- Presiding judge (HACC AC): Hlotov M.S.
Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/1940/24Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/245/24
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
10 квітня 2024 рокумісто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_6, подані на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 березня 2024 року про обрання ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №42019110350000029,
В С Т А Н О В И Л А:
І. Процедура
1. Судове провадження у цій справі було розпочато згідно з апеляційними скаргами, поданими відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 309 Кримінального процесуального кодексу України /далі - КПК/ на ухвалу слідчого судді, постановлену у відповідності до зі ст. 183, ч. 6 ст. 193, ст. 194 КПК (т. 8 а. с. 1-3, 13, 14-22, 79-86).
ІІ. Зміст оскаржуваного рішення
2. Ухвалою слідчого судді за клопотанням детектива Національного антикорупційного бюро України /далі - НАБУ/ обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 із зазначенням, що після її затримання й не пізніш ніж через 48 годин з часу доставки до місця кримінального провадження слід розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.
3. Наведене рішення мотивоване тим, що: (1) НАБУ здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019110350000029 від 13.02.2019 за фактами заволодіння (а) земельними ділянками Державного підприємства «Дослідне господарство «Дмитрівка» Національної академії аграрних наук України /далі - ДП «ДГ «Дмитрівка»/, що перебували у користуванні на підставі державного акта на право постійного користування землею серії КВ №0002 від 13.12.1995 на території м. Фастів Київської області, та (б) земельними ділянками ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця», котрі перебували у користуванні на підставі державного акта на право постійного користування землею, серії ІІ-КВ №003658 від 11.11.2002 року в адміністративних межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради Київської області та перебували у користуванні на підставі державного акта на право постійного користування землею, серії ІІ-КВ №003662 від 15.11.2002 в адміністративних межах Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Київської області, легалізації майна, одержаного злочинним шляхом, тобто за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України /далі - КК/; (2) ОСОБА_9 в цьому кримінальному провадженні набула статус підозрюваної й вона обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК; (3) підозрювану оголошено в державний та міжнародний розшук; (4) наявні ризики, передбачені п. п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК.
ІІI. Вимоги та доводи особи, яка звернулася з апеляційною скаргою
4. В апеляційних скаргах захисники просять скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу.
4.1. Апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 мотивована тим, що (1) при обранні запобіжного заходу, слідчий суддя не оцінив поважність причини неявки ОСОБА_9 на виклики сторони обвинувачення та формально врахував постанову про оголошення її в міжнародний розшук; (2) ОСОБА_9 не оголошена у міжнародний розшук, а тому проведення судового розгляду клопотання за її відсутності є порушенням; (3) при постановленні оскаржуваної ухвали слідчий суддя у відповідності до ч. 9 ст. 194 КПК не вжив заходів стосовно опіки та піклування щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_9 .
4.2. Апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 мотивована тим, що ОСОБА_9 : (1) всупереч законодавчій забороні намагаються двічі притягнути до кримінальної відповідальності за одні й ті ж самі дії; (2) не набула статусу підозрюваної; (3) не знаходиться у міжнародному розшуку; (4) ризики, передбачені ст. 177 КПК, відсутні.
4.3. Захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримали доводи своїх апеляційних скарг та апеляційних скарг один одного з мотивів, наведених у них.
IV. Узагальнені позиції інших учасників
5. Прокурор ОСОБА_8 заперечила проти задоволення апеляційних скарг, зазначивши про законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, а також вказавши, що чоловік підозрюваної виїздив за межі території України під час воєнного стану.
V. Встановлені обставини та їх оцінка колегією суддів
6. Під час надання оцінки висновкам слідчого судді апеляційний суд виходить із такого.
7. Захисник ОСОБА_7 зазначав, що всупереч законодавчій забороні ОСОБА_9 намагаються двічі притягнути до кримінальної відповідальності за одні й ті ж самі дії.
7.1. У відповідь на цей довід прокурором було вказано на обґрунтованість і вмотивованість рішення слідчого судді в цій частині.
7.2. Слідчий суддя дійшов висновку, що відмова прокурора від обвинувачення щодо ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 367 КК в іншому кримінальному провадженні не впливає на рівень обгрунтованості підозри відносно неї за ч. 5 ст. 191 КК у цьому кримінальному провадженні.
7.3. Дійсно §1 ст. 4 Протоколу №7 до Європейської конвенції з прав людини /далі - Конвенція/ передбачає, що нікого не може бути вдруге притягнено до суду (обвинувачено) або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави (принцип «non bis in idem»).
7.3.1. Зазначена заборона передбачена також у ст. 61 Конституції України та ч. 1 ст. 19 КПК.
7.3.2. Проте заборона, закріплена в ст. 61 Конституції України, §1 ст. 4 Протоколу №7 до Конвенції, та ч. 1 ст. 19 КПК, не поширюється на випадки, коли особу не було притягнуто до кримінальної відповідальності чи остаточновиправдано щодо одних і тих же дій.
7.3.3. Pгідно з принципом «idem crimen» одні факти можуть давати підстави для висновків про різні злочини. Застосовуючи відповідний принцип, Європейський Суд з прав людини /далі - ЄСПЛ/ дійшов висновку про відсутність порушення ст. 4 Протоколу №7 до Конвенції, вказавши, що: (1) положення ст. 4 Протоколу № 7 забороняють судити людей двічі за одне й те саме правопорушення, тоді як ця справа стосувалася одного діяння, яке становить різні правопорушення; (2) у таких випадках більше покарання зазвичай поглинає менше (п. п. 22-29 рішення ЄСПЛ від 30.07.1998 у справі «Олівейра проти Швейцарії / OLIVEIRA v. SWITZERLAND», заява №84/1997/868/1080).
7.4. Як вбачається з ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 11.03.2024 у справі №759/19459/21 (провадження №1-кп/759/242/24) ОСОБА_9 не виправдано та не засуджено як обвинувачену у вчиненні кримінального правопорушення, передбачено ч. 2 ст. 367 КК, оскільки прийнято відмову прокурора, погоджену вищестоящим прокурором, від підтримання державного обвинувачення у кримінальному провадженні №62019100000000977, причиною якої стало (а) дослідження у рамках кримінальних проваджень №42019110350000029 і №62019100000000977 тотожних фактів злочинної діяльності та (б) наявність у кримінальному провадженні №42019110350000029 сукупності такого обсягу доказів, достатніх для переконання, що ОСОБА_9 причетна до вчинення кримінальних правопорушень, кваліфікованих за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК, ніж докази її причетності до дій, кваліфікованих у кримінальному провадженні №62019100000000977 за ч. 2 ст. 367 КК (т. 6 а. с. 108-110, 152-153).
7.5. Оскільки у кримінальному провадженні №62019100000000977 ОСОБА_9 не було засуджено або ж виправдано у зв`язку з подіями, які розслідуються у кримінальному провадженні №42019110350000029, та кваліфікація її дій у двох вказаних кримінальних провадженнях є різною, то не можна стверджувати, що її притягнення до суду в кримінальному провадженні №42019110350000029 є незаконним та/або порушує будь-які її права.
8. Сторона захисту вказувала, що ОСОБА_9 не набула статусу підозрюваної у кримінальному провадженні, адже повідомлення про підозру їй не було вручено з дотриманням приписів ч. 7 ст. 135 КПК, у той час як вона перебуває за кордоном і сторона захисту повідомляла адресу її проживання в Німеччині.
8.1. Прокурор зазначила, що повідомлення про підозру відбулося належним чином, а тому ОСОБА_9 набула статус підозрюваної.
8.2. В оскаржуваному рішенні слідчий суддя дійшов висновку про набуття ОСОБА_9 статусу підозрюваної у кримінальному провадженні №42019110350000029.
8.3. За підсумками перевірки зазначеного доводу колегія суддів вважає висновки слідчого судді з цього питання правильними, ураховуючи, що правила, які визначають кого у кримінальному провадженні слід вважати підозрюваним, зазначені у ст. 42 КПК.
8.4. Зокрема, підозрюваною є особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК).
8.5. Елементами, наявність яких слугує критеріями за якими перевіряється чи набула особа статусу підозрюваної у кримінальному провадженні, є наявність таких фактичних обставин (фактів): (1) складення щодо особи повідомлення про підозру; (2) невручення повідомлення про підозру внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, відносно якої його складено; (3) вжиття заходів для вручення зазначеного повідомлення у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42, ч. 1 ст. 278 КПК).
8.6. В ч. 1 ст. 42 і ч. 1 ст. 278 КПК зазначено, що у випадку, коли повідомлення про підозру в день складення вручити неможливо, вручення відповідного повідомлення має здійснюватися у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом для вручення повідомлень.
8.7. За загальним правилом повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи (ч. 3 ст. 111 КПК).
8.7.1. Зазвичай особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою (ч. 1 ст. 135 КПК).
8.7.2. Але у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК).
8.7.3. У разі здійснення кримінального провадження стосовно адвоката необхідно враховувати положення ст. 481 КПК, відповідно до яких письмове повідомлення про підозру адвокату здійснюється Генеральним прокурором, його заступником, керівником обласної прокуратури в межах його повноважень. Саме ж фактичне вручення такого повідомлення може здійснюватися прокурором, що здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні за наявності відповідного доручення.
8.7.4. Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва (ч. 7 ст. 135 КПК).
8.7.5. Фізична особа може мати кілька місць проживання (ч. 6 ст. 29 Цивільного кодексу України).
8.7.6. Належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом (ч. 1 ст. 136 КПК).
8.7.7. Таким чином, під «вжиттям заходів для вручення повідомлення про підозру у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом для вручення повідомлень» слід вважати вчинення стороною обвинувачення таких документально підтверджених дій, за наслідками яких особа об`єктивно мала можливість дізнатися про початок її кримінального переслідування.
8.8. Застосовуючи наведений підхід до оцінки «набуття особою статусу підозрюваної у кримінальному провадженні» в цій справі, колегія суддів ураховує нижченаведене.
8.8.1. Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019110350000029 від 13.02.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 - КК (т. 1 а. с. 25-29).
8.8.2. письмове повідомлення про підозру ОСОБА_9, яка є адвокатом, 05.02.2024 складене та підписане заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури /далі - САП/ ОСОБА_10 та в цей же день надане письмове доручення на здійснення повідомлення про підозру старшому групи прокурорів у кримінальному провадженні №42019110350000029 від 13.02.2019 - прокурору п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 (т. 1 а. с. 30-80);
8.8.3. у зв`язку з тим, що станом на день складання повідомлення про підозру ОСОБА_9 (05.02.2024) була відсутньою за адресою зареєстрованого місця проживання в Україні, то повідомлення про підозру, пам`ятка про процесуальні права та обов`язки підозрюваної, а також копія доручення щодо здійснення повідомлення про підозру: (1) 05.02.2024 о 14 год 13 хв вручені чоловіку ОСОБА_9 - ОСОБА_11, який власноручним підписом на другому примірнику вказаних документів підтвердив зазначений факт; (2) 05.02.2024 о 15 год 58 хв із застосуванням мобільного застосунку «WhatsApp» направлені на абонентський номер НОМЕР_1 ОСОБА_9 ; (3) 05.02.2024 направлені поштою матері ОСОБА_9 - ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 30, 79; т. 3 а. с. 246; т. 4 а. с. 12, 35-38);
8.8.4. у відповіді на запит детектива НАБУ Міністерство закордонних справ України листом від 26.02.2024 №71/16-500-26729 повідомило, що відсутня інформація про перебування на консульському обліку Федеративної Республіки Німеччина громадянки України ОСОБА_9 (т. 4 а. с. 57), а згідно з відповіддю Державної міграційної служби України від 27.02.2024 №029/4530/-00, ОСОБА_9 з питання оформлення документів на виїзд за кордон на постійне місце проживання не зверталася (т. 4 а. с. 58).
8.9. Із наведеного вбачається, що зважаючи на неможливість з об`єктивних причин вручити ОСОБА_9 повідомлення про підозру особисто у сторони обвинувачення виникла необхідність вжиття заходів для вручення його у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом для вручення повідомлень.
8.10. Враховуючи, що (1) особа може мати декілька місць проживання, (2) одне з яких у ОСОБА_9 знаходиться на території України, де вона тимчасово не перебуває, а також (3) вручення повідомлення про підозру чоловіку підозрюваної, (4) повідомлення про підозру матері ОСОБА_9 - ОСОБА_12 та (5) направлення засобами зв`язку самій підозрюваній, колегія суддів вважає, що сторона обвинувачення вжила достатньо необхідних заходів, передбачених КПК, які направлені на інформування ОСОБА_9 про початок її переслідування у кримінальному провадженні №42019110350000029.
8.11. Твердження сторони захисту про неможливість батька (чоловіка підозрюваної) здійснювати догляд за дітьми у випадку обрання їй запобіжного заходу, через неможливість виїзду його за кордон в період воєнного стану спростовуються фактами перетину ним державного кордону України 13.02.2024 і 28.02.2024 (т. 6 а. с. 5-6).
8.12. Безпідставними також є доводи сторони захисту про неможливість ОСОБА_9 приїхати для отримання підозри в Україну через небезпеку, обумовлену ракетними обстрілами м. Києва, враховуючи, що вона, незважаючи на зазначену небезпеку, після виїзду за кордон приїздила й перебуала на території України в період з 19 по 22.05.2022 та 17 по 28.08.2022 (т. 4 а. с. 64-65).
8.13. Водночас факт тимчасового перебування ОСОБА_9 разом з дітьми в Німеччині вказує на її перебування за кордоном, але не свідчить про постійне її проживання у зазначеній країні, доводячи лише факт її тимчасового перебування там (т. 4 а. с. 99-108).
8.14. Отже, ОСОБА_9 у кримінальному провадженні №42019110350000029 є підозрюваною.
9. Сторона захисту зазначила, що підозра є необґрунтованою.
9.1. Прокурор заперечила проти доводів сторони захисту, вказавши, що підозра в достатній мірі обґрунтована наявними матеріалами, долученими до клопотання.
9.2. Слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК.
9.3. За підсумками перевірки доводів сторони захисту та заперечень сторони обвинувачення суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок слідчого судді щодо наявності обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, які їй інкримінуються.
9.4. На думку колегії суддів слідчий суддя у повній мірі перевірив доводи щодо обставин, про які зазначено було в клопотанні, правильно встановивши, що ОСОБА_9 причетна до: (1) погодження складеної ОСОБА_13 доповідної записки №688/3-18-0.221 щодо необхідності проведення інвентаризації земельних ділянок на території м. Фастів Київської області та надала дозвіл останньому на підготовку наказу щодо проведення інвентаризації (т. 1 а. с. 119); (2) підписаня наказу Головного управління «Про проведення інвентаризації» від 03.05.2018 №10-4005/15-18-сг, який став підставою для проведення інвентаризації земель ДП «ДГ «Дмитрівка» та формування новостворених земельних ділянок з цільовим призначенням «землі запасу» (т. 1 а. с. 119-120); (3) підписання договору з ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» в особі ОСОБА_14 про надання послуг з проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, що розташовані на території м. Фастів Київської області від 25.05.2018 №868 (т. 1 а. с. 116-118); (4) підписання наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 13.07.2018 №10-6323/15-18-сг, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1014,6048 га на території м. Фастова Фастівського району Київської області (т. 1 а. с 132-133); (5) підписання наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» та «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», якими наперед визначеним та підконтрольним ОСОБА_14 особам надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та передачу їм у власність таких ділянок, розташованих на території м. Фастів Київської області із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського (т. 1 а. с. 136-182); (6) підписання наказів Головного управління «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» щодо відведення у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства у масиві земель державної власності, які знаходилися на праві постійного користування ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» та «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», як наслідок наперед визначеним та підконтрольним ОСОБА_14 особам передано у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в масиві земель, що перебували у ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» на праві постійного користування (т. 2 а. с. 25-35).
9.5. Наведена інформація може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрювана ОСОБА_9 могла вчинити кримінальні правопорушення, які їй інкримінуються, а саме, будучи начальником Головного управління Держгеокадастру у Київській області, шляхом надання доручень та вказівок підлеглим працівникам, забезпечувала прийняття Головним управлінням рішень щодо надання у власність земельних ділянок, які перебували в постійному користуванні ДП «ДГ «Дмитрівка» та ДП «НДВА «Пуща-Водиця», для ведення особистого селянського господарства наперед визначеним та підконтрольним ОСОБА_14 особам, використовуючи положення ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України з метою подальшого продажу набутих у власність підконтрольними особами земельних ділянок та одержання неправомірної вигоди.
9.5.1. Вказане спростовує доводи сторони захисту про відсутність достатніх доказів, які б свідчили про наявність обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_9 .
9.5.2. Разом із тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявність у діях підозрюваної вини у вчиненні злочинів, оскільки питання винуватості у судовому порядку вирішується після надходження обвинувального акта до суду.
10. Сторона захисту вказала, що відсутні ризики, передбачені п. п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК, мотивуючи свою позицію тими ж доводами, оцінку яким в оскаржуваній ухвалі в повній мірі надав слідчий суддя. Колегія суддів погоджується з мотивами і висновками оскаржуваної ухвали у цій частині, тому необхідності їх повторювати не має.
11. Всі обставини, які слід було врахувати, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК також слідчим суддею враховано правильно.
12. Сторона захисту стверджувала про відсутність у матеріалах провадження доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_9 оголошено у міжнародний розшук.
12.1. Прокурор, спростовуючи доводи сторони захисту, зазначив, що підозрювану оголошено у міжнародний розшук, оскільки наявна постанова про це й інших доказів не потрібно.
12.2. Слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі дійшов висновку, що ОСОБА_9 оголошено у міжнародний розшук.
12.3. За підсумками апеляційного перегляду зроблено висновок про те, що підозрювана ОСОБА_9 оголошена у міжнародний розшук, оскільки для висновку, що в розумінні ч. 6 ст. 193 КПК підозрюваний оголошений у міжнародний розшук не є необхідним встановлювати наявність безумовних та беззаперечних доказів відповідної обставини, а лише достатньо встановити чи наведені достатньо вагомі факти та об`єктивні відомості, котрі б вказували про це.
12.3.1. Порядок оголошення особи в розшук (внутрішньодержавний, міждержавний чи міжнародний) урегульовує ст. 281 КПК.
12.3.2. Якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов`язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження (ч. 1 ст. 281 КПК).
12.3.3. Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до ЄРДР (ч. 2 ст. 281 КПК).
12.3.4. Згідно з п. 3 розділу 2 Положення про ЄРДР /далі - Реєстр/, порядок його формування та ведення, яке затверджене наказом Генерального прокурора №298 від 30.06.2020 /далі - Положення/, до Реєстру вносяться відомості про оголошення розшуку підозрюваного (ст. 281 КПК). Унесення відомостей до Реєстру здійснюється з дотриманням строків, визначених КПК та цим Положенням, а саме про: оголошення розшуку (ст. 281 КПК) - протягом 24 годин з моменту винесення прокурором або слідчим відповідної постанови (підп. 1 п. 3 Положення).
12.3.4. Єдиним елементом, який може свідчити, що «підозрюваний оголошений у міжнародний розшук», є наявність процесуального рішення про оголошення особи в міжнародний розшук, оформленого у вигляді: (а) окремої постанови, якщо досудове розслідування не зупиняється; (б) постанови про зупинення досудового розслідування, якщо досудове розслідування зупиняється (в ній зазначається про оголошення особи у розшук).
12.4. Ураховуючи наявність у матеріалах цієї справи копії постанови про оголошення ОСОБА_9 у державний та міжнародний розшук (т. 4 а. с. 59-65), за стандартом доказування «достатні підстави» цього достатньо для висновку, щоб вважати, що підозрювана ОСОБА_9 оголошена у міжнародний розшук.
12.5. Із огляду на вищевикладене колегія суддів вважає, що на момент винесення оскаржуваної ухвали і на теперішній час ОСОБА_9 є особою, яка оголошена у міжнародний розшук, що надавало слідчому судді підстави для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваної.
13. Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК.
13.1. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити ухвалу без змін (п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК).
13.2. Із огляду на відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення в задоволенні апеляційних скарг слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 22, 26, 115, 131, 132, 176-178, 183, 193, 194, 196, 214, 309, 370, 376, 393, 395, 404, 405, 407, 418, 419, 424, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційні скарги захисників залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 березня 2024 року - без змін.
Головуючий:ОСОБА_2 Судді:ОСОБА_3 ОСОБА_4