- Presiding judge (HACC) : Fedorov O.V.
Справа № 991/1767/24
Провадження 1-кс/991/1796/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
14 березня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3, подане в інтересах ОСОБА_4, про скасування арешту з майна, накладеного у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019110350000029 від 13.02.2019,
ВСТАНОВИВ:
06.03.2024 до Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, яке на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.03.2024 було передане на розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .
1.Заявлені вимоги та їх обґрунтування
У поданому клопотанні адвокат просить скасувати арешт накладений ухвалою Вищого антикорупційного суду від 19.09.2023 у справі №991/8004/23 у межах кримінального провадження №42019110350000029 від 13.02.2019, на майно яке на праві приватної власності належить ОСОБА_4, а саме на земельної ділянки та автомобіля.
Адвокат зазначає, що слідчий суддя вважав за можливе накласти арешт на належне ОСОБА_4 майно з метою забезпечення конфіскації як виду покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення з огляду на те, що воно було придбане за час перебування ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у шлюбі, а тому це майно є спільною сумісною власністю подружжя.
Однак, за твердженням адвоката, слідчий суддя дійшов помилкового висновку, оскільки арештована земельна ділянка з кадастровим номером 3222484401:01:003:0089 площею 0,1422 га була передана у власність ОСОБА_4 безоплатно рішенням 13 сесії 5 скликання Дмитрівської сільської ради від 09.12.2008. Тому, посилаючись на положення п. 5 ч. 1 ст. 57 СК України, адвокат наголошує, що вказана земельна ділянка є особистою приватною власністю ОСОБА_4 .
Також, за твердженням адвоката, слідчим суддею не було враховано відсутність правових підстав для накладення арешту на майно - автомобіль марки TOYOTA CAMRY, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, належного на праві спільної сумісної власності подружжю, право власності на яке було набуто ОСОБА_4 до періоду вчинення інкримінованого ОСОБА_5 злочину, оскільки воно не підпадає під умови спеціальної конфіскації та на підставі ч. 3 ст. 73 СК України не може бути предметом забезпечення можливого цивільного позову у кримінальному провадженні, оскільки є неподільною річчю, із якої неможливо виділити в натурі частину спільного майна.
Враховуючи зазначені обставини, адвокат вважає, що арешт на майно ОСОБА_4 накладений необґрунтовано, а тому підлягає скасуванню.
2.Позиції учасників у судовому засіданні
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 підтримав подане ним клопотання та просив його задовольнити з викладених в ньому підстав.
Детектив НАБУ ОСОБА_6 у судове засідання не з`явився, однак до його початку на електронну пошту суду надіслав заяву в якій просив здійснити розгляд клопотання про скасування арешту без його участі та відмовити в його задоволенні, оскільки, на його думку, арешт накладений обґрунтовано та у його застосуванні потреба на цей час не відпала.
3.Оцінка та висновки слідчого судді
Абзацом 2 ч. 1 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Із аналізу наведеної норми вбачається, що прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе лише за таких умов: вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба або вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.
У клопотанні адвокат зазначає про те, що арешт на майно був накладений необґрунтовано, а тому, з огляду на принцип диспозитивності, суд має встановити наявність або відсутність лише вказаної адвокатом підстави для скасування арешту.
Так, слідчий суддя встановив, що у межах кримінального провадження №42019110350000029 від 13.02.2019 ухвалою Вищого антикорупційного суду від 19.09.2023 (справа №991/8004/23, провадження №1-кс/991/8047/23) було накладено арешт на майно, зокрема рухоме та нерухоме майно, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_4 .
Із вказаної ухвали вбачається, що арешт був накладений із метою забезпечення можливої конфіскації майна, як виду покарання у разі його призначення та відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення (цивільний позов).
Оцінюючи можливість накладення арешту на вказане майно слідчий суддя виходив з того, що у межах кримінального провадження №42019110350000029 від 13.02.2019 ОСОБА_5 15.08.2023 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України за фактом заволодіння землями ДП «ДГ «Дмитрівка», які розташовані на території м. Фастів Київської області площею 919,34 га та земельних ділянок ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця», які знаходилися на території Софіївсько-Борщагівської та Петропавлівсько-Борщагівської сільських рад Києво-Святошинського району Київської області площею 284,32 га, оскільки конфіскація майна передбачена у санкції інкримінованого підозрюваній злочину, як обов`язкове додаткове покарання, а також з огляду на те, що сукупна вартість земельних ділянок, якими імовірно заволоділи учасники організованої групи складає понад 1,8 млрд гривень і у разі засудження ОСОБА_5 на неї може бути покладено обов`язок з відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, зокрема за рахунок майна, яке їй належить. Тож, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для накладення арешту на частку майна, яке перебуває у спільній сумісній власності подружжя, оскільки воно придбане ОСОБА_4 за час перебування у шлюбі з ОСОБА_5 та з огляду на відсутність доказів, які б свідчили про те, що вказане майно чи його частина є особистою приватною власністю ОСОБА_4 .
Вирішуючи питання про обґрунтованість накладення арешту на майно ОСОБА_4, слідчий суддя виходить з такого.
Стаття 170 КПК України встановлює, що арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, може бути об`єктом конфіскації як виду покарання, а також за рахунок нього може бути відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
При цьому, відповідно до змісту ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна, арешт накладається на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
Положеннями ч. 6 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку накладення арешту з метою відшкодування шкоди, арешт накладається на майно підозрюваного, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.
Водночас, адвокат вказував, що ОСОБА_4 не є підозрюваним в кримінальному провадженні №42019110350000029 від 13.02.2019, а спірне майно, зокрема земельна ділянка, на момент звернення з клопотанням про арешт не перебувало у спільній сумісній власності підозрюваної ОСОБА_5 та її чоловіка ОСОБА_4, як про це вказано в ухвалі слідчого судді, а належало останньому на праві особистої приватної власності і не могло бути арештоване.
Також, на переконання адвоката, не підлягав арешту і автомобіль марки TOYOTA CAMRY, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, який хоча і належить подружжю на праві спільної сумісної власності, водночас був придбаний ОСОБА_4 до періоду вчинення інкримінованого ОСОБА_5 злочину, а тому відповідно до ч. 3 ст. 73 СК України не може бути предметом забезпечення можливого цивільного позову у кримінальному провадженні.
Слідчим суддею встановлено, що земельна ділянка площею 0,1422 га, що розташована по АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222484401:01:003:0089, була набута ОСОБА_4 в порядку реалізації його права на безоплатну приватизацію, що підтверджується Рішенням 13 сесії 5 скликання Дмитрівської сільської ради від 09.12.2008 та Державним актом від 09.07.2009 (серія ЯЖ №876229) на право власності на земельну ділянку.
Як вбачається з інформації, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29.02.2024 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ №876229 від 09.07.2009 була проведена державна реєстрація права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484401:01:003:0089 за ОСОБА_4 .
Також встановлено, що автомобіль марки TOYOTA CAMRY, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 був придбаний ОСОБА_4 07.12.2018, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацією транспортного засобу.
В ході судового розгляду було встановлено, що шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був зареєстрований у 2003 році. Таким чином, враховуючи період набуття права власності на земельну ділянку та автомобіль, слідчий суддя доходить висновку, що вказане майно дійсно було набуте ОСОБА_4 за час перебування у шлюбі з ОСОБА_5 .
Так, відповідно до положень ст. 368 ЦК України, спільною сумісною власністю подружжя є майно, набуте ними за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до Закону України «Про внесення зміни до статті 61 СК України щодо об`єктів права спільної сумісної власності подружжя» від 11.01.2011 статтю 61 СК України доповнено частиною п`ятою такого змісту: об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації. Вказана норма набула чинності з 08.02.2011, однак була виключена на підставі Закону України «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка» №4766 від 17.05.2012, який набрав чинності 13.06.2012.
Натомість статтю 57 СК України доповнено пунктом 5 частини першої, згідно з яким особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації.
Із урахуванням вказаних змін до СК України правовий режим приватизованої земельної ділянки змінювався. При цьому тільки в період часу з 08.02.2011 до 12.06.2012 включно земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, в тому числі приватизації, визнавалась спільною сумісною власністю подружжя; до 08.02.2011 та після 12.06.2012 така земельна ділянка належала до особистої приватної власності чоловіка або дружини, яка використала своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду, що узгоджується із правовою позиціє висловлено в постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі №1311/832/12 (провадження №61-6409св18), від 12 листопада 2018 року в справі №753/6139/14-ц (провадження №61-27342св18) і від 12 червня 2019 року в справі №409/1959/15-ц (провадження №61-14257св18), від 12 серпня 2020 року у справі №626/4/17 (провадження №61-29004 св 18).
Тобто, слідчим суддею встановлено, що станом на день накладення арешту на вказану земельну ділянку, вона не перебувала у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4, оскільки набута останнім в порядку реалізації його права на безоплатну приватизацію, а тому відповідно до положень ч. 5 ст. 57 СК України є його особистою приватною власністю та не може бути арештована з метою забезпечення конфіскації майна підозрюваної ОСОБА_5 .
З огляду на зазначене, слідчий суддя доходить висновку, що арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484401:01:003:0089 накладений необґрунтовано та підлягає скасуванню.
Водночас, слідчий суддя вважає помилковими твердження адвоката про відсутність правових підстав для накладення арешту на автомобіль з метою забезпечення цивільного позову, оскільки, як вже було встановлено, вказаний автомобіль належить подружжю на праві спільної сумісної власності та в разі визнання ОСОБА_5 винною у вчиненні інкримінованих їй злочинів суд може прийняти рішення про звернення стягнення на належну підозрюваній частку у такому майні.
Таким чином, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення може бути накладено арешт в тому числі і на майно підозрюваної ОСОБА_5, яке набуте її чоловіком ОСОБА_4 за час шлюбу і є об`єктом права спільної сумісної власності. При цьому, слідчий суддя відзначає, що в такому випадку КПК України не вимагає встановлення факту придбання такого майна за кошти отриманні злочинним шляхом, оскільки такі вимоги висуваються лише у випадку вирішення питання про накладення арешту з метою забезпечення спеціальної конфіскації, а тому посилання адвоката в цій частині на положення ч. 3 ст. 73 СК України є нерелевантними.
Отже, враховуючи вищевказане, слідчий суддя доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення клопотання адвоката та скасування арешту з земельної ділянки з кадастровим номером 3222484401:01:003:0089, яка на праві особистої приватної власності належить ОСОБА_4 .
З огляду на викладене та керуючись статтями 170-174, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
ПОСТАНОВИВ:
1.Клопотання адвоката ОСОБА_3, подане в інтересах ОСОБА_4, про скасування арешту з майна, накладеного у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019110350000029 від 13.02.2019, - задовольнити частково.
2.Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.09.2023 (справа №991/8004/23, провадження №1-кс/991/8047/23) на майно, яке належить ОСОБА_4, а саме на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484401:01:003:0089 площею 0,1422 га.
3.Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1