- Presiding judge (HACC): Tkachenko O.V.
Справа № 757/870/18-к
Провадження № 1-кп/910/40/19
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2024 року місто Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів - головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (надалі - суд),
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
представника потерпілого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
обвинуваченого ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання захисника ОСОБА_7 про тимчасовий доступ до речей і документів у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Дніпро, громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 368 КК України,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 30 жовтня 2017 року за № 52017000000000733 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 4 ст. 368 КК України.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 11 жовтня 2019 року вказане кримінальне провадження було призначене до судового розгляду.
29 січня 2024 року захисник ОСОБА_7 подав до суду клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, що містять охоронювану законом таємницю, які знаходяться у володінні Вищого антикорупційного суду, а саме до копії вироку Вищого антикорупційного суду, винесеного 27 квітня 2023 року відносно ОСОБА_9 в межах кримінальної справи № 991/2759/23, з можливістю отримання такої інформації у друкованому вигляді.
Клопотання захисника обгрунтоване тим, що:
- за змістом витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні за № 52017000000000733 (міститься у матеріалах кримінальної справи № 757/870/18-к) орган досудового розслідування визначав ОСОБА_9, як організатора злочинів передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 4 ст. 368 КК України;
- за змістом обвинувального акту у цьому кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 364 та ч. 4 ст. 368 КК України ОСОБА_9, визначається як співучасник вчинення зазначених кримінальних правопорушень, матеріали досудового розслідування щодо якого виділені в окреме провадження;
- ОСОБА_9 обіймав посаду голови правління ПАТ « ДПЗКУ » та мав можливості вчиняти юридично значимі дії щодо цієї юридичної особи, зокрема, саме від нього залежало укладення і підписання зовнішньоекономічного контракту від 25 липня 2014 року між ПАТ « ДПЗКУ » та компанією « SOMERTON BUSINESS LIMITED », і саме він мав у повному обсязі розуміти і усвідомлювати правові наслідки, які можуть настати під час його виконання контракту;
- зміст обвинувального акту у цьому кримінальному провадженні вказує на ОСОБА_9 як на організатора інкримінованих ОСОБА_8 злочинів, у зв`язку з чим ОСОБА_9 мав би приймати участь у кримінальній справі № 757/870/18-к в якості обвинуваченого, а не допитуватися як свідок сторони обвинувачення;
- ОСОБА_9 був засуджений Вищим антикорупційним судом саме щодо обставин, які викладені в обвинувальному акті щодо ОСОБА_8 ;
- обвинувачений ОСОБА_8 не є учасником справи № 991/2759/23 і вирок щодо ОСОБА_9 порушує його права і інтереси, оскільки в межах кримінальної справи № 757/870/18-к останній в якості надав суду показання як свідок обвинувачення щодо обставин, які були з`ясовані в межах справи № 991/2759/23.
Захисник покликається на те, що у цьому кримінальному провадженні, з метою забезпечення інтересів цього кримінального провадження, після допиту свідка ОСОБА_9 існує необхідність з`ясувати, які обставини в межах кримінальної справи № 991/2759/23 вже встановлені судом і мають суттєве значення для розгляду справи № 757/870/18-к, зокрема, щодо:
- обставин, які викладаються в обвинувальному акті ОСОБА_8 ;
- змісту угоди про визнання винуватості між обвинуваченим ОСОБА_9, та прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 ;
- обсягу вини обвинуваченого ОСОБА_9 ;
- майнової шкоди ПАТ " ДПЗКУ " на суму 60.560.477,82 доларів США та 45.302.164, 30 грн.;
- призначеного судом покарання.
Захисник зазначає про те, що:
- 21 вересня 2023 року сторона захисту звернулась до Вищого антикорупційного суду із заявою про надання копії вироку Вищого антикорупційного суду від 27 квітня 2023 року у справі № 991/2759/23 щодо обвинуваченого ОСОБА_9 і ознайомлення з матеріалами кримінальної справи № 991/2759/23 в частині, що стосується ОСОБА_8, на що була отримана відмова від 27 вересня 2023 року за № 03.14-14/28/2023 з посиланням на те, що ОСОБА_8 не є учасником судової справи № 991/2759/23;
- Єдиний державний реєстр судових рішень містить інформацію щодо кримінальної справи № 991/2759/23, предметом якої є кримінальні правопорушення у сфері службової та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг; прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою, а вирок у цій справі заборонений для оприлюднення згідно з п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про доступ до судових рішень», станом на цей час вирок від 27 квітня 2023 року набрав законної сили, відомості про подання апеляційної скарги відсутні.
Захисник ОСОБА_7 і обвинувачений ОСОБА_8 у судовому засіданні клопотання підтримали та просили його задовольнити.
Представник потерпілого і цивільного позивача проти задоволення клопотання заперечував.
Прокурор проти задоволення клопотання заперечував у зв`язку з посиланням на відсутність підстав для його задоволення, та повідомив, що Вищим антикорупційним судом дійсно було розглянуте кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_9, з яким прокурором була укладена угода про визнання винуватості, на підставі якої і був ухвалений обвинувальний вирок.
Представник Вищого антикорупційного суду у судове засідання не прибув, надіслав заяву про розгляд клопотання без участі його представника.
Суд, дослідив клопотання захисника та матеріали кримінального провадження, які є необхідними для вирішення зазначеного клопотання, заслухав думки учасників судового провадження, за наслідком чого дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України: «Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура».
Відповідно до вимог ч. ч. 1-2 та 6 ст. 22 КПК України: «Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків».
Відповідно до вимог ч. ч. 1-3 ст. 93 КПК України: «Збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом. Сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів. Ініціювання стороною захисту, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 цього Кодексу. Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді».
Відповідно до вимог ч. 1 та п. 5 ч. 2 ст. 131 КПК України: «Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є: тимчасовий доступ до речей і документів».
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3, ч. ч. 5 та 6 ст. 132 КПК України: «Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження . Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні. Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються».
Відповідно до вимог ч. ч. 1 і 2 ст. 159 КПК України: «Тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку). Тимчасовий доступ до електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку здійснюється шляхом зняття копії інформації, що міститься в таких електронних інформаційних системах, комп`ютерних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв`язку, без їх вилучення. Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду».
Відповідно до вимог п. п. 1-7 ч. 2 ст. 160 КПК України: «У клопотанні зазначаються: короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв`язку з яким подається клопотання; правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; речі і документи, тимчасовий доступ до яких планується отримати; підстави вважати, що речі і документи перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; значення речей і документів для встановлення обставин у кримінальному провадженні; можливість використання як доказів відомостей, що містяться в речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів, у випадку подання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю; обґрунтування необхідності вилучення речей і оригіналів або копій документів, якщо відповідне питання порушується стороною кримінального провадження».
Відповідно до вимог п. п. 1-11 ч. 1 ст. 162 КПК України: « До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать: інформація, що знаходиться у володінні засобу масової інформації або журналіста і надана їм за умови нерозголошення авторства або джерела інформації; відомості, які можуть становити лікарську таємницю; відомості, які можуть становити таємницю вчинення нотаріальних дій; конфіденційна інформація, в тому числі така, що містить комерційну таємницю; відомості, які можуть становити банківську таємницю; особисте листування особи та інші записи особистого характеру; інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв`язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо; персональні дані особи, що знаходяться у її особистому володінні або в базі персональних даних, яка знаходиться у володільця персональних даних; державна таємниця; таємниця фінансового моніторингу; відомості, що становлять професійну таємницю відповідно до Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки»».
Відповідно до вимог п. п. 1-3 ч. 5 і ч. 6 ст. 163 КПК України: «Слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи: перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв`язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні; не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю. Слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п`ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів».
Відповідно до вимог ч. ч. 1 і 2 ст. 333 КПК України: «Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом. Під час розгляду клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів суд також враховує причини, через які доступ не був здійснений під час досудового розслідування. Якщо судом під час судового провадження прийнято рішення про надання доступу до речей і документів, суд відкладає судовий розгляд на строк, достатній для здійснення такого заходу забезпечення кримінального провадження та ознайомлення учасників судового провадження з його результатами. Особа, яка під час судового провадження отримала речі і документи внаслідок здійснення тимчасового доступу до них, зобов`язана надати до них доступ у порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу».
Зі змісту зазначених норм кримінального процесуального права видно, що:
- тимчасовий доступ до речей і документів є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення його дієвості (ч. 1 ст. 131, п. 5 ч. 2 ст. 131 КПК України);
- сторона кримінального провадження, під час розгляду клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, повинна надати суду докази обставин, на які вона посилається (ч. 6 ст. 132 КПК України);
- суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження доведе наявність достатніх підстав вважати, що речі або документи: перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв`язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні; не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю (п. п. 1-3 ч. 5 ст. 163 КПК України).
Суд констатує доведення стороною захисту того, що вирок Вищого антикорупційного суду від 27 квітня 2023 року у кримінальній справі № 991/2759/23 не містить охоронюваної законом таємниці у розумінні п. п. 1-11 ч. 1 ст. 162 КПК України і перебуває у володінні Вищого антикорупційного суду .
Разом з тим суд враховує, що:
- сторона захисту не надала суду доказів на підтвердження того, що вирок Вищого антикорупційного суду від 27 квітня 2023 року у кримінальній справі № 991/2759/23 самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження має суттєве значення для встановлення важливих обставин у цьому кримінальному провадженні та, відповідно, не довела наявності встановленої п. 2 ч. 5 ст. 163 КПК України обов`язкової підстави для задоволення її клопотання і надання судом тимчасового доступу для отримання його копії;
- отримання стороною захисту копії вказаного вище вироку в порядку тимчасового доступу до речей і документів не забезпечить досягнення дієвості цього кримінального провадження.
Суд виходить з того, що наявність або відсутність фактів і обставин, які підлягають доказуванню, і мають значення для кримінального провадження, встановлюється ним на підставі доказів, тобто фактичних даних, отриманих у передбаченому нормами КПК України порядку, які містяться у процесуальних джерелах доказів, якими є показання, речові докази, документи і висновки експертів, що встановлено вимогами ч. ч. 1 і 2 ст. 84 КПК України.
Вирок у кримінальному провадженні - це судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, що передбачено вимогами ч. 1 ст. 369 КПК України. Вирок не є джерелом доказів а, відповідно, не містить фактичних даних, на підставі яких суд може встановити наявність чи відсутність фактів і обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, у розумінні ч. ч. 1 і 2 ст. 84 КПК України.
Суд вважає, що вирок Вищого антикорупційного суду від 27 квітня 2023 року у справі № 991/2759/23 щодо обвинуваченого ОСОБА_9 про тимчасовий доступ до якого просить суд сторона захисту, не має для нього преюдиціального значення, зокрема, і для вирішення питань про допустимість доказів у цьому кримінальному провадженні з огляду на вимоги ст. 90 КПК України, оскільки сторона захисту не довела, що цим судовим рішенням було встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд враховує, що отримання стороною захисту в порядку тимчасового доступу копії вказаного вироку не покладає на неї обов`язку надати його суду, і крім того, наявність його копії у матеріалах цього кримінального провадження не буде сприяти суду і не допоможе йому в оцінці доказів, у тому числі і показань свідка обвинувачення ОСОБА_9, який був допитаний в суді в порядку перехресного допиту, оскільки для прийняття рішення суд здійснює оцінку доказів за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, і жоден доказ не має для нього наперед встановленої сили, що визначено ч. ч. 1 і 2 ст. 92 КПК України, а зазначений вирок не є процесуальним джерелом доказів.
Суд, не здійснюючи оцінку наданих свідком обвинувачення ОСОБА_9 в порядку перехресного допиту показань, зважує на те, що останній виконав покладений на нього ч. 3 ст. 96 КПК України обов`язок і надав суду відповіді на всі запитання учасників судового провадження, зокрема, і сторони захисту, які були спрямовані на з`ясування достовірності його показань, у тому числі щодо його засудження за вчинення корупційних кримінальних правопорушень та обставин їх вчинення, укладання ним угоди про визнання винуватості з прокурором, набрання вироком законної сили тощо. Крім того, суд вважає, що вирок щодо ОСОБА_9 не може бути використаний стороною захисту з метою доведення недостовірності його показань як свідка, оскільки нею не було доведено, що він містить дані про засудження свідка за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність свідка.
Суд не приймає посилання сторони захисту на існування необхідності з`ясування питань, які встановлені судом у кримінальній справі № 991/2759/23, зокрема, щодо обставин, які викладаються в обвинувальному акті ОСОБА_8, змісту угоди про визнання винуватості між обвинуваченим ОСОБА_9 і прокурором, обсягу вини обвинуваченого ОСОБА_9, спричиненої ПАТ « ДПКЗУ » майнової шкоди і призначеного судом покарання, як підставу для задоволення клопотання про тимчасовий доступ, з огляду також і на те, що суд проводить судовий розгляд лише щодо особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого їй обвинувачення відповідно до обвинувального акта, що встановлено вимогами ч. 1 ст. 337 КПК України.
Суд зауважує, що нормами кримінального процесуального закону не передбачене надання судом сторонам кримінального провадження тимчасового доступу до речей і документів з метою отримання доказів на підтвердження або спростування цивільного позову у кримінальному провадженні.
Суд зазначає, що решта доводів учасників судового провадження не має суттєвого значення для розгляду зазначеного клопотання сторони захисту з огляду на практику Європейського суду з прав людини як джерело права, оскільки суд зобов`язаний обґрунтовувати своє рішення, але це не вимагає від нього детальної відповіді на кожен аргумент, а міра, до якої він має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від його характеру (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Салов проти України», «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України», «Руїс Торіха проти Іспанії»).
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні клопотання сторони захисту слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 131, 132, 159-166, 333, 369-372, 532 КПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про тимчасовий доступ до речей і документів, які перебувають у володінні Вищого антикорупційного суду - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Повний текст ухвали складений та оголошений учасникам судового провадження 08 березня 2024 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3