- Presiding judge (HACC): Zadorozhna L.I.
Справа № 991/2122/24
Провадження № 1-кс/991/2147/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
учасники кримінального провадження:
секретар судового засідання ОСОБА_2,
представник власника майна - адвокат ОСОБА_3,
з боку обвинувачення: старший детектив Національно бюро ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Київ клопотання адвоката ОСОБА_3, подане в інтересах власника майна ОСОБА_5, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022042010000044 від 12.05.2022,
установив:
15.03.2024 до слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3, яке подане в інтересах власника майна ОСОБА_5, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022042010000044 від 12.05.2022.
І. Суть клопотання
Детективами Національно бюро здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022042010000044 від 12.05.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 201-2 КК України, які полягають у тому, що: 1) посадові особи різних організаційно-розпорядчих форм, склали завідомо неправдиві документи, після чого надали їх до державних органів; 2) службові особи Мінсоцполітики України під час прийняття рішення щодо розподілу коштів для допомоги постраждалим від воєнних дій, внутрішньо переміщеним особам та людям з вразливих категорій в найбільш постраждалих регіонах використали службове становище, всупереч інтересам служби з метою одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб, що спричинило тяжкі наслідки; 3) посадові особи низки громадських організацій та благодійних фондів шляхом зловживання службовим становищем здійснили розтрату коштів, призначених для надання гуманітарної та іншої безоплатної допомоги внутрішньо переміщеним особам, в особливо великих розмірах.
15.03.2022 розпочала роботу утворена Мінсоцполітики Комісія з питань розподілу коштів для надання допомоги в умовах воєнного стану. Ця Комісія розподіляє кошти, які надійшли на гуманітарний рахунок, відкритий для допомоги постраждалим від воєнних дій, внутрішньо переміщеним особам та людям з вразливих категорій в найбільш постраждалих регіонах. У період з 15.03.2022 по 27.07.2022 Комісія прийняла рішення про виділення 436,7 млн грн та профінансувала заявки одержувачам коштів на 422,3 млн грн. При цьому, серед отримувачів коштів були юридичні особи, які подали недостовірні відомості у звіти до Мінсоцполітики про використані кошти, призначені для надання гуманітарної допомоги, що призвело до незаконного використання коштів з метою отримання прибутку. Зокрема, Комісією прийняті рішення про виділення та перерахунок коштів на користь БО «БФ «ДОБРА-СПРАВА.», ВГО «ІССУ» та ГС «НАПР». Однак, цими благодійними організаціями не надано допомоги постраждалому цивільному населенню на загальну суму 33 641 757,07 грн (БО «БФ «ДОБРА-СПРАВА.» - 7 100 000 грн, ВГО «ІССУ» - 7 989 541,41 грн, ГС «НАПР» - 18 552 215,66 грн), що призвело до неотримання цивільним населенням в умовах воєнного стану в Україні гуманітарної допомоги, та як наслідок державі в особі Мінсоцполітики нанесено матеріальну шкоду. За твердженням прокурора, ОСОБА_5 начебто має відношення до БО «БФ «ДОБРА-СПРАВА.», якому було здійснено перерахування частини коштів.
06.12.2023 детективами Національного бюро на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.11.2023, було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5, за адресою: АДРЕСА_1, вилучено: мобільний телефон Apple iPhone 13 Pro Max IMEI НОМЕР_1 з номером телефону НОМЕР_2 та грошові кошти в сумі 150 000 доларів США та 24 950 Євро.
12.12.2023 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі № 991/10676/23 накладено арешт на вилучене майно, а саме на: грошові кошти в сумі 150 000 доларів США та 24 950 Євро. Зазначає, що в ухвалі від 29.11.2023 про надання дозволу на проведення обшуку вищезазначеного будинку вказано вичерпний перелік речей і документів, тобто вилучення майна особи поза межами ухвали є незаконним. Вважає, що вилучення грошових коштів ОСОБА_5 було безпідставним, у зв`язку із численними процесуальними порушеннями під час проведення обшуку.
Старший детектив Національного бюро ОСОБА_6 не мав права проводити обшук будинку, тому що в ухвалі від 29.11.2023 було надано дозвіл лише старшому детективу Національного бюро ОСОБА_4 . Таким чином, 06.12.2023 старшим детективом ОСОБА_6 було незаконно вилучено майно під час обшуку, оскільки проведення слідчої дії (обшуку) проведено особою, яка не визначена ухвалою. Вважає, що старшим оперуповноваженим ДСР НП України ОСОБА_7 та оперуповноваженим УСР у Львівській області ДСР НП України ОСОБА_8 порушено конституційні права володільця приміщення ОСОБА_9, визначені ст. 30 Конституції України, оскільки власник приміщення жодних дозволів на проникнення до приміщення не надавала.
Також, старший детектив Національного бюро ОСОБА_6 під час проведення обшуку вилучив грошові кошти в сумі 150 000 доларів США та 24 950 Євро. Однак, відповідно до ухвали від 29.11.2023 кошти не входили до вичерпного переліку речей, на які було надано дозвіл вилучення. Вищевказані кошти було вилучено в порядку ст. 131 КПК України, проте детективом не було достовірно доведено зв`язок грошових коштів, що знаходились в будинку, який належить ОСОБА_9, до вчинення кримінальних правопорушень.
Таким чином, дії детектива Національного бюро суперечать положенням ст. 132 КПК України та порушують права ОСОБА_5 та ОСОБА_9, визначені в рішенні ЄСПЛ «Камензінда проти Швейцарії». Крім того, детективом Національного бюро ОСОБА_6 в протоколі обшуку не було зазначено жодних індивідуальних ознак вилучених коштів (серія, номер, кількість та інші відмінні ознаки предметів). Прокурор під час звернення до суду з клопотанням про арешт майна не міг посилатись на спеціальну конфіскацію відносно ОСОБА_5, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які відомості, докази щодо його причетності та протиправності дій. Отже, є передчасним мотивування накладення арешту на тимчасово вилучене майно, зазначене в ухвалі слідчого судді від 12.12.2023.
У матеріалах клопотання про накладення арешту відсутня вмотивована постанова про визнання вилучених грошових коштів речовими доказами у кримінальному провадженні та передачу їх на зберігання. На підставі вищевикладеного, адвокат дійшла висновку, що накладений арешт є необґрунтованим на підставі виявлення: численних процесуальних порушень зі сторони детективів Національного бюро та прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; проведення обшуку, особою якій не було надано право на цю слідчу дію, згідно ухвали від 29.11.2023; суттєві порушення конституційних прав ОСОБА_9 відносно недоторканості житла оперуповноваженими ДСР НП України; недоречне використання неналежних процесуальних норм визначених ст. 96-2 КК України відносно вилученого майна; відсутність підстав спеціальної конфіскації згідно ст. 96-2 КК України на вилучене майно; відсутність постанови про визнання речовими доказами щодо вилученого майна; відсутність доказів причетності ОСОБА_5 до вчинення кримінальних правопорушень.
Відповідно до змісту ухвали про надання дозволу на проведення обшуку, під час проведення обшуку мали б проводитись дії із метою відшукання та вилучення виключно речей і предметів, про які йде мова в цій ухвалі та які стосуються діяльності громадської спілки, її службових осіб та працівників, але не грошових коштів. На її переконання, станом на сьогодні зазначені грошові кошти та вилучений мобільний телефон не містять ознак речового доказу, оскільки відсутня постанова про визнання речовими доказами, а сам по собі факт належності майна, не надає вказаним речам ознак речового доказу. Крім того, в ухвалі від 12.12.2023 не йдеться про пов`язаність ОСОБА_5 із обставинами вчинених злочинів, тому ОСОБА_5 не має жодного відношення до БО «БФ «ДОБРА-СПРАВА.» та до будь-яких інших обставин кримінального провадження. Той факт, що на ОСОБА_5 було виписано довіреність від імені благодійної організації не свідчить про взаємопов`язаність із іншими особами, якій ймовірно вчинили кримінальні правопорушення та не підтверджує наявність умислу на вчинення суспільно небезпечних діянь.
За наведених обставин, вважає, що слідчий суддя передчасно дійшов висновку про наявність підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки відсутні розумні підстави вважати, що вилучений мобільний телефон та грошові кошти є доказом кримінального правопорушення та мають хоча б одну ознаку з визначених ст. 98 КПК України для речового доказу, а кошти можуть підпадати під спеціальну конфіскацію в порядку ст. 92-2 КК України.
Враховуючи викладене, адвокат ОСОБА_3 просила скасувати накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.12.2023 у справі № 991/10676/23 арешт на майно, а саме на: мобільний телефон Apple iPhone 13 Pro Max IMEI НОМЕР_1 з сім картою за номером НОМЕР_2 та грошові кошти в сумі 150 000 доларів США та 24 950 Євро. Також просила зобов`язати детективів Національного бюро повернути ОСОБА_5 майно, вилучене під час обшуку будинку.
ІІ. Позиції учасників кримінального провадження
У судовому засіданні представник володільця майна ОСОБА_3 просила задовольнити клопотання та скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.12.2023. Зазначає, що працівники ДСР НП України проводили обшук, під час якого вилучено грошові кошти, але обшук проведено неуповноваженими особами, які не зазначені в ухвалі суду. На її переконання, поняті могли бути заінтересованими особами, оскільки вони проживають в іншому населеному пункті і не могли прибути в такий ранній час на місце проведення обшуку. Вказує, що вилучені кошти не мають відношення до кримінального провадження та не входили до переліку в ухвалі, якою надано дозвіл на вилучення речей. На думку адвоката, обшук було проведено із процесуальними порушеннями, що призвело до вилучення коштів, які не ідентифіковані. У судовому засіданні адвокат уточнила своє клопотання та просила скасувати арешт, який накладений на грошові кошти.
Старший детектив Національного бюро ОСОБА_4 заперечив щодо задоволення клопотання про скасування арешту з грошових коштів. Зазначив, що арешт на кошти накладено з метою спеціальної конфіскації та на даний час у провадженні проходять слідчі дії у максимально короткі, розумні строки. На його переконання, скасування арешту є передчасним, оскільки детективом було обґрунтовано доцільність накладення арешту, причетність ОСОБА_5 до вчинених кримінальних правопорушень. Наразі, в органу досудового розслідування відсутні інші відомості, які спростовують причетність ОСОБА_5 до кримінальних правопорушень, також їх не надано адвокатом. Вказує, що сторона захисту при розгляді клопотання про накладення арешту не зазначала про незаконність дій слідчого органу при проведенні обшуку та не оскаржувала ухвалу в апеляційному порядку. Вважає, що обшук проведено уповноваженою особою, а саме детективом слідчої групи, який вилучив кошти. Стосовно відсутності постанови про визнання речовими доказами зазначає, що вилучені кошти не визнавались речовим доказом, оскільки арешт накладався з метою спеціальної конфіскації. Щодо аргументів захисту про те, що в ухвалі слідчого судді не вказано, особу, яка має проводити обшук, то вимоги ч. 2 ст. 235 КПК України чітко передбачають, яку інформацію має містити ухвала про обшук.
ІІІ. Встановлені обставини, мотиви та оцінка слідчого судді
Дослідивши зміст клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши адвоката ОСОБА_3 та старшого детектива Національного бюро ОСОБА_4, слідчий суддя дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання про скасування арешту майна, з огляду на таке.
За змістом ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження, серед іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частиною другою цієї статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Вирішуючи подане клопотання, слідчий суддя враховує практику ЄСПЛ щодо можливості втручання за рішенням суду в права особи на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Так, у рішенні у справі «Узан та інші проти Туреччини» ЄСПЛ, оцінюючи виправданість втручання відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, зробив висновок про те, щоб бути сумісним із положеннями Конвенції, втручання повинно відповідати трьом умовам, а саме: (1) бути передбачене національним законом, який в державі вважається необхідним для регулювання використання майна, (2) повинне відповідати загальним інтересам суспільства, (3) має забезпечуватися справедливий баланс між правами власника та загальносуспільними інтересами (п. 195). Крім того, у п. 203 рішення ЄСПЛ, аналізуючи питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби. Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли наявний значний суспільний інтерес на здійснення такого втручання в право людини, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
Частина перша статті 174 КПК України передбачає, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Отже, учасник кримінального провадження, який подав таке клопотання, має довести, що у подальшому застосуванні арешту відпала потреба або, що арешт на майно накладено необґрунтовано.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.11.2023 було надано дозвіл на проведення обшуку будинку АДРЕСА_1, за місцем проживання ОСОБА_5, який на праві власності належить ОСОБА_9, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінальних правопорушень, відшукання речей та документів, а саме: документів, що стали підставою для отримання коштів для надання допомоги в умовах воєнного стану від Міністерства соціальної політики України, відомостей щодо отримання даних коштів, а також документів щодо звітування про використання коштів, фінансових обґрунтувань до пропозицій щодо надання допомоги цивільному населенню, листів військових адміністрацій, органів самоврядування, інших громадських чи благодійних організацій, зокрема: БО «БФ «ДОБРА-СПРАВА.» (ЄДРПОУ 43975620), інших організацій, що отримували кошти для надання допомоги в умовах воєнного стану від Міністерства соціальної політики України, документів щодо відкриття банківських рахунків вищезазначеними організаціями тощо; документів щодо відкриття банківських рахунків БО «БФ «ДОБРА-СПРАВА.» (ЄДРПОУ 43975620), відомостей по руху коштів по банківським рахункам; документів щодо фінансово-господарських взаємовідносин БО «БФ «ДОБРА-СПРАВА.» з ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ЕЛІТ-ЕДВАЙС», ТОВ «ДАСТРІАЛ ЛТД», ТОВ «ІНПАВЕЛ РЕСУРС», ТОВ «ДК ДОВІРА», ТОВ «МЕЙН ТРЕЙД ГРУП», ТОВ «БЕСТ ГАРЛІК» з іншими юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами щодо купівлі-продажу товарів/послуг, які складались з 24.02.2022 по 01.10.2022; мобільних телефонів та SІМ-карт, в тому числі із номером НОМЕР_2, комп`ютерної техніки, електронних та комп`ютерних носіїв інформації (планшетів, флеш-карт, флеш-накопичувачів, системних комп`ютерних дисків, CD-DVD-дисків, відеокасет, відеокамер, відеореєстраторів та інших електронних цифрових пристроїв, призначених для створення, копіювання та зберігання інформації), які перебувають у користуванні ОСОБА_5 та можуть містити інформацію щодо обставин вчинених кримінальних правопорушень, зокрема щодо здійснення благодійної діяльності БО «БФ «ДОБРА-СПРАВА».
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.12.2023 у кримінальному провадженні № 42022042010000044 накладено арешт на майно, яке вилучене в ході проведення обшуку будинку за місцем проживання ОСОБА_5, а саме на: грошові кошти в сумі 150 000 доларів США та 24 950 Євро, який полягає у тимчасовій забороні користування, розпорядження та відчуження.
Згідно із мотивувальною частиною вказаної ухвали слідчого судді, арешт накладено з метою забезпечення спеціальної конфіскації, оскільки існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вилучені під час проведення обшуку грошові кошти можуть бути предметом спеціальної конфіскації (оскільки відповідають п. 3 ч. 1 ст. 96-2 КК України - можуть бути предметом кримінального правопорушення), у зв`язку з чим на них може бути накладено арешт з метою забезпечення спеціальної конфіскації.
Представник володільця майна аргументує необхідність скасування арешту тим, що його було накладено необґрунтовано.
Про обґрунтованість накладеного на майно арешту за п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України буде свідчити, по-перше те, що такий захід забезпечення кримінального провадження передбачений кримінальним процесуальним законом. По-друге, мають існувати факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 КК України.
Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо майно: 1) одержано внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходом від такого майна; 2) призначалось (використовувалось) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) було предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) було підшукано, виготовлено, пристосовано або використано як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання (ч. 1 ст. 96-2 КК України).
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.12.2023, є таким, що передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки його метою є забезпечення спеціальної конфіскації та запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення або відчуження майна.
Під час розгляду клопотання про арешт майна, детективом були надані документи щодо наявності достатніх підстав вважати, що вилучені грошові кошти можуть бути предметом кримінального правопорушення, перетвореними в інше майно, враховуючи пов`язаність ОСОБА_5 із обставинами, які є предметом досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, фінансову історію ОСОБА_5, членів його сім`ї та розмір коштів, відшуканих детективами Національного бюро під час проведення обшуку, які суттєво відрізняються від суми його офіційно задекларованих коштів.
Щодо твердження адвоката про необґрунтованість накладення арешту на грошові кошти, слідчий суддя зауважує, що під час розгляду даного клопотання не оцінює законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, якою накладено арешт на майно, оскільки вказане питання відноситься до виключної компетенції суду апеляційної інстанції.
Твердження адвоката про наявність численних процесуальних порушень зі сторони обвинувачення, слідчий суддя вважає помилковими, а законність дій органу досудового розслідування перевірялась при накладенні арешту.
Доводи адвоката про проведення обшуку неуповноваженою особою детективом ОСОБА_6, слідчий суддя відхиляє, оскільки ч. 2 ст. 235 КПК України визначено перелік відомостей, які мають міститись в ухвалі слідчого судді про дозвіл на обшук, серед яких вказівка на зазначення осіб, яким надається право на проведення такого обшуку, відсутня. За змістом ч. 1 ст. 236 КПК України передбачає, що ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи може бути виконана слідчим, який здійснюватиме досудове розслідування чи прокурором, який здійснюватиме процесуальне керівництво у визначеному кримінальному провадженні.
Слідчий суддя відхиляє твердження адвоката щодо порушення прав власника будинку ОСОБА_9, оскільки у даному випадку обшук проводився на підставі ухвали суду та добровільної згоди особи, яка користується будинком.
Необхідно звернути увагу, що положення ст. 223 КПК України не мають на меті вирішення питань власності. Вони захищають особу від необґрунтованого втручання у сферу її приватності, на яке вона вправі розраховувати у своєму житлі або іншому володінні. Термін «особа, яка володіє» в ч. 1 ст. 233 КПК України, охоплює більш широке коло осіб, ніж титульний власник або особа, володіння якої ґрунтується на певних договірних чи інших законних підставах (постанови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 08.12.2020 у справі № 278/1306/17, від 01.11.2022 у справі № 344/2995/15-к, від 20.06.2023 у справі № 756/16122/21).
Аргументи, які могли би переконати слідчого суддю у наявності підстав, які свідчать про те, що цей захід кримінального забезпечення накладено необґрунтовано, адвокатом ОСОБА_3 ні у клопотанні, ні у судовому засіданні зазначено не було.
Частиною 1 статті 22 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Інші доводи, які викладені у змісті клопотання адвоката ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_5, про скасування арешту майна, не підтверджують обставин, які мають значення для висновку про те, що захід забезпечення кримінального провадження застосовано необґрунтовано.
Підсумовуючи викладене, слідчий суддя зазначає, що під час розгляду клопотання про скасування арешту майна не доведено, що арешт накладено необґрунтовано, у зв`язку з чим клопотання про скасування арешту майна задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 132, 174, 372, 376 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
Відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3, поданого в інтересах власника майна ОСОБА_5, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022042010000044 від 12.05.2022.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1