- Presiding judge (HACC AC): Kaluhina I.O.
Справа № 991/2580/24
Провадження № 11-сс/991/271/24
У Х В А Л А
12 квітня 2024 року м. Київ
Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, перевіривши матеріали апеляційної скарги прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.04.2024, якою скасовано арешт майна у кримінальному провадженні № 52020000000000526 від 19.08.2020,
В С Т А Н О В И Л А:
04.04.2024 слідчий суддя Вищого антикорупційного суду своєю ухвалою частково задовольнив клопотання адвоката ОСОБА_3 та скасував арешт, накладений слідчим суддею Вищого антикорупційного суду 16.10.2020 у справі № 991/8390/20 на мобільний телефон Samsung SM-N9700 Galaxy Note 10 (серійний номер: НОМЕР_1, ІМЕІ1: НОМЕР_2, ІМЕІ2: НОМЕР_3 ).
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, прокурор САП ОСОБА_4 09.04.2024 подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу. За змістом вимог просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 .
Перш за все, у своїй апеляційній скарзі, посилаючись на ухвалу Верховного Суду від 23.01.2024 у справі № 569/19829/21, прокурор вважає, що ухвали слідчого судді про скасування арешту майна або про відмову у такому скасуванні можуть бути оскарженими в апеляційному порядку, оскільки вказані рішення призводять до таких же правових наслідків, як і ухвала про арешт майна або про відмову в арешті майна.
Перевіривши доводи на обґрунтування необхідності відкриття апеляційного провадження та дослідивши матеріали провадження в цій частині, суддею встановлені підстави для відмови у відкритті провадження за цією апеляційною скаргою, з огляду на таке.
Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано Главою 26 КПК України. Зокрема, згідно з ч. 3 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Приписами ст. 309 КПК України визначений виключний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку. Цей перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Інші ухвали слідчого судді, ніж зазначені в цій статті, оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді (ч. 3 цієї статті). Тобто у випадку незгоди сторін з іншими ухвалами слідчого судді законність останніх підлягає перевірці судом першої інстанції під час підготовчого провадження.
Зі змісту ст. 309 КПК України вбачається, що ухвала слідчого судді постановлена за наслідком розгляду клопотання про скасування арешту майна (за правилами ст. 174 КПК України), не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
До зазначеного висновку дійшла й Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в ухвалі від 19.02.2019 по справі № 569/17036/118 (провадження № 51-598кмо). Зокрема, погоджуючись з висновком суду апеляційної інстанції про те, що ухвала слідчого судді за наслідком розгляду клопотання про скасування арешту майна не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, Верховний Суд наголосив, що в аспекті положень ст. 309 КПК України ухвала слідчого судді, постановлена за правилами ст. 174 КПК України, не підлягає апеляційному оскарженню.
Щодо доводів прокурора на можливість оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про скасування арешту майна або про відмову у такому скасуванні, оскільки вказані рішення призводять до таких же правових наслідків, як і ухвала про арешт майна або про відмову в арешті майна, суддя зазначає таке.
Виходячи з телеологічного (цільового), логічного й системного тлумачення положень ст. 434-1, ст. 434-2 КПК України та ст. 13, ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», логічним є висновок про те, що кримінальним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції необхідно виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного кримінального суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного кримінального суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного кримінального суду (постанова Касаційного кримінального суду від 13.02.2019 р. у справі № 130/1001/17).
За таких обставин та враховуючи, що висновок про застосування норм права, викладений в ухвалі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 24.01.2024 р. у справі № 569/19829/21, посилання на яку міститься в апеляційній скарзі, є протилежним до висновку, викладеному в ухвалі Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 19.02.2019 р. у справі № 569/17036/18, застосуванню підлягає саме останній, доки він не буде змінений Об`єднаною палатою у зв`язку із необхідністю відступу від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Необхідно зазначити, що відповідні спроби змінити позицію суддів Об`єднаної палати у питанні апеляційного оскарження рішень про скасування арешту майна чи відмову у ньому останнім часом дійсно мали місце, але не були успішні. Зокрема, 28.11.2023 року Об`єднана палата Касаційного кримінального суду постановила ухвалу у справі № 569/19829/21, якою повернула матеріали провадження на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду для прийняття рішення по суті, зазначивши про відсутність підстав для відступу від висновку про застосування норм права, викладеного в ухвалі Об`єднаної палати у справі № 569/17036/18.
Отже, саме висновок Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладений в ухвалі від 19.02.2019 по справі № 569/17036/118 (провадження № 51-598кмо) підлягає застосуванню у подібних правовідносинах, зокрема у цій справі, тому посилання прокурора на іншу судову практику не є слушними.
Згідно з ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 цього Кодексу.
Ця норма визначає не право, а обов`язок суду апеляційної інстанції відмовити у відкритті провадження, тому що законом визначено чіткий перелік ухвал слідчого судді, які підлягають оскарженню, і не надає можливості діяти вибірково щодо кожного конкретного випадку.
З урахуванням викладеного, оскільки чинним кримінальним процесуальним законодавством не передбачено оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді за результатами розгляду клопотання про скасування арешту майна, то вважаю, що підстави для відкриття провадження за апеляційною скаргою відсутні.
Керуючись ст. 309, 369-372, 392, 399, 418, 419, 424, 532 КПК України, суддя
П О С Т А Н О В И Л А:
Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а у разі постановлення ухвали без виклику особи, яка її оскаржує, з дня отримання нею копії судового рішення.
Суддя ОСОБА_1