- Presiding judge (HACC AC): Bodnar S.B.
Справа № 991/998/24
Провадження №11-сс/991/140/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 лютого 2024 року, якою задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_8 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52022000000000091 від 03.05.2022, обрано підозрюваному ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді тримання під вартою,
УСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 лютого 2024 року задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_8 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52022000000000091 від 03.05.2022, обрано відносно підозрюваного ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Не погодившись з указаним рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_5 звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі 991/998/24 від 09.02.2024.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник ОСОБА_5 зазначає наступне:
1) зважаючи на те, що ОСОБА_7 перебуває за кордоном, для його виклику на судове засідання з обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має застосовуватись норма ч. 1 ст. 566 КПК України. Однак зазначена вимога не була виконана;
2) клопотання та матеріали кримінального провадження не містять згадувань про те, що орган досудового розслідування звертався до компетентних органів Королівства Нідерландів;
3) не виконана вимога закону щодо вручення клопотання та доданих до нього матеріалів підозрюваному (ч. 2 ст. 184 КПК України).
У судове засідання з`явилися захисник ОСОБА_5 та прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі - САП) ОСОБА_6 . Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду скарги, в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Згідно ч. 4 ст. 405 КПК України, неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. У зв`язку з чим, колегією суддів прийнято рішення розглянути апеляційну скаргу за наявного складу учасників.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника ОСОБА_5, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив задовольнити її в повному обсязі, прокурора САП ОСОБА_6, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
З матеріалів провадження вбачається, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52022000000000091 від 03.05.2022 (том 1, а.с. 15-18). У межах цього кримінального провадження, 11 січня 2024 року детективом НАБУ ОСОБА_9, за погодженням із прокурором САП ОСОБА_10, складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_7 кваліфіковані як зловживання у період з 07.03.2022 по 14.03.2022 своїм службовим становищем в інтересах ТОВ «Юнайтед Енерджі» (ЄДРПОУ 41963985), що призвело до безпідставного відпуску Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ПрАТ «НЕК «Укренерго», Оператор системи передачі «ОСП», Адміністратор розрахунків «АР») електричної енергії для врегулювання власних небалансів ТОВ «Юнайтед Енерджі» в обсязі 211 706,205 МВт*год на суму 716 712 228,95 грн (без ПДВ) (том 1, а.с. 29-39).
Згідно з ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, зокрема, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складання слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (зокрема, надіслання поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, тощо).
Згідно з відомостями з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», ОСОБА_7 15.07.2022 виїхав за межі території України та, станом на момент звернення з клопотанням про обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не повернувся (том 1, а.с. 247-249).
У зв`язку з тим, що, станом на день складання повідомлення про підозру ОСОБА_7, він не змінив своє постійне місце проживання, але фактично був відсутній за ним, повідомлення про підозру йому було вручено у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень. Окрім цього, детективами НАБУ було здійснено додаткові заходи, направлені на доведення до відома підозрюваного про факт та зміст підозри: 11.01.2024 через месенджер whatsapp, viber направлено на абонентський номер НОМЕР_1, яким користується ОСОБА_7 (факт користування таким абонентським номером підтверджується відомостями з ДМС); 11.01.2024 направлено на електронну поштову скриньку ІНФОРМАЦІЯ_2 (факт користування такої електронної пошти підтверджується зазначенням її особисто ОСОБА_7 у декларації. Окрім того, з цієї адреси електронної пошти надійшов лист на електронну пошту Офісу Генеральної прокуратури [email protected]) (том 1, а.с. 44-76, 250-253).
З системного аналізу положень ч. 1 ст. 42 та ст. 135 КПК України, можна зробити висновок, що дотримання прав особи при врученні їй складеного щодо неї повідомлення про підозру, у разі тимчасової відсутності такої особи за місцем її проживання, полягає не у фактичному врученні такого повідомлення (процесуального документа), а у вжитті органом досудового розслідування усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатися про факт складання такого повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин з усіх доступних для неї джерел.
Колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді, що орган досудового розслідування вжив усіх можливих заходів для вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Колегія суддів бере до уваги, що згідно матеріалів провадження ОСОБА_7 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, а останнім відомим місцем його проживання є: АДРЕСА_2 . Водночас в матеріалах провадження відсутні відомості щодо:
-зміни ОСОБА_7 зареєстрованого місця проживання у зв`язку з виїздом за кордон;
-перебування ОСОБА_7 на консульському обліку за межами території України;
-наявності у ОСОБА_7 посвідки про місце проживання за межами території України.
Окрім того, в матеріалах провадження наявний листа ОСОБА_7 від 15.01.2024 (який направлений з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 на електронну пошту Офісу Генеральної прокуратури [email protected]), зі змісту якого слідує, що останній отримав повідомлення про підозру від 11.01.2024 та повістки про виклик до НАБУ (том 1, а.с. 250-253).
Зважаючи на вище викладене, колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про обізнаність ОСОБА_7 про факт направлення йому повідомлення про підозру, та її зміст.
На стадії досудового розслідування перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри здійснюється не в рамках оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а в контексті визначення вірогідності та достатності підстав можливої причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше досудове розслідування.
На стадії досудового розслідування слідчий суддя, суд може, враховуючи правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо визначення поняття «обґрунтована підозра» як існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 Рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04, рішення від 21 квітня 2011 року, остаточне 21 липня 2011 року), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.
Крім того, обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчого суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Отже, повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з`ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.
Як вбачається із матеріалів провадження, на час повідомлення про підозру ОСОБА_7 існували факти та інформація, які свідчили про те, що він міг вчинити кримінальне правопорушення, про підозру у якому йому було повідомлено. Про це, зокрема, свідчать наступні докази:
- висновок за результатами розслідування порушень законодавства щодо функціонування ринку електричної енергії, ознаки яких містяться в діях ТОВ «Юнайтед Енерджі» від 12.10.2022, відповідно до якого ненабуття ТОВ «Юнайтед Енерджі» статусу «Дефолтний» з 07.03.2022 й відповідно незастосування пп. 3 та пп. 4 п. 1.7.5 глави 1.7 розділу І Правил ринку та виключення учасників балансуючої групи суб`єкта розслідування з його балансуючої групи з 17.03.2022 призвело до формування у нього негативних небалансів в обсязі 298 961,766 МВт*год на суму 928 420 041,66 грн. Ненадсилання ПрАТ «НЕК «Укренерго» до АТ «Ощадбанк» довідок щодо розміру простроченої ТОВ «Юнайтед Енерджі» оплати вартості його небалансів електричної енергії за період 03.03.2022-14.03.2022 призвело до перерахування АТ «Ощадбанк» коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання суб`єкта розслідування на інший поточний рахунок у сумі 479 255 625,60 грн. (том 2, а.с. 62-82);
- Акт від 26.09.2023 № 402 складений за результатами проведення планової перевірки дотримання ТОВ «Юнайтед Енерджі» вимог законодавства та ліцензійних умов з постачання електричної енергії споживачу, відповідно до яких ТОВ «Юнайтед Енерджі» здійснило ряд порушень (том 2, а.с. 84-170);
- Акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ПрАТ «НЕК «Укренерго» від 06.01.2023 № 05-21/1, відповідно до яких продаж ПрАТ «НЕК «Укренерго» електричної енергії для ТОВ «Юнайтед Енерджі» з метою врегулювання небалансів з 07.03.2022 по 14.03.2022 призвів до безпідставного зменшення активів ПрАТ «НЕК «Укренерго» на відповідну суму шляхом відчуження електроенергії в порушення умов договору № 1196-01024 від 18.07.2019 та Правил ринку (том 2, а.с. 9-39);
- висновок судової економічної експертизи № 04/10-23 від 29.11.2023, відповідно до якого здійснено купівля ТОВ «Юнайтед Енерджі» електричної енергії в ПрАТ «НЕК «Укренерго» для врегулювання власних небалансів в період з 07.03.22 по 16.03.22 на суму 716 712 228,95 грн (без ПДВ) (том 2, а.с. 171-200);
- повідомлення ПрАТ «НЕК «Укренерго» № 01/10754 від 14.03.2022, відповідно до яких ОСОБА_7 було прийнято рішення про набуття ТОВ «Юнайтед Енерджі» статусу «Дефолтний» з 14.03.2022 (том 2, а.с. 201);
- довідки ПрАТ «НЕК «Укренерго» № 01/10165 від 09.03.2022, № 01/10419 від 11.03.2022, № 01/10476 від 12.03.2022 до АТ «Ощадбанк», відповідно до яких ОСОБА_7 не вказувалися відомості щодо розміру простроченої ТОВ «Юнайтед Енерджі» оплати вартості його небалансів електричної енергії (том 1, а.с. 146-160);
- протокол огляду відомостей з електронної корпоративної поштової скриньки ОСОБА_7 від 24.01.2023, зі змісту яких вбачається обізнаність ОСОБА_7 щодо невиконання ТОВ «Юнайтед Енерджі» обов`язку з оплати та наявності підстав надання йому статусу «дефолтний» та відомості щодо присвоєння окремим учасникам ринку статусу «Переддефолтний», «Дефолтний» у період з 01.03.2022 по 14.03.2022 (том 1, а.с. 161-188).
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя, оцінивши вказані докази в їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про набуття ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 52022000000000091 від 03.05.2022.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо наявності у цьому кримінальному провадженні передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, колегія суддів виходить з того, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Ризики слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).
Перевіряючи доводи клопотання детектива НАБУ на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя встановив, а колегія суддів погоджується, що такі доводи є обґрунтованими, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, характер та ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7, конкретні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, у тому числі про його майновий стан, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Обґрунтовуючи клопотання детектив НАБУ послався на те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення: дії, передбачені ч. 2 ст. 364 КК України караються позбавленням волі на строк від 3 до 6 років. Зазначене кримінальне правопорушення, відповідно примітки до ст. 45 КК України, віднесено до корупційних. При цьому КК України виключено можливість застосовувати до осіб, якими вчинені корупційні кримінальні правопорушення, положень щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Згідно з позицією ЄСПЛ, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Колегія суддів погоджується, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» ЄСПЛ визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Разом з тим, тяжкість можливого покарання не є єдиною підставою для висновку про існування у цьому провадженні ризику переховування підозрюваного ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та/або суду. Про це, як встановлено слідчим суддею, свідчить також:
1) неодноразові неявки підозрюваного ОСОБА_7 за викликами детектива та відсутність відомостей про постійне місце проживання закордоном, що стало підставою для оголошення його у міжнародний розшук;
2) обставини виїзду підозрюваного закордон, а саме ОСОБА_7 виїхав на підставі наказу про службове відрядження тривалістю з 15.07.2022 по 18.07.2022 після чого не повернувся донині. У подальшому, 22.07.2022 ОСОБА_7 було подано заяву про звільнення з посади, яка була прийнята та задоволена Наказом ПрАТ «НАК «Укренерго» від 28.07.2022. При цьому, обставини виїзду за кордон та звільнення із ПрАТ «НАК «Укренерго» відбулося в короткий час після допиту ОСОБА_7 11.07.2022 детективами НАБУ щодо обставин неоплати електричної енергії ТОВ «Юнайтед Енерджі» (том 1, а.с. 264-267, 254-263);
3) перебування підозрюваного та членів його сім`ї протягом тривалого часу закордоном, що вказує на відсутність міцних соціальних зв`язків у підозрюваного в Україні;
4) майновий стан ОСОБА_7, який може свідчити про достатність фінансового забезпечення для можливого переховування.
Колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про наявністю ризику незаконного впливу на свідків.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Окрім того, слідчий суддя встановив наявність даного ризику виходячи з наступних відомостей:
- кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 передбачає здійснення зловживання службовим становищем та імовірного впливу на підпорядкованих працівників департаменту, з якими наявні довірливі відносини;
- зафіксовані факти надання вказівок підлеглим працівникам щодо невчинення дій для надання товариству статусу «Дефолтного», що свідчить про вплив на них;
- на цій стадії досудового розслідування не допитані всі особи, яким можуть бути відомі обставини розслідуваного злочину.
Колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про недоведеність органом досудового розслідування існування ризику перешкоджання ОСОБА_7 кримінальному провадженню іншим чином.
Під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного слідчий суддя, суд, серед іншого, також зобов`язаний встановити наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.
Разом з тим КПК України жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного доведеністю факту перебування такої особи у міжнародному розшуку, а лише визначає необхідність оголошення такого розшуку (ч. 6 ст. 193, ч. 2 ст. 281 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.
Вказана норма права не відокремлює оголошення особи в державний, міждержавний чи міжнародний розшук. Тобто, підставами для оголошення підозрюваного в розшук (державний, міждержавний, міжнародний) є відсутність під час досудового розслідування відомостей про його місцезнаходження або перебування такої особи за межами України та неявка без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови її належного повідомлення про такий виклик.
Слідчим суддею встановлено, що 15.07.2022 ОСОБА_7 виїхав за межі території України та донині не повернувся. Постановою детектива НАБУ від 19.01.2024 підозрюваного ОСОБА_7 оголошено в міжнародний розшук, оскільки підозрюваний неодноразово викликався на проведення слідчих дій, за якими він не з`явився (том 1, а.с. 228-229). Детектив НАБУ:
- запитом від 24.01.2024 року № 0411-046/1/2047 звернувся до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України з проханням внести до обліків Генерального секретаріату Інтерполу клопотання про публікацію червоного оповіщення щодо ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1, а.с. 230-231);
- доручив Державній прикордонній службі України вжити заходів щодо розшуку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, в пунктах пропуску через державний кордон (том 1, а.с. 232-233).
Прийняття органом досудового розслідування постанови про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук є достатнім для підтвердження факту оголошення особи у міжнародний розшук у розумінні вимог ст. 281 КПК України та ч. 6 ст. 193 КПК України.
Відповідно до ч. 7 ст. 110 КПК України постанова слідчого, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов`язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.
Подання скарги навіть на ті рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, які підлягають оскарженню під час досудового розслідування, не зупиняє виконання рішення чи дію слідчого, прокурора (ч. 1 ст. 305 КПК України). Водночас, постанова про оголошення в розшук не оскаржується під час досудового розслідування і може бути предметом розгляду під час підготовчого провадження.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки слідчого судді щодо наявності достатніх підстав для задоволення клопотання детектива НАБУ ОСОБА_8 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та можуть бути, зокрема, перевірені в ході досудового розслідування чи судом під час судового розгляду кримінального провадження по суті.
Під час апеляційного розгляду колегія суддів враховує вимоги пунктів 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику ЄСПЛ, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Надані із клопотанням матеріали доводять наявність правових підстав для обрання підозрюваному ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також те, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси підозрюваного з метою забезпечення кримінального провадження.
При цьому обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не тотожне застосуванню такого, оскільки після затримання ОСОБА_7 питання можливості застосування до нього обраного запобіжного заходу або його зміну на більш м`який запобіжний захід буде розглядатися судом у встановленому законом порядку. Відтак розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України суд позбавлений можливості обрати підозрюваному більш м`який запобіжний захід.
Як зазначено у Постанові ОП ККС ВС від 14.02.2022 справа № 991/3440/20, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, хоча й не призводить до негайного взяття особи під варту, однак виступає правовою підставою для затримання і доставки цієї особи до місця кримінального провадження. Тобто, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є документом, на підставі якого здійснюється затримання особи за межами України, ухвалюється рішення про застосування екстрадиційного арешту для забезпечення видачі особи з метою притягнення до кримінальної відповідальності та здійснюється доставка особи на території України до місця кримінального провадження. Таким чином при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою питання щодо можливості застосування більш м`яких запобіжних заходів є недоцільним та неможливим.
Невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження чи істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
У зв`язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене рішення законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.
На підставі наведеного, керуючись статтями 176-178, 183, 193, 194, 196, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 лютого 2024 року про обрання підозрюваному ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52022000000000091 від 03.05.2022 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3