Search

Document No. 117722296

  • Date of the hearing: 19/03/2024
  • Date of the decision: 19/03/2024
  • Case №: 991/1637/24
  • Proceeding №: 42022100000000622
  • Instance: HACC
  • Judicial form: Criminal
  • Presiding judge (HACC): Fedorov O.V.

Справа № 991/1637/24

Провадження 1-кс/991/1662/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

13 березня 2024 року м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2,

прокурора ОСОБА_3,

представника власника майна адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022100000000622 від 08.12.2022,

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2024 року вказане клопотання надійшло до Вищого антикорупційного суду і на підставі протоколу повторного автоматичного визначення слідчого судді від 07.03.2024 було передано на розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .

1.Зміст поданого клопотання

В обґрунтування клопотання зазначено, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України за процесуального керівництва Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022100000000622 від 08.12.2022 за підозрою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 114-1 КК України та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 425 КК України.

Так, за версією слідства, у ОСОБА_6, який перебував на посаді заступника Міністра оборони України, за попередньою змовою з тимчасово виконуючим обов`язки директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України ОСОБА_5, не пізніше 09.09.2022, виник злочинний задум із використанням свого службового становища та пов`язаних з цим можливостей та із залученням, у тому числі підпорядкованих їм інших осіб, розтратити бюджетні кошти, виділені на потреби оборони України на користь компанії-нерезидента, шляхом проведення закупівлі у неї військової форми одягу неналежної якості.

За твердженням прокурора, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 доручив своїм підлеглим розробити договори поставки військової форми одягу, а саме курток вітровологозахисних зимових та штанів вітровологозахисних зимових, без зазначення в умовах договорів відомостей щодо вимог обов`язкової відповідності поставленого товару затвердженим Міністерством оборони України технічним умовам ТУ 14.1-134-00034022-2016 та ТУ 14.1-135-00034022-2016, а шляхом встановлення вимоги щодо відповідності товару попередньо затвердженим структурними підрозділами Міністерства оборони України зразкам, перевірка яких на виконання доручення ОСОБА_6 від 28.06.2022 проводилась останніми за зовнішнім виглядом без дослідження показників якості вказаного речового майна у випробувальних лабораторіях, а також без затвердження наданого виробником технічного опису до товару компетентними структурними підрозділами Міністерства оборони України. Прокурор зазначає, що здійснення заходів з контролю якості поставленого майна посадовими особами Міністерства оборони України у такий спосіб дозволяло прийняти дане речове майно на облік Збройних Сил України (далі ЗС України) та унеможливлювало проведення претензійної роботи в частині якості даного товару.

Також встановлено, що 09.09.2022 ОСОБА_5 на підставі довіреності № 220/302/д від 29.12.2021, особисто підписав від імені Міністерства оборони України з компанією «VECTOR AVIA HAVA ARAЗLARY MAKЭNE SANAYЭ VE TЭCARET LЭMЭTED ЮЭRKETЭ» договір № VV2022-M1708 від 09.09.2022 на поставку штанів вітровологозахисних зимових у кількості 30 000 шт. та курток вітровологозахисних зимових у кількості 30 000 шт., договір № VV2022-M1808 від 09.09.2022 на поставку штанів вітровологозахисних зимових у кількості 50 000 шт. та курток вітровологозахисних зимових у кількості 50 000 шт., договір № VV2022-M1908 від 09.09.2022, на поставку штанів вітровологозахисних зимових у кількості 100 000 шт. та курток вітровологозахисних зимових у кількості 100 000 шт. та технічні описи товару до них.

Прокурор вказує, що на виконання вищевказаних договорів Міністерством оборони України 14.10.2022 на рахунок компанії «VECTOR AVIA HAVA ARAЗLARY MAKЭNE SANAYЭ VE TЭCARET LЭMЭTED ЮЭRKETЭ» в якості 100% попередньої оплати перераховані грошові кошти в сумі 4 449 990,00 доларів США, 7 449 990,00 доларів США та 14 899 990,00 доларів США, відповідно, у загальній сумі 26 799 970,00 доларів США, що становить 945 258 853, 86 грн.

Водночас, прокурор звертає увагу, що відповідно до висновків комплексних судових експертиз матеріалів, речовин та виробів, товарознавчої та економічної експертизи № 5679/23-34/5906/23-34/5907/23-53/5708/23-72/6809-6821/23-34/6822-6835/23-53/6836/23-72 від 08.03.2023, № 16887/23-53/16888/23-71/17126/23-34 від 18.08.2023 та № 23254/23-34/23255/23-53/26315/23-34 від 27.10.2023 надані компанією «VECTOR AVIA HAVA ARAЗLARY MAKЭNE SANAYЭ VE TЭCARET LЭMЭTED ЮЭRKETЭ» для погодження Міністерству оборони України зразки курток вітровологозахисних зимових та штанів вітровологозахисних зимових, а також поставлені вказаною компанією за договорами № VV2022-M1708 від 09.09.2022, № VV2022-M1708 від 09.09.2022, № VV2022-M1908 від 09.09.2022 куртки вітровологозахисні зимові та штани вітровологозахисні зимові не відповідають вимогам наданого постачальником технічного опису та вимогам затверджених Міністерством оборони України технічних умов, не можуть використовуватись за своїм цільовим призначенням, а також визначено розмір втрачених активів при поставці товарно-матеріальних цінностей за вказаними договорами, що складає 945 258 853,86 грн.

Таким чином, за твердженням прокурора, ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_5 та іншими невстановленими на цей час особами, шляхом зловживання своїм службовим становищем, здійснили розтрату державних коштів в особливо великому розмірі, забезпечивши їх перерахування Міністерством оборони України на рахунок компанії «VECTOR AVIA HAVA ARAЗLARY MAKЭNE SANAYЭ VE TЭCARET LЭMЭTED ЮЭRKETЭ» для здійснення закупівель військової форми одягу за договорами № VV2022-M1708, № VV2022-M1808, № VV2022-M1908 та додатковими угодами до них на загальну суму 945 258 853,86 грн., що є особливо великим розміром.

Крім цього, прокурор зазначає, що надходження у період з 23.10.2022 по 28.03.2023 до речового складу військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) та подальше використання військовослужбовцями підрозділів ЗС України поставленої компанією «VECTOR AVIA HAVA ARAЗLARY MAKЭNE SANAYЭ VE TЭCARET LЭMЭTED ЮЭRKETЭ» військової форми вказаними договорами спричинило зниження боєздатності підрозділів ЗС України, оскільки від наявності y військовослужбовців ЗС України зазначеної вище військової форми, яка не відповідає затвердженим нормативним документам, залежить якість та можливість виконання ними бойових завдань.

В ході досудового розслідування встановлено, що інтереси компанії-постачальника «VECTOR AVIA HAVA ARAЗLARY MAKЭNE SANAYЭ VE TЭCARET LЭMЭTED ЮЭRKETЭ» на території України представляв ОСОБА_7 . До того ж прокурор зазнає, що ОСОБА_7 також був присутній під час перевірки поставленого на виконання умов договорів товару, про що свідчить підпис останнього в актах приймального контролю товару за якістю, складеного працівниками Центрального управління контролю якості. У зв`язку з цим з метою виявлення відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення 27.02.2024 був проведений обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_7, а саме у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_2, в ході якого виявлено та вилучено:

1) рукописні записи щодо обстеження ОСОБА_7 у лікаря невропатолога, хірурга, сімейного лікаря, на 4 арк.;

2) індивідуальну програму реабілітації інваліду № 60072 від 09.02.2023, складену на ім`я ОСОБА_7, на 1 арк.;

3) індивідуальну програму реабілітації інваліду № 1149 від 09.12.2021, на ім`я ОСОБА_7, на 1 арк.;

4) страхове свідоцтво № 204-457-968 69 від 27.12.2018 на ім`я

ОСОБА_7, складене російською мовою, 1 шт.;

5) свідоцтво про постановку на облік фізичної особи в податковому органі рф, на ім`я ОСОБА_7, складена російською мовою, на 1 арк.;

6) довідку про доходи і суми податків фізичної особи за 2020 рік від 17.08.2021 на ім`я ОСОБА_7, складена російською мовою, на 1 арк.;

7) довідку про доходи і суми податків фізичної особи в рф за 2021 рік від 06.08.2021 на ім`я ОСОБА_7, на 1 арк.;

8) довідку про доходи і суми податків фізичної особи в рф за 2021 рік від 06.08.2021 на ім`я ОСОБА_7, складена російською мовою, на 1 арк.;

9) телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy A10» чорного кольору з IMEI 1: НОМЕР_2, IMEI 2: НОМЕР_3 ;

10) банківську карту «Сбербанк» рф № НОМЕР_4, дійсна до 07/24.

Прокурор зазначає, що вилучені речі та документи відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, а тому 28.02.2024 постановою слідчого визнані речовими доказами.

На думку прокурора, у разі повернення зазначених речей та документів існує загроза їх знищення, тому, посилаючись на положення п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, він просить накласти арешт на вилучене майно з метою забезпечення збереження речових доказів. При цьому, за його твердженням, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження у ході досудового розслідування не встановлено.

2.Позиція сторін у судовому засіданні

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовільнити.

Представник власника майна адвокат ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання, зазначивши, що вилучені речі та документи не відповідають ознакам речового доказу у відповідності до ст. 98 КПК України, оскільки не мають жодного відношення до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні № 42022100000000622 від 08.12.2022.

Також, на думку адвоката, це кримінальне провадження не підсудне Вищому антикорупційному суду, а тому у слідчого судді не має повноважень на розгляд заявленого прокурором клопотання про арешт майна. Так, за твердженням адвоката, положеннями ч. 5 ст. 216 КПК України передбачено, що до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду віднесені справи, підслідність яких визначена за детективами Національного антикорупційного бюро України, і навпаки кримінальні справи, які підслідні іншим органам не відносяться до юрисдикції Вищого антикорупційного суду.

3.Мотиви та оцінка слідчого судді

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Загальні вимоги щодо порядку застосування будь-яких заходів забезпечення визначені статтями 131 та 132 КПК України.

Стаття 170 КПК встановлює, що арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом кримінального правопорушення.

При цьому, згідно з абз. 1 ч. 3 ст. 171 КПК України для збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно може бути речовим доказом.

Водночас, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст. 170 КПК України. До таких ризиків відноситься можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.

Також положеннями ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.

До того ж, за змістом ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.

Отже, з аналізу зазначених норм КПК України, при вирішення питання про арешт майна слідчий суддя має встановити:

1) існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину такої тяжкості, що дозволяє застосування арешту майна;

2) таке майно, відноситься до виду майна, на яке можна накладати арешт та перебуває у власності осіб, щодо майна яких його дозволено накладати арешт;

3) таке майно відповідає ознакам речовим доказом;

4) за допомогою арешту можливо досягнути завдань, для виконання яких прокурор звертається із клопотанням;

5) наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються, будуть розумними та співрозмірними із завданнями цього кримінального провадження

З урахуванням вказаного, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення сторін, слідчий суддя, встановлюючи наявність зазначених вище обставин, приходить до таких висновків.

3.1.Щодо підсудності кримінального провадження Вищому антикорупційному суду

Відповідно до положень ч. 2 ст. 132 КПК України клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається:(1) до місцевогосуду, в межахтериторіальної юрисдикціїякого знаходитьсяорган досудовогорозслідування,якщо іншене передбаченопунктом 2цієї частини;(2)у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду.

Як вбачається з поданого прокурором клопотання Головним слідчим управлінням Служби безпеки України за процесуального керівництва Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022100000000622 від 08.12.2022 за підозрою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 114-1 КК України та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 201-2, ч. 4 ст. 425 КК України.

Постановою начальника другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу генерального прокурора ОСОБА_8 від 19.06.2023 підслідність кримінального провадження № 42022100000000622 від 08.12.2022 визначена за детективами Національного антикорупційного бюро України.

Водночас, 27.06.2023 постановою заступника Генерального прокурора керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_9 вказану постанову про визначення підслідності скасовано з мотивів того, що досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ст. 114-1 КК України, розпочато раніше та не підслідне детективам Національного антикорупційного бюро України, однак обставини цього правопорушення, разом із фактом скоєння ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України пов`язані між собою, а їх виділення може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду в цілому. У зв`язку із цим підслідність вказаних кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні № 42022100000000622 від 08.12.2022 визначена за слідчими Головного слідчого управління Служби безпеки України.

В подальшому, постановою Генерального прокурора ОСОБА_10 від липня 2023 вирішено спір про підслідність у кримінальному провадженні № 42022100000000622 від 08.12.2022 та доручено здійснення досудового розслідування Головному слідчому управлінню Служби безпеки України.

На думку адвоката, факт визначення підслідності за Головним слідчим управлінням Служби безпеки України свідчить, що це кримінальне провадження не підсудне Вищому антикорупційному суду. Водночас, слідчий суддя вважає таке твердження адвоката помилковим, оскільки з аналізу долучених до клопотання матеріалів вбачається наявність умов, які визначають предметну підсудність цього кримінального провадження за Вищим антикорупційним судом.

Так, за змістом ч. 2 ст. 33-1 КПК України, слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду.

Належність кримінального правопорушення до підсудності Вищого антикорупційного суду визначається сукупністю вимог до його предметної підсудності, встановлених ч. 1 ст. 33-1КПК України, а саме: належністю кримінального правопорушення до переліку корупційних злочинів, зазначених у примітці дост. 45 КК Українита/або кримінальних правопорушень, передбачених статтями 206-2, 209, 211, 366-1 КК України, та обов`язковою наявністю хоча б однієї з умов, передбачених п. 1-3 ч. 5ст. 216 КПК України.

У примітці до ст. 45 КК України зазначено, що корупційними злочинами вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354,364,364-1, 365-2, 368, 369-2 КК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 216 КПК УкраїнидетективиНаціонального антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбаченихстаттями, зокрема 191 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права)Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з таких умов, зокрема (1) злочин вчинений конкретним суб`єктом, вказаним в переліку п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України; (2) розмір предмета злочину або завданої ним шкоди в п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення злочину (якщо злочин вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків).

При цьому для віднесення кримінального провадження до підсудності Вищого антикорупційного суду, з огляду на зміст абз. 11 п. 20-2 розділу XI «Перехідні положення» КПК України, достатньо, щоб дії чи бездіяльність особи були кваліфіковані хоча б за однією із вищевказаних норм закону про кримінальну відповідальність, навіть якщо інші її дії або бездіяльність, яких стосується відповідне кримінальне провадження, чи їх частина, кваліфіковані за іншими нормами КК України, котрі КПК України окремо не виділяє як такі, що підсудні Вищому антикорупційному суду.

Як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 підозрюються, зокрема у тому, що вони перебуваючи на посаді заступника Міністера оборони України та тимчасово виконуючого обов`язки директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України відповідно, зловживаючи своїм службовим становищем здійснили розтрату бюджетних коштів в особливо великому розмірі, чим Міністерству оборони України спричинено збитки на суму 945 258 853, 86 грн, що кваліфіковано за ч. 5 ст. 191 КК України та відповідає вимогам п. 1-2 ч. 5 ст. 216 КПК України.

Отже, за наведених обставин, слідчий суддя доходить висновку, що клопотанняналежить допідсудності Вищого антикорупційного суду.

3.2.Існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення відповідного ступеня тяжкості

З матеріалів клопотання вбачається, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється, зокрема за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 114-1 КК України, за фактами розтрати бюджетних коштів, виділених на потреби оборони України, в особливо великому розмірі шляхом закупівлі військової форми неналежної якості та перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, що призвело до тяжких наслідків.

Так, за змістом клопотання та долучених до нього матеріалів, механізм злочину полягав тому, що службові особи Міністерства оборони України створили умови, які уможливили укладати договори на постачання предметів речового майна після погодження зразків такого майна за зовнішнім виглядом, без дослідження показників якості вказаного речового майна у випробувальних лабораторіях.

Після цього, вказані особи забезпечили укладення Міністерством оборони України договорів з компанією «VECTOR AVIA HAVA ARAЗLARY MAKЭNE SANAYЭ VE TЭCARET LЭMЭTED ЮЭRKETЭ» на поставку курток вітровологозахисних зимових та штанів вітровологізахисних зимових у кількості 180 тис. комплектів без визначення у них вимог щодо обов`язкової відповідності поставленого товару затвердженим Міністерством оборони України технічним умовам ТУ 14.1-134-00034022-2016 та ТУ 14.1-135-00034022-2016, однак передбачаючи 100% передплату.

На виконання тукладених договорів Міністерством оборони України 14.10.2022 на рахунок компанії «VECTOR AVIA HAVA ARAЗLARY MAKЭNE SANAYЭ VE TЭCARET LЭMЭTED ЮЭRKETЭ» в якості 100% попередньої оплати перераховані грошові кошти в загальній сумі 26 799 970,00 доларів США, що становить 945 258 853, 86 грн.

Водночас, відповідно до висновків проведених в ході досудового розслідування комплексних судових експертиз матеріалів, речовин та виробів, товарознавчої та економічної експертизи поставлені компанією «VECTOR AVIA HAVA ARAЗLARY MAKЭNE SANAYЭ VE TЭCARET LЭMЭTED ЮЭRKETЭ» куртки вітровологозахисні зимові та штани вітровологозахисні зимові не відповідають вимогам наданого постачальником технічного опису, вимогам затверджених Міністерством оборони України технічних умов та не можуть використовуватись за своїм цільовим призначенням.

Отже, за версією слідства, вказані дії призвели до поставки неякісних предметів речового майна, чим спричинено збитки Міністерству оборони України на суму 945 258 853, 86 грн.

На переконання слідчого судді, наведені у клопотанні відомості про обставини вчинення злочинів в сукупності з наданими прокурором поясненнями та доданими до клопотання матеріалами дійсно вказують на наявність ознак кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч.5 ст. 191 та ч. 2 ст. 114-1 КК України.

При цьому, такий висновок слідчого судді ґрунтується на підставі сукупності досліджених у судовому засіданні копій документів, зокрема: висновку комплексної судової експертизи матеріалів, речовин та виробів, товарознавчої та економічної експертизи № 5679/23-34/5906/23-34/5907/23-53/5708/23-72/6809-6821/23-34/6822-6835/23-53/6836/23-72 від 08.03.2023; протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 17.03.2023 з додатками; протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 23.03.2023 з додатками, протоколів допиту свідків від 23.02.2023 та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Таким чином, описані у клопотанні фактичні обставини у сукупності із наданими прокурором матеріалами кримінального провадження та у їх співставленні з диспозиціями статей, які передбачають кримінальну відповідальність за розслідувані злочини, формують у слідчого судді внутрішнє переконання про наявність достатніх підстав вважати, що могли бути вчинені зазначені у клопотанні кримінальні правопорушення.

При цьому, слід відзначити, що на даному етапі досудового розслідування слідчий суддя не вирішує питання про наявність усіх елементів складів злочинів, винуватість чи невинуватість осіб у їх вчиненні і не визначає ступінь вини таких осіб, а лише на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей встановлює, що існують об`єктивні дані про вчинення вказаних у клопотанні злочинів, у зв`язку з розслідуванням яких подається відповідне клопотання.

3.3.Відповідне майно відноситься до виду майна, на яке можна накладати арешт та перебуває у власності осіб, щодо майна яких його дозволено накладати

Як зазначалося вище, арешт з метою збереження речового доказу може накладатися на майно будь-якої фізичної чи юридичної особи.

Слідчим суддею встановлено, що майно, щодо якого вирішується питання про його арешт, вилучене в ході обшуку, проведеного 27.02.2024 за місцем фактичного проживання представника компанії «VECTOR AVIA HAVA ARAЗLARY MAKЭNE SANAYЭ VE TЭCARET LЭMЭTED ЮЭRKETЭ» ОСОБА_7, який за версією слідства може бути причетним до вчинення розслідуваних злочинів.

При цьому, прокурор просить накласти арешт на майно, яким він користується, а саме на особисті документи, мобільний телефон та банківську карту.

Відповідне майно є рухомим, оскільки відповідає вимогам встановленим ч. 2 ст. 182 ЦК України, а обмежень чи заборон щодо накладення на таке майно арешту слідчим суддею не встановлено.

З огляду на зазначене, слідчий суддя дійшов висновку, що відповідне майно може бути арештоване з метою, вказаною у клопотанні.

3.4.Вилучене майно відповідає ознакам речового доказу

Як зазначалося вище, арешт на майно може бути накладено з метою збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Відповідно до частини першої зазначеної статті речовими доказами, зокрема, є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення тощо.

Зі змісту поданого клопотання та доданих до нього матеріалу вбачається, що прокурор просить про накладення арешту на вищевказане майно з метою збереження його як речового доказу.

Слідчим суддеювстановлено,що вказанемайно було вилученов ходіобшуку замісцем проживання ОСОБА_7, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02.09.2024 (справа №761/5143/24, провадження №1-кс/761/3962/2024).

Як встановлено з протоколу обшуку від 27.02.2024 під час вказаної слідчої дії виявлені речі та документи, які можуть мати значення для цього кримінального провадження, а саме:

1) рукописні записи щодо обстеження ОСОБА_7 у лікаря невропатолога, хірурга, сімейного лікаря, на 4 арк.;

2) індивідуальну програму реабілітації інваліду № 60072 від 09.02.2023, складену на ім`я ОСОБА_7, на 1 арк.;

3) індивідуальну програму реабілітації інваліду № 1149 від 09.12.2021, на ім`я ОСОБА_7, на 1 арк.;

4) страхове свідоцтво № 204-457-968 69 від 27.12.2018 на ім`я

ОСОБА_7, складене російською мовою, 1 шт.;

5) свідоцтво про постановку на облік фізичної особи в податковому органі рф, на ім`я ОСОБА_7, складена російською мовою, на 1 арк.;

6) довідку про доходи і суми податків фізичної особи за 2020 рік від 17.08.2021 на ім`я ОСОБА_7, складена російською мовою, на 1 арк.;

7) довідку про доходи і суми податків фізичної особи в рф за 2021 рік від 06.08.2021 на ім`я ОСОБА_7, на 1 арк.;

8) довідку про доходи і суми податків фізичної особи в рф за 2021 рік від 06.08.2021 на ім`я ОСОБА_7, складена російською мовою, на 1 арк.;

9) телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy A10» чорного кольору з IMEI 1: НОМЕР_2, IMEI 2: НОМЕР_3 ;

10) банківську карту «Сбербанк» рф № НОМЕР_4, дійсна до 07/24.

Так, з протоколу огляду від 28.02.2024 вбачається, що на вилученому мобільному телефоні марки «Samsung» моделі «Galaxy A10» чорного кольору з IMEI 1: НОМЕР_2, IMEI 2: НОМЕР_3 наявні відомості щодо руху коштів банківського рахунку ОСОБА_7, відкритого у фінансовій установі рф «Сбербанк», а також контакти осіб, які мають відношення до військових частин України, що може вказувати про його причетність до кримінальних правопорушень, обставини вчинення яких розслідуються у цьому кримінальному провадженні.

До того ж оглядом вилучених документів встановлено наявність у ОСОБА_7 захворювань та інвалідності, а також перебування останнього на обліку у податкових органах рф та наявність страхового свідоцтва рф, що може вказувати на наявність у нього громадянства рф.

У подальшому, 28.02.2024 постановою слідчого вказані речі та документи визнано речовими доказами, оскільки на них містяться відомості, які можуть бути використані як докази фактів та обставин, що встановлюються в ході цього кримінального провадження.

Враховуючи зазначені відомості, та беручи до уваги обставини розслідуваних кримінальних правопорушень, слідчий суддя вважає, що мобільний телефон та вказані документи дійсно містять інформацію, яка має значення для цього кримінального провадження.

Враховуючи описані у клопотанні та у п. 4.1. цієї ухвали обставини розслідуваних злочинів, механізм їх вчинення та діяльність ймовірно причетних осіб, вказані відомості, які попередньо виявлені на вилученому мобільному телефоні, можуть використовуватися як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Відповідно мобільний телефон, як матеріальний носій цих відомостей, також має ознаки речового доказу і може бути використаний сторонами кримінального провадження як таке процесуальне джерело доказів.

Крім того, враховуючи встановлені слідством обставини, умови та джерело відшукання відповідного технічного пристрою, ймовірну причетність до вчинення розслідуваних злочинів особи, у володінні якої він знаходився, беручи до уваги, що вказаний телефон міг використовуватися ОСОБА_7 для комунікації з ймовірними співучасниками з приводу подій, які є предметом досудового розслідування, слідчий суддя вважає, що він може містити відповідне листування, фото, файли документів, аудіо-, відеодзвінки, які мають значення для встановлення обставин, що розслідуються у цьому кримінальному провадженні, зокрема, можуть підтвердити зв`язок між ймовірно причетними особами і з його допомогою можуть бути встановлені додаткові важливі обставини для цього кримінального провадження, зокрема, детальний механізм злочину, коло причетних осіб, ступінь їх залучення до реалізації злочинного плану, зв`язки та схему контактів між ними, номери їхніх телефонів, встановлення місця розташування тощо.

У зв`язку з цим, слідчий суддя вважає, що наразі у контексті потреб досудового розслідування існує необхідність проведення детального огляду вилученого мобільного телефону, в т.ч. із залученням спеціаліста та використанням спеціальної техніки, яка дозволить у повному обсязі скопіювати як вже наявні на ньому файли так і ймовірно видалені.

Крім того, з огляду на результати поверхневого огляду, у такому технічному пристрої можуть міститися видалені відомості, відновити які можливо лише із залученням експерта. У такому випадку суттєвим для відновлення такої інформації є наявність самого пристрою, який буде становити предмет дослідження відповідного експерта, що узгоджується із положеннями п. 13.3 розділу ІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5).

Слідчий суддя також враховує, що з часу вилучення вказаного мобільного телефону до часу прийняття рішення стосовно арешту майна минув досить незначний проміжок часу, що об`єктивно не давав органу досудового розслідування можливості провести повне копіювання його та здійснити його огляд на предмет наявності видалених файлів.

Враховуючи факт відшукання за місцем проживання ОСОБА_7 банківської карти емітентом якої є банківська установа рф, а також беручи до уваги зміст вилучених документів та особу, у володінні яких вони знаходилися, слідчий суддя погоджується, що такі документи та банківська карта можуть бути речовими доказами, оскільки вони містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Зокрема, беручи до уваги пояснення прокурора, що ОСОБА_7 неодноразово виїжджав до російської федерації та 02.02.2024 виїхав з України у напрямку Республіки Польща, слідчий суддя вважає, що в органу досудового розслідування існує потреба в здійсненні перевірки його зв`язків зі спецслужбами російської федерації.

За таких обставин, слідчий суддя доходить висновку про наявність достатніх підстав вважати, що існує можливість використання вилученого майна як доказу у кримінальному провадженні і воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.

3.5.За допомогою арешту буде досягнуто завдань, для виконання яких прокурор звертається із клопотанням

Завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Зокрема, зважаючи на обставини, що розслідуються у межах цього кримінального провадження, характер діяльності ймовірно причетних осіб, обізнаність ймовірно причетних осіб із ходом проведення досудового розслідування, обґрунтованим є твердження про наявність ризику знищення, спотворення, приховування чи зміна відомостей, наявних на вилученому мобільному телефоні, а також відшуканих документів та банківської карти. Враховуючи виявлення таких документів та відомостей на технічних засобах, які мають істотне значення для цього кримінального провадження, існує загроза їх знищення, зокрема, видалення листування, адресатів, документів, програм, а також приховування чи знищення самих пристроїв.

3.6.Наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються, будуть розумними та співрозмірними із завданнями цього кримінального провадження

Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).

На думку слідчого судді, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження. У цьому контексті слідчий суддя враховує, серед іншого, суспільну небезпеку ймовірно вчинених кримінальних правопорушень, їх специфіку і тяжкість, ймовірну причетність до їх вчинення особи, яка є власником вилученого майна, а також виявлення на відповідному майні відомостей, що мають істотне значення для розслідування відповідних злочинів. За таких обставин, слідчий суддя вважає, що пов`язані із накладенням арешту обмеження не є невиправдано обтяжливими для власника такого майна.

При цьому, у ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено негативних наслідків арешту майна для третіх осіб.

З урахуванням зазначеного, слідчий суддя переконаний, що накладення арешту на даному етапі досудового розслідування у цьому випадку є пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження і переслідує легітимну мету.

Слідчий суддя відзначає, що накладення арешту на мобільний телефон, документи та банківську карту не є припиненням права власності на них або невідворотнім позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, однак такий захід є тимчасовим.

У цьому контексті слідчий суддя відзначає, що доказове значення у цьому кримінальному провадженні має не сам по собі матеріальний носій інформації, а наявні на них електронні файли і відомості.

Слідчий суддя зауважує, що електронний документ не має жорсткої прив`язки до певного матеріального носія, тому один і той же документ (файл) може існувати у ідентичному вигляді на різних носіях. При цьому, всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення (аналогічна позиція міститься у постановах ККС ВС у справі №490/10025/17 від 19 травня 2020 року та у справі № № 677/2040/16-к від 22 жовтня 2020 року).

З огляду на це, електронні документи є самостійними джерелами доказів, а тому, у випадку їх копіювання на інший матеріальний носій і за умови належного фіксування результатів такої дії, немає необхідності у збереженні матеріальних носіїв інформації, на яких такі електронні документи початково містились (за виключенням передбачених законом випадків).

Водночас, з метою повного та всебічного проведення розслідування, існує необхідність у проведенні повного огляду, ряду досліджень щодо вилученого майна, у тому числі на предмет наявності на ньому конкретної (в т.ч. видаленої) інформації, що є процесом досить тривалим та складним, потребує залучення спеціалістів, експертів та за певних обставин особливого програмного забезпечення. При цьому, вказаний процес очевидно ускладняються у випадках наявності на відповідних пристроях систем логічного захисту та необхідності пошуку видаленої інформації, а тому потребує значного часу. З огляду на вказане та беручи до уваги значення вилученого майна для кримінального провадження слідчий суддя вважає, що на даному етапі досудового розслідування, є виправданою необхідність утримання відповідного мобільного телефону у розпорядженні слідства.

Водночас, слідчий суддя наголошує, що будь-який тривалий строк має бути об`єктивно виправданий завданнями кримінального провадження та збалансований з правами та інтересами власника відповідного майна. У зв`язку з цим, зі спливом часу виправданість подальшого арешту відповідного технічного пристрою може бути предметом перевірки слідчим суддею у порядку ст. 174 КПК України, а тому таке утримання на кожному етапі досудового розслідування має обґрунтовуватись реальною потребою їх збереження у розпорядженні органу досудового розслідування.

Крім того, вилучені документи та банківська карта не мають жодної істотної цінності, корисних властивостей, їх вилученням не завдається майнової шкоди володільцю, такі дії не містять ознак втручання у володіння особою майном. При цьому за положеннямист.100 КПКдокументи повинні зберігатися в матеріалах кримінального провадження, навіть за відсутності окремого рішення слідчого судді, суду про їх арешт, а тому прийняття рішення щодо арешту виступає додатковою гарантією збереження вилучених документів як доказів у кримінальному провадженні та не є суттєвим порушенням нормКПК України.

Також слідчий суддя вважає обґрунтованим застосувати заборону користування, відчуження та розпорядження майном, зважаючи на встановлені ризики приховування, пошкодження, знищення та передачі майна, яке є речовими доказами і зберегло на собі сліди вчинення злочину. Відсутність вказаних заборон унеможливить досягнення заявленої мети арешту, а також посилюватиме ризик знищення, перетворення, переховування чи втрати такого майна.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність необхідних і достатніх підстав для задоволення клопотання прокурора про арешт майна з метою збереження речових доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 98, 131, 167-168, 170-173, 234-236, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

1.Клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022100000000622 від 08.12.2022, задовольнити.

2.Накласти арешт (із забороною користування та розпоряджання) на майно, вилучене 27.02.2024 під час проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_2, а саме на:

- рукописні записи щодо обстеження ОСОБА_7 у лікаря невропатолога, хірурга, сімейного лікаря, на 4 арк.;

- індивідуальну програму реабілітації інваліду № 60072 від 09.02.2023, складену на ім`я ОСОБА_7, на 1 арк.;

- страхове свідоцтво № 204-457-968 69 від 27.12.2018 на ім`я

ОСОБА_7, складене російською мовою, 1 шт.;

- довідку про доходи і суми податків фізичної особи за 2020 рік від 17.08.2021 на ім`я ОСОБА_7, складену російською мовою, на 1 арк.;

- довідку про доходи і суми податків фізичної особи в рф за 2021 рік від 06.08.2021 на ім`я ОСОБА_7, на 1 арк.;

- довідку про доходи і суми податків фізичної особи в рф за 2021 рік від 06.08.2021 на ім`я ОСОБА_7, складену російською мовою, на 1 арк.;

- телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy A10» чорного кольору з IMEI 1: НОМЕР_2, IMEI 2: НОМЕР_3 ;

- банківську карту «Сбербанк» рф № НОМЕР_4, дійсна до 07/24.

3. Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.

4. Копію ухвали негайно після її оголошення вручити детективу та іншим учасникам судового засідання, присутнім під час її оголошення. Копію ухвали не пізніше наступного дня після її постановлення надіслати учасникам, які не були присутні під час оголошення ухвали.

5. Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

6. Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

7. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1