стан сім`ї ОСОБА_10 . Протягом тривалого часу ОСОБА_10 обіймав керуючу посаду в правлінні НАК «Нафтогаз України», отримував заробітну платню за основним місцем роботи та гонорари від ПАТ «Київстар». Відповідно до наявних у суду матеріалів, обвинувачений ОСОБА_10 протягом 2017-2022 років отримав дохід у сумі понад 450 млн гривень. Також ОСОБА_10 є власником колекції творів мистецтва. Водночас, теперішня дружина ОСОБА_10 - ОСОБА_22 має у власності нерухоме майно у м. Києві, прикраси загальною вартістю приблизно 1 млн. гривень, транспортні засоби Mercedes-Benz Е220d 2018 року випуску та Mini Cooper 2020 року випуску, грошові кошти в банківських установах, рахунки в яких відкриті на її ім`я та ім`я її неповнолітнього сина на загальну суму 87 000 доларів США та 93 206 гривень. На переконання колегії суддів сім`я ОСОБА_10 має заможній майновий стан, що у разі потреби зможе дозволити обвинуваченому тривалий час переховуватися, як на території України, так і за її межами.
Посилання захисників на рішення Княжого окружного суду м. Вадуц (Ліхтенштейн) щодо заборони розпорядження коштами на рахунках обвинуваченого ОСОБА_10 та колишньої дружини ОСОБА_23, як твердження про відсутність в обвинуваченого грошових коштів, критично сприймається судом з огляду на таке. В наданому захисниками рішенні Княжого окружного суду зазначено про заборону розпорядження (накладення арешту) на певну суму грошових коштів - 22 215 522, 00 доларів США. При цьому стороною захисту на надано суду відомостей щодо загальної кількості коштів, що перебувають на відповідних рахунках. З огляду на вказане суд позбавлений можливості переконатися, що на відповідних рахунках відсутні надлишкові грошові кошти, які перебувають у розпорядженні обвинуваченого. Разом з цим, колегія суддів також переконана, що отримуючи офіційну заробітну платню та скуповуючи твори мистецтва, обвинувачений міг зробити певні заощадження, які перебувають не на рахунках банківських установ Князівства Ліхтинштейн.
Враховуючи вищезазначені обставини в своїй сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що на теперішній час ризик переховування обвинуваченого повністю не втратив своєї актуальності та продовжує існувати, що є підставою для продовження певних процесуальних обов`язків, покладених на обвинуваченого.
В оцінці ризику можливого незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні колегія суддів враховує твердження сторони обвинувачення про те, що більшість свідків у провадженні є колишніми або теперішніми працівниками НАК «Нафтогаз України», були або є членами правління, членами наглядової ради НАК «Нафтогаз України». Тому враховуючи, що ОСОБА_10 протягом тривалого часу обіймав керуючу посаду в правлінні державної компанії, він міг здобути авторитет та товариські відносини з відповідними особами, що не виключає можливість використання ним відповідних зв`язків для впливу на свідків у кримінальному провадженні.
Водночас при оцінці ризику впливу на свідків колегія суддів виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отримав у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Твердження захисників про ненадання свідками показань, які доводять вину ОСОБА_10, не є беззаперечними доводами відсутності ризику можливого впливу на свідків з боку обвинуваченого. Разом з цим, наявність або відсутність у показаннях свідків будь-яких тверджень, що викривають або виправдовують обвинуваченого буде вирішуватися судом у нарадчій кімнаті після безпосереднього сприйняття наданих ними показань.
Підсумовуючи вищевикладене, у судовому засіданні встановлена актуальність існування ризиків, на які посилається прокурор, як правової підстави для продовження строку дії обов`язків, а саме: ризик можливого переховування обвинуваченого від суду та ризик можливого впливу на свідків, що дає суду можливість дійти висновку про необхідність продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_10 . Продовження строку дії обов`язків забезпечить можливість контролю за поведінкою останнього з боку суду та сторони обвинувачення з метою досягнення мети кримінального провадження.
Щодо клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу шляхом зменшення суми застави
Як раніше зазначалося, у судовому засіданні встановлено, що ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 01.03.2023 до ОСОБА_10 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 229 248 492 гривні.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.09.2023, за клопотанням сторони захисту, змінено застосований до обвинуваченого запобіжний захід та зменшено розмір застави до 107 127 044, 78 гривень.
На момент розгляду колегією суддів клопотання сторони захисту щодо обвинуваченого ОСОБА_10 продовжує діяти запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 107 127 044, 78 гривень.
Частиною 1 ст. 201 КПК України передбачено право обвинуваченого до якого застосовано запобіжний захід, або його захисника звернутися до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу.
Водночас за змістом ст. 201 КПК України підставою для зміни запобіжного заходу є зокрема наявність нових обставин, які не розглядалися слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу, зміна обставин підозри, зменшення встановлених ризиків.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_10 підозри та існування в провадженні передбачених ст. 177 КПК України ризиків встановлені колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду при застосуванні запобіжного заходу.
Під час застосування запобіжного заходу і визначення розміру застави колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду враховані визначені ст. 178 КПК України обставини, у тому числі: вагомість доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_10 інкримінованого кримінального правопорушення; тяжкість можливого покарання, що загрожує обвинуваченому; матеріальне становище родини ОСОБА_10 ; міцність соціальних зв`язків з Україною; працевлаштування в ПАТ «Київстар»; наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей; відсутність судимостей.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що стороною захисту під час судового засіданні не надано доказів, які б підтверджували, що ризики, встановленні колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду при застосуванні запобіжного заходу щодо ОСОБА_10, перестали існувати, або що з`явилися нові обставини, які можуть свідчити про необхідність зменшення застави.
Належна процесуальна поведінка ОСОБА_10 та дотримання ним умов запобіжного заходу протягом проведення досудового розслідування і перебування кримінального провадження на розгляді Вищого антикорупційного суду не є достатніми підставами для зміни запобіжного заходу. Вказане свідчить лише про належне виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків.
Стосовно позиції сторони захисту щодо необхідності зменшення розміру застави через необхідність заставодавцю розраховуватися по наявним у нього грошовим зобов`язанням колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків. Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Таким чином, вищезазначені законодавчі положення пов`язують можливість повернення застави виключно з припиненням дії цього запобіжного заходу.
Колегія суддів звертає увагу та наголошує, що в ухвалі суду від 09.01.2024 вже надавалася оцінки аналогічним доводам сторони захисту. Так, суд зазначає, що у випадку застосування до підозрюваного/обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави, відповідно до приписів ст. 182 КПК України, внесення застави заставодавцем є його правом, як у випадку застосування запобіжного заходу у вигляді застави як основного запобіжного заходу, так і у випадку, коли заставу визначено в якості альтернативного запобіжного заходу до тримання під вартою. Таким чином, внесення заставодавцем грошових коштів в якості застави за підозрюваного/обвинуваченого є актом добровільної волі такої особи (фізичною або юридичної). Особа не може бути визнана заставодавцем усупереч її бажанню.
При цьому, відповідний статус заставодавця не вичерпується самим лише фактом внесення визначеної грошової суми, оскільки погоджуючись внести заставу, особа автоматично погоджується мати відповідні обов`язки як заставодавця протягом дії цього запобіжного заходу. Разом з цим, така особа несе і ризик втрати внесених нею коштів у випадку невиконання підозрюваним/обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків.
З огляду на вищезазначене у заставодавця відсутні підстави очікувати, що грошові кошти, внесені ним у якості застави за підозрюваного/обвинуваченого, будуть йому обов`язково повернуті у найкоротший строк за нього бажанням до припинення дії запобіжного заходу у вигляді застави.
Враховуючи викладене, колегією суддів, при розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу шляхом зменшення суми застави, не приймаються до уваги твердження сторони захисту та заставодавця - ТОВ «КОНКОРД КОНСАЛТИНГ» про те, що внесені останніми за ОСОБА_10 кошти у вигляді застави не належали товариству, а були отримані від третіх осіб з зобов`язанням подальшого повернення. Будь-які договори цивільно-правового характеру, укладені між третіми особами та заставодавцем з приводу внесення застави не мають взаємного зв`язку з кримінально-процесуальними відносинами, які виникли через застосування до особи запобіжного заходу. Вимоги цивільно-правового характеру третіх осіб до заставодавця щодо повернення коштів, які останній вніс у якості застави за підозрюваного/обвинуваченого не є обставиною, що зумовлює обов`язкову зміну запобіжного заходу.
Також суд звертає увагу і на позицію сторони захисту щодо необхідності пропорційного зменшення суми застави та додаткових обов`язків, покладених на обвинуваченого, через зменшення актуальності ризиків, що були встановлені при застосуванні до ОСОБА_10 запобіжного заходу. Відповідна позиція захисту не передбачена Кримінальним процесуальним законодавством. Тому відхиляється судом, як така, що не ґрунтується на вимогах законодавства і не може бути врахована судом.
Стосовно посилання захисників щодо неможливості ОСОБА_10 самостійно здійснити розрахунки з ТОВ «КОНКОРД КОНСАЛТИНГ» на суму вимог кредиторів товариства через рішення Княжого окружного суду м. Вадуц (Ліхтенштейн), яким заблоковано розпорядження коштами на рахунках ОСОБА_10 та його колишньої дружини, колегія суддів звертає увагу на вищевказане в даній ухвалі та наголошує на тому, що захистом на надано суду відомостей щодо суми грошових коштів, які перебувають на арештованих рахунках ОСОБА_10 та його колишньої дружини. За таких обставин суд не може стверджувати, що все належне обвинуваченому майно арештовано, в тому числі і наявні у останнього твори мистецтва. Таким чином, посилання захисту на неможливість самостійного розрахунку ОСОБА_10 з заставодавцем задля уникнення останнім фінансових втрат, враховуючи доходи обвинуваченого протягом 2017-2022 років, судом приймається виключно як позиція щодо зменшення грошових зобов`язань, які існують у заставодавця по відношенню до кримінального провадження.
Підсумовуючи вищевикладене, на думку суду, в судовому засіданні не встановлено підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу шляхом зменшення суми застави. Відтак клопотання захисника ОСОБА_8 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 107, 131-132, 177-178, 194, 369-372 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_10 .
Задовольнити клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, у кримінальному провадженні № 42018000000001782 від 24.07.2018.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, строк дії покладених на нього обов`язків, а саме:
1) повідомляти суд про зміну місця проживання;
2) утримуватись від спілкування з ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 ;
3) здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі паспорти для виїзду за кордон.
Строк дії ухвали встановити до 05 травня 2024 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні № 42018000000001782 від 24.07.2018.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді
ОСОБА_3 ОСОБА_2