- Presiding judge (HACC) : Mykhailenko V.V.
Справа № 991/7781/23
Провадження 1-кп/991/97/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2024 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі
головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7,
захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 12015100100003812 від 01.04.2015 за обвинуваченням
ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві, проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 27 частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 209КК України,
ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, проживає за адресою: АДРЕСА_3,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27 частиною 5 статті 191 КК України,
ОСОБА_12, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Запоріжжя, зареєстрований за адресою (останнє відоме місце проживання): АДРЕСА_4,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27 частиною 5 статті 191 КК України,
ОСОБА_13, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Києві, зареєстрована за адресою (останнє відоме місце проживання): АДРЕСА_5,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 КК України,
ВСТАНОВИВ:
1.На розгляді у Вищому антикорупційному суді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015100100003812 від 01.04.2015 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 27 частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 209КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27 частиною 5 статті 191 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27 частиною 5 статті 191 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 КК України.
1.1.Від обвинуваченого ОСОБА_6 надійшло клопотання про зміну йому запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов`язання. Клопотання обґрунтовано тим, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_14 від 29.04.2022 року у справі № 991/1440/22 задоволено частково клопотання старшого детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_15, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_16, та застосовано до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Ухвалою визначено заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (744 300,00 грн) з покладенням обов`язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України.
1.2.Застава внесена за рахунок позичених його дружиною коштів 13.05.2022. Починаючи з дня звільнення з-під варти він сумлінно виконує всі зобов`язання. Паспортів для виїзду за кордон, інших документів, що дають право на виїзд з України, на момент звільнення з-під варти він не мав. Протягом періоду з 13.05.2022 по теперішній час він не відлучався із населеного пункту, в якому проживає. Він утримувався від спілкування з переліченими в ухвалі суду особами та весь період до 08.09.2022 носив електронний засіб контролю. В подальшому ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_17 від 08.07.2022, 08.09.2022, 07.11.2022 та 06.01.2023 продовжувались покладені на нього обов`язки, востаннє до 07.03.2023.
1.3.Враховуючи, що на момент подачі клопотання на нього не покладено жодних обов`язків, а слідчий та прокурор не вважають, що існують ризики передбачені статті 177 КПК України, тому відсутня мета та підстава застосування до нього запобіжного заходу у вигляді застави. Твердження прокурора щодо наявності у нього достатніх майнових ресурсів для сплати розміру застави не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. На все майно накладено арешт, тому реалізація цього майна для сплати застави була неможлива. Він та його дружина не мають інших доходів, крім заробітної плати за основним місцем роботи, тому для забезпечення потреб сім`ї обвинувачений вимушений брати кошти в борг. На сьогоднішній день строк більшості договорів позики закінчився. Від дружини обвинуваченого вимагають повернення коштів. Порушення умов договорів призвело до необхідності сплати неустойки, яку він сплатити не може, оскільки не має поточних доходів, а сума зобов`язань за вказаними договорами позики постійно зростає.
1.4.Обвинувачений ОСОБА_6 просить скасувати обраний йому 29.04.2022 запобіжний захід та постановити нову ухвалу, якою обрати до нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.
2.В судовому засіданні учасники висловили такі позиції:
2.1.Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав доводи клопотання, просив його задовольнити та скасувати йому запобіжний захід у вигляді застави. Додатково зазначив, що новою обставиною, яка зумовлює зміну запобіжного заходу, є вимоги позикодавців про повернення грошових коштів, внесених у вигляді застави.
2.2.Захисник ОСОБА_11 просив задовольнити клопотання, скасувати запобіжний захід ОСОБА_6 та не обирати інший, більш м`який запобіжний захід.
2.3.Захисник ОСОБА_10 та ОСОБА_9 підтримали заявлене клопотання, додатково зазначили, що вже пройшло два роки з моменту обрання обвинуваченому запобіжного заходу, тому ризики, які бралися судом до уваги при обранні запобіжного заходу зменшилися або взагалі зникли. Враховуючи належну процесуальну поведінку обвинуваченого ризик переховування відсутній.
2.4.Захисник ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_7 підтримали клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 .
2.5.Прокурор ОСОБА_5 заперечив щодо задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу. Зазначив, що до обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та останнім внесено заставу. З цього моменту ризики зменшилися, але продовжують існувати. Про ризик переховування обвинуваченого свідчать тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6, та наявність достатніх майнових ресурсів, які дозволять йому протягом тривалого періоду часу забезпечувати у повній мірі потреби як свої, так і близьких родичів щодо проживання, у тому числі й за кордоном. Обвинувачений є засновником та володіє корпоративними правами компаній-нерезидентів у Словацькій Республіці та в Князівстві Ліхтенштейн. Протягом певного часу ОСОБА_6 мав посвідку на проживання на території Словацької Республіки. Він також володіє частками в статутному капіталі різних підприємств в Україні. На праві приватної власності подружжю належить різне рухоме та нерухоме майном. В ході обшуку, проведеного за місцем проживання ОСОБА_6, виявлено електронну копію договору позики, згідно з яким ОСОБА_6 позичив грошові кошти у сумі 142 078 доларів США.
Про ризик переховування свідчить також та обставина, що у кримінальному провадженні № 42015000000001624 ОСОБА_6 затримано саме під час спроби виїзду за межі України. Виконуючи обов`язок щодо здачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон, передбачений ухвалою суду від 12.01.2022 у кримінальному провадженні № 42015000000001624, ОСОБА_6 звернувся до органів ДМС із письмовими заявами про визнання недійсними його паспортів у зв`язку з нібито втратою або через непридатність для подальшого користування. ОСОБА_6 неодноразово викликався для проведення допиту у якості свідка, однак виклики сторони обвинувачення були проігноровані.
Про ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином свідчить поведінка обвинуваченого - при спробі вручити ОСОБА_6 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42015000000001624 він вимоги детективів НАБУ та прокурорів САП не виконував, з метою залякування та перешкоджання виконанням ними процесуальних обов`язків спустив у двір собак. Перешкоджав здійсненню свого приводу до органу досудового розслідування. При підготовці та направленні документів до САП, ОСОБА_6 умисно вказував неправдиві відомості про нібито його проживання у с. Тарасівка, він також умисно перешкоджав розгляду клопотання слідчим суддею. ОСОБА_6 тривалий час перебував на керівних посадах в органах державної влади, тому має ділові зв`язки, які може використати з метою спотворення доказів та впливу на свідків. Оскільки свідки та експерти ще не допитані судом, то ризик впливу на них з боку обвинуваченого актуальний. Крім цього, ОСОБА_6 сприяв ухиленню від кримінальної відповідальності ОСОБА_18 з метою недопущення надання нею викривальних показань.
3.Заслухавши учасників, дослідивши клопотання, Суд дійшов таких висновків.
3.1.Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.04.2022 у справі № 991/1440/22 частково задоволено клопотання старшого детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_15, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_16 . До обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з дня його фактичного затримання. Ухвалою визначено заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (744 300,00 грн) з покладенням обов`язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України. Термін дії обов`язків у разі внесення застави визначено два місяці з моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави.
3.2.Відповідно до довідки про звільнення серії КИВ № 23095 ОСОБА_6 звільнено з-під варти 13.05.2022 у зв`язку із внесенням застави. Отже, він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави із покладенням відповідних процесуальних обов`язків.
3.3.Ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08.07.2022, 08.09.2022, 07.11.2022 та 06.01.2023 покладені на ОСОБА_6 обов`язки продовжувались, востаннє до 07.03.2023. Зі змісту ухвали слідчого судді від 06.01.2023 про продовження строку дії процесуальних обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_6, вбачається, що підставою для продовження строку дії обов`язків ОСОБА_6 слідчий суддя визначив:
- ризик переховування від органу досудового розслідування та суду,
- ризик впливу підозрюваного на свідків та іншого підозрюваного,
- перешкоджання провадженню іншим чином, зокрема шляхом затягування розгляду справи, унеможливлення проведення певних процесуальних дій у провадженні.
3.4.У відповідності до частини 3 статті 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу. На підставі статті 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник мають право подати клопотання про зміну запобіжного заходу. Суд зобов`язаний розглянути клопотання обвинуваченого згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
3.5.Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. У відповідності до статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
3.6.Згідно з положеннями статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
-наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
-наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
-недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Статтею 178 КПК України визначений невичерпний перелік обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу.
3.7.Під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу Суд не уповноважений перевіряти обґрунтованість самих підстав застосування запобіжного заходу, а заявниками не можуть ставитися під сумнів висновки, які були покладені в основу такого рішення слідчого судді. Зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про обрання запобіжного заходу нових обставин, які безпосередньо свідчать про зміну, зменшення чи збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. У зв`язку з цим реалізація права на звернення до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу обумовлена не тим, що відповідний суб`єкт не погоджується із застосованим запобіжним заходом. Інститут зміни запобіжного заходу пов`язаний з виникненням нових обставин, які впливають на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим ризикам кримінального провадження. Суд не переглядає рішення про застосування запобіжного заходу, а на підставі наданих сторонами відомостей встановлює факти, що виникають у зв`язку з плином кримінального провадження і можуть вплинути на застосований до обвинуваченого відповідний захід або спосіб його виконання.
3.8.Це кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання. З огляду на стадію кримінального провадження та той факт, що захист не посилається на відсутність обґрунтованої підозри, Суд не вирішує питання щодо обґрунтованості підозри, однак оцінює критерії, визначені у статті 178 КПК України, та актуальність ризиків, передбачених пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України у зв`язку з доводами обвинуваченого про нові обставини, які зумовлюють зміну запобіжного заходу.
3.9.Доводи сторони захисту щодо необхідності зміни обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу зводяться до такого:
-не продовження стороною обвинувачення строку дії обов`язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України;
-належна процесуальна поведінка обвинуваченого;
-значний проміжок часу, що минув після застосування до обвинуваченого запобіжного заходу;
-відсутність ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
-звернення позикодавців з вимогою про повернення грошових коштів.
3.10.Щодо непродовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 176, частини 1 статті 177 КПК України застава є запобіжним заходом, метою застосування якого є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду . За частиною 1 статті 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Відповідно до вимог частини 3 статті 183 КПК України при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз`яснюються його обов`язки і наслідки їх невиконання.
Запобіжний захід у вигляді застави не має визначеного строку дії та чинний до його скасування, зміни, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження.
Згідно з частиною 7 статті 42 КПК України підозрюваний, обвинувачений зобов`язаний прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб. Отже, на обвинуваченого покладаються загальні обов`язки, які визначені частиною 7 статті 42 КПК України і починають діяти, як тільки особа набуде відповідного статусу у кримінальному провадженні (після отримання повідомлення про підозру, після отримання обвинувального акту). Строк дії загальних процесуальних обов`язків, покладених процесуальним законом, триває весь час перебування особи у статусі підозрюваного або обвинуваченого. Ці обов`язки покладаються законом автоматично на всіх осіб без винятку, які набули відповідного статусу у провадженні, на відміну від обов`язків, які передбачені пунктами 1-9 частини 5 статті 194 КПК України і покладаються слідчим суддею, судом.
В свою чергу, стаття 194 КПК України визначає перелік обов`язків, які можуть покладатися на підозрюваного (обвинуваченого) рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Так, частина 5 статті 194 КПК України визначає умовами покладення додаткових обов`язків обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, і доведеність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Ці обов`язки не є окремим запобіжним заходом, а застосовуються додатково до обраного підозрюваному запобіжного заходу за наявності визначених в частині 5 статті 194 КПК України умов.
Таким чином, застава забезпечує виконання підозрюваним, обвинуваченим як тих обов`язків, що покладені судом при застосуванні запобіжного заходу, так і тих, що покладені процесуальним законом.
Частиною 7 статті 194 КПК України встановлено, що обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються. У зазначеній нормі йдеться про припинення дії ухвали про застосування запобіжного заходу виключно в частині покладення на підозрюваного, обвинуваченого відповідних обов`язків згідно із статтею 194 КПК України.
Отже, відсутність ініціативи сторони обвинувачення у питанні продовження строків дії обов`язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України, не є підставою для скасування такого запобіжного заходу як застава, оскільки остання також покликана забезпечити виконання підозрюваним (обвинуваченим) обов`язків, що покладені на нього нормами кримінального процесуального закону.
3.11.Належна процесуальна поведінка ОСОБА_6 сама по собі не є підставою для зміни запобіжного заходу. Виконання процесуальних обов`язків є обов`язковим для особи, щодо якої вони встановлені приписами кримінального процесуального закону, їх виконання не можна представляти як таке, що залежить від волі обвинуваченого і, тим більше, обумовлює зміну запобіжного заходу. Більше того, визначені статтею 42 КПК України процесуальні обов`язки діють незалежно від основного запобіжного заходу, отже їх виконання саме по собі не може впливати на суть та порядок виконання запобіжного заходу, в цьому випадку - застави у визначеному розмірі.
3.12.Щодо аргументів сторони захисту про зменшення ризиків у зв`язку з тим, що пройшов значний проміжок часу після застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, суд зазначає, що дійсно дослідження ризиків кримінального провадження востаннє мало місце 06.01.2023. Отже, Суд має дослідити їх актуальність станом на час розгляду цього клопотання.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити в майбутньому. Отже, ризики слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення. Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. При встановленні ризику незаконного впливу на інших учасників кримінального провадження Суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню та впливати на інших учасників.
Щодо ризику переховування, то Суд не сприймає аргументи сторони обвинувачення, адже вони не підтверджені відповідними доказами. Так само доводи сторони захисту неспроможні переконати Суд у його відсутності. Разом з тим, Суд вважає, що ризик переховування обвинуваченого є реальним з огляду на тяжкість злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, суворістю можливого покарання, неможливістю застосування «пільгових» інститутів кримінального права у випадку визнання ОСОБА_6 винуватим у вчинені інкримінованих діянь та іншими обставинами.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 27 частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 209КК України. Санкція частини 5 статті 191 відносить інкримінований злочин до особливо тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. В свою чергу, санкція частини 3 статті 209КК України (в редакції станом на час вчинення інкримінованого діяння) передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. При чому частина 5 статті 191 КК України з огляду на викладені в обвинувальному акті обставини є корупційним злочином, що унеможливлює застосування положень про призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, звільнення від відбування покарання з випробуванням тощо.
При оцінці ризику переховування Суд бере до уваги майновий стан сім`ї обвинуваченого. На досудовому розслідуванні слідчим суддею встановлено, що у власності ОСОБА_6 перебуває декілька об`єктів нерухомого майна, елітні транспортні засоби, корпоративні права юридичних осіб та значні грошові заощадження, які є достатніми для фінансового забезпечення обвинуваченого під час можливого його переховування. Заявляючи клопотання про зміну запобіжного заходу, обвинувачений надає підтвердження своїх доходів лише за 2023 рік, чого є очевидно недостатньо на підтвердження аргументів про майновий стан обвинуваченого у зв`язку з відсутністю ризику переховування.
В контексті оцінки ризиків Суд також зазначає про актуальність ризику впливу на свідків. Адже,
Судом ще не були допитані свідки та інші обвинувачені у цьому кримінальному провадженні. Так, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). Отже, ризик незаконного впливу обвинуваченого на інших учасників кримінального провадження існуватиме до моменту безпосереднього отримання та дослідження Судом їхніх показань.
3.13.Обвинувачений ОСОБА_6 посилається на те, що кредитори вимагають повернути грошові кошти, які позичені та внесені як застава. На підтвердження надає суду копії договору позики від 10.05.2022 між ОСОБА_19 та ОСОБА_20 ( ОСОБА_20 - дружина ОСОБА_6 ) на суму 195 000 грн; копію договору позики від 11.05.2022 між ОСОБА_21 та ОСОБА_20 на суму 120 000 грн; копію договору позики від 20.05.2022 між ОСОБА_22 та ОСОБА_20 та заяви ОСОБА_22 від 07.04.2023, ОСОБА_19 від 30.03.2023 про повернення грошових коштів. В світлі конкретних обставин цього кримінального провадження (з урахуванням дослідженого при застосуванні запобіжного заходу майнового стану обвинуваченого) Суд критично ставиться як до самого твердження обвинуваченого про внесення застави за рахунок позичених коштів, так і до заяв про повернення отриманих грошових коштів і сплати неустойки. Більше того, будь-які договори цивільно-правового характеру, укладені між застоводавцем та третіми особами, так само як і обставини особистого або зобов`язального характеру, які виникають між підозрюваним (обвинуваченим) і заставодавцем після внесення застави, не мають взаємного зв`язку з кримінально-процесуальними відносинами, які виникли щодо застосування до підозрюваного (обвинуваченого) запобіжного заходу. Специфіка застави як запобіжного заходу обумовлюється виключно її природою і метою у кримінальному провадженні і не спричиняє зміну її розміру з огляду на виникнення у застоводавця заборгованості; закон не пов`язує наявність застави або її розмір з фінансовим становищем особи, яка таку заставу внесла. Вимоги третіх осіб до заставодавця про повернення сплачених в якості застави коштів не є обставиною, що зумовлює обов`язкову зміну запобіжного заходу та/або зменшення розміру застави.
4. З огляду на наявні матеріали суд доходить висновку, що застосований щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід наразі достатньою мірою гарантує виконання ним покладених обов`язків та не є завідомо непомірним для нього.
Керуючись статтями 176-178, 182, 314, 315, 372, 376 КПК України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1.У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу відмовити.
2.Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.
3.Повний текст ухвали оголошений 16.04.2024.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3