- Presiding judge (HACC) : Tkachenko O.V.
Справа № 991/3041/24
Провадження № 1-кс/991/3076/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ВСТУПНА ЧАСТИНА [І].
Дата і місце постановлення [1-1].
12 квітня 2024 року, місто Київ.
Назва та склад суду, секретар судового засідання [1-2].
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 (надалі - слідчий суддя), секретар судового засідання ОСОБА_2
Найменування (номер) кримінального провадження [1-3].
Кримінальне провадження за № 12024160000000009 від 10 січня 2024 року.
Прізвище, ім`я і по батькові підозрюваного, обвинуваченого, рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання [1?4].
Підозрюваний ОСОБА_3, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Вергуни Черкаського району Черкаської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 (інша інформація у клопотанні відсутня).
Закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа [1-5].
Кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України.
Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження [1-6].
Сторона обвинувачення: прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 .
Сторона захисту: підозрюваний ОСОБА_3 ; захисник ОСОБА_5
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА [ІІ].
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається [2-1].
Вирішується питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за № 12024160000000009 від 10 січня 2024 року.
Питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_3 вирішується за клопотанням прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 (надалі -прокурор).
Встановлені слідчим суддею обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів [2-2].
Слідчий суддя встановив таке.
04 квітня 2024 року до провадження слідчого судді надійшло клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (надалі - детектив) ОСОБА_6, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_7, про продовження строку дії раніше застосованого до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби у цьому кримінальному провадженні. Ухвалою слідчого судді від 05 квітня 2024 року провадження за цим клопотанням було закрито, у зв`язку з тим, що до слідчого судді з цим клопотанням звернувся неналежний суб`єкт звернення, оскільки вимогами ч. 6 ст. 181 КПК України встановлено, що строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений виключно за клопотанням прокурора (справа № 991/2810/24, провадження № 1-кс/991/2838/24).
Надалі, 10 квітня 2024 року підозрюваному ОСОБА_3 було здійснене повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру, за якою була визначена інша (ніж попередня) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, а саме за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України(підбурювання до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовим особам та службовій особі, яка займає відповідальне становище в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданої їм влади). Згідно повідомлення про підозру від 09 лютого 2024 року (первісного повідомлення про підозру) ОСОБА_3 підозрювався у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а саме за ч. 3 ст. 369-2 КК України (одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, поєднане з вимаганням такої вигоди).
11 квітня 2024 року до провадження слідчого судді надійшло клопотання прокурорапро застосування запобіжного заходуу вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_3, яке відповідає вимогам ст. 184 КПК України та обґрунтоване таким: «Слідчою групою детективів Четвертого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні 12024160000000009 від 10.01.2024 за підозрою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України. Досудовим розслідуванням установлено, що рішенням Білгород-Дністровської районної ради 01-VIII від 04.12.2020 «Про інформацію голови районної виборчої комісії про підсумки виборів депутатів районної ради VIII скликання і визнання їх повноважень» ОСОБА_3 набув повноваження депутата Білгород-Дністровської районної ради VIII скликання. Крім того, рішенням Білгород-Дністровської районної ради від 22.12.2020 № 08?VII ОСОБА_3 затверджено на посаді голови постійної комісії з питаньземельних відносин та адміністративно-територіального устрою Білгород-Дністровської районної ради.З урахуванням покладених обов`язків, наданих прав та повноважень ОСОБА_3 з 22.12.2020 здійснює функції представника органу місцевого самоврядування як депутат Білгород-Дністровської районної ради VIII скликання з наділеними організаційно-розпорядчими функціями голови постійної комісії з питань земельних відносин та адміністративно-територіального устрою, тому в розумінні положень ч. 3 ст. 18 КК України є службовою особою. Відповідно до п.п. «б», «в» п. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 65-1 Закону України «Прозапобігання корупції» ОСОБА_3 є суб`єктом відповідальності за корупційніправопорушення та зобов`язаний дотримуватись вимог вищевказаного закону. Відтак, ОСОБА_3 знав та розумів, що вказаними вимогами законіввизначено, що депутати місцевих рад є службовими особами та суб`єктамивідповідальності за корупційні правопорушення та їм заборонено використовувати свої владні повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метоюодержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб. Однак, ОСОБА_3, незважаючи на обізнаність із вимогами КонституціїУкраїни, Закону України «Про запобігання корупції», всупереч обов`язку їхнеухильного дотримання, діючи з порушенням вказаних вимог законодавства,усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метоюособистого збагачення умисно вчинив корисливий корупційний злочин за наступнихобставин. На території Великодолинської об`єднаної громади Одеського району Одеськоїобласті з 09.11.2020 на підставі постанови № 52 Великодолинської селищноїтериторіальної виборчої комісії Одеського району Одеської області «Про реєстрації депутатів Великодолинської селищної ради обраних на місцевих виборах 25.11.2020 уєдиному багатомандатному виборчому окрузі» розпочато повноваження депутатів Великодолинської селищної ради VIII скликання.З урахуванням покладених обов`язків, наданих прав та повноважень депутати Великодолинської селищної ради в розумінні положень ч. З ст. 18 КК України єслужбовими особами.З урахуванням покладених обов`язків, наданих прав та повноважень голова Великодолинської селищної ради в розумінні положень ч. З ст. 18 та п. 2 примітки дост. 368 КК України є службовою особою, яка займає відповідальне становище.У грудні 2023 року, більш точної дати в ході досудового розслідування невстановлено, ОСОБА_8 вирішив отримати в оренду дві земельні ділянкизагальною площею 4 га поблизу с. Молодіжне Великодолинської селищної громади Одеського району Одеської області для здійснення підприємницької діяльності.У тому ж місяці ОСОБА_8 звернувся за консультацією щодо порядкуотримання в оренду земельних ділянок до голови постійної комісії з питань земельнихвідносин та адміністративно-територіального устрою Білгород-Дністровської районноїради ОСОБА_3, який володіє знаннями та інформацією з цих питань.Під час спілкування у телефонному режимі ОСОБА_3 роз`яснив ОСОБА_8 загальний порядок оформлення права оренди на земельні ділянки. При цьому, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований напідбурювання ОСОБА_8 до надання неправомірної вигоди депутатам Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області за прийняттярішень щодо передачі в оренду земельних ділянок підконтрольній ОСОБА_8 юридичній особі.
Враховуючи, що відповідно до положень Закону України «Про місцевесамоврядування в Україні» головною посадовою особою територіальної громади селища є селищний голова, який, окрім іншого, організовує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету, підписує рішення ради та її виконавчого комітету, вищеописаний злочинний умисел ОСОБА_3 охопив підбурювання до надання неправомірної вигоди і голові Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області, без обізнаності та участі якого неможливе прийняття рішень на користь ОСОБА_8 .З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_3 . 07.01.2024 зателефонував ОСОБА_8 та призначив йому зустріч 08.01.2024 в ресторані готелю « ІНФОРМАЦІЯ_3 » по АДРЕСА_2 .08.01.2024 приблизно об 11 годині ОСОБА_3, перебуваючи в приміщенні ресторану готелю «ІНФОРМАЦІЯ_3», діючи умисно та протиправно, запевнив ОСОБА_8, що має міцні зв`язки з депутатами Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області та за надання їм неправомірної вигоди може забезпечити прийняття селищною радою необхідних рішень, та призначив йому зустріч у цей же день для повідомлення точної суми грошових коштів, необхідних для передачі голові та депутатам за прийняття необхідних рішень.У той же день приблизно о 18 годині, перебуваючи в приміщенні ресторану готелю « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за адресою: АДРЕСА_2, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_8, що прийняття рішень Великодолинською селищною радою про передачу двох земельних ділянок в оренду буде коштувати по 200 000 доларів США за кожну земельну ділянку та 50 000 доларів США за його посередницькі послуги, а також зазначив про необхідність надання в якості авансу 20 000 доларів США.
Того ж дня о 18 год. 8 хв. за допомогою застосунку «WhatsApp» ОСОБА_3 зі свого номеру телефону НОМЕР_1 на номер ОСОБА_8 НОМЕР_2 надіслав повідомлення із переліком дій, що необхідно виконати для реалізації досягнутих домовленостей. Отже, ОСОБА_3 вчинив дії, що виразилися в підбуренні ОСОБА_9 до надання голові та депутатам Великодолинської селищної ради неправомірної вигоди в розмірі 450 000 доларів США за прийняття ними рішень на його користь щодо передачі підконтрольній ОСОБА_8 юридичній особі в оренду двох земельних ділянок на території Великодолинської селищної громади, з яких 50 000 доларів США призначалися ОСОБА_3 за посередницькі послуги.Надалі, 31.01.2024 ОСОБА_3 під час зустрічі з ОСОБА_8 у приміщенні ресторану готелю « ІНФОРМАЦІЯ_3 », продовжуючи реалізацію свого умислу, спрямованого на підбурювання ОСОБА_8 до надання неправомірної вигоди, повідомив про попередні перемовини із представниками селищної ради та підтвердив, що він забезпечить прийняття на сесіях Великодолинської селищної ради необхідних рішень щодо оформлення та передачі в оренду земельних ділянок, зазначивши про спосіб надання неправомірної вигоди трьома рівними частинами, а саме - перед другою сесією ради, після третьої та остаточний розрахунок факту підписання договору. Також ОСОБА_3 висловив прохання надати йому частину неправомірної вигоди у сумі 10 000 доларів США перед початком домовленостей із представниками Великодолинської селищної ради, зазначивши, що це є важливим проявом намірів про які він повідомить особам, які будуть приймати рішення. Таким чином, ОСОБА_3 підтвердив висловлені ним раніше умови отримання в оренду підконтрольною ОСОБА_8 юридичною особою двох земельних ділянок на території Великодолинської селищної громади, тобто продовжив дії, що виразилися в підбуренні останнього до надання депутатам та голові Великодолинської селищної ради неправомірної вигоди в розмірі 450 000 доларів США за прийняття ними рішень з використанням наданої ним влади та службового становища, 10 000 з яких ОСОБА_8 повинен був надати ОСОБА_3 до моменту офіційного звернення ОСОБА_8 до селищної ради із заявою про дозвіл на розробку технічної документації земельних ділянок та її розгляду на засіданні селищної ради.В подальшому 08.02.2024 під час зустрічі у приміщенні ресторану готелю «ІНФОРМАЦІЯ_3» ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_8 що за результатами проведених ним перемовин досягнуто домовленості про необхідність для отримання бажаного рішення надання неправомірної вигоди депутатам та голові Великодолинської селищної ради у сумі 300 000 доларів США перед засіданням другої сесії селищної ради, 50 000 доларів США після засідання третьої сесії селищної ради та 90 000 доларів США після підписання договору оренди головою селищної ради.
Тобто, ОСОБА_3 ще раз підтвердив висловлені ним раніше зазначені вище умови, а отже продовжив дії, спрямовані на підбурення ОСОБА_8 до надання неправомірної вигоди депутатам та голові Великодолинської селищної ради в розмірі 450 000 доларів США за прийняття ними рішень на його користь.Надалі, 09.02.2024 приблизно о 09:00 год. у приміщенні ресторану готелю « ІНФОРМАЦІЯ_3 » по АДРЕСА_2 ОСОБА_8, виконуючи умови ОСОБА_3, передав йому частину обумовленої неправомірної вигоди в розмірі 10 000 доларів США (що відповідно до даних НБУ станом на 09.02.2024 складало 375 707 гривень) на виконання домовленостей щодо надання неправомріної вигоди у сумі 450 000 доларів США депутатам та голові Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області з метою прийняття рішень про передачу підконтрольній ОСОБА_8 юридичній особі в оренду двох земельнихділянок, загальною площею 4 га, поблизу с. Молодіжне Великодолинської селищної громади Одеського району Одеської області.Після отримання частини неправомірної вигоди ОСОБА_3 був затриманий працівниками правоохоронного органу. Таким чином ОСОБА_3 вчинив підбурювання до закінченого замаху ОСОБА_8 до надання неправомірної вигоди у розмірі 450 000 доларів США (що станом 09.02.2024 відповідно до даних НБУ складало 16 906 815 грн) депутатам та голові Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області за вчинення ними дій на його користь, а саме прийняття рішень про надання дозволу на розробку технічної документації, надання в оренду двох земельних ділянок загальною площею 4 га поблизу с. Молодіжне Великодолинської селищної громади Одеського району Одеської області.10.02.2024 заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст.369 КК України. Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_3 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами у їх сукупності, зокрема: - протоколами допиту свідка ОСОБА_8 який надав показання про обставини підбурення та одержання ОСОБА_3 неправомірної вигоди для депутатів Великодолинської селищної ради Одеської області з метою прийняття ними рішення про передачу свідку земельних ділянок в оренду; -протоколами допиту свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які надали показання, що були залучені в якості понятих при проведення огляду 09.02.2024 в приміщенні ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за адресою: АДРЕСА_2, у ході якого ОСОБА_3 зазначив, що отримав грошові кошти від громадянина на ім`я ОСОБА_12 та дістав дані грошові кошти з кишені піджаку. У ході огляду було встановлено, що сума грошових коштів становить 10 000 доларів США; - протоколом огляду місця події від 09.02.2024, яким зафіксований факт виявлення і вилучення грошових коштів, переданих в якості неправомірної вигоди ОСОБА_8 . ОСОБА_3 ;- протоколом ідентифікації (огляду) та вручення грошових коштів від 08.02.2024, відповідно до якого кількість, номінал, серія і номери купюр, які надавалися заявником в якості неправомірної вигоди ОСОБА_3, співпадають з вилученими купюрами в ході огляду місця події від 09.02.2024;- іншими доказами у своїй сукупності.Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (справа «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, справа «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року). Крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (справа «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, справа «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).Вручена ОСОБА_3 підозра повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», викладеним у тому числі, у вищезазначених рішеннях.Результати проведення слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій щодо ОСОБА_3 у сукупності з іншими доказами вказують на злочинний характер дій підозрюваного, спрямованість його умислу на підбурювання до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовим особам та службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення службовими особами в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданої їй влади, що дозволяє переконати об`єктивного спостерігача у наявності обґрунтованої підозри у вчиненому нимзлочину.11.02.2024 підозрюваному ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 05.04.2024 із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 4 003 016 грн.02.04.2024 за рішенням заступника керівника Одеської обласної прокуратури строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 09.05.2024.
02.04.2024 слідчим суддею Київського районного суду м. Одеси задоволено клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_13 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, зобов`язавши підозрюваного не залишати домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3, у період часу з 22 години 00 хвилин по 06 годину 00 хвилин наступної доби, строком до 09.04.2024.02.04.2024 за рішенням заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_14 здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024160000000009 від 10.01.2024 доручено детективам Національного антикорупційного бюро України.10.04.2024 ОСОБА_3 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України. ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої.Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків, експерта чи спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.У ході досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, експертів та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншимчином.На сьогодні продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які свідчать про необхідність застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_3 . Вказані ризики протягом здійснення досудового розслідування не зменшилися та обґрунтовуються наступним.1. Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду.Ризик переховування від органу досудового розслідування та суду є реальним з огляду на тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3, суворістю можливого покарання, пов`язаними із цим негативними для особи наслідками та іншими обставинами.
Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.Зазначені обставини свідчать про те, що підозрюваний може переховуватися з огляду на покарання, яке загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення. Майновий стан підозрюваного та наявність у нього впливового кола зв`язків, що обумовлюється тим, що ОСОБА_3 є депутатом Білгород-Дністровської районної ради, а також, з саме його слів, він має широке коло зв`язків в органах державної влади та місцевого самоврядування, свідчить про реальну можливість впродовж тривалого часу ухилятися від кримінальної відповідальності та в такий спосіб переховуватись від органів досудового розслідування та суду.Крім того, з огляду на майновий стан підозрюваного ОСОБА_3 є ризики безперешкодного виїзду особи в інші регіони країни, а також за кордон на постійне місце проживання. Наближеність м. Одеси, в якому фактично проживає ОСОБА_3, до державного кордону з Республікою Молдова- близько 60 км, створює ризики швидкого незаконного перетину кордону з метою уникнення можливого засудження до покарання у виді позбавлення волі за тяжкий злочин.Вищенаведені обставини свідчать про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.2. Ризик незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;У зв`язку з тим, що досудовим розслідування наразі не встановлено всіх свідків злочину та осіб, причетних до його вчинення, ОСОБА_3 може здійснювати вплив на них, зокрема, на свідка, який конфіденційно співпрацював з правоохоронними органами- ОСОБА_8 . Показання таких осіб матимуть важливе значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, оскільки станом на теперішній час зазначені особи не допитані в судовому засіданні.Також, згідно з матеріалами за результатами проведення НСРД ОСОБА_3 в розмовах наголошує на тому, що йому необхідно передати неправомірну вигоду депутатам Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області для прийняття ними відповідного рішення на користь ОСОБА_8, що вказує на участь у злочині інших наразі невстановлених співучасників.Також слід зазначити, що ОСОБА_3 має тісні зв`язки серед службових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування та може здійснювати вплив на свідків, використовуючи свої зв`язки та службове становище.Враховуючи, що під час розгляду клопотань у кримінальному провадженні підозрюваному стали відомі відомості, встановлені під час досудового розслідування, а також показання свідків, ОСОБА_3 матиме реальну можливість вплинути на них з метою зміни їх показань у майбутньому.Згідно зі ст. ст. 7, 23 КПК України однією із загальних засад кримінального провадження є безпосередність дослідження показань, речей і документів. Можливість настання для кримінального провадження негативних наслідків через вплив на свідків та інших невстановлених співучасників зберігається до моменту усного отримання судом їх показань під час судового розгляду і не може бути усунута шляхом їх допиту під час досудового розслідування.Кримінальним процесуальним кодексом України передбачена процедура отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні. На стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чипрокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.За таких обставин ризик впливу на свідків є таким, що існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.Вищенаведені обставини свідчать про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.Аналізуючи наведені вище обґрунтування, враховуючи відомості про особу підозрюваного, характер вчиненого кримінального правопорушення, можна прийти до висновку про те, що ОСОБА_3 завдяки своєму становищу може безпосередньо впливати на можливих свідків та невстановлених співучасників, переховуватися від органів досудового розслідування та суду.На даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні триває та необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій з метою встановлення всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, зокрема:- допитати депутатів Великодолинської селищної ради;- розтаємнити клопотання та ухвали про проведення НС(Р)Д;- отримати висновок судової технічної експертизи документів;- встановити та допитати осіб, які можуть володіти інформацією щодо вчиненого кримінального правопорушення;- отримати інформацію від операторів мобільного зв`язку щодо місць перебування мобільного телефону, яким користувався ОСОБА_3 тощо.Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного відповідно до ст. 177 КПК України є запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні.При вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу ОСОБА_3, необхідно враховати, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам.Так, особисте зобов`язання не може бути застосовано, у зв`язку з тим, що це найбільш м`який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першувимогу.Обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту недоцільно, оскільки такий захід забезпечення кримінального провадження в цілому не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище, для досягнення завданнякримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.Враховуючи обсяг процесуальних дій, які необхідно провести з метою встановлення та перевірки фактів та обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, є необхідність визначення строку тримання під вартою у 60 днів.Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків.Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до абз. 5 ч. 5 вказаної статті, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених ч. 5 ст. 182 КПК України межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 178 КПК України при обранні запобіжного заходу також враховується розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, ОСОБА_3 слід визначити заставу у співставленні з існуючими ризиками та даними про особу підозрюваного, оскільки застава навіть у максимальному розмірі - вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, з урахуванням суми неправомірної вигоди, яка в еквіваленті національної валюти України складає 16 906 815 грн, та є незаконним доходом від злочину, який планувалося отримати.Так органом досудового розслідування встановлено, що відповідно до поданої ОСОБА_3 щорічної декларації особи уповноваженої на виконання функцій Держави або місцевого самоврядування за 2020 рік, яка наявна у відкритому доступу на сайті НАЗК, підозрюваним задекларовано готівкові кошти в сумі 755000 грн., 60000 доларів США, 31000 євро, а також нерухоме майно- земельна ділянка та квартира.Беручи до уваги майновий стан підозрюваного, вищенаведені законодавчі положення та практику Європейського суду з прав людини, ураховуючи тяжкість, специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3, дані про особу підозрюваного, репутацію підозрюваного, коло його зв`язків, нездатність застави у межах, визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, є необхідним визначити останньому, як альтернативу, заставу в розмірі 1 652 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 5 002 256 гривень, оскільки внесення застави в меншому розмірі не зможе гарантувати виконання підозрюваним ОСОБА_3 покладених на нього обов`язків.Доцільність визначення розміру застави саме у такому розмірі додатково обґрунтовується тим, що діюче кримінальне процесуальне законодавство України не встановлює обов`язку розкривати джерело походження коштів для застави, а отже, заставу може бути внесено у тому числі іншою особою, яка має фінансову можливість.Крім того, у випадку внесення застави підозрюваним чи іншими особами вбачається за необхідне покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:- прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;- утримуватися від спілкування із свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт длявиїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; - носити електронний засіб контролю. Необхідність у здійсненні виклику свідків під час розгляду клопотання відсутня».У зв`язку з чим, прокурор просить: «Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком у 60 (шістдесят) днів. Визначити ОСОБА_3, заставу у розмірі 1 652 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 5 002 256 гривень, з покладенням на підозрюваного, у разі внесення застави, наступних обов`язків: - не відлучатися із м. Одеса без дозволу слідчого, прокурора або суду; - повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; - утримуватися від спілкування із ОСОБА_8, депутатами та головою Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області у даному кримінальному провадженні; - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; - носити електронний засіб контролю».
За змістом клопотання прокурор просить: «Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком у 60 (шістдесят) днів.
Визначити ОСОБА_3, заставу у розмірі 1 652 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 5 002 256 гривень, з покладенням на підозрюваного, у разі внесення застави, наступних обов`язків:
- не відлучатися із м. Одеса без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із ОСОБА_8, депутатами та головою Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю».
На підтвердження викладених у клопотанні обставин до нього додані наступні матеріали у копіях:постанови про визначення груп прокурорів та слідчихгруп; постанова про продовження строку досудовогорозслідування від 02 квітня 2024 року; постанова про визначення підслідності 02 квітня 2024 року; рапорт від 10.01.2024; протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 10.01.2024; протокологляду від 10.01.2024; протоколзатримання особи від 09.02.2024; протоколидопитів свідків від 09.02.2024; повідомлення про підозру від 09.02.2024; інформація про особу з ДМС України та інші матеріали щодо ОСОБА_3 ; ухвала слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 11.02.2024; протокологляду від 20.02.2024; протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 15.02.2024; протокол огляду від 02.03.2024; постанова про призначення судової технічноїекспертизи документів від 14.02.2024;ухвала слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 01.04.2024;ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.04.2024; повідомлення про зміну раніше повідомленої підозривід 10.04.2024; ухвала слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 02.04.2024; витяг з ЄРДР; рішення Великодолинської селищної ради від09.11.2020; протоколдопиту свідка від 10.04.2024 тощо.
У судовому засіданні прокурор вимоги клопотання підтримав та просив їх задовольнити.
Захисник ОСОБА_5 проти задоволення клопотання і застосування до підозрюваного зазначеного запобіжного заходу заперечував. Надав слідчому судді заперечення з матеріалами на їх обґрунтування.
Підозрюваний ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника, проти задоволення клопотання заперечував.
Слідчий суддя дослідив клопотання з доданими до нього матеріалами, надані стороною захисту матеріали і заслухав думки сторін судового провадження.
Мотиви, з яких слідчий суддя виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався [2-3].
Слідчий суддя дійшов висновку про таке.
Відповідно до вимог ч. ч. 1 і 2 ст. 22 КПК України: «Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом».
Відповідно до вимог ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України: «Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи».
Відповідно до вимог п. п. 1-5 ч. 1 та ч. 3 ст. 176 КПК України: «Запобіжними заходами є: особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою».
Відповідно до вимог п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України: «Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується».
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України: «Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом».
Відповідно до вимог п. п. 1-12 ст. 178 КПК України: «При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні, якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї».
Відповідно до вимог ч. ч. 1 і 2 ст. 181 КПК України: «Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі».
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 183 КПК України: «Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу».
Відповідно до вимог п. п. 3 і 4 ч. 2 ст. 183 КПК України: «Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину; до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років».
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України: «Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті».
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України: «Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання».
Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_3 кримінального правопорушення слідчий суддя зазначає таке.
Норми кримінального процесуального права не містять визначення «обґрунтована підозра», у зв`язку з чим слідчий суддя застосовує практику Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права. Зазначена норма права узгоджується також і з ч. 5 ст. 9 КПК України, за якою кримінальне процесуальне законодавство України має застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року та «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року). З метою вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, слідчий суддя оцінює надані йому докази не у контексті їх достатності і допустимості для встановлення наявності чи відсутності вини особи у вчиненні злочину, доведення чи не доведення її винуватості, тобто не з метою отримання висновків, які є необхідними для ухвалення вироку, а лише з метою визначення вірогідності та достатності підстав для висновку про причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Таким чином, слідчий суддя може вважати обґрунтованою підозру особи у вчиненні кримінального правопорушення за наявності таких чинників у їх сукупності:
- існування події кримінального правопорушення, тобто визначеного законом про кримінальну відповідальність суспільно небезпечного діяння або бездіяльності;
- існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що ця особа могла вчинити це кримінальне правопорушення;
- існування достатніх доказів, як на підтвердження існування події кримінального правопорушення, так і тих, які вказували б на причетність підозрюваного до вчинення такого кримінального правопорушення або могли б об`єктивно пов`язувати його особу з цим кримінальним правопорушенням.
Слідчий суддя, з огляду на доводи клопотання і досліджені ним матеріали в їх сукупності та взаємозв`язку, які були надані стороною обвинувачення на його обґрунтування (зазначені у розділі «Встановлені слідчим суддею обставини із посиланням на докази [2-2]» МОТИВУВАЛЬНОЇ ЧАСТИНИ [ІІ] цієї ухвали), а також і ті, що були надані стороною захисту дійшов висновку про те, що повідомлена ОСОБА_3 підозра, на думку слідчого судді, є обґрунтованою в цілому, але має певні вади, які не впливають на її обґрунтованість в аспекті вирішення цього клопотання прокурора, але можуть мати значення для кримінального провадження.
За змістом повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру ОСОБА_3 підозрюється у «підбурюванні до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовим особам та службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення службовими особами в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданої їй влади», що кваліфіковано за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України.
Слідчий суддя враховує пояснення прокурора про те, що отримані ОСОБА_3 від ОСОБА_8, який є заявником та свідком у цьому кримінальному провадженні, грошові кошти у сумі 10.000,00 доларів США за версією сторони обвинувачення були надані останнім і отримані підозрюваним особисто для себе, а не для передавання службовим особам органу місцевого самоврядування.
На думку слідчого судді, прокурор довів у даному випадку існування, як події кримінального правопорушення, так і фактів або інформації, які вказують на причетність підозрюваного до вчинення цього кримінального правопорушення та об`єктивно пов`язують його особу з цим кримінальним правопорушенням, а також і достатніх доказів на підтвердження зазначених обставин. Разом з тим, слідчий суддя не може погодитися зі здійсненою прокурором правовою оцінкою дій підозрюваного ОСОБА_3 та, відповідно, вважає кваліфікацію його дій за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України, помилковою, з огляду на таке.
За змістом ч. 4 ст. 27 КК України: «Підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення кримінального правопорушення».
Таким чином, підбурювачем, у розумінні ч. 4 ст. 27 КК України, є особа, яка своїми активними діями впливає на інших співучасників (співучасника) і за допомогою яких породжує у них (найчастіше у виконавця) умисел на вчинення конкретного злочину (рішучість і бажання вчинити конкретний злочин), при цьому ступінь впливу підбурювача на підбурювану особу (осіб) значення не має. Підбурювання до вчинення злочину характеризується спільністю дій підбурювача з іншими співучасниками (співучасником), що виявляється в тому, що підбурювач лише породжує у таких співучасників (співучасника) умисел (бажання) вчинити конкретне кримінальне правопорушення, а остаточне рішення про його вчинення підбурювана особа приймає самостійно. Підбурювання може здійснюватися у формах умовляння, погроз, підкупу, іншого схиляння підбурюваної особи (осіб) до вчинення злочину, які можуть виявлятися, як у вербальних (словесних) діях в усній чи письмовій формі, так і у конклюдентних діях (жестах, міміці тощо), мати активний характер і об`єктивну спрямованість на вчинення іншим співучасником (співучасниками) конкретного злочину. Суб`єктивна сторона дій підбурювача характеризується прямим умислом та прагненням того, щоб виконавець вчинив злочин, при цьому він розуміє, що викликає у виконавця (іншого співучасника) рішучість на вчинення злочину (породжує умисел), і передбачає розвиток причинного зв`язку між своїми діями та діями виконавця, а також бажає вчинення ним злочину.
За змістом ч. ч. 1 і 2 ст. 15 КК України: «Замахом на кримінальне правопорушення є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Замах на вчинення кримінального правопорушення є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі».
Таким чином, закінчений замах на злочин є однією з проміжних стадій вчинення кримінального правопорушення, який свідчить про незакінченість злочину та виявляється у вчиненні діяння (дії/бездіяльності, яка безпосередньо посягає на охоронюваний законом об`єкт, і створює безпосередню небезпеку заподіяння йому шкоди) безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, але з недоведенням злочину до кінця з причин, які не залежать від волі винної особи. Закінчений замах на злочин полягає також у тому, що на цій стадії починається виконання об`єктивної сторони злочину і вчиняються діяння, передбачені диспозицією певної статті Особливої частини КК України, а недоведення злочину до кінця вказує на незавершеність об`єктивної сторони злочину, тобто не здійснення її повною мірою. Закінчений замах на злочин можна охарактеризувати як невдалу спробу посягання на об`єкт, при якому діяння або взагалі не спричиняє шкоди, або спричиняє її не у тому обсязі, на який був спрямований умисел винної особи, та який не доводиться нею до кінця з причин, які не залежали від її волі та всупереч її бажанню. Причини недоведення кримінального правопорушення до кінця можуть бути різними, але якщо це сталося з власної волі особи, кримінально караний закінчений замах на злочин відсутній внаслідок такої відмови. Для закінченого замаху на злочин характерним є те, що суб`єкт зробив усе, що вважав за необхідне для доведення злочину до кінця (виконав усі заплановані ним необхідні дії).
Слідчий суддя, з огляду на викладене та з врахуванням змісту повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру від 10 квітня 2024 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України, бачить підстави для таких висновків щодо правової оцінки діяння ОСОБА_3 стороною обвинувачення:
- диспозиція ч. ч. 3 і 4 ст. 369 КК України, не передбачає вчинення пропозиції або обіцянки надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають відповідальне і особливо відповідальне становище;
- закінчений замах на посягання з формальним складом, які охоплюють лише одне діяння, до яких належить і склад злочину, передбачений ст. 369 КК України, зазвичай неможливий. Разом з тим, надання неправомірної вигоди, кримінальна відповідальність за яку передбачена ст. 369 КК України, нерозривно пов`язане з її одержанням, відповідальність за яку настає за ст. 368 КК України, яке полягає, як в отриманні неправомірної вигоди у повній мірі, так і певної її частини. Наведене свідчить про неможливість існування замаху (закінченого або незакінченого) на давання неправомірної вигоди будь-якій службовій особі, включно зі службовими особами, які займають відповідальне або особливо відповідальне становище;
- неможливим видається також і здійснення підбурювання до вчинення незакінченого злочину, тобто підбурювання до вчинення певної стадії кримінального правопорушення (готування або замаху), оскільки підбурювач завжди вчиняє активні дії з прямим умислом та прагненням того, щоб виконавець вчинив злочин, тобто закінчений злочин, а не певну його стадію.
Щодо вказаних у клопотанні ризиків зазначених слідчий суддя зазначає таке.
Слідчий суддя вважає, що при розгляді клопотання прокурором доведена наявність ризиків, які можуть спонукати підозрюваного вчинити зазначені у п. п. 1 і 3 ч. 1 ст. 177 КПК України спроби, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду та незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Слідчий суддя погоджується з доводами клопотання про те, що підозрюваний має можливості для переховування від органу досудового розслідування, у тому числі з використанням можливості для перетину державного кордону за зазначених у клопотанні обставин, до чого його може спонукати, зокрема, встановлена кримінальним законом відповідальність за вчинення інкримінованого йому тяжкого злочину. Такий висновок слідчого судді узгоджується з вимогами ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27 червня 1980 року «Про взяття під варту до суду».
Слідчий суддя також дійшов висновку і про існування ризику незаконного впливу підозрюваного на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки, відповідно до норм кримінального процесуального права, суд може обґрунтовувати свої висновки лише тими свідченнями, які він сприйняв безпосередньо під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому та/або прокурору, а також і посилатися на такі показання, а тому ризик впливу на свідків існує не лише на стадії досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків.
За таких обставин слідчий суддя дійшов висновку про існування ризиків можливості вчинення підозрюваним спроб вчинити дії, визначені у п. п. 1 і 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Прокурор наполягає на наявності підстав для застосування щодо підозрюваного
запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з можливістю застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, оскільки на його думку, більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити досягнення визначеної ст. 177 КПК України мети їх застосування.
Слідчий суддя виходить з того, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України, будь-який запобіжний захід (у тому числі і винятковий запобіжний захід - тримання під вартою) застосовується виключно з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання спробам вчиняти дії перелічені у п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та не є покаранням за вчинене кримінальне правопорушення у розумінні норм кримінального закону і не може застосовуватися як таке.
Слідчий суддя, в аспекті можливості забезпечення досягнення визначеної ст. 177 КПК України мети і забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного шляхом застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, враховує таке:
- ОСОБА_3 09 лютого 2024 року первісно було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, яке за змістом повідомлення про підозру є закінченим злочином, а за класифікацією ч. 5 ст. 12 КК України належить до тяжких злочинів та міститься у переліку корупційних злочинів, наведеному у примітці до ст. 45 КК України (том 1 а.с. 54-62);
- до підозрюваного був застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешт у певний період доби і були покладені на нього певні обов`язки за ухвалою слідчого судді від 02 квітня 2024 року, термін дії якого сплив 08 квітня 2024 року, тобто ще до дати вручення підозрюваному повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру (10 квітня 2024 року) і до дати звернення прокурора до слідчого судді з цим клопотанням (11 квітня 2024 року), відповідно;
- ОСОБА_3 10 квітня 2024 року було вручене повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України, яке не є закінченим злочином, а за класифікацією ч. 5 ст. 12 КК України теж належить до тяжких злочинів і теж міститься у переліку корупційних злочинів, наведеному у примітці до ст. 45 КК України (том 1 а.с. 137-143);
- 04 квітня 2024 року детектив, за погодженням з прокурором, зверталася до слідчого судді з клопотанням про продовження строку дії раніше застосованого до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби у цьому кримінальному провадженні, провадження за яким було закрито ухвалою слідчого судді від 05 квітня 2024 року з огляду на те, що до слідчого судді з цим клопотанням звернувся неналежний суб`єкт звернення, оскільки вимогами ч. 6 ст. 181 КПК України встановлено, що строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений виключно за клопотанням прокурора (справа № 991/2810/24, провадження № 1-кс/991/2838/24).
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів і у відповідності до вимог п. п. 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України, оцінює та враховує також такі обставини: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; відсутність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; відсутність ризику продовження чи повторення протиправної поведінки.
Слідчий суддя, зокрема, звертає увагу на те, що:
- підозрюваному інкримінується підбурювання до закінченого замаху на вчинення тяжкого злочину, тобто незакінченого кримінального правопорушення;
- підозрюваний одружений, має на утриманні малолітню дитину і хвору матір похилого віку, що свідчить про міцність його соціальних зв`язків;
- підозрюваний має постійне місце роботи (служби), відсутність негативної репутації і негативних характеристик.
Слідчий суддя, з огляду на наведене та з урахуванням наявності обґрунтованої підозри у вчиненні незакінченого тяжкого злочину, існуванням доведених прокурором ризиків можливої протиправної поведінки підозрюваного, оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі зазначені у п. п. 1-8, 11, 12 ч. 1 ст. 178 КПК України, вважає що прокурором не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що до підозрюваного ОСОБА_3 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із забороною у період з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин залишати житло, а саме домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (за винятком випадків перебування в укритті під час повітряної тривоги у період дії воєнного стану, у разі такої необхідності), строком на 2 (два) місяці, та покласти на нього обов`язки, передбачені п. п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора чи суду; не відлучатися за межі Одеської області без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду; повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні з приводу фактів та обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Слідчий суддя вважає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби у сукупності з покладеними на підозрюваного обов`язками, буде цілком здатний забезпечити, як виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків, так запобігти можливості вчинення ним спроб, перелічених у п. п. 1 і 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Наведені у клопотанні обставини, які мають значення для вирішення питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу, у достатній мірі підтверджуються та обґрунтовуються доданими до нього та дослідженими слідчим суддею матеріалами в їх сукупності і взаємозв`язку (наведені у розділі «Встановлені слідчим суддею обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів [2-2]» МОТИВУВАЛЬНОЇ ЧАСТИНИ [ІІ] цієї ухвали), були доведені прокурором у судовому засіданні, і не спростовуються запереченнями та матеріалами, які були надані стороною захисту під час його судового.
З огляду на викладене, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з альтернативою застави щодо підозрюваного ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, оскільки прокурором не доведено, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не зможе запобігти встановленим у судовому засіданні ризикам і забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що з огляду на практику Європейського суду з прав людини як джерела права, суд зобов`язаний обґрунтовувати своє рішення, але це не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від його характеру (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Салов проти України», «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України», «Руїс Торіха проти Іспанії»), у зв`язку з чим решта матеріалів, заперечень, доводів і аргументів сторін кримінального провадження визначаються ним як такі, що не мають значення для вирішення цього клопотання.
Слідчий суддя, з огляду на викладене, загальні засади кримінального провадження та керуючись положеннями ст. ст. 131, 132, 177, 178, 181, 182, 183, 193, 194, 372 КПК України, дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з альтернативою застави та про застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби з покладанням на нього обов`язків, передбачених п. п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.
РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА [ІІІ].
Висновки слідчого судді[3-1].
Слідчий суддя постановив.
1. У задоволенні клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_3 у кримінальному провадженні за № 12024160000000009 від 10 січня 2024 року - відмовити.
2. Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту іззабороною у період з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин залишати житло, а саме домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (за винятком випадків перебування в укритті під час повітряної тривоги у період дії воєнного стану, у разі такої необхідності), строком на 2 (два) місяці.
3. Покласти на підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, такі обов`язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора чи суду;
- не відлучатися за межі Одеської області без дозволу слідчого (детектива), прокурораабо суду;
- повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місцяпроживання та місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженніз приводу фактів та обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру;
- здати на зберігання до відповідних органів державної владисвій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
4. Строк дії ухвали становить 2 місяці, тобто до 13 червня 2024 року включно.
Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, а контроль за її виконанням покласти на детективів Національного антикорупційного бюро України, які входять до групи детективів у кримінальному провадженні за № 12024160000000009 від 10 січня 2024 року.
Строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження [3?2].
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскарженабезпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складений та оголошений учасникам судового провадження17 квітня 2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1