- Presiding judge (HACC) : Zadorozhna L.I.
Справа № 991/1939/24
Провадження № 1-кс/991/1964/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Київ скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
УСТАНОВИВ:
11.03.2024 засобами поштового зв`язку до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за його заявою від 23.02.2024.
І. Зміст скарги
23.02.2024 ОСОБА_3 направив до Національного бюро заяву про вчинення суддями Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_4 та Миколаївського апеляційного суду ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 кримінальних правопорушень за ознаками, передбаченими ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 382 КК України (Вих. № 23-02).
29.02.2024 цю заяву було отримано Національним бюро, що підтверджується поштовим трекінгом «Укрпошта» № 0503811088228.
Станом на 06.03.2024 уповноваженими особами Національного бюро будь-яких дій щодо заяви про вчинення кримінальних правопорушень вчинено не було, в порушення вимог ст. 214 КПК України відомості до ЄРДР не внесені, досудове розслідування не розпочато, що свідчить про порушення вимог КПК України.
Враховуючи викладене, просив зобов`язати уповноважених осіб Національного бюро внести до ЄРДР відомості про кримінальні правопорушення за заявою ОСОБА_3 від 23.02.2024.
ІІ. Позиція учасників судового засідання
У поданій скарзі скаржник, враховуючи принцип диспозитивності відповідно до ст. 26 КПК України, просив проводити розгляд скарги за його відсутності та представника.
12.03.2024 на електронну пошту суду надійшла заява ОСОБА_3 (Вх. 9035/24) про розгляд скарги за його відсутності та представника, вимоги скарги підтримує, просить задовольнити.
12.03.2024 від представника Національного бюро ОСОБА_8, який діє на підставі довіреності від 06.10.2023 № 62, до Вищого антикорупційного суду надійшли заперечення (Вх. 9040/24). У цих запереченнях вказано, що листом від 07.03.2024 № 112-050/6708 заявнику повідомлено, що у його заяві не встановлено достатніх об`єктивних даних, що можуть свідчити про вчинення корупційних та інших кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності детективів Національного бюро, у зв`язку з чим відсутні підстави для внесення відомостей до ЄРДР. Розгляд порушених у заяві ОСОБА_3 питань не належить до компетенції Національного бюро. У долученому до заперечень листі т.в.о керівника Управління ОСОБА_9 від 07.03.2024 за вих. № 112-050/6708 зазначено, що копію звернення скаржника ОСОБА_3 в частині інших порушених у заяві питань, які не належать до компетенції Національного бюро, направлено для розгляду до Державного бюро розслідувань. Враховуючи викладене, просив відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3 та розглянути скаргу за відсутності представника Національного бюро.
Керуючись положеннями ч. 3 ст. 306 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності скаржника та представника Національного бюро, оскільки це не є перешкодою для розгляду поданої скарги.
ІІІ. Встановлені обставини, оцінка та мотиви слідчого судді
Дослідивши зміст скарги та долучені до неї матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що подана ОСОБА_3 скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Положеннями ч. 1 ст. 24 КПК України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
На досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема, бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України).
Частиною 1 ст. 214 КПК України визначено, що слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Отже, бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР, настає після спливу 24 годин з моменту подання заяви про кримінальне правопорушення та отримання такої заяви слідчим.
За змістом п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела. При цьому, об`єктивними даними, які можуть свідчити про наявність ознак злочину є відомості, що підтверджують реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення).
Положення ст. 214 КПК України перебувають у тісному взаємозв`язку з положеннями ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому наявність фактичних даних, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, має бути критерієм внесення відповідних відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування.
Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, порядок формування та ведення якого затверджується Офісом Генерального прокурора.
Внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення (затверджене наказом Офісу Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298). Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу IІ цього Положення, до реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п. 4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК України.
Аналіз вищезазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають заяви чи повідомлення, в яких заявником порушено перед органом досудового розслідування питання про вчинення кримінального правопорушення, тобто ініційовано здійснення дій, визначених КПК України.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 30 вересня 2021 року (справа № 556/450/18, провадження № 51-4229км20) наголосив: «...слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім`ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР...».
Отже, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення на основі критеріїв зазначених вище.
Викладене дає підстави вважати, що внесенню до ЄРДР в порядку ч. 1 ст. 214 КПК України підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатньо відомостей про вчинене кримінальне правопорушення.
Отже, бездіяльність, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, може бути констатована лише у випадку, якщо відповідна заява чи повідомлення містять відомості саме про кримінальне правопорушення.
Перевіряючи наявність підстав для зобов`язання уповноважених осіб Національного бюро внести інформацію про кримінальні правопорушення до ЄРДР за заявою ОСОБА_3, слідчий суддя зазначає таке.
Із долученої до матеріалів скарги заяви від 23.02.2024 вбачається, що ОСОБА_3 просив Національне бюро внести до ЄРДР відомості про вчинені суддями Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_4 та Миколаївського апеляційного суду ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 кримінальні правопорушення за ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 та ч. 4 ст. 382 КК України. Відповідно до заяви, 15.09.2023 ОСОБА_3, який є потерпілим у кримінальному провадженні № 42021000000001466 від 14.06.2021, звернувся до слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві з клопотанням № БАА-15/09-2023 про виконання процесуальних дій. Проте, слідчий Державного бюро розслідувань у порушення вимог ч. 2 ст. 220 КПК України не повідомив заявника про результат розгляду клопотання від 15.09.2023, чим допустив бездіяльність.
02.10.2023 ОСОБА_3 звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва зі скаргою стосовно оскарження бездіяльності слідчого Державного бюро розслідувань. Проте, суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_4 ухвалою від 29.12.2023 у справі № 487/7349/21 відмовила у відкритті провадження за скаргою. Таким чином, суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_4 при ухваленні рішення про відмову у відкритті провадження у справі № 487/7349/21, зловживаючи своїми службовими повноваженнями з метою одержання неправомірної вигоди, склала офіційний документ (ухвалу від 29.12.2023) із завідомо неправдивими відомостями та умисно не виконала рішення Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України.
У заяві зазначено, що кримінальне провадження № 42021000000001466 стосується вчинення суддями Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_10 і Миколаївського апеляційного суду ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_6 кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 364 КК України. Тому скаржник вважає, що суддя ОСОБА_4 постановила ухвалу від 29.12.2023 з метою одержання неправомірної вигоди для інших суддів. Також скаржник вказав, що 12.01.2024 звернувся до Миколаївського апеляційного суду із апеляційною скаргою на ухвалу судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.12.2023 у справі № 487/7349/21, проте судді Миколаївського апеляційного суду ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 ухвалою від 30.01.2024 залишили апеляційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.
Таким чином, на переконання скаржника, судді Миколаївського апеляційного суду ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, зловживаючи своїми службовими повноваженнями з метою одержання неправомірної вигоди, склали офіційний документ (ухвалу від 30.01.2024) із завідомо неправдивими відомостями, що є ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.
Інформації, яку викладено ОСОБА_3 у поданій ним заяві про вчинення кримінальних правопорушень, не достатньо для того, щоб розпочати досудове розслідування стосовно суддів Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_4 та Миколаївського апеляційного суду ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, адже досудове розслідування розпочинається саме на підставі фактів, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, а в заяві ОСОБА_3 висловлені суб`єктивні припущення про вчинення ними протиправних дій через незгоду з ухваленими ними рішеннями у справі № 487/7349/21.
Слідчий суддя дійшов висновку про відсутність у заяві конкретних відомостей, які могли б об`єктивно свідчити про ймовірність вчинення суддями Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_4 та Миколаївського апеляційного суду ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, про які зазначає ОСОБА_3 .
Викладена у заяві інформація щодо зловживання службовими особами своїм службовим становищем не підтверджена жодними доводами та відомостями, а матеріали скарги не містять відповідного документального підтвердження подій вчинення кримінальних правопорушень. Твердження про вчинення кримінальних правопорушень є виключно суб`єктивною думкою скаржника та має характер припущення, тому не можуть свідчити про те, що існує ймовірність вчинення кримінальних правопорушень і що описані у скарзі обставини потребують перевірки засобами кримінального процесу.
Крім цього, варто зазначити, що у разі незгоди із судовим рішенням скаржник має право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення у відповідності до вимог ч. 1 ст. 14 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
На підставі викладеного, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Національного бюро, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР.
Керуючись статтями 303, 304, 306, 372, 376 КПК України, слідчий суддя -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - відмовити.
На ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення п`ятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1