- Presiding judge (HACC AC): Chorna V.V.
справа № 991/1060/24
провадження № 11-сс/991/151/24
слідчий суддя: ОСОБА_1
доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2024 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5,
за участі представника власника майна - адвоката ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 - представника власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.02.2024 р. про арешт майна, -
в с т а н о в и л а:
16.02.2024 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла вказана апеляційна скарга (т. 2 а.с. 58-64), яку того ж дня призначено до розгляду (т. 2 а.с. 66).
До початку апеляційного розгляду адвокатом ОСОБА_6 подано доповнення до апеляційної скарги (т. 2 а.с. 90-104).
1.Короткий зміст оскаржуваного рішення та апеляційної скарги.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання прокурора САП Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 та накладено арешт на мобільний телефон Mi 8 Lite, який належить ОСОБА_7 .
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали та постановлення нової, про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна. В обґрунтування апеляційної скарги та доповнень до неї зазначено, що висновки ухвали не відповідають фактичним обставина провадження. Зокрема, слідчим суддею не визначено, за яким саме критерієм за ст. 98 КПК України вилучений мобільний телефон належить до речового доказу, а наявна в матеріалах справи постанова про визнання його речовим доказом має формальний характер та зведена до цитування загальних норм КПК України. Крім того, встановлення і фіксація наявності ознак речових доказів у матеріальних об`єктів має встановлюватися під час проведення їх огляду, наслідком чого є визнання предмету речовим доказом шляхом винесення відповідної постанови. Однак, до матеріалів клопотання не долучено протокол огляду вилученого телефону, а відтак, не з`ясовано, яка саме інформація, що міститься у ньому, може мати доказове значення у цьому провадженні, що нівелює правомірність визнання вилученого телефону речовим доказом та подальше призначення судової комп`ютерно-технічної експертизи. Крім того, слідчим суддею не досліджено правомірність вилучення телефону, враховуючи, що ОСОБА_7 добровільно надав і телефон, і пароль доступу до нього, тому детектив мав можливість із залученням спеціаліста скопіювати всю необхідну інформацію. Більше того, висновок слідчого судді про наявність значного обсягу видаленої інформації не ґрунтується на досліджених доказах, оскільки ані у протоколі обшуку, ані в постанові про визнання телефону речовим доказом не зазначено про встановлення цих обставин, натомість, такі висновки ґрунтуються виключно на усних поясненнях детектива, що суперечить принципу безпосередності дослідження доказів. Посилання слідчого судді на брак часу для проведення огляду також не може бути підставою для прийняття рішення на користь слідчого органу. Більше того, такі висновки суперечать матеріалам справи, оскільки інші вилучені в ході проведення цього ж обшуку електронні пристрої були належним чином оглянуті детективом та повернуті власнику. Твердження слідчого судді про те, що результати поверхневого огляду телефону зафіксовані у протоколі обшуку, складеного за участі власника майна, який не висловив до нього жодних зауважень, не є слушними, оскільки обшук проводився за відсутності адвоката, а ОСОБА_7 не має юридичної освіти, щоб належним чином захистити свої права, в тому числі шляхом вираження зауважень до протоколу. Крім того, оскаржувана ухвала постановлена з порушенням строку, визначеного ч. 6 ст. 173 КПК України, оскільки станом на день розгляду клопотання строк накладення арешту сплинув, а відтак вилучене майно мало бути повернуто ОСОБА_7 .
2.Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні представник власника майна - адвокат ОСОБА_6 підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити з підстав, викладених у ній. Наголосила, що в матеріалах справи відсутній протокол огляду вилученого мобільного телефону. Детектив у судовому засіданні в усній формі надав пояснення про те, що вилучений телефон має важливе значення для даного провадження та на ньому міститься видалена інформація, однак документального підтвердження цьому не надав. Звернула увагу на суперечливість обґрунтування постанови про призначення експертизи, оскільки у ній вказано, що вилучений телефон має логічний захист, при цьому в протоколі обшуку зазначено, що власник повідомив пароль доступу. Також зазначила про хибність висновку слідчого судді про те, що телефон містить важливу для даної справи інформацію, в тому числі видалену.
Прокурор САП ОСОБА_8, належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з`явився. 06.03.2024 року надіслав письмові заперечення, у яких вказано, що апеляційна скарга не містить доводів, які б були підставою для скасування оскаржуваної ухвали, та просив провести апеляційний розгляд за його відсутності (т. 2 а.с. 106-112).
Особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт - ОСОБА_7, належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду не звертався. Враховуючи положення ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності вказаного учасника.
3. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.
3.1. Короткий зміст та мотиви клопотання про арешт майна.
За змістом клопотання про арешт майна, яке було предметом розгляду слідчого судді, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у провадженні № 52023000000000253 від 13.06.2023 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, зокрема за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами ПАТ «Укрнафта», яке належить до суб`єктів господарювання державної форми власності, які за можливого пособництва посадових осіб ТОВ «Інтерпайп Україна», шляхом укладання між ПАТ «Укрнафта» та ТОВ «Інтерпайп Україна» договору купівлі-продажу № 23/842-мрт від 18.05.2023 р. на поставку товару у виді труб насосно-компресорних в асортименті за очевидно завищеними цінами та оплати даного товару, вчинили розтрату грошових коштів в особливо великих розмірах.
01.02.2024 року детективами проведено обшук за місцем проживання уповноваженого представника ПАТ «Укрнафта» ОСОБА_7, в результаті якого вилучено два мобільні телефони Mi 8 Lite та Xiaomi 13, а також флеш-накопичувач.
Обґрунтовуючи у клопотанні підстави звернення до слідчого судді, прокурор послався на те, що ОСОБА_7 був обізнаний про обставини виконання фінансово-господарських угод між ПАТ «Укрнафта» та ТОВ «Інтерпайп Україна», а також особисто сприяв та контролював, в межах своїх повноважень, найшвидшому прийняттю поставленого товару. Наявно достатньо підстав вважати, що він достовірно знав про факт завищення ціни на трубну продукцію, поставлену ТОВ «Інтерпайп Україна», та усвідомлював, що маскування завищення цін під «критичну необхідність» є необґрунтованим. Отже, вилучені телефони та флеш-накопичувач мають значення для кримінального провадження, а відомості, які в них містяться, можуть бути доказами під час судового розгляду, відтак, існує необхідність проведення комп`ютерно-технічної експертизи з метою отримання фактичних даних, що відносяться до обставин вчиненого злочину.
Як на правову підставу для застосування арешту майна, прокурор у клопотанні посилається на п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
3.2. Мотиви слідчого судді.
До початку розгляду клопотання про арешт майна прокурор подав уточнення та просив накласти арешт лише на мобільний телефон Mi 8 Lite, посилаючись на те, що необхідність в накладенні арешту на мобільний телефон Xiaomi та флеш-накопичувач відпала, оскільки наявна на них інформація була оглянута та скопійована.
Вирішуючи питання, визначені у ст. 170 КПК України, слідчий суддя вказав, що вилучений у ОСОБА_7 мобільний телефон Mi 8 Lite відповідає критеріям речового доказу, а відтак, може бути використаний як доказ для встановлення обставин, які підлягають доказуванню згідно зі ст. 91 КПК України.
За твердженням слідчого судді, доводи прокурора про необхідність накладення арешту на мобільний телефон заслуговують на увагу, оскільки при попередньому огляді на телефоні виявлені відомості, які можуть мати значення для даного провадження. Результати поверхневого огляду телефону зафіксовані у протоколі обшуку, складеного за участі ОСОБА_7, який не висловив зауважень до нього. Слідчий суддя врахував також надані детективом пояснення про те, що під час подальшого огляду на телефоні було виявлено значний обсяг видаленої інформації, для повноцінного дослідження якої потрібно провести судову комп`ютерно-технічну експертизу.
Слідчий суддя визнав обґрунтованими доводи детектива про наявність об`єктивних обставин, які унеможливили здійснення повного копіювання вмісту телефону за час його перебування у розпорядженні органу досудового розслідування, навіть з урахуванням того, що ОСОБА_7 добровільно повідомив пароль для подолання системи логічного захисту, зокрема врахував пояснення про те, що технічні характеристики вилученого телефону не дозволяють здійснити повне копіювання його вмісту шляхом створення єдиного файлового образу, що значно ускладнює процес дослідження наявних на ньому даних.
Окрім того, слідчий суддя дійшов висновку, що відомості, попередньо виявлені на вилученому телефоні, можуть використовуватися як доказ факту та обставин, що встановлюються під час провадження, а відтак, телефон як матеріальний носій цих відомостей також має ознаки речового доказу. Вказаний телефон використовувався ОСОБА_7 для комунікації з ймовірними співучасниками з приводу подій, які є предметом розслідування, а тому може містити листування, фото, файли документів, які мають значення для встановлення обставин у цьому провадженні.
Слідчий суддя також зауважив, що з часу вилучення мобільного телефону до часу прийняття рішення про його арешт минув незначний проміжок часу, що об`єктивно позбавило орган досудового розслідування можливості провести повне копіювання вмісту цього пристрою та здійснити його огляд на предмет наявності видалених файлів.
4. Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника власника майна, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: правову підставу для арешту майна та обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.
За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у справах про арешт майна з метою, наведеною у п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, відповідність майна будь-якому з критеріїв речових доказів перевіряється згідно зі стандартом доведення «достатні підстави». Наведений стандарт не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.
Надаючи оцінку відповідності майна, арешт якого оскаржується, ознакам речових доказів, колегією суддів враховується зміст поняття «речові докази».
Так, згідно з ст. 98 КПК України, речові докази - це матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються у провадженні.
Згідно з ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення злочину такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням.
Тобто, прокурором має бути доведено існування сукупності обставин, які вказують на необхідність у відповідному кримінальному провадженні застосувати захід, без якого неможливо ефективно здійснювати досудове розслідування, та з огляду на мету його застосування під час його реалізації допускається втручання у права особи.
Обов`язок перевірки наявності обставин, які б свідчили про необхідність застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, покладено на слідчого суддю, який здійснює у порядку, передбаченому КПК України, судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, а також перевірку дотримання умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, під час розгляду клопотання про арешт майна на стадії досудового розслідування суд уповноважений оцінити можливість використання майна, на яке прокурор просить накласти арешт, як доказу у кримінальному провадженні.
У клопотанні прокурора підставою для накладення арешту на майно зазначено, що вилучений телефон може містити відомості, які можуть бути використані як доказ фактів чи обставин, що встановлюються у даному провадженні.
Слідчий суддя за результатами розгляду клопотання погодився з такими доводами та зазначив, що у вилученому телефоні ОСОБА_7 можуть міститися відомості щодо обставин злочину, розслідування якого здійснюється у провадженні, зокрема щодо обставин укладання ПАТ «Укрнафта», яке відноситься до суб`єктів господарювання державної форми власності, у позаконкурентний спосіб прямого договору купівлі-продажу № 23/842-мрт від 18.05.2023 р. з ТОВ «Інтерпайп Україна», яке не є виробником, на поставку товару у виді труб насосно-компресорних, згідно з яким закупівля товару визначена за очевидно завищеними цінами, які не відповідають ринковим цінам та цінам, передбаченим іншими договорами, а отже вилучений телефон є доказом кримінального правопорушення та має хоча б одну з визначених ст. 98 КПК України ознак речового доказу. Окрім того, слідчий суддя визнав обґрунтованими доводи про необхідність накладення арешту на телефон, оскільки при попередньому огляді на ньому було виявлено значний обсяг видаленої інформації, яка може мати значення для провадження.
З такими висновками колегія суддів не погоджується, оскільки при постановленні оскаржуваної ухвали слідчий суддя не надав оцінки обставинам, які мають істотне значення для вирішення питання про арешт майна.
Зокрема, 01.02.2024 року на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.01.2024 р. проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7, у ході якого останній добровільно видав два мобільні телефони Mi 8 Lite та Xiaomi 13, а також флеш-накопичувач Kingston. У ході попереднього огляду вказаних технічних пристроїв виявлено факти листування між ПАТ «Укрнафта» та ТОВ «Інтерпайп Україна» щодо виконання умов договору № 23/842-мрт від 18.05.2023 р., електронні документи у виді реєстру податкових накладних, а також контакти ОСОБА_9 (група компаній «Інтерпайп»), тому детективом прийнято рішення про вилучення вищевказаних технічних пристроїв (т. 1 а.с. 224-226).
Водночас, ОСОБА_7 під час обшуку не лише добровільно надав для огляду вищевказані пристрої, зокрема і мобільний телефон Mi 8 Lite, але і повідомив пароль доступу до нього «2010».
В цей же день постановою детектива мобільні телефони Mi 8 Lite, Xiaomi 13 та флеш-накопичувач Kingston визнано речовими доказами (т. 1 а.с. 227-228), а вже 02.02.2024 року прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна (т. 2 а.с. 2).
08.02.2024 року прокурор уточнив своє клопотання про арешт майна та просив накласти арешт лише на мобільний телефон Mi 8 Lite, оскільки наявна на вилученому мобільному телефоні Xiaomi та флеш-накопичувачі інформація оглянута та скопійована, тому необхідність в подальшому утриманні вказаного майна у органу досудового розслідування відсутня (т. 2 а.с. 10). На підтвердження вказаних обставин прокурором долучено протокол огляду від 05.02.2024 р. (т. 2 а.с. 12-18). Водночас, на підтвердження необхідності накладення арешту на вилучений у ОСОБА_7 мобільний телефон Mi 8 Lite, прокурором надано постанову детектива від 06.02.2024 р. про призначення судової комп`ютерно-технічної експертизи (т. 2 а.с. 19-20).
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку.
Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Отже, законодавством передбачено можливість тимчасового вилучення систем зв`язку і електронних носіїв інформації виключно у разі, якщо тимчасове вилучення передбачено ухвалою суду; власник обмежив доступ до інформації на відповідних носіях; майно отримано внаслідок кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення; тимчасове вилучення безпосередньо пов`язано із необхідністю вивчення фізичних властивостей телефону та з метою його експертного дослідження.
Відповідно, для вилучення відповідних носіїв інформації сторона обвинувачення під час проведення обшуку та у подальшому зобов`язана довести наявність зазначених умов, адже інакше підстави для вилучення майна відсутні.
Як встановлено з матеріалів провадження та підтверджено під час апеляційного розгляду представником власника майна, ОСОБА_7 добровільно видав детективам мобільний телефон Mi 8 Lite та повідомив пароль доступу до нього. Отже, доступ до інформації, що міститься у вилученому телефоні, власником не обмежувався. У такому випадку орган досудового розслідування має вжити відповідних процесуальних заходів, визначених КПК України, для відшукання, дослідження, фіксації та збереження відповідної інформації - зокрема, шляхом проведення огляду вилученого телефона та встановлення наявності ознак речового доказу.
Так, відповідно до ст. 237 КПК України, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд комп`ютерних даних шляхом відображення у протоколі огляду інформації, яку вони містять, у формі, придатній для сприйняття їх змісту (за допомогою електронних засобів, фотозйомки, відеозапису, зйомки та/або відеозапису екрана тощо або у паперовій формі).
Таким чином, встановлення і фіксація наявності ознак речових доказів у матеріальних об`єктів відбувається під час проведення огляду, виключно за результатами якого слідчий приймає рішення про визнання предмету речовим доказом шляхом винесення відповідної постанови.
В матеріалах провадження міститься протокол огляду від 05.02.2024 р., відповідно до якого детективами оглянуто мобільний телефон Xiaomi та флеш-накопичувач та скопійовано наявну на них інформацію, у зв`язку з чим у органу досудового розслідування відпала необхідність в утриманні вказаного майна. Натомість, протокол огляду мобільного телефону Mi 8 Lite відсутній. Жодних обґрунтувань щодо неможливості після його вилучення залучити спеціаліста та скопіювати необхідну інформацію, як це відбулося з іншими вилученими технічними пристроями, слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі не наведено, а доводи про те, що з часу вилучення телефону до прийняття рішення про його арешт минув незначний проміжок часу, що позбавило орган досудового розслідування можливості провести повне копіювання його вмісту та здійснити його огляд на предмет наявності видалених файлів, не є слушними, оскільки решту вилучених пристроїв оглянуто детективом та відповідний протокол долучено до матеріалів провадження. Більше того, посилання на брак часу для проведення тої чи іншої слідчої або процесуальної дії не може бути підставою для прийняття судового рішення на користь слідчого органу.
Колегія суддів також вважає, що слідчий суддя безпідставно врахував усні пояснення детектива про виявлення на вилученому у ОСОБА_7 мобільному телефоні значного обсягу видаленої інформації, для повноцінного дослідження якої потрібне проведення комп`ютерно-технічної експертизи, оскільки зазначені висновки не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, як того вимагає ч. 6 ст. 132 КПК України. При цьому, ані у протоколі обшуку, ані у постановах про визнання речовим доказом та призначення судової комп`ютерно-технічної експертизи не зазначено про встановлення факту видалення будь-якої інформації, а протокол огляду вилученого мобільного телефону Mi 8 Lite, як вже зазначалося вище, відсутній.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується, що слідчим суддею фактично не встановлено відповідності вилученого мобільного телефону ознакам речових доказів, а також можливості його використання як доказу у кримінальному провадженні.
Колегія суддів також зазначає, що обґрунтовуючи необхідність накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, прокурором не доведено існування причинного зв`язку між ймовірно вчиненим злочином за ч. 5 ст. 191 КК України, розслідування якого здійснюється у кримінальному провадженні № 52023000000000253, та ОСОБА_7, оскільки будь-яких об`єктивних даних, які б пов`язували останнього з вказаним кримінальним правопорушенням, або іншим чином вказували на його причетність до події злочину, клопотання прокурора не містить. Натомість, слідчий суддя на це уваги не звернув та обмежився в оскаржуваній ухвалі посиланням на те, що ОСОБА_7 працює в ПАТ «Укрнафта» та є відповідальним за виконання фінансово-господарських угод між ПАТ «Укрнафта» та ТОВ «Інтерпайп Україна». Жодних відомостей про посаду, яку він обіймає, його функціональні обов`язки та потенційну причетність до обставин, що розслідуються, слідчим суддею не наведено, а встановити їх самостійно колегія суддів не мала можливості через неявку прокурора в судове засідання. При цьому, слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі без встановлення вказаних обставин та без перевірки їх жодними доказами зазначив, що ОСОБА_7 може бути причетним до вчинення розслідуваного злочину.
Надаючи оцінку іншим доводам апеляційної скарги, колегія суддів погоджується також з тим, що призначення експертизи за відсутності необхідності подолання системи логічного захисту інформації та без попереднього огляду телефона свідчить про формальність винесення такої постанови, а також про відсутність інших беззаперечних доказів на підтвердження правомірності позиції органу досудового розслідування про необхідність накладення арешту.
У відповідності до ч. 6 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази, на які вони посилаються.
З урахуванням встановлених обставин провадження, викладених вище, колегія суддів вважає, що в розумінні ст. 132 КПК України прокурором не надано достатніх і належних доказів на підтвердження того, що вилучений мобільний телефон є доказом кримінального правопорушення та має хоча б одну з визначених ст. 98 КПК України ознак речового доказу. Відповідно, ухвала слідчого судді не містить належних та достатніх мотивів, які б свідчили про необхідність застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна щодо мобільного телефону Mi 8 Lite, вилученого у ОСОБА_10 .
Сукупність вищенаведених обставин, встановлених колегією суддів під час апеляційного розгляду, є підставою для задоволення апеляційної скарги представника власника майна та скасування оскаржуваної ухвали.
Водночас, посилання в апеляційній скарзі на порушення слідчим суддею строків розгляду клопотання, встановленого ч. 6 ст. 173 КПК України, як на підставу для відмови у задоволенні клопотання, колегія суддів відхиляє, з огляду на таке. Відповідно до ч. 6 ст. 173 КПК України, клопотання про арешт тимчасово вилученого майна розглядається слідчим суддею не пізніше сімдесяти двох годин з дня його надходження до суду. Відмова у задоволенні клопотання про арешт майна можлива лише, якщо особа, яка його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України (ч. 1 ст. 173 КПК України). Отже, такої підстави для відмови в арешті майна, як порушення слідчим суддею строку розгляду клопотання, чинним КПК України не передбачено. Більше того, сплив процесуального строку для постановлення ухвали за результатами розгляду клопотання про арешт тимчасово вилученого майна не припиняє обов`язку слідчого судді розглянути клопотання по суті, а також не тягне за собою припинення повноважень слідчого судді на прийняття відповідного рішення. Слід також відзначити, що незалежно від дотримання слідчим суддею строків розгляду клопотання, значення тимчасово вилученого майна як доказу для встановлення суттєвих обставин кримінального провадження не втрачається.
5. Висновки суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення у разі невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку, що висновки слідчого судді не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, відтак, оскаржувана ухвала не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження. За наведених обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 369-372, 404, 409, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.02.2024 р. - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 про арешт майна у кримінальному провадженні № 52023000000000253 від 13.06.2023 р. - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4