- Presiding judge (HACC) : Fedorov O.V.
Справа № 991/2220/24
Провадження 1-кс/991/2243/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
22 березня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
детектива ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42019110350000029 від 13.02.2019,
ВСТАНОВИВ:
19.03.2024 вказане клопотання надійшло до Вищого антикорупційного суду і на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду було передано на розгляд слідчого судді ОСОБА_1 .
1.Зміст поданого клопотання
У поданому клопотанні прокурор просить накласти арешт на майно ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що у провадженні детективів Національного бюро перебуває кримінальне провадження № 42019110350000029 від 13.02.2019 за фактами заволодіння земельними ділянками ДП «Дослідне господарство «Дмитрівка» НААН України, що перебували у користуванні на підставі державного акту на право постійного користування землею серії КВ № 0002 від 13.12.1995 на території м. Фастів Київської області, земельними ділянками ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця», що перебували у користуванні на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №003658 від 11.11.2002 в адміністративних межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради Київської області та перебували у користуванні на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №003662 від 15.11.2002 в адміністративних межах Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Київської області, легалізації майна, одержаного злочинним шляхом, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.
За твердженням прокурора, до вчинення вказаних злочинів причетні службові особи Головного управління Держгеокадастру у Київській області ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, а також ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_5, які під керівництвом ОСОБА_14, шляхом використання механізму безоплатної приватизації земельних ділянок у порядку статтей 116, 118, 121 Земельного кодексу України наперед визначеними та підконтрольними особами та встановлення контролю над цими земельними ділянками на підставі раніше оформлених довіреностей з можливістю вчинення дій з розпорядження земельними ділянками отриманими під час безоплатної приватизації, заволоділи земельними ділянками державної власності площею 284,34 га, що перебували у землекористуванні ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» на території Софіївсько-Борщагівської та Петропавлівсько-Борщагівської сільських рад Київської області та які перебували у землекористуванні ДП «ДГ «Дмитрівка» на території м. Фастів Київської області, площею 919, 34 га, вартістю 1 123 331 337 гривень та 714 769 489,25 гривень відповідно.
11.03.2024 ОСОБА_5 у цьому кримінальному провадженні повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме в заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому організованою групою, в особливо великих розмірах.
Прокурор зазначає, що в ході досудового розслідування, встановлено, що ОСОБА_5 на праві приватної власності належать земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221284001:01:055:0086 площею 0,3167 га. 3221284001:01:055:0090 площею 0.1594 га, 3221884001:32:035:0185 площею 0.2409 га, 3221884001:32:035:0175 площею 0.2499 га, 3222487000:04:001:5031 площею 0,1175 га, 3221486500:08:033:0003 площею 0,233 га, 3221882800:26:150:0151 площею 1,9999 га, 3221882800:26:166:0157 площею 1,9913 га, 3221888300:16:111:0117 площею 0,1284 га, 3223388200:02:007:0075 площею 0,12 га.
Крім цього ОСОБА_5 на праві приватної власності належить:
-1/3 квартири площею 57,8 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 ;
- квартира площею 44,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ;
- 100 % частки статутного капіталу ТОВ «Київзем» (код ЄДРПОУ 43361788), що становить 1000 грн.
Також встановлено, що у власності ОСОБА_5 перебувала земельна ділянка кадастровий номер 3221284000:03:012:0049 площею 3,9998 га, яку на підставі технічної документації від 02.08.2023 було поділено на 38 земельних ділянок. Надалі новосформовані земельні ділянки на підставі договорів дарування земельних ділянок від 17.08.2023 №398 та №399 безоплатно відчужено на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . Прокурор зауважує, що відчуження зазначених земельних ділянок відбулось після 15.08.2023, тобто після повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_13 .
На думку прокурора, характер правочинів, на підставі яких належні ОСОБА_5 земельні ділянки було відчужено на користь третіх осіб, свідчить про намагання приховати зазначене майно від органу досудового розслідування.
Отже, на даний час ОСОБА_6 є власником земельних ділянок з наступними кадастровими номерами: 3221284001:01:055:0091 площею 0.0843 га, 3221284000:03:012:0054 площею 0.1 га, 3221284000:03:012:0053 площею 0.1 га, 3221284000:03:012:0052 площею 0.1 га, 3221284000:03:012:0051 площею 0.1 га, 3221284000:03:012:0058 площею 0.1 га, 3221284000:03:012:0057 площею 0.1 га, 3221284001:01:055:0095 площею 0.0729 га, 3221284001:01:055:0104 площею 0.5322 га, 3221284000:03:012:0065 площе. 0.1 га, 3221284000:03:012:0064 площею 0.1 га, 3221284000:03:012:0063 площею 0.1 га, 3221284000:03:012:0062 площею 0.1 га, 3221284000:03:012:0061 площею 0.1 га, 3221284001:01:055:0106 площею 0.1088 га.
ОСОБА_7 є власником земельних ділянок з наступними кадастровими номерами: 3221284001:01:055:0093 площею 0.0617 га, 3221284001:01:055:0094 площею 0.1 га, 3221284000:03:012:0070 площею 0.1 га, 3221284000:03:012:0071 площею 0.1 га, 3221284001:01:055:0099 площею 0.1 га.
На переконання прокурора, встановлені обставини свідчать, що відчуження ОСОБА_5 вказаних земельних ділянок на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було вчинене з метою недопущення накладення на них арешту у кримінальному провадженні та виконання покарання в частині конфіскації майна.
Прокурор, посилаючись на п. 2-4 ч. 2 ст. 170 КПК України, зазначає, що метою накладення арешту є забезпечення спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Як підставу для накладення арешту прокурор вказує, що у випадку засудження ОСОБА_5 та визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, йому може бути призначено покарання у виді конфіскації майна, оскільки санкція цієї статті передбачає обов`язкове призначення такого додаткового покарання.
Також підставою арешту зазначеного майна є наявність ризику того, що таке майно може бути відчужене чи передане на користь третіх осіб з метою його приховування.
Прокурор вказує, що підставою для накладення арешту на майно третіх осіб, яким воно було безоплатно відчужено ОСОБА_5 є можливість застосування механізму спеціальної конфіскації до зазначеного майна.
З огляду на вищевказане прокурор просить накласти арешт на вищевказане нерухоме майно, що належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_5, а також на земельні ділянки, які у період з 17 по 18.08.2023 були відчуженні підозрюваним на користь сина третіх осіб.
2.Позиція сторін у судовому засіданні
У судовому засіданні детектив загалом підтримав вимоги клопотання, водночас зазначив, що не вбачає підстав для накладення арешту на вказане у клопотанні майно третіх осіб з метою забезпечення спеціальної конфіскації, оскільки вважає, що обставини відчуження підозрюваним ОСОБА_5 такого майна свідчать, що саме останній є його фактичним власником, а тому, таке майно підлягає арешту з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення. До того ж детектив навів даткові аргументи щодо необхідності накладення арешту з вказаних ним підстав та долучив додаткові матеріали на підтвердження своїх доводів.
На підставі положень ч. 2 ст. 172 КПК України, слідчий суддя прийняв рішення здійснювати розгляд поданого клопотання без виклику підозрюваного ОСОБА_5, інших власників майна та їх представників, оскільки це може призвести до вчинення дій, пов`язаних із відчуженням вказаного майна, що унеможливить забезпечення виконання рішення суду про арешт майна з метою забезпечення подальшої ймовірної конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
3.Мотиви та оцінка слідчого судді
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Загальні вимоги щодо порядку застосування будь-яких заходів забезпечення визначені статтями 131 та 132 КПК України.
Стаття 170 КПК України встановлює, що арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, може бути об`єктом конфіскації майна як виду покарання, а також за рахунок нього може бути забезпечене відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Відповідно до 5 ст. 170 КПК України у випадку накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна, арешт накладається на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна. У випадку накладення арешту з метою відшкодування шкоди, відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.
Водночас, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України. До таких ризиків відноситься можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Також положеннями ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.
До того ж, за змістом ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.
Отже, з аналізу зазначених норм КПК України, при вирішення питання про арешт майна, слідчий суддя має встановити:
1) чи набула особа статусу підозрюваного;
2) чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення підозрюваним та чи достатні підстави вважати, що суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна;
3) чи відноситься майно, щодо якого вирішується питання про його арешт до виду майна, на яке можна накладати арешт та чи перебуває воно у власності осіб, щодо майна яких дозволено накладення арешту з відповідною метою;
4) чи можливо накласти арешт на вказане майно з метою забезпечення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
5) чи можливо за допомогою арешту досягнути завдань, для виконання яких прокурор звертається із відповідним клопотанням;
6) чи будуть розумними та співрозмірними із завданнями цього кримінального провадження наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються внаслідок його застосування.
З урахуванням вказаного, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення детектива, слідчий суддя, встановлюючи наявність зазначених вище обставин, приходить до таких висновків.
3.1.Щодо набуття статусу підозрюваного, наявності обґрунтованої підозри та достатніх підстав вважати, що особі може бути призначено покарання у виді конфіскації майна
Арешт майна з метою забезпечення можливої конфіскації на стадії досудового розслідування може бути застосований лише до підозрюваного.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру.
Як встановлено слідчим суддею, 11.03.2024 письмове повідомлення про підозру було вручено особисто ОСОБА_5, про що в матеріалах, долучених до клопотання, міститься письмова розписка останнього про її отримання.
Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_5 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питанняпро застосуванняарешту майназ метоюзабезпечення можливоїконфіскації.
Як вказувалось вище, підставою застосування арешту майна з метою забезпечення можливої конфіскації та забезпечення відшкодування завданої шкоди є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», у зв`язку з чим, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, з вказаної практики вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об`єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.
Таким чином, слідчому судді необхідно з`ясувати, чи є підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_5 міг вчинити саме інкримінований йому злочин. При цьому, остаточна оцінка та кваліфікація конкретних діянь здійснюється судом під час розгляду справи по суті.
Як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, в межах цього кримінального провадження ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем вчиненому в особливо великому розмірі.
Зі змісту клопотання та доданих до нього матеріалів, встановлено, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється за фактами протиправного відчуження земель сільськогосподарського призначення, які перебували у постійному користуванні ДП «ДГ «Дмитрівка» та ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця». Зокрема, за версією слідства, механізм розслідуваних злочинів полягав у тому, що службові особи Головного управління Держгеокадастру у Київській області протиправно віднесли земельні ділянки, які перебували у користуванні ДП «ДГ «Дмитрівка» до земель запасу, що уможливило передачу вказаних земельних ділянок у приватну власність фізичних осіб та подальше їх відчуження через посередників на користь ПСП «Агрофірма «Світанок». Водночас, за даними слідства, вказані фізичні особи, за якими було первісно зареєстровано право власності на такі земельні ділянки, не вживали будь-яких дій, направлених на підготовку документів з оформлення права власності на відповідні земельні ділянки та на оформлення довіреностей на право розпорядження ними на ім`я зазначених посередників. Схожим способом, однак без припинення права постійного користування, було вчинено дії щодо заволодіння шляхом передачі земельних ділянок ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» у приватну власність фізичних осіб та подальший їх продаж іншим особам.
Як встановлено слідчим суддею, реалізація злочинного плану передбачала узгоджені дії групи осіб, зокрема до якої входили службові особи ГУ Держгеокадастру у Київській області, а також ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_5 та інші.
За версією слідства, злочинний план передбачав поетапне вчинення дій, а саме щодо припинення права користування земельними ділянками державних підприємств шляхом віднесення їх до земель запасу; проведення інвентаризації земель; формування земельних ділянок та присвоєння їм кадастрових номерів, пошук наперед визначених фізичних осіб, які мали отримати у власність земельні ділянки для особистого селянського господарства, видача від імені вказаних осіб довіреностей, оформлення та реєстрація на наперед визначених осіб земельних ділянок, що передбачало затвердження землеустрою та оформлення передачу у власність земельних ділянок таким особам та їх відчуження товариству.
Задля реалізації злочинного плану було використано процедуру безкоштовної приватизації земельних ділянок пільговими категоріями населення, зокрема зі статусом учасника бойових дій. Проте слідством встановлено, що реалізація такого права здійснювалась формально на підставі підроблених документів.
Так, за версією сторони обвинувачення, у червні 2019 року ОСОБА_14 залучив до участі у вчиненні злочинів у складі очолюваної ним організованої групи начальника відділу державного реєстратора відділу землевпорядного проектування та реєстрації прав державного підприємства «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» ОСОБА_18 .
Зокрема, з отриманих в ході досудового розслідування даних вбачається, що ОСОБА_18 був відповідальний за організацію укладення договорів щодо розроблення ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» проектів землеустрою про надання у приватну власність наперед визначеним особам земельних ділянок, розроблення проектів землеустрою як сертифікованого інженера землевпорядника, формування земельних ділянок згідно проектної документації та заявок на реєстрацію земельних ділянок, які створювалися та подавалися сертифікованим інженером-землевпорядником через Єдиний державний портал адміністративних послуг, у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему Держгеокадастру підконтрольним та підзвітним ОСОБА_11 та ОСОБА_9 державним кадастровим реєстраторам Міськрайонного управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області.
Описані вище дії зазначених осіб, їх взаємоузгодженість та взаємозалежність, характер та послідовність, створюють у слідчого судді переконання у тому, що такі особи ймовірно діяли у співучасті, мали спільний умисел, направлений на заволодіння земельними ділянками, які перебували у державній власності, а з огляду на зміст та обсяг дій підозрюваного ОСОБА_18, а також займану ним в цей період посаду та наявні у зв`язку з цим повноваження, існують достатні підстави вважати, що він міг вчинити інкримінований йому злочин.
Підсумовуючи, слідчий суддя вважає, що викладені вище обставини на даному етапі досудового розслідування з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують підозрюваного з вчиненим кримінальним правопорушенням, оскільки для стороннього спостерігача прослідковувався б зв`язок між описаними діями та наслідками, які за версією обвинувачення полягали у заволодінні сільськогосподарськими землями які перебували у постійному користуванні державних підприємств на території Київської області. В подальшому такі обставини мають бути перевірені та оцінені в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.
При цьому, відповідні обставини, які враховані при оцінці обґрунтованості повідомленої ОСОБА_18 підозри, встановлені слідчим суддею на підставі досліджених в ході судового засідання копій матеріалів кримінального провадження, зокрема рішенням Софіївсько-Борщагівської сільської ради народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області від 17.03.1995 № 11; розпорядженням від 11.11.2002 № 428 Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області; державним актом ІІ-КВ № 003658 від 11.11.2002 на право постійного користування землею ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиц; рішенням Софіївсько-Борщагівської сільської ради народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області від 09.06.1995; розпорядженням від 15.11.2002 № 434 Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області; державним актом ІІ-КВ № 003662 від 15.11.2002 на право постійного користування землею ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця»; протоколами огляду від 15.05.2020, 15.09.2020, 17.09.2020, 24.09.2020, 26.11.2020, 30.11.2022, 16.03.2023, 15.09.2023, 20.10.2023 тощо.
Оцінивши вказані докази в їх сукупності з доводами клопотання та учасників судового засідання, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_5, виходячи з наданих матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України за викладених у клопотанні обставин.
При цьому, слідчим суддею встановлено, що за вчинення злочину, передбаченого ч 5 ст. 191 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Тобто конфіскація майна передбачена у санкції статті як обов`язкове додаткове покарання, а тому, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд повинен буде застосувати до ОСОБА_5 додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Таким чином, враховуючи вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваним інкримінованого йому злочину, який передбачає конфіскацію майна як обов`язкове додаткове покарання, слідчий суддя вважає, що дійсно існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 може бути призначене покарання у виді конфіскації майна. Вказане обумовлює необхідність забезпечення такої можливої конфіскації шляхом застосування до майна підозрюваного такого заходу забезпечення як арешт належного йому майна.
3.2.Щодо можливості накладення арешту на вказане у клопотанні майно
Частина 10 статті 170 КПК України встановлює, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Як зазначалось вище, арешт з метою забезпечення можливої конфіскації на стадії досудового розслідування може бути накладений на майно підозрюваного.
Прокурор у своєму клопотанні просить накласти арешт на нерухоме майно, яке належать на праві приватної власності підозрюваному ОСОБА_5, а також належні йому корпоративні права, а саме на:
- земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221284001:01:055:0086, 3221284001:01:055:0090, 3221884001:32:035:0185, 3221884001:32:035:0175, 3222487000:04:001:5031, 3221486500:08:033:0003, 3221882800:26:150:0151, 3221882800:26:166:0157, 3221888300:16:111:0117, 3223388200:02:007:0075.
-1/3 квартири площею 57,8 м. кв. за адресою: АДРЕСА_1 ;
- квартиру площею 44,1 м. кв. за адресою: АДРЕСА_2 ;
- 100 % частки статутного капіталу ТОВ «Київзем» (код ЄДРПОУ 43361788), що становить 1000 грн.
Слідчим суддею встановлено, що вказане нерухоме майно, зокрема земельні ділянки та 1/3 частки квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 на праві власності належать підозрюваному ОСОБА_5, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, при цьому обмежень чи заборон щодо накладення арешту на таке майно слідчим суддею не встановлено.
Крім цього, відповідно до відомостей, отриманих з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, ОСОБА_5 є засновником, керівником та єдиним кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Київзем».
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України.
При цьому, згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» вартість вкладу кожного учасника товариства повинна бути не менше номінальної вартості його частки.
Отже, оскільки частка у статутному капіталі фактично є майновим правом, однією із складових корпоративного права, а тому враховуючи положення ч. 10 ст. 170 КПК України, якою прямо передбачена можливість накладення арешту на корпоративні права підозрюваного, слідчий суддя доходить висновку про можливість накладення на них арешту з метою забезпечення можливої конфіскації.
Також прокурорпросить накластиарешт нанерухоме майно,що належитьна правіприватної власності третім особам, зокрема, на ряд земельних ділянок з кадастровими номерами:
- 3221284001:01:055:0091, 3221284000:03:012:0054, 3221284000:03:012:0053, 3221284000:03:012:0052, 3221284000:03:012:0051, 3221284000:03:012:0058, 3221284000:03:012:0057, 3221284001:01:055:0095, 3221284001:01:055:0104, 3221284000:03:012:0065, 3221284000:03:012:0064, 3221284000:03:012:0063, 3221284000:03:012:0062, 3221284000:03:012:0061, 3221284001:01:055:0106, які належать ОСОБА_6 ;
- 3221284001:01:055:0093, 3221284001:01:055:0094, 3221284000:03:012:0070, 3221284000:03:012:0071, 3221284001:01:055:0099, які належать ОСОБА_7 .
Вирішуючи питанняпро можливістьнакладення арештуна вказаніземельні ділянкислідчий суддябере доуваги,що з відомостей, які містяться в актовому записі про народження №3505 від 24.07.1986 встановлено, що ОСОБА_6 є батьком ОСОБА_5 .
Відповідно до відомостей з Державного реєстру прав на нерухоме майно вказані земельні ділянки набуті ОСОБА_6 18.08.2023 на підставі договору дарування №399 від 18.08.2023. При цьому, як вбачається зі змісту вказаного договору, копія якого долучена до матеріалів клопотання, попереднім власником таких земельних ділянок є підозрюваний ОСОБА_5 .
До того ж встановлено, що земельні ділянки, які перебувають у власності ОСОБА_7, набуті останнім аналогічним шляхом. Зокрема, відповідно до відомостей з Державного реєстру прав на нерухоме майно 17.08.2023 ОСОБА_5 подарував вказані земельні ділянки ОСОБА_7 на підставі договору дарування №398 від 17.08.2023.
На переконання прокурора, вказані обставини відчуження ОСОБА_5 належних йому на праві власності земельних ділянок на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_7 свідчить, що укладення таких правочинів відбулося як намагання підозрюваного вивести майно з-під арешту та можливої конфіскації.
Аналізуючи вказані доводи, слідчий суддя виходить з того, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю й повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно із положеннями ч. 2-3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Цивільно-правовий договір (у тому числі й дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (у тому числі вироку).
Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або уникнення арешту та/або можливої конфіскації. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Випадки укладення цивільно-правового договору з метою уникнення арешту та/або можливої конфіскації розглядаються як очевидно недобросовісні та є проявом зловживання правом.
Відповідні правові позиції щодо кваліфікації правочинів як фраудаторних є усталеними в практиці Верховного суду (наприклад, постанова Великої Палати ВС від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, постанова КЦС ВС від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, постанова КЦС ВС від 07.10.2020 у справі №755/17944/18, постанова КЦС ВС від 19.05.2021 у справі № 693/624/19, постанова КЦС ВС від 10.02.2021 у справі № 754/5841/17, постанова КЦС ВС від 24.02.2021 у справі № 757/33392/16, постанова КЦС ВС від 27.10.2021 у справі № 346/6034/13-ц, постанова КЦС ВС від 13.04.2022 у справі № 757/62043/18-ц, тощо).
Так, з долучених до клопотання матеріалів вбачається, що у власності ОСОБА_5 перебувала земельна ділянка розташована у АДРЕСА_3 з кадастровим номером 3221284000:03:012:0049 площею 3,9998 га, яку підозрюваний поділив на 38 земельних ділянок на підставі заяви від 31.07.2023.
Надалі, підозрюваний протягом двох днів здійснив відчуження вказаних земельних ділянок, зокрема, 19 земельних ділянок подарував батьку, а інші 19 земельних ділянок подарував ОСОБА_7, що підтверджується копіями відповідних договорів дарування №398 від 17.08.2023 та №399 від 18.08.2023.
Отже, враховуючи, що відчуження вказаних земельних ділянок здійснене підозрюваним безоплатно на користь пов`язаних з ним осіб та у короткий проміжок часу після затримання та повідомлення про підозру особам, ймовірно причетним до вчинення вищеописаних злочинів (перше повідомлення про підозру здійснено 15 серпня 2023 року, а дати відчуження 17 та 18 серпня 2023 року), слідчий суддя доходить висновку, що вказані особи ймовірно діяли недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами задля уникнення арешту та/або можливої конфіскації майна, що перебуває у власності підозрюваного.
Вказані обставини, на переконання слідчого судді, дають достатні підстави для висновку, що укладені правочини по відчуженню нерухомого майна містять ознаки фраудаторності, а тому вищевказані земельні ділянки, право власності на які хоча і зареєстровані за ОСОБА_6 та ОСОБА_7, але фактично належать підозрюваному ОСОБА_5, і, як наслідок, на них може бути накладено арешт з метою забезпечення можливої конфіскації майна.
3.3. Щодо можливості накладення арешту на вказане майно з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (цивільного позову)
Як зазначалося вище, відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України застосування арешту з метою відшкодування шкоди з метою забезпечення шкоди може бути за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.
При цьому, згідно з ч. 8 вказаної статті вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові.
Так, слідчий суддя бере до уваги, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України.
Інкриміновані підозрюваному кримінальні правопорушення стосуються обставин заволодіння землями ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» на території Софіївсько-Борщагівської та Петропавлівсько-Борщагівської сільських рад Києво-Святошинського району Київської області.
Вартість земельних ділянок, якими імовірно незаконно заволоділи учасники організованої групи, згідно з матеріалів клопотання становить 1 123 331337 грн.
Отже, у випадку засудження ОСОБА_5 за вчинення, інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 України на нього може бути покладено обов`язок з відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, зокрема, за рахунок майна, яке йому належить.
При вирішенні питання щодо достатності підстав для накладення арешту на зазначене у клопотанні нерухоме майно з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя бере до уваги такі обставини:
- у цьому кримінальному провадженні розслідуються обставини заволодіння земельних ділянок, відчуження яких імовірно завдало збитки в сумі понад 1,2 мдрд грн;
- ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України;
- перелічене у клопотанні майно належать ОСОБА_5 обґрунтування чого наведено в п. 3.2 цієї ухвали;
- вартість квартир та земельних ділянок, на які просить накласти арешт прокурор явно є співімрною із розміром шкоди, завданої від імовірного вчинення кримінальних правопорушень.
Слідчий суддя вважає, що встановлено достатньо підстав для накладення арешту на таке майно з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
3.4.Щодо можливості виконання завдань арешту
Відповідно до положень ст. 173 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
У цьому кримінальному провадженні необхідність арешту майна обумовлена сукупністю підстав вважати, що таке майно може підлягати конфіскації як виду покарання та за рахунок нього може бути забезпечено відшкодування шкоди. Ризиками, для запобігання яких необхідне накладення арешту, є можливість відчуження цього майна власником чи довіреними йому особами.
У цьому контексті, слідчий суддя відзначає той факт, що ризики відчуження чи приховання такого майна наявні, враховуючи вагомі докази того, що ОСОБА_5 здійснив відчуження належних йому на праві власності земельних ділянок на користь третіх осіб, в тому числі свого батька, відразу після затримання та повідомлення про підозру 3 учасникам злочинної схеми, які вчинили вищеописані злочини спільно із ОСОБА_5 у складі організованої групи. Вказані обставини дають підстави вважати, що відчуження такого мана відбулося як намагання вивести його з-під арешту та можливої конфіскації майна як виду покарання.
Зважаючи на обставини, що розслідуються у межах цього кримінального провадження та підозру ОСОБА_5 у вчиненні злочину, санкція якого передбачає обов`язкове призначення додаткового покарання у виді конфіскації, враховуючи, що майно підозрюваного за вироком суду може бути конфісковане, слідчий суддя доходить висновку, що можливість відчуження ним вказаного майна є обґрунтованою.
З накладенням арешту можливість особи розпоряджатись відповідним майном на власний розсуд та відчужувати його на користь третіх осіб втрачається. Отже, у такий спосіб, може бути виконане завдання арешту майна, а саме запобігання можливості його відчуження.
За таких умов, заявлені прокурором підстави арешту є виправданими, а переслідувані цілі можуть бути досягнуті через застосування до майна підозрюваного саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
3.5.Щодо розумності та співрозмірності арешту
Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).
На думку слідчого судді, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, враховуючи суспільну небезпеку вчинених кримінальних правопорушень, їх специфіку і тяжкість, наявність обґрунтованої підозри у їх вчиненні особи, яка є власником такого майна. За таких обставин, слідчий суддя вважає, що пов`язані із накладенням арешту обмеження є виправданими, співмірними із завданнями кримінального провадження та пропорційними меті, з якою такі обмеження застосовуються.
У цьому контексті слідчий суддя зауважує, що арешт накладається без заборони користування відповідним майном, а тому не вбачає негативних наслідків від його застосування як для самого підозрюваного, так і для інших осіб. Водночас, заборона відчуження та розпорядження відповідним майном є обґрунтованою та виправданою з огляду на встановлений ризик передачі зазначеного майна на користь інших осіб, що унеможливить досягнення заявленої мети арешту.
Крім того, з урахуванням характеру кримінальних правопорушень, що розслідуються у межах цього кримінального провадження, такий захід забезпечення кримінального провадження є пропорційним втручанню у володіння майном. Підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає. У цьому випадку арешт майна необхідний для забезпечення ефективності кримінального провадження та негативних наслідків для володільців майна не створює.
Також слідчий суддя відзначає, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав. Хоча власник обмежується у реалізації правомочностей щодо таких прав, такий захід є тимчасовим.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що обмеження, яких зазнає підозрюваний та інші власники майна, на даному етапі виправдовують такий ступінь втручання у їх право власності.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність необхідних і достатніх підстав для часткового задоволення клопотання прокурора про арешт майна.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 131, 170-173, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
1.Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42019110350000029 від 13.02.2019, задовольнити.
2.Накласти арешт на:
- земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 3221284001:01:055:0086 площею 0,3167 га. 3221284001:01:055:0090 площею 0.1594 га, 3221884001:32:035:0185 площею 0.2409 га, 3221884001:32:035:0175 площею 0.2499 га, 3222487000:04:001:5031 площею 0,1175 га, 3221486500:08:033:0003 площею 0,233 га, 3221882800:26:150:0151 площею 1,9999 га, 3221882800:26:166:0157 площею 1,9913 га, 3221888300:16:111:0117 площею 0,1284 га, 3223388200:02:007:0075 площею 0,12 га., що належать ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_1 ) на праві приватної власності, з забороною їх відчуження, перетворення шляхом зміни конфігурації, поділу чи об`єднання та забороною виконання будівельних робіт зі спорудження об`єктів нерухомого майна на вказаних земельних ділянках;
-1/3 квартири площею 57,8 м.кв.за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_1 ) .;
- квартира площею 44,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_1 )
- 100 % частки статутного капіталу ТОВ «Київзем» (код ЄДРПОУ 43361788), що становить 1000 грн., що належить ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_1 );
- земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 3221284001:01:055:0091 площею 0.0843 га, 3221284000:03:012:0054 площею 0.1 га, 3221284000:03:012:0053 площею 0.1 га, 3221284000:03:012:0052 площею 0.1 га, 3221284000:03:012:0051 площею 0.1 га, 3221284000:03:012:0058 площею 0.1 га, 3221284000:03:012:0057 площею 0.1 га, 3221284001:01:055:0095 площею 0.0729 га, 3221284001:01:055:0104 площею 0.5322 га, 3221284000:03:012:0065 площе. 0.1 га, 3221284000:03:012:0064 площею 0.1 га, 3221284000:03:012:0063 площею 0.1 га, 3221284000:03:012:0062 площею 0.1 га, 3221284000:03:012:0061 площею 0.1 га, 3221284001:01:055:0106 площею 0.1088 га., що належать ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_2 ) на праві приватної власності, з забороною їх відчуження, перетворення шляхом зміни конфігурації, поділу чи об`єднання та забороною виконання будівельних робіт зі спорудження об`єктів нерухомого майна на вказаних земельних ділянках;
- земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 3221284001:01:055:0093 площею 0.0617 га, 3221284001:01:055:0094 площею 0.1 га, 3221284000:03:012:0070 площею 0.1 га, 3221284000:03:012:0071 площею 0.1 га, 3221284001:01:055:0099 площею 0.1 га, які належать ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_3 ) на праві приватної власності, з забороною їх відчуження, перетворення шляхом зміни конфігурації, поділу чи об`єднання та забороною виконання будівельних робіт зі спорудження об`єктів нерухомого майна на вказаних земельних ділянках.
3.Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
4.Копію ухвали негайно після її оголошення вручити детективу.
5.Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
6.Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
7.Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1