Document No. 117655552

Справа № 991/86/24

Провадження №11-сс/991/150/24

Суддя 1 інст. ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5,

прокурора ОСОБА_6,

захисника ОСОБА_7,

підозрюваний ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_9 не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 лютого 2024 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №42016110350000102 від 01 квітня 2016 року стосовно ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Київ, громадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_1,

за ч.2 ст.364 КК України,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 лютого 2024 року клопотання детектива НАБУ задоволено: обрано підозрюваному ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також постановлено, що після затримання і не пізніш як через сорок вісім годин з часу доставки ОСОБА_8 до місця кримінального провадження має бути розглянуто за його участю питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід у встановленому законом порядку. Судове рішення мотивоване тим, що повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, є обґрунтованим; орган досудового розслідування виконав вимоги ч.1 ст.278, ч.2 ст.135 КПК України; ОСОБА_10 набув статусу підозрюваного; він перебуває у міжнародному розшуку; наявні підстави проводити розгляд справи у відповідності до ч.6 ст.193 КПК України. Стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, передбачених п.п.1,4 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема: він має реальну можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. За результатом розгляду клопотання про спеціальне досудове розслідування стосовно ОСОБА_11 та ОСОБА_12 слідчим суддею Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 надано детальну, з урахуванням всіх наданих сторонами кримінального провадження доказів, оцінку перебігу строку досудового розслідування у об`єднаному кримінальному провадженні №42016110350000102 від 01 квітня 2016 року, що підтверджується копією ухвали від 14 грудня 2023 року у справі №991/10061/23, а тому повторно вказані доводи сторони захисту слідчим суддею не досліджувалися та не розглядалися.

16 січня 2024 року та 20 лютого 2024 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли апеляційна скарга та доповнення до неї захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7, в якій він просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання детектива НАБУ про застосування стосовно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вважає, що висновки слідчого судді, які викладені у судовому рішенні не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та має місце істотне порушення вимог КПК України. На думку сторони захисту, вручення повідомлення про підозру ОСОБА_8 відбувалося поза строками досудового розслідування, що підтверджується доданими до матеріалів справи доказами. Наявність вказаних обставин встановлено на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 листопада 2023 року, яка ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 20 грудня 2023 року залишена без змін. Судами було встановлено, що детектив НАБУ звернувся до Вищого антикорупційного суду з клопотанням про обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у кримінальному провадженні №42016110350000102 від 01 квітня 2016 року за епізодом, який внесено до ЄРДР - 05 березня 2019 року за №52019000000000186, який у подальшому об`єднано з матеріалами кримінального провадження №42016110350000102. Відповідно до ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 серпня 2020 року, тобто після закриття проваджень, дані про які були внесені до ЄРДР до змін у КПК України 16 березня 2018 року, строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016110350000102 продовжено 03 вересня 2020 рокуу. Будь-які інші докази, які б підтверджували факт продовження строків досудового розслідування матеріали справи не містять. Оскільки в кримінальному провадженні строк досудового розслідування, який за матеріалами справи закінчився 03 вересня 2020 року, продовжений у встановленому порядку КПК України не був, повідомлення про підозру ОСОБА_8 від 06 жовтня 2023 року складено та вручено після закінчення строку досудового розслідування. З 01 січня 2024 року почали діяти зміни до КПК України відповідно до яких були внесенні зміни щодо обрахування строків досудового розслідування. Проте, ст.58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Повідомлення про підозру ОСОБА_8 є необґрунтованим, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів щодо використання ОСОБА_8 свого службового становища, в документах відсутні його підписи, в тому числі в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували вплив ОСОБА_8 на службових осіб Укрспецекспорту щодо прийняття рішень або підписання документів. Показання свідка ОСОБА_13 сторона захисту вважає недопустимими, оскільки він є зацікавленою особою. Матеріали справи не містять доказів завдання збитків ДП «Укрспецекспорт», оскільки в дослідницькій частині вказаного висновку (аркуш 34 експертизи) зазначено про існування висновку Північного офісу Держаудитслужби від 23 березня 2021 року, відповідно до якого розмір недоотриманого прибутку (доходу) за договором комісії USE-17.3-23-D/K-16 не встановлено. ОСОБА_8, виїжджаючи за кордон, не мав жодних обмежень щодо виїзду та об`єктивно не міг знати про повномасштабне вторгнення росії.Він не переховується від органів досудового розслідування і суду та не вживає спроб, щоб перешкодити кримінальному провадженню. Так, 10 жовтня 2023 року, як тільки в засобах масової інформації з`явилася інформація щодо повідомлення НАБУ про підозру ОСОБА_8, він через свого адвоката у цей же день, звернувся до НАБУ та САП і надав інформацію щодо свого місця знаходження та проживання в Республіці Австрія (т.4 а.с.258-260), копію довідки про реєстрацію місця проживання, у тому числі, направляв клопотання про допит його в режимі відеоконференції. Неможливість прибуття ОСОБА_8 у приміщення НАБУ зумовлено тим, що разом з ним в Австрії проживає його неповнолітній син, який навчається в місцевій школі. На сьогоднішній день ОСОБА_8 зайнятий доглядом за своїм неповнолітнім сином, а тому не може його залишити одного в Республіці Австрія та прибути до Києва. Крім цього, ОСОБА_8 не має змоги прибути до України разом з неповнолітнім сином, у зв`язку з тим, що наразі тривають активні бойові дії та відбуваються регулярні ракетні обстріли. Доказами відсутності мети переховування від органу досудового розслідування та суду, свідчать його звернення 13 вересня 2023 року до Посольства України в Республіці Австрія із заявою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, де він повідомив своє місце проживання.

У судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 підтримав доводи, зазначені у своїй апеляційній скарзі. Додатково пояснив, що звернення з клопотанням до суду першої інстанції відбулося під час зупиненого провадження, що прямо заборонено ч.1 ст. 282 КПК України. Про вказаний факт він дізнався з постанови про зупинення провадження, копію якої отримав 12 березня 2024 року під час апеляційного розгляду іншої скарги у цьому провадженні.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Вважає, що рішення слідчого судді постановлено з урахуванням усіх обставин справи та у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, а тому просив залишити його без змін. Звернення до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу в порядку ч.6 ст.193 КПК України є процесуальними діями, які спрямовані на розшук підозрюваного.

У судове засідання обвинувачений ОСОБА_8 не з`явився. Відповідно до ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 грудня 2023 року стосовно ОСОБА_8 здійснюється спеціальне досудове розслідуання, а тому згідно з ст.297-5 КПК України повістка про його виклик у судове засідання надсилалася за останнім відомим місцем його проживання та публікувалася в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. Копії процесуальних документів, що підлягали врученню підозрюваному, надсилалися захисникам. Отже, ОСОБА_8 про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Захисник ОСОБА_9 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, його неяка не перешкоджає апеляційному розгляду відповідно до ч.4 ст.405 КПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів доходить таких висновків.

Положення ст.23 КПК України передбачають обов`язкову вимогу про безпосереднє дослідження доказів у суді апеляційної інстанції, у випадку якщо суд апеляційної інстанції вбачає, що доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, виглядають обґрунтованими та потребують перевірки. Таку перевірку апеляційний суд здійснює шляхом повторного дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, із дотриманням вимог ст.404 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Свідченням справедливого судочинства, на думку Європейського суду з прав людини, є дотримання національними судами вимоги щодо вмотивованості судових рішень. Ця вимога стосується рівною мірою усіх видів українського судочинства, в тому числі і кримінального процесу.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації»зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, суд зобов`язаний мотивувати ухвалене судове рішення, обґрунтувати свої висновки у кримінальному провадженні, аргументувати свою позицію та переконливо довести, чому одні докази покладені в його основу, а інші відкинуті або не враховані.

Разом з тим, слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі не навів мотивів та не дослідив докази, на підставі яких він дійшов висновку, що строк досудового розслідування, у кримінальному провадженні №42016110350000102 від 01 квітня 2016 року, станом на момент розгляду скарги, не завершений. А тому, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги сторони захисту щодо невмотиваності судового рішення у цій частині, так як відповідно до норм чинного КПК України суд (слідчий суддя) зобов`язані надавати оцінку доводам, які викладені у скарзі, незалежно від того, чи були аналогічні доводи предметом розгляду в іншій справі, оскільки право особи на звернення до суду, за виключенням наявності ознак зловживання учасниками своїми правами (відводи), є необмеженим. Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відмова суду у дослідженні обставин, на які учасник судового процесу посилається, як на підставу звернення до суду, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі ст.64 Конституції України не може бути обмежене.

Відповідно до ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст.177 КПК України, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

КПК України є систематизованим зведенням кримінальних процесуальних норм, які регулюють порядок досудового розслідування та судового провадження. У випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади такого провадження, визначені положеннями ч.1 ст.7 КПК України (ч.6 ст.9 КПК України).

Згідно зі ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ч.4 ст.176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора.

Тобто застосування заходів забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування можливо лише в межах строку досудового розслідування.

Так, згідно з п.5 ч.1 ст.3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.

Відповідно до ст.283 КПК України особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження.

Прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій:

1) закрити кримінальне провадження;

2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;

3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до ЄРДР.

Відповідно до ч.1 ст.5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями КПК України, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Відповідно до ст.219 КПК України (у редакції, яка діяла станом на 05 березня 2019 року- дату внесення даних до ЄРДР за цим епізодом) строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становив:

1) шість місяців - у кримінальному провадженні щодо кримінального проступку;

2) дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо злочину невеликої або середньої тяжкості;

3) вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Досудове розслідування повинно бути закінчено:

1) протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;

2) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

2. Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 КПК України. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати:

1) двох місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;

2) шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості;

3) дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

З відомостей, які містяться в ЄРДР, витяг долучено до матеріалів справи вбачається, що 01 квітня 2016 року внесено відомості до ЄРДР у кримінальному провадженні №42016110350000102 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України, щодо можливого привласнення чужого майна посадовими особами ТОВ «Оптимумспецдеталь» (ЄДРПОУ 38320170) в особі директора ОСОБА_14 та ТОВ «Фірма «Ренал» (ЄДРПОУ 19133293) в особі директора ОСОБА_15, яке було їм ввірено чи перебувало у їх віддані (кримінальне провадження в цій частині закрито 31 липня 2019 року на підставі п.1 ч.1 ст.284 КПК України - за відсутністю події злочину).

25 квітня 2016 року внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України, щодо привласнення чужого майна невстановленими особами ТОВ «Промомаркетгруп» (ЄДРПОУ 39276264) протягом 2015 року, яке було їм ввірено чи перебувало у їх віданні (кримінальне провадження в цій частині закрито 31 липня 2019 року на підставі п.1 ч.1 ст.284 КПК України- за відсутністю події злочину).

23 лютого 2017 року внесено відомості до ЄРДР у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.209КК України, щодо шахрайських дій за попередньою змовою ОСОБА_16, ОСОБА_17, внаслідок яких вони заволоділи грошовими коштами, які належали ОСОБА_18 та легалізували їх частину шляхом придбання автомобіля (кримінальне провадження закрито 31 липня 2019 року на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України).

13 квітня 2017 року внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27 ч.3 ст.28 ч.3 ст.358 КК України, щодо підроблення офіційного документу, який видається підприємством з метою використання його іншою особою, згідно з показанями колишнього засновника та директора ТОВ «Оптимумспецдеталь» (ЄДРПОУ 38320170) ОСОБА_14 (кримінальне провадження в цій частині закрито 31 липня 2019 року на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України).

Тобто 31 липня 2019 року усі кримінальні провадження, які були внесені до ЄРДР до внесення змін щодо обрахування строку досудового розслідування, органом досудового розслідування були закриті.

26 лютого 2019 року внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, щодо факту заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовими особами ДК «Укроборонпром» своїм службовим становищем у змові з іншими особами, в тому числі з представниками підприємств-постачальників, під час постачання до державних підприємств запчастин та комплектуючих для військової техніки за завищеними цінами у період 2016-2017 років на загальну суму понад 250 млн грн (повідомлення зареєстроване як повідомлення із засобів масової інформації).

26 лютого 2019 року внесені відомості до ЄРДР у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, за фактом, що організована група у складі ОСОБА_13, ОСОБА_17, ОСОБА_19, яким підконтрольні ТОВ «Оптимумспецдеталь», ТОВ «Фірма «Ренал», із залученням посадових осіб Міністерства оборони України, ДК «Укроборонпром», ДП «Житомирський бронетанковий завод», ДП «Львівський бронетанковий завод», ДП «Харківський бронетанковий завод», ДП «Київський бронетанковий завод», ДП «Миколаївський бронетанковий завод», ДП «Ізюмський приладобудівний завод», ПАТ «Завод «Кузня на Рибальському» заволоділи грошовими коштами державного бюджету та державних підприємств у період з 2015 року до 2018 року орієнтовно у розмірі 250 млн грн., тобто в особливо великих розмірах, під час виконання договорів про постачання бронетанкового озброєння та техніки на вищезазначені підприємства.

05 березня 2019 року на підставі повідомлення в засобах масової інформації внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, зокрема, що група, діючи за попередньою змовою зі службовими особами ДК «Укрспецекспорт», у період з 2016-2017 років вчинили умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для третіх осіб, використання службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки.

31 жовтня 2019 року внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.384 КК України зокрема, що в ході досудового розслідування №42016110350000102 отримано відомості, що можуть свідчити про надання завідомо неправдивого висновку експерта.

26 жовтня 2023 року внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.209КК України, щодо набуття ТОВ «АН сервіс» майна, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом - оплати за договором у сумі 14 377 249,99 грн, володіння цими коштами шляхом утримання їх на банківському рахунку та розпорядження цим майном - придбанням іноземної валюти за рахунок цих коштів на загальну суму 11 352 644,05 грн та переказ їх на банківський рахунок компанії «Asia Capital Overseas Limited».

15 березня 2019 року прокурор виніс постанову про об`єднання матеріалів досудових розслідувань кримінальних проваджень №42019000000000438 з №52019000000000186 в одне, присвоївши об`єднаному провадженню №42019000000000438, досудове розслідування доручено детективам НАБУ.

08 листопада 2019 року Генеральним прокурором доручено здійснення досудового розслідування НАБУ у кримінальному провадженні №42016110350000102, яке перебувало у провадженні Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України. Постанова мотивована тим, що предметом досудового розслідування є одні й ті ж фактичні обставини, як і у кримінальному провадженні №42019000000000438, а також з метою забезпечення ефективності розслідувань кримінальних правопорушень у цих провадженнях .

17 січня 2020 року прокурор виніс постанову про об`єднання матеріалів досудових розслідувань кримінальних проваджень №42019000000000438 з №42016060360000121 в одне, присвоївши об`єднаному провадженню №42016060360000121.

10 березня 2020 року прокурор виніс постанову про об`єднання матеріалів досудових розслідувань кримінальних проваджень №42016110350000102 з №42016060360000121 в одне, присвоївши об`єднаному провадженню №42016110350000102. Тобто станом на 10 березня 2020 року у кримінальному провадженні №42016110350000102 не розслідувалось органом досудового розслідування жодного кримінального правопорушення, внесеного до ЄРДР до 16 березня 2018 року.

06 жовтня 2023 року ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №42016110350000102 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

Зі змісту матеріалів справи вбачається, що детектив НАБУ звернувся до Вищого антикорупційного суду з клопотанням у кримінальному провадженні №42016110350000102 від 01 квітня 2016 року за епізодом, який внесено до ЄРДР - 05 березня 2019 року за №52019000000000186, та який у подальшому постановами прокурора від 15 березня 2019 року, 17 січня 2020 року, 10 березня 2020 року об`єднано з іншими матеріалами кримінальних проваджень та їм присвоєно №42016110350000102.

01 січня 2024 року, тобто станом на момент розгляду слідчим суддею справи, набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури», відповідно до якого ч.1 ст.219 КПК України викладено у новій редакції, та визначено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження та виключено ч.8 ст.615 КПК України, згідно з якою була наявна прив`язка обрахування строку досудового розслідування до вручення підозри у кримінальному провадженні.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.219 КПК України з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Пунктом 20-8 розділу XI «Перехідні положення» визначено, що положення ч.1 ст.219 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури» застосовуються до всіх кримінальних проваджень, досудове розслідування або судовий розгляд яких не завершено до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури».

Тобто нові правила обчислення строку застосовуються до всіх кримінальних проваджень, де досудове розслідування чи судовий розгляд не завершено до 01 січня 2024 року.

Зміни до кримінального процесуального законодавства України можуть вноситися виключно законами про внесення змін до КПК України та/або до законодавства про кримінальну відповідальність, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч.3 ст.1 КПК України).

Відтак вимоги Закону України №3509-IX від 08 грудня 2023 року є складовою кримінального процесуального законодавства України, які слід застосувати з тією особливістю, які прямо ним визначені.

На думку колегії суддів, слідчий суддя належим чином не перевірив чи завершилися строки досудового розслідування, оскільки матеріали справи не містять доказів чи продовжувалися строки досудового розглядування, з врахуванням того, що на момент розгляду слідчим суддею справи, згідно з ч.3 ст.219 КПК України строк досудового розслідування мав закінчитися 06 грудня 2023 року.

Під час апеляційного розгляду справи, прокурор надав постанову про продовження строку досудового розслідуванння від 29 листопада 2023 року, постанову про зупинення досудового розслідування від 01 грудня 2023 року, постанову про відновлення досудового розслідування від 13 лютого 2024 року та копію доручення у порядку ст.290 КПК України.

Таким чином, оскільки станом на 01 січня 2024 року досудове розслідування кримінального провадження не завершено, а тому з врахуванням вимог КПК України в редакції Закону №3509-IX від 08 грудня 2023 року, змісту постанови Верховного Суду від 13 грудня 2023 року у справі №169/867/21 та доказів, що містяться у матеріалах справи, повідомлення про підозру ОСОБА_8 вручено у межах строку досудового розслідування.

Доводи сторони захисту щодо недопустимості застосування Закону №3509-IX від 08 грудня 2023 року є необґрунтованими, оскільки зміни до кримінального процесуального законодавства України є обов`язковими для виконання, а тому має застосоватися той закон, який був прийнятий пізніше та з урахуванням ст.5 КПК України діє на момент прийняття процесуального рішення. Станом на момент розгляду слідчим суддею справи, пункт 20-8 розділу XI «Перехідні положення» КПК України діє та не визнаний за рішенням Конституційного Суду України неконституційним, а тому підстави для його не застосування відсутні.

Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

З поняття «обґрунтована підозра», яке міститься у п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», вбачається, що обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Дії підозрюваного ОСОБА_8 кваліфіковано за ч.2 ст.364 КК України. З ухвали слідчого судді від 14 лютого 2024 року вбачається, що слідчий суддя дослідив клопотання та матеріали, які його обґрунтовують, та всупереч доводів сторони захисту встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів.

Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді та вважає, що доводи сторони захисту про відсутність у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого злочину та наявності складу злочину є необґрунтованими, оскільки наявність вказаних обставин підтверджена доданими до клопотання матеріалами досудового розслідування, зокрема показаннями свідка ОСОБА_13, які на час розгляду клопотання стороною захисту іншими доказами не спростовані, а також висновками експертиз та іншими письмовими доказами. Зазначені докази, як кожний окремо, так і в цілому повністю доводять наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого йому злочину. Посилання сторони захисту на недоведеність заподіяння шкоди є безпідставним та спростовуються висновком експертів за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи №14038/14039/22-71 від 26 серпня 2022 року. Вказаний висновок відповідає вимогам ст.102 КПК України, а посилання щодо його недопустимості не грунтуються на вимогах закону. За змістом п.15 ч.1 ст.7, ч.1-3 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, встановленими КПК України, і вони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав. Натомість суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків. Разом з тим, стороною захисту не було надано доказів спростування висновку експерта, наданого стороною обвинувачення, а тому доводи апеляційної скарги, що у кримінальному провадженні відсутні збитки, є необґрунтованими. Крім того, сторона захисту, заперечуючи наявність обґрунтованої підозри, зазначає про збирання доказів, поза межами строку досудового розслідування, тобто фактично про їх про недопустимість. При цьому, колегія суддів зауважує, що органом досудового розслідування не надано суду всі матеріали досудового розслідуваннядля встановлення однозначного висновку про отримання цих доказів поза межами строку досудового розслідування та для визнання їх недопустимими. Крім того, призначення і проведення експертизи можливе повторно як самим органом досудового розслідування, так і судом при розгляді справи по суті як і повторний допит свідків.

Відповідно до ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст.177 КПК України, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук.

Згідно з ч.1 ст.281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов`язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження.

Відповідно до ч.2 ст.281 КПК України про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

З протоколу огляду від 06 жовтня 2023 року вбачається, що 14 лютого 2022 року ОСОБА_8 виїхав за межі України та не повертався (т.4 а.с.222).

ОСОБА_8 викликався до органу досудового розслідування для допиту як підозрюваного на 16 жовтня 2023 року, 18 жовтня 2023 року, 20 жовтня 2023 року, шляхом надіслання повісток на адресу за його місцем проживання в Україні, за місцем роботи, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання. Також, повістки про виклик для допиту як підозрюваного додатково опубліковувалися на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, та у газеті «Урядовий кур`єр», що підтверджується матеріалами справи.

10 жовтня 2023 року на адресу НАБУ захисником ОСОБА_7 подано клопотання, у якому повідомлено, що ОСОБА_8 перебуває в Республіці Австрія за адресою: АДРЕСА_2 (т. 4 а.с.258-260).

Кримінальний процесуальний кодекс України жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою доведеністю перебування особи у міжнародному розшуку, але визначає необхідність оголошення такого розшуку, що в даному випадку і було здійснено детективом НАБУ шляхом винесення постанови від 31 жовтня 2023 року про оголошення підозрюваного ОСОБА_8 в міжнародний розшук.

Відповідно до Розділу IV Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої Наказом №613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17 серпня 2020 року, етап здійснення відповідного запиту до Інтерполу передує оголошення в установленому законодавством порядку особи в розшук правоохоронними органами України, а документом, який додається до запиту є завірена копія постанови про оголошення розшуку особи (постанови про зупинення досудового розслідування). Тобто вже на момент звернення із запитом до Інтерполу особа вже має бути оголошеною у міжнародний розшук.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про доведеність факту, що ОСОБА_8 оголошений у міжнародний розшук у відповідності до КПК України. Прийняття органом досудового розслідування постанови про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук є достатнім підтвердженням факту оголошення особи в міжнародний розшук у розумінні вимог ст.281 та ч.6 ст.193 КПК України.

Враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 (ч.2 ст.364 КК України), який є тяжким злочином, відповідальність за вчинення якого передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; його зв`язки, які він набув під час зайняття посади; обставини вчинення злочину, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризиків, зазначених у п.п.1,4 ч.1 ст.177 КПК України, та наявністю підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Колегія суддів не погоджується з доводами сторони захисту про відстуність ризиків за відсутності доказів їх вчинення, оскільки чинний КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, передбчені ст.177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Посилання сторони захисту на відсутність ризику переховування ОСОБА_8 від органу досудового розслідування та суду, колегія суддів визнає необґрунтованими, з огляду на його процесуальну поведінку, яка свідчить про ухилення від кримінальної відповідальності з врахуваням позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2015 року у справі №5-1кс15. Збройна агресія росії проти України та постійні обстріли не можуть бути підставою для не здійснення досудового розслідування, а тому, на думку колегії суддів, підозрюваний ОСОБА_8 умисно виїхав за межі України та не повертається, оскільки розуміє, що причиною відмови Україні в екстрадиції, зокрема у справах про корупційні правопорушення, є воєнний стан та пов`язані з ним безпекові аспекти. Наявність на утриманні у підозрюваного неповнолітнього сина та обстріли в Україні не свідчать про відсутність ризику переховування від органу досудового розслідування та суду. З протоколу огляду від 06 жовтня 2022 року вбачається, що підозрюваний виїхав за межі України з ОСОБА_20, яка є матір`ю неповнолітнього сина підозрюваного, яка відповідно має виконувати свої батьківські обов`язки.

Щодо подання клопотання під час зупинення досудового розслідування, то колегія суддів погоджується з доводами прокурора, що звернення до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у порядку ч.6 ст.193 КПК України є процесуальними діями, які спрямовані на розшук підозрюваного для доставки його в суд з метою розгляду клопотання про застосування такого запобіжного заходу щодо осіб, які перебувають, у тому числі, в міжнародному розшуку. Без наявності рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою розшук підозрюваного в інших країнах та їх видача Україні є неможливою відповідно до Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої Наказом №613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17 серпня 2020 року. Про оцінку таких процесуальних дій саме діями, які спрямовані на розшук підозрюваного свідчить постанова Верховного Суду від 22 серпня 2023 року у справі № 708/765/18.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом оцінки слідчого судді, з якими погоджується і суд апеляційної інстанції.

Згідно з ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити ухвалу без змін;

2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Незважаючи на те, що слідчий суддя немотивував належним чином судове рішення щодо перебігу строку досудового розслідування, на думку колегії суддів, наявність цих обставин не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення з формальних підстав. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції»).

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 слід залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді - без змін.

Керуючись ст.131, 132, 176, 177, 193, 194, 370, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 лютого 2024 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4