Document No. 118358767

Справа № 991/1445/24

Провадження №11-сс/991/227/24

Суддя 1 інст. ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5,

прокурора ОСОБА_6,

захисника ОСОБА_7,

підозрюваного ОСОБА_8,

представника третьої особи, щодо

майна якої вирішується питання

про арешт майна (у режимі відеоконференції) ОСОБА_9,

третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна, ОСОБА_10 не з`явилася,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу прокурора на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 березня 2024 року про відмову у задоволенні клопотання детектива НАБУ про арешт майна у кримінальному провадженні №52023000000000190 від 24 квітня 2023 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 березня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання детектива НАБУ про арешт майна. Судове рішення мотиване тим, що: 1) мобільний телефон iPhone 13 mini ІМЕІ НОМЕР_1 належить народному депутату України ОСОБА_11 та, враховуючи вимоги ст.482-2 КПК України, клопотання про його арешт не погоджене Генеральним прокурором чи особою, що виконує його обов`язки, тобто подане з порушенням вимог КПК України в частині гарантій депутатської діяльності; 2) флеш-накопичувач «W Photo РІ0721» не відповідає критеріям речового доказу, зазначеним у ст.98 КПК України; 3) грошові кошти вилучено незаконно, так як не доведено, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено; твердження детектива про те, що ці грошові кошти могли бути одержані від корупційних чи інших злочинів, базуються виключно на припущеннях; не встановлено та не зазначено у клопотанні про підстави можливого арешту коштів з метою забезпечення спеціальної конфіскації або для їх зберігання як речового доказу; існують суперечності в частині належності вилучених грошових коштів у сумі 240 000 грн, 20 600 дол США та 5 000 Євро - ОСОБА_8 що підтверджується поясненнями ОСОБА_10, показаннями свідка ОСОБА_12, копіями договору комісії №09297 від 29 грудня 2023 року та договору купівлі-продажу транспортного засобу №09297 від 30 грудня 2023 року, витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей за №50660379 від 14 серпня 2023 року.

19 березня 2024 року та 20 березня 2024 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли апеляційна скарга прокурора та доповнення до неї відповідно, у якій він просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання детектива НАБУ задовольнити частково та накласти арешт на мобільний телефон Apple iPhone 13 mini, серійний номер НОМЕР_2, IMEI НОМЕР_1, який зазначено на слоті для SIM-картки; грошові кошти у сумі 55 600 грн (запаковано до сейф-пакету НАБУ 0056071); грошові кошти у сумі 900 дол США (запаковано до сейф-пакету НАБУ 0056071); грошові кошти у сумі 60 Євро (запаковано до сейф-пакету НАБУ 0056071); грошові кошти у сумі 240 000 грн (запаковано до сейф-пакету НАБУ 0056072); грошові кошти у сумі 20 600 дол США (запаковано до сейф-пакету НАБУ 0056072); грошові кошти у сумі 5 000 Євро (запаковано до сейф-пакету НАБУ 0056072). На його думку, ухвала підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, а також у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. Так, 19 лютого 2023 року під час затримання ОСОБА_8 було віднайдено та вилучено: флеш-накопичувач «W Photo PI0721» та мобільний телефон Apple iPhone 13 mini, серійний номер НОМЕР_2, IMEI НОМЕР_1, який зазначено на слоті для SIM-картки. Під час судового розгляду ОСОБА_8 повідомив, що вилучений у нього мобільний телефон перебував у користуванні приймальні народного депутата України ОСОБА_11, працівників цієї приймальні, в тому числі, й у нього як депутата. Цей телефон є особистою річчю ОСОБА_11 та перебував у нього у зв`язку з тим, що він був його помічником та використовував його у робочих питаннях народного депутата (здійснював виклики). Однак, затримання ОСОБА_8 відбулося не в приймальні народного депутата, а в ресторані «Bibliotheca». При ОСОБА_8 жодних інших мобільних пристроїв виявлено та вилучено не було, та з вказаного мобільного пристрою ним було повідомлено адвоката і близьких осіб про його затримання. Посилання на те, що вилучений мобільний телефон належить народному депутату України є необгрунтованими, оскільки, надані у судовому засіданні документи не містять дати придбання мобільного телефону, а також копії квитанції, на підставі яких можна встановити особу, яка придбала телефон, та свідчить лише про вжиття стороною захисту заходів з метою уникнення накладення арешту на майно. Слідчим суддею лише на підставі пояснень підозрюваного ОСОБА_8, який до розгляду вказаного клопотання про арешт майна не повідомляв орган досудового розслідування про належність мобільного телефону Apple iPhone 13 mini, серійний номер НОМЕР_2, IMEI НОМЕР_1 народному депутату України ОСОБА_11, дійшов висновку, що такий телефон належить народному депутату України. Під час затримання ОСОБА_8 заблокував телефон, а тому, ні орган досудового розслідування, ні слідчий суддя не змогли пересвідчитись щодо наявності в телефоні облікового запису, як ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ОСОБА_13 ). Слідчий суддя в ухвалі не зазначає про суперечливі пояснення самої ОСОБА_10 під час проведення обшуку. Після виявлення на комоді грошових коштів у сумі 55 600 грн, 900 дол. США та 60 Євро вона заявила, що ці кошти належать їй. Однак, на даний час, підозрюваним ОСОБА_8 такі її доводи спростовано. ОСОБА_10 підтвердила, що в кімнаті, у якій віднайдено грошові кошти, проживає саме її син ОСОБА_8, вона не володіла інформацією, де знаходиться ключ від сейфа, та одразу заявляла, що у сейфі можуть знаходитись лише ордена та медалі. Після відшукання детективом НАБУ ключів від сейфу ОСОБА_10 заявила, що все, що знаходися всередині, належить їй. При цьому не зазначала про наявність там грошових коштів. Після відкриття детективом сейфу та виявленням у ньому коштів ОСОБА_10 зазначила, що грошові кошти належать їй, не називаючи суму. Суперечливими вважає і показання свідка ОСОБА_12, оскільки автомобіль був проданий лише через 6 місяців після виникнення потреби у грошових коштах на лікування та більше місяця знаходилися у сейфі. Оскільки на даний час органом досудового розслідування здійснено копіювання інформації, виявленої на флеш-накопичувачі «W Photo PI0721», відсутня необхідність у накладенні на нього арешту.

21 березня 2024 року до Апеляційної палати Вищого антикопупційного суду надішли заперечення представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна, адвоката ОСОБА_9, в яких вона просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. З початку проведення обшуку та до його кінця ОСОБА_10 заявляла, що грошові кошти належать їй та її чоловіку ОСОБА_14 та які необхідні для проведення лікування ОСОБА_14 . Про цей факт адвокатом було зазначено у протоколі обшуку, у вигляді заперечення. В ухвалі, на підставі якої проводився обшук, слідчий суддя не надавав дозволу співробітникам НАБУ на вилучення грошових коштів. У протоколі обшуку детективом НАБУ зазначено, що є підстави вважати, що віднайдені грошові кошти належать підозрюваному ОСОБА_8, але до теперішнього часу жодного доказу, що ці грошові кошти належать саме ОСОБА_8, надані не були. Доказів про те, що вилучені грошові кошти були отримані внаслідок вчинення інкримінованого злочину, стороною обвинувачення не надано та в суді першої інстанції не досліджувалось. Квартира, у якій проводився обшук, належить ОСОБА_10 та її чоловіку ОСОБА_14 . Грошові кошти у сумі 240 000 грн є частиною від грошових коштів, отриманих ОСОБА_10 та ОСОБА_14 за наслідками продажу власного транспортного засобу. Свідок ОСОБА_12 не вказував на вчинення правочину влітку. Він показав, що з проханням здійснити продаж транспортного засобу до нього звернувся ОСОБА_14 влітку, але автомобіль вдалось продати лише в його кінці. Безпідставно вилучені грошові кошти необхідні ОСОБА_10 та ОСОБА_14, оскільки прийняття рішення про продаж транспортного засобу було обумовлено тяжким станом здоров`я ОСОБА_14 та необхідністю витрачання коштів для його лікування, реабілітації та підтримки нормального життя у після операційних умовах.

08 квітня 2024 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, через підсистему «Електронний суд», надійшли додаткові пояснення представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна ОСОБА_10 - ОСОБА_9, в яких зазначає, що аналіз відеофайлів, наданих прокурором, у сукупності з іншими доказами, наданими стороною захисту, спростовує доводи сторони обвинувачення, підтверджує обставини, викладені у запереченнях на апеляційну скаргу, а також законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, якою було відмовлено у повному обсязі в задоволенні клопотання детектива НАБУ про арешт майна. Грошові кошти, які були вилучені у власниці квартири, є коштами ОСОБА_10 та її чоловіка (спільні кошти подружжя), про що неодноразово було зазначено в ході обшуку. Підозрюваний ОСОБА_8 жодного відношення до них не має. Вилучені грошові кошти використовуються для спільних потреб його родини: придбання продуктів харчування, сплати комунальних послуг, тощо. Вони належали ОСОБА_8, але були передані батькам: ОСОБА_10 та ОСОБА_14 для вирішення щоденних побутових проблем, купівлі продуктів харчування, ліків, тощо, та зберігались у комоді.

09 квітня 2024 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли пояснення захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7, у яких він просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора. Зазначає, що вилучений мобільний телефон є власністю народного депутата України ОСОБА_11 . На підтвердження вказаних обставин долучив копії видаткової накладної від 13 червня 2023 року №20, листи за підписом народного депутата/помічника-консультанта, копію нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_15 від 11 березня 2024 року, скрін-шоти облікового запису, які підтверджують, що вилучений мобільний телефон належить ОСОБА_11 . Таким чином, на думку сторони захисту, дані документи підтверджують факт користування народним депутатом України вилученим мобільним телефоном. Просить врахувати, що сім-карта, яка знаходилася у мобільному телефоні, не вилучалася, та є відсутньою у переліку речей, вилучених під час затримання ОСОБА_8, так і під час обшуку його місця проживання. Посилання прокурора на особову картку ОСОБА_8, наявну в Державній міграційній службі України, де у якості номеру зазначено: НОМЕР_3, як на аргумент того, що зазначений факт підтверджує право власності, не відповідає вимогам КПК України. Тому, клопотання не відповідає вимогам ст.482-2 КПК України, зокрема відсутній факт погодження його Генеральним прокурором, а тому слідчий суддя правомірно відмовив у накладенні арешту на мобільний телефон. Грошові кошти у сумі 240 000 грн, 20 600 дол. США та 5000 Євро належать ОСОБА_10 та ОСОБА_14, які були отримані від продажу траспортного засобу та вилучені з сейфу 19 лютого 2024 року. Грошові кошти у сумі 55 600 грн, у сумі 900 дол. США та у сумі 60 Євро є грошовими коштами, які використовуються для спільних потреб його родини: придбання продуктів харчування, сплати комунальних послуг, тощо. Вони належали ОСОБА_8, але були передані батькам: ОСОБА_10, та ОСОБА_14 для вирішення щоденних побутових проблем, купівлі продуктів харчування, ліків, тощо, та зберігались у комоді. На відеозаписі обшуку квартири чітко зафіксовано позицію ОСОБА_10, яка неодноразово повідомляє, що грошові кошти, виявлені під час обшуку, належать їй, та необхідні для лікування її хворого чоловіка ОСОБА_14 .

У судовому засіданні прокурор доводи, зазначені в апеляційній скарзі, підтримав та просив апеляційну скаргу задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_7 заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вважають, що рішення слідчого судді постановлено з урахуванням усіх обставин справи та у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, а тому просили залишити його без змін.

Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна, ОСОБА_9 заперечила проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вважає, що рішення слідчого судді постановлено з урахуванням усіх обставин справи та у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, а тому просила залишити його без змін.

Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна, ОСОБА_10 у судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду повідомлена у встановленому законом порядку. Відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК України її неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів доходить таких висновків.

Згідно з ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Разом з тим, слідчий суддя вказаних вимог дотримався не в повній мірі.

Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження, а метою, крім іншого, збереження речових доказів та конфіскації майна як виду покарання (ч.ч.1-2 ст.170 КПК України).

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п.3, 4 ч.2 ст.170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК України); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 КПК України); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно зі ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Як вбачається з матеріалів судової справи, детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №52023000000000190 від 24 квітня 2023 року за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.27 ч.4 ст.369 КК України, ОСОБА_15 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.369 КК України, та ОСОБА_16 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч.4 ст.369 КК України.

Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

Вказані вимоги детективом НАБУ при поданні клопотання про арешт майна виконані.

Досудовим розслідуванням встановлено, що діючи в межах єдиного злочинного плану, учасники організованої групи, під керівництвом організатора ОСОБА_8, за участю виконавця ОСОБА_15, за пособництва ОСОБА_16, упродовж липня 2023 року - лютого 2024 року передали директору КНП «ТМО «ОЦЕМД та МК» ЗОР ОСОБА_17 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у загальній сумі 156 870 грн за відкриття рахунку та розміщення грошових коштів КНП «ТМО «ОЦЕМД та МК» ЗОР на поточному рахунку в ПАТ «МТБ Банк»;

- у серпні 2023 року передали директору КНП «ТМО «ОЦЕМД та МК» ЗОР ОСОБА_17 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 15 000 грн за забезпечення перемоги ФОП ОСОБА_18 у закупівлі стерилізаторів (оголошення розміщено в системі «Prozorro» за ідентифікатором UA-2023-06-09-002547-a), укладення з ним договору та перерахування йому грошових коштів;

- у вересні 2023 року надали директору КНП «ТМО «ОЦЕМД та МК» ЗОР ОСОБА_17 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 13 700 грн за скасування закупівлі, яку розміщено в системі «Prozorro» за ідентифікатором UA-2023-06-05-008332-а, оголошення закупівлі лікарських засобів в системі «Prozorro» за ідентифікатором UA-2023-07-21-007949-а, забезпечення перемоги у ній ТОВ «Дойч-Фарм» і в подальшому за укладення з визначеним товариством договору від 07 серпня 2023 року №2220/12, на виконання якого здійснено оплату в загальній сумі 274 110,89 грн;

- упродовж жовтня 2023 - січня 2024 року висловили пропозицію та передали директору КНП «ТМО «ОЦЕМД та МК» ЗОР ОСОБА_17 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 483 600 грн за забезпечення перемоги ТОВ «3Д-Фарм» у закупівлі надглоткових повітропроводів i-gel на загальну суму 5 136 000 грн, яка розміщена в системі «Prozorro» за ідентифікатором UA-2023-11-23-009869-а .

За версією сторони обвинувачення ОСОБА_8 підозрюється в організації пропозиції та надання службовій особі неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчинені повторно, організованою групю.

20 лютого 2024 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.4 ст.369 КК України, який відповідно до ч.6 ст.12 КК України належить до тяжких злочинів.

Зазначені вище обставини та докази, які додано до матеріалів справи, підтверджують наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що є підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 ч.1 ст.170 КПК України.

На думку колегії суддів, слідчий суддя передчасно дійшов висновку, що клопотання про арешт майна мобільного телефону Apple iPhone 13 mini, серійний номер НОМЕР_2, IMEI НОМЕР_1, який зазначено на слоті для SIM-картки, не підлягає до задоволення, так як є необхідність у погодженні такого клопотання Генеральним прокурором чи особою, яка виконує його обов`язки.

Так, згідно ч.3 ст.172 КПК України, слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст.171 КПК України, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.

Разом з тим, згідно з ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.170 КПК України, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З протоколу затримання ОСОБА_8 від 19 лютого 2024 року вбачається, що під час здійснення особистого обшуку у нього було вилучено мобільний телефон Apple iPhone 13 mini, серійний номер НОМЕР_2, IMEI НОМЕР_1 . Будь-яких зауважень чи доповнень щодо належності вилученого мобільного телефону народному депутату України ОСОБА_11 підозрюваний ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_7 у протоколі затримання не зазначають, тобто фактично визнають, що вилучене майно належить чи перебуває у користуванні ОСОБА_8 . Мотиви слідчого судді з посиланням на ст.482-2 КПК України, як на підставу відмови у задоволенні клопотання про арешт майна, є необгрунтованими, оскільки відповідно до норм чинного законодавства, копія листа (т.2 а.с.87) не є правовстановлюючим документом, який підтверджує право власності особи. Крім того, як зазначає ОСОБА_15 (т.2 а.с.88), вказаний мобільний телефон придбаний з метою використання для роботи приймальні народного депутата України ОСОБА_11 у Запорізькій області, в тому числі, використання депутатами Запорізької області та активом Запорізької обласної організації політичної партії «ВО «Батьківщина». Разом з тим, зазначений телефон вилучений під час затримання у підозрюваного ОСОБА_8 під час перебування у закладі харчування, що свідчить про дійсного володільця та користувача такого майна ОСОБА_8, на якого гарантія ст.482-2 КПК України не поширюється. Крім того, судом враховується і той факт, що під час обшуку квартири, у якій проживає підозрюваний, було віднайдено телефони, на яких прямо було зазначено про власність народного депутата. Зазначення номеру телефону НОМЕР_3 у листах, визитівка та ін. як номеру телефону народного депутата не свідчить про його право власності на пристрій, у якому він міститься. Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про Рахункову палату Верховної Ради України» (справа про Рахункову палату) від 23 грудня 1997 року №7-зп/1997 зазначено, що встановлення додаткових порівняно з недоторканністю особи гарантій недоторканності для окремих категорій державних посадових осіб має на меті створення належних умов для виконання покладених на них державою обов`язків та захист від незаконного втручання у їх діяльність. На думку колегії суддів, вилучення майна, зокрема мобільного пристрою, навіть за умови подальшого встановлення можливої наявності на нього права власності народного депутата, що не перебуває у його користуванні, не може свідчити про втручання у його діяльність. Доказів наявності на зазначеному пристрої акаунта народного депутата суду не надано, при вилученні телефону підозрюваний не продемонстрував детективу НАБУ наявність інформації, яка б свідчила про його належність народному депутату, передавши його в заблокованому вигляді.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість клопотання детектива НАБУ та необхідність накладення арешту на вилучений мобільний телефон, враховуючи зокрема наявну постанову детектива НАБУ від 20 лютого 2024 року про визнання його речовим доказом (т.1, а.с.266-269), необхідність у проведенні експертного дослідження із застосуванням відповідного програмного забезпечення та комп`ютерного обладанання, відтворення (відновдення) видалених файлів та даних.

Згідно з ч.2 ст.168 КПК України забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Крім того, колегія суддів зазначає, що зацікавлена особа вправі в порядку ст.174 КПК України звернутися до слідчого судді для скасування арешту при доведенні відсутності потреби в ньому чи його необгрунтованості.

З врахуваннямтого, що прокурор відмовився від вимоги апеляційної скарги в частині необхідності накладення арешту на флеш-накопичувач «W Photo PI0721», колегія суддів не перевіряє законність ухвали слідчого судді в цій частині.

Щодо наявності підстав для накладення арешту на грошові кошти, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч.5 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому п.3 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації.

Відповідно до ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК України. Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України.

Згідно з ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Ухвалою слідчого судді від 25 січня 2024 року надано дозвіл на проведення обшуку квартири АДРЕСА_1, що перебуває у власності ОСОБА_14, ОСОБА_10 та знаходиться у фактичному володінні ОСОБА_8, з метою відшукання відповідних речей і документів.

З протоколу обшуку від 19 лютого 2024 року вбачається, що на виконання вимог вказаної ухвали обшук проводився за участі ОСОБА_10 та її представника ОСОБА_19 . У ході проведення обшуку кімнати, якою користується підозрюваний на комоді виявлені грошові кошти у сумі 55 600 грн, 900 дол. США та 60 Євро. Враховуючи, що є підстави вважати, що це особисті кошти ОСОБА_8, які знаходяться у його кімнаті, з метою спеціальної конфіскації, вказані грошові кошти вилучені. У цій же кімнаті здійснено обшук сейфу. Зі злів ОСОБА_10, вказаним сейфом користується ОСОБА_8 Сейф був зачиненим, ключі від сейфу були виявлені в комоді. У сейфі виявлені грошові кошти у сумі 240 000 грн, 20 600 дол. США та 5 000 Євро. Враховуючи, що є достатні підстави вважати, що вказані грошові кошти належать ОСОБА_8, з метою забезпечення спеціальної конфіскації, їх було вилучено.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що детектив НАБУ звертаючись до Вищого антикорупційного суду зазначає дві підстави для накладення арешту: збереження речових доказів (мобільний телефон) та конфіскацію майна як виду покарання (грошові кошти).

Матеріали справи підтверджують, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.4 ст.369 КК України, та у випадку доведеності його вини, суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна, оскільки санкція статті передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна. Таким чином, колегія суддів вважає, що прокурором відповідно до ст.173 КПК України наведені в клопотанні правові підстави для арешту майна, наявність обґрунтованої підозри, а тому є достатні підстави, передбачені ст.170 КПК України, для накладення арешту на майно, яке належить підозрюваному.

Відповідно до ч.2 ст.22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Під час апеляційного розгляду справи було переглянуто відеофіксацію, яка проводилася детективами НАБУ під час здійснення обшуку, з якої вбачається, що ОСОБА_10 повідомила, що грошові кошти, вилучені у комоді, належать їй. Після чого, детективи НАБУ продовжили проводити слідчу дію, у результаті чого, у кімнаті, де спить підозрюваний, зі слів власниці квартири, виявлено сейф. Перед відкриттям сейфу детективами у власника квартири ОСОБА_10 не було з`ясовано, що знаходиться у ньому. Після того, як віднайдено ключ до сейфа, з нього було вилучено грошові кошти у сумі 240 000 грн, 20 600 дол. США та 5 000 Євро. При цьому, на відео зафіксовано, що власник майна ОСОБА_10 повідомила, що грошові кошти, віднайдені у сейфі також належать їй. Разом з тим, протокол обшуку не містить даних про такі її заяви. Також, у сейфі було виявлено квитанцію №4974456 від 13 лютого 2015 року на придбання іноземної валюти на суму 5 900 USD саме підозрюваним, тому колегія суддів вважає, що дана сума грошових коштів належить ОСОБА_8, а тому апеляційна скарга прокурора в частині накладеня арешту на грошові кошти у сумі 5 900 дол. США із забороною володіти, користуватися та розпоряджатися підлягає задоволенню, оскільки у випадку доведеності вини ОСОБА_8, суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна. Пояснення ОСОБА_10 та підозрюваного, що вказані кошти також належать ОСОБА_10 з її чоловіком, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні клопотання в цій частині, оскільки нелогічним є факт зберігання квитанції на придбання інозмної валюти за її відсутності.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора про накладення арешту на іншу частину грошових коштів не підлягає задоволеню, оскільки стороною обвинувачення не доведено та не надано відповідних доказів, що вони належать підозрюваному ОСОБА_8 .

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Згідно з ч.7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Системний аналіз КПК України свідчить про відсутність у ньому алгоритмів дій, які необхідно вчинити при виявленні готівкових коштів, якщо є такі підстави для вжиття забезпечення кримінального провадження як арешт майна з метою конфіскації як виду покарання. Разом з тим, на думку колегії ч.2 ст.170 та ч.7 ст.236 КПК України допускає їх вилучення, а порядок їх зберігання визначено п.27 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, яка затверджена наказом Генеральної прокуратури України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною податковою адміністрацією України, Службою безпеки України, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України №51/401/649/471/23/125 від 27 серпня 2010 року. Зазначена Інструкція встановлює єдині правила вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів, цінностей та іншого майна на стадії дізнання, досудового слідства і судового розгляду, а також порядок виконання рішень органів досудового слідства, дізнання і суду щодо речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна, згідно п.2 якої у ході дізнання, досудового слідства і судового розгляду у кримінальних справах слідчий, працівник органу дізнання, прокурор на підставі відповідного процесуального рішення, у тому числі постанови або ухвали суду, зобов`язані вилучати: д) гроші та інші цінності, виявлені під час накладення арешту на майно підозрюваних, обвинувачених, підсудних або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за їх дії, на які може бути звернено стягнення з метою відшкодування заподіяної матеріальної шкоди або забезпечення виконання вироку в частині конфіскації майна. Пунктом п.27 Інструкції визначено, що грошові суми в національній валюті (грошові кошти у вигляді банкнот та в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові кошти, які перебувають в обігу) вносяться на депозитний рахунок органу, який вилучив їх, відкритий в уповноваженому банку на підставі укладеного депозитного договору. Таким чином, механізм щодо вилучення грошових коштів, з метою забезпечення арешту, врегульовано, а тому мотиви слідчого судді щодо неможливості їх вилучення під час проведення обшуку є необгрунтованими.

Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власники обмежуються у реалізації правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, а тому відповідні обмеження є розумними і співмірними, з огляду на завдання кримінального провадження.

Посилання слідчого судді, як на підставу відмови у задоволенні клопотання в частині накладення арешту на грошові кошти, оскільки стороною обвинувачення не надано доказів, що вони одержані внаслідок вчинення кримінальних правопорушень чи є доходом від них, в тому числі, що ці грошові кошти були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, чи зберегли на собі його сліди чи містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального правопорушення, чи вони були об`єктом кримінально протиправних дій, є необгрунтованими, оскільки сторона обвинувачення звернулася з клопотанням про їх арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. Зазначення у протоколі обшуку іншої мети вилучення майна не є відповідно до ч.1 ст.173 КПК України підставою для відмови у його задоволенні.

При цьому, колегія суддів враховує практику ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що ст.1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п.203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини»/Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08). Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо. Таким чином, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного ОСОБА_8, про які йдеться в клопотанні прокурора, з метою виконання завдань кримінального провадження.

Частина 4 ст.173 КПК України визначає, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

При цьому, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч.11 ст.170 КПК України).

Враховуючи вищезаначені обставини, колегія суддів доходить висновку, що необхідно накласти арешт на мобільний телефон Apple iPhone 13 mini, серійний номер НОМЕР_2, IMEI НОМЕР_1, який зазначено на слоті для SIM-картки; та на грошові кошти у сумі 5 900 дол США, із забороною володіти, користуватися та розпоряджатися.

Згідно з ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Враховуючи вищезазначені обставини, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, ухвала слідчого судді скасуванню у частині відмови в задоволенні клопотання детектива НАБУ з постановленням нової ухвали про задоволення клопотання про арешт мобільного телефону Apple iPhone 13 mini, серійний номер НОМЕР_2, IMEI НОМЕР_1, який зазначено на слоті для SIM-картки; та грошових коштів у сумі 5 900 дол США, із забороною володіти, користуватися та розпоряджатися. В іншій частині апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволеня та ухвалу слідчого судді - без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.98, 132, 167, 170, 171, 173, 405, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 березня 2024 року про відмову у задоволенні клопотання детектива НАБУ про арешт майна у кримінальному провадженні №52023000000000190 від 24 квітня 2023 року скасувати в частині відмови в накладенні арешту на мобільний телефон та на грошові кошти в сумі 5 900 дол США.

Постановити у цій частині нову ухвалу, якою клопотання детектива НАБУ про арешт майна у кримінальному провадженні №52023000000000190 від 24 квітня 2023 року задовольнити частково та накласти арешт на мобільний телефон Apple iPhone 13 mini, серійний номер НОМЕР_2, IMEI НОМЕР_1, який зазначено на слоті для SIM-картки; та грошові кошти у сумі 5 900 дол США, із забороною володіти, користуватися та розпоряджатися.

В іншій частині апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволеня та ухвалу слідчого судді - без змін.

Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4