Document No. 117841184

Справа № 991/1228/24

Провадження №11-сс/991/170/24

Слідчий суддя: ОСОБА_1

Головуючий: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3,

ОСОБА_4

секретар судового засідання ОСОБА_5,

за участю:

підозрюваного ОСОБА_6,

захисника ОСОБА_7,

захисника ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),

прокурора ОСОБА_9,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги захисників підозрюваного ОСОБА_6 - адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 20.02.2024, якою було застосовано запобіжний захід у вигляді застави із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, стосовно

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Одеси, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2,

підозрюваного у кримінальному провадженні № 52024000000000020 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України.

ВСТАНОВИЛА:

1.Зміст оскаржуваного судового рішення

і встановлені судом першої інстанції обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.02.2024 стосовно підозрюваного ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 52024000000000020 від 11.01.2024 було застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 757 000 грн.

Також, на підозрюваного ОСОБА_6 покладено обов`язки: 1) прибувати за вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду; 2) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; 3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади документи, що дозволяють право на виїзд з України та в`їзд до України, а також перетин адміністративної межі з тимчасово окупованими територіями України; 4) утримуватися від спілкування з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Слідчим суддею встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000020 від 11.01.2024, у якому 09.02.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України, а саме у підбурюванні до висловлення пропозиції надати та надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають відповідальне становище, за вчинення службовими особами, в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданої їм влади чи службового становища та у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві).

Так, за версією органу досудового розслідування, ОСОБА_6 своїми умисними діями, шляхом умовляння, схилив ОСОБА_10 до висловлення пропозиції та надання неправомірної вигоди суддям Болградського районного суду Одеської області ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за вчинення ними дій на користь ОСОБА_10, а саме - закриття проваджень у справах про адміністративні правопорушення і повернення вилучених тютюнових виробів. Також, ОСОБА_6, увівши в оману ОСОБА_10 щодо наміру надати неправомірну вигоду суддям ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за прийняття ними рішень, такого наміру не мав, а заволодів отриманими коштами, у розмірі 4000 доларів США, що еквівалентно 151 124, 40 грн відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 29.01.2024, та розпорядився на власний розсуд.

Слідчий суддя вважав доведеними обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України, та можливу причетність ОСОБА_6 до цих кримінальних правопорушень, що є достатнім для виправдання подальшого розслідування. Досліджені факти та відомості у своїй сукупності дали підстави для підозри останнього у вчиненні цих кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим слідчий суддя відхилив доводи сторони захисту стосовно необґрунтованості повідомленої йому підозри.

Слідчим суддею було встановлено ризики переховування від органів досудового розслідування та/або суду; впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні; знищення, приховування або спотворення речей та документів, які мають істотне значення для кримінального провадження, перешкодити кримінальному провадженню іншим чином.

Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 757 000 грн, із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

2.Вимоги апеляційної скарги

і узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись із ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.02.2024, захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження, прохав скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою застосувати стосовно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240, 00 грн.

Вказував на відсутність відносно ОСОБА_6 усіх ризиків, які були встановлені слідчим суддею, а саме: можливість переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду; можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; можливість незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Захисник не погоджується з тим, що існує навіть гіпотетичний ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, з огляду на наступне.

Так, 09.02.2024 ОСОБА_6 за першою вимогою прибув задля вручення та безпосередньо одержав повідомлення про підозру. А тому, безумовно знаючи про обставини даного кримінального провадження з 06.02.2024, після проведення обшуків за місцем проживання і службовому кабінеті ОСОБА_6, та розуміючи суть процесуальної дії з вручення повідомлення про підозру, суворо та ідеально виконував свої процесуальні обов`язки, жодним чином не перешкоджаючи стороні обвинувачення та не створюючи ускладнень чи інших перепон у межах проведення досудового розслідування.

У подальшому, ОСОБА_6 19.02.2024 самостійно прибув до засідання Вищої ради правосуддя, а 20.02.2024 - в засідання стосовно обрання відносно нього запобіжного заходу. Отже, ОСОБА_14 жодного разу не порушив свої обов`язки підозрюваного, тоді як сторона обвинувачення не надала жодного конкретного доказу існування ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду.

23.02.2024 ОСОБА_6 вніс частину визначеної відносно нього застави у розмірі 242 240,00 грн, що становить 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а 26.02.2024 здав на зберігання до відповідних органів державної влади документ, що надає право на виїзд з України.

На переконання захисника, матеріали клопотання та докази, надані стороною захисту під час розгляду відповідних матеріалів у суді першої інстанції, дозволяють сформувати уявлення про: наявність у ОСОБА_6 постійного місця проживання; репутацію підозрюваного та його особистість, зокрема - про відсутність будь-яких ознак маргінальної поведінки підозрюваного; майновий стан підозрюваного відповідає відомостям, вказаним ним у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; відсутність у ОСОБА_6 судимостей; наявність у останнього міцних соціальних зв`язків.

Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення відносно ОСОБА_6 є також надуманим, оскільки під час обшуку добровільно надав допомогу в проведенні огляду його ноутбуку та фіксації відомостей, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Адміністративні справи за участю заявника - свідка ОСОБА_10, що перебували в архіві Болградського районного суду Одеської області, 06.02.2024 були вилучені стороною обвинувачення, а тому ОСОБА_6 не може їх знищити, сховати або спотворити. Крім того, ОСОБА_6 не має доступу до архіву суду.

Відсутність неправомірної вигоди, що не була виявлена під час проведення невідкладних слідчих дій 06.02.2024, безпосередньо пов`язана з її неотриманням підозрюваним ОСОБА_6 .

Жодними іншими доводами чи відомостями відповідний ризик не підтверджується, що свідчить про характер припущень відповідних тверджень стороною обвинувачення, наведених за текстом клопотання про застосування запобіжного заходу.

Ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні є суто гіпотетичним та не знаходить свого практичного втілення, що лише посилює сприйняття процесуальної поведінки ОСОБА_6 як ідеальної. Внесення підозрюваним застави у частковому розмірі достатньо, щоб нівелювати це ризик.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином є недостатньо обґрунтованим, оскільки у клопотанні не зазначено наявність яких конкретно зв`язків серед службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів, керівників підприємств, установ та організацій може надавати ОСОБА_6 вплив на Національне антикорупційне бюро України, Вищий антикорупційний суд, зокрема - Апеляційну палату Вищого антикорупційного суду, Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру.

Також, не погодившись із ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.02.2024, захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на допущення слідчим суддею істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, прохав оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу.

На обґрунтування апеляційної скарги вказав, що: підозра відносно ОСОБА_6 не відповідає вимозі обґрунтованості; слідчим суддею помилково встановлена наявність ймовірностей настання негативних наслідків для досудового розслідування та суду; під час встановлення ризиків не враховано обставини, передбачені ст. 178 КПК України; слідчий суддя не надав оцінку щодо можливості застосування більш м`яких запобіжних заходів; визначений слідчим суддею розмір застави не відповідає вимогам КПК.

Зокрема, захисник вказує на недоведеність існування відносно ОСОБА_6 ризиків, які визнав доведеним слідчий суддя.

Під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів слідчий суддя мав встановити обставини, що враховуються під час обрання запобіжного заходу, зокрема: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється; вік та стан підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного у місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини та утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; його майновий стан; відсутність судимостей; дотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; відсутність повідомлення про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

ОСОБА_6 навіть без застосованого до нього запобіжного заходу дотримувався процесуальної дисципліни, що свідчить про зайвість додаткових обмежень.

Слідчий суддя частково погодився з позицією обвинувачення щодо розміру застави та обрав запобіжний захід, що більше, ніж у три рази перевищує максимальний розмір для тяжких злочинів. Зміст оскаржуваної ухвали не дозволяє однозначно текстуально визначити у чому полягає «виключність випадку», що зумовлює застосування застави у визначеному слідчим суддею розмірі.

Сторонами кримінального провадження було надано відомості про матеріальний стан підозрюваного, які підтверджують неможливість внесення ним застави у розмірі 250 ПМПО.

3. Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_6, захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 апеляційні скарги сторони захисту підтримали та наполягали на їх задоволенні.

Прокурор ОСОБА_9 у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту з огляду на те, що доводи, зазначені в них, не відповідають дійсності, а ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.02.2024 є цілком законною, обґрунтованою та вмотивованою.

4. Мотиви суду

Заслухавши доповідь головуючого, доводи та пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали апеляційного провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Щодо доводів апеляційної скарги відносно необґрунтованості підозри, повідомленої ОСОБА_6, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Серед інших, до заходів забезпечення кримінального провадження, віднесено запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до матеріалів апеляційного провадження, детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000020 від 11.01.2024, у якому 09.02.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України, а саме у підбурюванні до висловлення пропозиції надати та надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають відповідальне становище, за вчинення службовими особами, в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданої їм влади чи службового становища та у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві).

Так, за версією органу досудового розслідування, 19.12.2023 та 20.12.2023 працівниками Національної поліції України стосовно ОСОБА_10 складено протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 164-5 КУпАП, та вилучено тютюнові вироби. У подальшому, матеріали за вказаними протоколами були надіслані до Болградського районного суду Одеської області для розгляду.

08.01.2024 за результатами автоматизованого розподілу, суддю ОСОБА_12 визначено для розгляду справи № 497/54/24 про вчинення ОСОБА_10 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164-5 КУпАП.

10.01.2024 ОСОБА_10 випадково зустрівся із знайомим йому суддею Болградського районного суду Одеської області ОСОБА_6 та розповів про притягнення до адміністративної відповідальності. Під час розмови у ОСОБА_6 виник умисел на заволодіння коштами ОСОБА_10 шляхом обману, а саме - введення його в оману щодо можливості вплинути на прийняття рішення суддею ОСОБА_12 в його інтересах, за надання неправомірної вигоди. ОСОБА_6 . При цьому ОСОБА_6 запропонував ОСОБА_10 допомогти в закритті провадження у справі про адміністративне правопорушення і поверненні вилученого майна за половину вартості вилученого товару, тобто - за 1500 доларів США. Після цього, ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_6 про те, що до Болградського районного суду Одеської області має надійти також ще один протокол, за яким вартість вилученого товару становить приблизно 6000 доларів США.

ОСОБА_6, будучи обізнаним щодо високих морально-ділових якостей судді ОСОБА_12, з якою працює в одному суді, а саме - відсутності схильності до будь-яких корупційних проявів, не мав реального наміру впливати на неї, а сподівався, у випадку прийняття позитивного рішення для ОСОБА_10, видати його за результат свого впливу, за що отримати кошти.

У подальшому, 12.01.2024 ОСОБА_6 підготував та надіслав на електронну пошту ОСОБА_10 . пояснення для судді ОСОБА_12 по суті адміністративного правопорушення, повідомивши, що їх необхідно буде подати особисто під час розгляду справи. 23.01.2024 суддею Болградського районного суду Одеської області ОСОБА_12 закрито провадження в справі № 497/54/24 про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_10 .

Також, ОСОБА_10 під час розмови з ОСОБА_6 повідомив про те, що на 24.01.2024 його викликає суддя Болградського районного суду Одеської області ОСОБА_13 для розгляду справи № 497/133/24 про адміністративне правопорушення. У цей час ОСОБА_6 почав підбурювати ОСОБА_10 до надання неправомірної вигоди судді ОСОБА_13 за прийняття ним рішення в його інтересах, а також судді ОСОБА_12 за раніше прийняте нею рішення на його користь. Після цього ОСОБА_6 сказав ОСОБА_10, що він має самостійно визначити розмір неправомірної вигоди, виходячи з обсягів та вартості вилучених у нього тютюнових виробів.

ОСОБА_10 надіслав повідомлення ОСОБА_6 про готовність надання неправомірної вигоди у розмірі 4000 доларів США (з урахуванням вартості вилученого товару за першим протоколом на 3000, за другим на 6200 доларів США). Прочитавши це повідомлення, ОСОБА_6 вирішив завуалювати одержання неправомірної вигоди під адвокатський гонорар, зазначивши, що передасть цю інформацію адвокату, нібито це його гонорар.

Після цього, ОСОБА_6 прийняв рішення про залучення до вчинення кримінального правопорушення знайомого адвоката ОСОБА_11, з яким він підтримує дружні стосунки.

У період з 23.01.2024 по 24.01.2024 ОСОБА_6 попросив ОСОБА_11 отримати кошти від ОСОБА_10, не доводячи до його відома інформацію про їх отримання злочинним шляхом.

24.01.2024 ОСОБА_10 прибув до Болградського суду Одеської області для участі у розгляді справи № 497/133/24 про адміністративне правопорушення суддею ОСОБА_13 . На вході до суду ОСОБА_10 чекав ОСОБА_6, який повідомив, що по всіх питаннях стосовно їх домовленостей він має контактувати з адвокатом ОСОБА_15 .

У подальшому суддею ОСОБА_13 було проведено судовий розгляд за участі ОСОБА_10, за результатами якого закрито провадження у справі № 497/133/24 про адміністративне правопорушення.

25.01.2024 під час зустрічі ОСОБА_11 з ОСОБА_10, останній будучи підбуреним ОСОБА_6 до надання неправомірної вигоди суддям за прийняття ними рішень, передав ОСОБА_11 кошти в розмірі 4000 доларів США для подальшої передачі ОСОБА_6 .

У подальшому, 29.01.2024 адвокат ОСОБА_11 передав судді ОСОБА_6 отримані від ОСОБА_10 кошти в розмірі 4000 доларів США, що еквівалентно 151 124,40 грн відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 29.01.2024.

Таким чином, за версією сторони обвинувачення, ОСОБА_6 своїми умисними діями, шляхом умовляння, схилив ОСОБА_10 до висловлення пропозиції та надання неправомірної вигоди суддям Болградського районного суду Одеської області ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за вчинення ними дій на користь ОСОБА_10, а саме - закриття проваджень у справах про адміністративні правопорушення і повернення вилучених тютюнових виробів. Також, ОСОБА_6, увівши в оману ОСОБА_10 щодо наміру надати неправомірну вигоду суддям ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за прийняття ними рішень, такого наміру не мав, а заволодів отриманими коштами та розпорядився на власний розсуд.

Дослідивши наявні матеріали апеляційного провадження, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, відносно наявності обґрунтованої підозри щодо ймовірного вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому злочину.

Зокрема, обґрунтованість підозри відносно ОСОБА_6 підтверджується наступними матеріалами кримінального провадження.

Так, під час допиту 11.01.2024 ОСОБА_10 повідомив, що 10.01.2024 приблизно о 10 годині 30 хвилин у м. Болград він випадково зустрівся з суддею Болградського районного суду Одеської області ОСОБА_6, який зацікавився ситуацією ОСОБА_10 відносно складення щодо останнього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 164-5 КУпАП. Під час бесіди ОСОБА_6 запропонував ОСОБА_10 допомогти у вказаному питанні, оскільки має вплив на суддів Болградського районного суду Одеської області, але додатково повідомив, що вирішити питання про закриття справи про адміністративне правопорушення з ОСОБА_12 буде складно. Після цього ОСОБА_6 запропонував ОСОБА_10 за половину вартості вилученого у нього товару, тобто за 1500 доларів США (що на той час складало 85 000 грн), спробувати допомогти останньому (т. 1, а.п. 25-29).

Відповідно до протоколу огляду вкладки «Стан розгляду справ» на Інтернет-сторінці Болградського районного суду Одеської області, справа відносно ОСОБА_10 із єдиним унікальним № 497/54/24 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164-5 КУпАП, перебувала у провадженні судді ОСОБА_12 (т.1, а.п. 31-34).

У протоколі огляду від 15.01.2024 зафіксовано огляд застосунку «WhatsApp» на планшеті ОСОБА_10, із зареєстрованим обліковим записом « ОСОБА_16 » за мобільним номером телефону НОМЕР_1, що належить ОСОБА_10 . Під час огляду застосунку зафіксовано чат із назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який зареєстровано за мобільним номером телефону НОМЕР_2, що відповідає номеру, вказаному в особовій картці ОСОБА_6 (т. 1, а.п. 38-51, 30), в якому міститься спілкування ОСОБА_6 та ОСОБА_10, що стосується справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164-5 КУпАП, відносно ОСОБА_17 .

У подальшому, ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_6, що справу № 497/54/24 про притягнення ОСОБА_10 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164-5 КУпАП 23.01.2024 було закрито, на що ОСОБА_6 відповів, що це є його заслугою. Також, після того як ОСОБА_6 дізнався про те, що відносно ОСОБА_10 до Болградського районного суду Одеської області було скеровано ще одні матеріали про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164-5 КУпАП, які перебувають на розгляді у судді ОСОБА_13, він запропонував ОСОБА_10 самому визначити розмір неправомірної вигоди, яка має складати приблизно половину вартості вилученого товару (т. 1, а.п. 59-62).

Постановою від 24.01.2024 Болградського районного суду Одеської області було закрито провадження у справі №497/133/24 про притягнення ОСОБА_10 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164-5 КУпАП (т.1, а.п. 117-119). Так само було закрито провадження у справі №497/54/24 про притягнення ОСОБА_10 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164-5 КУпАП (т.1, а.п. 120-121).

У протоколі огляду від 24.01.2024 - огляду застосунку «WhatsApp» на планшеті ОСОБА_10 зафіксовано спілкування останнього із ОСОБА_6 щодо вилученого у ОСОБА_10 товару та грошових коштів (т.1, а.п. 68-77).

У подальшому ОСОБА_10 надав свідчення, що за попередньою домовленістю із ОСОБА_6 25.01.2024 передав адвокату ОСОБА_11 грошові кошти у сумі 4000 дол. США (т.1, а.п. 82-85, 89-103, 104-107, 108-111).

Адвокат ОСОБА_11 під час допиту повідомив, що 25.01.2024 отримав від ОСОБА_10 грошові кошти, які 29.01.2024 передав ОСОБА_6 (т. 1, а.п. 122-126).

Під час обшуку квартири за місцем проживання ОСОБА_6 у мобільному телефоні та ноутбуці було виявлено спілкування, а також текстові файли, що можуть мати значення для досудового розслідування у кримінальному провадженні (т.1, а.п. 144-147).

Крім того, у протоколах про результати аудіо, - відеоконтролю за особою (т.1, а.п.148-174) зафіксовано спілкування між ОСОБА_10 та ОСОБА_6, з якого вбачається, що останній дійсно може бути причетний до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України, у вчиненні якого 09.02.2024 ОСОБА_6 було повідомлено про підозру (т.1, а.п. 180 - 194).

Також матеріали провадження містять і інші письмові докази, які, у своїй сукупності, свідчать про ймовірну причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, що розслідується у кримінальному провадженні № 52024000000000020.

Оцінюючи доводи сторони захисту, що зводяться до необґрунтованості підозри відносно ОСОБА_6 у зв`язку із відсутністю його діях складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України, колегія суддів зазначає, що на даному етапі провадження ані слідчий суддя, ані колегія суддів апеляційної інстанції не можуть вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Зокрема, встановлення наявності складу злочину на підставі зібраних у кримінальному провадженні доказів та їх оцінка з точки зору їх достатності та допустимості здійснюється виключно на стадії судового розгляду та у сукупності з іншими матеріалами, окрім очевидно недопустимих, для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Натомість слідчий суддя, суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною і достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів та подальшого здійснення досудового розслідування кримінального провадження.

З огляду на наведене, колегія суддів, перевіряючи обґрунтованість підозри, дійшла до висновку, що підозра про вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України, є обґрунтованою тією мірою, щоб виправдати подальше здійснення досудове розслідування у даному кримінальному провадженні. Вказане було належно встановлено слідчим суддею Вищого антикорупційного суду під час постановлення ухвали про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу.

Відносно доводів сторони захисту про відсутність відносно ОСОБА_6 ризиків, встановлених слідчим суддею в ухвалі Вищого антикорупційного суду від 20.02.2024, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Слідчим суддею було встановлено ризики: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні; знищення, приховування або спотворення речей та документів, які мають істотне значення для кримінального провадження, перешкодити кримінальному провадженню іншим чином.

Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду слідчий суддя встановив з огляду на: злочин, у якому підозрюється ОСОБА_6, а також тяжкість покарання, передбаченого за його вчинення; наявність у ОСОБА_6 паспортів для виїзду за кордон; проживання на території, прилеглій до кордону з Молдовською Республікою. Крім того, оцінивши соціальні зв`язки ОСОБА_6, слідчий суддя дійшов висновку, що останній може покинути територію України з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Реальне існування ризику підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером останнього, його моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді щодо обставин, які зумовлюють існування вказаного ризику.

Крім того, колегія суддів зважає на те, що кримінальне провадження № 52024000000000020 перебуває на початковому етапі досудового розслідування, що зумовлює відсутність достатніх підтверджень належності процесуальної поведінки підозрюваного, а тому існує ймовірність того, що підозрюваний може вживати заходи щодо переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

Часткове внесення ОСОБА_6 застави (у розмірі 242 240,00 грн) не нівелює ризик можливого переховування останнього, оскільки матеріальний стан підозрюваного (т.2, а.п. 2-44, 47) дозволяє допустити втрату такої суми грошових коштів.

Оцінивши усі наявні в матеріалах судового провадження характеризуючі ОСОБА_6 матеріали, колегія судді дійшла висновку про існування вказаного ризику, а тому відхиляє доводи апеляційної скарги у цій частині.

Ризик впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні слідчий суддя встановив з огляду на те, що в умовах зацікавленості підозрюваного у відверненні негативних наслідків, обумовлених притягненням до кримінальної відповідальності, він може безпосередньо, а також використовуючи зв`язки з іншими особами, впливати на свідків у різних формах, з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі, тощо.

Про існування ризику впливу підозрюваного на свідків у цьому кримінальному провадженні свідчить, зокрема, можливість безперешкодного контактування з ними, враховуючи, що судді Болградського районного суду Одеської області, які розглядали адміністративні справи ОСОБА_12 та ОСОБА_13, працюють разом з ОСОБА_6 .

Крім того, використання знайомств, зв`язків, соціального статусу та авторитету, набутих під час здійснення професійної діяльності, надають ОСОБА_6 можливість впливати на свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (з якими, за версію сторони обвинувачення, мав товариські стосунки), а саме - вмовити їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, що негативним чином може впливати на їх намір та можливість давати правдиві показання під час досудового розслідування та судового розгляду, а також на дієвість кримінального провадження.

Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, та зазначає, що показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні, а встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). За таких обставин, вказаний ризик є цілком обґрунтованим, а тому колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту у цій частині.

Ризики знищення, приховування або спотворення речей та документів, які мають істотне значення для кримінального провадження та перешкодити кримінальному провадженню іншим чином слідчий суддя встановив з огляду на те, що характер інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення має корисливу спрямованість та пов`язаність з використанням особою службового становища.

Так, стосовно ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_6, як суддя Болградського районного суду Одеської області, має доступ до справ, що перебувають в архіві суду, зокрема до справ № 497/54/24 та № 497/133/24 (у яких ухвалено рішення про закриття провадження відносно ОСОБА_10 ).

Під час огляду мобільного телефону ОСОБА_6 встановлено, що останній видалив декілька повідомлень, раніше направлених ОСОБА_11 .

Крім того, під час проведення обшуків неправомірну вигоду віднайдено не було, тому є також ризик знищення ОСОБА_6 коштів, отриманих в якості неправомірної вигоди.

Ці обставини, на переконання слідчого судді, можуть свідчити про достатню вірогідність вчинення ОСОБА_6 дій, що будуть спрямовані на знищення, приховання або спотворення речей і документів, які мають значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, як самостійно, так і через третіх осіб, на яких він має безпосередній вплив або з якими має дружні відносини, в силу своєї професійної діяльності.

Колегія суддів погоджується із викладеними висновками слідчого судді, оскільки, враховуючи початковий етап кримінального провадження № 52024000000000020, уповноваженими особами не було віднайдено усі речі і документи, які можуть бути доказами, а ОСОБА_6 ймовірно може бути зацікавлений у їх знищенні, прихованні, спотворенні тощо як самостійно, так і з залученням сторонніх осіб.

Відносно доводів апеляційної скарги щодо можливості застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 більш м`яких запобіжних заходів, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Під заходами забезпечення кримінального провадження прийнято розуміти передбачені КПК заходи примусового характеру, які застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановленому законом, з метою запобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвості.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Запобіжні заходи класифікують за критерієм їх спрямованості відокремлювати особу, щодо якої вони застосовуються, від її звичайного суспільного середовища. За цим критерієм запобіжні заходи поділяють на ізоляційні та неізоляційні запобіжні заходи.

У кримінальному провадженні можуть бути застосовані такі запобіжні заходи (ч. 1 ст. 176 КПК): 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Обираючи один із запобіжних заходів, слід зважати, що їх види наведено у порядку зростання ступеня суворості. Відповідно найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

За приписами п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, а також недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У клопотанні детектив Національного антикорупційного бюро України за погодженням із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури прохав застосувати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 330,25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 1 000 000, 00 грн, з покладенням відповідних обов`язків.

За результатами розгляду вказаного клопотання слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді застави - 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 757 000 грн., та поклав на нього обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Слідчим суддею враховано доводи детектива про вагомість наявних доказів про ймовірне вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, встановлені ризики, а також наявні в матеріалах відомості про особу підозрюваного.

У сукупності вказані фактичні обставини вказують на те, що запобіжний захід саме у вигляді застави здатний запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_6 під час досудового розслідування. За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту у цій частині.

Щодо доводів сторони захисту відносно непомірності розміру застави, визначеної у виді запобіжного заходу, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Застава є достатньо ефективним запобіжним заходом, в основу якого покладено економічну заінтересованість у збереженні грошової суми та моральні та/або матеріальні зобов`язання підозрюваного, обвинуваченого перед іншими фізичними або юридичними особами, які виступили заставодавцями. Державний примус у процесі застосування застави породжується реальною загрозою втрати заставодавцем грошей у разі невиконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків. Свобода підозрюваного, обвинуваченого при застосуванні цього запобіжного заходу обмежується шляхом загрози майнових втрат.

А тому, застава є цілком дієвим запобіжним заходом, що з одного боку не тягне за собою накладення такого широкого кола обмежень прав і свобод людини як запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, а з іншого - є запобіжником, що стримує особу від проявів неналежної процесуальної поведінки.

Положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на наступні критерії, які слід врахувати під час визначення розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; "професійне середовище" підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 5 статті 12 КК України передбачено, що тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникало бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні та не вчинялися заходи щодо уникнення настання ймовірної кримінальної відповідальності.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).

Використання законодавцем терміну «у виключних випадках», по суті, є оціночним критерієм відносно здатності або нездатності суми застави забезпечити виконання підозрюваним кола обов`язків. В такому випадку для суду, як і для слідчого судді, орієнтирами для визначення розміру застави може бути майновий стан підозрюваного, розмір майнової шкоди або доходу, в отриманні якого він підозрюється, сума неправомірної вигоди. Сума застави, на думку колегії, повинна бути такою, щоб, з одного боку, загроза втрати внесеної суми утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не була завідомо непомірною для підозрюваного, що призведе до неможливості виконання застави.

Так як законодавцем не визначено чітких критеріїв обрання розміру застави у виключних випадках, визначення її грошового еквіваленту відбувається відповідно до внутрішнього переконання суду.

З моменту набрання у 2012 році чинності новим Кримінальним процесуальним кодексом України, вказаний кодекс, як і Кримінальний кодекс України, починаючи із 2015 року зазнали суттєвих змін через викладення в новій редакції ст. 45 КК України та викладення в новій редакції інших статей Особливої частини КК України щодо злочинів у сфері корупційної діяльності. В той же час, розмір застави, визначений статтею 182 КПК України, встановлює градацію її розмірів без урахування наявності у КК України складів злочинів, що визнані як національним законодавством, так і міжнародними актами корупційними після 2012 року.

Хоч максимальна межа, вказана у п. 2 ч. 5 ст. 182 КК України, визначена до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є значною, така сума не завжди є достатньою для гарантування належної процесуальної поведінки підозрюваних чи обвинувачених у вчиненні корупційних злочинів осіб.

З урахуванням надмірної суспільної небезпеки корупційних злочинів, способів втручання, здійснення якого допускається законодавцем під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження в кримінальних провадженнях за підозрою осіб у скоєнні корупційних кримінальних правопорушень, розмір застави може і має бути визначено на рівні, необхідному для забезпечення дієвості таких заходів.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369 КК України, у вчиненні якого підозрюють ОСОБА_6, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої, а тому, з урахуванням вимог ст.ст. 12, 45 КК України, є тяжким корупційним злочином.

За наслідком розгляду клопотання про застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу та дослідження сукупності усіх обставин у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду, використовуючи надані йому дискреційні повноваження, достатньо обґрунтовано, на думку колегії судді, встановив, що застава у визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України межах не здатна забезпечити виконання покладених на підозрюваного обов`язків, а застава у розмірі, який прохав визначити детектив, може буде непомірною, а тому визначив її у меншому розмірі.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо непомірності визначеної слідчим суддею Вищого антикорупційного суду відносно ОСОБА_6 застави, виходячи із аналізу майнового стану підозрюваного (т.2, а.п. 2-44, 47), а саме: декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік, 2022 рік та виправленої за 2022 рік, реєстраційної картки транспортного засобу, інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також довідки про доходи за 2023 рік.

Так, у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік ОСОБА_6 було задекларовано наявність готівкових коштів у сумі 10 000 грн та 20 000 дол. США.

У подальшому, в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік, поданої 25.01.2024, ОСОБА_6 зазначалось про наявність готівкових грошових коштів у сумі 50 000 грн, 29 000 дол. США, а також коштів, розміщених на банківських рахунках, у розмірі 6 888 грн та 73 380 грн.

У подальшому, 12.02.2024, після повідомлення ОСОБА_6 09.02.2024 про підозру, останній подав виправлену декларацію, у якій змінив розмір наявних у нього готівкових грошових коштів, а саме - на 5000 грн та 9 000 дол. США. В даному випадку колегія суддів погоджується з позицією прокурора, відповідно до якої виправлення декларації в частині наявних грошових коштів мало створити уявлення про суттєве зменшення статків та погіршення майнового стану підозрюваного.

Крім того, колегія суддів враховує наявність в матеріалах судового провадження інформація про належність на праві власності ОСОБА_6 транспортних засобів, частки у квартирах, а також отримання останнім доходу у вигляді заробітної плати за 2023 рік у розмірі 968 850, 38 грн.

Окремо, колегія суддів зауважує, що відповідно до ч.2 ст.182 КПК України, внесення застави допускається як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

5. Висновки суду

Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

В силу вимог ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів оцінила в сукупності всі обставини, що характеризують особу підозрюваного, тяжкість інкримінованого йому злочину, відомості про його майновий стан, співрозмірність застосованого запобіжного заходу, та дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг захисників підозрюваного ОСОБА_6 - адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги захисників підозрюваного ОСОБА_6 - адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Вищого антикорупційного суду від 20.02.2024 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4