- Presiding judge (HACC AC): Semennykov O.Yu.
справа № 991/1545/24
провадження №11-сс/991/206/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2024 року м.Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 березня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52024000000000046 від 25 січня 2024 року,
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.
27 лютого 2024 року до Вищого антикорупційного суду прокурором САП подано клопотання про арешт майна, вилученого 14 лютого 2024 року при проведенні обшуку транспортного засобу марки «Nissan» моделі «Rogue Sport», р.н.з. НОМЕР_1, який знаходився у користуванні ОСОБА_5 .
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 березня 2024 року вказане клопотання задоволено частково, накладено арешт (із забороною користування та розпорядження) на грошові кошти у сумі 32 500 доларів США з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
Вимоги апеляційної скарг та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просив скасувати ухвалу слідчого судді від 07 березня 2024 року в частині, в якій задоволено клопотання про арешт майна, та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні клопотання про арешт майна відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги адвокат посилався на непричетність ОСОБА_5 до кримінального провадження, він не має жодного відношення до діяльності ГУ ДПС в Харківській області, не знає тих осіб, які зазначені в клопотанні про арешт майна.
Можливе співпадіння номерів купюр з тими, що нібито були вручені ОСОБА_7 («хабародавцю») є наслідком того, що протокол вручення купюр був повністю або частково переписаний для того, аби вручені та вилучені купюри співпадали, що вказує на фальсифікацію матеріалів кримінального провадження.
Також особа вказує на незаконність надання дозволу на проведення обшуку після його проведення без ухвали слідчого судді.
Крім того, під час розгляду клопотання про арешт майна слідчим суддею мало місце порушення права власника майна на доступ до всіх матеріалів кримінального провадження, які стосуються поданого клопотання, зокрема до відеозапису обшуку, що є істотним порушенням права на справедливий суд.
Позиції учасників провадження.
Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, подав письмове клопотання, в якому підтримав подану ним в інтересах ОСОБА_5 апеляційну скаргу, просив задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав, розгляд якої здійснити за відсутності власника майна та його представника.
Прокурор в судове засідання не з`явився, подав письмове клопотання, в якому заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу представника без задоволення, розгляд якої здійснити за відсутності прокурора.
Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_8, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце апеляційного розгляду, не з`явився, про поважні причини свого неприбуття суд не повідомив, а тому суд з урахуванням позиції його представника, прокурора, згідно з положеннями ч.4 ст.405 КПК вважав за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності учасників провадження.
Мотиви та висновки суду.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст.16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно з положеннями ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.94, 132, 173 КПК повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 цього Кодексу), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Колегією суддів встановлено, що під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя у повному обсязі належним чином дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.
З матеріалів провадження вбачається, що детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52024000000000046 від 25 січня 2024 року за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.368 та ч.4 ст.27, ч.2 ст.15 ч.3 ст.369 КК за фактами прохання надати неправомірну вигоду для себе та третьої особи, в особливо великому розмірі, службовою особою, яка займає відповідальне становище, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища; підбурювання до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди, за вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище, в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. За версією сторони обвинувачення протягом 22 січня - 01 лютого 2024 року, під час особистих зустрічей, начальник відділу ГУ ДПС у Харківській області ОСОБА_9 висловила представнику ТОВ «Оушен Фудз» ОСОБА_7 прохання про надання службовим особам ГУ ДПС у Харківській області неправомірної вигоди, а саме грошових коштів у сумі 55 000 доларів США, за вчинення дій в інтересах ТОВ «Оушен Фудз», а саме прийняття Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі ГУ ДПС у Харківській області рішення про виключення ТОВ «Оушен Фудз» з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, а також рішень про реєстрацію зупинених податкових накладних цього товариства. При цьому, ОСОБА_9 попередила, що вказане рішення не може бути прийнятою нею, оскільки повноваження на його прийняття наділений в.о. начальника ГУ ДПС у Харківській області ОСОБА_10, якому така неправомірна вигода і призначається. 13 лютого 2024 року за вказівками ОСОБА_9 така передача відбулася, зокрема ОСОБА_7 передав кошти у сумі 55 000 доларів США ОСОБА_11, який у свою чергу віддав кошти чи її частину іншій особі - ОСОБА_8 . Після чого ОСОБА_8 зустрівся із ОСОБА_12, яка є головним державним інспектором відділу перевірок у сфері матеріального виробництва управління податкового аудиту ГУ ДПС у Харківській області та відповідно підлеглою працівницею ОСОБА_9 . Під час цієї зустрічі ОСОБА_8 передав ОСОБА_12 невстановлену на даний момент частину зазначеної вище неправомірної вигоди. 14 лютого 2024 року ОСОБА_8 зустрівся із ОСОБА_5, який здійснив для ОСОБА_8 обмін невстановленої на даний час частини вищевказаної неправомірної вигоди, але не менше ніж 32 500 доларів США, а саме обмін одних ідентифікованих купюр у валюті долар США на інші неідентифіковані на даний час купюри у тій самій валюті та у національній валюті - гривні.
Цього ж дня 14 лютого 2024 року при проведенні невідкладного обшуку (легалізованого ухвалою слідчого судді від 16 лютого 2024 року) транспортного засобу марки «Nissan» моделі «Rogue Sport», р.н.з. НОМЕР_1, який знаходився у користуванні ОСОБА_5 детективами НАБУ виявлено та вилучено грошові кошти у сумі 32 500 доларів США, на які оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 07 березня 2024 року накладено арешт.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя дійшов висновку про наявність необхідних і достатніх підстав для задоволення клопотання про накладення арешту на вилучені при проведенні обшуку грошові кошти з метою їх збереження як речових доказів у кримінальному провадженні.
При перегляді оскаржуваної ухвали колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, дослідивши надані матеріали, в межах доводів апеляційної скарги, дійшла наступних висновків.
Не погоджуючись з доводам представника особи щодо відсутності підстав для накладення арешту, колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів провадження та надано відповідну оцінку слідчим суддею, ухвалою слідчого судді від 16 лютого 2024 року, постановленою в порядку ч.3 ст.233 КПК, надано дозвіл на проведення обшуку автомобіля марки «Nissan» моделі «Rogue Sport», р.н.з. НОМЕР_1, який знаходився у фактичному володінні ОСОБА_5 з метою відшукання та вилучення, зокрема, грошових коштів у сумі 32 500 доларів США з відповідними серіями та номерами.
Так, під час проведення вказаного обшуку, за участі у тому числі ОСОБА_5, відшукано та вилучено, зокрема, грошові кошти у сумі 32 500 доларів США, а саме 325 купюр номіналом 100 доларів США, які є частиною ідентифікованих коштів, вручених ОСОБА_7 для передачі, як вищевказаної неправомірної вигоди.
Постановою детектива від 16 лютого 2024 року вилучені при проведенні обшуку грошові кошти визнано речовими доказами.
Підставами для задоволення клопотання прокурора про арешт майна слідчим суддею в оскаржуваному рішенні зазначено необхідність збереження речових доказів, що відповідає змісту положень п.1, ч.2 ст.170 КПК, які передбачають мету застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Відхиляючи доводи представника особи щодо безпідставності накладення арешту на зазначені грошові кошти, колегія суддів виходила з наступного.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч.1 ст.98 КПК).
Як встановлено, у ході зазначеного обшуку були віднайдені грошові кошти у сумі 32 500 доларів США, зокрема 325 купюр номіналом 100 доларів США, які є частиною ідентифікованих коштів, вручених ОСОБА_7 для передачі в якості неправомірної вигоди, що зафіксовано у протоколі обшуку від 14 лютого 2024 року.
Оцінюючи відповідність вилучених грошових коштів вказаним ознакам речових доказів, слідчий суддя відзначив, що у цьому кримінальному провадженні розслідуються обставини висловлення прохання надати неправомірну вигоду службовим особам ГУ ДПС у Харківській області та підбурення до надання неправомірної вигоди.
При цьому, станом на 13 лютого 2014 року зафіксовано виконання відповідних домовленостей про передачу неправомірної вигоди ОСОБА_9, яка імовірно висловила таке прохання. Надалі встановлено, що передача неправомірної вигоди у сумі 55 000 доларів США передбачала залучення інших осіб, які здійснювали дії щодо перетворення (зміни купюр) неправомірної вигоди.
Зокрема, як вбачається із протоколу за результатом негласної слідчої (розшукової) дії спостереження за річчю від 16 лютого 2024 року, ОСОБА_8 попередньо отримавши від ОСОБА_11 грошові кошти, які становлять предмет неправомірної вигоди, 14 лютого 2024 року зустрівся із ОСОБА_5, який під час зустрічі здійснив для ОСОБА_8 обмін невстановленої на даний час частини вищевказаної неправомірної вигоди, але не менше ніж 32 500 доларів США, а саме обмін одних ідентифікованих купюр у валюті долар США на інші неідентифіковані на той час купюри.
На переконання колегії суддів, враховуючи встановлені на підставі досліджених доказів обставин, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що вилучені при проведенні обшуку грошові кошти, що були ідентифіковані як частина неправомірної вигоди, а саме 32 500 доларів США, можуть бути частиною неправомірної вигоди, яка призначалася службовим особам ГУ ДПС у Харківській області за вчинення вказаними особами дій в інтересах приватних товариств, у зв`язку з чим можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі є предметом, що були об`єктом кримінально протиправних дій, грошима, набутими кримінально протиправним шляхом, а тому відповідають ознакам речових доказів та підлягають арешту з метою їх збереження.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів констатує наявність правової підстави для арешту вищезазначеного майна та можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні.
Також суд критично оцінює доводи представника про непричетність ОСОБА_5 до кримінального провадження, як підставу для скасування ухвали слідчого судді, оскільки, як вже зазначалось, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям доказів, зазначеним у ст.98 КПК.
Крім того, колегія суддів відхиляє доводи про фальсифікацію, які на думку суду є безпідставними твердженнями представника, оскільки на підтвердження такої позиції до суду не надано жодного доказу факту або хоча б вірогідності можливої фальсифікації матеріалів кримінального провадження з боку органу досудового розслідування з огляду на проведення відповідних процесуальних та слідчих дій за участі понятих та їх фіксування за допомогою відеозапису.
Також не погоджуючись з доводами представника щодо безпідставності проведеного невідкладного обшуку за відсутності відповідної ухвали, колегія суддів зауважує, що під час кримінального процесу вживаються всі можливі заходи для того, щоб речові докази не зазнали будь-якого впливу, особливо з боку зацікавлених осіб. Ці заходи включають несподівані обшуки, невідкладне фіксування доказів під час огляду місця події, детальні правила збереження речових доказів і навіть тримання особи під вартою для перешкоджання впливу на докази. Більше того, закон навіть передбачає кримінальну відповідальність за приховування слідів злочину. Мету убезпечення речових доказів від впливу особи має й поверхневий огляд особи негайно після її затримання (постанова ККС ВС від 04 травня 2023 року у справі №750/8641/20).
Невідкладність проведення обшуку була предметом судового контролю, адже згідно з ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 лютого 2024 року подане в порядку ч.3 ст.233 КПК клопотання детектива НАБУ задоволено, надано дозвіл на проведення обшуку автомобіля марки «Nissan» моделі «Rogue Sport», р.н.з. НОМЕР_1, який знаходився у фактичному володінні ОСОБА_5 з метою відшукання та вилучення, зокрема, грошових коштів у сумі 32 500 доларів США.
Вирішуючи питання про необхідність (обґрунтованість) такого втручання слідчим суддею враховано, що причетність ОСОБА_5 до обставин, які розслідуються у межах цього кримінального провадження, виявлена в ході проведення НСРД безпосередньо під час спостереження за переданою ОСОБА_7 неправомірною вигодою. Передання ОСОБА_8 частини неправомірної вигоди ОСОБА_5 для її обміну, вочевидь, не могла бути заздалегідь передбачуваною обставиною. Проникнення до автомобіля ОСОБА_5 було пов`язане з безпосереднім переслідуванням особи, яка обґрунтовано підозрювалася у причетності до вчинення кримінального правопорушення у межах здійснення НСРД, та була обумовлена необхідністю врятування майна - грошових коштів, переданих як неправомірна вигода під контролем правоохоронних органів.
За таких обставин, оскільки проникнення у володіння ОСОБА_5 обумовлено невідкладною необхідністю, пов`язаною із врятуванням майна, тобто здійснювалося за передбачених ч.3 ст.233 КПК підстав, а тому рішення про невідкладне проведення обшуку в автомобілі є обґрунтованим.
Стосовно доводів представника щодо відсутності в матеріалах клопотання відеозапису як обов`язкового додатку до протоколу ошуку та ненадання його для ознайомлення слід зазначити, що за положеннями ч.2 ст.104 КПК у випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про що зазначається у протоколі.
Запис, здійснений за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів під час проведення слідчим, прокурором обшуку, є невід`ємним додатком до протоколу, дії та обставини проведення обшуку, не зафіксовані у записі, не можуть бути внесені до протоколу обшуку та використані як доказ у кримінальному провадженні.
Як вбачається з доданої до клопотання копії протоколу обшуку від 14 лютого 2024 року, в ньому міститься інформація про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічного засобу фіксації та носія інформації, а саме відеокамери «Panasonic HC-V260» на карту пам`яті, що застосовані при проведенні процесуальної дії, що відповідає вимогам ч.2 ст.104 КПК.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що положення ч.6 ст.132, ст.171 КПК, котрі передбачають вимоги до клопотання про арешт майна та додатків до нього, не зобов`язують при подачі клопотання про арешт майна до суду долучати диск із відеозаписом, який є невід`ємним додатком до протоколу обшуку, а тому відповідні посилання представника в апеляційній скарзі щодо процесуальних порушень не заслуговують на увагу.
Суд вважає, що зазначена обставина не призвела до обмеження процесуальних прав ані власника майна, ні його представника під час розгляду клопотання та не перешкодило ефективному представництву інтересів в суді, оскільки згідно з вимогами кримінального процесуального закону копія ухвали про обшук та протоколу обшуку вручаються особі, у якої він проводився. Також у протоколі зазначається перелік вилучених за результатами обшуку документів, майна. Зі змістом клопотання про арешт вилучених предметів представник власника майна був ознайомлений до початку його розгляду слідчим суддею по суті.
Зазначені процесуальні документи та докази містять достатні фактичні відомості про можливе кримінальне правопорушення, щодо якого здійснюється досудове розслідування, підстави для проведення обшуку, його результати та доводи про необхідність арешту вилучених за результатами обшуку предметів. Представник не скаржився на те, що його довірителю не було вручено копію протоколу обшуку, або він не ознайомлений зі змістом клопотання про арешт вилученого майна до його розгляду слідчим суддею по суті.
Володіння зазначеними процесуальними документами та доказами, обізнаність з їх змістом є достатнім для здійснення ефективного представництва своїх інтересів в суді, а відмова в ознайомленні з відеозаписом проведеного обшуку не порушує процесуальних прав володільця такого майна (його представника), не перешкоджає здійсненню ефективного представництва інтересів особи в суді, а тому висловлені доводи в цій частині не є обґрунтованими.
В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.
Таким чином, колегія суддів констатує, що накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, слідчим суддею враховано, серед іншого, ймовірну причетність до їх вчинення особи, яка є власником вилученого майна, виявлення на цьому майні відомостей, що мають істотне значення для розслідування відповідних злочинів, а також необхідність забезпечення можливої спеціальної конфіскації цього майна.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб та в межах діючого законодавства, доводи стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слід визнати непереконливими, слідчим суддею відповідно до ст.132, 170, 173 КПК дотримані принципи розумності та співрозмірності обмеження права власності осіб завданням кримінального провадження та враховані наслідки від вжиття такого тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб. Доказів негативних наслідків обраного заходу забезпечення особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано та під час розгляду останньої не встановлено.
Крім того, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власники і обмежуються у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи осіб з метою виконання завдань кримінального провадження.
Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст.392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 березня 2024 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
_______________ _______________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3